|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Економіка підприємства
Економіка підприємства« Назад
Економіка підприємства 23.05.2015 00:08
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Методичні рекомендації та завдання до виконання контрольної (самостійної)роботи з дисципліни „Економіка підприємства” для студентів заочної форми навчання
ННІ економіки і права Кафедра економіки підприємства, обліку і аудиту
Черкаси 2014
ВСТУП
Мета викладання дисципліни полягає у формуванні у студентів економічного мислення і системи спеціальних економічних знань у галузі управління господарсько-фінансовою діяльністю підприємств, опанування необхідними практичними навичками економічного обґрунтування економічних рішень. Основними завданнями дисципліни є вивчення економічних особливостей функціонування та господарського механізму підприємств, вміння розраховувати і аналізувати основні економічні показники, за допомогою яких можна обґрунтовувати управлінські рішення та досягати поставлені перед підприємством цілі.
Зміст дисципліни розкривається в темах: Тема 1. Теорія підприємств і основи підприємництва Тема 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми Тема 3. Зовнішнє середовище господарювання підприємства Тема 4. Структура та управління підприємством Тема 5. Ринок і продукція Тема 6. Планування діяльності підприємства Тема 7. Персонал діяприємства, продуктивність і оплата праці. Тема 8. Капітал підприємства Тема 9. Інвестиції Тема 10. Інноваційна діяльність Тема 11. Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції Тема 13. Витрати виробництва і реалізації продукції Тема 14. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні моделі, трансформація та реструктуризація Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність. Навчальна дисципліна «Економіка підприємства» вивчається протягом одного навчального семестру. Навчальним планом спеціальності передбачена форма підсумкового контролю: іспит.
Під час вивчення дисципліни студент виконує контрольну (самостійну) роботу, яка складається з таких елементів: - теоретичне опанування тем дисципліни та написання відповідей на визначені теоретичні питання з курсу дисципліни; - виконання практично-розрахункового завдання шляхом розв'язання завдань з окремих тем навчальної дисципліни.
За результатами контрольної (самостійної) роботи студент оформлює звіт про виконання контрольної роботи, до складу якого включаються: - відповіді на теоретичні питання з курсу дисципліни; - розв'язок практично-розрахункових завдань.
Варіант індивідуального завдання обирається за останньою цифрою номера залікової книжки студента.
ЗАВДАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ (САМОСТІЙНОЇ ) РОБОТИ
Практично-розрахункові завдання
1. Розрахувати обсяг товарної продукції, якщо відомо: реалізована продукція – 300 тис.грн., незавершене виробництво – 130 тис.грн., напівфабрикати, що реалізуються стороннім установам – 125 тис.грн., готова продукція – 310 тис.грн., роботи та послуги промислового характеру – 75 тис.грн., виготовлення продукції з давальницької сировини – 25 тис.грн.
2. Розрахувати обсяг реалізованої продукції, якщо відомо: залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав зросли на 50 тис.грн., незавершене виробництво зменшилося на 20 тис.грн., товарна продукція – 500 тис.грн., залишки готової нереалізованої продукції зменшилися на 30 тис.грн.
3. У звітному році трудомісткість виробничої програми підприємства склала 1778000 нормо-год. Передбачається, що в наступному році у зв’язку з деяким ускладненням вироблюваної продукції її загальна трудомісткість має збільшитися на 11 %. Очікується, що річний фонд робочого часу одного робітника, який становив у звітному році 1785 нормо-год, за рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв має збільшитися приблизно на 6 %, а передбачуване виконання норм виробітку кожним робітником, що дорівнювало в середньому за звітний рік 112 %, — на 5 %. Визначити необхідну чисельність виробничих робітників.
4. На підставі вихідних показників, наведених у таблиці, визначити абсолютний і відносний приріст виробництва продукції за рахунок підвищення продуктивності праці та збільшення чисельності персоналу по кожній дільниці і цеху в цілому. Заплановані і фактичні показники обсягу продукції та чисельності персоналу виробничих підрозділів
5. На підприємстві в поточному році за допомогою універсального устаткування 169 робітників виробляють 850000 одиниць продукції. В наступному році планується ввести в експлуатацію нову автоматичну лінію, Після впровадження автоматичної лінії чисельність виробничого персоналу планується скоротити до 86 чоловік. Обчислити підвищення продуктивності праці внаслідок автоматизації виробництва продукції.
6. На підприємстві переважає відрядно-преміальна система оплати праці. Робітник-відрядник протягом розрахункового місяця відпрацював 176 людино-годин і виготовив 485 виробів. Норма часу на виготовлення одного виробу становить 0,4 людино-години, а розцінка – 9,2 грн. за один виготовлений виріб. Передбачувана премія робітникам нараховується у таких розмірах: за виконання встановленої виробничої норми – 10%, за кожен відсоток перевиконання норм – 1,5% від відрядного заробітку. Визначити загальну суму нарахованої заробітної плати робітника-відрядника за місяць.
7. Начальнику відділу підприємства встановлено посадовий оклад у межах 3300 грн. на місяць. Протягом розрахункового місяця начальник відпрацював 21 робочий день з 23 за графіком, два дні хворів. План реалізації продукції підприємство виконало повністю, за що передбачається премія начальнику цього відділу у розмірі 27,5% від місячного посадового окладу. Окрім того, за досягнення в підвищенні ефективності діяльності відділу (підвищення продуктивності праці, застосування нових сучасних технологій тощо) звичайно нараховується премія, розмір якої становить 30% від посадового окладу. Проте в розрахунковому місяці за окремі недоліки в організації праці відділу розмір цієї премії знижено на 20%. Розрахувати загальний заробіток начальника відділу підприємства за місяць.
8. Висококваліфікований робітник 5 розряду протягом розрахункового місяця відпрацював 23 дні за тривалості робочої зміни 8 год. Запропоноване виробниче завдання виконано на 105%. Погодинна тарифна ставка робітника 5 розряду 9 грн. 6 коп. Встановлена величина премії становить: за виконання плану - 15%, за кожний відсоток перевиконання плану – 1,5% від тарифного заробітку. Визначити загальну величину місячної заробітної плати робітника 5 розряду
9. Протягом звітного року акціонерне товариство «КІП» виробило й реалізувало товарної продукції на суму 900 тис. грн. Середньорічний залишок оборотних коштів становив 180 тис. грн. У наступному розрахунковому році обсяг реалізованої продукції має бути збільшений на 14 %. Крім того, розроблені організаційно-економічні заходи з підвищення ефективності виробництва дозволять скоротити оборотність оборотних коштів приблизно на 12 днів. На підставі наведених даних обчислити показники оборотності оборотних коштів АТ «КІП», а також можливий обсяг їх вивільнення завдяки зазначеним організаційно-економічним заходам.
10. Місячний колективний заробіток групи працівників підприємства, що працює над розробкою нового проекту за спільним завданням, складає 8130 грн. Розподіл колективного заробітку між членами бригади здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі (КТУ). Менеджер Іваненко А. М. відпрацював у розрахунковому місяці 18 днів, старший менеджер Петренко Б. М. — 20, менеджер Романенко В. О. — 22. Визначені попередньо КТУ відповідно становили 0,9, 1,0 і 1,1. Розрахувати місячну заробітну плату, яку має одержати кожний член групи.
11. Вартість основних фондів підприємства на кінець 2009 року – 650 тис. грн. Протягом перших декад травня і вересня були введені в дію основні фонди вартістю відповідно 73 тис. грн. та 110 тис. грн. Також в другій половині липня підприємство придбало автотранспорт вартістю 5 тис дол. США. Крім того, за укладеною угодою з зарубіжною фірмою підприємство придбано в жовтні програмне забезпечення вартістю 1,2 тис. дол. США. В першій половині березня передбачено вивести з експлуатації малоцінні основні фонди на суму 3 тис. грн. та в вересні інвентар на суму 0,75 тис. грн. Визначити середньорічну вартість основних фондів, фондоозброєність праці, фондовіддачу та рентабельність основних фондів, якщо середня чисельність працівників підприємства – 230 чол., загальна вартість реалізації продукції за рік – 1,2 млн. грн, річний розмір чистого прибутку – 230 тис.грн. Прийняти для розрахунків діючий курс долара США.
12. Балансова вартість виробничих основних фондів підприємства на початок 2014 р. становила 70 млн грн. Протягом травня й вересня 2014 р. будуть уведені в дію нові основні фонди вартістю відповідно 750 та 1650 тис. грн. Окрім того, за раніше укладеною угодою із зарубіжною фірмою буде придбана у жовтні того самого року нова автоматична лінія вартістю 2200 тис. дол. США. Витрати на її транспортування та монтаж становитимуть 10 % вартості імпортної техніки. У жовтні цього самого року мають бути виведені з експлуатації через повне фізичне спрацювання машини та устаткування на загальну суму 2,5 млн грн. Економічне спрацювання (амортизація) виробничих основних фондів на початок 2015 р. досягне 40 %. Для розрахунків прийняти діючий курс долара США. Обчислити: 1) середньорічну вартість виробничих основних фондів підприємства в 2014році; 2) первісну (балансову) і залишкову вартість основних фондів підприємства на початок 2015 року.
13. На підприємстві вартість основних фондів на початок звітного року становила 8136 тис. грн. З 1 травня того самого року виведено основних фондів на загальну суму 1235 тис. грн., а з 1 листопада введено в дію нових основних фондів вартістю 1450 тис. грн. Обсяг товарної продукції становив 9132 тис. грн., а загальна чисельність працівників — 250 чоловік. Розрахувати: 1) середньорічну вартість основних фондів; 2) фондовіддачу і фондомісткість продукції; 3) фондоозброєність праці (підприємства).
14. Підприємство закупило основних фондів 100 тис грн.. Загальна вартість транспортування всіх основних фондів складає 2,5% від їх ціни. Вартість встановлення основних фондів становить 4% від їх ціни. Приріст продуктивності праці за попередній період – 5%. Визначити первісну вартість основних фондів, відновлену вартість та коефіцієнт морального зносу по окремим комплексам та вцілому, якщо загальна кількість років експлуатації комплексів - 5 років.
15. У 2013 році приватне підприємство «Березань» виготовило й продало через власний магазин продукції на суму 640 тис. грн. Середній залишок оборотних коштів становив 160 тис. грн. У 2014 році було передбачено збільшити обсяг продажу товарів власного виробництва на 12,5 %, а тривалість одного обороту скоротити на 12 днів. На підставі наведених вихідних даних визначити показники оборотності оборотних коштів (кількість оборотів, тривалість одного обороту), а також розмір умовного їх вивільнення в разі раціональнішого використання в розрахунковому році.
16. У звітному році приватним підприємством було реалізовано продукції на загальну суму 1200 тис. грн. за наявності середньорічної суми оборотних коштів 800 тис. грн. У наступному році передбачається збільшити обсяг реалізації продукції на 8 %, при цьому коефіцієнт оборотності оборотних коштів планується підвищити на 20 %. Уточнити для наступного за звітним року потребу підприємства в оборотних коштах і можливе вивільнення цих коштів за рахунок планового прискорення їх оборотності.
17. Меблева фабрика придбала нову технологічну лінію для вироблення м’яких куточків. Тривалість виготовлення одного виробу на технологічній лінії становить 8 годин. Технологічна лінія має бути введена в експлуатацію на початку IV кварталу розрахункового року з 76 робочими днями. Режим роботи лінії — двозмінний. Очікується, що до кінця розрахункового року буде вироблено 125 м’яких куточків. 1. Розрахувати величину виробничої потужності технологічної лінії у IV кварталі розрахункового року. 2. Обчислити коефіцієнт використання виробничої потужності нової технологічної лінії.
18. Два підприємства — товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» і «Крокус» у звітному році досягли помітного збільшення обсягу реалізації продукції за умови незначного збільшення чисельності персоналу. На підставі наведених в таблиці вихідних показників виявити ступінь впливу зміни чисельності працівників на приріст обсягу реалізації продукції на кожному підприємстві. Обсяги реалізації продукції і чисельність персоналу на підприємствах у звітному році
19. У першому кварталі підприємство реалізувало продукту на 200 тис грн. Середньоквартальна вартість оборотних коштів становила 15 тис грн. У другому кварталі обсяг реалізації продукції зросте на 14%, а час обороту оборотних коштів буде зменшено на один день. Визначити: - коефіцієнт оборотності оборотних коштів і час одного обороту в днях в першому кварталі; - коефіцієнт оборотності оборотних коштів і їхню абсолютну величину в другому кварталі.
20. Обчислити величину балансового прибутку підприємства на наступний рік, враховуючи такі очікувані показники його виробничо-господарської діяльності, тис. грн.: 1) обсяг продажу виробленої продукції — 6800; 2) повні витрати на виробництво товарної продукції — 4600; 3) залишки готової продукції на складах підприємства на початок і кінець розрахункового року — відповідно 200 та 100; 4) витрати на реалізацію продукції — 50; 5) дивіденди від придбаних акцій — 10; 6) дохід від оренди майна підприємства — 25.
21.Фірма «Славутич», яка займається виробництвом сувенірної продукції, очікує досягти у розрахунковому році рівня найважливіших показників своєї діяльності, наведених у таблиці. Вихідні показники для складання кошторису витрат фірми «Славутич», тис. грн.
1. Скласти кошторис витрат на виробництво за економічними елементами для розрахункового періоду. 2. Обчислити відсоток зниження питомих витрат на виробництво (в розрахунку на 1 гривню виручки від реалізації продукції).
22. На дільниці механічного цеху встановлено й діють 20 токарних верстатів. Трудомісткість обробки однієї деталі на токарному верстаті становить 0,25 нормо-год. Дільниця працює у двозмінному режимі, тривалість однієї зміни дорівнює 8 год. Число неробочих днів у розрахунковому році — 107. Регламентовані простої устаткування становлять 5 % від режимного фонду часу. Очікуваний коефіцієнт використання токарних верстатів дорівнює 0,85. Обчислити величину виробничої потужності дільниці механічного цеху й річну кількість оброблених на токарних верстатах деталей.
23. Виробнича потужність чавуноливарного цеху заводу «Тайфун» станом на 1 січня розрахункового року становила 15000 т чавунного литва. З 1 травня розрахункового року введено в дію два плавильних агрегати потужністю 1200 т литва, а з 1 серпня цього ж року виведено з експлуатації один плавильний агрегат потужністю 540 т литва. Середньорічна виробнича потужність чавуноливарного цеху за звітний рік становила 14000 т литва. Впродовж розрахункового року вироблено 13500 т литва. Пропонується визначити: 1) середньорічну виробничу потужність чавуноливарного цеху за розрахунковий рік; 2) приріст середньорічної потужності чавуноливарного цеху в розрахунковому році порівняно зі звітним роком; 3) вихідну потужність чавуноливарного цеху на початок наступного за розрахунковим року; 4) коефіцієнт використання виробничої потужності чавуноливарного цеху в розрахунковому році.
24. На підприємстві протягом звітного періоду затрати на основні матеріали становили: сировина і матеріали - 32500 грн, покупні паливо та енергія – 2900 грн. Заробітна плата основних робітників – 13500 грн, управлінського та іншого персоналу – 7375 грн, відрахування на державне пенсійне страхування – 32%, на соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – 2,9%; на страхування на випадок безробіття – 2,1% від витрат на оплату праці. Амортизація машин і устаткування – 2 тис. грн., будівель і споруд – 4 тис грн. Службові відрядження - 2340грн, представницькі витрати – 1300 грн, інші операційні витрати – 3120 грн. Здійснити групування витрат за економічними елементами і визначити загальну суму операційних витрат.
25. Скласти очікувану калькуляцію одиниці продукції, виходячи з такої інформації. За попередніми розрахунками, витрати конструкційних матеріалів на одиницю виробу мають становити: матеріалу А — 3,2 кг; матеріалу В — 0,8 кг. Покупна ціна цих матеріалів дорівнює відповідно 980 і 4000 грн. за 1 т. Основна заробітна плата виробничих робітників складатиме 10,5 грн., додаткова заробітна плата — 12 % від основної, а відрахування на соціальне страхування встановлені на рівні 16 % від основної та додаткової заробітної плати. Витрати на експлуатацію та утримання устаткування очікуються в розмірі 90 % і загальновиробничі витрати — 60 % від основної заробітної плати.
26. Користуючись вихідними даними, наведеними в таблиці, необхідно визначити функціонально-видову структуру матеріальних активів підприємства. Зробити висновок щодо тенденції зміни структури матеріальних активів підприємства за аналізований період. Розмір матеріальних активів підприємства на кінець відповідного року, тис. грн.
27. За 2014 рік загальна собівартість продукції склала 325 тис.грн. Питома вага зарплати в собівартості – 25%, матеріальних витрат – 43%, умовно-постійних витрат – 15%. На 2015 рік передбачено досягти зростання продуктивності праці на 2,5%, середньої зарплати на 5%, обсягу реалізації продукції – на 7,5%, а також зниження розміру матеріальних витрат на 3% та умовно-постійних витрат – на 1%. Визначити абсолютну і відносну зміну собівартості продукції під впливом всіх можливих факторів, а також плановий розмір собівартості продукції.
28. У звітному році підприємство мало такі витрати в розрахунку на одиницю продукції, грн.: - сировина і матеріали, енергія технологічна — 132,00; - основна заробітна плата виробничих робітників — 95,00; - додаткова заробітна плата виробничих робітників — 30,00; - відрахування у фонд соціального страхування — 46,25; - витрати на утримання та експлуатацію устаткування — 76,00; - покупні вироби і напівфабрикати — 8,00; - загальновиробничі витрати — 14,60; - загальногосподарські витрати — 17,00; - інші виробничі витрати — 2,00; - позавиробничі (комерційні) витрати — 72,50. На підставі наведених даних визначити: 1) абсолютні величини прямих і непрямих витрат на виробництво продукції; 2) виробничу та повну собівартість виготовлення одиниці продукції; 3) відсоткове співвідношення прямих і непрямих витрат у структурі повної собівартості одиниці продукції.
29. Визначити розмір чистого прибутку, коефіцієнт капіталізації чистого прибутку та розмір реального прибутку, якщо підприємство спеціалізується на реалізації чотирьох видів продукції, ціна яких становить: одиниці продукції А – 1300 грн., одиниці продукції Б – 3230 14 грн., одиниці продукції В – 2450 грн та одиниці продукції Г – 1900 грн. Собівартість продукції становить 65% їх вартості. За рік було реалізовано продукції: А – 155 од, Б – 58 од., В – 108 од., Г – 180 од. Річний розмір інших операційних доходів складав 19,5 тис.грн, адміністративних витрат – 8,6 тис. грн. та витрат на збут – 5,3 тис.грн. Розмір витрат від фінансової діяльності становить 6,4 тис.грн, надзвичайних витрат – 52,7 тис.грн. Розмір прибутку підприємства, що капіталізується становить 9,5 тис.грн. Річний розмір інфляції – 5,5%.
30. Визначити виробничу потужність підприємства на початок кожного року розрахункового періоду, середньорічну її величину і випуск продукції на основі даних, наведених у таблиці. Вихідні дані для обчислення виробничої потужності підприємства і випуску продукції
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ (САМОСТІЙНОЇ) РОБОТИ
Контрольна (самостійна) робота охоплює такі теми: Тема 1. Теорія підприємств і основи підприємництва Тема 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми Тема 3. Зовнішнє середовище господарювання підприємства Тема 4. Структура та управління підприємством Тема 5. Ринок і продукція Тема 6. Планування діяльності підприємства Тема 7. Персонал діяприємства, продуктивність і оплата праці. Тема 8. Капітал підприємства Тема 9. Інвестиції Тема 10. Інноваційна діяльність Тема 11. Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції Тема 13. Витрати виробництва і реалізації продукції Тема 14. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні моделі, трансформація та реструктуризація Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність. Контрольна (самостійна) робота складається з двох розділів: Розділ 1. Теоретичні завдання Розділ 2. Практично-розрахункові завдання
Методичні рекомендації щодо виконання теоретичних завдань Розділ «Теоретичні завдання» містить два теоретичних питання, які відповідають змісту дисципліни „Економіка підприємства” в межах зазначених тем. Теоретичні завдання виконують у формі стислого реферату з посиланням на використані літературні джерела, перелік яких додають в кінці роботи. Рекомендований обсяг – 10-15 стор. з кожного питання. В процесі підготовки теоретичних завдань необхідно опрацювати теоретичний матеріал до тем, для чого використовувати лекційні матеріали, а також літературу, рекомендовану для вивчення дисципліни. Відповіді на теоретичні питання повинні бути викладені конкретно, грамотно і послідовно.
Методичні рекомендації і алгоритм розрахунку щодо виконання практично-розрахункових завдань. Розділ «Практично-розрахункові завдання» включає три практично-розрахункових завдання в межах тем курсу. Розв’язання практично-розрахункових завдань передбачає складання студентами аналітичних таблиць, наведення формул і розрахунків з відповідними поясненнями. При викладанні результатів виконання практично-розрахункових завдань рекомендується дотримуватись такої послідовності: - пояснення основних термінів та методів, що використовуються під час розв’язку завдання; - наведення алгоритму розв’язку завдання; - детальні розрахунки; - чітко визначена кінцева відповідь; - висновки за результатами розв’язку завдання. В процесі розв’язку практично-розрахункових завдань необхідно враховувати наступні теоретичні положення. В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях з номенклатури і асортименту. Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції. До обсягу товарної продукції включаються: - готова продукція та послуги; - ремонтні роботи; - капітальний ремонт свого підприємства; - напівфвбрикати і запасні частини, що реалізуються стороннім установам; - капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства; - виготовлення продукції з давальницької сировини; - роботи, повязані з освоєнням нової техніки тощо. У валову продукцію включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності, і визначають за формулою: ВП = ТП – (НЗВп – НЗВк) – (Іп – Ік), грн де: ТП – обсяг товарної продукції; НЗВп , НЗВк – вартість залишків незавершеного виробництва , відповідно, на початок і на кінеці планового періоду, грн; Іп ; Ік – вартість інструменту для власних потреб, відповідно, на початок і на кінець планового періоду, грн. Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою: РП = ТП + ( ГП - ГК ) + ( ВНП – ВНК ), грн де: ГП , ГК - залишки готової нереалізованої продукції, відповідно, на початок і кінець планового року, грн.; ВНП , ВНК - залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, і продукції на відповідальному зберіганні у покупців, відповідно, на початок і на кінець планового року, грн. До спискової чисельностівключаються всі постійні, тимчасові і сезонні працівники, які прийняті на роботу на один і більше днів, незалежно від того, чи перебувають вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені з роботи у зв'язку з непрацездатністю та ін. Середньоспискову чисельністьпрацівників за місяць розраховують додаванням спискової чисельності за всі дні місяця і діленням на число календарних днів у місяці. Середньоспискову чисельність працівників за квартал (рік) визначають як середньоарифметичну величину середньоспискової чисельності за відповідні місяці. Явочна чисельність включає всіх працівників, які з'явилися на роботу. Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу () здійснюється за формулою: , чол., де: – базова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.; – індекс росту обсягу виробництва в плановому році; – запланований індекс росту продуктивності праці. Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів: а) обороту робочої сили по прийому (КОП): , де: Чп – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол.; Чсс – середньоспискова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.; б) обороту робочої сили по звільненню (Коз): , де: Чзв.заг – загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол.; в) коефіцієнту плинності (Кпл):
де Чзв – чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов'язаних з виробництвом, чол. Досягнутий (плановий) рівень продуктивності праці на будь-якому виробничому підприємстві визначається діленням обсягу продукції (товарної, валової, чистої) у вартісному виразі або в натуральних одиницях на середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу. На основі рівня продуктивності праці можна розрахувати необхідну чисельність персоналу в наступному за звітним році. Планова чисельність основних робітників (Чор) визначається трьома методами: 1).За трудомісткістю виробничої програми: , чол. де Тсум – сумарна трудомісткість виробничої програми, н-год.; Фд – дійсний фонд часу роботи одного середньоспискового робітника, год. (визначається за балансом робочого часу середньоспискового робітника); Квн – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству. 2). За нормами обслуговування: , чол. де п – загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, одиниць; Зм – кількість змін роботи устаткування; Ксс – коефіцієнт спискового складу, який обчислюється як відношення явочної чисельності робітників до спискової їх чисельності; Н0 – норма обслуговування на одного робітника, одиниць. 3). За нормами виробітку: , чол. де N – планова кількість виробів, натур, один.; Нвир – годинна норма виробітку одного робітника, натур, один. Перевірка достатності чи недостатності наявної чисельності зовнішніх працівників має базуватися на розрахунках загальної кількості відвідувань торговельних підприємств і кількості відвідувань за рік у розрахунку на одного продавця (торгового агента) та порівнянні розрахункової і наявної чисельності цих працівників. Розрахунок необхідної чисельності основних виробничих робітників-відрядників здійснюється у процесі послідовного виконання таких розрахункових процедур: 1) знаходження зміненої (збільшеної чи зменшеної) трудомісткості виробничої програми підприємства розрахункового року; 2) визначення збільшеного річного фонду робочого часу одного робітника у розрахунковому році; 3) уточнення очікуваного ступеня виконання норм виробітку робітниками-відрядниками; 4) безпосереднє обчислення чисельності робітників як співвідношення трудомісткості річної програми і фонду робочого часу одного робітника, скоригованого на коефіцієнт виконання норм виробітку. Для виявлення ступеня впливу зміни чисельності персоналу на обсяг виробництва продукції обчислюється індекс зростання обох показників у розрахунковому році. На основі пропорції, в якій змінюються індекси оцінюваних показників, визначається частка впливу зміни чисельності персоналу на приріст обсягу виробництва продукції. У загальному випадку можливе підвищення продуктивності праці під впливом дії окремих чинників (технічних, організаційних, структурних) визначається з урахуванням очікуваної чи фактично досягнутої сумарної економії (абсолютного зменшення) виробничого персоналу підприємства Еч за формулою:
де Чвих — вихідна чисельність персоналу для розрахункового року. Методика визначення частки приросту обсягу виробництва продукції за рахунок підвищення продуктивності праці і збільшення чисельності персоналу передбачає послідовне здійснення розрахунків: 1) фактичного абсолютного та відносного приросту продукції у звітному році (тис. грн., %); 2) абсолютного приросту обсягу продукції у розрахунку на 1 % цього приросту; 3) абсолютного приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці DVабс.пп = (ППф – ППо)Чпл де ППф і ППо — фактична та очікувана продуктивність праці, тис. грн./чол.; Чпл — запланована чисельність персоналу, чол.; 4) абсолютного приросту обсягу продукції за рахунок збільшення чисельності персоналу як різницю між загальним приростом і приростом за рахунок підвищення продуктивності праці; 5) часток приросту обсягу продукції за рахунок відповідно підвищення продуктивності праці та збільшення чисельності персоналу у відсотках за формулою:
де DVабс — абсолютний приріст обсягу продукції за рахунок відповідно підвищення продуктивності праці чи збільшення чисельності персоналу; DVабс/в — абсолютне значення 1 % приросту обсягу продукції. Місячна заробітна плата спеціаліста (керівника структурного підрозділу) за традиційних умов праці обчислюється на основі посадового окладу, розміру поточної премії, кількості відпрацьованих днів з урахуванням днів відрядження та відпустки без збереження заробітної плати. Місячний заробіток робітника за умови застосування різних систем заробітної плати (крім простої почасової і за посадовими окладами) складається з основного заробітку за відповідною системою і суми премії. Зокрема загальний місячний заробіток робітника певного розряду обчислюється за формулою , де rтс — годинна тарифна ставка, грн.; Дв — кількість відпрацьованих за місяць змін; tзм — тривалість робочої зміни, год.; пвп, ппп — розмір премії відповідно за виконання та перевиконання змінних завдань, відсоток від тарифного фонду заробітної плати (годинної тарифної ставки); впп — відсоток перевиконання змінних завдань. Розрахунок місячної заробітної плати допоміжного робітника, який обслуговує основних робітників-відрядників. Спочатку обчислюється розцінка за один виріб для допоміжного робітника за формулою
де rтс.др — тарифна ставка допоміжного робітника, грн.; Вор/зм — змінна норма виробітку основного робітника-відрядника, кількість виробів (деталей); nобс — норма обслуговування основних робітників-відрядників одним допоміжним робітником, чол. Потім розраховується непрямий відрядний заробіток множенням розцінки за один виріб (деталь) на вироблену кількість виробів за місяць. Загальний же місячний заробіток такого робітника дорівнює сумі відрядного заробітку і нарахованої премії за виконання норм виробітку основними робітниками. Розрахунок місячного заробітку бригади. Якщо до складу виробничої бригади входять робітники різних розрядів і середній їх розряд відомий (наприклад, останній становить 3,5), а облік обсягу виконаних робіт здійснюється у нормо-годинах, то місячний заробіток такої бригади визначається за такою методичною схемою. Насамперед обчислюється середня погодинна тарифна ставка середнього розряду робітників. Для цього використовується формула , де ri — погодинна тарифна ставка робітника і-го розряду, коп.; n — кількість тарифних розрядів робітників; rр3, rр4 — тарифна ставка робітників відповідно третього і четвертого розрядів. Потім шляхом множення розрахованої середньої погодинної тарифної ставки на виконаний обсяг робіт у нормо-годинах визначається тарифний фонд заробітної плати бригади, до якого зрештою додається сума премій за виконання і перевиконання планових завдань. Розподіл колективного заробітку бригади, яка працює за спільним нарядом, здійснюється пропорційно до відпрацьованого за місяць часу і з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ). Річний фонд заробітної плати виробничого цеху, в якому працюють переважно робітники однакового розряду, можна визначити перемноженням таких вихідних (заданих умовою задачі) показників: а) погодинних тарифних ставок; б) річного фонду робочого часу одного робітника; в) середнього коефіцієнта виконання норм виробітку; г) середньої облікової чисельності робітників. Визначення фонду заробітної плати виробничого підприємства методом прямого розрахунку зводиться до обчислення та підсумовування таких його елементів: 1) тарифного фонду заробітної плати, розрахованого на основі річної виробничої програми і розцінок за одиницю продукції; 2) доплат у відсотках до годинної, денної та річної заробітної плати; 3) фонду заробітної плати допоміжних робітників; 4) річного фонду заробітної плати спеціалістів і керівників; 5) фонду заробітної плати працівників соціальної сфери та позаоблікового персоналу. Визначення видової структури основних фондів передбачає обчислення частки виробничих основних фондів (засобів), оборотних фондів і майна соціального призначення в загальній їх вартості за відповідний ретроспективний (перспективний) період виробничо-господарської діяльності підприємства (організації). Аналітична оцінка такої структури дозволяє визначити тенденцію щодо зміни співвідношення окремих складників матеріальних активів, яке помітно впливає на соціально-економічну ефективність господарювання. Поряд з цим важливе практичне значення має розрахунок та аналіз функціонально-групової структури виробничих основних фондів, тобто часток окремих груп у загальній їх величині на певну дату, що по-різному впливають на обсяг виробництва Важливе значення має визначення вартості основних фондів протягом терміну їх використання. Первісна вартість складається з таких витрат(згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7): - суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних фондів); - реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); - витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів; - витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів; - інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді представлена формулою:
, грн. де Ц – ціна обладнання, грн.; З – збори, мита, непрямі податки, грн., С – витрати на страхування ризиків, грн.; М – витрати на установку, монтаж і доведення до необхідного стану основних фондів, грн. Відновна вартість - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду. Відновну вартість основних фондів (Вв) можна представити:
, грн. де ΔПП – середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів; t – кількість років експлуатації основних фондів до моменту визначення відновної вартості. Залишкова вартість визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, та сумою зношення. Середньорічна вартість основних фондів підприємства визначається шляхом додавання до їх суми на початок року середньорічної величини введення в дію нових і віднімання такої ж величини виведення з експлуатації діючих через фізичне спрацювання, техніко-економічне старіння або з інших причин. Середньорічна вартість основних фондів (Sсер) обчислюється за формулою:
,грн.,
де Sпоч – вартість основних фондів на початок року, грн.; Sвв – вартість введених протягом року основних фондів, грн.; Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди; Sвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.; Твив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів. Якщо ж конкретні дати введення в дію нових чи вибуття діючих основних фондів на момент здійснюваних розрахунків є невідомими, то для обчислення середньорічних значень уведення в дію і вибуття основних фондів застосовується встановлений дослідним шляхом коефіцієнт 0,35. З цією метою дозволяється використовувати інше числове значення такого коефіцієнта в межах 0,35—0,50. Коефіцієнт морального зношування можна обчислити:
Фактичний ступінь техніко-економічного старіння діючого устаткування порівняно із кращими вітчизняними (світовими) зразками визначається за допомогою коефіцієнта kтес, обчислюваного за формулою
де Ц0, Ц1 — продажна ціна одиниці діючого і нового устаткування, по відношенню до якого визначається ступінь техніко-економічного старіння; П0, П1 — паспортна продуктивність відповідно діючого і нового устаткування. Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами на реновацію (повне відновлення) основних фондів, які характеризують щорічну суму відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Норма амортизації - це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. За умов використання прямолінійного (рівномірного) методу нарахування амортизації річна сума амортизації розподіляється рівномірно за кожний рік експлуатації об’єкта основних фондів. Сума зносу об’єкта нагромаджується рівномірно і визначається наростаючим підсумком за кожний рік експлуатації об’єкта основних засобів. Залишкова вартість об’єкту основних фондів визначається шляхом вирахування з вартості, що амортизується, суми зносу за відповідний період. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів в майні підприємства визначається як відношення вартості основних засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства. Фондовіддачу за продукцією (прибутком) найточніше можна обчислити шляхом ділення відповідно виробленої і реалізованої товарної продукції або одержаного валового (чистого) прибутку на попередньо розраховану середньорічну величину основних виробничих фондів конкретного суб’єкта господарювання: , грн., де Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, гри.; Sсер – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн. При цьому відносний ступінь впливу фондовіддачі на приріст обсягу товарної (чистої) продукції у конкретному розрахунковому році порівняно з попереднім роком обчислюється як різниця між індексами збільшення товарної (чистої) продукції і вартості основних фондів. Різниця між індексами приросту товарної (чистої) продукції та зміною рівня фондовіддачі характеризує відносний ступінь впливу динаміки основних фондів на загальне збільшення обсягу продукції. Фондомісткість продукції як обернений показник фондовіддачі обчислюється діленням середньорічної вартості основних фондів на обсяг товарної продукції: , грн., Її зміна у розрахунковому році під впливом збільшення обсягу реалізованої продукції визначається порівнянням показника фондомісткості за розрахунковий і звітний роки, обчисленого з урахуванням величини основних фондів звітного (базисного) року, а під дією зростання вартості основних фондів — зіставленням фондомісткості продукції розрахункового року, визначеної на основі величини основних фондів відповідно розрахункового та звітного періодів. Фондоозброєність праці (Ф0) обчислюється за формулою:
, грн., де Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол. Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовуються показники: Коефіцієнт оновлення (Конов) - характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Показує частку введених в експлуатацію нових основних засобів у загальній їх вартості: , де SК – вартість основних фондів на кінець року, грн.; Sвв – вартість введених протягом року основних фондів, грн.; Коефіцієнт вибуття (Квиб) - характеризує інтенсивність вибуття основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання: . де Sпоч – вартість основних фондів на початок року, грн.; Sвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.; Функціонально-технологічна структура оборотних коштів того чи іншого суб’єкта господарювання характеризує відсоткове співвідношення часток оборотних фондів і фондів обігу. При цьому треба зважати на той важливий факт, що частка оборотних фондів завжди має перевищувати частку фондів обігу приблизно в 2—2,5 раза. Елементна структура оборотних коштів обчислюється шляхом розрахунків частки окремих їх елементів-складників (виробничих запасів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виготовлення, витрат майбутніх періодів, залишків готової продукції, відвантаженої продукції, грошових коштів на розрахунковому рахунку, дебіторської заборгованості, інших оборотних коштів) у загальному обсязі на певну дату (у конкретному розрахунковому році). Важливе значення для успішного функціонування підприємства має нормування оборотних коштів. Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах (Н) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Oв) на норму запасу, в днях (N): Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули: H = Oв х N, де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.); Ов - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів - денна потреба (тис. грн.); N - норма оборотних коштів (днів). Одноденні витрати (денна потреба) сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів Ов визначається за формулою: Oв натур. один, або грн., де Мзаг – загальна річна потреба в даному виді ресурсів, натур, одиниць, грн. Норма оборотних коштів (у днях) N включає такі елементи: транспортний запас; підготовчий запас; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас. Економічну ефективність використання оборотних коштів будь-якого суб’єкта господарювання зазвичай характеризують коефіцієнт їх оборотності (кількість оборотів на рік) і тривалість одного обороту в днях (швидкість обороту). Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів на рік) розраховується методом ділення вартості реалізованої (проданої) за діючими оптовими (роздрібними) цінами за рік на середній залишок оборотних коштів за той же період часу: Ко = Р : С де: С - середня вартість (величина, середньорічний залишок) оборотних коштів, що беруть участь в обороті, грн.; Р – обсяг виробництва (реалізованої продукції) за період (сезон, рік). Зворотний показник прийнято називати коефіцієнтом завантаження, котрий показує, скільки обігових коштів (у частках одиниці) припадає на кожну гривню реалізованої продукції. Кз = С : Р Тривалість одного обороту (період оборотності) обігових коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому році (загальноприйнятою кількістю є 360 днів) і коефіцієнта оборотності таких коштів. Поб = Т : Ко де: Т - тривалість періоду, за який обчислюється оборотність, днів Ко - коефіцієнт оборотності
Швидкість обороту – період, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві (обчислюється в днях): , де: О - термін обертання оборотних коштів, днів; С - середня вартість (величина, середньорічний залишок) оборотних коштів, грн.; Т - тривалість періоду, за який обчислюється оборотність, днів; - сезон, рік… Р - обсяг реалізованої продукції, грн. Середня вартість оборотних коштів розраховується як середя арифметична або середня хронологічна. Звичайно вона дорівнюватиме сумі оборотних коштів на початок і на кінець періоду, поділеній на 2. Краще використання обігових коштів спричинює їх вивільнення (економію). Абсолютна сума вивільнення (економії) обігових коштів внаслідок прискорення їх оборотності (збільшення числа оборотів і відповідного зменшення тривалості одного обороту) може бути розрахована як різниця між сумами обігових коштів, необхідних підприємству за умови звичайного (досягнутого) і прискореного рівня їх оборотності. Сума вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів обчислюється за формулою: , грн. де Р – обсяг реалізації у звітному році, грн.; Тоб.баз, Тоб.зв – середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно у базовому і звітному роках, днів. У випадках помітного погіршення рівня використання обігових коштів внаслідок уповільнення швидкості обороту і збільшення коефіцієнта завантаження виникає потреба в додатковому залученні цих коштів. Обсяг додаткового залучення обігових коштів можна визначити шляхом множення різниці між порівнюваними (більшим і меншим) коефіцієнтами завантаження на обсяг реалізованої фактично продукції. Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень. Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції за показниками потужності ведучих цехів основного виробництва, а потужність ведучих цехів – за показниками потужності ведучих дільниць; потужність останніх – за даними пропускної спроможності ведучих груп обладнання. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування (дійсний ефективний фонд часу роботи устаткування ). Дійсний ефективний фонд часу роботи устаткування розраховується за формулою: , год., де Фк – число календарних днів у періоді; В, С – число вихідних і святкових днів у періоді; пзм – кількість змін роботи одиниці устаткування; tзм – тривалість зміни, год.; kвтрат – коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін. Виробнича потужність верстата, обладнання, агрегату обчислюється: , одиниць/період, де Фд – дійсний ефективний фонд робочого часу обладнання, год.; Ті – прогресивна норма часу на одиницю продукції, (трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах) год./од. У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул: або де: ВПi — потужність i-го виробничого підрозділу підприємства; Пi — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру i-ої продукції за годину; Фд — дійсний ефективний фонд часу роботи устаткування; Кср— середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування; Тi — прогресивна норма часу на одиницю продукції (трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах), год./од. Величина виробничої потужності технологічної лінії за розрахунковий період (рік, квартал) визначається як співвідношення фонду робочого часу в цьому періоді і трудомісткості одного виробу (деталі), виражених в однакових одиницях виміру часу (годинах, хвилинах). , одиниць/період, де Фд – дійсний ефективний фонд робочого часу обладнання, год.; Ті – прогресивна норма часу на одиницю продукції, (трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах) год./од. Якщо ж треба обчислити виробничу потужність механічного цеху підприємства, то використовують аналогічний обчислювальний алгоритм, але при цьому враховують кількість устаткування провідної (найменш спроможної) його групи. Середньорічна виробнича потужність підприємства, цеху, обчислюється за формулою:
де ВПвх – вхідна виробнича потужність (на початок періоду), грн.; ВПвв – введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.; Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватиме введена виробнича потужність; ВПвив – виведена за плановий період виробнича потужність, грн Твив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації виробничої потужності. Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року), обчислюється:
ВПВИХ=ВПВХ+ВПВВ–ВПВИВ, грн.,
де ВПВХ – виробнича потужність на початок періоду, грн.; ВПВВ – введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.; ВПВИВ – виведена за плановий період виробнича потужність, грн. У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками: 1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності); 2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини). Кошторис витрат на виробництво визначається прямим підсумовуванням його економічних елементів, виокремлених в умові задачі (матеріальних витрат; амортизаційних відрахувань; витрат на оплату праці; відрахувань на соціальні потреби; інших поточних витрат; витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції), а відсоток зниження питомих витрат на виробництво — обчисленням шляхом ділення кошторису витрат на виручку від реалізації і зіставленням абсолютної їх величини за базисний та розрахунковий роки. Розмежування прямих і непрямих витрат на виробництво продукції базується на розумінні їх сутності та знанні конкретних елементів, що відносяться відповідно до перших і других. До складу прямих витрат включаються витрати на: 1) сировину і матеріали; 2) куповані вироби і напівфабрикати; 3) основну заробітну плату виробничих робітників; 4) додаткову заробітну плату виробничих робітників; 5) єдиний соціальний внесок, що нараховується на заробітну плату виробничих робітників. Непрямими прийнято вважати витрати на утримання та експлуатацію устаткування, а також загальновиробничі, загальногосподарські та інші поточні витрати. Крім того, позавиробничі витрати відносяться до прямих і непрямих навпіл (у половинному розмірі). Зрозуміло, що сума зазначених елементів прямих і непрямих витрат складає виробничу собівартість будь-якого виробу, а додаванням до останньої позавиробничих витрат обчислюється повна собівартість цього виробу. Собівартість валової продукції Свп можна обчислити на основі використання формули Свп = Скв + Зрмп – (Внв.св + Звмп) де Скв — загальна величина кошторису поточних витрат; Зрмп — зміна залишків резервів майбутніх платежів; Внв.св — витрати, що не включаються у виробничу собівартість продукції; Звмп — зміна залишків витрат майбутніх періодів. Повна собівартість товарної продукції визначається вирахуванням від розрахованої величини собівартості валової продукції Свп залишків незавершеного виробництва і додаванням позавиробничих витрат. Складання калькуляції одиниці продукції, вироблюваної з окремих конструкційних матеріалів, здійснюється за методичною схемою, яка вимагає визначення у розрахунку на один виріб відповідних прямих і непрямих витрат з наступним їх підсумовуванням. Вартість конструкційних матеріалів обчислюється множенням нормативної їх витрати у натуральному виразі на покупну ціну за одиницю. Питомі витрати на оплату праці включають основну заробітну плату, додаткову заробітну плату (у відсотках до основної) та відрахування на соціальне страхування (у відсотках до основної і додаткової заробітної плати). Витрати на експлуатацію та утримання устаткування і загальновиробничі витрати у розрахунку на одиницю продукції визначаються як добуток заданого їх відсотка та абсолютної величини основної і додаткової заробітної плати. Аналітична оцінка наявних резервів відносного зниження собівартості продукції за рахунок збільшення обсягу її виробництва (DСов) і випереджаючих темпів підвищення продуктивності праці порівняно зі збільшенням заробітної плати (DСпп) вимагає відповідних розрахунків за формулами
де Вуп — умовно-постійні витрати на річний випуск продукції у звітному році; Dвуп — збільшення умовно-постійних витрат у наступному ро- DVв — збільшення обсягу виробництва продукції у наступному році, %; Сод — собівартість одиниці продукції у звітному році; DVрп — річний випуск продукції у натуральному виразі; Iзоп — індекс збільшення обсягу виробництва у наступному році; Iзп — індекс збільшення заробітної плати; Iпп — індекс підвищення продуктивності праці; Чоп — частка витрат на оплату праці в очікуваній собівартості продукції. Залежно від методики оцінювання визначається номінальний і реальний прибуток. Номінальний прибуток - це фактично отримана сума прибутку, тобто прибуток, виражений у діючих цінах. Реальний прибуток - це прибуток, виражений у порівнянних цінах. При визначенні реального прибутку враховується індекс інфляції за формулою:
де Пр, Пном - відповідно реальна і номінальна сума прибутку, грн; Іінф - індекс інфляції, коефіцієнт. Для розрахунків оподатковуваного прибутку, що забезпечить одержання планового чистого прибутку, використовується формула:
де Пплоп - оподатковувана сума планового цільового прибутку; Пплоп - планова сума чистого прибутку; Спод - ставка податку на прибуток, %. Планування прибутку з інших джерелах здійснюється методом прямих розрахунків. Для оцінювання ефективності розподілу чистого прибутку використовується коефіцієнт капіталізації, що розраховується за формулою:
де Ккп - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку; Пкап - прибуток, що капіталізується; Пч - чистий прибуток. Розподіл чистого прибутку вважається раціональним, якщо коефіцієнт його капіталізації становить не менше ніж 25% (Ккп > 25%). Валовий прибуток підприємства включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) і майна (матеріальних цінностей) та інші позареалізаційні надходження комерційного характеру. При цьому основною складовою валового (балансового) прибутку є прибуток від реалізації продукції, який обчислюється прямим методом як різниця між валовою виручкою (обсягом реалізованої продукції) і повною собівартістю останньої або помноженням повної собівартості на нормативну рентабельність продукції, що закладена в її продажну ціну. У ринкових умовах господарювання прийнято обчислювати так званий операційний прибуток, який визначається коригуванням валового прибутку на операційні витрати. До складу таких витрат входять: заробітна плата з нарахуваннями; амортизаційні відрахування; рентні платежі; транспортні й комерційні витрати. Скоригований балансовий прибуток виступає у формі оподаткованого прибутку (прибутку до оподаткування). Якщо від нього відняти податок на прибуток, то одержимо чистий прибуток підприємства. Насамкінець різниця між чистим прибутком і виплаченими дивідендами складає так званий реінвестований прибуток (власні інвестиційні ресурси, використовувані для підтримки та розвитку виробництва або ж іншого виду діяльності). Визначення приросту прибутку за рахунок підвищення продуктивності праці та зниження валових витрат на виробництво продукції вимагає попереднього обчислення двох показників на початок і кінець розрахункового року: 1) річного обсягу товарної продукції на основі заданої динаміки продуктивності праці та зменшеної чисельності персоналу; 2) повних валових витрат з урахуванням розрахованого обсягу товарної продукції і динаміки рівня втрат на 1 грн. останньої. Обчислення необхідного обсягу реалізації продукції для забезпечення заданої величини чистого прибутку Vрп здійснюється за формулою , де Ц — ціна одиниці продукції; ЧПзад — задана величина чистого прибутку; С — собівартість одиниці продукції; mчп — частка чистого прибутку з урахуванням відсотка сплати податку на прибуток. Рентабельність як відносний показник ефективності роботи підприємства в загальній формі визначається з урахуванням прибутку (валового, чистого) і ресурсів (поточних витрат). У зв’язку з цим загальноприйнятою є практика обчислення та аналізу кількох її різновидів: - рентабельності виробничих фондів (виробництва); - рентабельності сукупних активів; - рентабельності власного (акціонерного) капіталу; - рентабельності товарної (реалізованої) продукції чи обсягу продажу, товарообмінних та інших комерційних операцій; - рентабельності окремих виробів (товарів). Методичний підхід до обчислення всіх різновидів рентабельності є однаковим, тобто в чисельнику розрахункової формули завжди ставиться одержаний (очікуваний) валовий або чистий прибуток, а в знаменнику — відповідний вид ресурсів (витрат): виробничі фонди, сукупні активи, власний (акціонерний) капітал, валові витрати на виробництво товарної продукції, собівартість окремих виробів. При цьому варто пам’ятати, що для обчислення рентабельності власного капіталу використовується тільки чистий прибуток. Для обчислення рентабельності виробничих фондів (виробництва) потрібно брати середньорічну величину основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства, а рентабельності сукупних активів — загальну суму заданих їх елементів. Треба також розрізняти рентабельність усього обсягу продукції (відношення валового прибутку до повної собівартості товарної продукції) і рентабельність окремого виробу (співвідношення питомих прибутку та собівартості). Насамкінець для аналітичних цілей може застосовуватися визначення рентабельності обсягу продукції та окремих виробів на основі собівартості за вирахуванням матеріальних витрат.
Методичні рекомендації щодо оформлення звіту про виконання контрольної (самостійної) роботи Звіт про виконання контрольної (самостійної) роботи необхідно представити до перевірки у такому вигляді: 1).Розділ 1 «Теоретичні завдання» подається в друкованому вигляді на аркушах формату А4(відстань між рядками 1,5 інтервали, гарнітура –Times New Roman Cyr, кегль -14, поля: угорі та знизу –2 см., зліва –3 см., праворуч –1 см., абзац - 1,5 см.). 2). Розділ 2 «Практично-розрахункові завдання» подається у рукописному вигляді на аркушах формату А4. 3). Список літературних джерел, використаних в процесі підготовки контрольної (самостійної) роботи. Робота повинна бути скріплена та представлена для перевірки не пізніше, ніж за 10 днів до початку сесії.
ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ
100.Види ліквідації підприємств.
ЛІТЕРАТУРА Базова:
Допоміжна:
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||