
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО
ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО« Назад
ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО 23.01.2016 03:45
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра теорії та історії держави і права
Екологічне право
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.
Рецензенти: Гусарєв Станіслав Дмитрович –начальник кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор; Мурашин Олександр Геннадійович– завідувач кафедрою теорії та історії держави і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України
Укладач: Рябець Катерина Анатоліївна –кандидат юридичних наук, доцент
Екологічне право: Навчально-методичний комплекс // К.А. Рябець. – К.: Національна академія управління, 2013 – 62 с.
Навчально-методичний комплекс “Екологічне право” являє собою посібник, який пропонується використовувати студентам юридичного факультету та іншим зацікавленим особам для оволодіння еколого-правовими знаннями.
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Державна екологічна політика є важливою складовою загальнодержавної політики. Вона тісно пов’язана з економічною, соціальною, культурною та іншими сферами життєдіяльності суспільства. Важливим засобом реалізації державної політики в сфері екології є створення дієвої та ефективної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити ефективне функціонування екологічного правопорядку. Конституція України заклала фундаментальні принципи діяльності держави, спрямовані на стимулювання охорони довкілля, ефективного природокористування та утвердження екологічної безпеки. Відповідно до ст. 16 Конституції України від 28 червня 1996 року забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Але, незважаючи на зазначене вище, нині роль навколишнього природного середовища в житті людей має далеко неадекватну оцінку. Відносини людини з природою стрімко і невпинно погіршуються. Знесилене довкілля вже не в змозі протистояти технічному прогресу та хижацькому прагненню до надприбутків. Погіршення якості навколишнього природного середовища та нераціональне використання природних ресурсів викликано низкою різноманітних екологічних проблем, однією з основних, на нашу думку, є збільшення чисельності випадків порушення норм Конституції України та екологічного законодавства. Вихід з даної проблеми ми вбачаємо в підвищені рівня екологічної правосвідомості. Високий рівень екологічної освіти та культури – це не лише загальна потреба суспільства, а й вимога національного законодавства. У сучасних умовах формування державності та правової системи України актуального значення набуває підготовка екологічно грамотних фахівців-правознавців. Вивчення студентами юридичних спеціальностей навчальної дисципліни «Екологічне право України» є важливим елементом комплексної системи юридичної освіти. Завдяки саме цій дисципліні формується екологічна правосвідомість, набуваються вміння щодо практичної реалізації норм екологічного законодавства.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор
« » вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
Екологічне право
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права, протокол № 9 від 20 червня 2013 р.
Розробники програми: Рябець К.А., к.ю.н., доцент
Завідувач кафедри : Гіда Є.О, д.ю.н., професор
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор
ВСТУП
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Екологічне право» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавр» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предмет дисципліни – екологічні правовідносини, що виникають у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та екологічної безпеки громадян. Програма навчальної дисципліни складається з двох модулів: 8-й семестр МОДУЛЬ І. Загальна теорія екологічного права. Змістовний модуль 1. Поняття та система екологічного права. Змістовний модуль 2. Правове регулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів
МОДУЛЬ 2. Природоресурсове, природоохоронне, антропоохоронне законодавство і право. Змістовний модуль 3. Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів
1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Екологічне право»є навчання студентів орієнтуватися в системі нормативних актів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки людини та її оточення. 1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Екологічне право» є формування у студентів стійких знань правових основ екологічного законодавства; ознайомлення студентів з: а) екологічними правами та обов’язками громадян в Україні; б) правами та обов’язками власників й користувачів природних ресурсів; в) основами земельного, водного, лісового, атмосферного, фауністичного, гірничого права; г) практикою застосування екологічного законодавства, органами державної влади, місцевого самоврядування, судами загальної юрисдикції і господарськими судами. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: - теоретичні основи екологічного права; - чинне екологічне законодавство; - правові форми захисту прав громадян на користування природними ресурсами та екологічну безпеку; - систему і правовий статус органів управління та контролю в галузі екології; - види юридичної відповідальності за порушення норм екологічного законодавства. вміти: - застосовувати екологічно-правові приписи; - узагальнювати практику застосування екологічного законодавства та робити відповідні висновки за результатами узагальнення; - правильно застосовувати норми екологічного законодавства у процесі здійснення практичної діяльності. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години.
3. ПРОГРАМА КУРСУ
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Модуль 1. Загальна теорія екологічного права
Змістовний модуль 1. Поняття та система екологічного права
Тема 1. Поняття екологічного права Історичні витоки екологічного права. Визначення екологічного права в трьох аспектах: галузь права, юридична наука, навчальна дисципліна. Місце екологічного права у правовій системі України. Предмет і методи екологічного права. Види екологічних правовідносин та їх особливості. Основні інститути екологічного права. Визначення системи екологічного права. Поняття та групи об'єктів екологічного права. Визначення і види принципів екологічного права. Поняття та види функцій екологічного права.
Тема 2. Джерела екологічного права Поняття та система джерел екологічного права. Їх класифікація залежно від наступних критеріїв: юридична сила; суб’єкти прийняття. Законодавчі, підзаконні, галузеві та локальні нормативно-правові акти як джерела екологічного права. Положення Конституції України, на яких ґрунтується екологічне право. Загальна характеристика джерел природоресурсового права (Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Лісового кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Закону України «Про тваринний світ» тощо). Основні положення джерел природоохоронного права, що містяться у Декларації про державний суверенітет України, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про природно-заповідний фонд України», Законі України «Про виключну (морську) економічну зону», Законі України «Про екологічну експертизу» та ін. Особливості джерел антропоохоронного права (Декларації про державний суверенітет України, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист населення» тощо).
Тема 3. Еколого-правовий статус людини та громадянина.Визначення еколого-правового статусу громадянина. Конституційно-правова система прав, свобод і обов'язків громадян. Особливості наступних екологічних прав громадян: - на безпечне навколишнє природне середовище та екологічну безпеку; - на екологічну інформацію; - на екологічну освіту; - на об’єднання у громадські природоохоронні формування; - на подання позовів щодо відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями. Групи екологічних обов’язків громадян. Види та зміст гарантій реалізації екологічних прав громадян. Форми захисту екологічних прав громадян.
Тема 4. Система і правовий статус органі управління та контролю в екологічній сфері Поняття та види екологічного управління і контролю. Визначення органів екологічного управління. Система, статус та класифікація органів управління в екологічній сфері. Поняття і система загальних органів державного управління у галузі екології. Поняття та система спеціальних органів державної влади в екологічній сфері. Система і функції органів місцевого самоврядування у галузі екології. Система та повноваження громадських організацій у природоохоронній сфері. Правові форми реагування органів управління і контролю на виявленні екологічні правопорушення та злочини.
Тема 5. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства Поняття юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Підстави її виникнення. Визначення та види екологічних правопорушень. Поняття і підстави кримінальної відповідальності за екологічні злочини. Класифікація злочинних діянь в екологічній галузі відповідно до Кримінального кодексу України. Поняття та підстави адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення. Види адміністративних екологічних правопорушень. Адміністративні стягнення у екологічній галузі. Поняття і підстави дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення. Умови її настання. Поняття та підстави майнової відповідальності у галузі екології. Умови її настання. Способи обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями.
Змістовний модуль 2. Правові основи використання природних ресурсів
Тема 6. Право власності на природні ресурси Загальна характеристика права власності на природні ресурси.Зміст права власності на природні ресурси. Поняття та форми права власності на природні ресурси. Співвідношення народного суверенітету і права державної власності на природні ресурси. Особливості права приватної власності на природні ресурси. Суб’єкти права державної власності на природні ресурси. Суб’єкти права комунальної власності на природні ресурси. Суб’єкти права приватної власності на природні ресурси. Види об’єктів права власності на природні ресурси. Форми реалізації повноважень власників природних ресурсів. Документи, що посвідчують право власності на природні ресурси. Підстави виникнення права власності на природні ресурси. Підстави припинення та зміни права власності на природні ресурси. Форма і методи охорони права власності на природні ресурси.
Тема 7. Право природокористування Пріоритети права природокористування. Принципи права природокористування. Поняття та особливості права загального та спеціального природокористування. Особливості права орендного природокористування. Підстави виникнення та зміни права природокористування. Значення договору у виникненні орендних правовідносин природокористування. Правосуб’єктність природокористувачів. Суб’єкти орендних правовідносин природокористування. Об’єкти права природокористування. Правові форми використання природних ресурсів в орендних правовідносинах. Зміст права природокористування. Права і обов’язки суб’єктів орендного природокористування. Підстави припинення права природокористування. Форми і методи захисту прав суб’єктів природокористування.
Модуль 2. Природоресурсове законодавство і право
Змістовний модуль 3. Правове регулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів
Тема 8. Основи земельного законодавства і права Визначення земельного права. Система та особливості джерел земельного права. Форми права власності на землю (ст. 78 Земельного кодексу України). Законодавча база земельної реформи та приватизації землі в Україні. Право землекористування: поняття, види, підстави виникнення і припинення. Система і повноваження органів державного управління в земельній сфері. Поняття та завдання правової охорони земель. Зміст і порядок охорони земель. Особливості різних видів юридичної відповідальності за протиправні діяння у земельній сфері.
Тема 9. Основи законодавства і права про надра Визначення гірничого права. Система та особливості джерел права про надра. Форми права власності на надра. Об’єкти і суб’єкти права власності на надра. Право природокористування: об’єкти, суб’єкти. Основні вимоги у галузі охорони надр. Система та повноваження органів державного управління у гірничій сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за протиправні діяння у гірничій сфері.
Тема 10. Основи водного законодавства і права Визначення водного права. Система та особливості джерел водного права. Право власності на води: форми, об’єкти, суб’єкти. Право водокористування: форми, об’єкти, суб’єкти. Водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення. Основні вимоги у галузі охорони та використання водних ресурсів. Система і повноваження органів державного управління у водній сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за протиправні діяння у галузі охорони та використання вод.
Тема 11. Основи лісового законодавства і права Визначення лісового права. Система та особливості джерел лісового права. Форми права власності на ліси. Суб’єкти і об’єкти права власності на ліси. Види права лісокористування. Суб’єкти і об’єкти права лісокористування. Правові основи охорони лісового фонду. Система та повноваження органів державного управління у лісовій сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за лісові протиправні діяння.
Тема 12. Основи фауністичного законодавства і права Визначення фауністичного права. Система та особливості джерел права про тваринний світ. Право власності на тваринний світ: форми, суб’єкти, об’єкти. Право загального і спеціального користування тваринним світом: об’єкти, суб’єкти. Правове регулювання охорони, відтворення та використання тваринного світу. Система і повноваження органів державного управління у фауністичній сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за фауністичні протиправні діяння.
Примітка. Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор
« » вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра теорії та історії держави і права
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО»
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Екологічне право» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права, протокол № 9 від 20 червня 2013 р.
Розробник програми: Рябець К.А., к.ю.н., доцент.
Завідувач кафедри : Гіда Є.О., д.ю.н., професор
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО»
Дисципліна «Екологічне право» передбачає опанування студентами поглиблених еколого-правових знань, а також набуття навичок й уміння на практиці застосовувати чинні норми і вимоги екологічного законодавства. Це сприятиме наведенню та дотриманню екологічного правопорядку, попередженню можливих екологічних катастроф, допомозі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших негативних екологічних явищ, забезпеченню конституційного права громадян на безпечне довкілля й продукти харчування та побуту. Дана дисципліна тісно взаємопов’язана з такими навчальними дисциплінами: теорія держави та права, історія держави та права, земельне право, лісове право, гірниче право, водне право, фауністичне право, атмосферне право, основи екології, трудове право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право тощо. При вивченні змісту навчальної дисципліни студенти повинні в обов’язковому порядку знайомитись із змістом програми навчальної дисципліни та робочої програми з навчальної дисципліни. При вивченні зазначених документів студент повинен звернути увагу на розподіл часу по темам та форми занять з них. Особливу увагу рекомендується звернути на тематику та обсяг виконання завдань, рекомендованих для самостійної роботи. Також студентам необхідно звернути увагу на особливості індивідуальної роботи та чітко запам’ятати, що вона включає в себе консультації з методики складання таблиць, схем, логічних ланцюжків; характеристику методики написання письмових, самостійних робіт, рефератів, доповідей та наукових робіт; підготовку з питань до модульного контролю, іспиту тощо.
Метою викладання навчальної дисципліни «Екологічне право»є навчання студентів орієнтуватися в системі нормативних актів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки людини та її оточення. Основними завданнями вивчення дисципліни «Екологічне право» є формування у студентів стійких знань правових основ екологічного законодавства; ознайомлення студентів з: а) екологічними правами та обов’язками громадян в Україні; б) правами та обов’язками власників й користувачів природних ресурсів; в) основами земельного, водного, лісового, атмосферного, фауністичного, гірничого права; г) практикою застосування екологічного законодавства, органами державної влади, місцевого самоврядування, судами загальної юрисдикції і господарськими судами;. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: - теоретичні основи екологічного права; - чинне екологічне законодавство; - правові форми захисту прав громадян на користування природними ресурсами та екологічну безпеку; - систему і правовий статус органів управління та контролю в галузі екології; - види юридичної відповідальності за порушення норм екологічного законодавства. вміти: - застосовувати екологічно-правові приписи; - узагальнювати практику застосування екологічного законодавства та робити відповідні висновки за результатами узагальнення; - правильно застосовувати норми екологічного законодавства у процесі здійснення практичної діяльності.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Загальна теорія екологічного права
Змістовний модуль 1. Поняття та система екологічного права
Тема 1. Поняття екологічного права Історичні витоки екологічного права. Визначення екологічного права в трьох аспектах: галузь права, юридична наука, навчальна дисципліна. Місце екологічного права у правовій системі України. Предмет і методи екологічного права. Види екологічних правовідносин та їх особливості. Основні інститути екологічного права. Визначення системи екологічного права. Поняття та групи об'єктів екологічного права. Визначення і види принципів екологічного права. Поняття та види функцій екологічного права.
Тема 2. Джерела екологічного права Поняття та система джерел екологічного права. Їх класифікація залежно від наступних критеріїв: юридична сила; суб’єкти прийняття. Законодавчі, підзаконні, галузеві та локальні нормативно-правові акти як джерела екологічного права. Положення Конституції України, на яких ґрунтується екологічне право. Загальна характеристика джерел природоресурсового права (Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Лісового кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Закону України «Про тваринний світ» тощо). Основні положення джерел природоохоронного права, що містяться у Декларації про державний суверенітет України, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про природно-заповідний фонд України», Законі України «Про виключну (морську) економічну зону», Законі України «Про екологічну експертизу» та ін. Особливості джерел антропоохоронного права (Декларації про державний суверенітет України, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист населення» тощо).
Тема 3. Еколого-правовий статус людини та громадянина. Визначення еколого-правового статусу громадянина. Конституційно-правова система прав, свобод і обов'язків громадян. Особливості наступних екологічних прав громадян: - на безпечне навколишнє природне середовище та екологічну безпеку; - на екологічну інформацію; - на екологічну освіту; - на об’єднання у громадські природоохоронні формування; - на подання позовів щодо відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями. Групи екологічних обов’язків громадян. Види та зміст гарантій реалізації екологічних прав громадян. Форми захисту екологічних прав громадян.
Тема 4. Система і правовий статус органі управління та контролю в екологічній сфері Поняття та види екологічного управління і контролю. Визначення органів екологічного управління. Система, статус та класифікація органів управління в екологічній сфері. Поняття і система загальних органів державного управління у галузі екології. Поняття та система спеціальних органів державної влади в екологічній сфері. Система і функції органів місцевого самоврядування у галузі екології. Система та повноваження громадських організацій у природоохоронній сфері. Правові форми реагування органів управління і контролю на виявленні екологічні правопорушення та злочини.
Тема 5. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства Поняття юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Підстави її виникнення. Визначення та види екологічних правопорушень. Поняття і підстави кримінальної відповідальності за екологічні злочини. Класифікація злочинних діянь в екологічній галузі відповідно до Кримінального кодексу України. Поняття та підстави адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення. Види адміністративних екологічних правопорушень. Адміністративні стягнення у екологічній галузі. Поняття і підстави дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення. Умови її настання. Поняття та підстави майнової відповідальності у галузі екології. Умови її настання. Способи обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями.
Змістовний модуль 2. Правові основи використання природних ресурсів
Тема 6. Право власності на природні ресурси Загальна характеристика права власності на природні ресурси.Зміст права власності на природні ресурси. Поняття та форми права власності на природні ресурси. Співвідношення народного суверенітету і права державної власності на природні ресурси. Особливості права приватної власності на природні ресурси. Суб’єкти права державної власності на природні ресурси. Суб’єкти права комунальної власності на природні ресурси. Суб’єкти права приватної власності на природні ресурси. Види об’єктів права власності на природні ресурси. Форми реалізації повноважень власників природних ресурсів. Документи, що посвідчують право власності на природні ресурси. Підстави виникнення права власності на природні ресурси. Підстави припинення та зміни права власності на природні ресурси. Форма і методи охорони права власності на природні ресурси.
Тема 7. Право природокористування Пріоритети права природокористування. Принципи права природокористування. Поняття та особливості права загального та спеціального природокористування. Особливості права орендного природокористування. Підстави виникнення та зміни права природокористування. Значення договору у виникненні орендних правовідносин природокористування. Правосуб’єктність природокористувачів. Суб’єкти орендних правовідносин природокористування. Об’єкти права природокористування. Правові форми використання природних ресурсів в орендних правовідносинах. Зміст права природокористування. Права і обов’язки суб’єктів орендного природокористування. Підстави припинення права природокористування. Форми і методи захисту прав суб’єктів природокористування.
Модуль 2. Природоресурсове законодавство і право
Змістовний модуль 3. Правове регулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів
Тема 8. Основи земельного законодавства і права Визначення земельного права. Система та особливості джерел земельного права. Форми права власності на землю (ст. 78 Земельного кодексу України). Законодавча база земельної реформи та приватизації землі в Україні. Право землекористування: поняття, види, підстави виникнення і припинення. Система і повноваження органів державного управління в земельній сфері. Поняття та завдання правової охорони земель. Зміст і порядок охорони земель. Особливості різних видів юридичної відповідальності за протиправні діяння у земельній сфері.
Тема 9. Основи законодавства і права про надра Визначення гірничого права. Система та особливості джерел права про надра. Форми права власності на надра. Об’єкти і суб’єкти права власності на надра. Право природокористування: об’єкти, суб’єкти. Основні вимоги у галузі охорони надр. Система та повноваження органів державного управління у гірничій сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за протиправні діяння у гірничій сфері.
Тема 10. Основи водного законодавства і права Визначення водного права. Система та особливості джерел водного права. Право власності на води: форми, об’єкти, суб’єкти. Право водокористування: форми, об’єкти, суб’єкти. Водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення. Основні вимоги у галузі охорони та використання водних ресурсів. Система і повноваження органів державного управління у водній сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за протиправні діяння у галузі охорони та використання вод.
Тема 11. Основи лісового законодавства і права Визначення лісового права. Система та особливості джерел лісового права. Форми права власності на ліси. Суб’єкти і об’єкти права власності на ліси. Види права лісокористування. Суб’єкти і об’єкти права лісокористування. Правові основи охорони лісового фонду. Система та повноваження органів державного управління у лісовій сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за лісові протиправні діяння.
Тема 12. Основи фауністичного законодавства і права Визначення фауністичного права. Система та особливості джерел права про тваринний світ. Право власності на тваринний світ: форми, суб’єкти, об’єкти. Право загального і спеціального користування тваринним світом: об’єкти, суб’єкти. Правове регулювання охорони, відтворення та використання тваринного світу. Система і повноваження органів державного управління у фауністичній сфері. Особливості різних видів юридичної відповідальності за фауністичні протиправні діяння.
СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль І. Загальна теорія екологічного права
Змістовний модуль 1. Поняття та система екологічного права
Модуль 2. Природоресурсове законодавство і право
Змістовний модуль 3. Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Екологічне право» використовуються наступні методи навчання: Методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію та пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬЗгідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття є однією із форм аудиторних навчальних занять. Кількість годин, відведених на семінарські заняття з дисципліни «Екологічне право», визначається навчальним планом. Теми семінарських занять наведені у робочій програмі з курсу. Семінарське заняття спрямоване на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури. На семінарських заняттях студенти глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару з «Екологічного права» привчає до самостійної роботи з першоджерелами, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою, періодичними та довідковими виданнями. Для виступу на семінарському занятті студенти готують усні відповіді на поставлені запитання, реферати. Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати гострі проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію. Для ґрунтовного засвоєння першоджерел з «Екологічного права» необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису - витяги, тези, цитати і т.д. Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями. Семінарські заняття з «Екологічного права» базуються не лише на матеріалі, який міститься в лекційному курсі, але й підбивають підсумок самостійної роботи з рекомендованою літературою. Використовуючи рекомендовану літературу, студент повинен засвоїти основні положення теми, відповідну термінологію. Особливу увагу слід звернути на сутність відповідного поняття по кожній темі, на теоретичне обґрунтування основних позицій, правову базу. Для закpiплення вивченого матеpiалу студент повинен дати відповіді на контpольнi запитання. Рекомендується звернутися до додаткової лiтеpатуpи. Згідно з п. 3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п. 2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є практичне заняття. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Початкова літера прізвища студента |
Номер темиконтрольної роботи |
|
К, Е |
3 |
|
Д, Р |
11 |
|
Щ, Ш |
4 |
|
С, Ж, |
8 |
|
І, Ї |
1 |
|
Ю, Л |
12 |
|
А, Ч |
2 |
|
Б, Ф |
13 |
|
Ц, Х |
7 |
|
М, Й |
5 |
|
О, У |
10 |
|
Є, Н |
14 |
|
Г, З |
6 |
|
П, Т |
9 |
|
В, Я |
15 |
Варіант № 1.
Варіант № 2.
Варіант № 3.
Варіант № 4.
Варіант № 5.
Варіант № 6.
Варіант № 7.
Варіант № 8.
Варіант № 9.
Варіант № 10.
Варіант № 11.
Варіант № 12.
Варіант № 13.
Варіант № 14.
Варіант № 15.
Змістовий модуль 1. Загальна теорія екологічного права
Тема 1. Поняття екологічного права
Самостійна робота –7 годин
Тема 2. Джерела екологічного права
Самостійна робота – 7 годин
Тема 3. Еколого-правовий статус людини та громадянина
Самостійна робота – 7 годин
Тема 4. Система і правовий статус органів управління та контролю в екологічній сфері
Самостійна робота – 7 годин
Тема 5. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства
Самостійна робота –7 годин
Змістовний модуль 2. Правові основи використання природних ресурсів
Тема 6. Право власності на природні ресурси
Самостійна робота – 11 годин
Тема 7. Право природокористування
Самостійна робота – 11 годин
Змістовний модуль 3. Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів
Тема 8. Основи земельного законодавства і права
Самостійна робота – 7 годин
Тема 9. Основи законодавства і права про надра
Самостійна робота – 7 годин
Тема 10. Основи водного законодавства і права
Самостійна робота – 7 годин
Тема 11. Основи лісового законодавства і права
Самостійна робота – 7 годин
Тема 12. Основи фауністичного законодавства і права
Самостійна робота – 7 годин
Модуль 1. Загальна теорія екологічного права
1. Екологічне право як галузь права:
а) досліджує екологічні проблеми, норми, інститути та екологічні правовідносини;
б) сукупність встановлених державою правових норм і правовідносин, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища та природних комплексів, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки людини та її оточення;
в) вивчає різноманітні інститути екологічного права як галузі права та юридичної науки.
2. До природоресурсових правовідносин не належать:
а) земельні правовідносини;
б) правовідносини в галузі охорони природних ресурсів і ландшафтів;
в) правовідносини по використанню атмосферного повітря для потреб життєдіяльності людини і сировини основного виробництва.
3. Систему екологічного права і законодавства складають три групи:
а) природоресурсове законодавство і право;
б) земельне законодавство і право;
в) природоохоронне законодавство і право;
г) антропоохоронне законодавство і право.
4. Джерела екологічного права залежно від юридичної сили поділяються на:
а) загальні та спеціальні;
б) законодавчі і підзаконні;
в) легітимні та нелегітимні.
5. Локальними нормативно-правовими актами екологічного права є:
а) акти органів місцевого самоврядування;
б) нормативно-правові акти Верховної Ради України;
в) акти органів місцевої державної виконавчої влади.
6. Право власності Українського народу на природні ресурси передбачає:
а) стаття 14 Конституції України;
б) стаття 13 Конституції України;
в) стаття 66 Конституції України.
7. На які органи державної влади покладається обов’язок надавати екологічну інформацію?
а) Міністерство екології та природних ресурсів України;
б) Міністерство охорони здоров’я України;
в) Міністерство аграрної політики України.
8. Гарантії реалізації екологічних прав людини:
а) організаційно-розпорядчі;
б) превентивно-збільшувані;
в) процесуально-правові;
г) охоронювально-забезпечувальні.
9. До органів загального державного управління відносяться:
а) Міністерство охорони здоров’я України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) органи місцевої державної виконавчої влади;
г) органи місцевого самоврядування.
10. Спеціальними органами надвідомчого управління та контролю в галузі екології є:
а) Державне агентство України по земельних ресурсах, Державне агентство водного господарства України, Державне агентство лісового господарства України;
б) Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров’я України.
11. Підставою юридичної відповідальності в сфері екології є:
а) наявність вини;
б) екологічне правопорушення;
в) підвищений екологічний ризик.
12. У Кримінальному кодексі України найбільша кількість статей, у яких передбачена відповідальність за екологічні злочини, міститься в розділі:
а) 8;
б) 20;
в) 9.
д) підвищений екологічний ризик та небезпечна діяльність.
13. Види дисциплінарних стягнень у галузі екології:
а) догана;
б) штраф;
в) звільнення з посади.
14. Адміністративні стягнення за екологічні правопорушення:
а) штраф;
б) догана;
в) вилучення об’єктів правопорушення.
15. Форми права власності на природні ресурси:
а) державна;
б) комунальна;
в) загальна;
г) приватна.
16. Джерела гірничого права:
а) Конституція України;
б) Надровий кодекс України;
в) Гірничий Закон України;
г) Кодекс України про надра.
17. Джерела земельного права:
а) Конституція України;
б) Кодекс України про землю;
в) Закон України «Про оцінку земель»;
г) Земельний кодекс України.
Модуль 2. Природоресурсове законодавство і право
1. Джерелами водного права є:
а) Конституція України;
б) Закон України «Про порушення правил водокористування»;
в) Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
г) Водний кодекс України.
2. Відповідно до ст. 13 Конституції України власником водних об’єктів є:
а) Верховна Рада України;
б) народ України;
в) органи місцевого самоврядування.
3. Лісове право - це:
а) система юридичних заходів, спрямованих на збереження лісів, відновлення і збільшення їх продуктивності;
б) сукупність встановлених державою правових норм і правовідносин, спрямованих на регулювання лісових відносин з метою забезпечення продуктивності, охорони та відновлення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково-обґрунтованого раціонального використання.
4. До суб’єктів лісокористування належать іноземні громадяни та юридичні особи:
а) так;
б) ні.
5. Умовою надання земельної ділянки лісового фонду у тимчасове користування є:
а) вилучення земельної ділянки лісового фонду у постійного лісокористувача;
б) скасування права власності на земельну ділянку лісового фонду;
в) залишення земельної ділянки лісового фонду у постійного користувача.
6. Державний контроль у галузі охорони і використання атмосферного повітря здійснюють:
а) Державний комітет України з охорони атмосферного повітря;
б) Міністерство екології та природних ресурсів України;
в) Міністерство охорони здоров’я України;
г) Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України.
7. Джерела атмосферного права:
а) Повітряний кодекс України;
б) Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
в) Закон України «Про охорону атмосферного повітря».
8. Загальне використання тваринного світу здійснюється з вилученням диких тварин із стану природної волі:
а) так;
б) ні.
9. Суб’єкти права користування тваринним світом:
а) фізичні особи;
б) Кабінет Міністрів України;
в) юридичні особи.
10. Види екологічної безпеки за територіальними ознаками:
а) глобальна;
б) державна;
в) технологічна;
г) регіональна.
11. Експертом екологічної експертиза може бути спеціаліст, який:
а) має вищу освіту;
б) практичний досвід у відповідній галузі не менше 5 років;
в) відповідну спеціальність;
г) володіє навичками аналізу експертної інформації.
12. Систему державної санітарно-епідеміологічної служби України складають наступні органи:
а) Міністерство екології та природних ресурсів України;
б) Служба безпеки України;
в) відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України;
г) органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України.
13. Правове регулювання радіаційної та ядерної безпеки України здійснюється згідно з:
а) Конституцією України;
б) Основами законодавства України про охорону здоров’я;
в) Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;
г) Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань».
14. Право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної майну або навколишньому природному середовищу:
а) діє протягом 20 років з дня заподіяння шкоди;
б) діє протягом 10 років з дня заподіяння шкоди;
в) не обмежується строком давності.
15. Територія, з якої було проведено евакуацію населення в 1986 році – це:
а) зона безумовного (обов’язкового) відселення;
б) зона відчуження.
16. Захист Світового океану – це:
а) загальний принцип міжнародного екологічного права;
б) спеціальний принцип міжнародного екологічного права.
17. Загальні принципи міжнародного екологічного права:
а) визнання державного суверенітету;
б) захист Світового океану;
в) міжнародна правова відповідальність в екологічній сфері;
г) мирне розв’язання міжнародних спорів і конфліктів.
10. Система екологічного права.
11. Місце екологічного права у правовій системі України.
12. Принципи екологічного права.
13. Функції екологічного права.
14. Поняття джерел екологічного права.
15. Зміст екологічного законодавства.
16. Конституція України як основне джерело екологічного права.
17. Законодавчі нормативно-правові акти екологічного права.
18. Підзаконні нормативно-правові акти екологічного права.
19. Джерела природоресурсового права.
20. Джерела природоохоронного права.
21. Джерела антропоохоронного права.
22. Поняття еколого-правового статусу людини та громадянина.
23. Конституційно-правова система прав, свобод і обов’язків людини та громадянина.
24. Особливості права громадян на безпечне навколишнє природне середовище.
25. Особливості права громадян на одержання екологічної інформації.
26. Особливості права громадян на здобуття екологічної освіти.
27. Особливості права громадян на об’єднання у громадські екологічні організації.
28. Особливості права громадян на відшкодування екологічної шкоди.
29. Гарантії реалізації екологічних прав людини і громадянина.
30. Загальні та спеціальні екологічні обов’язки громадян.
31. Зміст управління в екологічній сфері.
32. Класифікація управління в екологічній сфері.
33. Поняття екологічного контролю.
34. Класифікація екологічного контролю.
35. Система загальних органів державного управління в екологічній сфері.
36. Система спеціальних органів державного управління в екологічній сфері.
37. Принципи державного управління в галузі екології.
38. Методи державного екологічного управління.
39. Функції державного управління в галузі екології.
40. Правові засади державної екологічної політики.
41. Система громадських організацій у галузі екології.
42. Система органів місцевого самоврядування в екологічній сфері.
43. Поняття юридичної відповідальності в екологічній галузі.
44. Підстава юридичної відповідальності в екологічній галузі.
45. Поняття екологічного правопорушення.
46. Особливості кримінальної відповідальності в екологічній галузі.
47. Особливості адміністративної відповідальності в екологічній галузі.
48. Особливості дисциплінарної відповідальності в екологічній галузі.
49. Особливості майнової відповідальності в екологічній галузі.
50. Форми права власності на природні ресурси.
51. Система суб’єктів права власності на природні ресурси.
52. Захист права власності на природні ресурси.
53. Підстави виникнення права власності на природні ресурси.
54. Підстави припинення права власності на природні ресурси.
55. Поняття права природокористування.
56. Система суб’єктів права природокористування.
57. Види права природокористування.
58. Особливості орендного природокористування.
59. Підстави виникнення права природокористування.
60. Підстави припинення права природокористування.
61. Поняття земельного права.
62. Джерела земельного права.
63. Форми права власності на землю.
64. Види права землекористування.
65. Органи управління у земельній галузі.
66. Правова охорона земель.
67. Поняття гірничого права.
68. Джерела гірничого права.
69. Правова охорона надр.
70. Види права надрокористування.
71. Поняття водного права.
72. Джерела водного права.
73. Правова охорона вод.
74. Об’єкти права власності на води та водокористування.
75. Система органів управління у водній галузі.
76. Поняття лісового права.
77. Джерела лісового права.
78. Види права лісокористування.
79. Об’єкти права власності на ліси та лісокористування.
80. Система органів управління у лісовій галузі.
81. Поняття атмосферного права.
82. Джерела атмосферного права.
83. Державні органи управління у галузі охорони та використання атмосферного повітря.
84. Правові засади стандартизації і нормування у галузі охорони атмосферного повітря.
85. Поняття фауністичного права.
86. Джерела фауністичного права.
87. Об’єкти фауністичного права.
88. Види права користування тваринним світом.
89. Правові основи ведення кадастрів у галузі охорони та використання курортних і лікувально-оздоровчих зон.
90. Особливості правового регулювання біологічної, генетичної та харчової безпеки.
1. Рябець К.А. Екологічне право [навчально-методичний комплекс] / К.А. Рябець – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 62 с.
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:
1. Програма навчальної дисципліни.
2. Робоча програма, до якої входять:
2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);
2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;
2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;
2.4. Тестові завдання;
2.5. Екзаменаційні білети (окрема папка);
2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);
2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);
2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів (окрема папка та електроний варіант);
2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);
2.10. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
Нормативно-правові акти
Основна
Навчально-методичне видання
Кафедра теорії та історії держави і права
Екологічне право
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор:
Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х801/16
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»
Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79.
Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10
Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40
E-mail: nam@nam.kiev.ua
Інтернет: www.nam.kiev.ua
Комментариев пока нет
Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.