|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ВСТУП ДО ФАХУ
ВСТУП ДО ФАХУ« Назад
ВСТУП ДО ФАХУ 04.01.2015 03:20
ЗМІСТ
ВСТУП
Головною рисою сучасного етапу розвитку вітчизняних підприємств є створення принципово нових інституціональних умов ринкових відносин і на їх основі – розробка нових моделей поведінки фахівців. Відповідно, постає необхідність у створенні багатогранної картини економічної дійсності, на основі якої можна адекватно досліджувати діяльність економічних суб’єктів, що забезпечить цілісність сприйняття через поєднання образного та знакового типів мислення. Все означене детермінує збільшення обсягу наукових і професійних знань, якими слід оволодіти майбутньому економісту. Навчальна дисципліна «Вступ до фаху» входить до складу варіативної частини навчального плану підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за напрямом підготовки 6.030504 «Економіка підприємства». Її мета – сформувати у студентів початкове уявлення про професію економіста, особливості навчання у вищому навчальному закладі, права і обов’язки студентів, інформаційні системи при навчанні, базові поняття про майбутню спеціальність. Завданням викладення дисципліни «Вступ до фаху» є здобуття теоретичних знань з питань законодавчої і нормативної бази підготовки економіста та організації навчального процесу у вищому навчальному закладі. В результаті вивчення навчальної дисципліни студент має: визначати мету та задачі навчальної дисципліни, добре знати структуру та програму навчальної дисципліни для побудови оптимального шляху її засвоєння в індивідуальному режимі; засвоїти головні особливості підготовки фахівця-економіста; засвоїти особливості кредитно-модульної системи; володіти особливостями механізму навчального процесу для забезпечення ефективності навчального процесу в цілому та ефективними методами навчання зокрема, формами контролю знань та об’єктивної їх кількісної оцінки. Мета методичних вказівок з дисципліни «Вступ до фаху» познайомити студентів зі специфікою вищої професійної освіти та освітніми стандартами; із загальною характеристикою економічної професії та вимогами, що висуваються до майбутніх фахівців-економістів; із навчально-науковими та адміністративними підрозділами ВУЗу, його історією, організацією навчального процесу; дати рекомендації щодо роботи студентів із навчальними матеріалами. Структурними складовими є програма курсу та комплект навчально-методичного забезпечення до вивчення кожної теми: питання для самостійного вивчення, методичні рекомендації щодо опрацювання теми, питання для самоконтролю. До кожної теми вказано конкретні форми фіксації результатів самостійної роботи студентів, надані тестові завдання для перевірки отриманих знань і наведено список рекомендованої літератури. Для більш поглибленого вивчення дисципліни передбачені індивідуальні завдання. Таким чином, курс «Введення в спеціальність» допоможе першокурсникові подолати труднощі при адаптації до умов вузівської роботи і життя та отримати уявлення про обрану професію економіста.
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ
Програма побудована за модульним принципом. Кожний із змістових модулів є логічно завершеною часткою системи знань та вмінь, визначених у якості необхідних для формування фахівця.
І. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ВСТУП ДО ФАХУ»
Загальні методичні рекомендації
«Вступ до фаху» є варіативною у галузевому Державному стандарті вищої освіти за напрямом підготовки 6.030504 «Економіка підприємства», забезпечує не тільки формування цілісних (системних) знань із майбутньої професії, а ще й визначає шляхи їх отримання, забезпечує первинну підготовку до формування знань з інших нормативних професійних дисциплін. Центральне місце програми займає модуль «Законодавча і нормативна база підготовки економіста у вищому навчальному закладі», який базується на формуванні знань відповідно прийнятих в Україні документів щодо ступеневої освіти, на оволодінні основними термінами та визначеннями стосовно підготовки фахівця у ВНЗ України та механізмами забезпечення якості освіти, особливостями входження України в європейський та світовий простори. В межах цієї дисципліни здійснюється знайомство майбутніх фахівців із задачами, структурою та функціями вищого навчального закладу, первинними посадами, які може обіймати випускник-економіст із повною вищою освітою. Досить важливим, особливо в аспекті вимог Болонського процесу, є знайомство студентів з елементами науково-дослідної роботи, яка є невід’ємною складовою навчального процесу з самого початку підготовки фахівця-економіста, та безпосереднє залучення його до її виконання. Навчальна дисципліна є підґрунтям для багатьох інших, як нормативних, так й вибіркових, дисциплін, оскільки певним чином визначає нормативи підготовки фахівця з вищою освітою. Метою навчальної дисципліни є формування знань щодо вимог підготовки фахівця у відповідності з побудовою європейського простору вищої освіти і наукових досліджень, особливостей навчання у вищому навчальному закладі, інформаційних систем при навчанні, базових понять про майбутню спеціальність.
ІІ. ЗАГАЛЬНИЙ ЗМІСТ ТА НАВЧАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВИВЧЕННЮ
Навчальна аудиторна та позааудиторна робота
Змістовий модуль І. Законодавча і нормативна база підготовки економіста у вищому навчальному закладі
Зміст навчальної дисципліни. Місце навчальної дисципліни в навчальному плані спеціальності. Порядок взаємодії з викладачем. Порядок атестації з дисципліни. Розвиток економічної освіти. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти. Система вищої освіти в Україні та за кордоном. Державний стандарт вищої освіти, його складові. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. Загальна характеристика освітньо-професійних програм та освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки бакалаврів та магістрів економістів. Наукові кваліфікації та фундаментальна наукова економічна освіта в Україні та за кордоном. Характеристика випускаючої кафедри та напрямків її діяльності. Особливості підготовки фахівця-економіста. Загальні вимоги до професійної підготовки економіста після його навчання у вузі. Роль окремих навчальних дисциплін у формуванні інструментарію економіста
Змістовий модуль ІІ. Організація навчального процесу у ВНЗ.
Структура вищого навчального закладу, завдання і функції його основних структурних підрозділів. Навчальний процес у вузі. Студентські сесії: поняття, види; грамотний розподіл зусиль студента. Організація навчання студентів на факультеті. Деканат та кафедри – центр навчання студентів. Права і обов’язки студентів. Навчальний розпорядок. Наслідки порушення вимог навчального плану. Конфлікти в вузі: основні причини виникнення та способи вирішення. Поняття та види джерел інформації. Система інформаційного забезпечення.Робота в бібліотечному фонді. Електронні інтернет-бібліотеки. Видавнича діяльність. Наукові конференції та віртуальні виставки. Методи пошуку інформації в ВНЗі. Основні способи отримання інформації. Роль і види студентських комунікацій. Способи підвищення ефективності їх використання. Оптимізація системи відносин студента з іншими студентами. Науково-методичне забезпечення підготовки фахівця-економіста. Види робіт, що виконують студенти в ВНЗі. Конспектування лекцій. Запам’ятовування навчального матеріалу. Організація самостійної роботи студентів. Вплив наукової освіти економіста на можливість отримання роботи та подальшої кар’єри. Особливості навчальної роботи у вузі. Культура навчальної праці. Умови ефективної навчальної праці. Гігієна розумової праці студента. Режим дня студентів. Техніка розумової праці студента. Наукова робота студентів у системі професійної підготовки
У теоретичній підготовці сучасного висококваліфікованого фахівця чільне місце займає самостійна робота студентів, яка сприяє засвоєнню знань, отриманих під час аудиторних занять, надає можливість більш детального вивчення окремих питань або тем, що не включені до вивчення в аудиторії.
Тому навчальним планом передбачається час для самостійної роботи студентів по кожній темі. Вивчаючи дисципліну самостійно, студенти користуються конспектами лекцій, підручниками, навчальними посібниками, навчальними виданнями та літературою, яка рекомендована кафедрою. Проте, слід звернути увагу на те, що у зв’язку з швидким плином часу і постійним оновленням інформації, рекомендована література не може містити всього обсягу свіжих даних щодо тем і окремих питань курсу. Тому при виконанні завдань для самостійної роботи, студентам необхідно звертатись до періодичних видань, таких як «Вища освіта України», «Науковий світ», «Освіта України», «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України», «Педагогіка і психологія», а також до збірників наукових праць різних вищих навчальних закладів України, галузевих науково-дослідних інститутів Національної академії наук України та ресурсів Інтернету.
Знання та уміння передбачені цими модулями реалізуються шляхом оволодіння наступними навчальними елементами з подальшою їх оцінкою за рівнями та критеріями сформованості знань: програмні лекції, контроль-колоквіум, консультативні заняття, письмовий тестовий контроль, поточний контроль знань, підсумковий контроль знань.
З метою набуття теоретичного та практичного досвіду із курсу «Вступ до фаху» до кожної теми надано запитання для самоперевірки, які наводяться у логічній послідовності. Контроль за станом і результатами самостійної роботи студентів покладено на викладача. Форма контролю студентів передбачає діалогове спілкування з викладачем, тестування за темами та інші методи, що мають контрольну функцію, а саме: письмові контрольні роботи, експрес-опитування, захист рефератів. Контроль знань має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. При оцінці знань крім повноти та глибини розкриття теми враховуються логічність мислення, посилання на додаткові джерела, проведення самостійного аналізу проблеми та вміння робити висновки і наукові узагальнення з опрацьованого матеріалу.
Змістовий модуль І. Законодавча і нормативна база
Тема 1. Економічна освіта в системі культури суспільства
Зміст навчальної дисципліни. Місце навчальної дисципліни в навчальному плані спеціальності. Порядок взаємодії з викладачем. Порядок атестації з дисципліни.
Розвиток економічної освіти. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти. Система вищої освіти в Україні та за кордоном.
Ключові слова: економіка, предмет, завдання курсу, економічна освіта, вища освіта, структура вищої освіти.
Питання до самостійного вивчення
1. Розвиток економічної освіти.
2. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти.
3. Система вищої освіти в Україні.
4. Система вищої освіти в країнах Європи.
5. Система вищої освіти в Японії.
6. Система вищої освіти в Сполучених Штатах Америки.
Література: 1, 2, 5, 6, 8, 11, 13.
Формою фіксації результатів самостійної роботи є складання конспекту.
1.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми
«Вступ до фаху» – одна з навчальних дисциплін, що складає основу економічної освіти і необхідна фахівцям економічного профілю.
Розпочинати вивчення теми слід з ознайомлення з історичним процесом виникнення економічної освіти, визначення періодів та етапів її розвитку в Україні. Питання розвитку економічної освіти вибірково аналізувалися ще в 70 – 80-х роках ХХ століття у працях економіста П.Г. Буніна, психологів
Аналіз історичних джерел дозволив припустити, що на початку ХХ ст. спеціальних вищих економічних навчальних закладів в Україні не було.
З’ясування низку як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників, що зумовили необхідність започаткування профільного навчального закладу, котрий задовольнив би потреби громадськості у підготовці фахівців у галузі економіки.
В Україні першим вищим економічним навчальним закладом став Київський комерційний інститут (1906 р.), що своєю появою завдячує видатному професору М.В. Довнар-Запольському, якого вважають засновником національної вищої економічної освіти. Головною метою Київського комерційного інституту було викладання теоретичних знань з предметів вищих комерційних та економічних наук, підготовка слухачів їх до практичної діяльності в торгівельно-промислових закладах, до фінансово-технічної державної та громадської служби, а також до викладання спеціальних предметів у комерційних навчальних закладах. Отже, на початку ХХ століття Київський комерційний інститут зробив вагомий внесок у розвиток науки, комерційної діяльності і став флагманом вітчизняної вищої економічної освіти.
При вивченні другого питання, необхідно звернути увагу на концепцію розвитку економічної освіти, що визначає місію, кінцеву мету, завдання і заходи її досягнення з урахуванням принципів та відповідних положень.
Розвиток і використання економічних знань для формування творчої особистості та підвищення якості життя українського народу і прогресивного розвитку суспільства характеризують місію економічної освіти. Інтенсивне накопичення соціально-економічних знань і оптимізація їх використання як головного потенційно необмеженого ресурсу розвитку українського суспільства і його соціально орієнтованої економіки є метою розвитку системи економічної освіти.
Доцільно виявити ціннісні орієнтири економічної освіти і навести характеристику принципів та з’ясувати завдання, які висуваються перед майбутніми фахівцями економічного профілю освіти.
Наступним етапом вивчення теми є знайомство з системою вищої освіти в Україні та інших країнах світу. Студенти виявляють суттєві відмінності системи освіти в різних країнах. Система освіти України складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ , науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Структурними елементами системи вищої освіти в Україні є:
– дошкільна освіта й виховання (сім’я й дошкільні заклади);
– загальна середня освіта;
– позашкільна освіта (будинки та центри дитячої і юнацької творчості, клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, бібліотеки, оздоровчі заклади);
– професійно-технічна освіта (професійно-технічні комбінати, вищі професійно-технічні училища, навчально-виробничі центри);
– вища освіта (університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища):
– післядипломна освіта: спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів (академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати, підрозділи вищих закладів освіти: філіали, факультети, відділення тощо; професійно-технічні заклади освіти ; відповідні підрозділи в організаціях та підприємствах);
– самоосвіта (народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо-, відеонавчальні матеріали тощо).
На завершення вивчення теми студенти повинні ознайомитись із законодавством України про вищу освіту, що базується на Конституції України і складається з законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього. Також слід зупинитись на рівнях вищої освіти та принципах, на яких ґрунтується державна політика у галузі вищої освіти.
1.2. Питання для самоконтролю
Тема 2. Державні стандарти вищої освіти. Державний стандарт вищої освіти, його складові. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. Загальна характеристика освітньо-професійних програм та освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки бакалаврів та магістрів економістів. Наукові кваліфікації та фундаментальна наукова економічна освіта в Україні та за кордоном
Ключові слова: державний стандарт, галузевий стандарт вищої освіти, освітньо-кваліфікаційна програма,, освітньо-кваліфікаційна характеристика, навчальний план.
Питання до самостійного вивчення
Література: 1, 2, 5, 6, 8, 11, 13. Формою фіксації результатів самостійної роботи є написання реферату.
2.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми Розпочинаючи роботу над темою, необхідно перш за все, з’ясувати, що освіта неможлива без професійного керівництва, єдиних документів і стандартів. Освіта – складний процес, що складається з багатьох складових. Кожен навчальний заклад готує фахівців виходячи не тільки зі свого бачення необхідних знань, але і враховуючи вимоги країни і ситуації на ринку праці. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання. Структура і система дисциплін, що встановлені державними освітніми стандартами, дозволяє підготувати всебічно розвинутого фахівця, що володіє певними знаннями, ерудицією та інтелектом, достатніми для вирішення економічних завдань, і забезпечити випуск дипломованих спеціалістів високої професійної кваліфікації, здатних до цілісного і системного аналізу складних проблем сучасного життя суспільства. При розгляді питання першого та другого питання потрібно визначити специфіку освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) та освітньо-професійної програми (ОПП). Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів це державні документи, які визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач. Освітньо-професійні програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів – державні документи, які визначають зміст та нормативний термін навчання і передбачають відповідні форми контролю та державної атестації. При розгляді даного питання слід зупинитись на меті розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівців та складових частинах освітньо-професійної програми підготовки економістів Розглядаючи питання про ступеневий принцип неперервної економічної освіти, потрібно брати до уваги те, що українська вища освіта відрізняється від європейської, де престиж освіти традиційно дуже високий. У Європі прийняті й діють інші стандарти. 19 травня 2005 року з підписанням декларації на Бергенській конференції Україна офіційно розпочався Болонський процес. Передбачалося, що освіта в Україні повністю буде адаптована до вимог та принципів Болонського процесу до 2010 року, але цей процес триває і досі. Болонський процес спрямований на формування єдиного відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці. Також студенти повинні звернути увагу на розподіл балів системи ЕСTS. Специфіка навчальних планів підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів передбачає визначення дисциплін нормативної та варіативної складової, що поділяються за циклами. Навчальний план – це керівний документ, що встановлює основний зміст підготовки фахівців, види і форми навчальної роботи, час вивчення дисциплін, їх послідовність і системність у нарощуванні знань студентів і що визначає форми і види їх контролю. В навчальному плані також передбачаються теоретичні і практичні заняття, всі види практик та підсумкової атестації.
2.2. Питання для самоконтролю 1. Роль державного освітнього стандарту в освіті? 2. Які нормативи навантаження для студента встановлює державний освітній стандарт? 3. Які документи розробляються на підставі державного освітнього стандарту? 4. Що визначають освітньо-кваліфікаційні характеристики? 5. На які компоненти поділяються освітні програми?
Тема 3. Спеціальність економіста в системі професійної підготовки. Характеристика випускаючої кафедри та напрямків її діяльності. Особливості підготовки фахівця-економіста. Загальні вимоги до професійної підготовки економіста після його навчання у вузі. Роль окремих навчальних дисциплін у формуванні інструментарію економіста Ключові слова: фахівець-економіст, спеціаліст, компоненти освіти, об’єкти професійної діяльності, види професійної діяльності економіста, професійне мислення.
Питання до самостійного вивчення
Література: 1, 2, 3, 5, 6, 14, 15, 17, 19. Формою фіксації результатів самостійної роботи є складання конспекту.
3.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми Дана тема визначає поняття професійної підготовки майбутнього економіста, професійної готовності майбутнього економіста, спеціальності та спеціалізації. Професійна підготовка майбутнього економіста – педагогічний процес у закладах освіти економічного профілю, що може бути різноманітним і різноплановим, результатом якого є формування та розвиток професійної готовності фахівця-економіста. Професійна готовність майбутнього економіста – інтегративна якість його особистості, яка проявляється у формах активності та визначає здібність ставити перед собою професійні цілі, обирати способи їх досягнення, контролювати цей процес, здійснювати самоконтроль за виконанням власних дій і прогнозувати шляхи підвищення продуктивності роботи у професійному напряму. Сучасна професія економіста передбачає виконання різноманітних функцій, починаючи від техніко-економічної, планово-економічної, бухгалтерського обліку, аналізу, аудиту, фінансів та кредиту і закінчуючи дослідженнями в області економічної теорії. Перед сучасними економістами ставляться все нові і нові завдання, вирішення яких вкрай важливо для розвитку країни. Економіст повинен мати уявлення про тенденції розвитку української та світової економік, розуміти різноманіття економічних процесів в сучасному світі, їх зв’язок з іншими процесами, що відбуваються в суспільстві. Друге питання даної теми охоплює, окрім можливих професій майбутніх економістів, характеристику знань та вмінь дипломованих спеціалістів. До підсумкової атестації допускаються ті студенти університету, які освоїли освітньо-професійну програму в повному обсязі згідно навчального плану. Підсумкова атестація випускника здійснюється державної атестаційною комісією відповідно до положенням про підсумкової державної атестації випускників вищих навчальних закладів. Підсумкова державна атестація включає здачу комплексного державного екзамену (визначення рівня знань і готовність спеціаліста до практичній професійної діяльності) і захист випускний кваліфікаційної роботи (систематизація і закріплення отриманих студентом в процесі навчання знань і з’ясування рівня готовності випускника вирішувати конкретні практичні завдання). За умови отримання позитивної оцінки за всіма видами випробувань університет видає особам, які пройшли підсумкову атестацію, документи державного зразка про рівні освіти і кваліфікації.
3.2. Питання для самоконтролю 1. Компоненти професійної готовності майбутніх економістів. 2. Перелік обов’язків економіста. 3. Характеристика основних видів професійної діяльності економіста. 4. Загальні вимоги щодо професійної підготовленості економіста після його навчання у вузі. 5. Здійснення державної підсумкової атестації студентів.
Змістовий модуль ІІ. Організація навчального процесу у ВНЗ. Тема 4. Організація навчального процесу в університеті. Структура вищого навчального закладу, завдання і функції його основних структурних підрозділів. Навчальний процес у вузі. Студентські сесії: поняття, види; грамотний розподіл зусиль студента. Організація навчання студентів на факультеті. Деканат та кафедри – центр навчання студентів. Права і обов’язки студентів. Навчальний розпорядок. Наслідки порушення вимог навчального плану. Конфлікти в вузі: основні причини виникнення та способи вирішення.
Ключові слова: навчальний процес, структура університету, факультет, деканат, кафедра, навчальний розпорядок, обов’язки.
Питання до самостійного вивчення
Література: 1, 2, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12. Формою фіксації результатів самостійної роботи є складання конспекту.
Вищий навчальний заклад (ВНЗ) функціонує як єдиний навчально-науковий комплекс завдяки участі всіх його підрозділів у навчанні студентів і організації освітнього процесу. Структура вищого навчального закладу затверджується його вченою радою. До структури університету входять: факультети, кафедри, наукові структурні підрозділи тощо. Основними навчально-науковими підрозділами ДЕТУТ є факультети, безпосередньо підпорядковані ректору ВУЗу, а також проректорам з науково-педагогічної та наукової діяльності. Очолюють факультети декани. Вони несуть відповідальність за реалізацію освітніх програм, відповідність рівня підготовки фахівців вимогам Державних освітніх стандартів. Основні завдання факультету: - забезпечення разом з іншими структурними підрозділами ВНЗ згідно з навчальними планами підготовки дипломованих фахівців; - забезпечення взаємодії факультету з керівництвом вузу; - забезпечення участі студентів у проведенні науково-дослідницької та навчально-дослідницької роботи; - проведення виховної роботи зі студентами; вироблення у них високих моральних якостей; прищеплення їм високої громадянськості і професіоналізму; виховання у них здатності до прийняття самостійних рішень, вміння правильно орієнтуватися і діяти самостійно в сучасних умовах використання нових цифрових і комп’ютерних технологій; - участь у підготовці та проведення заходів культурно-просвітницького, спортивно-оздоровчого і творчого характеру; - аналіз стану соціально-побутових умов життя і навчання студентів, а також прийняття в межах компетенції заходів щодо їх поліпшення, внесення необхідних пропозицій керівництву ВНЗ щодо забезпечення встановлених законодавством гарантій соціального захисту студентів факультету. Органом управління факультету є вчена рада факультету, яку очолює декан. Факультет об’єднує декілька кафедр, які здійснюють викладання дисциплін відповідного профілю. Кафедри очолюються – провідними вченими ВНЗ, що мають, вчене звання професора або вчений ступінь доктора наук. До складу кафедри входять професори, доценти, старші викладачі, викладачі, аспіранти, навчально-допоміжний персонал та інший, встановлений штатним розписом університету. Кафедра, як основний підрозділ вищого навчального закладу, реалізує навчальний процес (проведення лекцій, лабораторних, практичних та семінарських занять, керівництво всіма видами практики, самостійною роботою студентів, проведення курсових робіт, екзаменів і заліків), який регламентується Положенням про організацію навчального процесу в університеті. Завідувач кафедри організовує планування всіх видів діяльності науково-педагогічних працівників і забезпечує поточний контроль за виконанням індивідуальних планів роботи викладачів кафедри. Викладачі поряд з навчальною діяльністю ініціюють і контролюють наукові дослідження студентів. Одна з найважливіших завдань викладацького складу – організація виховної роботи зі студентами, формування мотивованого відношення учнів до процесу одержання знань, умінь і навичок, необхідних для успішної роботи в практичній діяльності, розвиток у студентів самостійності, ініціативності, творчих здібностей. Велика роль у цій роботі відводиться кураторам. Викладачі розробляють і подають на затвердження в установленням порядку робочі програми дисциплін; готують підручники, навчальні посібники, навчально-методичні комплекси; залучають студентів до проведення навчально-дослідницької і науково-дослідницької роботи з впровадженням у практику результатів цих робіт; постійно підвищують свою кваліфікацію тощо. Викладачі мають право вибирати методи, методики, засоби навчання, змістовне оформлення занять, проведення наукових досліджень, які найбільш повно відповідають їх індивідуальним особливостям, що забезпечують високу якість освітнього процесу. У складі університету діє студентське наукове товариство. В університеті функціонують п’ять докторських і один кандидатський дисертаційні ради, які здійснюють захист за науковими спеціальностями.
4.2. Питання для самоконтролю 1. Основні завдання вищого навчального закладу. 2. Навчально-наукові та адміністративні підрозділи вузу і завдання, що стоять перед ними. 3. Основні завдання факультету. 4. Планування й організація навчального процесу на факультеті. 5. Основні функції кафедри.
Тема 5. Інформаційне поле університету. Поняття та види джерел інформації. Система інформаційного забезпечення.Робота в бібліотечному фонді. Електронні інтернет-бібліотеки. Видавнича діяльність. Наукові конференції та віртуальні виставки. Методи пошуку інформації в ВНЗі. Основні способи отримання інформації. Роль і види студентських комунікацій. Способи підвищення ефективності їх використання. Оптимізація системи відносин студента з іншими студентами.
Ключові слова: інформація, інформаційне забезпечення, літературні джерела, бібліотечний фонд, студентські комунікації, наукова конференція.
Питання до самостійного вивчення
Література: 4, 10, 11, 18, 19, 20. Формою фіксації результатів самостійної роботи складання тез.
5.1 Методичні рекомендації щодо вивчення теми Кожному студенту в роки навчання доводиться проводити значну частину часу в бібліотеці. Уміння студента вчасно і без особливих зусиль знайти потрібну книгу, журнал або інше джерело інформації пов’язано зі знанням основ бібліотекознавства і бібліографії. Ці знання і навички - запорука успіху не тільки навчання у вузі, але і подальшої професійної діяльності майбутнього економіста. Доступ кожного студента до бібліотечних фондів та баз даних, методичних посібників та рекомендацій за всіма дисциплінами, наукової літератури та професійних видань – це реалізація освітньої програми підготовки економіста, що встановлюється державним стандартом вищої освіти. Важливість володіння знаннями з бібліотекознавства підкреслює і та частина державного освітнього стандарту, яка забезпечує придбання практичних навичок студентів в цій області. З цією метою вуз організовує на першому курсі зустрічі, мета яких полягає у навчанні студентів пошуку та аналізу наукової інформації та первинних даних на паперових та електронних носіях. Завдання бібліотеки – забезпечити літературою професорсько-викладацький склад, аспірантів, студентів, інших співробітників вузу, сприяти вихованню студентів пропагувати наукову літературу за профілем вузу, його факультетів і кафедр. Як правило, література на абонементи і читальні зали бібліотеки видається тільки за пред’явленням читацького квитка, який видається кожному користувачеві. Передавати читацький квиток іншим особам забороняється. У разі втрати читацького квитка користувач повинен повідомити про це бібліотеку. За влучним висловом академіка С.І. Вавилова: «Сучасний студент знаходиться перед Гімалаями бібліотек в положенні золотошукача, яким треба відшукати крупинки золота в масі піску». Каталог – це перелік (опис) предметів, розташованих у певному порядку. Бібліотечний каталог – це покажчик творів, наявних у даної бібліотеці, путівник, який полегшує читачеві знайомство з фондами бібліотеки. Каталоги складають з карток, на яких наведено основні відомості про друкований твір: прізвища та ініціали авторів, назва, місце і рік видання, кількість сторінок та ін. На картці каталогу, крім відомостей про книгу, у верхньому лівому куті проставляється також шифр книги – позначення «адреси» книги у фонді цієї бібліотеки. У бібліотеці студенті зазвичай хочуть отримати відповіді на питання: чи є в бібліотеці необхідна їм книга, яка література з певної теми є в цій бібліотеці? Для того щоб відповісти на ці питання з мінімальною втратою часу, у бібліотеках ведуться такі види каталогів: 1. Алфавітний. 2. Предметний. 3. Систематичний. 4. Електронний. Вони відрізняються один від одного порядком розстановки карток. В алфавітному каталозі картки з описом книг розставлені в порядку слідування за алфавітом прізвищ авторів і назв незалежно від змісту книг. В алфавітному каталозі журналів картки розташовані за алфавітом назв журналів. Він допоможе знайти журнал або випуски журналу за певний рік, потрібного тома і номери. У предметному каталозі картки з описом творів друку згруповані по предметних рубриках, які розташовуються в алфавітному порядку. У предметній рубриці збирають всю літературу з даного предмета. Якщо у рубриці накопичується велика кількість карток, то її деталізують на підрубрики, що полегшує пошук літератури. В систематичному каталозі картки з описом творів розташовуються у відповідності з вмістом книг по галузях знань, які слідують одна за одною в певній зв’язку і послідовності, тобто в системі знань, наприклад: економіка, економічна теорія, фізико-математичні науки, соціологічні науки т.д. За систематичним каталогом можна з’ясувати, за яким галузями знань і які саме книги є в бібліотеці. З електронним каталогом можна працювати в мережі Інтернет через доступ до ресурсу сайту бібліотеки. Бібліотечні каталоги і покажчики допоможуть підібрати літературу по теми. Однак перш ніж приступити до пошуку літератури, потрібно точно знати тему наукової роботи і визначити коло питань, які будуть висвітлені при розробці даної теми. Знання всіх аспектів теми дозволить в повному обсязі підібрати весь необхідний матеріал, не повертаючись повторно до одних і тих же джерел у пошуках літератури з непередбаченим раннє питань. Також важливо визначити роки видання літератури, яку необхідно вивчити. Це допоможе правильно вибрати шляхи її пошуку, уникнути упущень і заощадити час. Пошуки літератури часто ведуться неправильно, хаотично, за каталогами всіх відомих читачеві бібліотек, з книжковим і статейними вказівниками літератури, шляхом суцільного перегляду журналів за кілька років і т.п. В даний час в Україні інтенсивно формується і розвивається ринок інтелектуальних продуктів і, зокрема, у вигляді підручників, посібників, довідників за всіма дисциплінами. Вже давно не секрет, що на сайтах Інтернету за багатьма адресами на одну і ту ж тему розміщені десятки варіантів текстів рефератів, контрольних, курсових, дипломних та інших навчальних письмових робіт, які підготовлені високопрофесійними викладачами. Ці сайти відомі всім користувачам Інтернету, відкриті без обмежень і доступні всім. Але це зовсім не означає, що їх можна безкарно копіювати і видавати в якості своїх особистих робіт. Так як навчальна праця студентів ВУЗу пов’язана з використанням ними величезних масивів навчальної, довідкової, наукової літератури, матеріалів різних сайтів Інтернету, де сьогодні розміщена важлива і легко доступна професійна інформація, то відкритість і вільний доступ до інформаційних мереж, не повинні супроводжуватися безконтрольним користуванням інформаційними даними, тому що всі вони – це інтелектуальний продукт певного автора. Крім того, інтелектуальна продукція захищається законодавством України і міжнародними правовими актами. Застосування будь-якої літератури без посилань на джерело запозичення являє собою правопорушення, зване плагіатом – розкраданням інтелектуальної власності. У світовій практиці для захисту авторських прав у кожному виданні наводиться спеціальний знак ©. Цей знак називається «Copy right». Він фіксує авторське право власності на дану інтелектуальну продукцію. До інтелектуальної продукції відносять: ідеї і знання; методи і методики; наукові відкриття; рецепти; ноу-хау; програмне забезпечення; літературні, музичні, художні, архітектурні, фотографічні та аудіовізуальні твори; типографські аранжування публікацій; карти і технічні креслення тощо. Охорона авторських прав зазвичай означає, що деякі види використання твору є законними тільки в тому випадку, якщо на них дано дозвіл власником авторського права. Об’єктом авторського права не є наступні твори і інформація: офіційні документи; державні символи і знаки; твори народної творчості; повідомлення про події та факти, що мають інформаційний характер.
5.2. Питання для самоконтролю
Тема 6. Аудиторна і самостійна робота студентів. Науково-методичне забезпечення підготовки фахівця-економіста. Види робіт, що виконують студенти в ВНЗі. Конспектування лекцій. Запам’ятовування навчального матеріалу. Організація самостійної роботи студентів. Вплив наукової освіти економіста на можливість отримання роботи та подальшої кар’єри. Атестація навчальної роботи студентів. Післявузівське навчання та підвищення кваліфікації випускників.
Ключові слова: лекція, практична робота, семінар, колоквіум, дипломна робота, консультація; ділові та рольові ігри; тренінги; практика.
Питання до самостійного вивчення
Література: 4, 9, 12, 14, 15, 17. Формою фіксації результатів самостійної роботи є складання конспекту.
6.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми Робота з навчальним матеріалом представляє собою особливий процес. У вузі обсяг і складність матеріалу, який призначено для засвоєння за одиницю часу, набагато більший, де особлива роль відводиться навчальним заняттям та самостійній роботі студентів. При розгляді даної теми потрібно визначити функції практичних нанять та самостійної роботи. Основною функцією практичних занять є організація і проведення відпрацювання (інтеріоризація) навчального матеріалу і формування у студентів умінь і навиків із застосування знань на практиці, самостійного їх здобуття і поглиблення. Основними функціями самостійної роботи студентів є: пізнавальна, самостійна, прогностична, коригуючи та виховна. Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самостійна функція – це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вмінням студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція – це формування самостійності як риси характеру. Практичні заняття проводяться як в аудиторіях або навчальних лабораторіях, обладнаних необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою, довідковою літературою, так і поза аудиторією – на виробничих базах, на підприємствах і в організаціях. Основними видами занять можуть виступати: лекція; семінарське, практичне та лабораторне заняття; контрольна робота або колоквіум; реферат; курсова робота; випускна кваліфікаційна (дипломна) робота; самостійна робота; консультація; ділові та рольові ігри; тренінги; програмовані та комп’ютерні навчання; практика (навчальна, виробнича, переддипломна). Лекція є ефективним засобом викладу великого обсягу навчального матеріалу в короткий термін і складає основу теоретичної підготовки студентів, мета якої – короткий виклад важливих і складних питань з певної дисципліни. Існує декілька видів лекції як форми організації навчання, головними з яких можна вважати тематичні, серед них особливо виділяються вступна й заключна (підсумкова), оглядові й консультативні, читаються також лекційні спецкурси, а також настановча, поточна. Існують й інші за термінологією, але тотожні за змістом та призначенням з вищенаведеними. Семінарське заняття передбачає обговорення в групі конкретних ситуацій, висловлення власної думки і проведення різного роду дискусій, його мета – перевірити засвоєння студентами вивченого матеріалу і допомогти їм розібратися в змісті досліджуваної теми, а також краще зрозуміти незрозуміле на лекції або при читанні рекомендованої літератури. Головне у семінарі – це дискусія і діалог між студентами і викладачем, який дозволяє з різних сторін розглянути матеріал, співвіднести його з досвідом і знаннями, вже наявними у студентів, що підвищує ефективність навчального процесу. Практичне заняття передбачає вирішення завдань, прикладів, вправ. Ці заняття дозволяють контролювати ступінь розуміння студентами пройденого матеріалу. З цією метою задаються питання або даються практичні завдання по пройденому матеріалу кожному студенту. Так само як і семінари, практичні заняття передбачають велику активність слухачів і двосторонній зв'язок під час занять. Лабораторне заняття передбачає проведення експериментальних досліджень та досліджень в спеціальних умовах на лабораторному обладнанні, комп’ютерах, приладах, апаратури. Лабораторні роботи виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача, за винятком випадків, коли за характером робіт вимагає участь кількох студентів одночасно або коли бракує необхідного обладнання. Контрольна робота або колоквіум виконується письмово шляхом вирішення завдань або написання відповідей на теоретичні питання в обсязі досліджуваного матеріалу. Контрольні роботи для студентів за денною формою навчання проводяться під час планових аудиторних занять з отриманням диференційованої оцінки. Контрольні роботи студентами заочної форми навчання виконуються в міжсесійний період і подаються до ВНЗу у встановлені терміни. Незарахована контрольна робота повертається студенту з докладною рецензією для подальшого вивчення навчального матеріалу. При необхідності пропонується новий варіант контрольної роботи. Реферат – це розширене повідомлення або доповідь з конкретного питання. Є традиційним видом активного навчання, де студент самостійно вивчає джерела, розглядає проблеми і явища з різних точок зору і виробляє власний погляд на проблему. Курсова робота має на меті систематизувати, поглибити і закріпити теоретичні знання і практичні навички студента, навчити його самостійно застосовувати їх при вирішенні службових завдань, а також у науково-дослідницької роботи. Курсова робота виконується студентами в години самостійної роботи. Захист курсової роботи організується кафедрою після її рецензування, при безпосередній участі керівника. За результатами захисту курсової роботи виставляється диференційована оцінка. При незадовільну оцінку студент повинен повторно виконати курсову роботу по новій темі або переробити колишню. Випускна кваліфікаційна (дипломна) робота – це завершальний етап і підсумок навчальної діяльності студента, який визначає рівень його знань за фахом і підготовленості до виконання професійних обов’язків після закінчення вузу. Теми робіт розробляються випускаючою кафедрою, затверджуються ректором. Студенти самостійно обирають конкретну тему випускної роботи. Завершена випускна кваліфікаційна робота разом з письменними відгуками керівника і рецензента подається на кафедру для вирішення питання про допуск до захисту. Передбачений публічний захист випускний кваліфікаційної роботи, результати якої оцінює Державна екзаменаційна комісія (ДЕК). Студент представляє свою роботу членам ДЕК і всім присутнім, розкриває актуальність обраної ним теми, аналізує стан досліджуваного підприємства за певний період і за виявленими в ході аналізу недоліків пропонує заходи щодо поліпшення діяльності цієї організації. Доповідь повинна супроводжуватися демонстрацією графічного матеріалу. Якщо робота студента несе в собі елементи новизни і виконана на науковому рівні, то члени комісії відзначають практичну значимість цієї роботи, пропонують впровадити у виробництво і рекомендують до опублікування її результати. Самостійна робота студентів проводиться для поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекціях та інших заняттях, для вироблення навичок самостійного активного пошуку нових, додаткових знань, підготовки до майбутніх семінарських і практичних занять, заліків та іспитів. Самостійна робота студентів проводиться в години, встановлені розпорядком дня і розкладами занять, а також у позанавчальний час. Консультація – це вид занять з керівництва роботою студентів і надання їм допомоги у самостійному вивченні навчального матеріалу. Консультації проводяться в години, вільні від планових аудиторних занять, і носять зазвичай індивідуальний характер. У випадках необхідності роз’яснення загальних питань декільком слухачам проводяться групові консультації. Ділові ігри – це вид активного заняття, при якому відбувається відпрацювання навчальної тематики на основі ситуацій і матеріалів, моделюючих ті чи інші аспекти професійної діяльності слухачів. Перевага ділових ігор полягає в тому, що, будучи моделлю реальної організації, вони одночасно дають можливість значно скоротити операційний цикл і, тим самим продемонструвати учасникам, до яких кінцевими результатами приведуть їх рішення і дії. Ділові ігри дозволяють вирішувати наступні завдання: визначити індивідуальні та колективні здібності і професійну підготовку студентів; наочно представити реальну ситуацію на підприємстві, визначити можливі стратегії управління ним і отримати результат прийнятих рішень; придбати навички прийняття управлінських рішень, складання планів, проведення нарад і переговорів, а також вирішення конфліктів в умовах, максимально наближених до реальної практичної діяльності. Рольові ігри також відносяться до активних занять. Рольові ігри застосовують при навчанні навички міжособистісного спілкування, оскільки припускають відтворення робочих ситуацій, близьких за своїм змістом до тих, які слухачі потрапляють в процесі міжособистісної взаємодії з колегами, керівництвом і підлеглими. При цьому які беруть участь у розігруванні типових ситуацій, з якими вони мають місце в процесі роботи, таким чином підвищуючи свою компетенцію в діловому спілкуванні. Ігрові ситуації зазвичай пред’являються у формі реальних робочих ситуацій, де кожен студент грає роль конкретного учасника (наприклад, начальника або підлеглого, клієнта або продавця) у певних обставин, намагаючись добитися вирішення поставленої навчальної завдання. Тренінги – це такий вид занять, при якому основний час присвячено практичного відпрацювання досліджуваного матеріалу, коли в ході відтворення або моделювання спеціально заданих ситуацій студенти мають можливість розвинути і закріпити необхідні знання і навички, змінити своє ставлення до певної ситуації із власного досвіду і застосовуваних у роботі підходам. В даний час широке поширення одержав тренінг навичок переговорів, а також тренінг ефективних продажів. Крім цього, популярними є тренінги, в ході яких студенти освоюють різні аспекти управління: мотивацію персоналу; прийняття рішень; організацію командної роботи та ін. В ході цих тренінгів слухачі не тільки більш докладно розглядають сам процес управлінської діяльності (планування, оцінку, контроль та ін.), але і засвоюють знання та алгоритми вирішення управлінських завдань і працюють над розвитком свого лідерського потенціалу. Програмовані навчання характеризується високою мірою структурованості пропонованого матеріалу, так як добре структурований матеріал полегшує засвоєння і дає більше можливостей для встановлення зв’язків з вже наявними знаннями. Програмовані навчання здійснюють покрокову оцінку ступеня засвоєння інформації, яка висувається невеликими блоками в друкованому вигляді або на моніторі комп’ютера. Після прочитання кожного блоку матеріалу навчається повинен відповісти на питання, покликані оцінити глибину розуміння і ступінь засвоєння матеріалу, що вивчається. Після кожної відповіді учень має можливість отримання зворотного зв'язку, показ його правильність. Основна перевага програмованого навчання полягає в тому, що воно дозволяє студенту рухатися у власному, зручному для нього темпі, коли перехід до наступного блоку інформації відбувається тільки після того, як засвоєний попередній. Комп’ютерні навчання по своїй суті є варіантом програмованих навчань. При цьому можливості комп’ютерної техніки дозволяють студентам почати вивчення предмету (теми) з того рівня, який відповідає їх сьогоднішнім рівнем знань. Відмітною особливістю комп’ютерного навчання є те, що зворотній зв’язок тут може бути такою ж багатою і барвистою, як в комп’ютерних іграх із звуковим супроводом. Інтерактивні мультимедійні програми на cd - дисках дозволяють отримати позитивний ефект за рахунок об’єднання можливостей телебачення і комп’ютера. При навчанні можуть пред’являтися робочі ситуації, які повинні бути відпрацьовані в ході занять (наприклад, навчання фінансових операцій). Після вибору будь-якого варіанту відповіді з наявних альтернатив, на моніторі комп’ютера виникають наслідки цієї дії у формі візуальних і звукових ефектів. Практика (навчальна, виробнича, переддипломна) використовується для того, щоб навчати студентів практичних навичок і знань, необхідних для виконання певної роботи, безпосередньо на підприємстві. Під час практики навчаються: знайомляться з підприємством, його організаційної та виробничої структурами, асортиментом продукції та ринками її збуту; вивчають організацію виробництва, дані бухгалтерської звітності і основний документообіг підприємства; спостерігають, як працюють досвідчені фахівці, виконують певні завдання під їх керівництвом і, таким чином, освоюють навички вирішення все більш широкого кола професійних завдань; здійснюють збір необхідного матеріалу для виконання курсової і випускний робіт. Після проходження практики студенти пишуть звіт, який захищають викладачу з отриманням диференційованої оцінки. Навчальну роботу студентів у ВНЗ атестують, тобто оцінюють екзаменом або заліком. На екзамені викладач оцінює роботу студента за курс або семестр. Перевіряє отримані теоретичні знання, їх міцність, розвиток творчого мислення, придбання навичок самостійної роботи, вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх у вирішенні практичних завдань. На заліку викладач перевіряє, як студент засвоїв лабораторні, розрахунково-графічні та курсові роботи; навчальний матеріал практичних і семінарських занять, а також ступінь виконання доручень в навчальних процесі проходження навчальної, виробничої та переддипломної практики. Іспити проводяться за білетами в усній, письмовій формі. Екзаменатору надається право задавати студентам питання понад білета, а також, крім теоретичних питань, давати завдання і приклади по програмі даного курсу. Певний відсоток випускників з числа відмінно встигаючих студентів і беруть активну участь у науковій роботі кафедр, отримують можливість підвищувати свою кваліфікацію в аспірантурі. На кафедри в аспірантуру можуть бути зараховані випускники після подання конкурсних іспитів відразу ж після закінчення вузу. У ВНЗі в установленому порядку створюються дисертаційні ради щодо захисту кандидатських і докторських дисертацій. Вищий навчальний заклад надає можливість стажування в своїх навчальних і науково-дослідницьких підрозділах науково-педагогічним працівникам інших вузів, наукових установ і організацій.
6.2. Питання для самоконтролю
Тема 7. Організація і гігієна навчальної праці студента. Особливості організації навчальної роботи у вузі. Культура навчальної праці. Умови ефективної навчальної праці.Виховання студента як процес формування особистості та колективу. Наукова робота студентів у системі професійної підготовки. Гігієна розумової праці студента. Режим дня студентів. Техніка розумової праці студента.
Ключові слова: навчальна праця, культура навчання, наукова робота, самостійне мислення, розумова праці, режим дня, фактори працездатності.
Питання до самостійного вивчення
Література:11, 14, 16, 18, 22, 24, 29. Формою фіксації результатів самостійної роботи є експрес-опитування.
7.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми Завдання студента економічного факультету вузу – оволодіти основами наук, необхідних для отримання спеціальності економіста. Навчання на першому курсі ВНЗ викликає певні труднощі, які, в основному, пов’язані з незнанням організації навчального праці, тобто особливостей навчання в ВНЗ і відсутністю навичок самостійної роботи, а також невмінням правильно і раціонально організувати свій режим. Знання особливостей навчання у ВУЗі значною мірою допомагає правильно організувати заняття і час. Студенти самі повинні планувати свою роботу і про результати звітувати один раз на півроку на іспитах. Тому дуже важливо, щоб кожен студент навчився працювати систематично, щодня, протягом всього семестру. Значно відрізняються у ВНЗ і види навчальних занять, де близько 30% часу, відведена аудиторним заняттям. Студенти повинні навчитися узагальнювати нові факти і самостійно мислити. Обсяг і глибина отриманих знань в значній мірі залежать від ініціативи й активності студента. Студенту надана велика самостійність, яка не завжди доцільно використовується. Слід пам’ятати, що студенти, які пропустили заняття або не підготовлені до них, повинні, в першу чергу, самі собі відпрацювати відповідні теми у позанавчальний час. Основним принципом організації навчальної праці студента є її систематичність. Самостійні заняття необхідно починати з перших же днів семестру. Для того, щоб від лекцій, семінарів, лабораторних і практичних занять отримати міцні знання, необхідно регулярно до них готуватися. Щоб зрозуміти і засвоїти лекцію сьогодні, слід опрацювати матеріал попередньої лекції, не можна приступити до виконання лабораторної роботи, не вивчивши теорію питання. Самостійну роботу необхідно планувати. Студент повинен складати індивідуальний план самостійної роботи на тиждень. Складання плану привчає студента правильно розподіляти свій час. Виховання студента – це невід'ємна частина підготовки спеціаліста в вищому навчальному закладі. Для ефективного включення спеціаліста в систему суспільного виробництва студент повинен володіти певними професійними знаннями і навичками, відповідними рівнем творчого розвитку. Ця мета досягається в процесі навчання. Отримані знання і навички студента стануть суспільним надбанням не тільки в процесі практичної роботі, а й в стосунках з іншими людьми. Виховання не досягається одним лише навчанням. Сучасна педагогічна наука розглядає виховання як процес формування особистості і колективу, процес вироблення професійних якостей, певних рис характеру і волі, звичок і смаку, визначеного типу поведінки і розвитку певних фізичних властивостей. Виховання визначається як цілеспрямований та систематичний вплив на психологію студента і полягає взаємодії світогляду, моральності та правил людського співіснування. В ВНЗ закладається фундамент знань за фахом, тому в процесі навчання студенту необхідно не тільки вивчити навчальну програму, але й придбати навички самостійної творчої роботи. Студент повинен вміти слухати, розуміти і конспектувати лекції, розбиратися в рекомендованій літературі, готуватися до семінарів, лабораторних і практичних занять, заліків та іспитів. Для того щоб впоратися з усім цим, йому потрібна наполегливість, зацікавленість, цілеспрямованість і певна система, яка виробляється тільки в повсякденній самостійній діяльності, з організацією раціонального режиму дня. Раціональний режим – це такий розпорядок життя протягом доби, який забезпечує кращу працездатність, охороняє від перевтоми, забезпечує успішне виконання всіх обов'язків і завдань. Оптимальний, раціональний і правильний режим дозволяє зберігати енергію, сили, нервову систему і працездатність. Максимальна інтенсивність біохімічних процес доводиться, як правило, на денний час і знижується в нічний. У залежності від добового ритму фізіологічних функцій в різні періоди дня змінюється і працездатність. Висока працездатність в будь-якому виді діяльності забезпечується лише в тому разі, коли життєвий ритм правильно узгоджується з властивими організму природними ритмами його психофізіологічними функціями. Великий вплив на працездатність і продуктивність розумового праці мають дні тижня, зовнішня обстановка і мікроклімат приміщення (температура, вологість, рухливість повітря), тривалість і глибина сну, раціональне харчування, та відпочинок.
7.2. Питання для самоконтролю
ІІІ. Тестові завдання для самостійної перевірки знань
Змістовий модуль 1. Законодавча та нормативна база підготовки економіста
1. Розвиток міжнародних економічних відносин сприяв: а) науковій розробці низки питань вітчизняної торгівлі та промисловості; б) поступовому входженню вітчизняної торгівлі до кола світової; в) потребі у великій кількості викладачів з економічних предметів; г) неможливості вивчати економічні умови життя на Батьківщині.
2. Поява комерційних закладів початкової та середньої ланки освіти зумовило: а) наукову розробку низки питань вітчизняної торгівлі та промисловості; б) поступовому входженню вітчизняної торгівлі до кола світової; в) потребу у великій кількості викладачів з економічних предметів; г) неможливість вивчати економічні умови життя на Батьківщині.
3. Відсутність вищих економічних навчальних закладів в нашій країні призвела до: а) наукової розробки низки питань вітчизняної торгівлі та промисловості; б) поступового входження вітчизняної торгівлі до кола світової; в) потребі у великій кількості викладачів з економічних предметів; г) неможливості вивчати економічні умови життя на Батьківщині.
4. Першим вищим економічним навчальним закладом в Україні став: а) Київський політехнічний інститут; б) Харківський технологічний інститут; в) Київський комерційний інститут; г) Ніжинський історико-філософський інститут.
5. Засновником національної вищої економічної освіти вважають: а) П. Г. Буніну; б) М.В. Довнар-Запольскому; в) С.Ю. Витте; г) Туган-Барановський.
6. Місія економічної освіти це а) розвиток і використання економічних знань для формування творчої особистості; б) розвиток та оптимізація економічних відносин; в) підготовка і формування навчально-адміністративної одиниці; г) підвищення якості життя і прогресивного розвитку суспільства.
7. До ціннісних орієнтирів економічної освіти відносяться а) інтеграція економічної освіти і наукових досліджень б) розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізації; в) розвиток здібностей до самореалізації та самоосвіти. г) інноваційність змісту економічної освіти.
8. Система освіти України складається з а) науково-методичних і методичних установ, б) співробітництва навчальних закладів та виробничих підприємств; в) післядипломної освіти; г) закладів освіти.
9. Вища освіта – це: а) освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов’язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад; б) рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання; в) освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад; г) освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов’язків певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад.
10. Магістр – це: а) освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов’язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад; б) рівень освіти, який здобувається особою у ВНЗ в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання; в) освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад; г) освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов’язків певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад.
11. Державні стандарти вищої освіти встановлюють: а) набуття компетенцій для виконання певного рівня професійної діяльності; б) особливу царину знань, яка знаходиться на межі економіки і психології; в) розвиток економічної свідомості; г) вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки.
12. Відповідність освітніх послуг державним стандартам вищої освіти визначають: а) рівень освітньої та фахової підготовки; б) якість освітньої і наукової діяльності вищих навчальних закладів; в) регламент підготовки фахівців з вищою освітою; г) доступність та конкурсність здобуття вищої освіти кожним громадянином України.
13. Державні стандарти вищої освіти містять складові: а) вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти; б) освітньо-професійні програми підготовки; в) перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців; г) засоби діагностики якості вищої освіти.
14. Галузеві стандарти вищої освіти містить складові: а) вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти; б) освітньо-професійні програми підготовки; в) перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців; г) засоби діагностики якості вищої освіти.
15. Болонська декларація була прийнята у: а) 1988 р.; б) 1998 р.; в) 1990 р.; г) 2000 р.
16. Болонський процес спрямований на: а) відповідність освітніх послуг державним стандартам вищої освіти; б) оцінку якості вищої освіти та професійної підготовки; в) формування єдиного відкритого європейського простору в сфері освіти; г) впровадження та удосконалення нормативів і навчально-нормативної бази.
17. Система ECTS – це: а) дотримання європейських стандартів якості; б) державний документ, які визначає цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач; в) гармонізована система оцінки знань; г) державний документ, який визначає зміст та нормативний термін навчання і передбачає відповідні форми контролю та державної атестації.
18. Здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці, це принцип: а) дієвості; б) принциповості; в) науковості; г) системності.
19. Освітньо-професійна характеристика – це: а) дотримання європейських стандартів якості; б) державний документ, який визначає цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач; в) гармонізована система оцінки знань; г) державний документ, який визначає зміст та нормативний термін навчання і передбачає відповідні форми контролю та державної атестації.
20. Освітньо-професійна програма: а) дотримання європейських стандартів якості; б) державний документ, який визначає цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач; в) гармонізована система оцінки знань; г) державний документ, який визначає зміст та нормативний термін навчання і передбачає відповідні форми контролю та державної атестації.
21. Професійна підготовка майбутнього економіста – це: а) педагогічний процес у закладах освіти економічного профілю; б) дотримання європейських стандартів; в) формування єдиного простору; г) інтегративна якість його особистості.
22. Професійна готовність майбутнього економіста – це: а) педагогічний процес у закладах освіти економічного профілю; б) дотримання європейських стандартів; в) формування єдиного простору; г) інтегративна якість його особистості.
23. До групи компонентів професійної готовності, що визначають професійну якість фахівця відносять: а) організаційні; б) мобілізаційні; в) мотиваційні; г) рефлексивно-комунікаційні.
24. До групи компонентів професійної готовності, що визначають професійну якість фахівця відносять: а) організаційні; б) мобілізаційні; в) мотиваційні; г) рефлексивно-комунікаційні.
25. Назви посад економіста та призначення на кожну з них в умовах ринкових відносин регулює: а) ринкова пропозиція; б) ринковий попит; в) науково-технічний прогрес; г) інформація суспільства.
26. Спеціальність означає: а) формування, аналіз і використання для управління інформації про активи, зобов’язання, капітал, рух грошових потоків, доходи та витрати, а також фінансові результати діяльності підприємств; б) отримання більш глибоких професійних знань, умінь і навиків в різноманітних областях діяльності; в) особливий вид діяльності, який вимагає відповідних знань та умінь; г) професійне обслуговування функціонування господарюючих суб’єктів всіх правових форм власності.
27. Спеціалізація передбачає: а) формування, аналіз і використання для управління інформації про активи, зобов’язання, капітал, рух грошових потоків, доходи та витрати, а також фінансові результати діяльності підприємств; б) отримання більш глибоких професійних знань, умінь і навиків в різноманітних областях діяльності; в) особливий вид діяльності, який вимагає відповідних знань та умінь; г) професійне обслуговування функціонування господарюючих суб’єктів всіх правових форм власності.
28. Об’єктами професійної діяльності економіста є: а) витрати і фінансові результати в сфері основної, операційної інвестиційної і фінансової діяльності господарюючих суб'єктів; б) глибокі професійні знання, уміння й навики в різноманітних областях діяльності; в) чітка регламентація трудової діяльності працівників; г) контрольно-ревізійна та нормативно-методична діяльність.
29. Об’єктами професійної діяльності економіста є: а) витрати і фінансові результати в сфері основної, операційної інвестиційної і фінансової діяльності господарюючих суб'єктів; б) глибокі професійні знання, уміння й навики в різноманітних областях діяльності; в) чітка регламентація трудової діяльності працівників; г) контрольно-ревізійна та нормативно-методична діяльність.
30. Показником професійної спрямованості майбутнього економіста є: а) уявлення про структури і тенденції розвитку української і світової економіки; б) вид мислення, який формується при рішенні специфічних професійних завдань; в) усвідомлення ним своєї діяльності як неперервного процесу вирішення економічних завдань із метою розвитку економіки; г) різноманітність економічних процесів в сучасному світі, їх зв'язок з іншими процесами суспільства.
31. Під професійним мисленням економіста розуміється: а) уявлення про структури і тенденції розвитку української і світової економіки; б) вид мислення, який формується при рішенні специфічних професійних завдань; в) усвідомлення ним своєї діяльності як неперервного процесу вирішення економічних завдань із метою розвитку економіки; г) різноманітність економічних процесів в сучасному світі, їх зв'язок з іншими процесами суспільства.
32. Навчальне завдання – це: а) вид мислення, який формується при рішенні специфічних професійних завдань; б) формування у студентів глибокого інтересу до саморозвитку, вироблення в них потреби у професійній рефлексії в) неспроможність самостійно виділяти та формулювати економічні завдання практичного характеру; г) проблемна ситуація, яка створюється під час аудиторної та позааудиторної роботи у ВНЗ.
33. Особистісний підхід до підготовки економіста – це: а) вид мислення, який формується при рішенні специфічних професійних завдань; б) формування у студентів глибокого інтересу до саморозвитку, вироблення в них потреби у професійній рефлексії в) неспроможність самостійно виділяти та формулювати економічні завдання практичного характеру; г) проблемна ситуація, яка створюється під час аудиторної та позааудиторної роботи у ВНЗ. 34. Рівні сформованості мислення характеризують: а) результативність роботи; б) найбільш ефективну форму діалогу з викладачем; в) удосконалення змісту, форм і методів підготовки майбутнього економіста; г) розуміння предметних і мовленнєвих дій у діяльності студента в цілому;
Змістовий модуль 2. Організація навчального процесу у вищому навчальному закладі
1. Загальна ефективність навчального процесу залежить: а) формування пізнавальної активності аудиторії; б) специфічного способу взаємодії викладача і студентів; в) від чіткої організації праці всіх структур і працівників вузу; г) одержання знань від самого життя та удосконалення способів задоволення своїх потреб.
2. Інформація — це а) складання схеми логіки міркування з погляду діяльнісного підходу; б) нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні; в) забезпечення роботи телекомунікаційної системи.
3. Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є: а) актуальність, оперативність, ідентичність; б) цінність, достовірність та актуальність; в) недоступність, суспільна та мовна природа.
4. Найважливішими часовими властивостями інформації є: а) актуальність, оперативність, ідентичність; б) цінність, достовірність та актуальність; в) недоступність, суспільна та мовна природа.
5. Цінність інформації визначається: а) здатність інформації об’єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світу; б) здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду); в) користю та здатністю її забезпечити суб’єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети; г) пізнавальною діяльністю людей, суспільства.
6. Достовірність інформації визначається а) здатністю інформації об’єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світу; б) користю та здатністю її забезпечити суб’єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети; в) здатністю інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду); г) пізнавальною діяльністю людей, суспільства.
7. Актуальність інформації визначається а) здатністю інформації об’єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світу; б) користю та здатністю її забезпечити суб’єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети; в) здатністю інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду); г) пізнавальною діяльністю людей, суспільства.
8. Оперативність інформації визначається а) властивістю даних, що характеризує поточну ситуацію; б) властивістю даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації; в) властивістю даних відповідати стану об'єкта; г) властивістю даних, де джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.
9. Ідентичність інформації визначається а) властивістю даних, що характеризує поточну ситуацію; б) властивістю даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації; в) властивістю даних відповідати стану об'єкта; г) властивістю даних, де джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.
10. Суспільна природа інформації визначається а) властивістю даних, що характеризує поточну ситуацію; б) властивістю даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації; в) властивістю даних відповідати стану об'єкта; г) властивістю даних, де джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.
11. Учбова діяльність – це: а) складання схеми логіки міркування з погляду діяльнісного підходу; б) один з видів діяльності студентів, направлений на засвоєння теоретичних знань і сприяючий інтенсивному розвитку мислення; в) пізнання щось нового при будь-якій взаємодії з світом, що супроводжує людину все життя; г) одержання знань від самого життя та удосконалення способів задоволення своїх потреб. 12. Учбова діяльність має наступну загальну структуру: а) задача – мотиви – дії – операції – потреба; б) мотиви – дії – операції – потреба – задача; в) потреба – задача – мотиви – дії – операції; г) дії – задача – потреба – мотиви – операції.
13. Орієнтовна основа дії – це а) побудова системи приватних задач по даній проблемі; б) система умов, на яку реально спирається людина при виконанні дії; в) складання схеми логіки міркування з погляду діяльнісного підходу; г) оцінка (самооцінка) успішності виконання всіх дій як результату засвоєння загального способу рішення.
14. Лекція як організаційна форма навчання це: а) специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання; б) монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідовній формі, сконцентрований в основному навколо фундаментальних проблем науки; в) оцінка (самооцінка) успішності виконання всіх дій як результату засвоєння загального способу рішення; г) одержання знань від самого життя та удосконалення способів задоволення своїх потреб.
15. Лекція як метод навчання це: а) специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання; б) монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідовній формі, сконцентрований в основному навколо фундаментальних проблем науки; в) оцінка (самооцінка) успішності виконання всіх дій як результату засвоєння загального способу рішення; г) одержання знань від самого життя та удосконалення способів задоволення своїх потреб.
16. Методологічна функція лекції: а) пов'язана із завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання; б) забезпечує вироблення певного наукового підходу до предмета, що полягає у вивченні предмета у русі й розвитку; в) дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної із різноманітних джерел; г) вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання. 17. Виховна функція лекції: а) дозволяє здійснити складне завдання формування особистості майбутнього вчителя, виховує в ньому переконливість і свідому активність; б) пов’язана із завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання; в) дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної із різноманітних джерел; г) вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання.
18. Інформативна (освітня) функція лекції: а) пов’язана із завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання; б) дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної із різноманітних джерел; в) дозволяє поряд з передачею системи потрібних знань про предмет допомагати аудиторії самостійно вибудовувати цю систему в процесі «образ - мислення»; г) забезпечує вироблення певного наукового підходу до предмета, що полягає у вивченні предмета у русі й розвитку.
19. Розвиваюча функція лекції: а) пов’язана із завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання. б) дозволяє здійснити складне завдання формування особистості майбутнього вчителя, виховує в ньому переконливість і свідому активність; в) забезпечує вироблення певного наукового підходу до предмета, що полягає у вивченні предмета у русі й розвитку; г) дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної із різноманітних джерел.
20. Орієнтуюча функція лекції: а) пов'язана із завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання; б) дозволяє здійснити складне завдання формування особистості майбутнього вчителя, виховує в ньому переконливість і свідому активність; в) забезпечує вироблення певного наукового підходу до предмета, що полягає у вивченні предмета у русі й розвитку; г) дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної із різноманітних джерел.
21. Тематична лекція а) висуває й обґрунтовує основні методологічні позиції; б) виділяє провідні аспекти вивчення кожної наукової проблеми, в) виявляє взаємозв'язки між окремими частинами лекційного курсу; г) систематизує одержані знання, підводить підсумки прочитаного курсу.
22. Вступна лекція а) висуває й обґрунтовує основні методологічні позиції; б) визначає зв'язок теоретичного матеріалу з суспільною практикою, особистим досвідом студентів і їх майбутньою спеціальністю; в) виявляє взаємозв’язки між окремими частинами лекційного курсу; г) систематизує одержані знання, підводить підсумки прочитаного курсу.
23. Заключна або підсумкова лекція передбачає: а) висвітлення розділів курсу, що викликають серйозні труднощі при самостійному вивченні; б) необхідність окреслення коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях; в) систематизацію одержаних знань, підведення підсумків прочитаного курсу; г) виявлення взаємозв’язків між окремими частинами лекційного курсу.
24. Оглядова лекція передбачає: а) систематичний аналіз центральних наукових проблем курсу, які пов'язуються з практичним досвідом слухачів, завданнями професійної діяльності; б) висвітлення розділів курсу, що викликають серйозні труднощі при самостійному вивченні; в) необхідність окреслення коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях; г) виявлення взаємозв’язків між окремими частинами лекційного курсу.
25. Практичне заняття: а) це форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни; б) специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання в) формує вміння і навички практичного застосування знань шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. г) один з видів діяльності студентів, направлений на засвоєння теоретичних знань і сприяючий інтенсивному розвитку мислення.
26. Самостійна робота студента – це: а) специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання; б) формує вміння і навички практичного застосування знань шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань; в) форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі; г) один з видів діяльності студентів, направлений на засвоєння теоретичних знань і сприяючий інтенсивному розвитку мислення.
27. Вхідний контроль проводиться а) на всіх видах аудиторних занять, з метою перевірки рівня підготовки студентів за визначеною темою (навчальним елементом); б) перед вивченням нового предмету з метою визначення рівня підготовки студентів з дисциплін, які це курс; в) після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни змістового модуля; г) після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни змістового модуля.
28. Поточний контроль проводиться: а) на всіх видах аудиторних занять, з метою перевірки рівня підготовки студентів за визначеною темою (навчальним елементом); б) перед вивченням нового предмету з метою визначення рівня підготовки студентів з дисциплін, які це курс; в) відповідно до навчального плану у вигляді екзамену або заліку в терміни, встановлені графіком навчального процесу; г) після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни змістового модуля.
29. Рубіжний модульний контроль проводиться: а) на всіх видах аудиторних занять, з метою перевірки рівня підготовки студентів за визначеною темою (навчальним елементом); б) перед вивченням нового предмету з метою визначення рівня підготовки студентів з дисциплін, які це курс; в) відповідно до навчального плану у вигляді екзамену або заліку в терміни, встановлені графіком навчального процесу; г) після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни змістового модуля.
30. Семестровий контроль проводиться: а) на всіх видах аудиторних занять, з метою перевірки рівня підготовки студентів за визначеною темою (навчальним елементом); б) перед вивченням нового предмету з метою визначення рівня підготовки студентів з дисциплін, які це курс; в) відповідно до навчального плану у вигляді екзамену або заліку в терміни, встановлені графіком навчального процесу; г) після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни змістового модуля.
ІV. Індивідуальні завдання
Студенти, що бажають отримати високу підсумкову оцінку мають можливість додатково виконати індивідуальне завдання. Виконання індивідуального завдання сприяє поглибленню і закріпленню теоретичних знань.
Індивідуальне завдання є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального чи навчально-дослідницького характеру, яке виконується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом із складанням заліку із даної навчальної дисципліни.
V. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ
VІ. Порядок і критерії оцінювання знань студентів
Якість засвоєння дисципліни «Вступ до фаху» оцінюється у балах відповідно до кредитно-трансферної системи, прийнятої в Університеті та шкалою ЕСТS. Зарахованим має бути заліковий модуль, що отримав позитивну оцінку. Незадовільна оцінка за будь-який заліковий модуль не компенсується оцінками інших модулів. Підсумкова оцінка засвоєння навчального матеріалу виставляється за результатами кредитно-модульних контролів та заліку.
Співвідношення оцінок наведене у таблиці.
Шкала оцінювання: національна та ECTS
Критерії оцінки: А – «Відмінно» – 90 – 100. Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді. В – «Дуже добре» – 82 – 89. Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна. С – «Добре» – 75 – 81. Студент під керівництвом викладача вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок. D – «Задовільно» – 69 – 74. Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих. E – «Задовільно» – 60 – 68. Студент володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні. FX – «Незадовільно з можливістю повторного складання» – 35 – 59. Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу. F – «Незадовільно з обов’язковим повторним курсом» – 1 – 34. Студент володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||