Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

« Назад

ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ 03.08.2015 08:17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра контролю і аналізу господарської діяльності

Я.І. Глущенко

ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Електронний конспект лекцій

для студентів спеціальності 8.0305090, 7.03050901 «Облік і аудит»

денної і заочної форм навчання

ДонНУЕТ

Донецьк

2014

ЗМІСТ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

тема 1. Сутність і функції внутрішнього фінансового контролю

1.1. Внутрішній фінансовий контроль в системі управління економічною діяльністю

1.2. Правова основа функціонування системи внутрішнього фінансового контролю економічної діяльності

1.3. Ціль, завдання, функції внутрішнього фінансового контролю

1.4. Суб’єкти, об’єкти, метод і методика внутрішнього фінансового контролю

тема 2. Бухгалтерський контроль в системі внутрішнього фінансового контролю

2.1. Поняття, ціль, завдання, класифікація бухгалтерського контролю

2.2. Суб’єкти, об’єкти, принципи організації бухгалтерського контролю

2.3. Завдання і об’єкти бухгалтерського контролю в умовах комп’ютеризації обліку

тема3. Внутрішній аудит в системі внутрішнього фінансового контролю

3.1. Характеристика чинників, які обумовили появу та розвиток внутрішнього аудиту

3.2. Ціль, завдання, організаційні засади внутрішнього аудиту

ТЕМА 4.Організація внутрішнього фінансового контролю і узагальнення його результатів

4.1. Принципи організації внутрішнього фінансового контролю

4.2. Етапи організації та етапи процесу внутрішнього фінансового контролю

4.3. Методика формування проміжної та підсумкової контрольної інформації по результатам внутрішнього фінансового контролю

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

тема 5. Внутрішній фінансовий контроль формування власного капіталу

5.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу

5.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації про формування власного капіталу

тема 6. Внутрішній фінансовий контроль формування довгострокових і поточних зобов’язань

6.1. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.1.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.1.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.2. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.2.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.2.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.3. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

6.3.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

6.3.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ РОЗМІЩЕННЯ РЕСУРСІВ ТА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

тема 7.Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в необоротних активах

7.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів)

7.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів)

тема 8.Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах

8.1. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.1.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.1.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.2. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.2.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.2.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.3. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

8.3.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

8.3.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

тема 9. Внутрішній фінансовий контроль формування доходів, витрат і фінансових результатів

9.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів

9.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів

Список РЕКОМЕНДОВАНОЇ літератури

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

«СутНІСТь І ФУНКЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ»

Питання теми

1.1. Внутрішній фінансовий контроль в системі управління економічною діяльністю

1.2. Правова основа функціонування системи внутрішнього фінансового контролю економічної діяльності

1.3. Ціль, завдання, функції внутрішнього фінансового контролю

1.4. Суб’єкти, об’єкти, метод і методика внутрішнього фінансового контролю

- поняття«внутрішній фінансовий контроль»;

- умови, які впливають на організацію і функціонування системи внутрішнього фінансового контролю на підприємстві;

- причини, які послаблюють успішність і ефективність внутрішнього фінансового контролю в Україні;

- поняття «правова основа» та «право на здійснення внутрішнього фінансового контролю»;

- мету й завдання внутрішнього фінансового контролю;

- функції внутрішнього фінансового контролю;

- класифікацію внутрішнього фінансового контролю;

- поняття «суб’єкти внутрішнього фінансового контролю», «об’єкти внутрішнього фінансового контролю».

1.1. Внутрішній фінансовий контроль в системі управління економічної діяльністю

Однією з передумов ефективного розвитку будь-якого вітчизняного підприємства, незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішнього контролю. Однак на практиці виникає багато питань та проблем. Як відомо, внутрішній контроль присутній на кожному підприємстві (організації, установі), але ефективність його забезпечується не завжди. Так, невеликі підприємства найчастіше не мають достатнього персоналу, матеріальних ресурсів та рівня знань управлінців для організації необхідної системи внутрішнього контролю. Великі підприємства, навіть володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і, як наслідок, досить великі затрати, понесені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів [28; 29; 48].

Ефективно діюча система внутрішнього контролю не виникає випадково. На її формування впливає ряд неодмінних умов, серед складових яких є:

- якість управління, тобто здатність керівництва ефективно планувати та контролювати роботу;

- кваліфікація персоналу і його здатність чітко додержуватися посадових інструкцій;

- наявність трудових ресурсів (необхідна умова для поділу і ротації обов'язків).

Розглядаючи систему управління економічною діяльністю треба зазначити, що контроль поряд з організацією, планування, регулюванням, і мотивацією, відноситься до основних функцій, з тих причини, що, по-перше він здійснюється у кожній системі і на кожному рівні управління; по-друге інтегрує з кожною функцією управління; в третє дозволяє виявити наслідки управлінських рішень, організації їх виконання. Контроль не тільки дає інформацію з метою оцінки ступеня досягнення цілей, але є обов’язковою умовою виникнення нового циклу управління. Сьогодні вже складно собі уявити керівника, який під час ухвалення управлінського рішення не брав би до уваги результатів контролю.

Одними з перших звернули увагу на активний вплив контролю на інші функції управління в англосаксонській літературі. Західні спеціалісти підкреслювали, що такі функції, як планування, організація, реалізація і мотивація, не дали б очікуваних результатів, якби вони не базувались на результатах ділового і систематичного внутрішнього контролю. Файоль (H. Fayol) зауважував, що сутністю контролю як функції управління є спричинення того, щоб відбувалося те, що передбачено.

Комунікативний зв’язок системи внутрішнього контролю і системи управління наведено на рис.1.1.

Вхід

Рис. 1.1. Комунікативний зв'язок системи управління і системи внутрішнього фінансового контролю

Аналізуючи сутність і сферу контролю в управлінській діяльності, можна стверджувати, що контроль розвивається відповідно до змін у сфері самої системи управління, будучи результатом зростання попиту апарату управління на постійну, оперативну, повну, ретельну і перевірену інформацію. У зв'язку з цим внутрішній контроль розширюється і все виразніше виокремлюється його окремі різновиди.

Для розуміння сутності поняття «внутрішній фінансовий контроль» звернемося до поняття «фінанси підприємств». Враховуючи, що фінанси підприємств – це грошові відносини, пов’язані з формування і розподілом фінансових ресурсів, які формуються як за рахунок власних так і дорівнених до них коштів, коштів, які мобілізовано на фінансовому ринку, і коштів, які надійшли у порядку перерозподілу, то внутрішній фінансовий контроль – це система контрольних і експертних дій суб’єктів підприємства з метою сприяння раціональному формуванню і розподілу фінансових ресурсів підприємства (визначення терміну ВФК, як процесу).

З іншого боку, сутність внутрішнього фінансового контролю діяльності підприємства полягає в можливості реалізації волі власників капіталу стосовно фінансових ресурсів підприємства шляхом оцінки їх фактичного стану і характеру використання з метою уникнення відхилень від заданих параметрів.

Розгляд контролю з цієї точки зору дозволяє розв’язати конфлікт інтересів, що виникає між власником капіталу й тим, хто ним безпосередньо щоденно розпоряджується. Функціональна спрямованість внутрішнього фінансового контролю визначає такі його ролі в системі управління підприємством, як:

- арбітра господарських фактів, що вже сталися;

- захисника інтересів власників капіталу;

- гаранта добробуту підприємства;

- кінцевої ланки в управлінському ланцюжку, яка зумовлює можливість нового управлінського циклу [21].

Якщо оцінювати сучасний стан внутрішнього фінансового контролю на підприємствах України, то можна охарактеризувати його, як незадовільний.

Дослідження функціонування системи внутрішнього фінансового контролю на багатьох підприємствах вказують на наступні причини, які послаблюють його успішність і ефективність:

- недосконалість і в окремих випадках відсутність нормативно-правового забезпечення питань внутрішнього контролю проблем на державному рівні;

- не розуміння власниками підприємств сутності, мети і завдань внутрішнього фінансового контролю;

- невиконання обов’язків з розробки й актуалізації Положення про внутрішній контроль та Інструкції щодо принципів і порядку здійснення комплексного нагляду і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства;

- неоднозначні підходи до нагляду за діяльністю окремих суб'єктів внутрішнього контролю (майже в 15 % підрозділах нагляд за станом внутрішнього контролю не здійснюється керівником фірми);

- відсутність продуманої та ефективної політики професійного вдосконалення кваліфікації апарату управління з питань здійснення контролю;

- відсутність політики реальної та прискіпливої перевірки виконання рекомендацій, які були надані після здійсненого контролю [21].

1.2. Правова основа функціонування системи внутрішнього фінансового контролю економічної діяльності

Правова основа – це юридичні підстави наділення і закріплення права на здійснення діяльності по внутрішньому контролю. Право на здійснення діяльності по внутрішньому фінансовому контролю – це надана чинним законодавством по управлінню власністю підприємства, можливість бути суб’єктами такої діяльності при наявності юридично визначених основ (регламентів).

Таким чином, підставою для наділення правом здійснювати внутрішній фінансовий контроль – діюче законодавство з управління підприємством, в т. р. законодавство, яке регулює функції обліку, контролю.

Але не треба змішувати поняття «підстави наділення» права і «підстави закріплення» права на здійснення дій по контролю. У першому випадку мова йде про чинне законодавство по управлінню власністю підприємства, а в другому – про регламенти, тобто Положення про внутрішній контроль, посадових інструкціях осіб у частини робіт з контролю.

Однією з основних причин неефективності функціонування системи внутрішнього фінансового контролю, як вже зазначалось, є недосконале законодавство. Система фінансового контролю України функціонує без існування базового закону, який би встановлював основні поняття у цій сфері, давав би рекомендації щодо відносини між суб'єктами та об'єктами контролю, визначав відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб.

Основним законодавчим актом, де згадаються питання внутрішнього контролю є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № № 996-ХIV від 16.07.1999г. [1].

Згідно п.5 ст. 8 підприємство самостійно розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бухгалтерських документів[1].

Згідно п.7 ст. 8 організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку усіх операцій покладено на головного бухгалтера або особу, на яку покладено введення бухгалтерського обліку на підприємстві [1].

1.3. Ціль, завдання, функції внутрішнього фінансового контролю

Ціль внутрішнього фінансового контролю – сприяння раціональному формуванню і розподілу фінансових ресурсів підприємства.

Ціль визначає завдання внутрішнього фінансового контролю. До них можна віднести:

- запобігання здійснення протизаконних, економічно недоцільних господарських операцій і такі які суперечать і інтересам підприємства і власникам його капіталу на стадії прийняття управлінських рішень (превентивний контроль);

- усунення відхилень які допущено, правопорушень на стадії здійснення господарських операцій (поточний контроль);

- перевірку законності, економічної доцільності по вже здійсненим операціям, реалізованих управлінських рішеннях (подальший контроль);

- оцінку дотримання обліково-економічної політики;

- експертну оцінку ступеня ефективності використання капіталу.

Функції внутрішнього фінансового контролю - особливі властивості внутрішнього фінансового контролю, що відрізняють його від інших функцій управління і визначають його роль та місце в системі управління підприємством [17].

При цьому слід розрізняти функції власне ВФК і функції його суб'єктів.

Розглядаючи контроль як функцію управління, необхідно виділити інформаційну і превентивну його функції. Розглядаючи контроль з процесуальної точки зору, слід виділити оціночну, захисну і коригувальну функції ВФК [17].

Інформаційна функція полягає у зборі, передачі, обробці інформації про стан об’єкта контролю.

Превентивна функція - санкціонування господарських операцій за допомогою оцінки їх законності і економічної доцільності на стадії розробки управлінського рішення дозволяє попереджати негативні явища і відхилення ще до здійснення операції.

Оціночна функція – полягає в формуванні професійного судження суб’єкту контролю щодо законності управлінських рішень, економічної доцільності, обґрунтованості, додержання технічних, технологічних, правових та інших норм і нормативів, положень, стандартів, перевірка виконання управлінських рішень, виявлення відхилень від еталонного значення, помилок і порушень.

Захисна функція забезпечує збереження і ефективне використання фінансових ресурсів.

Коригувальна функція – полягає в розробці та реалізації засобів усунення відхилень.

Класифікація внутрішнього фінансового контролю.

У відповідності зі ступенем участі суб’єктів у проведенні контрольних дій, можна виокремити:

безпосередній контроль - пряме виконання контрольних дій суб’єктами – ініціаторами контролю (директором підприємства, головним бухгалтером, керівником служби внутрішнього аудиту);

опосередкований контроль – здійснення контрольних дій уповноваженими суб’єктами (контроль ініціює одна посадова особа, здійснює інша, якій надано повноваження щодо його здійснення);

колегіальний контроль – здійснення контрольних дій за участю ініціаторів контролю та уповноважених суб’єктів [52].

Виходячи з періодичності дій суб’єктів внутрішнього фінансового контролю можна назвати:

- систематичне спостереження об’єктів контролю (наприклад, контроль економічної доцільності і законності використання безготівкових коштів підприємства);

- періодичне спостереження об’єкту контрою (наприклад, контроль своєчасності і повноти погашення податкових зобов’язань підприємства);

- епізодичне спостереження об’єкту контролю (контроль об’єктів, які є не типовими для даного підприємства).

Виходячи із зв’язку з часом здійснення внутрішнього фінансового контролю розрізняють:

- превентивний контроль (контроль до прийняття управлінських рішень щодо здійснення господарських операцій);

- поточний контроль (контроль в момент здійснення господарської операції);

- подальший контроль (контроль результатів здійснення господарських операцій).

За класифікаційною ознакою – повнота контролю – виокремлюють суцільний і вибірковий контроль.

1.4. Суб’єкти і об’єкти внутрішнього фінансового контролю

Визначне місце серед елементів системи внутрішнього контролю належить суб’єктам. Вони належать до найбільш активних елементів системи контролю і відіграють найсуттєвішу роль в її функціонуванні й розвитку.

Суб’єкт внутрішнього фінансового контролю підприємства – це посадова особа або власник підприємства, який володіє відповідними можливостями та здійснює (спрямовує) контрольні дії власної діяльності або діяльності іншої посадової особи на об’єкти перевірки. Контрольні дії виконуються в межах обов’язків, які покладаються на суб’єкта, але тільки на підставі відповідних прав.

Незалежно від типу організаційної структури підприємств можна виділити три рівня суб’єктів контролю: нижчий (працівників підрозділів, які мають відношення до розробки й реалізації управлінських рішень стосовно формування і використання фінансових ресурсів (працівники бухгалтерії, планово-економічного відділу, фінансової служби і т.п.), середній (керівники підрозділів, які мають відношення до формування і використання фінансових ресурсів: головний бухгалтер, керівник фінансової відділу (служби), керівник планово-економічного відділу (служби) та ін.), вищий (власник капіталу, директор підприємства).

Основні якісні характеристики суб’єктів ВФК:

- професійна компетентність (освіта, досвід, здібності, розуміння бізнесу, знання особливостей конкретного підприємства);

- соціо-психологічні особливості суб'єкта при реалізації контрольної функції;

- засоби забезпечення незалежності й об'єктивності думки контролера;

- авторитет суб’єкта контролю в колективі [22].

Об’єкт контролю – власне той елемент, за для якого створюється система контролю.

Об’єктами внутрішнього фінансового контролю правомірно рахувати фінансові ресурси та сукупність дій посадових осіб, які приймають рішення стосовно формування, розміщення та використання цих ресурсів.

На вибір об'єктів внутрішнього фінансового контролю впливають такі чинники:

Ø зміст господарських операцій;
Ø суб’єкт контролю та його мета;
Ø мотивація здійснення порушень [19].

Кожен з наведених чинників відповідно визначає:

- конкретну дію або мить процесу, яку (або в яку) необхідно контролювати;

- контрольовані параметри;

- типи господарських порушень [19].

Метод внутрішнього фінансового контролю – це сукупність способів і прийомів дослідження раціонального формування та ефективного розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства.

Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, які вивчаються.

Спосіб контролю – це засіб, який забезпечує досягнення мети в цілому.

В процесі внутрішнього фінансового контролю використовуються способи документального і фактичного контролю.

Основними способами документального контролю є: формальна перевірка документів, нормативна перевірка, арифметична, хронологічна перевірка, взаємна, зустрічна перевірка, хронологічна перевірка, контрольне порівняння, логічний аналіз і ін.

Нормативна перевірка - це спосіб, що дозволяє установити законність операцій, відбитих у документах. У ході перевірки суб’єкт контролю оцінює відповідність нормативним правовим актам зміст документів, якими оформляються господарські операції.

Формальна перевірка – передбачає встановлення повноти і правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідність підписів осіб, які склали документ; дозволяє переконатись, що для оформлення даної господарської операції використано бланк необхідної форми. Її застосовують з метою виявлення фактів підробки та дописувань в документах, виправлення цифрових даних та зміни реквізитів. Здійснення формальної перевірки дозволяє виявити відхилення від правил оформлення господарських операцій.

Одним з діючих прийомів документального контролю є зустрічна перевірка документів. При здійсненні внутрішніх операцій екземпляри документів передаються до різних підрозділів одного підприємства, а при зовнішніх операціях – до різних організацій або підприємств, з якими підприємство, яке перевіряється, вступило в господарські взаємовідносини. Зіставлення декількох екземплярів одного і того ж документа і записів по них в облікових регістрах називаються зустрічною перевіркою.

Зустрічною перевіркою документальних даних встановлюють факти шахрайства (обману), які вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених, документів і заміни ними справжніх, оригінальних, а також шляхом неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або взагалі невідображення їх у бухгалтерському обліку.

Взаємна перевірка – це зіставлення окремих реквізитів, які повторюються в ряді документів, відображаючих взаємопов’язані операції.

Хронологічна перевірка – це перевірка реальної можливості здійснення тієї або іншої господарської операції шляхом дослідження хронології записів у регістрах бухгалтерського обліку і документах. За допомогою такої перевірки, зіставляючи по датах надходження і відпуск матеріалів, можна встановити факти відпуску матеріалів раніше, ніж вони надійшли на склад, або в більшій кількості, ніж було в наявності на відповідну дату.

Арифметична перевірка здійснюється шляхом перерахунку результатів таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань (знижок) тощо з метою визначення правильності підрахунків та виявлення зловживань і крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями.

Прийом – допоміжний засіб досягнення мети, який визначає межу застосування способу контролю.

В контрольної роботи використовують наступні прийоми: суцільний, вибірковий і комбінований.

При суцільній перевірці оцінюються всі масиви інформації без виключення стосовно господарських процесів. Такі перевірки є найбільш точними. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних затрат.

Вибіркова перевірка передбачає застосування контрольних процедур менш ніж до 100% масивів інформації. Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом.

Комбінована перевірка – це поєднання суцільної та вибіркової перевірки.

Окрім способів й прийомів властивих методу контролю, при перевірці ефективності і раціональності формування та використання фінансових ресурсів використовуються методи інших наук – дедукції, індукції; аналізу господарської діяльності, системного аналізу, функціонально-вартісного аналізу та інших.

Методика внутрішнього фінансового контролю – це порядок і послідовність застосування способів та прийомів контролю з метою підтвердження ступеня ефективності й раціональності формування та використання фінансових ресурсів підприємства, оптимізації процесів в фінансово-господарській діяльності, яка повинна приносити максимальний прибуток в межах законодавства і прийнятої обліково-економічної політики.

З урахуванням сучасних проблем організації внутрішнього фінансового контролю на вітчизняних підприємствах до найважливіших вимог щодо методик контролю, слід відносити:

Ø легкореалізуємість методики в практичній діяльності;
Ø відсутність різночитань (однозначність трактування) її положень.

За основу побудови методик внутрішнього контролю береться його об'єкт, змістом якого і визначається зміст решти елементів методики.

Рекомендована література [1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 22, 25, 26, 27, 29, 30, 32, 38, 40, 47, 50, 52, 56, 60, 63, 64, 70].

«БУХГАЛТЕРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ»

Питання теми

2.1. Поняття, ціль, завдання, класифікація бухгалтерського контролю

2.2. Суб’єкти, об’єкти, принципи організації бухгалтерського контролю

2.3. Завдання і об’єкти бухгалтерського контролю в умовах комп’ютеризації обліку

- поняття«бухгалтерський контроль»;

- ціль і завдання бухгалтерського контролю;

- класифікацію бухгалтерського контролю;

- суб’єктів бухгалтерського контролю;

- об’єкти бухгалтерського контролю;

- принципи організації бухгалтерського контролю;

- завдання бухгалтерського контролю в умовах комп’ютеризації обліку;

- об’єкти бухгалтерського контролю в умовах комп’ютеризації обліку.

2.1. Поняття, ціль, завдання, класифікація бухгалтерського контролю

Особливе місце в підсистемі ВФК належить внутрішньогосподарському бухгалтерському контролю (ВГБК). М.Г. Чумаченко одним з перших почав пошук вироблення принципових позицій у рішенні проблеми організації бухгалтерського контролю, як функції управління. Значимість висновків М.Г.Чумаченко визначалася згодом й О.А. Шпигом у його дослідженнях. Він відзначав, що важливе значення висновків М.Г. Чумаченко полягає в тому, що він рішуче підтримав висловлене ще в п'ятдесяті роки положення про те, що облік тільки засіб, знаряддя контролю, але не контроль, й аргументовано показав, що облік не підмінює і не заміняє контроль, як функцію управління. Фактично апарат бухгалтерії на чолі з головним бухгалтером покликаний до реалізації двох управлінських функцій - обліку і контролю. Це підтверджує той факт, що працівники бухгалтерії є частиною всього управлінського персоналу, тобто фахівцями з творчим характером праці в силу того, що ряд операцій як з бухгалтерського обліку, а з контролю повною мірою, повинні виконувати працівники, що володіють спеціальними знаннями і навичками в прийнятті рішень при встановленні суті операцій, характеру їхніх відхилень від нормативних актів [21]. Таким чином, внутрішньогосподарський бухгалтерський контроль слід сприймати як контроль в діяльності бухгалтера. Кожний документ, що підтверджує факт господарської діяльності (операції), неодмінно потрапляє до бухгалтерії підприємства, де після закінчення звітного періоду або операційного циклу визначаються результати господарської діяльності. Це об'єктивно наділяє бухгалтера функцією подальшого і поточного документального контролю, а беручи до уваги обов’язковість санкціонування ряду господарських операцій – і функцією попереднього контролю [66].

Для побудови теоретичних основ бухгалтерського контролю принципове значення має:

- визнання єдності, але не тотожності двох різних, самостійних функцій управління облік і контроль;

- розуміння сутності прояви контрольної функції бухгалтерського обліку із дій елементів метода науки про облік;

- системний підхід в організації внутрішнього бухгалтерського контролю, тобто наукова організація останнього повинна базуватися на уявленні бухгалтерського контролю, як підсистеми в загальній системі внутрішнього фінансового контролю [66].

Бухгалтерському контролю притаманні окремі ознаки.

По-перше, бухгалтерський контроль є видом робіт, які виокремилися із загальної сукупності робіт працівників бухгалтерії в результаті спеціалізації у сфері управління.

По-друге, бухгалтерський контроль – це такий вид діяльності, який здійснюється працівниками бухгалтерії і служить об’єктивною основою для створення спеціальних підрозділів (контрольних груп, контрольно-ревізійних відділів та інветарізаційних відділ) [66].

Бухгалтерський контроль – система контрольних дій бухгалтерського персоналу з метою упередження і профілактики конфліктних ситуацій, які ведуть до порушень законодавчих та нормативних актів в процесі формування та використання фінансових ресурсів.

Ціль бухгалтерського контролю – розробка і реалізація всіх економічно виправданих дій для упередження та профілактика конфліктних ситуацій, які ведуть до порушень законодавчих та нормативних актів в процесі формування та використання фінансових ресурсів.

Досягнення поставленої мети можливе шляхом встановлення законності господарських операцій, встановлення реальності відображених на рахунках даних, оцінки своєчасності їх відображення, оцінки якості документування господарського процесу.

В залежності від організації і змісту контрольних дій бухгалтерський контроль може тлумачиться як:

- економічний контроль, який спрямований на оцінку економічної доцільності операцій формування та використання фінансових ресурсів;

- правовий контроль, який спрямований на оцінку правомірності операцій формування та використання фінансових ресурсів;

- контроль, який реалізується за допомогою такого елементу методу бухгалтерського обліку, як рахунки та подвійний запис на них (тобто контроль, який іманентний бухгалтерському обліку).

В залежності від часу здійснення бухгалтерського контролю виокремлюють попередній, поточний та послідуючий. Поділ бухгалтерського контролю на попередній (стадія отримання дозволу для здійснення господарських операцій), поточний (стадія фактичного здійснення операцій), послідуючий (стадія оформлення результатів від виконання господарських операцій) базується на об’єктивному ході розвитку кожного господарського процесу, господарський операції. Бухгалтерський контроль виступає своєрідним результатом цього процесу розвитку.

2.2. Суб’єкти, об’єкти, принципи організації бухгалтерського контролю

Суб’єкти бухгалтерського контролю представлені функціональними відділами (групами), секторами бухгалтерії та їх персоналом. Працівники бухгалтерії, окремих відділів, секторів бухгалтерії в процесі контролю виконують функції збору, фіксації, вивчення і оцінки інформації про об’єкти контролю; накопичують інформацію про відхилення, і головне приймають рішення про економічну доцільність і законність господарських операцій.

Об’єкти бухгалтерського контролю – операції формування власного капіталу, довгострокових та поточних зобов’язань; операції розміщення ресурсів в необоротних та оборотних активах; операції формування доходів, витрат і фінансових результатів, а також дії посадових осіб, які приймають рішення щодо перелічених операцій.

Принципи організації бухгалтерського контролю:

- встановлення точок контролю в місцях можливої реалізації негативної мотивації персоналу;

- розподіл функціональних обов'язків за принципом зіткнення інтересів;

- принцип оптимальної завантаженості суб'єктів бухгалтерського контролю;

- скорочення вертикалі управління при подачі інформації контрольного характеру в центр ухвалення рішень [20].

Відхилення в ході господарського процесу неминуче виникають в результаті дії або бездіяльності персоналу підприємства. У зв'язку з цим необхідно враховувати мотиви діяльності (спонукальну активність до дій), реалізація яких за певних умов може привести до порушення прийнятих регламентів. Мотив у поєднанні з конкретним способом його практичної реалізації є мотивацією діяльності. Якщо мотивація діяльності спрямована на задоволення потреб всупереч встановленим нормам, вимогам, регламентам то вона стає негативною. Вірогідність запобігання і своєчасного виявлення відхилень в господарському процесу істотно збільшується при встановленні об'єктів контролю в місцях можливої реалізації негативної мотивації персоналу.

Розподіл обов'язків персоналу підприємства за принципом зіткнення інтересів має на увазі створення ситуації, за якою помилки і порушення одного посадовця ставлять в невигідне становище іншого. Логіка такого розподілу обов'язків заснована на використанні контрольного механізму. Проте виникають сумніви щодо віднесення цього принципу до принципів організації саме бухгалтерського контролю, адже він стосується розподілу обов'язків не тільки персоналу бухгалтерії, а й усіх працівників підприємства. Персонал бухгалтерської служби підприємства, як жоден інший, часто виявляється переобтяжений роботою, що не може не позначатися на якості результатів.

Наділяючи працівників бухгалтерської служби обов'язками щодо контролю, слід брати до уваги фізичну здатність людини виконати такі обов'язки у відведений проміжок часу, пам'ятаючи про прямі (безпосередні) облікові обов'язки. Ігнорування цього моменту може призвести до формальної реалізації контрольної функції працівниками бухгалтерії, що неодмінно позначиться на його ефективності.

Система бухгалтерського обліку є основним постачальником інформації до системи управління. Бухгалтерський контроль є свого роду «фільтром» такої інформації при передаванні її до центру ухвалення рішень. Проте контроль не повинен уповільнювати швидкість циркуляції інформації в системі управління, оскільки однією з основних вимог до такої інформації є її своєчасність. У зв'язку з цим джерело контрольної інформації повинне бути максимально наближене до центру ухвалення рішень. Таким чином, скорочення вертикалі управління при передаванні інформації контрольного характеру до центру ухвалення рішень є необхідною умовою своєчасного надання інформації. Крім того, чим довший ланцюжок передачі інформації, тим більшою є вірогідність її спотворення.

Дотримання вищезгаданих принципів організації бухгалтерського контролю забезпечить активну дію контролю на перебіг господарського процесу, а також забезпечить систему управління своєчасною інформацією належної якості.

2.3. Завдання і об’єкти бухгалтерського контролю в умовах комп’ютеризації обліку

Ефективність бухгалтерського контролю в умовах комп’ютеризації реалізується через забезпечення захищеності комп’ютерної інформаційної системи бухгалтерського обліку.

Основними факторами ризиків, що виникають в умовах використання комп’ютерної системи бухгалтерського обліку є: технічні фактори; фактори пов’язані з особливостями побудови системи обробки даних; організаційні; кадрові. Для запобігання цим ризикам необхідно реалізувати наступні завдання:

- здійснювати контроль дій облікового персоналу;

- забезпечити захист та дотримання правил функціонування апаратного та програмного забезпечення;

- оцінка достовірності та точності облікової інформації.

Об’єкти бухгалтерського контролю при комп’ютеризації:

- на етапі введення і обробки даних: правильність введення і фіксація всіх документів, правильність формування бухгалтерських проводок;

- на етапі зберігання інформаційних ресурсів об’єкти бухгалтерського контролю: доступ до інформації, засоби захисту інформації;

- на етапі використання апаратного і програмного забезпечення: умови зберігання апаратного забезпечення і доступу до апаратного і програмного забезпечення; наявність матеріальної відповідальності; ліцензійність програмного забезпечення; наявність доробок у програмному забезпеченні і можливості внесення нових змін.

Щодо дій облікового персоналу, то об’єктами бухгалтерського контролю повинні виступати: якість виконання функцій облікового персоналу та якість запису (перезапису) інформації на інші носії інформації.

Рекомендована література [1, 3, 4, 17, 21, 29, 42, 43, 55, 57, 58, 61, 66].

«ВНУТРІШНІЙ АУДИТ В СИСТЕМІ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ»

Питання теми

3.1. Характеристика чинників, які обумовили появу та розвиток внутрішнього аудиту

3.2. Ціль, завдання, організаційні засади внутрішнього аудиту

- історію становлення та розвитку внутрішнього аудиту;

- чинники, які обумовили розвиток внутрішнього аудиту в світі та Україні;

- етапи організації внутрішнього аудиту;

- цілі та завдання внутрішнього аудиту.

3.1. Характеристика чинників, які обумовили появу та розвиток внутрішнього аудиту

Інститут внутрішніх аудиторів був заснований у 1941 році в США. Його метою є розвиток та популяризація професії внутрішнього аудитора та розробка стандартів професійної діяльності.

Сьогодні внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірм чи компанії. Завдання внутрішнього аудитора - допомогти працівникам фірми виконувати свої обов'язки кваліфіковано і ефективно.

Особливу увагу привернув до себе внутрішній аудит на початку третього тисячоліття. Інтерес до нього обумовлений низкою чинників.

По-перше, внутрішній аудит є одним з небагатьох доступних і водночас недооцінених ресурсів, правильне використання яких може підвищити ефективність роботи компанії.

По-друге, низка гучних корпоративних скандалів, яка прокотилася США та західною Європою, дала підстави вважати, що зовнішній аудит може давати значні збої, внаслідок яких зазнають банкрутства навіть найбільші фірми. Так, у результаті банкрутства компанії Enron вийшла з ринку Аrtur Andersen і «велика шестірка» ведучих міжнародних аудиторських фірм перетворилась у «четвірку»: Deloitte & Тouche, Еrnst & Young, КМРG и Рrісе Waterhouse, що злилася з Соореrs & Lybrand.

По-третє, наявність у компанії належного корпоративного управління, однією з невід'ємних ланок якого стає внутрішній аудит позитивний сигнал для потенційних інвесторів та кредиторів. Правила найбільших фондових бірж (Нью-Йоркської, Лондонської) передбачають наявність в компаніях внутрішнього аудиту як обов'язкової умови внесення цінних паперів компанії в котирувані списки біржі.

Причини, які обумовлюють розвиток внутрішнього аудиту на сучасному етапі.

1. Акціонери віддають перевагу діям, які ведуть до отримання корпорацією високих прибутків, тоді як менеджерам більш вигідно робити кроки, що знижують небезпеку дії непередбачених обставин. Організація і функціонування служби внутрішнього аудиту дозволяє вирішити конфлікт інтересів між акціонерами й менеджерами у боротьбі за ефективність корпоративного управління.

2. Зі зростанням масштабів діяльності багаторівневий апарат управління утворює проблеми обміну інформацією, координації рішень, збільшує ймовірність прийняття різними ланками постанов, які суперечать одна одній. Ускладнюється контроль різних ланок управління з боку центрального керівництва, що збільшує ризик помилок і зловживань персоналу (менеджерів). Якщо організація має географічно розкидані філіали або відділення, в яких місцеве керівництво приймає самостійні рішення, виникає необхідність здійснювати контроль і оцінку прийнятих рішень у цілому, а для цього потрібна достовірна якісна інформація.

3. Працівники бухгалтерських служб територіально відокремлених структурних підрозділів, а також дочірніх і залежних товариств не завжди дотримують єдину методику бухгалтерського обліку. У результаті відсутності єдиного методологічного підходу одні і ті ж операції відбиваються по-різному, що може призвести до недостовірності зведеної і (або) консолідованої звітності. Недостовірність звітності, у свою чергу, не дозволяє керівництву оцінити реальне фінансове становище корпорації в цілому і правильно визначити напрями розвитку. Створення і функціонування внутрішнього аудиту дозволяє уніфікувати й стандартизувати облікові процеси для цілей правильного формування звідної і (або) консолідованої звітності.

Все це дозволяє зробити висновок, що організація внутрішнього аудиту властива лише великим фірмам, для яких характерні:

- складна оргструктура;

- значна чисельність філіалів;

- різні види діяльності і можливість кооперування;

- бажання органів управління отримувати достатньо об'єктивну і незалежну оцінку дій менеджерів усіх видів керування.

Вперше в Україні система внутрішнього аудиту була запроваджена в комерційних банках відповідно до нормативних документів Національного банку.

Робота по створенню внутрішнього аудиту в банках України розпочалась ще в 1998 році за ініціативою НБУ. У жовтні 2000р. був створений Інститут внутрішніх аудиторів України.

Слід відзначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від внутрішнього аудиту зарубіжних колег. Це пов’язано з тим, що незалежність аудиту в Україні умовна, відсутні єдині вимоги до професійного та освітнього рівня внутрішніх аудиторів, не до кінця розроблена і законодавча база.

3.2. Ціль, завдання, організаційні засади внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит, який є частиною системи внутрішнього контролю, повинен виконувати волю Спостережної Ради (волю власників) і формувати незалежну (від виконавчої дирекції, до якої поряд з іншими підрозділами входить і персонал обліково-фінансової служби) думку відносно якості дій структурних підрозділів по управлінню фінансовими ресурсами підприємства. Відділ (сектор, служба) внутрішнього аудиту за допомогою накопичення інформації за результатами контрольно-аналітичної та експертної діяльності будує необхідну основу довіри до бізнесу підприємства з боку внутрішніх і зовнішніх ділових партнерів [65].

Ціль внутрішнього аудиту - забезпечення ефективного функціонування корпорації, експертна оцінка обґрунтованості і виконання фінансової стратегії, якості економічної інформації, яка формується управлінською системою фірми, попередження кризових ситуацій.

Завдання внутрішнього аудиту:

- оцінка якості управлінської діяльності фірми;

- оцінка фінансово-господарської діяльності і роботи персоналу на відповідність установленим нормам;

- оцінка стратегії фірми.

Залежно від масштабів економічного суб'єкта служба внутрішнього аудиту може бути представлена внутрішнім аудитором, відділом внутрішнього аудиту, управлінням внутрішнього аудиту або будь-яким іншим структурним підрозділом, на який покладені обов'язки щодо виконанню функцій внутрішнього аудиту.

Професійний склад суб’єктів служби внутрішнього аудиту визначається напрямками (видами) аудиторської діяльності, які в свою чергу залежать від цілей бізнесу і вимог власників, рівнем організації планування, обліку і внутрішнього контролю на рівні виконавчої дирекції.

Рекомендована література [14, 15, 16, 28, 29, 30, 31, 38, 40, 41, 50, 51, 52, 57, 58, 64, 67, 69].

«ОРГАНіЗАЦія внутрішнього фінансового контролю і узагальнення його результатів»

Питання теми

4.1. Принципи організації внутрішнього фінансового контролю

4.2. Етапи організації та етапи процесу внутрішнього фінансового контролю

- принципи, що стосуються всіх ієрархічних рівнів внутрішнього фінансового контролю;

- принципи, характерні для окремих ієрархічних рівнів внутрішнього фінансового контролю;

- етапи організації внутрішньогосподарського контролю;

- етапи процесу внутрішньогосподарського контролю;

- характерні риси регламентів внутрішнього фінансового контролю (Положення про внутрішній контроль, посадові інструкції з виокремленням функціональних обов’язків, прав та обов’язків з внутрішнього фінансового контролю);

- перелік проміжної та підсумкової інформації контрольної інформації по результатам внутрішнього фінансового контролю;

- вимоги до проміжної та підсумкової інформації контрольної інформації по результатам внутрішнього фінансового контролю.

- розробляти посадові інструкції працівників бухгалтерії з виокремленням функціональних обов’язків, прав та обов’язків з внутрішнього фінансового контролю;

- розробляти Положення по внутрішньому контролю.

- складати докладні записки за результатами внутрішнього фінансового контролю;

- складати прикази, розпорядження за результатами внутрішнього фінансового контролю;

- складати акти, довідки за результатами внутрішнього фінансового контролю.

4.1. Принципи організації внутрішнього фінансового контролю

Принципи організації системи ВФК:

- відповідність структури суб’єкта контролю організаційній структурі підприємства;

- делегування контрольних повноважень;

- орієнтація контролю на кінцеві цілі діяльності підприємства;

- постійна акредитація суб’єктів контролю;

- матеріальне заохочення виявлення істотних або систематичних відхилень (порушень);

- внутрішня ротація суб’єктів контролю;

- передбачуваність структури і змісту контрольної інформації формою вихідного документа (або документа-запиту) [20].

Принцип відповідність структури суб’єкта контролю організаційній структурі підприємства. Виходячи з основної вимоги до системи ВФК – її ефективності (тобто перевищенні очікуваних вигод над витратами), кількість контрольних служб суб'єкта господарювання не повинна бути надмірною: вона визначається організаційною формою підприємства, масштабами діяльності, організаційною структурою самого підприємства, наявністю дочірніх підприємств і ступенем розгалуженості мережі філій.

Рис. 4.1. Формалізація принципів організації системи внутрішнього фінансового контролю [20]

Таким чином, прагнення до оптимізації витрат на утримання контрольної служби приводить до появи такого організаційного принципу системи внутрішнього фінансового контролю, як відповідність структури суб'єкта контролю організаційній структурі підприємства.

Результатом контрольної діяльності є своєчасне надання адекватної і достатньої інформації про стан об'єктів контролю. Швидкість надання контрольної інформації багато в чому визначається довжиною вертикалі контролю: чим коротший ланцюжок проходження контрольної інформації, тим швидше вона потрапляє до центру ухвалення рішень. Крім того, при дотриманні цієї умови знижується вірогідність спотворення контрольної інформації.

Принцип делегування контрольних повноважень. Отже, необхідно співвіднести коло вирішуваних суб'єктом контрольних завдань з рівнем центру ухвалення рішень (стратегічний – оперативний або локальний), оскільки локальні проблеми необхідно вирішувати на місці і доведення їх до вищого керівництва навряд чи доцільне. У зв'язку з цим стає актуальним дотримання принципу делегування контрольних повноважень. Крім того, цей принцип дозволяє краще оцінити стан об'єкта контролю, оскільки підлеглий знаходиться ближче до об'єкта і менш завантажений роботою, ніж керівник.

Принцип орієнтація контролю на кінцеві цілі діяльності підприємства. Наступною характеристикою результату контрольного процесу є адекватність контрольної інформації, що передбачає відповідність її об'єктивній реальності і неупередженість контролера при оцінці такої інформації. Така характеристика багато в чому визначається соціо-психологічними особливостями учасників контрольного процесу. Негативне сприйняття контролю персоналом підприємства може стати однією з причин неадекватності контрольної інформації. З одного боку, це не дивно: адже результатом контрольних дій є виявлення помилок і порушень, за якими, як правило, настає покарання. З другого боку, контроль іманентно властивий людській натурі: кожна людина в процесі життєдіяльності мимовільно порівнює бажане з фактично досягнутим, аналізує й далі робить нові кроки для досягнення мети або відмовляється від неї. Тому психологічно цілком реальним є усунення негативного сприйняття контролю. У літературі, як правило, в якості причин негативного сприйняття контролю етичного характеру виділяють:

контроль через недовіру;
контроль заради покарання;
контроль як обмеження самостійності;
контроль як обмеження творчості (придушення ініціативи).

Для усунення подібних негативних явищ, що обмежують ефективність ВФК, необхідно усунути виявлені причини негативного сприйняття контролю за допомогою правильної цільової орієнтації контрольних заходів, підбору психологічно оптимальних і етично прийнятних способів контролю, розвитком позитивних джерел контролю (відзначати і заохочувати позитивні результати контролю). Крім того, така риса сучасного бізнесу, як корпоративний дух, корпоративна культура, також зменшують ступінь негативного сприйняття контролю, оскільки орієнтують кожного конкретного працівника на досягнення кінцевої мети організації.

Вищевикладені висновки дозволяють виділити в якості організаційного принципу СВК: орієнтацію контролю на кінцеву мету діяльності підприємства.

Адекватність контрольної інформації про стан об'єкта багато в чому залежить від рівня професійної підготовки суб'єктів ВК. Принцип постійної акредитації суб’єктів контролю. З метою підтримки і забезпечення відповідного професійного рівня суб'єктів ВК необхідно проводити акредитацію суб'єктів ВК. Дотримання цього організаційного принципу забезпечить професійну компетентність працівників, що реалізують контрольні функції, а, отже, гарантуватиме належну якість контрольної інформації.

Принцип матеріального заохочення виявлення істотних або систематичних відхилень (порушень). Якість контрольної інформації багато в чому залежить від належної ретельності, з якою виконуються обов'язки щодо контролю. Додатковим стимулом сумлінного й ретельного проведення контрольних заходів може служити матеріальне заохочення за виявлення істотних або систематичних відхилень (порушень), що слід сприймати як черговий організаційний принцип ефективної системи ВФК підприємства.

Адекватність контрольної інформації передбачає об'єктивне (неупереджене і незацікавлене) ставлення суб'єктів контролю до об'єкта оцінки. Зниження об'єктивності суб'єкта контролю може бути викликане такими причинами:

тривала співпраця суб'єкта з об'єктом контролю (посадовцем);

наявність родинних або дружніх стосунків між суб'єктом і об'єктом контролю;

матеріальна залежність суб'єкта від об'єкта контролю.

Для нейтралізації впливу перелічених чинників на результати контрольного процесу доцільно регулярно проводити ротацію суб'єктів контролю і впровадити кодекс професійної поведінки.

Однією з основних умов ефективності системи ВФК є надання достатньої інформації. Ступінь достатності інформації, необхідної для ухвалення рішення, визначається «глибиною» контролю або рівнем деталізації, яку з самого початку повинен задавати суб'єкт, що потребує такої інформації. Суб'єкт ухвалення рішення або інша особа, що запитує контрольну інформацію, повинні конкретизувати, що саме їх цікавить (умовно кажучи, які показники) щодо об'єкта контролю [20].

4.2. Етапи організації та етапи процесу внутрішнього фінансового контролю

Етапи організації системи внутрішнього фінансового контролю підприємства (табл.4.1).

Перший етап є підготовчим, під час якого здійснюється критичний огляд мети управління фінансовими ресурсами, політики підприємства щодо формування та використання фінансових ресурсів, що дозволяє намітити можливості й масштаби системи контролю. Крім того, аналізується оргструктура підприємства і Посадові інструкції кожної функціональної одиниці. Виявляються функціональні зв'язки всередині і між підрозділами (відділами), відносини субординації і формальне закріплення санкціонування операцій.

Таблиця 4.1 - Послідовність і зміст етапів побудови системи внутрішнього фінансового контролю [20]

Номер з/п	Зміст етапу
1	Критичний огляд системи управління. Визначення мети системи внутрішнього фінансового контролю
2	Визначення ієрархічних рівнів та складу суб’єктів контролю
3	Формування системи об’єктів внутрішнього фінансового контролю, розробка організаційного забезпечення внутрішнього контролю
4	Апробація, аналіз і коригування системи внутрішнього фінансового контролю
5	Впровадження у постійне користування. Виявлення резервів системи.

На другому етапі документально підтверджується існування системи внутрішнього фінансового контролю на підприємстві у вигляді Положення про внутрішній контроль, яке закріплює оргстатус, структуру, завдання, функції, функціональні зв'язки, права, відповідальність та створення конкретних підрозділів внутрішнього контролю відповідно до організаційної структури підприємства. На кількість ієрархічних рівнів і склад суб'єкта контролю мають вплив таки чинники:

масштаби бізнесу, його глобальність;
розмір підприємства;
тип оргструктури;
наявність структурних підрозділів;
територіальна віддаленість структурних підрозділів і функціональних служб.

Третім етапом побудови системи внутрішнього фінансового контролю є визначення системи об'єктів, а також розробка організаційного забезпечення внутрішнього фінансового контролю. Визначення об'єкта логічно випливає з мети, отже, об'єкти можуть групуватися і систематизуватися для подальшого моделювання методик контролю і регламентації контрольних процедур.

Крім того, для кожної функціональної одиниці контрольної служби розробляються Посадові інструкції, уточнюються обов'язки з контролю функціональних одиниць інших відділів.

На цьому ж етапі формалізуються об'єкти контролю відповідно до мети, для чого виконуються такі дії:

- визначається число видів можливих порушень;

- здійснюється аналіз таких порушень і їх групування;

- виявляються контрольні точки.

Окрім того, визначаються засоби контролю: методика (регламентне забезпечення процедур внутрішнього фінансового контролю); розробляються стандарти внутрішнього фінансового контролю. Наявність стандартів внутрішнього фінансового контролю і їх дотримання в процесі здійснення контрольної діяльності є гарантом високого рівня внутрішнього фінансового контролю, а також істотно скорочує витрати на проведення зовнішнього аудиту і дозволяє виключити дублювання при перевірці органами державного контролю. Здійснення внутрішнього фінансового контролю законодавчо не регламентоване (і навряд чи це має сенс), тому при розробці стандартів ВФК можна спиратися на досвід зарубіжних країн і наші подальші рекомендації.

На четвертому етапі здійснюється апробація спроектованої системи у вигляді закінченого циклу контролю. Після цього проводиться аналіз роботи системи внутрішнього фінансового контролю: підраховується ефективність і результативність її роботи, визначаються «вузькі місця», вносяться корективи в діяльність суб'єктів контролю і методики контролю конкретних об'єктів. Ефективність системи внутрішнього фінансового контролю визначається шляхом експертної її оцінки і нескладних арифметичних підрахунків.

Кінцевим етапом побудови системи внутрішнього фінансового контролю є її введення в постійну експлуатацію, про що свідчить розпорядження (наказ) керівника підприємства. Тут же повинні бути визначені резерви системи внутрішнього фінансового контролю, що дозволить їй завжди бути адекватною системі управління, незважаючи на фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, що постійно змінюються.

Процес контролю можна розділити на три основних етапи.

Перший етап – організаційний. На даному етапі визначаються об’єкти контролю, посадові особи, які будуть здійснювати контроль. При необхідності на підприємстві видається наказ про призначення комісії для проведення контролю, в якому зазначається кількість осіб, які приймають участь в перевірці, старша відповідальна особа, за який час здійснюється перевірка.

Другий етап – дослідницький. Відбувається безпосередньо перевірка обраного об’єкту, тобто здійснюється співставлення параметрів об’єкту з існуючими нормами. Визначається рівень відхилень параметрів об’єкту від норм. Важливе значення має встановлення допустимого рівня відхилень.

Третій етап – узагальнення та реалізація результатів контролю. Узагальнюються отримана інформація про відхилення та порушення. Встановлюються винні посадові особи. Складаються документи по результатам перевірки: відомості відхилень й порушень, протоколи, акти контролю, видаються накази по результатам контролю.

Четвертий етап – контроль за виконання рішень. Через деякий час необхідно перевірити чи були внесені зміни у регістри бухгалтерського обліку при потребі, чи притягнуті до відповідальності винні особи, чи здійснюються заходи для упередження відхилень та порушень, які були виявлені.

При формуванні документів по результатам внутрішнього фінансового контролю необхідно дотримуватися певної послідовності їх оформлення.

На першій стадіїформуються документи, що безпосередньо висвітлюють хід перевірки. Вони мають розкривати використані прийоми, підтверджувати обсяг перевіреної інформації, містити перелік помилок і порушень, виявлених в процесі контролю. Вони можуть бути побудовані у вигляді порівняльних таблиць, тестів, анкет, розрахункових відомостей, протоколів перевірки. З метою мінімізації витрат часу на оформлення вищезазначеної документації доцільно розробити форми документів для відображення типових недоліків.

На другій стадії здійснюється систематизація однорідних за ознаками відхилень та недоліків, тобто відбувається формування фактографічної інформації, як інформаційного забезпечення наступної стадії узагальнення результатів внутрішнього контролю.

При цьому в якості документів, в яких систематизуються виявлені відхилення та недоліки, можуть виступати:

- відомості суцільної або вибіркової перевірки окремих об’єктів контролю;

- таблиці, машинограми і інші регістри в яких узагальнюються однорідні недоліки;

- довідки службового розслідування, докладні (службові записки), супровідні листи.

Однією з принципових рис внутрішнього фінансового контролю є постійне й регулярне інформування керівництва підприємства або керівництва відповідного відділу апарату управління щодо упущень, відхилень та недоліків, які виникають в процесі розробки та реалізації управлінських рішень. Інформація по результатам внутрішнього фінансового контролю повинна доводитися до керівництва підприємства у вигляді докладних (службових) записок. Враховуючи зміст докладних записок вони можуть бути ініціативними, інформаційними або звітними.

Ініціативні докладні записки складаються з метою інформувати керівництво відділу (підприємства) про необхідність прийняття конкретних заходів по упередженню й виправленню встановлених відхилень та недоліків. В записках повинна бути викладена ситуація і сформульовані заходи по її вирішенню.

В свою чергу інформаційні записки повинні відображати інформацію про хід робіт по внутрішньому контролю, а звітні – про їх завершення.

Попереджувальне значення докладних записок значною мірою залежить від аргументації виявлених недоліків. При цьому необхідно не тільки обґрунтувати виявлене упущення або недолік, але й вказати, який наслідок це бути мати для підприємства.

В підсумкових документах, які складаються в процесі проведення внутрішнього фінансового контролю, мають міститися відповіді суб’єктів контролю на всі суттєві запитання, з яких необхідно висловити професійне судження і сформулювати висновки.Суб’єкту контролю необхідно документально оформляти всі важливі відомості та факти недоліків та відхилень. Крім завдань, безпосередньо пов’язаних з оцінкою розробляемих та прийнятих управлінських рішень щодо фінансових ресурсів, підсумкові документи внутрішнього фінансового контролю можуть використовуватися також для інших напрямків роботи: послужити основою для підготовки рішень в майбутньому; бути джерелом детальної інформації для коригування прийнятих, але неефективних рішень; бути навчальним матеріалом для підготовки персоналу; допомагати в плануванні й координуванні внутрішнього фінансового контролю. Документи, які складаються в процесі внутрішнього фінансового контролю, дають можливість керівництву підприємства оцінити роботу суб’єктів контролю і визначитися, чи не потребують змін умови проведення перевірки в подальших періодах.

Вихідна контрольна інформація повинна містити: перелік виявлених недоліків та відхилень, перелік обставин, за яких ці відхилення та недоліки були виявлені, оцінку виявлених відхилень з точки зору їх впливу на прийняті або реалізовані управлінські рішення, рекомендації по можливому виправленню даних відхилень, оцінку даних рекомендацій з точки зору їх можливого впливу на прийняті або реалізовані управлінські рішення.

Підсумкові документи внутрішнього фінансового контролю являють собою:

- інформацію для керівництва;

- інформацію для відділу, діяльність якого перевірялась;

- інформацію для зацікавлених відділів підприємства.

Вважливим моментом формування підсумкової контрольної інформації є розробка рекомендацій по результатам внутрішнього фінансового контролю. Суб’єкти зовнішнього контролю (аудитори, податкові інспектори, ревізори та ін.), надаючи рекомендації не зосереджуються на оцінці їх можливого впливу. Для суб’єктів внутрішнього фінансового контролю розробка обґрунтованих рекомендацій та комплексна оцінка їх впливу є однією з головних задач. Як свідчить вітчизняна практика рекомендації повинні надаватися у письмовій формі, бути зрозумілими, точними, логічно сформулюваними, які не мали б двоїстого тлумачення, при необхідності включати кількісні розрахунки, посилання на нормативні акти.

У вихідній інформації по результатам внутрішнього фінансового контролю обов’язково слід зазначити, які з виявлених відхилень й недоліків є суттєвими, а які – ні. Виявлені в ході контролю недоліки, які не потребують суттєвих змін в діяльності посадових осіб (підрозділу, підприємства), необхідно усунути в ході здійснення перевірки, зробивши при цьому відповідні записи у заключному акті. Якщо при перевірці виявлені серйозні порушення законодавства України або інших нормативно-правових актів, які вимагають внесення змін у фінансовий облік або облік, що ведення для визначення об’єктів оподаткування, та звітність підприємства, до розгляду матеріалів внутрішнього фінансового контролю слід залучити представників юридичного відділу. Останні повинні дати правову оцінку контрольній інформації.

В якості підсумкового документу по результатам внутрішнього фінансового контролю може бути запропоновано складання акту або довідки. Акт складається, якщо в ході перевірки були виявлені суттєві порушення, які у підсумку потребують притягнення винних осіб до матеріальної, адміністративної відповідальності. Довідка складається при невиявленні порушень або при виявленні несуттєвих помилок та порушень.

Як показує практика контрольної діяльності доцільно виокремлювати у акті (довідці) три частини: вступну, аналітичну та підсумкову частини.

Вступна частина буде містити назву підрозділу (відділу), який перевіряється; термін здійснення контролю (дату початку і закінчення); підставу проведення контролю та його мету, завдання (з посилання на розпорядження або наказ керівництва, якщо вони видавались); період діяльності підрозділу (відділу), за який проведена перевірка; посади, прізвища осіб, діяльність яких оцінювалася; посади, прізвища осіб, що проводили і брали участь в здійсненні контролю; дату складання акту (довідки).

В свою чергуаналітична частина акту або довідкаповинна містити систематизований виклад та обґрунтування фактів порушень та недоліків у роботі, здійснених посадовими особами та виявлених у ході перевірки, розкриття пов'язаних з цими фактами обставин, що мають значення для ухвалення правильного рішення за результатами контролю. При відсутності порушень та недоліків, доцільно висвітлити позитивні результати діяльності перевіряемого підрозділу.

За формою подання матеріалу спочатку висвітлюються суттєві зауваження, що мають змістовний характер для підрозділів та підприємства, а потім розкриваються зауваження за формою.

Підсумкова частина акту або довідки повинна містити загальний висновок суб’єктів контролю щодо стану об'єкта перевірки, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень. При складанні акту викладаються найбільш суттєві недоліки, що призвели до прийнятті необґрунтованих та економічно недоцільних управлінських рішень. Висновок осіб, які здійснювали контроль, повинна бути підкріплена аргументацією причин, що вплинули на висловлення ним такої думки, при необхідності слід навести посиланнями на чинні законодавчі акти, кількісні розрахунки.

Стилістика акту внутрішнього фінансового контролю має бути близька до наукової, офіційно-ділової, для якої характерні:

- наявність понять, які використовуються переважно в офіційних документах;

- логічна його основа і неприпустимість використання образного викладу змісту;

- послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність, чіткість і визначеність формулювань результатів дослідження;

- нейтральність і цілеспрямованість викладу змісту документів з елементами стандартизації ділової мови.

Додатками до акту можуть бути копії документів, розрахунки, обґрунтування у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.

Завершальний етап внутрішнього фінансового контролю – реалізації його результатів. Враховуючи, що в процесі перевірки розробки й реалізації управлінських рішень щодо формування і використання фінансових ресурсів можуть бути виявлені упущення, відхилення та недоліки різних ступіней складності, форми реалізації контрольної інформації повинні також відрізнятися. В цілому всі упущення, відхилення та недоліки можна розподілити на декілька груп, в залежності від рівня матеріальної шкоди, заподіяної економічно недоцільним, неефективним або невідповідним нормативно-правовим актам управлінським рішенням.

При виявленні суттєвих недоліків та упущень по результатам внутрішньогосподарського контролю на підприємстві може бути видано наказ, де бути визначено дисциплінарне або матеріальне стягнення.

Враховувати існуючій досвід складання подібної документації, доцільно виокремлювати в наказі по результатам внутрішнього фінансового контролю констатуючу та наказну частини. При цьому в констатуючій - викласти зміст результатів контролю, характер та причини відхилень, вказати дії яких посадових осіб призвели до цих відхилень, а в наказній - навести рішення по результатам проведення внутрішньогосподарського контролю. Саме в наказній частині міститься рішення керівництва підприємства щодо дисциплінарного або матеріального стягнення, та формулюються конкретні рекомендації, які спрямовані на ліквідацію виявлених порушень і заходи, як їх запобігти у майбутньому.

У випадку виявлення в процесі внутрішнього фінансового контролю рішень, які суперечать нормативно-правовим актам або заподіяли підприємству великої матеріальної шкоди, може бути поставлено питання про звільнення від роботи посадових осіб, в дії яких встановлені вищезазначені факти. При цьому необхідно надати можливість посадовим особам, в разі якщо вони не погоджуються з окремими висновками перевірок, пояснити питання, які викликали суперечності. Ці пояснення будуть також виступати складовою частиною матеріалів реалізації результатів внутрішнього фінансового контролю.

Розпорядження по результатам внутрішнього фінансового контролю може складатися в випадках виявлення несуттєвих відхилень в діях посадових осіб.

Рекомендована література [1, 16, 17, 20, 32, 33, 49, 51, 52, 53, 54, 57, 60, 63].

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

«ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ»

Питання теми

5.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу

5.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації про формування власного капіталу

- мету й задачі внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу;

- перелік фактографічної інформації, яка підлягає перевірці в процесі внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу;

- техніку внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу.

Мета внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу – сприяння раціональному формуванню власного капіталу підприємства і ефективності його використання, оцінці дотримання ступеня захищеності прав власників підприємства, дотримання законодавчих і нормативних актів щодо формування і зміни кожного з елементів власного капіталу.

Задачі внутрішнього фінансового формування власного капіталу:

логічний аналіз змісту установчих документів у відношенні формування власності підприємства;
перевірка ступеня документального підтвердження внесків у статутний капітал; інші види власного капіталу;
перевірка повноти і своєчасності внесків засновників у статутний, пайовий капітали;
оцінка дій посадових осіб щодо операцій з акціями;
установлення наявності й обґрунтованості змін кожного з елементів власного капіталу;
перевірка правильності й обґрунтованості операцій з нерозподіленим прибутком;
оцінка вірності й об'єктивності кожної зі статей звіту про власний капітал, правильність її складання відповідно до вимог НП(С)БО 1.

До основних джерел фактографічної інформації контролю операцій формування власного капіталу відносяться: баланс (звіт про фінансовий стан); звіт про власний капітал; Головна книга; регістри синтетичного й аналітичного обліку по класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань», класу 3 «Кошти, розрахунки й інші активи».

Об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування власного капіталу:

- повнота та своєчасність надходження коштів від засновників для формування статутного капіталу;

- законність випуску акцій;

- обґрунтованість та правильність визначення сум, які вносять акціонери;

- економічна доцільність збільшення або зменшення статутного капіталу, видачі паїв при вибутті членів, розподілу прибутку між статутним та резервним капіталом, викупу акцій підприємства у його учасників;

- правильність використання резервного капіталу;

- правильність визначення розміру додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритих збитків);

- законність дій посадових осіб щодо прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, видачі паїв при вибутті членів, розподілу прибутку, викупу акцій;

- правильність документального оформлення операцій щодо формування та зміни власного капіталу;

- дотримання методології обліку власного капіталу;

- реальність і достовірність інформації про стан та рух власного капіталу.

5.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації про формування власного капіталу

Початковим етапом дій суб’єкта внутрішнього контролю є перевірка змісту установчих документів у відношенні формування власності підприємства. Метою даної перевірки є виявлення відхилень від норм Цивільного та Господарського кодексів України, порядку внесення й оцінки внесків кожного учасника в статутний фонд (капітал). Для захисту права власності підприємства дуже важливі загальні гарантії, що встановлені чинним законодавством.

Контроль установчих документів полягає в ретельній перевірці юридичних засад на право функціонування підприємства (установи, організації) відповідно до чинного законодавства. Крім джерел фактографічної інформації в процесі перевірки також використовуються: статут; установчий договір; протоколи зборів засновників; свідчення про державну реєстрацію; документи, пов'язані з приватизацією й акціонуванням підприємств; документи, що підтверджують права власності засновників на майно, внесене в оплату придбаних ними акцій при державній реєстрації товариства за участю державних чи муніципальних підприємств; свідчення про реєстрацію в органах статистики, Державної податкової інспекції, Пенсійному фонді, у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; договір на банківське обслуговування; зареєстровані зміни до установчих документів; проспект емісії; реєстр акціонерів для акціонерних товариств; виписки з протоколів річних зборів акціонерів; виписки з протоколів зборів акціонерів, засновників; виписки рішень ради директорів; накази і розпорядження виконавчої дирекції; листування з засновниками й акціонерами; журнали реєстрації видачі доручень і повноважень при реєстрації, перереєстрації, ліквідації, реорганізації і т.п. дій іншим особами (крім керівника) економічного суб'єкта; документи, що підтверджують внесення часток засновників у статутний капітал у грошовій, натуральній чи нематеріальній формі, або у вигляді цінних паперів (виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна, представленого в натуральній формі, як внесок у статутний капітал і т.д.); методики оцінки внесених часток у статутний капітал у натуральній і нематеріальній формах.

При перевірці необхідно установити:

- вчасність внесення змін в установчі документи (якщо вони були);

- задекларовані види діяльності підприємства (установи, організації);

- хто виступає засновниками підприємства (установи, організації);

- відповідність розміру статутного капіталу нормам, і розмір частки кожного засновника;

- адекватність методів оцінки внесених засновниками часток в статутний капітал у натуральній і нематеріальній формах;

- вчасність та повноту внесків засновників до статутного капіталу;

- правильність оформлення документів по внесках у статутний капітал;

- дотримання норм створення резервного капіталу;

- дотримання порядку розподілу прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства (установи, організації) за підсумками року після сплати обов'язкових платежів;

- правильність обчислення доходів засновників і акціонерів;

- дотримання методології обліку формування та змін статутного капіталу.

Надходження внесків засновників (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю) контролюється на основі даних первинних документів і записів за кредитом рахунку 46 «Неоплачений капітал» у кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів й ін. За даними прибуткових касових-ордерів, виписок банку з розрахункового і валютного рахунків із прикладеними до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність надходження внесених учасниками на рахунок грошових сум. Використовуючи інформацію актів прийому-передачі основних засобів, документів, що відбивають надходження нематеріальних активів і дебетові обороти по рахунках 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», визначають вартість переданого устаткування, будинків, споруджень, майнових прав на інтелектуальну власність.

На підставі даних актів про прийом матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків по обліку виробничих запасів («Матеріали», «Малоцінні і швидкозношувані предмети») з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли в якості внеску засновників.

По кожному внеску встановлюється наявність запису у документах «на формування статутного фонду (капіталу)».

Наступний етап контролю - перевірка своєчасності внесення вкладів у статутний фонд (капітал) засновниками підприємства.

Моментом фактичного надходження внесків у статутний капітал підприємства є:

для коштів - дата зарахування грошей на розрахунковий рахунок підприємства, чи внесення в касу підприємства;
для основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів - дата складання акта прийому-передачі основних засобів і інших ТМЦ, нематеріальних активів.

Повнота внесення внесків засновників у статутний фонд (капітал) підприємства контролюється шляхом зіставлення його розміру, зафіксованого в установчих документах, й на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», з величиною заборгованості по рахунку 46 «Неоплачений капітал» і встановленими термінами її погашення.

Проведення внутрішнього фінансового контролю статей форми «Баланс» щодо інформації про власний капітал включає наступні етапи:

- перевірку даних балансу на початок періоду за рядками 1400,1405,1410,1415,1420,1425,1430,1495 на відповідність даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути у наявності необхідні пояснення у письмовій формі;

- арифметичну перевірку правильності розрахунку рядку 1495 на початок та кінець року;

- перевірку даних кінцевого балансу за рядками 1400,1405,1410,1415,1420,1425,1430,1495 на тотожність оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного періоду (машинограмам за бухгалтерськими рахунками 40,41,42,43,44,45,46);

- за статетью «Зареєстрований (пайовий) капітал» (в бухгалтерському обліку рахунок 40) перевіряється відповідність сальдо розміру зареєстрованого, який зафіксовано в установчих документах;

- за статетью «Капітал у дооцінках» (в бухгалтерському обліку рахунок 41) перевіряється відповідність сальдо даним про дооцінку;

- за статетью «Додатковий капітал» (в бухгалтерському обліку рахунок 42) перевіряється відповідність сальдо даним про різницю між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій, та сумами, які були вкладені засновниками підприємств і перевищують статутний капітал;

- за статетью «Резервний капітал» (в бухгалтерському обліку рахунок 43) перевіряється відповідність сальдо даним про суму резервів, які створені на підприємстві;

- за статетью «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» (в бухгалтерському обліку рахунок 44) перевіряється відповідність сальдо даним субрахунків 441 (у випадку нерозподіленого прибутку) або 442 (у випадку непокритих збитків). Звертається увага на те, щоб сума непокритих зибтків була наведена у дужках;

- за статетью «Неоплачений капітал» (в бухгалтерському обліку рахунок 46) перевіряється відповідність сальдо даним про заборгованість власників (учасників) по внескам в статутний капітал. Звертається увага на те, щоб сума неоплаченого капіталу була наведена у дужках й віднімалася при розрахунку суми по рядку 1495;

- за статетью «Вилучений капітал» (в бухгалтерському обліку рахунок 45) перевіряється відповідність сальдо даним про фактичну собівартість акцій власної емісії або долі, яка викуплена товариством у його учасників. Звертається увага на те, щоб сума вилученого капіталу була наведена у дужках й віднімалася при розрахунку суми по рядку 1495.

Після встановлення тотожності даних розділу І пасиву балансу даним головної книги перевіряється стан синтетичного та аналітичного обліку за рахунками 40,41,42,43,44,45,46.

Рекомендована література [1, 3, 4, 5, 6, 18, 28, 30, 38, 40].

«ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ФОРМУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ТА ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ»

Питання теми

6.1. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.1.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.1.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.2. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.2.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.2.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.3. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

6.3.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

6.3.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

- мету та задачі внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками;

- перелік фактографічної інформації внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками;

- техніку внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками;

- мету та задачі внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом;

- перелік фактографічної інформації внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом;

- техніку внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом;

- мету та задачі внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі;

- перелік фактографічної інформації внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі;

- техніку внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі.

6.1. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

6.1.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

Мета внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками – сприяння раціональному формуванню залученого капіталу підприємства і ефективності його використання; запобігання економічно недоцільним взаємовідносинам з постачальниками та підрядниками (придбання у них ТМЦ, робіт, послуг), виникненню простроченої поточної кредиторської заборгованості.

Задачі, що постають перед внутрішнім фінансовим контролем формування поточних зобов’язань (в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками):

- оцінка економічної доцільності формування поточних зобов’язань по окремим постачальникам та підрядникам;

- перевірка виконання договірної дисципліни щодо постачання ТМЦ (робіт, послуг);

- перевірка своєчасності і повноти погашення поточної кредиторської заборгованості постачальникам, виявлення прострочених платежів;

- перевірка правильності документального оформлення операцій формування та погашення поточних зобов’язань перед постачальниками та підрядниками;

- оцінка методології відображення операцій формування та погашення поточних зобов’язань перед постачальниками та підрядниками.

Джерела фактографічної інформації: баланс (IV розділ пасиву; примітки до річної звітності; регістри синтетичного та аналітичного обліку за рахунками 63, 68, 37, виписки банку, касова книга, накладні, ТТН, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, договори, претензії, платіжне доручення, ВКО та інші).

Об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань (в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками):

- економічна доцільність формування поточних зобов’язань по окремим постачальникам та підрядникам;

- виконання договірної дисципліни щодо постачання ТМЦ (робіт, послуг);

- своєчасність і повнота погашення поточної кредиторської заборгованості постачальникам, виявлення прострочених платежів;

- правильність документального оформлення операцій формування та погашення поточних зобов’язань перед постачальниками та підрядниками;

- дотримання методології відображення операцій формування та погашення поточних зобов’язань перед постачальниками та підрядниками.

6.1.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з постачальниками та підрядниками

Превентивний (попередній внутрішній фінансовий контроль) розрахунків з постачальниками полягає у ретельному відборі контрагентів з метою мінімізації імовірності невиконаннями ними договірних зобов’язань. Для цього кожне підприємство може розробити свою систему відбору з використанням різних критеріїв і показників. Серед основних аспектів, на які потрібно звертати увагу, при виборі постачальника, можна виокремити:

- репутація постійного контрагента – суб’єктивна оцінка, яка базується на досвіді попередніх відносин, власних спостережень та інформації отриманої з інших джерел (виконання договірної дисципліни - своєчасність постачання ТМЦ, надання послуг і виконання робіт постачальниками). Для оцінки своєчасності постачання порівнюються дати постачання ТМЦ (виконання робіт, послуг) відповідно до умов договору з датами первинних документів, які підтверджують факт постачання або виконання робіт та послуг, тобто дати накладних, ТТН, ж/д накладних, актів виконання робіт та надання послуг;

- надійність фінансового становища – вивчення та оцінка основних показників фінансової звітності контрагента (тип та показники фінансової стійкості, рівень ділової активності).

Крім того, попередній внутрішній фінансовий контроль розрахунків з постачальниками також повинен включати оцінку економічної доцільності співпраці з кожним контрагентом (аналіз цін придбання ТМЦ, послуг, робіт, моніторинг пропозицій аналогічних ТМЦ, послуг та робіт).

Оцінка доцільності придбання ТМЦ включає перевірку тотожності даних про потреби виробництва в окремих групах матеріалів (сировини) з обсягами закупок. Особливо звертають увагу на придбання ТМЦ у постачальників, де ціна постачання вища за звичайні ціни, ціни постійно зростають, або розрахунки відбуваються в більшій частині готівкою.

Поточний внутрішній фінансовий контроль спрямовуються в основному на оцінку договірної дисципліни.

Перевірці підлягають: по-перше, відповідність змісту договорів нормативно-правовій базі України, а по-друге, формалізація процесу укладання договорів, тобто чи враховані усі важливі аспекти, обов’язкові реквізити (строки, умови розрахунків, відповідальність за порушення договірних зобов’язань тощо).

Втретє, перевіряється своєчасність погашення поточних зобов’язань. Перевірка своєчасності погашення зобов’язань дозволяє підприємству уникнути збитків у вигляді фінансових санкцій. Крім матеріальних вигод, ефективний контроль сприяє встановленню позитивного іміджу підприємства у бізнес-середовищі, що в свою чергу підвищує рівень довіри партнерів, збільшує імовірність підписання контрактів на більш вигідних умовах.

Перевірка своєчасності погашення зобов’язань починається з співставлення дат зазначених у договорах та дат платіжних доручень на перерахування коштів (дат виписок банку), в разі розрахунків готівкою – дат видаткових касових ордерів. При розрахунках готівкою перевіряється дотримання ліміту – 10 000грн. протягом доби по кожному з постачальників.

У разі випадків, застосування до підприємства штрафних санкцій за прострочку погашення заборгованості постачальникам, встановлюється особа, яка відповідає за відстеження строків погашення та умови, які призвели до прострочки (об’єктивні (криза банківської системи, негода) або суб’єктивні (хвороба працівника, неналежне виконання обов’язків).

Послідуючий внутрішній фінансовий контроль розрахунків з постачальниками починають із установлення реальності сальдо за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Сума по рядку (1615) порівнюється з даними головної книги за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» та регістрами синтетичного і аналітичного обліку вказаного рахунку.

Для встановлення вірогідності заборгованості по кожному постачальнику слід отримати інформацію від кожного з контрагентів (акт звірки), тобто провести інвентаризацію розрахунків з постачальниками.

6.2. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

6.2.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

Мета внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань з частині розрахунків з бюджетом – запобігання помилок при нарахуванні податкових зобов’язань, виникненню простроченої заборгованості по податковим зобов’язанням та застосуванню фінансових санкцій до підприємства по нормам податкового законодавства.

Задачі, що постають перед внутрішнім фінансовим контролем формування поточних зобов’язань (в частині розрахунків з бюджетом по податкам і зборам):

- перевірка правильності обчислення баз оподаткування податками і зборами;

- перевірка правильності визначення податкових зобов’язань по податкам і зборам;

- перевірка своєчасності представлення податкової звітності до органів контролю та своєчасності погашення податкових зобов’язань.

- оцінка методології відображення операцій нарахування та погашення поточних зобов’язань по податкам і зборам.

Джерела фактографічної інформації (Баланс (IV розділ пасиву), податкові декларації, регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахунку 64, виписки банку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладі, первинні документи, які є підставою для визначення баз оподаткування)

В якості об'єктів і параметрів внутрішнього фінансового контролю формування поточних зобов’язань (в частині розрахунків з бюджетом по податкам і зборам) слід виокремити:

- повноту визначення доходів, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток, правильність визначення собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), правомірність включення витрат до складу витрат, які враховуються при визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню, правильність розрахунку суми прибутку, який оподатковується та суми податку на прибуток;

- правильність визначення податкових зобов’язань з ПДВ та обґрунтованість включення сум «вхідного» ПДВ до складу податкового кредиту;

- правильність заповнення реєстру податкових накладних;

- вірність складання податкової звітності по податкам і зборам, відповідність даних декларацій і звітів даним податкового та бухгалтерського обліку;

- своєчасність представлення податкової звітності по податкам і зборам до органів податкового контролю;

- своєчасність і повнота погашення поточних зобов’язань по податкам і зборам;

- дотримання методології обліку операцій формування поточних зобов’язань (в частині розрахунків з бюджетом по податкам і зборам).

6.2.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків з бюджетом

Перевірка в частині розрахунків з ПДВ здійснюється за такими питаннями.

Одним з перших питань є перевірка правильності визначення податкових зобов’язань з ПДВ.

По-перше, встановлюється правильність визначення повноти оборотів з відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт. Для цього використовують податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, укладені договори купівлі-продажу, міни, поставки. Слід упевнитися, що усі суми ПДВ, відображені у податкових накладних та в реєстрі були також відображені за кредитом 64. При цьому звертається увага, щоб номер податкової накладної збігався з податковим номером відображення відповідної операції в реєстрі податкових накладних. З метою виявлення випадків відвантаження продукції (надання послуг) обороти з яких не включено для нарахування ПДВ, слід перевірити документи складського обліку, а саме накладні, що засвідчують відпуск продукції зі складу підприємства. Крім того, за допомогою платіжних документів необхідно встановити випадки надходження коштів на поточний рахунок у порядку попередньої оплати, які не було включено в об’єкт оподаткування ПДВ. У разі встановлення випадків відвантаження продукції (надання послуг) без оплати або з частковою оплатою в межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів у межах балансу платника для невиробничого використання, а також при реалізації товарів пов’язаній особі необхідно впевнитися в правильності визначення бази оподаткування. Якщо підприємство здійснює нарахування ПДВ по оплаті продукції, то слід упевнитися, що всі суми коштів, які надійшли на поточний рахунок або в касу, включені в оподатковуваний оборот. Для цього використовуються банківські та касові документи.

Встановити випадки надходження коштів від його покупців, які не знайшли відображення на рахунку 70 і впевнитися, що ПДВ з цих сум нарахований за кредитом рахунка 64, для цього використовуються платіжні документи, машинограми за рахунками 30, 31.

У випадку, коли підприємство надає послуги з оперативної оренди, потрібно впевнитися, щоб на суму орендної плати був нарахований ПДВ і відображений за кредитом рахунка 64 (оплата послуг з фінансової оренди ПДВ не обкладається).

Якщо підприємство імпортує товари для власних виробничих потреб, слід упевнитись, що ці товари не було реалізовано на сторону. При встановленні таких випадків перевірити правильність визначення бази оподаткування і суми ПДВ. База оподаткування в такому випадку визначається виходячи з ціни продажу, але не нижче митної вартості товару, збільшеної на суму мита, митних зборів.

Щоб перевірити І розділ Податкової декларації необхідно зіставити її з даними першого розділу реєстру податкових накладних. Для цього необхідно у розділі І «Податкові зобов’язання» у рядках 1 – 6 декларації перевірити загальний обсяг продажу, що є об’єктом оподаткування, і обсяг продажу, що не є об’єктом оподаткування, у колонці А - обсяги продажу (придбання) без урахування податку на додану вартість, а сума ПДВ в колонці Б. Далі треба перевірити Податкову декларацію по кожному рядку:

- у рядку 1 декларації перевіряються обсяги продажу, що оподатковуються за основною ставкою (20 %), здійснені як на території України, так і за її межами. Такі дані треба зіставити з даними граф 8 і 9 розділу I реєстру податкових накладних;

- у рядку 2 перевіряються обсяги продажу, що обкладаються за нульовою ставкою: окремо – експортні, окремо – інші операції;

- рядок 3 перевіряється на відповідність даним додатку 6 та даними графи 11 розділу І реєстру;

- перевірка сум по операціям постачання послуг за межами митної території України відбувається по рядку 4, оцінюється тотожність даних цього рядку і даних колонки 12 розділу І реєстру;

- суми, що звільнені від оподаткування, які вказуються у рядку 5 «Операції, що звільнені від оподаткування» перевіряються на тотожність даних графи 11 розділу І реєстру;

- в рядку 6 перевіряється правильність розрахунку загального обсягу оподатковуваних і неоподатковуваних операцій (сумі рядків 1, 2.1, 2.2, 5);

- обсяг послуг отриманих від нерезидента перевіряється в 7 рядку декларації;

- при заповненні рядка 8 обов’язковим є перевірка наявності додатку 1 до декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість»;

- у рядку 9 перевіряється правильність підсумку податкового зобов’язання з ПДВ у звітному періоді. Для перевірки складаються значення рядків 1, 7, 8 (- чи +) колонки Б.

Наступним кроком перевірки є встановлення достовірності податкового кредиту. Для цього необхідно упевнитися в наявності всіх підстав, які дають право підприємству відображати суми податкового кредиту за дебетом рахунку 64. Підставою для виникнення податкового кредиту по товарах (роботах, послугах), придбаних у резидента, є податкова накладна, по імпортованих товарах - вантажна митна декларація, а при імпорті робіт, послуг – банківський документ, що підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких послуг, а не документ по сплаті самого ПДВ.

Далі перевіряється правильність відображення сум ПДВ по придбаних товарах, використаних у межах господарської діяльності. Для перевірки використовуються банківські та розрахункові документи.

Встановлюється правильність розподілу сум ПДВ по придбаних товарах та основних фондах, які використовується для виробництва пільгових товарів (робіт, послуг), що не є об’єктом оподаткування, а також товарів (робіт, послуг), що оподатковуються у звичайному порядку. Якщо облік товарів, основних фондів та сплачених по них сум ПДВ в указаних випадках не ведеться окремо, то розподіл здійснюється виходячи з питомої ваги оподатковуваних товарів (робіт, послуг) у загальному обсязі виробництва.

При перевірці суб’єкти контролю встановлюють, щоб до податкового кредиту не потрапили суми ПДВ по придбаній сировині та матеріалах, основних фондах, використаних для виробництва пільгових товарів або товарів, що не є об’єктом оподаткування.

По рядку 17 перевіряється загальна величина податкового кредиту, арифметичною перевіркою оцінюється достовірність суми рядків 10.1, 12.1, 12.2, 12.4, 15.1, 16 колонки Б.

Особливу увагу звертають на наявність податкових накладних, які підтверджують суми податкового кредиту, правильність їх оформлення, та правильність заповнення інформації по цим накладним у реєстрі.

Обов’язковою складовою перевірки правильності нарахування ПДВ є встановлення обґрунтованості пільг. Для цього перевіряється наявність усіх документів, які дають право на пільги.

Особливу увага приділяється III розділу декларації – «Розрахунки з бюджетом за звітний період». Ретельно перевіряється від’ємне значення по результатам звітного періоду, а саме куди спрямовується ця сума платником: у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, чи у склад податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у підприємства було від’ємне значення в минулому звітному податковому періоді, то встановлюється правильність її зарахування до складу податкового кредиту звітного періоду.

У підприємств, які мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, обов’язково перевіряється наявність та правильність заповнення додатку 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування).

Якщо суму бюджетного відшкодування підтверджено й підприємство прийняло рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку перевіряється наявність й правильність заповнення додатку 4 (заяви про повернення суми бюджетного відшкодування).

Перевірка в частині розрахунків з податку на прибуток здійснюється за такими питаннями.

У цілому можна виділити п’ять блоків контрольних робіт - перевірка правильності відображення доходів, видатків, розрахунок об’єкту оподаткування, визначення суми зобов’язання, своєчасність представлення декларації та погашення зобов’язання.

У ході контролю за повнотою включення доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, перевіряється правильність розрахунку доходу від реалізації товарів (готової продукції, робіт, послуг), доходу у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів; доходу від операцій оренди/лізингу; пені, штрафів; вартості товарів, робіт, послуг, отриманих безоплатно; суми безповоротної фінансової допомоги, безнадійної кредиторської заборгованості; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді та неповерненої на кінець такого звітного періоду; суми державного мита, що повертаються за рішенням суду; суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку; доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді; інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Правильність розрахунку доходів від реалізації перевіряється співставленням суми зазначеної у рядку 02 з даними про чистий дохід, який списується з дебету рахунку 70 в кредит рахунку 79. Далі перевіряється правильність визначення чистого доходу та повнота включення доходів. Для цього складаються суми за усіма видатковими накладними (актами виконаних робіт, наданих послуг) за звітний період, і якщо підприємство є платником податку на додану вартість із загальної суми реалізації віднімається сума ПДВ. Отримані суми співставляються з даними регістру за рахунком 70, а також з сумою рядку чистого доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у звіті про сукупний дохід (рядок 2000). Щодо суб’єктів малого підприємництва, то співставлення відбувається за рядком 030 форми №2-м.

Правильність визначення доходів, які відносяться до складу інших, перевіряються данні рядку 03 та Додатків ІД (Інші доходи), СБ (Суми врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, ЦП (Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами).

Перевірка правильності визначення доходів у вигляді дивідендів здійснюється на підставі довідок-розрахунків; доходів від операцій оренди/лізингу на підставі актів наданих послуг (при умові, що підприємство є платником ПДВ, від загальної суми доходів повинні відніматися податкові зобов’язання з податку на додану вартість); по товарам, які отримані безоплатно перевіряється правильність визначення звичайних цін за якими повинні бути оприбутковані ці товари; оцінка сум поворотної фінансової допомоги починається з перевірки наявності договору на її надання, та документів, які підтверджують отримання цієї допомоги - прибуткових касових ордер, якщо допомога надавалась готівкою, платіжних доручень та виписка банку, якщо допомога надійшла на поточний рахунок і т.д.

При оцінці правильності визначення доходів обов’язково перевіряється дотримання вимоги Податкового Кодексу щодо дати визнання доходів.

Контроль законності й обґрунтованості включення витрат підприємства прийнято починати з визначення переліку витрат, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування.

Дані рядку 05, де наводиться сума собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), співставляються з даними регістру обліку за рахунком 90. А дані регістру, в свою чергу, перевіряються на тотожність даним видаткових накладних та розрахунку собівартості (якщо ці розрахунки виконувались).

Правильність підрахунку інших витрат виконується на підставі даних рядків з 06.1 по 06.5. Для перевірки адміністративних витрат співставляються дані рядку 06.1 з даними регістру по рахунку 92; для перевірки витрат на збут (рядок 06.2) – дані регістру обліку за рахунком 93; для перевірки фінансових витрат (рядок 06.3) - з даними рахунку 95 «Фінансові витрати» і т.д. Крім того, дані декларації можуть перевірятися на тотожність даним фінансової звітності: Адміністративні витрати - рядок 06.1 декларації з рядком 2130 звіту про сукупний дохід (в формі №2-м – рядок 091), Витрати на збут – рядок 06.2 з рядком 2150 звіту про сукупний дохід (в формі №2-м – рядок 092) і т.д. Але це тільки при умові відсутності податкових різниць на перевіряємому підприємстві.

Для оцінки правильності включення до складу загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут комунальних витрат - перевіряються акти наданих послуг або виконаних робіт, що надані постачальниками; витрат на оплату праці - перевіряються штатні розклади, табелі обліку робочого часу, накази на призначення та звільнення, розрахунково-платіжні відомості; витрат на соціальні заходи - розрахунки бухгалтерії; витрат на відрядження - розпорядження керівництва про відрядження, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; витрат на розрахунково-касове обслуговування – виписки банку; амортизації – відомості нарахування амортизації.

При цьому суб'єкти контролю приділяють особливу увагу правомірності включення витрат, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування.

Крім перелічених первинних документів для перевірки використовуються дані машинограм по рахункам 30, 31, 37, 63, 66, 68 та ін.

Перевірка правильності визначення суми податкового зобов’язання зводиться до контролю розрахунку оподатковуваного прибутку, відбитої в рядку 07 декларації, застосування ставки податку, а також обґрунтованості сум підприємства, що зменшують зобов’язання. Перевірка відображення в бухгалтерському обліку нарахованого податку на прибуток здійснюється шляхом порівняння сум у рядку 14 декларації й сум по кредиту рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами», у частині розрахунків по податку на прибуток.

Починаючи з 2013 року необхідно також перевіряти правильність нарахування авансових внесків за рядком 34 декларації.

Крім перевірки правильності обчислення зобов'язань по податку на прибуток у ході внутрішнього фінансового контролю перевіряється й своєчасність сплати податку. Враховуючи останні зміни, внески перевіряються на відповідність строків, встановлених Податковим Кодексом для місячного періоду. Тобто, кожний з авансових внесків повинен бути сплачений не пізніше 30-го числа наступного місяця.

Перевірка своєчасності сплати податку на прибуток здійснюється на підставі зіставлення законодавчо встановленого строку й дати платіжних доручень, де вказується банком дата прийняття доручення (якщо доручення прийняте в операційний час, то в цей же день суми списуються з рахунку клієнта, при наявності коштів на ньому).

Особливу увагу суб’єкти внутрішнього фінансового контролю приділяють перевірці витрат подвійного призначення. Найбільш розповсюджені витрати подвійного призначення – це витрати на відрядження. При віднесенні їх на витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, необхідно мати на увазі, що витрати на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад, так і по місцю відрядження, оплату рахунків за проживання в готелях або наймання інших житлових приміщень, вартість харчування й надання побутових послуг (прання, прасування, чищення одягу) за умови, що зазначені витрати включені в готельні рахунки, оплату телефонних рахунків, при виїзді за кордон - витрати на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (виїзд), обов’язкове страхування, на усний і письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані із правилами в’їзду й перебування її місця відрядження, включаючи будь-які податки й збори, які платяться відповідно до законодавства країни, у яку відряджений працівник, необхідно підтвердити документально. Витрати, які не вимагають документального підтвердження, являють собою добові.

Крім документального підтвердження зазначених витрат, для правомірного їх віднесення до складу витрат необхідна наявність зв’язку такого відрядження з діяльністю платника податку.

6.3. Внутрішній фінансовий контроль поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

6.3.1 Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

Мета внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі – розробка й реалізації всіх економічно виправданих засобів для запобігання, профілактиці та виявлення причин виникнення конфліктних ситуацій, що призводять до порушень в частині розрахунків по заробітній платі.

Задачі внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі:

- оцінка дотримання нормативно - правових актів при нарахуванні заробітної плати, правомірності і правильності утримань з неї;

- оцінка економічної доцільності встановлення і правильності застосування форм та систем оплати праці;

- перевірка правильності розрахунків з оплати праці, як з точки зору методології бухгалтерського обліку, так й арифметичних розрахунків;

- оцінка дотримання обліково-економічної політики відносно розрахунків з оплати праці;

- перевірка правильності ведення первинної документації, на підставі якої нараховується та виплачуються заробітна плата;

- оцінка реальності сальдо по рахунку 66.

Джерела фактографічної інформації внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі: Баланс (IV розділ пасиву), регістри обліку по рахунку 66, розрахунково-платіжні відомості, накази по прийому, звільненню, відпускам, штатний розклад, дані первинних документів щодо виробників працівників.

Об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі:

- дотримання нормативно - правових актів при нарахуванні заробітної плати, правомірності і правильності утримань з неї;

- економічна доцільність встановлення і правильність застосування форм та систем оплати праці;

- правильність розрахунків з оплати праці, як з точки зору методології бухгалтерського обліку, так і арифметичних розрахунків;

- дотримання обліково-економічної політики відносно розрахунків з оплати праці;

- правильності ведення первинної документації, на підставі якої нараховується та виплачуються заробітна плата;

- реальність сальдо по рахунку 66.

6.3.2 Техніка внутрішнього фінансового контролю інформації поточних зобов’язань в частині розрахунків по заробітній платі

Внутрішній фінансовий контроль розрахунків з оплати праці доцільно починати з співставлення відповідності даних Балансу (рядок 1630 IV розділу пасиву) й сальдо по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», та підсумковими сумами до видачі за розрахунково-платіжною відомістю.

На наступному етапі контролю порівнюють дані, відображені в регістрах синтетичного й аналітичного обліку з даними первинних документів, що стали підставою для нарахування заробітної плати.

Для перевірки правильності нарахування заробітної плати працівників з почасової оплати праці за даними табелю встановлюється кількість відпрацьованих годин та помножується на погодинну ставку. Перевіряючи стан табельного обліку слід встановити, чи є в табелях дані про час, який не відпрацьовано за поважними причинами і чи є в наявності підтверджувальні документи (листи непрацездатності, повістки до суду, накази про відпустку і т.п.).

При перевірці нарахування оплати праці при відрядній формі слід звернути увагу на правильність та законність застосування норм виробітки та розцінок. Якщо в процесі внутрішнього фінансового контролю будуть виявлені факти невірного використання розцінок, їх слід зафіксувати в окремій відомості з вказівкою кому і на яку суму була невірно нарахована заробітна плата, сума переплати або недоплати. При великій кількості подібних фактів розрахунки по заробітній платі слід перевіряти суцільно.

При перевірці розрахунків за трудовими угодами перевіряється, як об’єм виконаних робіт (наданих послуг), так і суми розцінок, та кінцева нарахована сума. Суб’єкти внутрішнього контролю звертають увагу на відповідність об’єму робіт вказаному в угоді та акті виконаних робіт (наданих послуг).

Перевірка дотримання методології обліку розрахунків по заробітній платі. Якщо підприємство використовує 9 клас рахунків, то оцінюється відповідність сум відображених по дебету рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» й кредиту рахунку 66 та розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі працівників основного виробництва, працівникам, що обслуговують виробництво, адміністрації підприємства та працівників служб збуту.

Якщо підприємство використовує 8 клас рахунків, то перевіряється відповідність даних по дебету рахунку 81 та кредиту рахунку 66.

При перевірці утримань із нарахованої заробітної плати перевіряється правомірність та правильність розрахунку ПДФО, ЄСВ та інших утримань. Перевірені на арифметичну відповідність суми співставляються з даними по дебету рахунку 66 і кредиту рахунку 64,65.

В обов’язковому порядку оцінюється дотримання строків проведення розрахунків по оплаті праці. Для цього суб’єкти контролю порівнюють вимоги встановлені колективним договором та строками виплати за розрахунково-платіжними відомостями, видатковими касовими ордерами та виписками банку.

При перевірці виплат звертають увагу на наявність дозвільних підписів на виплату оплати праці керівника підприємства та головного бухгалтера, наявність підсумків цифрами та прописом.

Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 9, 14, 15, 18, 28, 30, 38, 40].

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ РОЗМІЩЕННЯ РЕСУРСІВ ТА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

«ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ РЕСУРСІВ В НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ»

Питання теми

7.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів)

7.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів)

- мету і задачі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах;

- перелік фактографічної інформації, яка перевіряється в процесі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах;

- техніку внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах.

7.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах

Мета внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів) - сприяння раціональному використанню ресурсів на придбання, оновлення, реконструкцію, модернізацію основних засобів підприємства, підвищенню ефективності їх використання.

Завдання внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів):

- запобігання здійснення протизаконних, економічно недоцільних господарських операцій щодо придбання, реконструкції, модернізації, списання та ліквідації основних засобів на стадії прийняття управлінських рішень;

- оцінка законності, економічної доцільності придбання та списання основних засобів, понесення витрат на їх реконструкцію, модернізацію;

- перевірка правильності віднесення матеріальних активів до об’єктів основних засобів;

- перевірка застосування вартісної межі віднесення активу (2500 грн.);

- перевірка застосування критеріїв визнання згідно П(С)БО та Податкового кодексу України (право власності, достовірність оцінки активу, можливість отримання економічних вигод від його використання, строк експлуатації тощо);

- перевірка правильності документального оформлення операцій з основними засобами;

- перевірка доцільності здійснення та правильності проведення переоцінки основних засобів;

- оцінка економічної доцільності і законності вибору методу нарахування амортизації та закріплення його в наказі про облікову політику;

- оцінка дотримання обліково-економічної політики щодо методу нарахування амортизації основних засобів та перевірка вірності нарахування;

- перевірка дотримання методології обліку операцій з основними засобами;

- експертна оцінка ступеня ефективності використання основних засобів;

- перевірка своєчасності і правильності проведення інвентаризації основних засобів.

Джерела фактографічної інформації: баланс (І розділ активу, примітки до річної звітності; регістри обліку по рахункам 10, 13; акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акти на списання основних засобів, акти на списання автотранспортних засобів, акти про встановлення та демонтаж будівельних машин, інвентарні картки обліку основних засобів, опис інвентарних карток).

Об’єкти і параметри внутрішнього контролю ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів):

- економічна доцільність придбання основних засобів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та ремонт основних засобів;

- економічна доцільність списання, реалізації основних засобів;

- обґрунтованість вибору методу нарахування амортизації основних засобів, дотримання положень облікової політики щодо застосування обраного методу нарахування зносу та правильність його застосування;

- своєчасність і правильність проведення інвентаризації основних засобів, та відображення її результатів;

- правильність формування первісної, переоціненої, ліквідаційної та залишкової вартості основних засобів;

- дотримання законодавчих і нормативних актів, які регулюють операції з основними засобами;

- правильності документального оформлення операцій з основними засобами;

- дотримання методології обліку операцій з основними засобами;

- реальність і достовірність відображення інформації про операції з основними засобами в фінансовій звітності, реальність сальдо по рахункам 10, 13.

7.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в необоротних активах

Важливою задачею поточного внутрішнього фінансового контролю основних засобів є перевірка стану їх схоронності й експлуатаційного стану.

В процесі поточного контролю встановлюється наявність на кожному об’єкті основних засобів інвентарного номеру, що повинен проставлятися в актах, накладних та інших первинних документах, який є підставою для облікового відображення операцій з надходження, руху або вибуття основних засобів. Перевіряється наявність технічної документації, правильності відображення техніко-економічних показників в облікових регістрах, терміни надходження й оприбуткування об'єктів на баланс підприємства. Поряд з цим необхідно з'ясувати, чи всі основні засоби за місцями зберігання й експлуатації закріплені за конкретними матеріально-відповідальними особами.

В процесі поточного контролю встановлюється правильність ведення інвентарного списку основних засобів, відповідність даних аналітичного обліку з записами на рахунку 10 «Основні засоби», регулярність взаємного звірення даних бухгалтерського обліку.

При розбіжності між даними аналітичного і синтетичного обліку потрібно установити причини і винних у цьому посадових осіб.

Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в основних засобах обов’язково включає перевірку визначення первісної, переоціненої, ліквідаційної та залишкової вартості основних засобів. При перевірці первісної вартості звертається увага на повноту включення сум, які були сплачені постачальникам та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт, реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів здійснених у зв’язку з придбанням об’єктів, сум ввізного мита, сум зі страхування ризиків доставки основних засобів, витрат на установку, монтаж, налагодження. Для цього співставляються дані, які накопичуються за рахунком 15 і даних первинних документів: накладних (якщо підприємство платник ПДВ – сума повинна бути без податку), актів на виконання робіт, розрахунку державного мита, розрахунку суми страхування ризиків і т.п.

Особлива увага звертається на визначення первісної вартості безоплатно отриманих основних засобів, яка повинна дорівнювати їх справедливій вартості на дату отримання (документальне підтвердження - акт експертної оцінки); вартості основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, яка повинна дорівнювати вартості погодженої із засновниками (документальне підтвердження - протокол погодження, засновницькій договір); вартості основних засобів отриманих в обмін на подібний об’єкт, яка повинна дорівнювати залишковій вартості переданого об’єкта (документальне підтвердження – накладна, акт на передачу об’єкта, що передається). Для перевірки сум збільшення первісної вартості арифметично перераховуються витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію та встановлюється наявність підтверджуючих первинних документів (актів виконання робіт, наданих послуг, накладних); звертається увага на доцільність проведення перелічених операцій (наявність актів про технічні несправності об’єкту).

Щодо перевірки переоціненої вартості, то перш за все встановлюють підставу для здійснення переоцінки, тобто факт, що залишкова вартість повинна відрізнятися більш як на 10 відсотків від справедливої вартості на дату балансу; правильність проведення переоцінки (вірність перемноження первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки), правильність документального оформлення переоцінки, тобто наявність відомостей та внесення на їх підставі змін до регістрів аналітичного обліку.

Перевірка залишкової вартості включає перерахунок різниці між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу.

Однією з задач внутрішнього фінансового контролю інформації щодо основних засобів є перевірка правильності документального оформлення операцій. Встановлюється наявність та ведення типових форм обліку основних засобів: «Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № ОЗ-1), «Акту приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» (форма № ОЗ-2), «Акту на списання основних засобів» (форма № ОЗ-3), «Акту на списання автотранспортних засобів» (форма № ОЗ-4) та інших.

При перевірці відображення ремонту, реконструкцій та модернізацій основних засобів встановлюється наявність у технічному паспорті відповідного об'єкта основних засобів даних про зміну технічних характеристик, добудову тощо; перевіряється наявність «Акту приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» у бухгалтерії; у підрозділі, який виконував відповідні роботи, та у матеріально відповідальній особі, яка приймала об'єкт на відповідальне зберігання. Якщо ремонтні роботи виконувала підрядна організація, перевіряється наявність акту про виконання робіт. Особливу увагу звертаються на обґрунтованість сум витрачених на ремонт, для цього перевіряється кошторис на ремонт, співпадіння несправностей, які зазначені в кошторисі та актах про поламку основних засобів.

При перевірці ліквідації основних засобів оцінюється правильність використанням субрахунку 976 «Списання необоротних активів» рахунка 97 «Інші витрати», при продажі об'єктів основних засобів - субрахунків 712 «Доход від реалізації інших оборотних активів» та 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

Суб’єкт контролю повинен врахувати, що у випадку реалізації основних засобів за ціною продажу нижче залишкової, ПДВ повинен бути нарахований і сплачений у бюджет з вартості основних засобів не нижче залишкової. Додаткове нарахування ПДВ у цьому випадку проводиться по окремому розрахунку і здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Важливим об’єктом внутрішнього контролю є правильність нарахування амортизації основних засобів. У ході контролю необхідно встановити правильність визначення вартості, що амортизується, та встановлення строку корисної експлуатації об'єктів основних засобів; чи всі об'єкти основних засобів прийняті в розрахунок при нарахуванні амортизації; чи враховується при цьому їхній рух; чи дотримуються протягом звітного періоду одного і того ж методу нарахування амортизації для окремої групи об’єктів основних засобів; чи немає випадків нарахування амортизації під час проведення реконструкції і технічного переозброєння основних фондів з повною їхньою зупинкою, а також у випадках переводу на консервацію; чи немає фактів припинення нарахування амортизації по об'єктах основних засобів під час їхнього ремонту і простою; чи обґрунтовано застосовується метод нарахування амортизації.

При перевірці повноти прийняття в розрахунок при нарахуванні амортизації порівнюють загальну вартість основних засобів із залишком по рахунку 10 у Головній книзі і даними балансу за станом на відповідну дату з урахуванням їх руху.

Варто перевірити розрахунок амортизації основних засобів з урахуванням їх руху протягом року, тобто з урахуванням їх надходження і вибуття.

По усіх фактах неправильного нарахування амортизації визначаються суми зайво нарахованої чи недонарахованої амортизації. Установлюють, як це вплинуло на собівартість продукції і фінансові результати, виявляють причини порушень і винних у цьому осіб, пропонують міри по недопущенню подібних недоліків у майбутньому.

Правильність нарахування амортизації і визначення зносу основних засобів перевіряється за даними рахунку 13 і рахунків 23,91,92,93 або 83.

Перевірка дотримання положень наказу про обліково-економічну політику підприємства, починається з співставлення встановлених критеріїв віднесення об'єктів основних засобів до окремих груп (віднесення об'єктів до малоцінних необоротних активів), термінів експлуатації основних засобів, методів нарахування амортизації з тим, що підприємство застосовує на практиці.

Окремим об’єктом внутрішнього фінансового основних засобів є перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризації основних засобів, інвентаризаційних описів і прикладених до них протоколів засідання інвентаризаційних комісій, порівнювальних відомостей, наказів з рішенням керівництва підприємства за підсумками її проведення і правильності відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.

Послідуючий внутрішній фінансовий контроль ресурсів в необоротних активах (в частині основних засобів) передбачає наступну послідовність робіт:

- дані балансу на початок періоду за рядками 1010,1011,1012 (розділ І) та рядком 1200 (розділ IІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу та групи вибуття) повинні співставлятися з даними балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути сформульовані відповідні пояснення;

- дані статей балансу на кінець звітного періоду за рядками 1010, 1011, 1012, 1200 повинні перевірятися на тотожність результатам інвентаризації;

- дані кінцевого балансу за рядками (1010, 1011, 1012, 1200) співставляються з оборотами і залишками по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку за рахунками 10, 13 та 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» на кінець звітного періоду.

Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Після встановлення тотожності даних Балансу та головної книги або регістру, який її замінює, перевіряється достовірність даних регістрів бухгалтерського обліку за рахунками 10, 286 (журналів ордерів за вказаними рахунками, інвентарних карточок основних засобів, опису інвентарних карточок основних засобів, карточок обліку руху основних засобів, інвентарного списку основних засобів). Суб’єкти контролю звертають увагу на дотримання методології обліку, наявність первинних документів, на підставі яких були відображені дані у регістрах аналітичного та синтетичного обліку.

Типові порушення, що можуть бути виявлені в ході внутрішнього фінансового контролю операцій з основними засобами:

- несвоєчасне оприбуткування основних засобів;

- неправильне визначення первісної вартості об’єктів основних засобів;

- відображення реконструкції (модернізації) основних засобів, як ремонту;

- перевищення кошторису витрат по виконанню ремонтних робіт;

- нарахування амортизації на повністю амортизовані об’єкти основних засобів;

- порушення методології обліку операцій з основними засобами;

- неточності у визначенні термінів початку і закінчення нарахування амортизації для цілей бухгалтерського і податкового обліку;

- формальне проведення інвентаризації об’єктів основних засобів;

- недотримання порядку документування господарських операцій з основними засобами;

- не оприбуткування матеріальних ресурсів після демонтажу та за наслідками ліквідації основних засобів.

Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 14, 15, 18, 28, 30, 38, 40].

«ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ РЕСУРСІВ В ОБОРОТНИХ АКТИВАХ»

Питання теми

8.1. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.1.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.1.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.2. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.2.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.2.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.3. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

8.3.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

8.3.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

- мету і задачі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів;

- перелік фактографічної інформації, яка перевіряється в процесі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів;

- техніку внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів;

- мету і задачі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів;

- перелік фактографічної інформації, яка перевіряється в процесі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів;

- техніку внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями;

- мету і задачі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями;

- перелік фактографічної інформації, яка перевіряється в процесі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями;

- техніку внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями.

8.1. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

8.1.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

Мета внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах (в частині запасів) - сприяння раціональному використанню ресурсів на придбання виробничих запасів та правильності списання на виробництво, в наслідок реалізації та псування.

Завдання внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах (в частині виробничих запасів):

- перевірка своєчасності і повноти оприбуткування виробничих запасів;

- перевірка правильності і своєчасності оформлення документів руху виробничих запасів;

- оцінка економічної доцільності і законності вибору методу оцінки вибуття виробничих запасів та закріплення його в наказі про облікову політику;

- перевірка дотримання облікової політики підприємства в частині використання методів оцінки вибуття виробничих запасів;

- оцінка методології відображення в бухгалтерському обліку операцій з виробничими запасами;

- перевірка правильності і своєчасності проведення інвентаризації виробничих запасів.

Джерела фактографічної інформації: баланс підприємства (розділ ІІ активу); регістри синтетичного обліку запасів (Головна книга, відомості руху запасів, машинограми за рахунками 20, 22, 63); аналітичні регістри обліку товарно-матеріальних цінностей (відомості, звіти матеріально відповідальних осіб тощо), первинні документи з обліку товарно-матеріальних цінностей (картки складського обліку, накладні, рахунки-фактури та ін.).

Об’єктами і параметрами внутрішнього фінансового контролю ресурсів в запасах є - операції по оприбуткуванню, збереженню і відпустці у виробництво виробничих запасів, стан схоронності запасів. Відповідно параметрами контролю виступають:

- економічна доцільність придбання виробничих запасів;

- правильність формування балансової вартості запасів;

- законність списання виробничих запасів;

- схоронність виробничих запасів;

- обґрунтованість вибору методу оцінки вибуття виробничих запасів, дотримання положень облікової політики щодо застосування обраного методу та правильність його застосування;

- повнота і своєчасність відображення операцій з виробничих запасів в бухгалтерському обліку;

- правильність документального оформлення операцій з виробничими запасами;

- дотримання методології бухгалтерського обліку відображення операцій з виробничими запасами;

- своєчасність і правильність проведення інвентаризації виробничих запасів.

8.1.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів

Поточний внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині виробничих запасів включає перевірку економічної доцільності придбання запасів, формування їх балансової вартості, законність списання та забезпечення схоронності.

Оцінка економічної доцільності придбання запасів полягає в перевірці відповідності обсягу закупівлі виробничій потужності підприємства.

Одним з основних об'єктів внутрішнього фінансового контролю при формуванні запасів на складі є понадпланові запаси матеріалів. Причинами виникнення яких є: недоліки у плануванні; недоліки в технологічній конструкторській підготовці виробництва; недоліки в роботі виробничих цехів.

По записах у книзі обліку виданих доручень установлюється наявність неповернених і невикористаних доручень, виданих матеріально відповідальним особам.

При перевірці формування балансової вартості виробничих запасів звертають увагу на правильність розрахунку податкового кредиту («вхідного» ПДВ), випадки включення в первісну вартість інших витрат, що відповідно до чинного законодавства повинні відображатися на рахунках витрат (наприклад, відсотки за користування банківським кредитом).

Операції оприбуткування виробничих запасів, що відбиваються у бухгалтерському обліку по дебету рахунка 20 і кредиту 63, перевіряються суцільним способом.

Також перевіряються звіти матеріально відповідальних осіб з формальної, арифметичної сторони, з огляду законності операцій, зафіксованих у звіті; всі записи по приходу і списанню в кожнім звіті погоджуються з даними первинних прибуткових і видаткових документів, що підтверджують оприбуткування і вибуття товарів; всі первинні прибуткові і видаткові документи в кожнім звіті перевіряються суцільним способом; у вибірковому порядку перевіряється наявність договорів постачання.

Перевірка списання виробничих запасів у виробництво проводиться наступним чином. По журналу ордеру по рахунку 20 встановлюються суми кредитового обігу рахунку. Далі у реєстрі приймання-здачі документів знаходять всі документи, за якими було списано виробничі запаси. Суми за документами на списання підраховуються і співставляються з кредитовими оборотами по рахунку 20.

Для перевірки правильності оформлення операцій на списання виробничих запасів встановлюється чи всі служби підприємства мають список посадових осіб, яким надане право підписувати документи на одержання і відпустку зі складу матеріалів, а також видавати дозвіл на вивіз матеріалів з підприємства.

Відпустка матеріалів стороннім організаціям або господарствам свого підприємства, розташованим за його межами, оформляють накладними на відпустку матеріалів на сторону. Як і у випадку з актами на списання, вибірково перевіряється наявність необхідних реквізитів у цих документах.

При перевірці руху виробничих запасів оцінюється повнота та своєчасність заповнення карток складського обліку. З цією метою встановлюється наявність розписів одержувачів матеріалів у самих картках складського обліку, а також наявність шифру виробничих витрат з метою наступного угруповання записів за об'єктами калькуляції і статтями витрат.

Забезпечення схоронності запасів на підприємстві здійснюється наступними методами:

а) через систему матеріальної відповідальності - за допомогою договорів із працівниками, що мають доступ до оформлення документів з руху матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийом, відпустка, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи по прийому, відпустці і списанню матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства,

д) проведення інвентаризації (вибіркової і суцільної).

Обов’язково перевіряється, чи є на підприємстві договори про матеріальну відповідальність, чи заповнені всі реквізити на цих договорах, а саме головне, чи є на договорах підписи матеріально-відповідальних осіб і керівництва підприємства, чи затверджено графік документообігу на підприємстві по операціям з виробничими запасами, яким чином на підприємстві налагоджено ведення складського господарства, як часто проводяться на підприємстві інвентаризації, і яким чином оформлюються результати інвентаризацій.

У ході внутрішнього контролю операцій з виробничими запасами в обов'язковому порядку перевіряється частота і якість проведених інвентаризацій:

- чи призначена постійно діюча інвентаризаційна комісія в складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, очолювана керівником чи підприємства його заступником;

- чи підписані інвентаризаційні описи всіма членами комісії і матеріально-відповідальних облич;

- чи складалися бухгалтерією підприємства порівнювальні відомості про цінності, при інвентаризації яких зафіксовані відхилення від обліку;

- чи відбиті розбіжності між даними бухгалтерського обліку й інвентаризаційних описів;

- чи відбиті в обліку результати інвентаризації в тім місяці, у якому закінчена інвентаризація.

Суб’єкт контролю звертає особливу увагу на достовірність відображення в обліку розкрадань виробничих запасів, достовірність розрахунку збитків від розкрадання та своєчасного відшкодування нанесеної шкоди винною особою. При цьому перевірці підлягають бухгалтерські записи по дебету субрахунку 947 «Нестачі та витрати від псування цінностей», (крім сум розкрадання МШП, на які раніше був нарахований знос у розмірі 100% при передачі в експлуатацію та врахований у складі витрат у період списання МШП) і на позабалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі та витрати від псування цінностей».

У випадку встановлення винної особи, якщо це суб’єкт господарювання державної або комунальної власності, суб’єкт контролю перевіряє правильність розрахунку розміру збитків від розкрадання згідно Порядку визначення розміру збитків від розкрадань, нестач матеріальних цінностей, затвердженому постановою КМУ від 22.01.1996 р. №116.

Послідуючий внутрішній фінансовий контроль ресурсів в запасах починають із установлення реальності сальдо за рахунком 20 «Виробничі запаси». Шляхом порівняння необхідно встановити на найближчу до перевірки дату тотожність записів про залишки запасів за рахунком 20, зазначених у балансі, даним Головної книги, регістрів синтетичного й аналітичного обліку і звітами матеріально відповідальних облич. Крім того, необхідно звірити записи в регістрах з даними первинних документів, це дозволяє встановити правильність їх бухгалтерської обробки і складання кореспонденції рахунків.

Ретельній перевірці підлягають звіти матеріально відповідальних осіб. Зокрема всі записи прибуткової і видаткової частини звіту повинні бути підтверджені правильно оформленими прибутковими і видатковими документами, при цьому також звертають увагу на своєчасне відображення в звітах прибуткових документів, особливо в періоди, близькі до термінів проведення інвентаризації. Вивчається правильність складання актів, у випадку розбіжності даних постачальника і підприємства. Крім того, звертається увага на факти пред'явлення претензій постачальнику чи транспортуючій організації. Якщо допущена часткове або повне псування вантажу, з'ясовується, чи мається в наявності необхідна документація до позовних заяв.

Акти на розбіжність у кількості і якості запасів, що надійшли, складені в момент приймання перевіряють суцільним способом внаслідок виникнення нестач, пересортиці або псування товарно-матеріальних цінностей.

Перевіряється своєчасність представлення у бухгалтерію прибуткових і видаткових накладних, актів на списання, наявність у них записів відповідального за перевірку.

Перевіряючи документи по оприбуткування та списанню виробничих запасів необхідно проконтролювати правильність їх бухгалтерської обробки:

- запису по дебету рахунків рахунку 20 повинні відповідати підсумкам звіту щодо оприбуткування запасів, по кредиту їх вибуттю;

- супровідні документи на надходження запасів перевіряють з погляду вірогідності і правильності їх складання (заповнення всіх необхідних реквізитів). У випадках, коли встановлені ознаки фальсифікації документів, можна вдатися до зустрічної перевірки аналогічних документів у контрагента, тому що на практиці можуть виникати випадки виправлення цифр у графі «Фактично відпущено» з метою показати менше надходження виробничих запасів, чи підробки даних по сумі до оплати.

Перевіряється і правильність порядкової нумерації супровідних накладних. Невідповідність у порядковій нумерації документів, може свідчити про здійснення безтоварної операції.

8.2. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

8.2.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

Мета внутрішнього фінансового контролю ресурсів в грошових коштах – сприяння забезпеченню платоспроможності підприємства; економічної доцільності і законності витрачання грошових коштів, упередження порушень нормативних актів, що регулюють здійснення операцій з готівкою та безготівковими коштами.

Задачі внутрішнього фінансового контролю ресурсів в грошових коштах:

- перевірка своєчасності і повноти оприбуткування грошових коштів;

- перевірка доцільності витрачання грошових коштів;

- перевірка правильності документального оформлення операцій з грошовими коштами;

- перевірка дотримання ліміту каси та граничної суми по розрахунках з юридичними особами готівкою;

- перевірка наявності договорів про матеріальну відповідальність;

- оцінка методології відображення в бухгалтерському обліку операцій з грошовими коштами.

Джерела фактографічної інформації: баланс підприємства (розділ ІІ активу); Головна книга, регістри синтетичного обліку по рахункам 30, 31, 33, касова книга, виписки банку, ПКО, ВКО, платіжні доручення.

Об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в грошових коштах:

- фактична наявність коштів і грошових документів;

- ефективність організації касового господарства;

- наявність договору з касиром про матеріальну відповідальність;

- правильність встановлення та дотримання ліміту каси;

- повнота і своєчасність оприбуткування готівки і безготівкових коштів;

- законність і економічна доцільність витрачання грошових коштів;

- дотримання порядку відкриття рахунків у банку;

- правильність документального оформлення операцій з грошовими коштами;

- дотримання методології обліку операцій з грошовими коштами.

8.2.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині грошових коштів

Попередній внутрішній фінансовий контроль спрямовується на оцінку законності та економічної доцільності витрачання грошових коштів.

Даний контроль здійснюється санкціонуванням господарських операцій – наявність розпису на документах на витрачання коштів (видаткові касові ордера, платіжні доручення).

Поточний контроль – це перш за все контроль дотримання касової дисципліни. Під час перевірки здійснюється контроль за виконанням підприємством вимог, пов’язаних з веденням касової книги й оформленням операцій по прийому і видачі готівки з каси, веденням форм первинної облікової документації. Під час перевірок з’ясовується наявність у підприємства касової книги, відповідність її вимогам оформлення. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій по прийому і видачі готівки, відповідність зазначених у ній сум даним про прийом в касу чи видачу з каси готівки даним прибутковим і видатковим касовим ордерам, якість і своєчасність записів касира згідно зазначеним у касовій книзі касовим документам, наявність підпису бухгалтера, що перевірив записи в касовій книзі по кількості отриманих їм касових ордерів, правильність підрахунку фактичних залишків готівки в касі на кінець дня і т.п.

Перевіряється також правильність заповнення всіх реквізитів приходних і видаткових касових ордерів і платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей (із зазначенням необхідних дат, номерів, сум, підстав для їхньої виписки, наявність підписів службових осіб і одержувачів коштів, печаток, штампів, розписів про одержання готівки, правильність оформлення депонованих сум і т.п.). По окремим платіжним (розрахунково-платіжним) відомостям можуть вибірково перелічуватися суми виплаченої готівки.

Встановлюється наявність у підприємства журналу реєстрації приходних і видаткових касових документів і книги обліку прийнятих і виданих касиром грошей і правильність їхнього ведення, а також правильність відображення в касових документах номерів кореспондуючих рахунків, відповідність між кореспонденцією рахунків внесених у касову книгу і проставлених у касових ордерах, наявність необхідних документів, які прикладені до касових ордерів (заяви, накладні, рахунки, довідки і т.п.), і оцінок про їх погашення. У касових документах, що викликають сумніви щодо їх дійсності, перевіряється вірогідність підписів одержувачів коштів і службових осіб, що дають пояснення щодо цього.

Під час перевірки аналізується загальний стан касових оборотів надходжень готівки з кас банку в каси підприємства на підставі банківських виписок з поточних рахунків підприємства.

Звіряються банківські виписки (по сумах коштів отриманих з банку і датам) і відповідні записи в касовій книзі з даними приходних касових ордерів. У разі потреби можуть також співставлятися дані корінців грошових чеків з виписками банку.

Під час перевірки повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли в касу підприємства від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються по сумам і термінам з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у випадку необхідності наступних документів: товарних і касових чеків, розрахункових квитанцій, квитанцій до прибуткових касових ордерів, товарно-транспортних і податкових накладних і т.п.). Перевіряється також проведення записів про реєстрацію зазначених ордерів у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

При необхідності поглибленої перевірки повноти оприбуткування в касі готівки, отриманої з різних джерел, можуть аналізуватися також обороти по дебету рахунка 30 «Каса» у порівнянні з оборотами по кредиту кожного кореспондуючого рахунка (31 «Рахунки в банках», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» та іншими) з подальшим порівнянням їх із відповідними записами в касовій книзі і даними документів, які підтверджують фактичне одержання підприємством визначених сум у відповідний термін.

Метою перевірки видачі коштів в підзвіт є здійснення контролю за дотриманням підприємствами встановленого порядку видачі готівки (у тому числі на відрядження) і їх використання.

Під час проведення перевірок аналізується порядок видачі сум в підзвіт, їхнє цільове використання, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, несвоєчасне представлення звітності, а також випадки передачі підзвітних коштів одним працівником іншому і т.п.

При перевірці звітів про використання коштів особлива увага приділяється дотриманню вимог підзвітними особами встановлених термінів складання і представлення в бухгалтерію відповідних звітів, своєчасність повернення в касу підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з звітом про використання коштів), наявність оригіналів документів, які підтверджують їх використання, їх погашення, цільову витрата підзвітних сум і т.п. Крім того, враховується те, що представлення звітів про використання коштів з порушенням установлених термінів може дозволятися лише в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи чи по інших обставинах, що має документальне підтвердження.

В увагу приймається також те, що підзвітні особи повинні звітувати про використання виданих їм засобів для рішення господарських питань не пізніше наступного робочого дня, на закупівлю сільпгоспродукції і заготівлю вторинної сировини - через 10 робочих днів із дня видачі в підзвіт на ці цілі, по відрядженнях - не пізніше чим через три робочих дня після повернення з відрядження. Також звіти представляють особи, що використовували у відрядженні власні кошти для потреб, що виникли.

Під час перевірки правильності оформлення видачі готівки в підзвіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється вірогідність підтверджуючих документів, що додаються до авансових звітів.

Також варто звертати увагу на повне і своєчасне звітування підзвітних осіб у випадку використання ними під час відрядження значних сум підзвітних коштів для рішення господарських питань.

При проведенні перевірки правильності організації видачі готівки в під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядницького документа (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам і т.п.

Послідуючий контроль – це перевірка правильності та вірності складання фінансової звітності, тобто Балансу, Звіту про рух грошових коштів. Наступний крок - порівняння даних звітів з даними у Головній книзі, даними синтетичних і аналітичних регістрів бухгалтерського обліку з даними, що знаходяться у первинних документах.

З початку суми, які відображено у рядках 1165 Балансу співставляються з сальдо рахунків 30,31 у Головній книзі. Далі у Головній книзі перевіряється правильність виведення сальдо по зазначеним рахункам, вірність підрахунку оборотів по дебету та кредиту рахунків. Наступним кроком контролю є перевірка тотожності даних у Головній книзі і регістрах синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів.

В процесі послідуючого внутрішнього контролю операцій з грошовими коштами, як і в процесі поточного контролю встановлюється законність виконаних операцій, дотримання розрахунково-платіжної дисципліни.

Перевіряються записи в виписках банку по відповідним рахункам, копіям платіжних доручень, платіжних вимог та інших документів, які є підставою для здійснення операцій з безготівковими коштами. Вивчаються відповідні журнали-ордери по рахунку 31, в залежності які рахунки відкриті підприємством.

Далі перевіряється тотожність операцій зазначених у виписках банку відповідним документам.

Перевіряючи перерахування коштів постачальникам за матеріальні цінності, виконані послуги, доцільно вибірково перевірити повноту надходження цих коштів, повноту виконання робіт, обґрунтованість закупки і реальність цін.

Перевіряють підтвердження кожної операції, яку відображено у виписці, відповідними первинними документами. Така взаємоперевірка повинна йти паралельно з контролем по банківським документам сутності проведених операцій. При цьому можна виявити:

- перерахування коштів в якості передплати по безтоварним рахункам і іншим сумнівним операціям;

- розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами без раніш оформлених договорів;

- неправильне відображення в обліку операцій, які пов’язані з покупкою або продажею інвалюти;

- не правильне складання бухгалтерських проводок по операціям з безготівковими коштами.

8.3. Внутрішній фінансовий контроль ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

8.3.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

Мета внутрішнього фінансового контролю розрахунків з покупцями – сприяння здійсненню економічно доцільних операцій відвантаження продукції покупцям, запобігання виникненню простроченої дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями.

Задачі внутрішнього фінансового контролю розрахунків з покупцями:

- перевірка законності, економічної доцільності операцій відвантаження продукції покупцям (виконання робіт, надання послуг замовникам);

- перевірка виконання договірної дисципліни щодо відвантаження продукції (товарів) покупцям;

- оцінка правильності і обґрунтованості формування цін на продукцію, яка відвантажується покупцям;

- перевірка своєчасності і повноти включення сум відвантаженої продукції до доходів звітного періоду;

- перевірка правильності документального оформлення розрахунків з покупцями;

- перевірка своєчасності і повноти отримання коштів за відвантажену продукцію;

- перевірка реальності сальдо за рахунками 36, 38, 68;

- перевірка правильності формування резерву сумнівних боргів;

- оцінка методології відображення операцій розрахунків з покупцями.

Джерела фактографічної інформації: баланс підприємства (розділ ІІ активу); Головна книга, регістри синтетичного обліку по рахункам 36, 38, 68, накладні, акти виконаних робіт, послуг, акти звірок, касова книга, виписки банку, ПКО, ВКО, платіжні доручення.

Об’єкти і параметри внутрішнього контролю розрахунків з покупцями:

- економічна доцільність відвантаження готової продукції (виконання робіт, послуг) покупцям (замовникам);

- дотримання умов договорів з покупцями (замовниками) щодо відвантаження продукції (виконання робіт, послуг) (своєчасність і повнота поставки);

- обґрунтованість цін реалізації продукції (вартості робіт, послуг);

- повнота та своєчасність надходження коштів від покупців (замовників);

- обґрунтованість вибору методу формування резерву сумнівних боргів, правильність його застосування;

- стан претензійно-позовної роботи;

- правильність документального оформлення операцій з покупцями;

- дотримання методології обліку розрахунків з покупцями;

- реальність сальдо по рахункам 36, 38.

8.3.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю ресурсів в оборотних активах в частині розрахунків з покупцями

Превентивний внутрішній фінансовий контроль. Починати внутрішній контроль даної ділянки необхідно з оцінки економічної доцільності відносин з кожним конкретним покупцем. Таким чином, внутрішній контролер, таким чином, оцінює якість менеджменту, оскільки підтримка відносин з «невигідними» покупцями свідчить або про низький професіоналізм і недалекоглядність відповідної посадової особи, що ухвалює рішення, або про змову з контрагентом і зловживанням службовим положенням. Для досягнення поставленої мети необхідно за допомогою аналітичного огляду средньоринкових цін за конкретний період зіставити відпускні ціни підприємства, оцінити обґрунтованість наданих знижок (якщо такі мали місце) і у разі потреби отримати пояснення посадової особи. При цьому ретельній оцінці піддаються такі джерела фактографічної інформації як договори постачання, додаткові угоди до договорів, інші юридичні документи на постачання.

Поточний внутрішній фінансовий контроль. При перевірці розрахунків з покупцями і замовниками необхідно встановити, чи є в наявності всі договори на постачання продукції. При оцінці договорів і інших юридичних документів встановлюють достовірність, законність і реальність заборгованості по кожному покупцеві і замовнику. Звертають увагу на найбільш значні суми заборгованості, на нових та непостійних контрагентів.

В процесі поточного контролю перевіряється повнота і своєчасність оплати рахунків. Зазначені дати та суми оплати в договорах з покупцями порівнюються з виписками банку. Оцінюють якість організації аналітичного обліку розрахунків з покупцями за відвантажену ним продукцію. Організація обліку повинна забезпечити виявлення сплаченої (включеній в об'єм реалізації) і неоплаченої продукції.

При перевірці розрахунків з покупцями в обов'язковому порядку оцінюється доцільність застосовуваних форм розрахунків з покупцями. З цією метою аналізується вид діяльності, організаційно-правова форма підприємства і контрагента, швидкість здійснення платежу і трудомісткість при використанні конкретної форми, рейтинг контрагента.

В процесі поточного і послідуючого контролю перевіряється правильність формування резерву сумнівних боргів. На етапі поточного контролю – перевіряється наявність запису про обраний метод в наказі про облікову політику, на етапі послідуючого – дотримання обраного методу, дотримання методології бухгалтерського обліку при віддзеркаленні резерву в системі бухгалтерських рахунків.

Оцінка правильності арифметичних підрахунків при визначенні суми резерву включає наступні процедури:

перевірка правильності класифікації дебіторської заборгованості;
перерахунок коефіцієнтів сумнівності.

Для встановлення правильності класифікації дебіторської заборгованості необхідно оцінити правомірність (доцільність) критерію класифікації дебіторської заборгованості і його дотримання при розрахунку коефіцієнта сумнівності. Для оцінки правильності розрахунку коефіцієнта сумнівності внутрішній контролерові необхідно самостійно провести розрахунок для кожної групи дебіторської заборгованості.

Послідуючий внутрішній фінансовий контроль.

Одним з об’єктів послідуючого внутрішнього контролю є оцінка обґрунтованості сальдо по рахунку 36, 681. Встановлюється ідентичність сум по рахунку 36 в балансі (ряд.1125), (ряд. 1690), головній книзі, машинограмах. Можливою помилкою є віддзеркалення дебіторської заборгованості за первинною вартістю без урахування величини резерву, тобто завищення її вартості. Найбільш ефективним способом контролю реальності сальдо по рахунку 36 є інвентаризація. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої й простроченої дебіторської заборгованості й безнадійних боргів. За вказаними видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має додаватися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що вона числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

За кожним дебітором в процесі інвентаризації встановлюються причини виникнення заборгованості, винних осіб і заходи, що були вжиті для стягнення боргів. Крім того, слід перевірити стан справ, переданих до суду або арбітражу, рішення, прийняті щодо них.

Особливу увагу перевіряючий приділяє випадкам приховування на рахунках дебіторів нестач та крадіжок, псування і браку товарів, віднесення дебіторської заборгованості на інші статті балансу.

У випадку виявлення безнадійної заборгованості, у позові щодо якої суд відмовив, слід з'ясувати мотиви відмови і обґрунтованість позову.

Послідуючий контроль також включає перевірку обґрунтованості записів в машинограмах по рахунку 36. Зіставляються дані журналів-ордерів з даними накладних на відпуск продукції і платіжних документів, а також претензійних листів (у разі наявності таких). Спотворення дебіторської заборгованості може бути прийомом для вуалювання розкрадань матеріальних цінностей і грошових коштів.

Важливим об'єктом внутрішнього фінансового контролю є платіжна дисципліна і претензійно-позовна робота. Оцінка цього об'єкту дозволяє сформувати думку про якість менеджменту. При цьому суб’єкту внутрішнього контролю необхідно виявити і оцінити ступінь ефективності заходів щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості і заходу щодо зміцнення і стабілізації платіжної дисципліни. Суб’єкт контролю перевіряє наявність і аналізує копії пред'явлених претензій, листи-нагадування контрагентам про заборгованість, позовні заяви про стягнення заборгованості з покупців, вирішення суду про примусове стягнення довга. Крім того, оцінюється досвід персоналу про проведенню процедур нагадування контрагентам про суми заборгованості і терміни її погашення.

Типові помилки:

- неправильний розрахунок суми резерву сумнівних боргів;

- неправильне групування дебіторів за періодами несвоєчасного погашення заборгованості;

- навмисне завищення суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення величини загальних витрат звітного періоду і, як наслідок, зменшення суми оподатковуваного прибутку;

- відображення дебіторської заборгованості, що не належить підприємству;

- неправильна класифікація дебіторської заборгованості, внаслідок чого викривлюються показники фінансової звітності, які необхідні для проведення економічного аналізу;

- невідповідність даних синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості;

- приховування дебіторської заборгованості відображенням у «Балансі» згорнутого залишку замість розгорнутого.

Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 7, 8, 10, 12, 13, 14, 15, 18, 28, 30, 38, 40].

«ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ»

Питання теми

9.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів

9.2. Техніка внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів

- мету і задачі внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів;

- перелік фактографічної інформації, яка перевіряється в процесі внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів;

- об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів;

- техніку внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів.

9.1. Мета, задачі, джерела фактографічної інформації, об’єкти і параметри внутрішнього фінансового контролюформування доходів, витрат і фінансових результатів

Метою фінансового внутрішнього контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів є упередження незаконних та економічно не доцільних операцій щодо визнання та визначення доходів і витрат, викривлення інформації про фінансові результати.

В ході перевірки правильності формування доходів, витрат і фінансових результатів повинні вирішуватися наступні задачі:

- перевірка повноти та своєчасності відображення даних про доходи та витрати підприємства у зведених документах і облікових регістрах;

- встановлення правильності визначення і відображення в обліку та звітності доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- оцінка правильності формування собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) по об’єктах калькулювання;

- оцінка правильності визнання та обліку доходів і витрат від звичайної і надзвичайної діяльності;

- оцінка правильності визначення фінансового результату від операційної діяльності, прибутку (збитку) від звичайної та надзвичайної діяльності;

- перевірка формування та використання чистого прибутку.

Джерела фактографічної інформації: звіт про фінансові результати, регістри синтетичного обліку по рахункам 70, 71, 73, 74, 75, 79, 80, 81, 82,83, 84, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, первинні документи, що підтверджують формування доходів і витрат.

В якості об’єктів і параметрів внутрішнього фінансового контролю формування доходів, витрат і фінансових результатів можна визначити: дотримання законодавчих та нормативних актів, які регулюють питання формування доходів, витрат і фінансових результатів, постійність реалізації елементів обліково-економічної політики, які мають відношення до формування доходів, витрат і фінансових результатів, реальність операцій формування доходів, витрат і фінансових результатів, стан обліку доходів, витрат і фінансових результатів, правильність розрахунків доходів, витрат і фінансових результатів, відповідність даних звіту про фінансові результати даним синтетичного та аналітичного обліку, правильність складання документів, які мають відношення до операцій формування доходів, витрат і фінансових результатів, дотримання методології обліку.

9.2. Техніка внутрішнього фінансового контролюформування доходів, витрат і фінансових результатів

Внутрішній контроль формування доходів, витрат і фінансових результатів починається безпосередньо з перевірки правильності та вірності складання фінансової звітності (Звіту про фінансові результати).

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту може виникнути три ситуації, коли:

Інформація, показана у Звіті, відображає реальний результат фінансово-господарської діяльності.
Інформація у Звіті викривлена без наміру, тобто через помилки в обліку, неправильного тлумачення законів, неправильної інтерпретації господарських фактів та з інших причин.
Інформація у Звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з умисним наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Якщо мова йде про викривлення показників про фінансові результати, то слід визначити його мету – це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається прибуток, чи їх завищення. У зв’язку з тим, що показники звітності про фінансові результати пов’язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників, як правило, полягає у відхиленні від сплати податків. У випадку, коли базові показники відносно фінансових результатів завищені, й на їх основі прибуток, мета такого викривлення - покращання показників фінансової звітності для подачі її користувачам (інвесторам, акціонерам).

Основними напрямками дослідження цих викривлень є наступні:

- визначення зовнішніх обставин, пов’язаних з діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;

- вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що причетні до фінансової та податкової звітності;

- виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостатнього відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

- виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних про фінансові результати, наданих у фінансовій та податковій звітності;

- визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у звітності.

На етапі попереднього контролю, що здійснюється до прийняття управлінських рішень, важливою є перевірка правильності, законності й доцільності формування доходів, витрат та фінансових результатів.

Поточний контроль передбачає виявлення відхилень фактичних доходів, витрат та фінансових результатів від запланованих під час здійснення господарських операцій. Саме поточний контроль повинен забезпечувати покращення структури й величини фінансових результатів через пошук можливих резервів.

Наступний контроль, що здійснюється після завершення господарських операцій, має за мету перевірити ефективність та доцільність понесених витрат, отриманих доходів, а відповідно - й фінансових результатів, правильність та ефективність їх розподілу.

Наступний контроль фінансових результатів є найбільш поширеним, але він не дозволяє уникнути незаконних чи економічно необґрунтованих операцій, оскільки інформація про виявлені відхилення або не використовується за призначенням, або взагалі відсутня, що унеможливлює прийняття коригувальних рішень з метою управління прибутком. У зв’язку з цим вирішального значення набувають попередній та поточний види контролю.

Методика перевірки даних звіту про фінансові результати. Дані звіту порівнюються з даними у Головній книзі, даними синтетичних і аналітичних регістрів бухгалтерського обліку за рахунками 70,71,73,74,79,90,91,92,93,94,95,97.

Перевірка правильності визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) полягає у зіставленні даних рядку 2000 звіту про фінансові результати та даних журналу-ордеру (машинограм) по дебіту рахунку 70 у кореспонденції з кредитом рахунку 79. Сума чистого доходу перевіряється вирахування з виручки від реалізації непрямих податків. Внутрішній контроль правильності нарахування зобов’язань з податку на додану вартість включає арифметичну перевірку визначення суми зобов’язань (), й перевірку тотожності даних за рядком 015 та бухгалтерськими записами Д-т 70 К641 ПДВ.

Для перевірка правильності визначення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050) зіставляються дані Звіту про фінансові результати, головної книги, журналів-ордерів (машинограм) рахунків 90,79.

Реальність визначення валового прибутку (збитку) перевіряється за допомогою арифметичної перевірки використання формули: Чистий дохід – Собівартість реалізованої продукції (тобто рядок 2090 (2095) = рядок 2000 – рядок 2050).

Наступний крок – перевірка тотожності даних рядку 2120 (Інші операційні доходи) з даними головної книги та журналу-ордеру (машинограми) за рахунком 71.

Перевірка адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат включає зіставлення даних Звіту про фінансові результати (рядки 2130,2150,2180) та даних Головної книги, журналів-ордерів (машинограм) за рахунками 92, 93, 94.

Щодо перевірки розрахунку результату від операційної діяльності то оцінюється вірність арифметичного підрахунку за формулою: Валовий прибуток (збиток) + Інший операційний дохід – Адміністративні витрати – Витрати на збут – Інші операційні витрати (рядок 2190 (2195) = рядок 2090(2095) + рядок 2120–рядок 2130 – рядок 2150 – рядок 2180).

Наступний крок – оцінка даних за рядками 2200,2220,2240,2250,2255,2270. Для цього дані за вказаними рядками співставляються з даними обліку за рахунками 72,73,74, 95,96,97.

Перевірка фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування представляє собою арифметичний перерахунок за формулою: Фінансові результати від операційної діяльності + Дохід від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи – Фінансові витрати – Витрати від участі в капіталі – Інші витрати (рядок 2290 (2295) = рядок 2190 (2195) + рядок 2200 + рядок 2220 + рядок 2240 – рядок 2250 – рядок2255 – рядок2270).

Останній крок внутрішнього контролю форми № 2 – перевірка врахування надзвичайний доходів і витрат, податку на прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності при визначенні фінансового результату.

Після перевірки правильності формування звітності про фінансові результати підприємства треба перейти до встановлення відповідності записів синтетичного та аналітичного обліку щодо чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), валового прибутку, результату основної діяльності, результату фінансових операцій, результату іншої звичайної дальності, результату надзвичайних подій записам в Головній книзі та регістрах бухгалтерського обліку.

При проведенні перевірки фінансових результатів діяльності підприємства велика увага приділяється дослідженню та перевірці обліку операцій формування доходів та витрат підприємства, які безпосередньо і є складовими операцій формування фінансових результатів. Тому дослідження кожної складової (як окремо, так і у сукупності з іншою складовою) є дуже важливим при внутрішньому контролі операцій формування фінансових результатів.

Проведення перевірки фінансових результатів можна представити, як наступну послідовність робіт:

- перевірка тотожності показників бухгалтерської звітності і регістрів бухгалтерського обліку фінансових результатів;

- встановлення правильності оформлення первинних документів;

- перевірка правильності визнання доходів і витрат за видами діяльності та віднесення їх на відповідні рахунки бухгалтерського обліку;

- визначення правильності обліку результату основної діяльності;

- визначення правильності обліку результату фінансових операцій;

- визначення правильності обліку результату іншої звичайної діяльності;

- визначення правильності обліку результату надзвичайних подій;

- перевірка правильності розподілу прибутку підприємства;

- виявлення відхилень фактичного використання прибутку від планових значень, їх причин та наслідків;

- перевірка правильності визначення належних до сплати до бюджету платежів та податків.

Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 10, 11, 12, 14, 15, 18, 28, 30, 38, 40].

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №996 - XІ зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://zakon2.rada.gov.ua/>.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій у редакції Наказу міністерства фінансів України № 1591 від 09.12.2011 р. із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://minfin.com.ua/>
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердж. Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зі змінами й доповненнями, внесеними в нього відповідно до наказів Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. № 304 й 25.11.2002 р. № 989 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. №242 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. №246 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене Наказом МФУ від 31.03.1999р. №87 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://minfin.com.ua/>
Наказ Міністерства Фінансів України від 31.01.2000 № 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://zakon2.rada.gov.ua/>.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999р. №318 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://minfin.com.ua/>
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 в редакції від 21.03.2011р. із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджено Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua
Аудит [Текст]: навчальний посібник / Сухарева Л.О. та інші – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 212с.
Аудит [Текст]: підручник/ Г.М. Давидов, М.В.Кужельник. – К.: Знання, 2009. – 495 с.
Богомолов А.М. Внутренний аудит. Организация и методика проведения / А.М. Богомолов, Н.Н. Голощапов. – М. : Экзамен, 2000. – 192 с.
Борисенко М.В. Організація і методика внутрішнього контролю на підприємствах: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. екон. наук: спец. 08.00.09 – Бухгалтерський облік, аналіз і аудит / М.В.Борисенко/ Київській національний торговельно-економічний ун-т. – К., 2008. – 21с.
Борисенко М.В. Логіка проектування методик внутрішнього контролю // Торгівля і ринок України : темат. зб. наук. праць. / Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2006. – С. 182-188.
Борисенко М.В. Теоретические основы моделирования методик внутреннего контроля /М.В.Борисенко/ Вчені записки Харківського інституту управління. Науковий журнал. – Харків: ХІУ, 2006. – Вип. 18. – С. 80-84.
Борисенко М.В. Систематизація принципів організації як основа проектування системи внутрішнього контролю/ М.В.Борисенко/ Вісник ДонДУЕТ. Серія «Економічні науки». – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – № 3. – С. 145 – 151.
Борисенко М.В. Внутренний финансовый контроль: история исследования, состояние, перспективы / М.В.Борисенко, Л.А. Сухарева, И.Н. Дмитренко/ Вісник Львівської комерційної академії. Збірник наукових праць. – Львів: ЛКА, 2004. – Вип. 16. - С. 84-91.
Борисенко М.В. Використання можливостей біхевіорального та соціо-психологічного підходів при дослідженні проблем внутрішнього контролю / М.В. Борисенко/ Торгівля і ринок України. Збірник наукових праць. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – Вип. 15. – Т.3. – С. 153 – 159.
Борисенко М.В. Мотивация хозяйственных нарушений как основа моделирования методик внутреннего контроля / М.В.Борисенко, И.Н. Дмитренко/ Материалы Всеукраинской научно-практической конференции «Региональные проблемы борьбы с экономической преступностью». – Донецк: ДИВД, 2003. – С. 55- 63.
Борисенко М.В. Моделирование типов хозяйственных нарушений как основа разработки методик внутреннего контроля /М.В.Борисенко, И.Н. Дмитренко/ Бухгалтерский учет и аудит. – 2003. – №10. – С. 56-58.
Борисенко М.В. Социо-психологические факторы обеспечения эффективности системы внутреннего контроля предприятия /М.В.Борисенко/ Материалы Всеукраинской научной конференции «Рыночная трансформация экономики: состояние, проблемы, перспективы». – Харьков: ХГУСХ, 2002. – Т.1. – С.24-26.
Бурцев В.В. Организация системы внутреннего контроля коммерческой организации. – М. : Экзамен, 2000. – 319 с.
Бутинець Т.А. Внутрішній контроль: суть і зміст/ Т.А.Бутинець // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. – Житомир: 2008. – №2(44). – С.31-42
Бутинець Ф.Ф. Аудит [Текст]: підручник для студентів спец. «Облік і аудит». – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 342с.
Внутрішній контроль: проблеми інформаційного, організаційного та методологічного розвитку [Текст] : монографія / С. М. Петренко ; [М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського]. – Донецьк: Світ книги, 2013. – 502 с.
Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства. Навч. Посібник / За ред. к.е.н., проф. М.Д.Корінька – Фастів: «Поліфас», 2006. – 440с.
Внутренний контроль стратегии бизнеса в торговле (проблемы информационного и методологического обеспечения) : Отчет / Донец. гос. коммерч. ин-т ; рук. Сухарева Л.А. – № ГР 0197V008145 - Донецк, 1998.– 126 с.
Воропаев Ю.Н. Система внутреннего контроля организации // Бухгалтерский учет. – 2003. – №9. – С.56-60.
Газарян А.В. Система внутреннего контроля организации / А.В. Газарян, О.П. Михайлова // Бухгалтерский учет. – 1999. – № 9. – с. 47-51.
Глущенко Я.І. Внутрішній контроль собівартості продукції: суб’єкти та об’єкти // Тези доп. між. нар. наук.-практ. інтер. конф. «Проблеми і перспективи реалізації облікової, контрольної та аналітичної функцій у соціально-культурному просторі сучасного бізнесу». – Донецьк: ДонНУЕТ. – 2013. – Том. І. – С.388-390.
Глущенко Я.І. Інформаційне забезпечення внутрішнього контролю розрахунків по податкам з бюджетом в умовах змін законодавства // Тези доп. Між. нар. наук.-практ. інтер. конф. «Проблеми і перспективи реалізації облікової, контрольної та аналітичної функцій у соціально-культурному просторі сучасного бізнесу». – Донецьк: ДонНУЕТ. – 2012. – С.388-390.
Глущенко Я.І., Садекова А.М. Внутрішній контроль податкового планування: поняття, мета та завдання // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна: Схід-Захід – проблеми сталого розвитку»: між. наук.-практ. конф., 2011р., 22-23 вересня, м. Донецьк: [Матеріали/ ред. кол. О.О.Шубін та ін.]. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. – С.290-293.
Глущенко Я.І. Внутрішній контроль податкового планування: суб’єкти і об’єкти // «Проблеми і перспективи реалізації облікової, контрольної та аналітичної функцій у соціокультурному просторі сучасного бізнесу» між. наук.-практ. конф.: тези доп.: 12-13 трав. 2011р. м. Донецьк.: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. – С.284-286.
Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посібник/ Я.А.Гончарук, В.С.Рудницький – Львів: Світ, 2002. – 296с.
Даньків І.Я. Стандартизація обліку і аудиту. – К. : Знання, 2004. – 310 с.
Дорош Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: монографыя / Н.І. Дорош – К. : Знання, 2006. – 402 с. – ISBN 966-346-192-6.
Дмитренко И.Н. Альтернативні підходи до оцінки системи внутрішнього контролю підприємств / И.Н. Дмитренко, М.В. Борисенко // Торгівля і ринок України : тем. зб. наук. праць / Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2004. – Вип. 16, т. 3. – С. 33-39.
Дмитренко І.М. Методика аудиторской оценки качества функционирования системы внутреннего контроля предприятий-клиентов / І.М. Дмитренко, М.В. Борисенко // Аудитор Украины. – 2004. – № 18. – С. 14-16.
Закалінська К.О. Методика аудиторської оцінки системи бухгалтерського обліку : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.06.04 / Держ. академія статистики, обліку і аудиту. – К., 2006. – 20 с.
Заєць І.В. Організація внутрішнього контролю операцій з майном, що не належить підприємству на правах власності/ І.В. Заєць [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc
Іваніна О.О. Удосконалення механізму контролю якості процесу аудиту : дис. ... канд. екон. наук : 08.06.04. – Луганськ, 2004. – 286 с.
Информационное обеспечение внутреннего контроля стратегии бизнеса: научно-производственное издание / Донец. коммерч. ин-т ; Сухарева Л.А., Сухарев П.Н., Дмитренко И.Н., Сименко И.В., Кравченко С.Н. – Донецк: ДКИ, 1998. – 55 с.
Корінько М. Д. Удосконалення складових методології контролю за диверсифікацією діяльності суб’єктів господарювання / М. Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 3 (81). – С. 189-199.
Корінько М. Д. Удосконалення організації та функціонування системи внутрішнього економічного контролю при диверсифікації діяльності суб’єктів господарювання / М. Д. Корінько // Статистика України. – 2008. – № 1. – С. 34-40.
Кузик Н.П. Система внутрішнього контролю в акціонерному товаристві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 / Н.П.Кузик. – Київ, 2004. – 24с.
Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту [Текст]: навч. посіб. – К.: Каравела, 2004. – 612с.
Майданевич Ю.П. Організація внутрішньогосподарського контролю на підприємствах молочної промисловості / Ю.П. Майданевич. – Вісник ЖДТУ. – 2007. – №2(40). – С.118-129.
Максімова В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства – системний підхід до розвитку. – К. : АВРІО, 2005. – 264 с.
Марченко Д.М. Удосконалення організації внутрішнього фінансового контролю підприємств / Д.М. Марченко, Г.М. Яровенко // Актуал. проблеми економіки. – 2005. – № 12. – С. 163-171.
Михалевич С. Организация внутрихозяйстенного контроля использования производственных запасов на швейных предприятиях // Бухгалтерский учет и аудит. – 2008. – № 5. – С. 43-46.
Мных Е. Контрольные функции бухгалтерских работников в условиях автоматизации учета / Е. Мных, Е. Цикало // Бухгалт. учет и аудит. – 1995. – № 2. – С. 36-38.
Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці [Текст]: монографія / Л.В. Нападовська – Д.: Наука і освіта, 2000. – 224 с.
Облік, контроль і аналіз у міжнародному бізнесі: управлінський аспект: монографія / Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського; під заг. ред. проф. Л.О.Сухаревої. – Донецьк : ДонДУЕТ, 2005. – 213 с.
Організація і методика аудиту: Навч. посіб. для студ. спец. 7.050106 «Облік і аудит» ден. і заоч. форми навчання / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. контролю і аналізу господ. діяльн.; Сухарева Л.О., Глущенко Я.І., Закалінська К.О., Борисенко М.В., Садекова А.М. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. – 480с.
Остапчук Т.П. Організація внутрішньогосподарського контролю операцій з капітальними інвестиціями/ Т.П. Остапчук. – Вісник ЖДТУ, 2004. – № 1 (27). – С.127
Пантелеєв В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методологія та організація [Текст]: моногр./ Пантелеєв В.П.; Державна академія статистики, обліку та аудиту. – К.: ДП «Інформ.-аналіт.агенство», 2008. – 491с.
Петренко С. М. Внутрішній контроль діяльності підприємств і його інформаційне забезпечення: теорія, методологія, організація: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук.: спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / С. М. Петренко. – К., 2010. – 37 с.
Регулювання у сфері бухгалтерського обліку та аудиту в ЄС та перспективи адаптації законодавства України: наукове видання/ О. Величко, С. Голов, С. Зубілевич та ін.; За наук. ред. С. Голова; М-во юстиції України, Центр європейського та порівняльного права. – К.: Арт-Медіа, 2005. – 584 с.
Соколов Б.Н. Внутренний контроль в коммерческой организации (организация, методики, практика). – Москва: АПР КУМЦ, 2006. – 250 с.
Сотникова Л.В. Внутренний контроль и аудит: учебник. – М.: Финстатинформ, 2000. – 239 с.
Сухарева Л.А. Внутренний аудит: организация и методология: научно-практ. пособие. / Л.А. Сухарева, И.Н. Дмитренко; Донец. гос. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского. – Донецк : ДонГУЭТ, 2000. – 75 с.
Сухарева Л. Контроль в деятельности бухгалтера: история исследований, состояние и перспективы // Бухгалтерский учет и аудит. – 2003. – № 5. – С.15–19.
Сухарева Л. Концепция внутреннего финансового контроля в управлении международным бизнесом // Бухгалтерский учет и аудит. – 2003. – № 6. – С.54 – 58.
Сухарева Л.А., Петренко С.Н. Контроллинг – основа управления бізнесом: Монография – К.: Ольга, Ника-Центр, 2002. – 208с.
Філозоп О.В. Внутрішній аудит та внутрішній контроль: розмежування понять [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. samokhin@ukrtop.com
Яценко В.М., Пронь Н.О. Внутрішній контроль на підприємствах України: проблеми розвитку та шляхи вирішення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.u

ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Комментарии