Економіка і підприємництво

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до написання і захисту

курсової роботи

для студентів денної і заочної форм навчання

галузь знань: 0305 «Економіка і підприємництво»

напрям підготовки: 6.030508 «Фінанси і кредит»

Затверджено

на засіданні кафедри фінансів

протокол №__від «_____» 2014 року

Завідувач кафедри:

________________ проф. І.О. Лютий

Київ ‒ 2014

Авторський колектив:

д.е.н., професор Лютий І.О.,

к.е.н., доцент Петленко Ю.В.,

к.е.н., доцент Солодка О.О.,

к.е.н., асистент Боровікова М.О.

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курсова робота є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра і має на меті закріплення студентом професійних навичок та вмінь за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит».

Навчальним планом освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр з фінансів і кредиту за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» передбачено виконання трьох курсових робіт (у 4, 6 та 9 семестрах навчання), які є базовими для фахової підготовки та здобуття кваліфікації 3439 «Фахівець з фінансів і кредиту».

Курсова робота фахової спрямованості виконується у 4 семестрі за тематикою фундаментальних навчальних дисциплін «Фінанси» і «Гроші та кредит»; має навчально-дослідний характер.

Курсова робота з кластеру виконується у 6 та 9 семестрах за тематикою дисциплін що формують комплексний професійний світогляд студента у межах обраної спеціалізації, а саме: у 6 семестрі ‒ «Фінансовий ринок»; у 9 семестрі ‒ «Державні фінанси» і «Фінансовий менеджмент». Курсова робота з кластеру має практичну спрямованість на виконання студентом спеціальних функцій та професійних завдань в межах об’єкту дослідження.

В процесі виконання курсової роботи поглиблюються навички самостійної наукової роботи студентів та розширюється їх науковий світогляд за обраною темою дослідження. Основна увага приділяється використанню методів наукового дослідження для відпрацювання структури та логіки курсової роботи на прикладі конкретного підприємства, установи, організації, галузі економіки, сектору ринку, ринку в цілому.

Метою виконання курсової роботи є поглиблення та закріплення знань набутих під час теоретичного навчання, їх практичне застосування в процесі роботи на темою дослідження.

Навчальна задача виконання курсової роботи полягає у закріпленні знань та практичних навичок, набутих під час вивчення профілюючих дисциплін; критичний аналіз сучасного стану обраної науково-практичної проблеми дослідження та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення фінансово-економічних аспектів функціонування об’єкту дослідження.

Отримані під час виконання курсової роботи знання і навички можуть бути застосовані студентом за умови роботи на посадах фінансиста-аналітика, економіста, фінансового менеджера, керівника підрозділу.

Результати виконання курсової роботи полягають у наступному:

‒       уміння збирати, обробляти, аналізувати і контролювати фінансово-економічну інформацію для обґрунтування науково-практичних аспектів, висновків та пропозицій курсової роботи;

‒       здатність здійснювати критичний аналіз наукових джерел економічної та фінансової інформації;

‒       здатність до проведення цільових досліджень, розрахунків та аналізу фінансово-господарської діяльності;

‒       уміння розробляти теоретичні, інформаційні та економіко-математичні моделі досліджуваних процесів, явищ і об’єктів, що відносяться до сфери професійної діяльності, оцінювати отримані результати;

‒       уміння аналізувати статистичні дані та використовувати результати для побудови економіко-математичних моделей досліджуваних процесів, явищ і об’єктів;

‒       уміння формувати рекомендації до державних органів влади та управління щодо вдосконалення регулювання у певних сферах економіки;

‒       навички презентації отриманих результатів.

Методи організації виконання курсової роботи: поєднання набутих теоретичних знань із самостійною науково-дослідною діяльністю студентів.

Для написання курсової роботи студент обирає тему, орієнтуючись на запропоновану тематику (додаток 1). Курсова робота може бути логічним продовженням досліджень, започаткованих при написанні наукових робіт на попередніх курсах.

2. ВИБІР ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Підготовку до написання курсової роботи починають з вибору теми. Кафедра щорічно переглядає тематику курсових робіт, пов’язує їх з основними напрямами наукових досліджень окремих викладачів і погоджує на засіданні кафедри.

Студентам надається право вибору теми курсової роботи з переліку тем, запропонованих кафедрою (додаток 1). При виборі теми студент може одержати кваліфіковану консультацію у викладачів кафедр.

В окремих випадках студентам, які виявили схильність до науково-дослідницької роботи, надається право запропоновувати свою тему курсової роботи з обґрунтуванням доцільності її розробки і наданням попереднього плану її написання. Перевага надається темам, які продовжують попередні наукові дослідження студента або безпосередньо пов’язані з місцем майбутньої професійної діяльності. Запропонована студентом тема має бути погоджена з науковим керівником і завідувачем кафедри.

Назва курсової роботи повинна бути відносно короткою, відповідати обраній спеціальності, відображати сутність наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження і його завершеність. У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв курсової роботи, що починаються зі слів «Аналіз…», «Оцінка…», «Напрями розвитку…», «Проблеми…», «Сутність…», «Характеристика», «Шляхи…», «Дослідження питання...», «Дослідження деяких шляхів…», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...», «До питання...» тощо, оскільки подібні назви не відповідають логічній структурі роботи і не забезпечують її комплексність та завершеність.

Для затвердження теми курсової роботи студент звертається на кафедру із заявою, де вказує тему роботи і наукового керівника. Зразок заяви наведено у додатку 2. Не дозволяється кільком студентам виконувати курсову роботу за однією темою на базі одного об’єкту дослідження.

Кафедра затверджує теми і призначає кожному студенту наукового керівника зі складу викладачів кафедри. Теми курсових робіт і наукові керівники від кафедри закріплюються рішенням засідання кафедри.

Після затвердження теми курсової роботи студент, за погодженням з науковим керівником, складає план роботи.

Науковий керівник надає рекомендації щодо збору та аналізу статистичного матеріалу та необхідної літератури, консультує студента, здійснює контроль за ходом виконання курсової роботи, доповідає на засіданні кафедри про рівень готовності роботи, готує відзив на роботу, має право бути присутнім на захисті курсової роботи.

3. ПІДБІР І ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Успішне написання курсової роботи суттєво залежить від якості проведення підготовчої роботи. Обравши тему, студент повинен чітко визначити предмет, об’єкт, мету, завдання, логічну структуру дослідження, підібрати відповідну літературу та статистичний матеріал. При цьому, він може одержати кваліфіковану допомогу наукового керівника, викладачів кафедри, завідувача кафедри, працівників бібліотеки.

Слід починати роботу з опрацювання відповідних Кодексів, Законів України, постанов Кабінету Міністрів, Указів Президента України.

Такі матеріали регулярно публікуються в газетах «Голос України», «Урядовий кур’єр»; щотижневих виданнях «Бізнес», «Галицькі контракти», «Баланс», «Все про бухгалтерський облік», «Бюлетень фінансово-податкового законодавства і практики його застосування» та інших; а також розміщені в інформаційних системах «Ліга», «Бізнес», «Відомості Верховної Ради» тощо, на інформаційних сайтах (в першу чергу, на офіційному сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua). При цьому необхідно обов’язково звернути увагу чи у останній редакції подається нормативно-правовий акт, і чи не втратив від чинність.

Крім того, студент повинен докладно вивчити матеріали підручників і навчальних посібників, ознайомитись з додатковою літературою та періодичними виданнями за обраною темою: монографіями, статтями за останні роки в журналах «Фінанси України», «Финансы», «Финансы и кредит», «Деньги и кредит», «Економіка України», «Вісник Національного Банку України», «Облік і фінанси», «Світ фінансів», «Финансы, учет, банки» та інших. При цьому необхідно обов’язково використовувати публікації викладачів Університету, а також іноземні джерела.

Для пошуку необхідного матеріалу студенту доцільно скористатися картотекою бібліотеки університету та предметно-тематичними каталогами публічних бібліотек.

При вивченні літератури студент повинен використовувати публікації останніх років, в першу чергу, надруковані у періодичних виданнях, в тому числі статті. Необхідно здійснювати цілеспрямований пошук за темою дослідження, вести робочі записи. Записи можна здійснювати як у формі стислого викладу (реферату), так і у вигляді окремих цитат. Усі записи незалежно від їх характеру (основні положення тексту, таблиці, статистичні матеріали, цитати) повинні бути підтверджені посиланням на джерела. Якщо виписка зроблена з книги або брошури, то вказується: прізвище та ініціали автора, назва книги, місце і рік її видання та зазначається номер сторінки звідки береться інформація. В посиланнях на журнали (газети) необхідно зазначати рік видання, номер, сторінки.

Статистичні та звітні дані повинні відображати сутність та динаміку питань і явищ, що досліджуються в роботі. Процес збору статистичного матеріалу дуже складний і трудомісткий, що потребує певного досвіду. З метою економії часу, забезпечення своєчасності і високої якості виконання курсової роботи необхідно скласти програму його збору. Допомогу у розробці цієї програми і у визначенні об’єкта дослідження студенти одержують у наукових керівників.

Джерелами для одержання статистичного матеріалу можуть бути: статистичні збірники; опубліковані наукові роботи; звітні дані підприємств і організацій; акти ревізійних перевірок; висновки фінансових, податкових, контрольно-ревізійних органів з питань господарської діяльності бюджетних установ. Найбільш популярними статистичними збірниками є: офіційні видання Держкомстату України «Статистичний щорічник за ___ рік» та «Україна в цифрах»; «Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за ___ рік»; «Основні показники виробничо-фінансової діяльності підприємств та організацій за ___ рік»; «Бюлетень систематизованого законодавства України. Сер. 3. Податки. Фінанси. Цінні папери»; «Макрофіскальний огляд: макроекономічна ситуація і бюджетні показники»; «Бюлетень фінансової статистики: показники і тенденції»; «Фінансовий ринок України: інформаційно-аналітичний бюлетень». Також в якості джерел статистичної інформації можна використовувати офіційні сайти таких установ як Верховна рада України (www.rada.gov.ua), Національний банк України (www.bank.gov.ua), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua), Міністерство фінансів України (http://minfin.gov.ua/), Державна фіскальна служба України (http://sfs.gov.ua), Державна служба статистики України (www.ukrstat.gov.ua), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (www.nssmc.gov.ua), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (www.nfp.gov.ua), Державна установа «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» (http://smida.gov.ua) та інші.

Аналіз зібраного статистичного матеріалу здійснюється шляхом використання економіко-математичних і статистичних методів, подається у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків. На основі результатів такого аналізу в роботі, відповідно до предмету дослідження, визначаються основні закономірності і тенденції, обґрунтовуються висновки, визначаються напрями удосконалення фінансових відносин.

Усі опрацьовані літературні джерела включаються до списку використаних джерел.

Потрібно мати на увазі, що вивчення літературних джерел, збір та аналіз статистичного матеріалу відбувається не лише в підготовчий період. Поглиблене вивчення спеціальної літератури, додатковий збір деяких статистичних даних здійснюється протягом всього періоду написання роботи, включаючи її завершальний етап.

4. СКЛАДАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Важливим етапом підготовки курсової роботи є складання плану її написання. План розробки теми розкриває її зміст, вказує на напрям пошуку рішення поставлених завдань. Підготовка до складання плану розпочинається у процесі ознайомлення з основною літературою за темою дослідження. Якісно складений план курсової роботи сприяє результативному цілеспрямованому вивченню літературних джерел, орієнтує студента в процесі пошуку та обробки фактичного матеріалу та при викладенні основного змісту роботи.

При розробці плану роботи необхідно скласти коротку анотацію кожного параграфу. Матеріал повинен бути взаємопов’язаним і розміщеним в логічній послідовності.

План роботи залежить від предмету, об’єкту, мети та завдань дослідження. До погодження плану з науковим керівником студент може розробити кілька варіантів плану. Складаючи план роботи, студент має показати розуміння сутності обраної теми, напрямів її дослідження, постановки і вирішення окремих завдань. Погоджений з науковим керівником і затверджений ним план є основою для підготовки і написання курсової роботи.

При виконанні курсової роботи може виникнути необхідність уточнення плану роботи і змін напряму дослідження. Такі зміни слід погодити з науковим керівником.

План курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

В кожному розділі необхідно виокремити параграфи (рекомендується така кількість параграфів у розділах: перший і другий розділ ‒ три параграфи; третій розділ ‒ два параграфи). Назви розділів не повинні співпадати з назвою курсової роботи, а назви параграфів не повинні повторювати назви розділів.

5. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

В процесі виконання курсової роботи необхідно:

‒       висвітлити теоретичну сторону проблеми, відобразити нові наукові позиції, що з’явилися в науковій літературі і фінансово-економічній практиці з даного питання;

‒       провести всебічний аналіз економічних (фінансових) показників об’єкту дослідження, для виявлення напрямів удосконалення його функціонування;

‒       розробити і обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення форм фінансових відносин, окремих сторін діяльності об’єкту дослідження (підприємства, установи, організації чи галузі господарства).

Структура курсової роботи (додаток 3):

1)    титульний лист;

2)    зміст;

3)    вступ;

4)    основна частина:

• перший (теоретичний) розділ;
• другий (аналітичний) розділ;
• третій (конструктивно-рекомендаційний) розділ.

5)    висновки;

6)    список використаних джерел;

7)    додатки.

Додатково до роботи додається:

1)    оціночний бланк виконання курсової роботи (додаток 12).

6. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

6.1. Титульний лист.

На титульному листі роботи вказується:

‒       назва вищого навчального закладу, де виконано роботу;

‒       назва факультету;

‒       назва кафедри;

‒       назва теми роботи;

‒       курс, група, спеціальність, форма навчання;

‒       прізвище, ім’я та по-батькові автора роботи;

‒       вчене звання, посада, прізвище, ім’я та по-батькові наукового керівника;

‒       місто і рік.

Зразок титульного листа курсової роботи наведено у додатку 4.

6.2. Зміст.

Зміст подається на початку роботи та має відображати сутність проблеми, складність та логіку дослідження. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та параграфів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими та зрозумілими, стилістично грамотними, пов’язаними з назвою роботи.

Зразок оформлення змісту наведено у додатку 5.

6.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно).

Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа ‒ їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

6.4. Вступ (2-3 сторінки).

Розкриває актуальність наукової проблеми, підстави для розробки теми, обґрунтовує необхідність проведення подальших досліджень і містить перелік застосованих методів дослідження.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу існуючих наукових позицій за даним предметом дослідження обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, що загалом спрямовано на активізацію економічного та соціального розвитку України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне ‒ сутність проблеми або наукового завдання.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету, починаючи зі слів «Дослідження...», «Вивчення...», «Аналіз…», «Оцінка…» оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження ‒ це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкту і сприяє вирішенню проблемної ситуації в процесі вивчення об’єкту дослідження.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виокремлюється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба коротко та змістовно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Зазначене надасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Інформаційна база дослідження. Мають бути перераховані види літературних та інших джерел, що використовувались при написанні курсової роботи.

Практичне значення одержаних результатів. У курсовій роботі необхідно подати відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх застосування на об’єкті дослідження.

Обсяг та структура роботи. Зазначається, з яких структурних частин складається робота, на скількох сторінках розміщена, скільки в роботі рисунків, таблиць, додатків, а також скільки пунктів містить список використаних джерел.

6.5. Основна частина.

Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів (за необхідністю), параграфів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Змістовні особливості кожного розділу наведено нижче.

У першому розділі (10-12 сторінок) досліджуються методологічні та теоретичні аспекти обраної теми роботи, визначаються методи, способи, інструменти дослідження, які використовуватимуться у наступних частинах роботи. У даному розділі студент надає огляд наукової літератури за темою дослідження, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблематикою, визначає дискусійні питання, здійснює критичний аналіз різних точок зору з предмету дослідження на основі вивчення даних наукових монографій, наукових періодичних видань, законодавчих та нормативних актів, висловлює свій погляд на розв’язання проблемних дискусійних питань.

Бажано закінчити цей розділ коротким резюме (не виокремлюючи окремою назвою) стосовно необхідності проведення досліджень у розрізі обраного предмету.

У другому розділі (12-15 сторінок) студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми виключно на матеріалах конкретного підприємства, установи чи організації, галузі економіки, сектору ринку або ринку в цілому.

Параграфи даного розділу мають містити економічну характеристику, аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Фінансово-економічний аналіз проводиться на основі даних бухгалтерської та фінансової звітності, статистичних та інших фактичних матеріалів. Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності об’єкта дослідження за останні 3-5 років.

Третій розділ (7-11 сторінок) повинен містити обґрунтовані пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, поставленої у вступі. Даний розділ складається з 1-2 параграфів. Характер і зміст рекомендацій, що пропонуються, повинні базуватися на результатах аналізу, проведеного у передніх (переважно, другому) розділах роботи.

Пропозиції автора повинні базуватись на теоретичних положеннях і результатах аналізу фактичного матеріалу за об’єктом дослідження, а також давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами, викладеними у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях. Пропозиції мають бути чітко сформульовані, реальні і мати практичне значення.

6.6. Висновки (2-3 сторінки).

Висновки містять найбільш вагомі положення роботи щодо результатів проведеного аналізу та практичних рекомендацій, до яких дійшов автор в процесі вирішення обраної наукової проблеми.

У висновках робиться наголос на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, на обґрунтуванні достовірності результатів власних розрахунків, на рекомендаціях щодо їх використання. Таблиці, графіки, схеми у висновках не наводяться. Також висновки не повинні містити нового матеріалу, який не був викладений в основній частині роботи.

У висновках має бути зазначено факт вирішення поставлених в роботі завдань. Кількість висновків має відповідати кількості поставлених завдань та параграфів змісту. Висновки мають бути пронумеровані.

6.7. Список використаних джерел.

Список використаних джерел розміщується після висновків за наскрізною нумерацією. У списку повинні вказуватись лише джерела, які були безпосередньо використані автором при написанні роботи, а не всі джерела, переглянуті за темою роботи.

Список джерел розміщується в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

6.8. Додатки.

Для більш детального розкриття теми курсової роботи рекомендується використовувати додатки, до яких відносять:

‒       проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

‒       таблиці допоміжних цифрових даних;

‒       використані форми фінансової звітності;

‒       статистичні таблиці;

‒       графіки та схеми;

‒       інструкції та методики, які використані в процесі виконання роботи;

‒       ілюстрації допоміжного характеру.

7. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Написання курсової роботи відбувається з дотриманням відповідних строків її виконання, для чого розробляється графік виконання роботи. Починати необхідно з вивчення літературних джерел: монографій, статей в журналах і в періодичних виданнях. Для цього необхідно користуватися каталогом бібліотеки та мережею «Інтернет». Після перегляду каталогу складається список всіх джерел за обраною темою. На основі вивчення та аналізу літератури здійснюється написання тексту теоретичної частини курсової роботи.

Потім студент приступає до збору статистичного матеріалу. Для цього використовуються статистичні збірники, звітні матеріали підприємств і організацій тощо. Статистичні дані повинні бути зібрані мінімум за 3-5 останніх років.

Після закінчення збору статистичного матеріалу здійснюється його групування та аналіз, що передбачає побудову графіків, схем, таблиць, діаграм. Результати аналізу статистичних даних є основою для написання наступних розділів роботи, а також формулювання висновків і обґрунтування пропозицій.

У першому варіанті текст курсової роботи з таблицями, графіками, рисунками і додатками подається науковому керівнику у незброшурованому вигляді. Відповідно до зауважень і вказівок керівника студент вносить виправлення і доповнення в текст курсової роботи.

Остаточний варіант роботи зшивається та подається керівнику для рецензування.

У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки. Терміни, які вживаються у тексті, мають відповідати загальноприйнятим для наукової літератури. Не допускається використання зворотів розмовної мови, техніцизмів та професіоналізмів. Крім того, не допускається виклад матеріалу роботи від першої особи, тобто слід уникати виразів «я», «мною», «на мою думку», «вважаю», «хочу зауважити» тощо.

8. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

8.1. Загальні вимоги.

Курсову роботу друкують за допомогою принтера на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210 мм × 297 мм), (до 30 рядків на сторінці). Друкований текст виконується шрифтом ‒ Times New Roman, розмір шрифту основного тексту ‒ 14, для назв розділів ‒ 14. Стиль – нормальний, вирівнювання за шириною сторінки, з абзацним відступом 1,25 см. Міжрядковий інтервал ‒ 1,5 (додаток 6). Загальний обсяг роботи (без додатків) повинен становити 40-45 сторінок (додаток 3).

У тексті роботи мають бути чітко виділені абзаци. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве ‒ 30 мм, праве ‒ 10 мм, верхнє ‒ 20 мм, нижнє ‒ 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими жирними літерами симетрично (по центру) до тексту. Заголовки параграфів друкують маленькими жирними літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Відстань між заголовками та попереднім текстом повинна дорівнювати 2-м міжрядковим інтервалам, а між назвою і наступним текстом – 1-му міжрядковому інтервалу.

Зразок оформлення заголовків структурних частин курсової роботи наведено у додатку 6.

Кожний розділ слід розпочинати з нової сторінки. Новий параграф розділу починається на тій сторінці, де закінчено попередній.

8.2. Нумерація.

Нумерацію сторінок, розділів, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака «№».

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться. Оціночний бланк у загальний рахунок сторінок не включають. Другою сторінкою слід вважати зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, тобто, не можна друкувати: «1. ВСТУП», або «РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Параграфи нумерують у межах кожного розділу. Номер параграфу складається з номера розділу і порядкового номера параграфу, між якими ставлять крапку. В кінці номера параграфу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій параграф другого розділу).

8.3. Ілюстрації.

Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст ‒ ілюстрації.

Ілюстрації (діаграми, графіки, схеми) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації, які займають окрему повну сторінку роботи (формат А4), розміщують у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» та нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Рис. 1.2 означає другий рисунок першого розділу». Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Наприклад, «Рис. 1.2. Схема іпотечних ризиків банку-кредитора».

За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Номер та назву ілюстрації друкують звичайним шрифтом з абзацного відступу. Кожен рисунок має містити посилання на джерело, на основі якого його було створено. Якщо ілюстрація була взята з літератури без авторських змін, посилання вказується у квадратних дужках після назви. Наприклад, «Рис. 1.2. Схема іпотечних ризиків банку-кредитора [2, с.5]». Якщо ілюстрація складена автором на основі використання кількох джерел, то, відповідно, робиться посилання на це у наступному рядку після назви. Наприклад, «Джерело: складено автором на основі [2; 14; 25].

Слово «Джерело» друкується курсивом, назва подається звичайним шрифтом (Times New Roman, 12 кегель, з абзацним відступом, вирівнювання за шириною), між ними ставиться двокрапка.

Зразок оформлення ілюстрацій наведено у додатку 7.

Текст роботи, який пов’язаний із ілюстрацією, обов’язково має містити посилання на неї. Розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках (рис. 3.1) або у вигляді виразу типу: «...як показано на рис. 3.1».

Ілюстрації виконуються в чорно-білому кольорі.

8.4. Таблиці.

Цифровий матеріал, зазвичай, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Таблиця 1.2 означає друга таблиця першого розділу».

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею під написом «Таблиця» і друкують симетрично (по центру) до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву друкують жирним шрифтом.

Заголовок таблиці повинен відповідати її змісту. Заголовки граф таблиці мають бути короткими та лаконічними. Слід уникати повторів заголовка таблиці в заголовках граф. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки ‒ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Позначення одиниць виміру величин приєднуються до заголовка, вказуються через кому.

В таблиці не повинно бути незаповнених клітинок. Якщо цифрові або інші дані в рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Таблиця виконується шрифтом ‒ Times New Roman, розмір шрифту ‒ 14 (допускається 12 розмір шрифту), міжрядковий інтервал ‒ одинарний.

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Таблиці, які займають окрему повну сторінку роботи (формат А4), розміщують у додатках. Якщо у додатках таблиця займає більше, ніж одну повну сторінку (формат А4), то, при переносі частини таблиці на іншу сторінку, справа над продовженням таблиці вказують «Продовження таблиці» і зазначають номер таблиці. Наприклад, «Продовження таблиці А.1 означає продовження першої таблиці додатку А».

Кожна таблиця має містити посилання на джерело, на основі якого була створена. Посилання вказуються під таблицею.

Якщо таблиця наводиться без авторських змін, посилання вказується у квадратних дужках після слова «Джерело:». Наприклад, «Джерело: [2]». Якщо таблиця складена автором на основі використання кількох джерел, то посилання містить на це вказівку і включає перелік використаних джерел. Наприклад, «Джерело: складено автором на основі [2; 14; 25].

Слово «Джерело» друкується курсивом, решта тексту посилання подається звичайним шрифтом (Times New Roman, 12 кегель, з абзацним відступом, вирівнювання за шириною), між ними ставиться двокрапка.

Зразок оформлення таблиць наведено у додатку 8.

Усі таблиці, розміщені у роботі, повинні мати посилання на них у основному тексті. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті.

8.5. Формули.

Формули (якщо їх більше, ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул вказують біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, (3.1) означає перша формула третього розділу.

Пояснення позначень символів і коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і коефіцієнта треба подавати з нового рядка.

Наприклад,

R ‒ узагальнююча рейтингова оцінка;

х_nj ‒ n-й оціночний показник j-го об’єкта.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишити один вільний рядок.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, інші нумерувати не потрібно.

8.6. Загальні правила цитування, примітки та посилання на використані джерела.

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали, результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців у розрізі обраної теми.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання у роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати у квадратних дужках порядковим номером за переліком використаних джерел (перед крапкою в кінці речення). Наприклад, посилання формату [25, с.14-15] означає, що автор цитує текст без змін зі сторінок 14-15 джерела 25 відповідно до бібліографічного опису джерел роботи. Наприклад, посилання формату [15; 17; 33] означає, що проблема, яка аналізується автором, має висвітлення у джерелах 15, 17 і 33 відповідно до бібліографічного опису джерел роботи.

Для підтвердження авторських аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої наукової позиції рекомендується наводити цитати. При цьому слід точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

‒       текст цитати повинен бути наведений мовою оригіналу;

‒       текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

‒       цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

‒       кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

‒       при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідне посилання на джерело.

Примітки до тексту, таблиць та ілюстрацій, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах сторінки, розділу або роботи в цілому.

8.7. Додатки.

Додатки оформлюють як продовження роботи після списку використаних джерел або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють як продовження роботи після списку використаних джерел, то кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами (окрім першої великої) симетрично (по центру) до тексту сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ï, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А», «Додаток Б».

Зразок оформлення додатків наведено у додатку 9.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

8.8. Оформлення списку використаних джерел.

Список використаних джерел подається відповідно до вимог державного стандарту мовою оригіналу, який містить бібліографічні описи використаних джерел, і розміщується після висновків роботи. Список використаних джерел повинен містити 40-50 найменувань.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим варіантом джерела або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо.

Джерела потрібно розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Стандарти бібліографічного опису наведено у додатку 10.

Зразок оформлення списку використаних джерел наведено додатку 11.

9. ОФОРМЛЕННЯ ВІДЗИВУ ТА ЗАХИСТ КУСОВОЇ РОБОТИ

Завершена та підписана студентом робота здається науковому керівнику для перевірки та підготовки відзиву. Відзив наукового керівника оформлюється у вигляді оціночного бланку виконання курсової роботи (додаток 12).

В оціночному бланку відзначається актуальність теми дослідження, характеризується зміст усіх розділів, підкреслюється практичне значення пропозицій, відображається рівень володіння методами дослідження, професійна підготовка, відзначається відповідність оформлення і змісту роботи вимогам кваліфікаційної характеристики та висновок щодо рекомендацій роботи до захисту та відповідної оцінки.

За 5-10 днів до захисту студент подає курсову роботу, зброшуровану разом із оціночним бланком наукового керівника, на кафедру фінансів.

За 3-5 днів до захисту курсових робіт члени комісії, створеної з викладачів кафедри фінансів, розглядають матеріали курсових робіт і приймають рішення щодо їх допуску до захисту на відкритому засіданні.

Захист курсових робіт, які рекомендовано до захисту, здійснюється згідно з графіком навчального процесу.

Курсові роботи студенти захищають на відкритому засіданні комісії по захисту курсових робіт. Студент готує до захисту доповідь та ілюстративний матеріал у вигляді таблиць, графіків, які відображають результати дослідження, основні висновки, узагальнення та пропозиції, що містяться у роботі.

Необхідний обсяг та зміст ілюстративного матеріалу студент визначає самостійно та погоджує з науковим керівником. Рекомендований обсяг ілюстративного матеріалу становить еквівалент 5-6 ілюстрацій формату А4. Бажано підготувати та провести презентацію підготовленого матеріалу під час захисту роботи з використанням технічних засобів навчання (презентація PowerPoint). Головне призначення такої презентації полягає у наочній ілюстрації результатів дослідження.

Захист курсової роботи розпочинається з доповіді її автора, зміст якої має розкривати основні результати дослідження. Тривалість доповіді складає 10 хвилин. Доповідь має містити:

‒       актуальність теми, мету та завдання проведеного дослідження;

‒       основні теоретичні положення та їх підтвердження в процесі експериментального дослідження;

‒       характеристику об’єкту та визначення результатів аналітичних досліджень роботи;

‒       пропозиції щодо вдосконалення об’єкту дослідження на предмет дослідження.

Після завершення доповіді члени комісії ставлять студенту запитання з метою визначення рівня його фахової підготовки та наукової ерудиції.

10. ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота оцінюється членами комісії по захисту курсових робіт, після її захисту студентом, за модульно-рейтинговою системою, за шкалою ECTS і за національною шкалою оцінок, згідно з положенням «Про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка».

Загальна кількість балів за шкалою ECTS включає оцінки змісту роботи (до 50 балів), оформлення (до 10 балів) та захисту (до 40 балів) (додаток 12).

При оцінюванні якості виконання студентом курсової роботи застосовуються 6 критеріїв:

1. Актуальність теми роботи. Відповідність теми проблемам та напряму підготовки, відповідність плану і змісту роботи її темі.
2. Визначення мети, завдань, предмету, об’єкту курсової роботи. Оцінюється здатність вірно сформулювати мету дослідження; обґрунтувати предмет та об’єкт дослідження; визначити основні завдання дослідження. Крім того, оцінюється рівень опрацювання вітчизняних та зарубіжних літературних джерел.
3. Рівень викладу основного матеріалу. Логічно-структурна побудова роботи, рівень самостійності теоретичного дослідження, глибина практичного аналізу проблеми.
4. Використання математичних і статистичних методів та інформаційних технологій. Ступінь використання сучасних методів дослідження, рівень обробки статистичних даних, інформаційне забезпечення обробки статистичних даних.
5. Рівень обґрунтованості та реальності пропозицій. Якість обґрунтування висновків та рекомендацій.
6. Оформлення курсової роботи. Відповідність вимогам стандарту в оформленні тексту, посилань, таблиць, рисунків, списку використаних джерел, додатків.

Основними умовами одержання оцінки є такі:

Відмінно (90-100 балів). Курсова робота виконана вчасно, самостійно, забезпечує повне розкриття теми. Вірно визначено предмет, об’єкт дослідження. Мета та завдання чітко окреслені та реалізовані у дослідженні. Автор використовує сучасний аналітичний та методологічний інструментарій. Робота характеризується високою якістю і глибиною теоретико-методологічного аналізу, критичного огляду літературних джерел, наявністю наукової проблематики. Узагальнення і висновки базуються на якісно опрацьованій статистичній інформаційній базі, що дозволяє чітко визначити авторську позицію. Представлені рекомендації автора мають практичну цінність, містять розрахунки показників економічної ефективності. Доповідь аргументована, проілюстрована бездоганно оформленими наочними матеріалами, свідчить про наявність власної думки студента щодо предмету дослідження, є логічною і повною. Відповіді на запитання вірні та стислі.

Добре (75-89 балів). Курсова робота виконана вчасно, теоретичні узагальнення та висновки аналітичної частини, в цілому, вірні. Проте, існують несуттєві недоліки: у виявлені логічності зв’язку заходів, що пропонуються для вирішення проблем дослідження; у результатах проведеного аналізу статистичних та фактичних матеріалів; в обґрунтуванні та розрахунках ефективності запропонованих рішень. Застосування сучасного аналітичного інструментарію обмежено. Доповідь насичена фактичною інформацією, що відображає відповідні результати проведеного дослідження. Відповіді на запитання вірні, але не завжди повні чи конкретні.

Задовільно (60-74 бали). Тема роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру. Теоретико-аналітична частина та пропозиції обґрунтовано непереконливо, відсутні розрахунки, що дозволяють аргументувати зроблені авторські узагальнення та висновки. Є зауваження щодо логічності та послідовності викладеного матеріалу, який носить переважно описовий характер. Робота недбало оформлена. Доповідь прочитана за текстом, студент не володіє окремими питаннями теми, не всі відповіді на запитання вірні та повні. Наочні матеріали не в повній мірі відображають зміст виконаної роботи.

Незадовільно (0-59 балів). Відсутня логіка у побудові структури дослідження. В роботі відсутнє розуміння мети, завдань, предмету дослідження. Назви окремих розділів не відповідають їх змісту. Теоретичний аналіз та визначення стану процесів, що є предметом розгляду, мають компіляційний характер, відсутні посилання на використані літературні джерела. Представлений статистичний матеріал є застарілим. Оформлення роботи має суттєві недоліки. Доповідь не відображає зміст виконаної роботи, більшість відповідей на питання невірні, студент не володіє предметом дослідження. Наочні матеріали до захисту роботи відсутні.

Курсова робота до захисту не допускається. Роботу подано з порушенням термінів, установлених регламентом. Відгук наукового керівника негативний. Студент не володіє поданим матеріалом, не орієнтується у предметі дослідження. Порушена логіка наданого матеріалу. Назви розділів не відповідають змісту. Змістовне наповнення розділів не пов’язано між собою. Оформлення роботи не відповідає вимогам.

Оцінювання курсової роботи здійснюється членами комісії по захисту курсових робіт на основі консенсусу. Підсумки захисту і оцінка курсової роботи оголошуються головою комісії по захисту курсових робіт після обговорення оцінок на закритому засіданні комісії.

Додаток 1.

Тематика курсових робіт фахової спрямованості

для студентів 2 курсу напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Тема курсової роботи обирається студентом відповідно до тематики однієї з запропонованих дисциплін: «Фінанси»; «Гроші та кредит».

«Фінанси»

1. Фінансова політика соціально-економічного розвитку.
2. Фінансові проблеми соціального захисту населення.
3. Фінансовий механізм реалізації фінансової політики.
4. Держані фінанси в умовах глобалізації.
5. Фінансова безпека держави.
6. Національні фінансові системи в умовах світових фінансових криз.
7. Європейські стандарти фінансової політики.
8. Фінансова система України у європейському фінансовому просторі.
9. Держані фінанси у реформуванні міжбюджетних відносин.
10. Реформування бюджетної системи України.
11. Бюджетні інвестиції у макроекономічній стабілізації економіки.
12. Формування бюджетної стратегії децентралізації та економічного зростання України.
13. Бюджетне регулювання соціально-економічного розвитку.
14. Бюджетне планування у забезпечені регіонального розвитку.
15. Регулювання дефіциту державного бюджету.
16. Монетизація дефіциту бюджету в сучасних умовах.
17. Соціально-економічні аспекти формування державних доходів в Україні.
18. Податкові надходження у системі формування доходів бюджету.
19. Державна політика у сфері бюджетних видатків в Україні.
20. Програмно-цільовий метод планування видатків бюджету.
21. Фінансове планування та прогнозування у механізмі управління державними фінансами.
22. Фінансове забезпечення соціальних гарантій населення.
23. Фінансове забезпечення установ освіти.
24. Фінансове забезпечення установ охорони здоров’я.
25. Фінансове забезпечення оборони.
26. Фінансове забезпечення житлово-комунального господарства.
27. Казначейська система виконання бюджету в Україні.
28. Казначейське обслуговування державного бюджету за доходами.
29. Казначейське обслуговування державного бюджету за видатками.
30. Фінансова незалежність місцевого самоврядування в Україні.
31. Місцеві бюджети в умовах розвитку економіки України.
32. Формування фіскального простору економічного зростання.
33. Стратегії реформування системи управління державними фінансами.
34. Фінансування проектів державно-приватного партнерства.
35. Модернізація фіскальної системи у забезпеченні стійкості державних фінансів.
36. Формування та використання цільових позабюджетних фондів.
37. Недержавне пенсійне забезпечення.
38. Медичне страхування в Україні.
39. Загальнообов’язкове держане пенсійне страхування в Україні.
40. Система фінансування соціальних послуг та гарантій в Україні.
41. Державний фінансовий контроль в Україні.
42. Фінансовий контроль державних закупівель в Україні.
43. Реформування податкової системи України.
44. Податковий контроль в Україні.
45. Податки на споживання в економіці України.
46. Оподаткування прибутку підприємств в Україні.
47. Оподаткування доходів населення в Україні.
48. Оподаткування малого бізнесу в Україні.
49. Фінансовий механізм комерційних підприємств.
50. Фінансовий механізм некомерційних установ і організацій.
51. Фінансовий механізм громадських організацій і доброчинних фондів.
52. Фінансове планування діяльності суб’єктів господарювання.
53. Джерела і структура фінансів домогосподарств.
54. Інвестиційна діяльність домогосподарств.

«Гроші та кредит»

1. Державний кредит в умовах макроекономічної нестабільності.
2. Управління державним боргом України.
3. Зовнішній борг України.
4. Операції на відкритому ринку у формуванні грошової пропозиції.
5. Депозитні установи у формуванні грошової пропозиції.
6. Безготівковий платіжний оборот у формуванні грошової маси.
7. Державні цінні папери в системі макроекономічного регулювання.
8. Інституціональний механізм грошово-кредитного ринку.
9. Політика обов’язкових резервів в системі регулювання грошово-кредитного ринку.
10. Грошово-кредитна політика в системі державного регулювання.
11. Грошова система у макроекономічній стабільності України.
12. Грошово-кредитна політика НБУ у забезпеченні фінансової стабільності.
13. Рефінансування як інструмент грошово-кредитної політики.
14. Стратегії таргетування у реалізації грошово-кредитної політики.
15. Валютна політика у забезпеченні макроекономічної стабільності.
16. Регулювання інфляційних процесів в Україні.
17. Державні цінні папери у забезпеченні ефективності грошово-кредитної політики.
18. Міжнародні фінансові інститути у розвитку грошово-кредитного ринку України.
19. Грошово-кредитні важелі структурної перебудови економіки України.
20. Фіскальні важелі структурної перебудови економіки України.
21. Монетаристська концепція грошово-кредитної політики.
22. Електронні гроші в Україні.
23. Грошово-кредитний ринок України в умовах глобалізації.
24. Реформування грошової системи України.
25. Доларизація грошового обігу в Україні.
26. Європейська валютна система.
27. Золотовалютні резерви у забезпеченні фінансово-кредитної безпеки держави.
28. Стратегії курсоутворення в Україні.
29. Іпотечне кредитування в Україні.
30. Споживче кредитування в Україні.
31. Кредит у міжнародних економічних відносинах.
32. Міжнародні організації в системі світових фінансово-економічних відносин.
33. Міжнародні організації у міждержавному кредитуванні.
34. Банківська система у забезпеченні економічного розвитку України.
35. Небанківські фінансово-кредитні установи України.
36. Механізми реструктуризації проблемної заборгованості.
37. Грошово-кредитна система в реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України.

Тематика курсових робіт з кластеру

для студентів 3 курсу напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Тема курсової роботи обирається студентом відповідно до тематики дисципліни: «Фінансовий ринок».

1. Фінансовий ринок у фінансовій системі України.
2. Фінансовий ринок у економічному розвитку країни.
3. Механізм функціонування фінансового ринку України.
4. Фінансовий ринок в умовах глобалізації.
5. Регіональні фінансові ринки.
6. Фінансові інструменти перерозподілу фінансових ресурсів.
7. Державне регулювання фінансового ринку.
8. Адміністративне та індикативне регулювання фінансового ринку України.
9. Міжнародне співробітництво в системі державного регулювання фінансового ринку.
10. Регуляторний нагляд за біржовими ринками США.
11. Регуляторний нагляд за біржовими ринками Японії.
12. Регуляторний нагляд за біржовими ринками ЄС.
13. Регуляторний нагляд за біржовими ринками в Україні.
14. Саморегульовані організації в механізмі функціонування фінансового ринку.
15. Державне регулювання діяльності банків України.
16. Державне регулювання фондового ринку України.
17. Державне регулювання валютного ринку в Україні.
18. Фондовий ринок у забезпеченні економічного розвитку України.
19. Національні моделі ринку цінних паперів.
20. Інфраструктура фондового ринку України.
21. Національна депозитарна системи у забезпеченні обігу цінних паперів.
22. Інфраструктура біржового та позабіржового фондового ринку України.
23. Інвестиційна діяльність на ринку єврооблігацій.
24. Інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів.
25. Операції Національного банку України на ринку цінних паперів.
26. Депозитарна діяльність на ринку цінних паперів України.
27. Діяльність іноземних інвесторів на фондовому ринку України.
28. Біржовий ринок у системі економічних відносин розвинутих країн.
29. Біржовий ринок у системі економічних відносин України.
30. Технічний аналіз цін на біржовому ринку.
31. Фундаментальний аналіз цін на біржовому ринку.
32. Ринок державних цінних паперів в Україні.
33. Державні та корпоративні облігації як інструменти запозичень.
34. Ринок муніципальних цінних паперів в Україні.
35. Ринок акцій в Україні.
36. Вартість акціонерного капіталу.
37. Інвестиційна привабливість акцій.
38. Корпоративні облігації як інструмент залучення фінансових ресурсів.
39. Боргові цінні папери як інструмент залучення фінансових ресурсів.
40. Ринок корпоративних цінних паперів в Україні.
41. Інвестиційна привабливість боргових цінних паперів.
42. Портфельне інвестування на ринку цінних паперів.
43. Фондові індекси та рейтинги у стратегіях біржової торгівлі.
44. Рейтингові агентства у механізмі функціонування ринку цінних паперів.
45. Міжнародний ринок позикового капіталу.
46. Фондова біржа у механізмі функціонування ринку цінних паперів.
47. Аукціонний механізм розміщення цінних паперів.
48. Діяльність комерційних банків України на ринку цінних паперів.
49. Діяльність Національного банку України на ринку цінних паперів.
50. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку.
51. Емісійний механізм корпоративних облігацій в Україні.
52. Інвестиційна привабливість країни на міжнародному фінансовому ринку.
53. Первинний випуск акцій вітчизняних компаній на міжнародних фінансових ринках.
54. Позабіржова торгівля цінними паперами в системі обігу фондових інструментів.
55. Позабіржові торговельні системи світу в структурі фондового ринку.
56. Діяльність спеціалізованих небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку.
57. Діяльність інститутів спільного інвестування в Україні.
58. Фінансові посередники на ринку фінансових послуг.
59. Лізинг у системі фінансово-кредитних відносин.
60. Механізм лізингового кредитування в Україні.
61. Механізм здійснення факторингових операцій в Україні.
62. Діяльність страхових компаній на ринку фінансових послуг.
63. Діяльність кредитних спілок на фінансовому ринку України.
64. НПФ у системі інституціонального інвестування.
65. Міжнародні валютно-кредитні установи в системі міждержавного кредитування.
66. Міжбанківські об’єднання на фінансовому ринку України.
67. Валютний ринок у системі світової валютної системи.
68. Механізм функціонування організованого валютного ринку України (на прикладі Української міжбанківської валютної біржі).
69. Валютні спекуляції в механізмі функціонування фінансового ринку.
70. Фінансовий механізм розвитку іпотечного ринку.
71. Стабілізаційні фонди у розвитку фінансового ринку України.

Тематика курсових робіт з кластеру

для студентів 4 курсу напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Тема курсової роботи обирається студентом відповідно до фахового спрямування (кластеру) в межах тематики однієї з запропонованих дисциплін: «Державні фінанси»; «Фінансовий менеджмент».

«Державні фінанси»

1. Державні фінанси у фінансовій системі країни.
2. Інституційно-правове забезпечення системи державних фінансів України.
3. Структура системи державних фінансів України.
4. Державні фінанси у реалізації фінансової політики.
5. Державні фінанси як інструмент макроекономічної політики в умовах фінансової глобалізації.
6. Реформування системи державних фінансів України в умовах фінансової глобалізації.
7. Формування фінансових ресурсів держави.
8. Фінансово-господарська діяльність державних підприємств України.
9. Управління державними фінансами в умовах фінансової кризи.
10. Інституціональне забезпечення системи управління державними фінансами.
11. Механізм управління державними фінансами в Україні.
12. Фінансові резерви у забезпеченні економічного розвитку.
13. Фінансова система у забезпеченні фінансової стабілізації.
14. Механізм реалізації податкової політики України.
15. Податкова політика зарубіжних країн.
16. Бюджетна політика у механізмі управління державними фінансами України.
17. Боргова політика у забезпеченні економічного розвитку України.
18. Міжнародна фінансова політика у забезпеченні фінансової безпеки держави.
19. Податкова система у забезпеченні економічного розвитку України.
20. Міжнародна практика реформування національних податкових систем.
21. Антикризове податкове регулювання в країнах Європейського Союзу.
22. Антикризове податкове регулювання в Україні.
23. Антикризова політика в умовах глобалізації.
24. Фінансова безпека держави в умовах фінансової кризи.
25. Тіньова економіка та фінансова безпека України.
26. Бюджетна система у забезпеченні соціально-економічного розвитку України.
27. Організаційно-правові основи бюджетного устрою зарубіжних країн.
28. Місцеві бюджети країн унітарного та федеративного типу.
29. Міжбюджетні відносини в Україні.
30. Фінанси місцевого самоврядування у забезпеченні економічного розвитку територій.
31. Місцеві податки і збори у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.
32. Механізм виконання державного бюджету через органи ДКС України.
33. Механізм функціонування ДКС України.
34. Казначейська система виконання бюджетів.
35. Механізм виконання державного та місцевих бюджетів.
36. Державний бюджет у формуванні і використанні фінансових ресурсів держави.
37. Податкові надходження у формуванні доходної частини державного бюджету України.
38. Неподаткові надходження у формуванні доходної частини державного бюджету України.
39. Механізм формування видаткової частини державного бюджету України.
40. Інноваційно-інвестиційна спрямованість державного бюджету України.
41. Програмно-цільовий метод виконання державного бюджету України.
42. Управління бюджетним дефіцитом в Україні.
43. Фінансування дефіциту державного бюджету та державний борг.
44. Місцеві бюджети у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіонів.
45. Структура доходів і видатків місцевих бюджетів.
46. Інноваційні бюджетні програми місцевого рівня.
47. Міжбюджетні відносини в системі фінансового вирівнювання.
48. Міжбюджетні трансферти у бюджетному регулюванні України.
49. Видатки бюджету на соціальний захист в Україні.
50. Фінансове забезпечення соціальних гарантій в Україні.
51. Бюджетне фінансування науково-дослідної діяльності в Україні.
52. Бюджетне фінансування національної оборони.
53. Бюджетне фінансування державного управління.
54. Бюджетне фінансування діяльності закладів освіти в Україні.
55. Боргові цінні папери у фінансування потреб держави.
56. Ринок державних цінних паперів України.
57. Міжнародні боргові зобов’язання уряду України.
58. Державний кредит у формуванні фінансових ресурсів держави.
59. Муніципальний кредит в Україні.
60. Управління державним боргом України.
61. Механізм функціонування державних цільових фондів України.
62. Реформування діяльності Пенсійного фонду України.
63. Реформування діяльності соціальних фондів України.
64. Державні спеціальні фонди зарубіжних країн.
65. Система пенсійного забезпечення в Україні.
66. Система соціального страхування в Україні.
67. Державний фінансовий контроль в Україні.
68. Системи державного фінансового контролю зарубіжних країн.
69. Міжнародні фінансові організації у забезпеченні соціально-економічного розвитку України.

«Фінансовий менеджмент»

1. Організація фінансового менеджменту на підприємствах України.
2. Фінансова політика підприємства.
3. Система оцінки фінансового стану підприємства.
4. Інформаційне забезпечення фінансової діяльності підприємства.
5. Механізм довгострокового фінансування діяльності підприємств України.
6. Стратегії короткострокового фінансування діяльності підприємств України.
7. Управління грошовими потоками підприємства.
8. Управління виробничими запасами підприємства.
9. Управління дебіторською заборгованістю підприємства.
10. Доходність фінансових активів підприємств України.
11. Бюджет капітальних вкладень підприємства.
12. Дивідендна політика акціонерного товариства.
13. Злиття та поглинання компаній.
14. Кредитна політика підприємства та дебіторська заборгованість.
15. Бюджетування на підприємстві.
16. Управління оборотними коштами підприємства.
17. Механізм формування та розподілу прибутку підприємства.
18. Фінансовий лізинг як напрям інвестиційної політики підприємства.
19. Управління власним капіталом підприємства.
20. Оптимізація структури капіталу підприємства.
21. Механізм мінімізації середньозваженої вартості капіталу підприємства.
22. Грошові потоки інвестиційних проектів підприємства.
23. Управління фінансовими ризиками підприємства.
24. Прогнозування у системі фінансового планування діяльності підприємства.
25. Антикризове фінансове управління підприємством.
26. Діагностика ймовірності банкрутства підприємства.
27. Фінансова санація в системі антикризового управління підприємством.
28. Реструктуризація підприємства в системі антикризового фінансового управління.
29. Формування портфелю активів при можливості безризикового кредитування.
30. Стратегії управління портфелем цінних паперів.
31. Цінні папери у реструктуризації акціонерних товариств.
32. Управління інвестиційним ризиком на ринку цінних паперів.
33. Облігації в механізмі довгострокового фінансування.
34. Дивідендна політика в управлінні власним капіталом компанії.
35. Ринкова вартість капіталу компанії в інвестиційних стратегіях.
36. Ринкова вартість активів нових компаній в інвестиційних стратегіях.
37. Ринкова вартість венчурного капіталу в інвестиційних стратегіях.
38. Прогнозування зміни ринкової вартості компанії на основі показників надлишкового грошового потоку.
39. Прогнозування вартості активів на основі мультиплікаторів.
40. Моделювання параметрів активів у вигляді інтелектуальної власності.
41. Ринкова вартість акцій в інвестиційних стратегіях.
42. Інвестиційна привабливість боргових цінних паперів.
43. Мотивації інвесторів на ринку цінних паперів.
44. Фінансовий лізинг в управлінні позиковим капіталом компанії.
45. Облігаційні займи в управлінні позиковим капіталом компанії.
46. Банківський кредит в управлінні позиковим капіталом компанії.
47. Поточні зобов’язання в управлінні позиковим капіталом компанії.
48. Інструменти управління ризиками фінансових операцій компанії.
49. Внутрішні механізми мінімізації фінансових ризиків компанії.
50. Раціонування капітальних ресурсів для інвестування.
51. Механізм перетворення фірми у відкриту публічну корпорацію.
52. Інвестиційні банки у залученні додаткового фінансування корпорацій.
53. Механізм перетворення публічної відкритої корпорації у закриту.
54. Управління структурою боргових ризиків компанії.
55. Гібридне фінансування діяльності компаній.
56. Конвертовані цінні папери як засіб фінансування корпорацій-емітентів.
57. Технології торгівлі цінними паперами на вторинному ринку.
58. Трастові та клірингові операції вторинного ринку цінних паперів.
59. Моделювання параметрів короткострокових фінансових активів.
60. Моделювання параметрів державних короткострокових цінних паперів.
61. Моделювання параметрів облігацій.
62. Моделювання параметрів акцій.
63. Акції в механізмі довгострокового фінансування.
64. Механізм ціноутворення на форвардні контракти.
65. Ф’ючерсні контракти у хеджуванні валютних ризиків.
66. Небіржові опціони як інструмент мінімізації ризиків ринкових коливань цін.
67. Опціонні стратегії хеджування.
68. Синтетичні активи в портфельному інвестуванні.
69. Своп-контракти у забезпеченні стабільності грошових потоків.
70. Своп-контракти як інструмент валютно-фінансового арбітражу.

Додаток 2.

Заява

Прошу закріпити за мною тему «назва роботи» для написання курсової роботи.

Науковим керівником прошу призначити (звання, посада, прізвище, ім’я, по-батькові).

Дата

Підпис

Додаток 3.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Додаток 4.

Київський Національний університет

імені Тараса Шевченка

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Курсова РОБОТа

______________________________________________________

^(назва)

______________________________________________________

Київ – 20__ р.

Додаток 5.

Зразок оформлення змісту курсової роботи

Додаток 6.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ

1.1. Поняття та сутність інвестиційних фондів

Роль інвестиційних фондів в економіці України є дуже важливою. Інвестиційні фонди як організації колективних інвестицій у цінні папери та інші активи мають особливо важливе значення в країнах, де існує багато дрібних потенційних інвесторів [29]. Це пояснюється тим, що, інвестиційні фонди, формуючи портфелі активів, диверсифікують ризик. Актив, що входить у склад портфелю, як правило, є менш ризиковим, ніж якщо він був би ізольований [30].

Дослідження економічної сутності інвестиційних фондів доцільно розпочати з визначення понятійно-категоріального апарату.

1.2. Види інвестиційних фондів та особливості їх функціонування

Дослідження економічної літератури доводить, що, поки що у світі не існує єдиної загальноприйнятої класифікації інвестиційних фондів. Критерії та правила їх групування встановлюються національним законодавством, методиками рейтингових агенцій та правилами, що приймаються управляючими компаніями та інвестиційними фондами.

Додаток 7.

Зразок оформлення ілюстрацій

Рис. 1.5. Види інститутів спільного інвестування

Джерело: складено автором на основі [4; 10; 17]

Рис. 1.8. Динаміка активів ІСІ, %

Джерело: [24]

Додаток 8.

Зразок оформлення таблиць

Таблиця 1.2

Структура активів небанківських фінансових посередників за 2010-2014 рр., %

Фінансові посередники

2010

2011

2014

Кредитні спілки

2,97

2,40

1,43

Недержавні пенсійні фонди

0,56

0,66

0,78

Ломбарди

0,48

0,48

0,62

Інститути спільного інвестування

57,73

63,95

70,82

Сукупні активи

100,00

100,00

100,00

Джерело: складено автором на основі [3; 46; 51]

Таблиця 2.1

Основні характеристики статусу інвестора ІСІ та особливості його оподаткування

Джерело: складено автором на основі [13; 24; 42]

Додаток 9.

Зразок оформлення додатків

Додаток А

Таблиця А.1

Порівняльна характеристика різних типів портфелів цінних паперів

Джерело: [40]

Продовження додатку 9.

Додаток Б

Рис. Б.1. Схема управління пайового інвестиційного фонду

Джерело: розроблено автором на основі [38, с.13]

Додаток 10.

Стандарти бібліографічного опису

Додаток 11.

Зразок оформлення списку використаних джерел

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д. Страховий ринок України: навч. посіб. / В.Д. Базилевич. ‒ К., 1998. ‒ 374с.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 зі змінами та доповненнями від 01.01.2004. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: www.kmu.gov.ua.
3. Зайчикова В.В. Фінансова політика стабілізації державних фінансів в зарубіжних країнах / В.В. Зайчикова // Актуальні проблеми економіки та управління в сучасних соціально-економічних умовах. ‒ Дніпропетровськ: Герда, 2012. ‒ С.259-262.

…

1. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Ю.В. Петленко. ‒ К.: Кондор, 2011. ‒ 298с.
2. Cihak Martin. Stress testing: A review of key concepts: IMF Working Paper / Martin Cihak. ‒ Washington: IMF, Monetary and Capital Markets Department, 2004. ‒ 24p.
3. Douglas E. Intermediate microeconomic analysis / E. Douglas. ‒ Englewood, 2012. ‒ P.180-187.
4. EU Framework for Safeguarding Financial Stability: Towards an Analytical Benchmark for Assessing its Effectiveness: IMF Working Paper / Maria J. Nieto, Garry J. Schinasi [El. resource]. ‒ Washington: IMF, International Capital Markets Department, November 2007. ‒ 27р. ‒ URL: http://www.ceps.eu/system/files/IMF_NietoSchinasi.pdf.

Додаток 12.

Оціночний бланк виконання курсової роботи

студента ___ курсу, напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

__________________________________________________________

^{(прізвище, ім’я, по батькові)}

на тему «________________________________________________________»

Науковий керівник_______________________________________________________

^{(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові, підпис)}