ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 25.07.2015 07:37

Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного
господарства та природокористування

Павлов В.І., Борейко В.І., Меліхова Т.Л.

 

 

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Інтерактивний комплекс
навчально-методичного забезпечення

Кредитно-модульна система організації навчального процесу

 

Для студентів галузі знань
0305 „Економіка та підприємництво”

 

Рівне 2007

УДК 333.13 (076.5)
ББК 65.290-2
П12

Затверджено вченою радою Національного університету водного господарства і природокористування. Протокол № __ від _________ 2007 року.

 

Павлов В.І., Борейко В.І., Меліхова Т.Л.
П12 Економіка природокористування. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. – Рівне, НУВГП, 2007. – 136 с.

 

Рецензенти:
Левицька С.О., доктор економічних наук, професор НУВГП
Лазаришина І.Д., доктор економічних наук, професор НУВГП

 

 

 

 

ББК 5.290-2
© В.І.Павлов,
В.І.Борейко,
Т.Л. Меліхова
© НУВГП, 2007
ВСТУП

На чільне місце в переліку проблем на межі тисячоліть вийшли проблеми взаємодії суспільства з природою, без вирішення яких неможливі подальше існування та розвиток життя на Землі. Людина усвідомила, що потрібно змінити підходи до використання природних ресурсів, з метою збереження „здорової” економіки в майбутньому. Як наслідок, порядком денним є концепція сталого розвитку, а чільне місце в процесі становлення концепції відведено проблемі природокористування.
Сьогодні в Україні є, певним чином, сформована нормативно-законодавча база регулювання природоохоронної діяльності, розроблені механізми регулювання природокористування і охорони довкілля. Зокрема, в 1991 році прийнято Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Земельний кодекс” (2001р.), „Водний кодекс”, „Кодекс України про надра” (1994р.), „Лісовий кодекс України” (1994р.), ряд інших документів. Враховуючи те, що природні ресурси є невід’ємною складовою будь-якого виробничого процесу, з метою пізнання процесів відтворення природних ресурсів, впливу процесів виробництва на навколишнє природне середовища і природний ресурсний потенціал країни та регіону, в навчальний план студентів, що навчаються за напрямком „Економіка і підприємництво” введено дисципліну „Економіка природокористування”.
“Економіка природокористування” є міждисциплінарною на-укою, що вивчає особливості взаємодії суспільства та природи. Во¬на є теоретичною базою діяльності у сфері економічного регулю¬вання соціально-економічного розвитку суспільства, раціонального використання ресурсів, розробки концепції сталого еколого-економічного розвитку.

1. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
„ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ”

1.1. Опис предмета навчальної дисципліни
1.1.1. Спеціальності „Економіка і підприємництво”, „Облік і аудит”
Денна форма навчання

Курс:
підготовка бакалаврів Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів відповідних ЕСТS - 2,5
Модулів - 1,
Змістових модулів – 2
Загальна кіль-кість годин – 90
Тижневих годин:
- аудиторних - 2,
- СРС – 2 Галузь знань: 0305
„Економіка та підприємництво”
Напрями підготовки:
6.030504 „Економіка підприємства”
6.030509 „Облік і аудит”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Вибіркова („Еконо-міка підприємства” - за вибором ВНЗ; „Облік і аудит – за вибором студентів”)
Рік підготовки: 3-й
Семестр: 6
Лекції - 20 год.
Практичні - 20 год.
Самостійна робота - 50год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 44,4 % до 55,6 %.

Заочна форма навчання

Курс:
підготовка бакалаврів Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
1 2 3
Кількість кредитів
Галузь знань: 0305
„Економіка та підприємництво” Вибіркова („Еконо-міка підприємства” - за вибором ВНЗ;
1 2 3
відповідних ЕСТS - 2,25
Модулів - 2, Змістових модулів – 2,
Загальна кіль-кість годин – 90
Напрями підготовки:
6.030504 „Економіка підприємства”
6.030509 „Облік і аудит”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр „Облік і аудит – за вибором студентів”) Рік підготовки: 4-й Семестр: 7,8
Лекції - 6 год.
Практичні –2 год.
Самостійна робота – 70год.
Індивідуальна робота–12год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 10 % до 90 %.

1.1.2. Спеціальність „Фінанси”

Денна форма навчання

Курс:
підготовка
бакалаврів Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS - 2
Модулів - 1,
Змістових модулів – 2
Загальна кіль-кість годин – 72
Тижневих годин:
- аудиторних - 2,
- СРС - 2 Галузь знань: 0305
„Економіка та підприємництво”
Напрями підготовки:
6.030508 „Фінанси”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Вибіркова (за вибором ВНЗ)
Рік підготовки: 3-й Семестр: 5
Лекції — 18 год.
Практичні - 14 год.
Самостійна робота — 40 год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 44,4 % до 55,6 %.

Заочна форма навчання

Курс:
підготовка бакалаврів Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів відповідних ЕСТS - 2
Модулів - 2,
Змістових модулів – 2,
Загальна кіль-кість годин – 72
Галузь знань 0305
„Економіка та підприємництво”
Напрями підготовки:
6.030508 „Фінанси”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Вибіркова (за вибором ВНЗ)
Рік підготовки: 4-й Семестр: 7,8
Лекції - 6 год.
Практичні – 2 год.
Самостійна робота - 52 год.
Індивід. робота – 12 год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 10 % до 90 %.

2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Метою вивчення є надання студентам знань про теорію, методи концепції та підходи сучасного природокористування, проблеми раціонального використання природних ресурсів та шляхи їх вирішення, механізми організації та управління природоохоронною діяльністю на підприємствах, фінанси природокористування.
Основними завданнями навчальної дисципліни є: вивчення основних понять, методів і підходів, концепцій сучасного природокористування; набуття практичних навичок визначати доцільність та ефективність природоохоронних заходів, аналізувати механізм економічних витрат, проводити оцінку природних ресурсів та природоохоронної діяльності.
У результаті вивчення дисципліни “Економіка природокорис-тування” студенти повинні:
знати
- основні поняття, методи і підходи, концепції сучасного природокористування;
- структурний механізм управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю;
- класифікацію та основні види природних ресурсів;
- джерела фінансування природоохоронних заходів;
- шляхи екологізації виробництва.
вміти
- аналізувати та оцінювати ефективність природоохоронних заходів;
- визначати збитки за основними видами порушення за-конодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- розраховувати плату за використання природних ресурсів.
Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалаврів.
Програма побудована за вимогами КМСОНП та узгоджена з орієнтовною структурою змісту навчальної дисципліни, реко-мендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS).

3. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ
(денна форма навчання)
Модуль 1: Поточне тестування та СРС Сума
Змістовний модуль 1 Змістовний модуль 2
Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8.1 Т8.2 Т9 100
10 10 10 10 10 10 10 10 10 10

(заочна форма навчання)
Модуль 1: Поточне тестування та СРС Модуль 2 Сума
Змістовний модуль 1 Змістовний модуль 2 Виконання контр. роботи
Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8.1 Т8.2 Т9 30 100
7 7 7 7 7 7 7 7 7 7
Шкала оцінювання в КМСОНП та ECTS.
90-100 балів – зараховано (А);
82 – 89 балів – зараховано (В);
74-81бал – зараховано (С);
64 -73 бали – зараховано (D);
60-63 бали – зараховано (E);
35-59 балів – „незадовільно” з можливістю повторного складання (FX);
0-34 балів – „незадовільно” з обов’язковим повторним курсом (F).

4. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

4. 1.Тематичний план та розподіл навчального часу

Відповідно до „Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра напряму 0501 „Економіка і підприємництво” за спеціальністю 6.050100 „Економіка підприємства” та „Облік і аудит” на вивчення дисципліни „Економіка природокористування” передбачено 90 годин, за спеціальністю 6.050104 „Фінанси” – 72 години. З урахуванням зменшення аудиторного навантаження на студентів і збільшення обсягу самостійної роботи під керівництвом викладача, тематичний план та розподіл навчального часу для денної форми навчання наведений у таблиці 4.1., для заочної форми навчання - у таблиці 4.2., у таблиці 4.3. наведені завдання для самостійної роботи студента.
Таблиця 4.1.
Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів денної форми навчання спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит” і „Фінанси”*

Змістові модулі Кількість годин відведених на:
Всього Лекції Прак-тичні заняття Самос-тійну роботу**
1 2 3 4 5
Змістовий модуль 1. Організаційно-методичні аспекти
економіки природокористування

1. Економіка природокористу-вання як особлива галузь науки 9/6 2/1 2/1 5/4
2. Природні ресурси та їх по-тенціал 9/6 2/1 2/1 5/4
Продовження таблиці 4.1.
1 2 3 4 5
3. Економічна оцінка природ-них ресурсів 9/8 2/2 2/2 5/4
4. Зміст і механізм формування економічних збитків від заб-руднення навколишнього при-родного середовища 9/8 2/2 2/2 5/4
5. Аналіз ефективності приро-доохоронних заходів 9/7 2/2 2/1 5/4
Змістовий модуль 2. Фінансово-економічні основи природокористування

6. Управління природокористу-ванням 9/7 2/2 2/1 5/4
7. Еколого-економічні іструмен-ти природокористування 9/8 2/2 2/2 5/4
8. Фінансові механізми охоро-ни навколишнього природного середовища 18/14 4/4 4/2 10/8
9. Екологізація суспільства, га-лузі, виробництва 9/8 2/2 2/2 5/4
Всього годин 90/72 20/18 20/14 50/40

*У чисельнику наведено розподіл робочого часу для студентів спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, у знаменнику - для студентів спеціальності «Фінанси».
** Підготовка до модульних КР – 15/12, підготовка до аудиторних занять – 20/16, ознайомлення з роботою еколого-небезпечних підприємств – 15/12.

 

 

 

Таблиця 4.2.
Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів заочної форми навчання спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит” і „Фінанси”*

Змістові модулі Кількість годин відведених на:
Всьо-го Лек-ції Прак-тичні заняття Самос-тійну роботу Індиві-дуальну роботу
Змістовий модуль 1. Організаційно-методичні аспекти
економіки природокористування
1. Економіка природокорис-тування як особлива галузь науки 9/6 1 - 7/4 1
2. Природні ресурси та їх потенціал 9/6 1 - 7/4 1
3. Еколого-економічна оці-нка природних ресурсів 9/8 1 - 7/5,5 1,5
4. Зміст і механізм форму-вання економічних збитків від забруднення навколиш-нього природного середо-вища 9/8 1 - 7/5,5 1,5
5. Аналіз ефективності при-родоохоронних заходів 9/9 2 - 7/5 2
Змістовий модуль 2. Фінансово-економічні основи природокористування
6. Управління природокори-стуванням 9/7 - - 7/6 1
7. Еколого-економічні інст-рументи природокористува-ння 9/7 - - 7/6 1
8. Фінансові механізми охо-рони навколишнього приро-дного середовища 18/14 - 2 14/10 2
9. Екологізація суспільства, галузі, виробництва 9/7 - - 7/6 1
Всього годин 90/72 6 2 70/52 12
*У чисельнику наведено розподіл робочого часу для студентів спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, у знаменнику - для студентів спеціальності «Фінанси».

4.2. Самостійна робота студентів

Під час самостійної роботи студенти поглиблюють отримані знання та самостійно вивчають матеріали окремих тем (для заочної форми навчання) шляхом опрацювання відповідної літератури, інтерактивного комплексу, здійснюють підготовку до практичних та залікових модулів.
Таблиця 4.3.
Тематика і розподіл часу самостійної роботи студента

№ з/п Тема самостійної роботи Короткий зміст Кількість годин*
Денна
форма навчання Заочна форма навчання
1 2 3 4 5
1 Економіка природо-користування як ос-облива галузь науки Міжнародні проблеми природокористування. Національні проблеми природокористування. 1,5/1 7/4
2 Природні ресурси: загальна характер-ристика і значення Сучасна нормативно-правова база охорони навколишнього сереви-вища і раціонального природокористування. 1,5/1 7/4
3 Економічна оцінка природних ресурсів Теорія диференційної ренти. Експертна оцін-ка природних ресурсів. 1,5/1,5 7/5,5
4 Економічна оцінка збитків від забруд-нення навколишньо-го природного сере-довища Склад і порядок визна-чення економічних зби-тків від забруднення ат-мосфери, водних і земе-льних ресурсів. 1,5/1,5 7/5,5

 

Продовження таблиці 4.3.
1 2 3 4 5
5 Оплатність в сфері природокористуван-ня Екологічні податки. Екологічне страхування. Екологічні інвестиції. 1,5/1,5 7/5
6 Управління приро-докористуванням Законодавча влада еко- логічного контролю і управління. Виконавча влада екологічного кон-тролю і управління. 1,5/1 7/6
7 Еколого-економічні інструменти приро-докористування Адміністративні інстру-менти управління. Фіна-нсово-кредитні іструме-нти природокористува-ння. 1,5/1 7/6
8 Фінансові механіз-ми охорони навко-лишнього природ-ного середовища Методика визначення госпрозрахункової ефе-ктивності природокори-стування. 3/2,5 14/10
9 Екологізація суспі-льства, галузі, виро-бництва Показники впливу при-родоохоронних заходів на фінансові результати діяльності підприємства (підприємство за вибо-ром студента). 1,5/1 7/6
Всього 15/12 70/52

*У чисельнику наведено розподіл робочого часу для студентів спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, у знаменнику - для студентів спеціальності «Фінанси».

4.3. Індивідуальна робота студентів

Індивідуальна робота студентами денної форми навчання виконується у вигляді рефератів, які враховуються при поточному оцінюванні знань, а заочної форми – у вигляді контрольної роботи.
Умови та завдання для виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання наведені на сторінках 114-123.
Реферати студентами денної форми навчання виконуються шляхом опрацювання теоретичних питань наведених на сторінках 114-119. Вибір варіанту і вимоги до оформлення рефератів аналогічні вимогам до виконання теоретичної частини контрольної роботи.

4.4. Програмний матеріал блоків змістовних модулів

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ
ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Тема 1. Економіка природокористування як особлива галузь науки

1. Передумови виникнення дисципліни економіка природокорис-тування та сучасні тенденції розвитку.
2. Предмет, об’єкт, метод дисципліни.
3. Економічні механізми природоохоронної діяльності та приро-докористування в Україні.

Тема 2. Природні ресурси та їх потенціал

1. Економічна сутність та класифікація природних ресурсів.
2. Загальна характеристика мінерально-сировинних ресурсів.
3. Загальна характеристика земельних ресурсів.
4. Загальна характеристика водних ресурсів.
5. Природно-ресурсний потенціал України і Рівненської області.

Тема 3. Еколого-економічна оцінка природних ресурсів

1. Необхідність і сутність економічної оцінки природних ресур-сів, її об’єкти і критерії.
2. Методичні підходи до економічного оцінювання природних ресурсів.
3. Абсолютна та порівняльна економічні оцінки ПР.
Тема 4. Зміст і механізм формування економічних збитків від забруднення навколишнього природного середовища

1. Забруднення як прояв еколого-економічного збитку.
2. Суть економічних збитків від порушення НПС та їх класифі-кація.
3. Збитки як економічна категорія.
4. Розрахунок збитків від забруднення НПС.

Тема 5. Аналіз ефективності природоохоронних заходів

1. Природоохоронні заходи: суть і класифікація.
2. Абсолютна і порівняльна економічна ефективність впровад-ження природоохоронних заходів.
3. Еколого-економічна оцінка проектів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Тема 6. Управління природокористуванням

1. Управління природокористуванням та його правові основи.
2. Органи управління та контролю за природокористуванням.
3. Система екологічних стандартів і нормативів.

Тема 7. Еколого-економічні інструменти природокористу-вання

1. Еколого-економічні показники: оцінка і ставки.
2. Економічний інструментарій: роль у системі товарно-грошо-вих відносин.
3. Еколого-економічні інструменти: принципи формування і ме-ханізми дії.
4. Форми еколого-економічних інструментів.

Тема 8. Фінансовий механізм охорони НПС
(4 години)

1. Фінанси природокористування: сутність і джерела фінансуван-ня.
2. Платежі (збори) за порушення природного середовища.
3. Збори за забруднення атмосфери.
4. Збори за забруднення водних об’єктів.
5. Збори за розміщення відходів.
6. Збори за завдання шкоди рослинам та тваринам.
7. Збори за використання природних ресурсів.

Тема 9. Екологізація суспільства, галузі, виробництва.

1. Екологічна безпека і екологізація виробництва галузі.
2. Інфраструктура екологічної безпеки виробництва.
3. Практичні процедури управління екологізацією економіки .
4. Комплексні послуги з екологічної модернізації підприємств

5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

5.1 Тема 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

1. Передумови виникнення дисципліни економіка природокорис-тування та сучасні тенденції розвитку.
2. Предмет, об’єкт, метод дисципліни.
3. Економічні механізми природоохоронної діяльності та приро-докористування в Україні.
Література: [1,2,3, 15].

1. Згідно класичного тлумачення під природокористуванням розуміють сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу як частини природних ресурсів Землі і прилеглих сфер, в тому числі космосу, які можуть бути використані в господарській діяльності людини за наявних технічних та соціально-економічних можливостей суспільства за умови збереження середовища життя людини.
Природокористування може бути:
- прямим; - непрямим;
- ресурсним; - комплексно-територіальним;
- загальним; - спеціальним.
Природокористування з одного боку виступає як діяльність, з іншого – як наука. Оскільки природокористування виникло на перетині ряду наук, то діяльність можна розглядати в різних аспектах (економічних, екологічних, медичних тощо).
Науковою базою раціонального використання ПР виступає наука економіка природокористування.
Економіка природокористування як самостійної науки виникла в 70-ті роки минулого століття. Однією з причин її формування вважається загострення ресурсних та екологічних проблем людства у 50 – 60-ті роки минулого століття.
Основними проблемами сучасного природокористування є:
 катастрофічне зростання масштабів природокористування;
 зміна правового статусу об’єкта і суб’єкта природокорис-тування;
 розробка альтернативних технологій;
 розробка надійного механізму економіко-правового регулю-вання природокористування на рівні підприємства, регіону, держави.
Економіка природокористування (ЕП) це наука про вибір та прийняття рішень людиною щодо обмежених природних ресурсів та екологічних благ, про різноманітні аспекти взаємодії між якістю НПС і економічною діяльністю як окремої людини, так і людських спільнот, про сучасну систему стимулювання раціонального природокористування.
Економіка природокористування виникла на основі інтеграції економічних та екологічних наук щодо питань раціонального природокористування та охорони НПС.

2. У сучасних умовах екологічні задачі, а також задачі раціонального природокористування та відновлення природних ресурсів, включаючи і заходи щодо ресурсозбереження, стосуються всіх підприємств і галузей різної спеціалізації, багаточисельних виробників і споживачів (рис.1). Будь-яке виробництво розглядається у зв’язку із оточуючим середовищем, з позицій великої економіки.
1 блок – традиційне виробництво, утворене сукупністю природо господарських галузей (лісове, водне, рибне тощо). Їхніми головними задачами є: облік, оцінка і охорона природних ресурсів та екосистем, підготовка їх для наступного використання, відновлення ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.Сфера природокористування, ОНС і сучасна економіка.

2 блок – розміщений всередині виробництва і представлений екологічними підрозділами (службами, цехами, відділами, лабораторіями). Їх діяльність спрямована на нейтралізацію і скорочення техногенного пресингу на природу в місцях утворення відходів, а також надходження викидів (скидів) шкідливих речовин в НПС і являє собою перший крок боротьби за екологічну чистоту і безпеку виробництва.
3 блок – сформований спеціалізованими підприємствами, які займаються нейтралізацією стоків, утилізацією і переробкою різноманітних відходів, що надходять від виробництв усього регіону або окремої галузі. Фактично цей блок закінчує виробничий процес і формує кінцеву ланку нейтралізації шкідливого впливу економіки на НПС.
4 блок – розвиток сфери природокористування і охорони НПС. На сучасному етапі його складовими є екобізнес і рециклінгова індустрія.
Об’єктом ЕП є еколого-економічні системи різного масштабу і рівня.
Предметом ЕП є дослідження еколого-економічних відносин, які виникають в процесі відтворення природних ресурсів (ПР).
Еколого-економічні відносини – це відносини, які виникають між людьми в процесі природокористування для відновлення і охорони екологічних систем, добування природної сировини, її переробки та екологізації виробництва. Іншими словами еколого-економічні відносини це такі відносини між людьми в процесі природокористування, які, з одного боку, не порушують екологічну рівновагу, з іншого, враховують економічний підхід (економічний ефект) до використання ПР.
Комплексний характер екологічних проблем обумовлює взаємозв’язок ЕП з економічними (планування, статистика, економіка праці, регіональна економіка, кібернетика) і природничими (географія, екологія, ґрунтознавство) науками.
ЕП безпосередньо зв’язана з технічними науками, тому що екологізація виробництва потребує впровадження новітніх досягнень науки і техніки.
Метою ЕП, як науки є формування теоретичних узагальнень та методичних концепцій забезпечення раціонального природокористування.
Головним завданням ЕП є дослідження природоохоронного механізму функціонування національного господарства в умовах ринкової економіки.
Розробка такого механізму повинна враховувати три взаємопов’язані стадії відтворення ПР: відновлення, експлуатація, переробка.
ЕП базується на таких основних принципах охорони навколишнього природного середовища (ОНПС):

- альтернативних витрат; - забруднювач платить;
- принцип сталого розвитку; - принцип попередження;
- принцип найкращої з доступних технологій.
Враховуючи складність об’єкту ЕП використовуються такі методи і підходи дослідження:
- загальний метод (матеріалістичної діалектики);
- історичний метод пізнання;
- системний метод – досліджуються складові системи, а потім систему в цілому;
- нормативний метод;
- економіко-математичний метод;
- статистичний метод;
- аналітичний метод;
- метод експертних оцінок;
- економічний підхід.
Економічний підхід до оцінки антропогенних процесів (впливу людини на природне середовище) ґрунтується на зміні корисності (суспільної вартості) факторів природного середовища під дією суспільного виробництва (використання ПР людиною).

3. Еколого-економічна система – це інтеграція економіки і природи, які представляють собою взаємопов’язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і природничих процесів.
Сучасна система природокористування включає дві взаємопов’язані підсистеми:
- матеріальне виробництво;
- екологічну сферу,
які взаємопов’язані і впливають одна на одну.
Еколого-економічна сутність природокористування полягає в направленні зусиль суспільства на охорону, відновлення, примноження і раціональне використання ресурсів природи для задоволення потреб людини. Реалізувати на практиці це можливо при наявності нормативно-правової бази і державної системи управління.
Система управління природоохоронною діяльністю в Україні була сформована протягом останніх десятиріч.
Розрізняють два головних періоди розвитку цієї системи:
1. Регулятивний з 60-их років до початку 90-их – прийняття ряду законодавчих актів з охорони НПС.
2. Еколого-економічний – починається з 1991 року із введення в дію ЗУ „Про охорону НПС”, яким було встановлено засади механізмів природокористування та природоохоронної діяльності.
Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, а саме:
1) механізм зборів за забруднення НПС та за спеціальне вико-ристання природних ресурсів;
2) механізм відшкодування збитків, заподіяних в наслідок порушення законодавства про охорону довкілля;
3) система державного бюджетного фінансування природо-охоронних заходів.
Збір за забруднення НПС та збір за спеціальне використання ПР віднесені до загальнодержавних податків та зборів.
Економічні механізми природокористування та природоохоронної діяльності в Україні базується на таких головних засадах:
1. Платність за спеціальне використання ПР та шкідливий вплив на довкілля.
2. Цільове використання коштів, отриманих від збору за спеціальне використання ПР та забруднення довкілля, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення та підтримання ПР в належному стані.

Питання гарантованого рівня знань.
1. Суть природокористування.
3. Предмет і об’єкт науки ”Економіка природокористування”.
4. Мета та завдання ЕП.
5. Методи дослідження ЕП.
6. Еколого-економічна сутність природокористування.
7. Основні принципи природокористування на сучасному етапі.
8. Обґрунтування поняття “Раціональне природокористування”.
9. Еколого-економічна система та еколого-економічні відносини.
11. Економічний підхід до оцінки антропогенного впливу на НПС.

Тема 2. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ПОТЕНЦІАЛ

1. Економічна сутність та класифікація природних ресурсів.
2. Загальна характеристика мінерально-сировинних ресурсів.
3. Загальна характеристика земельних ресурсів.
4. Загальна характеристика водних ресурсів.
5. Природно-ресурсний потенціал України і Рівненської області.
Література: [1,2,3,4, 9, 14].

1. Під природними ресурсами розуміють тіла і сили природи, які використовуються і можуть бути використані людьми в процесі їхньої життєдіяльності. Вони складаються з власне природних ресурсів – елементи літосфери, гідросфери і атмосфери, що використовуються у виробничій діяльності, чи в сфері споживання, а також з природних умов, до яких належать сонячне випромінювання, тепло землі, рельєф місцевості, клімат, якщо останні безпосередньо залучаються людиною до виробничої діяльності.
Економічні межі між природними ресурсами і природними умовами – відносні. Природні умови і природні ресурси розрізняються не фізичним чи хімічним складом, а характером взаємозв’язків з людством. Тому одні і ті ж компоненти можуть бути тільки ресурсом (корисні копалини) або умовою (повітря), інші – умовою і ресурсом одночасно ( ліс, вода).
З часом все більше елементів природи переходить в клас ресурсу (сонячна енергія являлася раніше умовою, а зараз і ресурсом).
Природні ресурси відіграють значну роль в економіці будь-якої держави. Забезпеченість природними ресурсами – один з найважливіших економічних показників, що характеризує економічне положення країни. Поряд з працею і капіталом, природні ресурси є також фактором виробництва. Залучення природних ресурсів у суспільне виробництво означає перетворення їх у складову продуктивних сил суспільства, внаслідок чого природні продуктивні сили перетворюються в суспільні продуктивні сили.
Сьогодні розрізняють такі групи ПР як реальні та потенційні.
Реальні – використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства.
Потенційні – ресурси, які хоча й потрібні суспільству, але не можуть бути залучені у господарський оборот з якихось причин (через недостатню технічну оснащеність).
За екологічними ознаками природні ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні; Вичерпні у свою чергу - на відновні та невідновні(рис.2).

 

Рис. 2. Класифікація природних ресурсів

Крім того, існує природна класифікація за приналежністю до того чи іншого елементу природи:
- мінеральні ресурси;
- земельні ресурси;
- водні ресурси;
- рослинні і тваринні ресурси.
Невідновні ПР характеризуються обмеженими запасами, використовувати їх можна лише раз, оскільки поповнення їх на землі практично не можливе, через відсутність умов за яких вони виникли багато мільйонів років тому або відбувається дуже повільно.
До відновних належать ресурси, які можуть відтворюватись у природних процесах і підтримуватись у деякій мірі у постійній кількості, що залежить від рівня їх щорічного відтворення та споживання.
До невичерпних належать ресурси, які невичерпні як фізичне тіло.
Вичерпні і невичерпні ресурси можуть бути:
- замінними (наприклад: деревинні ресурси можна замінити металом, метал – пластмасами);
- незамінними (наприклад: атмосферний кисень для дихання, вода для пиття).

2. Мінерально-сировинні ресурси – основа функціонування значної кількості галузей світового господарства. Це сукупність усіх корисних копалин суші та світового океану, які використовуються у галузях енергетики, чорної та кольорової металургії, хімічній промисловості та будівництві. Вони є національним багатством кожної країни.
Виділяють такі групи мінерально-сировинних ресурсів:
- паливно-енергетичні (нафта, газ, торф, уранові руди);
- рудні ресурси (залізна, марганцева руди, боксити);
- гірсько-хімічна сировина (фосфорити, солі, сірка);
- природні будівельні матеріали і нерудні корисні копалини (мармур, граніт);
- гідромінеральні ресурси (підземні прісні та мінералізовані води).
У межах України розвідано більше 900 видів корисних копалин, що зосереджені більше як у 8 тисячах родовищ. Найважливіші складові програми раціонального використання мінеральних ресурсів – це способи розробки місць залягання корисних копалин, прогресивність технологічних процесів їхнього видобування, збагачення та переробки. Проте, на жаль, сьогодні мінерально-сировинні ресурси використовуються малоефективно.

3. Земельні ресурси – це ресурси всіх сільськогосподарських угідь (орні землі, сіножаті, пасовища тощо) ґрунтового покриву незалежно від форм його використання.
Загальна площа території нашої держави становить 603,7 млн. га. Загальна земельна площа України становить 60 335 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя - 41 854 тис. га. Із загального об'єму сільськогосподарських угідь частка орних земель складає 32,2 млн. га (54,96%), сіножатей - 1 966 тис. га і пасовищ - 4 556 тис. га.
Найбільші площі сільськогосподарських угідь розташовані в Одеській, Дніпропетровській і Харківській областях, а найменші - в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільший об'єм орних земель має Дніпропетровська область, а найменший - Закарпатська.
Земельний фонд у відповідності до цільового призначення складається із земель, які знаходяться в користуванні: сільськогосподарських підприємств; населених пунктів; промисловості, транспорту, курортів, заповідників тощо; державного лісового і водного фондів, а також земель державного запасу.
Одним з найважливіших компонентів земельних ресурсів є ґрунти – поверхневі шари земної кори, основною якістю яких є родючість. Ґрунт - є відтворюваним природним ресурсом, але для його природного відновлення потрібні сотні років. Тому дуже важливо запобігати дегра¬дації ґрунтів, підтримуючи, а при можливості й збільшуючи природну родючість.
Проявом негативного впливу антропогенної діяльності на стан земельних ресурсів є ерозія - руйнування родючого шару, дефляція - механічний винос ґрунту. Розрізняють такі види ерозії ґрунтів:
- водна ерозія;
- вітрова ерозія.
Тепер важливого значення набуває вироблення дієвого інструментарію стимулювання сільгоспвиробників до ведення тих видів діяльності, які дадуть найбільш позитивний ефект і щодо збільшення обсягів виробництва, збереження ґрунтового покриву, відтворення запасів гумусу, створення додаткових робочих місць та підвищення доходів працівників, і щодо активізації роботи інших сфер агропромислового комплексу регіону. Одночасно здійснювати формування системи мотиваційних важелів у напрямку посилення інноваційних процесів у сфері землекористування (розширення масштабів лісонасаджень, покращення експлуатації меліоративних систем тощо.
Більше того, необхідно розробити механізм адміністративно-правового та економічного впливу на процеси деградації ґрунтового покриву, отруювання пестицидами, мінеральними добривами та іншими хімікатами навколишнього середовища, зменшення вмісту в продуктах харчування небезпечних і шкідливих речовин. Тобто місцева влада повинна в найбільшій мірі використати наявний арсенал організаційних, фінансових та соціальних підойм, які спрямовувалися б на зменшення розораності ґрунтів, виведення з інтенсивного землеробства схилових земель і розміщення на них луків, пасовищ, лісопосадок.

4. Водні ресурси - це придатна для використання вода. Вони складаються з двох основних частин: 1) підземної, яка є постійною; 2) поверхневого стоку, який дуже змінюється і для корис¬тування потребує додаткового регулювання.
Загальні ресурси гідросфери за різними оцінками склада¬ють понад 1,4 млрд. км3, при цьому від 94 до 96,5% - це води світового океану. Запаси прісної води на нашій планеті при-близно 35 млн. км3, але і вона зосереджена головним чином у малодоступних льодовиках і підземних горизонтах. Льодови¬кові покриви - 71,7 тис. км3. Запаси води гірських льодовиків близько 2,4 тис км3, а Арктики - 9 тис. км3. Доступних для використання прісних вод суші на землі залишається менше 1 відсотка, а якщо врахувати її не¬рівномірне розповсюдження (понад 75% земельних угідь зна¬ходяться в зоні недостатнього зволоження), то стає зрозумілим, чому багато регіонів на планеті потерпає від водного дефіциту.
Для підвищення ефективності управління водним господарством передбачається перехід до управління водними ресурсами винятково за басейновим принципом, основними цілями якого є:
- удосконалення системи управління водорозподілом, водокористування, охороною та відтворенням водних ресурсів, захистом від шкідливої дії вод;
- забезпечення басейнової збалансованості розвитку водного господарства, охорони вод і відтворення водних ресурсів на основі узгодженості правових засад і управлінських дій суб’єктів басейнового управління, спрямованих на стале водозабезпечення населення і галузей економіки, досягнення прогресивних стандартів якості водних ресурсів і екологічного стану водних об’єктів, запобігання шкідливої дії вод.

5. Рівненська область розмістилася на північному-заході України. Сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера, джерела мінеральних вод і лікувальні грязі сприяють розвитку в області рекреації. Рівненщина багата на поверхневі води. На території області багато річок. Площа, зайнята водними і водогосподарськими об’єктами, становить 150,6 тис. га (7,5% території області), в тому числі під водою - 41,3 тис. га, з них під річками та струмками - 7,6 тис. га, каналами, колекторами та канавами - 20,1 тис. га, озерами та прибережними замкнутими водоймами - 4,6 тис. га, водосховищами, ставками та іншими штучними водоймами І9,0 тис. га, болотами - 107,5 тис. га, тобто водними ресурсами область забезпечена достатньо. Гідротехнічними й іншими водогосподарськими спорудами зайнято 1,8 тис. га. Основне живлення річок - талі стічні води (55-60% для річок Полісся і 25-45% - Лісостепу), дощове та ґрунтове. Пересічна густота річкової сітки становить від 0,21-0,31 км на км2 на півдні області до 0,3-0,43 км на км2 - на півночі.
Ґрунтовий покрив області дуже різноманітний. У північній частині поширені малопродуктивні ґрунти: дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, глеєві), торф’яні та торфоболотні. На півдні області найбільш часто трапляються продуктивні легко суглинисті, опідзолені сірі, темно- і світло-сірі ґрунти, а також опідзолені чорноземи. Основні проблемі господарського використання ґрунтів пов’язані з осушенням надмірно зволожених ґрунтів, вапнуванням кислих ґрунтів у Поліссі та протиерозійними заходами у лісостеповій частин області.
На Рівненщині площа земель, що потребують осушення, становить 374,8 тис. га. За площею осушених земель область займає одне з перших місць в Україні (260,5 тис. га). Площа меліоративних сільськогосподарських угідь становить 34% від загальної. Урожайність сільськогосподарських культур на осушених землях низька. Еродованих ґрунтів в області - 146 тис. гектарів.
Рівненська область характеризується високою лісистістю території - 36,5%. У лісах домінують високопродуктивні насадження, з яких 68% припадає на хвойні, 21% приходиться на м’яколистяні і 11% - на твердолистяні породи.
На території області виявлено і розвідано 132 родовища, де добувається 15 видів корисних копалин, і 330 родовищ торфу. Найбільш широко в складі ресурсного потенціалу представлена будівельна мінеральна сировина. Державне значення при цьому мають запасі цементної сировини, будівельного каменю, базальтів, облицювального каменю.
Основними напрямами розвитку регіону вважаються:
• оптимізація структури і рівня комплексної економіки на основі ефективного використання природних, виробничих, трудових та науково-технічних ресурсів;
• відродження старих та налагодження нових перспективних зв’язків, створення спільних підприємств, холдингових компаній та ін.;
• інноваційне та науково-технічне співробітництво;
• розширення ринку праці, досягнення його збалансованості та забезпечення продуктивної зайнятості населення.

Питання гарантованого рівня знань
1. Що розумієте під природними ресурси?
2. У чому відмінність між природними ресурсами та природними умовами.
3. Класифікація ПР за екологічними ознаками.
4. Природна класифікація ПР.
5. ПР України.
6. ПР Рівненської області.

Тема 3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

1. Необхідність і сутність економічної оцінки природних ресур-сів, її об’єкти і критерії.
2. Методичні підходи до економічного оцінювання природних ресурсів.
3. Абсолютна та порівняльна економічні оцінки ПР.
Література: [1, 2, 15]

1. Проблема оцінки природних ресурсів стоїть перед вченими і практиками дуже давно. Зрозуміло якщо природні ресурси залучені в природний оборот, то вони повинні бути оцінені, як будь-який інший товар. В цілому необхідність оцінки природних ресурсів обумовлюється такими обставинами:
- необхідністю точного врахування реальних затрат та вигод за проектами, що вибрані для реалізації. Важливістю врахування всіх екологічних наслідків кожного проекту, з метою розробки заходів щодо забезпечення сталого розвитку суспільства;
- необхідністю корекції національних рахунків держави з метою включення в них “амортизаційного природного капіталу”;
- необхідністю здійснювати адекватне цінове регулювання природокористування, спрямоване на стимулювання раціонального використання природних ресурсів, шляхом встановлення ставок оподаткування, що відображають їх реальну вартість.
У філософському розумінні „оцінка” – теорія проблеми цінності. Цінність відображає реальні взаємовідносини людини з навколишнім світом.
В оцінці взаємодіють дві сторони – об’єктивна – визначається реальними властивостями об’єкта оцінки як носія цінності,
- суб’єктивна – властивістю об’єкту (ПР) задовольняти потреби людини.
Лише в практичній взаємодії суб’єкта, що має потребу, і об’єкта, який наділений певними властивостями, останній набуває цінності для першого.
Об’єктом можуть виступати окремі ПР так і еколого-економічні системи різного рівня.
Економічна оцінка є результатом економічних розрахунків, які відображають у вартісних одиницях національну цінність природних благ, котра визначається шляхом вимірювання ефективності їх відтворення, або це грошовий вираз максимального ефекту, який зумовлюють ці ПР при багатоцільовому їх раціональному використанню.
Застосування оцінки ПР обумовлене необхідністю враховувати вплив природних факторів на підвищення ефективності суспільного виробництва, вдосконалення його галузевих і територіальних структур, стимулювання відновлення, раціонального використання і охорони природних ресурсів, які обмежені в часі і просторі.
Суть економічної оцінки ПР виражається через критерій, який обумовлений виробничим відносинами і дією економічного закону у природокористуванні.
Критерій виступає мірою оцінки функціонування ПР як засобів виробництва (земля для вирощування продовольчих культур, нафта для виробництва бензину, дизельного палива та мастил, залізна руда для виробництва сталі та чавуну і т. д.) і засобів життя (водні, тваринні та рослинні ресурси, які використовуються населенням для споживання).
Отже, ПР оцінюються лише тоді, коли суспільство відчуває потребу в них та залучає їх в суспільне виробництво.
Економічна оцінка природних ресурсів виконує дві основні функції: облікову і стимулюючу. Облікова полягає в тому, що природний ресурс розглядається як національне багатство. Стимулююча - плата за експлуатацію ресурсів різної якості та їх наявність, плата за вилучення, природних ресурси з народногосподарського обороту, компенсація збитків за нераціональне природокористування.
Дані функції тісно взаємозв’язані і в цілому орієнтують господарський механізм на раціональне природокористування.

2. Розрізняють дві основні концепції оцінки природних ресурсів:
1) витратна, в основі якої лежать витрати на освоєння природного ресурсу;
2) рентна, яка базується на обчисленні національного ефекту освоєння природного ресурсу.
У витратній базою оцінки служать вкладення праці та засобів у відтворення ресурсів. Якість природних благ за таким підходом виступає, як додатковий фактор міри цінності.
Так, економічна витратна оцінка 1 га землі оцінюється за формулою:

О = К (У/Т : У*/Т*),

де: К – середня по країні вартість освоєння 1га землі в сучасних умовах, грн.;
У/Т і У*/Т* - відношення урожайності до затрат на виробництво продукту, відповідно на оцінюваній ділянці і по країні.
При застосуванні витратної концепції необхідно враховувати такі показники:
- витрати необхідні для розвідки корисних копалин,
- витрати на освоєння родовищ (підготовка родовищ, створення інфраструктури, необхідної для експлуатації),
- витрати на видобуток ПР та їх підготовку до використання (збагачення, транспортування),
- витрати на формування супутньої інфраструктури і допоміжних товарів при опосередкованому використанні природних благ (зокрема рекреаційних ресурсів);
- витрати на відтворення відтворюваних і частково відтворюваних природних ресурсів (ґрунти, рослинні і тваринні ресурси),
- рекультиваційні витрати (відновлення порушених ландшафтів і якості середовища).
Рентна концепція базується на обчисленні диференційної ренти. Пропонуються різні підходи до визначення її величини. Одні базуються на фактичних цінах, інші на розрахункових. Також застосовуються різні методи обчислення, які базуються:
- на різниці вартості продукції з кращих і гірших земель;
- на різниці цін виробництва і собівартості продукції або чистого доходу підприємств, які функціонують в різних умовах і т.д.
Найбільш розповсюдженою і загально прийнятою є методика, згідно з якою диференційна рента визначається як різниця між цінністю продукції, що отримана при експлуатації природного ресурсу, і нормативним рівнем індивідуальних приведених затрат на її виробництво. Цінність продукції визначається за допомогою спеціально вирахуваних замикаючих затрат -суспільно-виправданих меж затрат на приріст виробництва відповідної продукції. Економічна оцінка природних ресурсів на основі рентної концепції розраховується за формулою:

R = Z – S ( 1 + р1), або R = max (k х g (Z-S)),

де, Р1 – норма прибутку;
k – коефіцієнт, який враховує динаміку у часі показників g, S і Z, а також ефекти знецінення майбутніх затрат і результаті (фактор часу);
g – коефіцієнт продуктивності природних ресурсів (визначається урожайністю с/г культур і розподілом землі між ними, коефіцієнтом утилізації запасів корисних копалин і т. д.);
Z – замикаючі (суспільно-виправдані межі затрат на приріст виробництва відповідної продукції) затрати на продукцію, яку виробляють при експлуатації природного ресурсу, грн.;
S – індивідуальні затрати на продукцію, яку отримали при експлуатації ПР, грн.
Крім того, в економічній літературі виділяють три основні економічні підходи вартісної оцінки природних ресурсів:
Затратний – полягає в тому, що основною детермінантою визначення вартості природного ресурсу виступають затрати на його розвідку, освоєння, видобуток та транспортування.
Результативний – базується на тому, яка роль природного ресурсу в створенні додаткової вартості. Тут визначальним моментом є його пропозиція, попит на нього, а також його рідкість та доступність.
Відтворювальний – полягає у необхідності визначення величини витрат на відтворення, запасів природних ресурсів, які залучені у господарський оборот. Поряд з грошовою оцінкою, суспільство може розраховувати скільки потрібно витратити праці для придбання (одержання) тих чи інших елементів навколишнього середовища (трудова оцінка ресурсів), який їхній обсяг у натуральному вираженні (натуральна оцінка).

3. При економічні оцінці ПР розрізняють два види: абсолютну і порівняльну економічну оцінку.
Абсолютна економічна оцінка ПР використовується для визначення розміру плати і прийняття ПР на баланс підприємства, а також відображення ПР у складі національного багатства.
Цей вид оцінки вказує на величину капітальних вкладень, необхідних для заміщення даного ПР на основі абсолютного ефекту відтворення продукту природокористування.
Розрізняють абсолютну поточну і довгострокову оцінки. Поточна являє собою щорічний ефект відтворення, довгострокова – їх суму за період знаходження ПР в обороті.
Поточна оцінка базується на методичній схемі визначення абсолютної ефективності капітальних вкладень.
Один з її показників визначається як відношення економії від зниження собівартості продукції до капітальних затрат, які визвали цю економію:

Єс = (С1 – С2) К,

де: С1 і С2 – собівартість продукції до і після впровадження капітальних вкладень, грн.;
К – величина капітальних вкладень, грн.
Якщо Єс > Еа, то капітальні вкладення вважаються ефективними. Еа = 0,14 – норматив загальної економічної ефективності.
Абсолютний ефект відтворення ПР визначається за формулою:

Єа = Еа х Сн х Пн,

де Єа – абсолютний ефект відтворення ПР, грн.;
Еа – нормативний коефіцієнт абсолютної економічної ефективності (Еа = 0,14);
Сн – середня по країні собівартість одиниці продукту природокористування, грн.;
Пн - величина продукту природокористування.
Ця формула застосовується для визначення загальнодержавної оцінки ПР виходячи з середніх об’єктивних умов відтворення.
У зв’язку з неоднаковою якістю ПР та їх місцезнаходженням у кожному конкретному випадку індивідуальні витрати необхідно співвідносити з загальнодержавним рівнем, корегуючи тим самим ефект відтворення конкретного ПР. Тоді формула матиме такий вид:

Єа = Еа х Сн х Пн (Пф/Сф : Пн/Сн),
або після перетворення:

Єа = [(Еа х Сн2 х Пф) / Сф] Кс, грн.;

де: Пф – фактична величина продукту природокористування;
Сф – індивідуальна собівартість продукту природокористування, грн.;
Кс – коефіцієнт споживчої вартості конкретного ПР.
Довгострокова оцінка ПР – це сума його поточних оцінок.
Порівняльна економічна оцінка ПР використовується для визначення ефективності різних заходів, направлених на більш повне, якісніше та економне використання ПР.
Порівняльна економічна ПР показує на доцільність і ефективність використання ПР конкретного регіону. Механізм розрахунків порівняльної ЕО базується на порівнянні ефективності капітальних вкладень.
Порівняльна ЕО визначається за формулою:

Єп = ∑[(С1 + Ен х К1) – (С2 + Ен х К2)] х ∆Пі,

де, (С1 + Ен х К1) і (С2 + Ен х К2) приведені затрати на одиницю додаткової продукції виробленої в різних регіонах, або за різними варіантами, грн.;
С1 і С2 – поточні витрати на одиницю продукту природокористування у різних регіонах або варіантах, грн.;
Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (встановлюється для кожної галузі використання ПР; для економіки в цілому Ен = 0,12);
К1 і К2 – капітальні витрати на одиницю продукту природокористування у різних регіонах, або за різними варіантами;
∆П обсяг приросту додаткової і-тої продукції.
Для оцінки затрат понесених в різні періоди потрібно враховувати коефіцієнт приведення (В):

В = 1 / (1 + Енп)t,

де: t – період приведення, років;
Енп – норматив для приведення різночасових затрат (0,08 – для звичайних витрат; 0,03 – витрат на відтворення лісу та рекультивацію земель).

Питання гарантованого рівня знань.
1. Функції, які виконує оцінка ПР.
2. Витратна концепція оцінки ПР,
3. Рентна концепція оцінки ПР.
4. Абсолютна економічна оцінка ПР.
5. Порівняльна економічна оцінка ПР.

Тема 4. ЗМІСТ І МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1. Забруднення як прояв еколого-економічного збитку.
2. Суть економічних збитків від порушення НПС та їх класифікація.
3. Збитки як економічна категорія.
4. Розрахунок збитків від забруднення НПС.
Література: [1,2,3,9, Пост. 303].

1. Вид порушень, який одночасно є наслідком діяльності підприємств і однією з причин втрати прибутку є забруднення.
Забруднення – занесення в середовище чи виникнення в ньому сторонніх речовин, не властивих йому або перевищення в період аналізу природного середньорічного рівня концентрації речовин, енергії чи будь-яких інших агентів понад норму.
Основними джерелами забруднення НПС є рухомі та стаціонарні.
Серед основних причин порушень НПС є:
- безгосподарське використання природних ресурсів;
- безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;
- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території;
- теплове забруднення територій.
В залежності від природи виникнення забруднення класифікують на: біологічне, фізичне, хімічне.
За об’єктами забруднення класифікують на: забруднення води, атмосфери, ґрунту тощо.
За тривалістю дії забруднення класифікують на: тимчасове, постійне.
За масштабом забруднення класифікують на: глобальні, регіональні, локальні.
Наслідками забруднення є:
- нанесення збитку для майна;
- зниження естетичної цінності ландшафту,
- нанесення збитку для рослинного і тваринного світу;
- шкода для здоров’я людини,
- порушення систем життєзабезпечення на різних рівнях.
Забруднення є натуральним проявом еколого-економічного збитку, наслідком антропогенної діяльності та однією з причин порушення стану НПС.

2. Еколого-економічний збиток від порушення (забруднення) природного середовища – виражені у вартісній формі фактичні і можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивного впливу, тобто шкода, додаткові витрати на її компенсацію, упущена вигода тощо. Одночасно під еколого-економічними збитками розуміють різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання НПС, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях НПС.
Економічний збиток від порушення природного середовища (скорочено еколого-економічний збиток) визначається суспільно необхідними витратами, що виникають внаслідок екодеструктивного впливу. Дія еколого-еко¬номічного збитку переломлюється через погіршення економічного стану конкретних суб’єктів господарю¬вання: в одному випадку зростають витрати одержан¬ня ними намічених результатів (доходу, прибутку), в іншому випадку знижується вигідність здійснюваної діяльності, тобто за тих самих витрат рівень доходу падає.
Екологічні втрати від забруднення є додатковими витратами підприємства. Ці витрати можуть покриватися підприємством у формі ціни товару та у вигляді штрафів, які сплачують з прибутку підприємства.
Економічна оцінка наслідків порушення НПС полягає у визначенні загальнодержавних збитків від погіршення НС і визначенні величини витрат, які необхідні для запобігання цих збитків. Негативний вплив на НПС розглядається як порушення НПС.
Для аналізу збитків від забруднення НПС розрізняють:
- витрати на ліквідацію наслідків забруднення атмосферного повітря;
- витрати на ліквідацію наслідків забруднення водних ресурсів;
- витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельних ресурсів;
- витрати на відновлення рослинного і тваринного світу;
- витрати на зберігання, охорону і використання твердих та рідких відходів виробництва.
При оцінці збитків від забруднення НПС враховують натуральні (кількісні) та вартісні показники.
Натуральні (кількісні) показники:
- загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, водні джерела і ґрунт;
- питомий обсяг викидів шкідливих речовин на одиницю продукції по інградієнтам (шкідливих компонентах);
- відношення фактичної концентрації конкретної речовини до гранично допустимої її концентрації до і після вводу в експлуатацію підприємств;
- залежність впливу величини забруднення на показники діяльності економіки країни.
Вартісні показники:
- виробництво товарної продукції в розрахунку на 1-го працюючого;
- оплата одного дня по тимчасовій непрацездатності;
- вартість різних видів робіт і продукції;
- вартість лікування одного хворого;
- вартість одної тони утилізованої сировини.
Розрізняють збитки завдані суспільству в цілому від забруднення НПС і збитки завдані господарствам. На рівні господарства збитки проявляють у втратах природних ресурсів, витратах на запобігання збиткам, зниженні прибутку підприємства.
Розрізняють такі класифікації збитків:
1) за характером дії, ступенем невизначеності, проявом у часі:
- фактичні (витрати спричинені впливом забрудненого середовища – власне збитки);
- прогнозні (витрати на передбачення негативного впливу забрудненого середовища на реципієнтів та зменшення сили впливу цього середовища);
- попереджені (витрати на попередження впливу забрудненого середовища на реципієнтів).
2) за галузями н/г:
- збитки промисловості,
- збитки с/г,
- збитки комунального господарства;
- збитки оздоровчих закладів та інші.
3) за компонентами НПС – водними, земельними, лісовими, атмосферними ресурсами.

3. Як економічна категорія – еколого-економічні збитки це різниця між сукупним суспільним продуктом (ССП), який міг би бути одержаний в результаті раціонального використання ПС і ССП одержаним при нераціональному його використанні. ССП – це сума матеріальних і духовних благ, створених суспільство за певний час.
Категорія економічний збиток від забруднення НПС з економічної точки зору розглядається як два види витрат:
1) витрати на попередження (запобігання) впливу забрудненого середовища на реципієнтів:
а) витрати на зменшення викидів,
б) витрати на нейтралізацію викидів, ізоляцію від них реципієнтів.
2) витрати на ліквідацію негативних наслідків, які спричинені впливом забрудненого середовища (власне збитком).
Отже, величина збитку визначається втратами від забруднення НС і витратами на компенсацію негативного впливу дії забруднень.
Втрати від забруднення НС поділяються на такі групи:
- економічні втрати (прискорене руйнування майна, зменшення родючості ґрунтів, збитки підприємств через втрату робочих днів працівниками, що захворіли, додаткові витрати на лікування);
- соціальні втрати (втрата здоров’я населенням, погіршення середовища проживання, умов праці та відпочинку, зростання рівня шуму та забрудненості). Частина з цих втрат піддається економічному обчисленню, частина – ні;
- втрата можливостей (руйнування того, що не використовується сьогодні, але може бути використаним в майбутньому).
Збитки, які завдаються НПС можуть покриватися:
- за рахунок підприємств, які забруднюють НПС (фінансові збори та штрафи);
- за рахунок централізованих доходів країни, або, іншими словами, вони розкладаються на все суспільство.
Аналіз еколого-економічного збитку здійснюється в такій послідовності:
1) визначається вид забруднення;
2) визначається вміст забруднюючих компонентів та тяжкість їхнього впливу на НПС, зона поширення забруднення та тривалість впливу;
3) проводиться розрахунок величини еколого-економічного збитку, керуючись нормативними методиками.
Тяжкість впливу забруднюючих речовин визначають такі характеристики цих речовин:
- хімічна природа, тобто наскільки вони активні та шкідливі для певного виду живих організмів;
- концентрація – вміст на одиницю об’єму повітря, води, ґрунту;
- стійкість – тривалість існування у повітрі, воді, ґрунті.

4. Економічному збитку властиві певні особливості, які призводять до методичної складності і трудомісткості його розрахунків, а саме:
- економічна знеособленість,
- багатоадресність.
Еколого-економічний ЗБИТОК складається з трьох елементів: втрачений продукт; недовиробле¬ний продукт; компенсаційні витрати.
Еколого-економічний збиток складається з трьох елементів: втрачений продукт; недовироблений продукт; компенсаційні витрати.
В загальному вигляді економічний збиток від порушення НПС можна розрахувати за формулою:

У = Ум + Ун + Ук,

де: Ум = ∆См + ∆Vм + ∆мм – вартість частини сукупного готового продукту (минулої праці), що втрачається через його пряме руйнування ;
∆См – втрата сировини, матеріалів, обладнання, через амортизацію у готовій продукції;
∆Vм – втрата витрат праці у готовій продукції;
∆мм – втрата доданої вартості у готовій продукції (податки та прибуток підприємств);
Ун = ∆Vн + ∆мн – втрата недовиробленої продукції через забруднення НПС;
∆Vн – втрата витрат праці у недовиробленій продукції;
∆мн – втрата доданої вартості (податків і прибутку) у недовиробленій продукції;
Ук = „∆Мк” = ∆Ск + ∆Vк – додаткові витрати на ліквідацію наслідків забруднення НПС (∆мк – тому, що фінансування цих витрат зумовлює зменшення прибутку підприємства);
∆Ск – витрати засобів виробництва на ліквідацію наслідків забруднення;
∆Vк - витрати живої праці на ліквідацію наслідків забруднення.
Чинники, які формують величину економічного збитку, мож-на об’єднати в три основні групи. До першої групи відносяться чинники впливу, що характеризують рівень деструктивного впливу на середовище. До другої — чинники сприйняття, що визначають кількість об’єктів, які сприймають негативний вплив екодеструктивних процесів. І, нарешті, до третьої групи належать чинники стану, які пов’язані з характеристиками економічної системи і дають змогу здійснювати вартісні оцінки натуральних негативних змін у суспільстві та природі.
Існує декілька підходів до визначення збитків, в яких із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану.
Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямками:
- прямі розрахунки втрат;
- непряма емпірична оцінка;
- аналітичний (статистичний) метод.
Емпірична оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою:

, (1)

де, γ –константа, що показує розмір шкоди, завданої при надходженні в НПС 1т умовно забрудненої речовини, грн./умов.т;
σ – коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової забудови, промисловості, с/г, угіддя, рекреаційні, лісові тощо), визначається як середньозважена по всій площі забруднення і залежить від різновидів територій, які потрапляють до забрудненої території;
ƒ – коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок;
М – порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять в НПС від джерела забруднення ум.т.
Емпірична оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюється за такою формулою:

,

де, γ – аналогічна до формули 1, а σ – (басейновий коефіцієнт) залежить від народногосподарського значення водного джерела, що піддається впливу забруднення.
Витрати спрямовані на компенсацію збитків непродуктивні (пасивні), а на попередження – продуктивні (активні).
Загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому необхідний для визначення коштів з охорони НПС як в цілому по країні, так і на окремо взятому підприємстві.
На сьогодні існують такі затверджені методики розрахунку розмірів відшкодування збитків від забруднення:
- водних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології від 18.05.1995);
- атмосферного повітря (методика затверджена наказом Мінекології № 38 від 18.05.1995;
земельних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології №171 від 27.10.1997.

Питання гарантованого рівня знань.
1. Класифікація видів забруднення НПС.
2. Збитки, як економічна категорія.
3. Показники, які необхідні для розрахунку збитків від забруднення НПС.
4. Етапи визначення збитків від забруднення НПС.
5. Конкретні види збитків від забруднення НПС.
6. Нормативні документи для визначення збитків завданих НПС.

Тема 5. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

1. Природоохоронні заходи: суть і класифікація.
2. Абсолютна і порівняльна економічна ефективність здійснення природоохоронних заходів.
3. Еколого-економічна оцінка проектів.
Література: [3,9, Пост. 303].

Головним завданням України на найближчу перспективу щодо гармонійного розвитку виробничого та природоресурсного потенціалу країни є запобігання збільшенню рівня забруднення НПС та виснаженню природних ресурсів. Одним із дієвих напрямків реалізації завдання є здійснення природоохоронних заходів (ПОЗ).
Природоохоронні заходи – комплекс дій людини спрямованих на попередження та послаблення негативного антропогенного впливу на НПС.
Розрізняють одно - і багатоцільові ПОЗ.
Одноцільові заходи направлені в основному на зниження забруднення НПС.
Багатоцільові заходи направлені не тільки на зниження забруднення НПС, але і на поліпшення економічних результатів діяльності підприємств.
Як показує практика здійснення природоохоронних заходів це доволі складний процес, який включає стадії: розробки, обґрунтування та впровадження. Не кожен із запропонованих природоохоронних заходів реалізовується на практиці. Це обумовлено рядом причин, основною з яких є економічна доцільність проведення запропонованого заходу.
Доцільність природоохоронних заходів характеризують показники ефективності. В основі показників ефективності лежать ефекти від проведення ПОЗ. Ефект будь-якого природоохоронного заходу включає в себе:
- економічний ефект – економію або попередження втрат природних ресурсів, живої та уречевленої праці у всіх сферах економіки та у сфері особистого споживання;
- соціальні результати – проявляються у поліпшенні фізичного розвитку людини, скорочені захворюваності, збільшенні тривалості життя та періоду активної діяльності людини, покращенні умов праці та відпочинку, збереженні естетичної цінності природних та антропогенних ландшафтів, пам’яток природи, заповідників тощо;
- екологічний ефект виражається у зниженні негативного впливу на НПС та покращенні його стану. Цей ефект проявляється у зменшенні обсягів забруднюючих речовин у НПС, у збільшенні кількості та поліпшенні якості земельних, лісових, водних та інших ресурсів.
Всі ці результати виражаються у грошовій формі лише з невеликою відмінністю – соціальний та екологічний ефекти напряму в грошових показниках, так як економічний ефект (ΔЧД, ΔС тощо) не виражаються.
В наслідок ймовірності вираження всіх результатів у грошовій формі можна прорахувати загальний ефект природоохоронних заходів, який поряд із приведеними затратами є складовою економічного обґрунтування природоохоронних заходів.
Загальна ефективність використання ПОЗ визначають внаслідок розрахунків різних видів ефективності:
- економічної; - екологічної; - соціальної.
Економічна ефективність ПОЗ визначається шляхом співставлення економічних результатів з витратами, які необхідні для їх здійснення за допомогою показників загальної економічної ефективності.
Екологічна ефективність визначається шляхом співставлення екологічних результатів (різниці негативного пливу на НПС до і після впровадження ПОЗ) до витрат на впровадження ПОЗ.
Соціальна ефективність ПОЗ визначається співставлення показників, що характеризують соціальний результат (зміна показників до і після впровадження ПОЗ), до затрат які необхідні для їх досягнення.

2. Ефективність впровадження ПОЗ визначається за показниками загальної та порівняльної економічної ефективності, чистого ефекту.
Загальна (абсолютна) ефективні затрат на впровадження ПОЗ визначається для виявлення економічної результативності природоохоронної діяльності на всіх рівнях господарювання (підприємство, регіон, галузь, держава).
Загальна (абсолютна) економічна ефективність ПОЗ розраховується як відношення річного обсягу повного економічного ефекту до суми приведених витрат, які визвали цей ефект:

Еа = ∑∑ Еіj / (Сн + Ен х Кн),

де, Еіj – повний економічний ефект і-того виду від упередження збитків на j-тому об’єкті, грн.;
Сн – річні поточні витрати на обслуговування і утримання ОФ, які забезпечили цей ефект, грн.;
Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,14).
Кн – капітальні витрати в будівництво фондів природоохоронного признач., грн.
Показник загальної економічної ефективності капітальних вкладень розраховується за формулою:

Еак = (∑∑ Еіj - Сн) / Кн.

Капітальні вкладення рахуються ефективними якщо Еак > Ен.
Крім вартісних показників для визначенні ефективності ПОЗ використовують натуральний показник.
Він розраховується як зниження шкідливих речовин в атмосфері, водному середовищі і ґрунті на одиницю капітальних вкладень, які визвали ці зміни:

Ес = ∆В / Кн,

де, ∆В – величина зміни викидів (різниця в обсягах до і після впровадження ПОЗ) шкідливих речовин з урахуванням коефіцієнта шкідливості;

∆В = ∑ кі (В1і – В2і),

де: кі - коефіцієнт шкідливості і-того інградієнта.
В1і і В2і – величина викидів інградієнта і-того виду відповідно до і після впровадження ПОЗ.
Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних заходів використовується для вибору найкращого варіанту природоохоронних заходів, за умови, коли варіанти, що порівнюють, забезпечують досягнення однієї цілі та пов’язані з конкретним об’єктом. Критерієм показника порівняльної ефективності виступає мінімум приведених витрат.
При виборі із кількох варіантів найкращого рішення показником порівняльної економічної ефективності є мінімум приведених витрат:

С + Ен х К → min;

де, С - поточні річні витрати на обслуговування і утримання фондів природоохоронного значення;
К – капітальні вкладення на впровадження ПОЗ;
Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.
Якщо порівняльні варіанти відрізняються за строками освоєння капітальних вкладень, а поточні затрати змінюються, то необхідно приводити затрати більш пізніх років до поточного моменту. Для цього застосовується коефіцієнт приведення:

В = 1 / (1 + Енп)t,

де, t – період приведення в роках;
Енп – норматив приведення різночасових витрат (на охорону і відновлення лісів – Енп = 0,08, рекультивацію земель - Енп = 0,03).
Для порівняльної ефективності ПОЗ, які мають тривалі строки реалізації проекту та внесення додаткових капітальних вкладень використовують формулу:

∑[(Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп)t ] → min,

де: Кп – початкові капітальні вкладення в ПОЗ;
Кgt – додаткові капітальні вкладення для t - го року експлуатації;
Сt – поточні витрати для t - го року.
Чистий економічний ефект природоохоронних заходів ґрунтується на порівнянні витрат на їх здійснення з досягнутими завдяки цим заходам економічних результатів.
Поточні витрати і чистий економічний ефект розраховуються, як правило, за один рік. Інколи є необхідність визначення загального порівняльного економічного ефекту (на весь термін здійснення природоохоронного заходу). Тоді слід приймати в розрахунках не приведену, а загальну суму капітальних витрат, а от річні витрати та щорічний результат – дисконтувати. При цьому слід мати на увазі, що внаслідок макроекономічних процесів (наприклад інфляції) відбувається зміна вартості, отже для таких розрахунків необхідно також додатково використовувати економічні інструменти приведення грошових (вартісних) показників до порівняльного виду.
3. Для забезпечення ефективного використання ПР та не допущення погіршення стану НПС будь-які проектні рішення (будівництво нових та реконструкція старих підприємств, будівництво доріг, проведення зрошувальних та осушувальних робіт, перепрофілювання земельних та водних басейнів і ін.) проходять еколого-економічну оцінку (ЕЕО).
ЕЕО передбачає:
- забезпечення раціонального природокористування і охорони НПС;
- дотримання норм і правил рекультивації земель та збереження родючого шару ґрунту;
- обґрунтування доцільності вибору земельних угідь для проведення меліорації земель;
- оцінку ефективності заходів, що виключають забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів шкідливими викидами і скидами;
- обґрунтування санітарно-гігієнічної доцільності спорудження об’єктів;
- аналіз наявних заходів по запобіганню водної та вітрової ерозії, вторинного засолення, підтоплення і забруднення земель;
- наявності заходів з запобігання забруднення підземних та поверхневих вод шкідливими викидами та скидами;
- експертизу проектів на відповідність вітчизняним та зарубіжним екологічним стандартам.
ЕЕО проводиться в чотири етапи:
- оцінка допустимості будівництва нових та реконструкції діючих підприємств;
- еколого-економічне обґрунтування передбачуваного будівництва нових підприємств;
- мінімізація впливу запроектованого об’єкту на НПС;
- визначення порівняльного еколого-економічного ефекту капітальних вкладень на будівництво нових і реконструкцію діючих виробничих об’єктів.

Питання гарантованого рівня знань.
1. Розкрийте суть ПОЗ.
2. Види ефективності впровадження ПОЗ.
3. Визначення загальної (абсолютної) економічної ефектив-ності впровадження ПОЗ.
4. Натуральні показники для оцінки ефективності ПОЗ.
5. Визначення загального ефекту впровадження ПОЗ.
6. Визначення порівняльної економічної ефективності впро-вадження ПОЗ.
7. Еколого-економічна оцінка проектів.

Тема 6. УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

1. Управління природокористуванням та його правові основи.
2. Органи управління та контролю за природокористуванням.
3. Система екологічних стандартів і нормативів.
Література: [9, 16, Закон]

1. Управління природокористуванням полягає у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, проведення екологічної експертизи, контролю, інформування і іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища та повинне враховувати концепцію повного госпрозрахунку природо-користувачів, права і обов’язки територіальних і галузевих органів, форми матеріальної відповідальності за порушення природо-охоронного законодавства.
Господарський механізм управління природокористуванням включає:
- правові норми природокористування;
- організаційну структуру управління;
- загальнодержавне планування;
- госпрозрахункові умови раціонального природокористу-вання.
Правові норми природокористування в Україні регламент-туються:
- Конституцією України;

- Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.;
- Земельним кодексом від 25.10.01 р.;
- Кодексом України про надра від 27.07.94 р.;
- Водним кодексом від 06.06.95 р.;
- Лісовим кодексом від 21.01.94 р.;
Законами України:
- „Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.92 р.;
- „Про тваринний світ” від 03.03.93 р.;
- „Про природний заповідний фонд України” від 16.06.92 р.;
- „Про екологічну експертизу” від 18.02.95 р.

2. Державне управління у галузі охорони НПС здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві Ради, державні адміністрації та спеціально уповноважені на те органи.
ВР України:
– визначає основні напрями державної політики у галузі охорони НПС;
- затверджує державні екологічні програми;
- визначає правові основи регулювання відносин в галузі охорони НПС, в тому числі прийняття рішень щодо обмеження, припинення або зупинення діяльності екологічно небезпечних підприємств;
- встановлює правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій, статусу потерпілих громадян та порядку оголошення таких зон.
Кабінет Міністрів:
- здійснює реалізацію екологічної політики держави;
- забезпечує розробку державних, міждержавних та регіональних екологічних програм;
- встановлює порядок утворення і використання державного фонду охорони НПС;
- встановлює порядок розробки та встановлення екологічних нормативів та лімітів;
- встановлює порядок визначення та сплати зборів за забруднення НПС;
- координує діяльність різних виконавчих органів в сфері природокористування;
- зупиняє або припиняє діяльність підприємств, що порушують екологічне законодавство.
Місцеві Ради (сіл, міст, районів, областей), державні обласні та районні адміністрації, міські та сільські голови:
- координують екологічну діяльність всіх підприємств, організацій та установ на підвідомчій території;
- затверджують місцеві екологічні програми;
- дають дозвіл на розміщення на своїй території підприємств;
- видають і скасовують дозволи на використання ПР місцевого значення;
- здійснюють контроль за дотриманням екологічного законодавства;
- організовують проведення екологічної експертизи;
- організовують вивчення НПС;
- створюють резервні фонди для фінансування заходів щодо охорони НПС;
- організовують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій.
Спеціальні органи:
- Міністерство екології та природних ресурсів;
- Обласні управління екологічної безпеки.
Міністерство:
- здійснює комплексне управління в галузі охорони НПС;
- здійснює державний контроль за використанням і охороною земель, надр, вод, повітря, лісів, рослинного та тваринного світу;
- організовує моніторинг НПС;
- затверджує нормативи та приймає участь у розробці стандартів що регулюють використання ПР і охорону НПС;
- здійснює державну екологічну експертизу;
- видає дозволи на захоронення шкідливих відходів, викидів шкідливих речовин та використання ПР,
- здійснює контроль за дотриманням екологічного законодавства всіма підприємствами, установами та організаціями;
- обмеження чи зупинення діяльності підприємств які експлуатуються з порушенням екологічних законів та з перевищенням гранично допустимих викидів.
В Міністерство входять:
- Державна екологічна інспекція;
- Державна геологічна служба;
- Державна служба заповідної справи;
- Державна служба геодезії, картографії та кадастру.
- Національна комісія радіаційного захисту населення.
Функції охорони і використання окремих об’єктів природи виконують також інші спеціальні державні органи:
- Державний комітет України по земельних ресурсах;
- Державний департамент рибного господарства;
- Державний комітет лісового господарства України;
- Державний комітет по водному господарству України;
- Державний комітет ядерного регулювання;
- Державна комісія з енергозбереження;
- Міністерство здоров’я України.

3. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони НПС, використання ПР та забезпечення екологічної безпеки.
Державні стандарти в галузі охорони НПС є обов’язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режими використання і охорони ПР, методи контролю за станом НПС, вимоги щодо запобігання забруднення НПС, інші питання пов’язані з охороною НПС та використанням ПР.
Екологічні нормативи встановлюють:
- гранично допустимі викиди та скиди у НПС забруднюючих хімічних речовин;
- рівні допустимого шкідливого впливу на НПС фізичних та біологічних речовин;
- нормативи використання ПР.
Екологічні нормативи встановлюються з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм та гігієнічних нормативів.
Нормативи ГДК забруднюючих речовин у НПС та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних, та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи ГДК забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на НПС.
Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів.
Нормативи збору за використання ПР визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.
Нормативи збору за використання ПР встановлює КМ України.
Ліміти використання ПР місцевого значення встановлюються за порядком визначеним обласними та міст центрального підпорядкування Радами.
Ліміти використання ресурсів державного значення встановлює КМ України.
Збір за забруднення НПС встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в НПС і розміщення відходів.
Ліміти скидів забруднюючих речовин в НПС, утворення і розміщення відходів виробництва встановлюються:
- у випадку коли це приводить до забруднення НПС країни – Міністерством екології та природних ресурсів;
- в інших випадках обласними управліннями екології.
Збори за використання ПР та забруднення НПС в межах встановлених лімітів відносяться на витрати підприємства, а за понадлімітні – з прибутку підприємства.
Основу екологічного нормування складають:
- ГДК – гранично допустимі концентрації;
- ОБРВ – орієнтовно безпечні рівні впливу;
- ГДВ – гранично допустимі викиди ( в атмосферу);
- ГДС –гранично допустимі скиди ( у водні об’єкти)
- тимчасово погоджені викиди і скиди;
- ліміти використання природних ресурсів, викидів і скидів.
Норми ГДК і ОБРВ є єдиними для всієї території України. Екологічні нормативи (ГДВ і ГДС) розробляються і вводять у дію державні природоохоронні органи, норми охорони здоров’я та інші уповноважені на те державні органи в межах своєї компетенції, у відповідності до природно-ресурсного законодавства.
Розрахунок граничнодопустимих викидів (скидів) забезпечує такі розміри забруднення, які б не приводили до порушення нормативів наявності шкідливих речовин в одиниці об’єму атмосфери чи води. Такі стандарти називаються граничнодопустимими концентраціями (ГДК) - це нормативи, які встановлюються для шкідливих речовин в одиниці об’єму повітря, води; маси харчових продуктів, ґрунту; або на поверхні, що при їх наявності у визначеній концентрації за певний проміжок часу практично не впливають на здоров’я людини і не викликають негативних наслідків у потомства.
Тимчасово погоджені викиди і скиди – встановлюються для речовин про які ще не має достатньої інформації, шляхом розрахунків, як правило терміном на 2-3 роки.

Питання гарантованого рівня знань.
1. Функції управління природокористуванням.
2. Господарський механізм управління природокористуванням.
3. Правове забезпечення природокористування.
4. Повноваження ВР України в галузі охорони НПС.
5. Повноваження КМ України в галузі охорони НПС.
6. Повноваження місцевих Рад України в галузі охорони НПС.
7. Повноваження міністерства екології і природних ресурсів України в галузі охорони НПС.
8. Органи контролю за використання ПР в Україні.
9. Екологічні стандарти і нормативи.
10. Нормативи збору і ліміти використання ПР та забруднення НПС.

Тема 7. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

1. Еколого-економічні показники: оцінка і ставки
2. Економічний інструментарій: роль у системі товарно-грошових відносин.
3. Еколого-економічні інструменти: принципи формування і механізми дії.
4. Форми еколого-економічних інструментів.
Література: [1,2].

1. Еколого-економічні показники (е/е)– це показники, що характеризують різні сторони використання ПР.
За функціональним призначенням виділяють дві групи е/е показників: оцінки і ставки.
Е/е оцінки – це види економічних показників, що характеризують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб’єктів (витрати, доходи), у відповідь на процеси використання природних благ або впливу на компоненти середовища.
Завдання е/е оцінок – з максимальним ступенем вірогідності охарактеризувати, яким чином пов’язані з використанням природних ресурсів процеси, що відбуваються в природі, суспільстві і технічних системах, як вони впливають на вартісні показники діяльності економічних суб’єктів.
Е/е показники є первинною інформаційною основою для розрахунку е/е ставок.
У свою чергу, на основі ставок формують е/е інструменти, за допомогою яких здійснюється регулювання системи товарно-грошових відносин.
Крім того е/е оцінки використовуються для обґрунтування варіантів соціально-економічного розвитку продуктивних сил чи базових технологій.
Е/е ставки – це питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів (системи цін і платежів, умов одержання прибутку та ін.).
Економічні інструменти – це засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб’єктів. За допомогою економічних інструментів можна, впливаючи на спонукальні мотиви діяльності суб’єктів господарювання, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки і навіть транснаціональних систем.
В процесі використання природних ресурсів взаємодіють такі економічні суб’єкти, які мають прямий або непрямий вплив на стан НПС:
- громадяни, що проживають на даній території;
- законодавчі органи (Верховна та місцеві ради), що формують від імені народу правове поле використання природних факторів;
- розпорядчі органи (уряд, місцеві адміністрації), що управляють даною територією;
- виробники продукції;
- посередники (в торгівлі, наданні транспортних послуг, зберіганні);
- споживачі продукції.

2. Основою регулювання товарно-грошових грошових відносин в країні, в тому числі і в природоохоронній сфері є економічні механізми.
Економічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються діючі в конкретних умовах економічні закони і здійснюється сполучення і узгодження суспільних, групових та приватних інтересів.
Економічний механізм відіграє важливу роль у реалізації цілей екологічної політики господарського суб’єкта будь-якого рівня.
Основні компоненти економічного механізму:
- правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов’язки, ліцензії, обмеження, процедури та ін.);
- система відносин власності на основні засоби виробництва;
- організаційна структура економіки, тобто система зв’язків, що формує економічні відносини між суб’єктами господарювання по вертикалі та горизонталі;
- система суспільних інструментів (традиції, моральні засади, порядки, звичаї, духовні цінності), що формують соціально-інформаційне поле економічної активності;
- економічні інструменти.
Економічні інструменти поділяються на:
- ціни за ресурси (ціни за сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; збори за забруднення; орендна плата за використання ОФ (у тому числі природоохоронної спрямованості), ціна за використання трудових та фінансових ресурсів). Основна екологічна функція ціни за ресурс – обмежувальна (обмежує можливу кількість ресурсів для споживання та величину шкідливих викидів і скидів);
- економічні вигоди (додатковий дохід чи одержання певних переваг, які можна бути втілити в додатковий дохід) формуються під впливом трьох груп факторів:
 внутрішньою здатністю економічного суб’єкта отримати максимум вигоди від використання ПР;
 властивостями даного ПР, його кількісними і якісними характеристиками;
 зовнішніми умовами економічного середовища для економічного суб’єкта (ціни на первинні ресурси, можливість встановлювати ціни на свою продукцією, перерозподільна система (податки, платежі, пільги).
Основна функція економічної вигоди – мотиваційна.
- перерозподільні платежі / виплати (система вилучення частини одних економічних суб’єктів з метою передачі іншим економічним суб’єктам.
Перерозподільні інструменти виконують функції еколого-економічної і еколого-соціальної корекції.

3. Еколого-економічні інструменти – це засоби (методи, заходи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їх діяльності в екологічно сприятливому напрямку.
Е/е інструменти розрізняються:
- механізмом реалізації;
- природою впливу на економічні інтереси суб’єкта;
- критеріальною базою розрахунку ставок;
- вихідними принципами впливу на ключові групи економічних суб’єктів;
- формою інструмента.
Механізми реалізації:
- адміністративний перерозподіл коштів, через штрафи і субсидії;
- фінансові трансфери, через податки, платежі, кредити, виплати;
- вільні ринкові механізми перерозподілу коштів, через торгівлю екологічними дозволами;
- сприяння на ринку, через застосування не грошових форм підтримки економічних суб’єктів (нагородження спеціальними знаками, безплатна реклама).
Природа впливу на економічні інтереси суб’єкта. За цим фактором е/е інструменти поділяються на дві групи:
- інструменти, спрямовані на вилучення доходів (штрафи);
- інструменти, спрямовані на збільшення доходу (субсидії).
Податки і збори за забруднення НПС можуть виконувати як функції вилучення, так і функції відносного збільшення доходів (при пільгах у оподаткуванні) економічних суб’єктів.
З врахуванням цього фактора ставки е/е інструментів (податків, платежів) поділяються на:
- емпіричні, які не прив’язуються до реальних показників впливу екологічних факторів на економічну систему. Критерієм встановлення ставки у цьому випадку є фіскальні показники, які підбираються емпіричним шляхом.
- розрахункові, які визначаються на підставі реальних еколого-економічних показників (витрат і вигод) підприємств, що пов’язані безпосередньо з процесами впливу на НПС.
Критеріальна розрахункова база ставок:
- економічні показники, які характеризують економічний стан підприємств та їх можливу поведінку у відповідь на зміну будь-яких параметрів системи (цін, ставок податків, платежів);
- еколого-економічні оцінки, що характеризують ті економічні показники, які пов’язані з використанням природних факторів чи зі зміною стану природного середовища.
Вихідні принципи впливу на ключові групи економічних суб’єктів:
- принцип „забруднювач сплачує” (застосовується коли існують технічні можливості виробництва продукції без шкідливого впливу на НПС, або існує можливість суттєвого її зниження);
- принцип „споживач сплачує” (застосовується коли не існує можливості виробництва продукції без екодеструктивних процесів);
- принцип „усе суспільство сплачує” (витрати на екологічні цілі здійснюються на солідарній основі, за рахунок коштів платників податків.

4. Форми еколого-економічних інструментів:
1) Податкові інструменти (е/е податки збираються на місцевому, регіональному і державному рівнях та направляються на фінансування ПОЗ). Розрізняють:
- громадянський екологічний податок (стягується з платоспроможних громадян на екологічні цілі (Франція);
- податок на розв’язання глобальних, національних чи регіональних екологічних проблем (податок на подолання наслідків Чорнобильської аварії в Україні);
- податок на транзит через країну вантажів;
- екологічний податок на автомобілі;
- екологічний податок на повітряний транспорт;
- екологічний податок на конкретні групи товарів (мінеральні добрива, пластмасову тару, мастила, розчинники);
- екологічний податок на паливо (в залежності від наявності в ньому шкідливих компонентів: свинцю, вуглецю, сірки, окисів азоту);
- комунальний податок (компенсація витрат на водогін, каналізацію, утилізацію відходів).
Податкові пільги:
- на виробництво продукції екологічного призначення (очисне обладнання, медичні товари, засоби екологічного контролю);
- на здійснення екологічно орієнтованих видів діяльності (переробка відходів, рекультивація земель);
- при виробництві екологічно чистої продукції;
- на продукцію яка зменшує матеріаломісткість і енергоємність суспільного продукту;
- прискорена амортизація продукції екологічного призначення.
Акциз – непрямий податок на продаж певного товару. Підняття за допомогою акцизного збору цін на енергоносії і мінеральні ресурси заставляє їх споживачів впроваджувати енерго та ресурсозберігаючі технології.
2) Мито – обов’язків внесок при ввезенні чи вивезенні певного товару.
Застосування ввізних мит на екологічно небезпечну продукцію, обмежує її ввезення на територію країни.
Застосування вивізного мита на продукцію, виробництво, якої пов’язане, з забрудненням НПС, зменшить обсяги її виробництва.
3) Плата, платежі, збори – форма вилучення доходу з природо- користувачів, яка залежить від розміру впливу на НПС:
- плата за землю;
- плата за мінеральні ресурси;
- плата за використання ефіру;
- платежі за вирубку лісу;
- платежі за використання ресурсів рослинного і тваринного світу;
- платежі за полювання і рибалку;
- платежі за вхід на територію природних парків;
- платежі за викиди в атмосферу;
- платежі за скиди у водні джерела;
- платежі за розміщення твердих та рідких (у контейнерах) відходів.
4) Штраф – грошове покарання за порушення екологічних нормативів (шкідливих викидів та скидів, використання мінеральних ресурсів).
5) Субсидія – цільова безповоротна допомога на впровадження ПОЗ.
6) Дотація – грошова допомога з державних джерел на покриття збитків від екологічної діяльності (наприклад вирощування екологічно чистої продукції).
7) Грант – оплачене державою замовлення на екологічні дослідження, впровадження ПОЗ та виробництво екологічно чистої продукції.
8) Кредит – цільова поворотна позичка на екологічні цілі з пільговою процентною ставкою, або безпроцентна.
9) Виплати – з державного, місцевого бюджетів та цільових фондів на відшкодування витрат екологічного характеру.
10. Прискорена амортизація основних фондів екологічного призначення. Цей інструмент зменшує оподатковану базу підприємств.
11. Цінові інструменти – державне регулювання цін шляхом їх збільшення або зменшення з метою зменшення виробництва і споживання екологічно небезпечної продукції і збільшення виробництва і споживання екологічно чистої продукції.
12. Сприяння або обмеження на ринку за допомогою організаційних заходів (маркетингове сприяння, інформаційна підтримка, державний протекціонізм).
13. Премії, нагороди, призи за екологічну діяльність.
14. Екологічне страхування з метою захисту потерпілих і відповідальності тих хто заподіяв шкоду НПС.

Питання гарантованого рівня знань.
1. Еколого-економічна оцінка природних ресурсів.
2. Еколого-економічні ставки використання ПР.
3. Економічні інструменти.
4. Економічні механізми регулювання екологічної діяльності.
5. Основні компоненти економічного механізму.
6. Еколого-економічні механізми.
7. Механізми реалізації екологічної діяльності.
8. Природа впливу на економічні інтереси суб’єкта.
9. Принципи впливу на групи економічних суб’єктів.
10. Податковий екологічний інструмент.
11. Мито та платежі як засоби регулювання екологічної діяльності.
12. Штрафи, субсидії, гранти та дотації як засоби регулювання екологічної діяльності.
13. Регулювання екологічної діяльності за допомогою кредитів, амортизації, цінового інструменту та страхування.

Тема 8. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

1. Фінансів природокористування: сутність і джерела фінансу-вання.
2. Платежі (збори) за порушення природного середовища.
2. Збори за забруднення атмосфери.
3. Збори за забруднення водних об’єктів.
4. Збори за розміщення відходів.
5. Збори за завдання шкоди рослинам та тваринам.
6. Збори за використання природних ресурсів.
Література: [1,2, Пост. 303].

1. Фінанси природокорис¬тування розглядаються переважно як сукупність відносин, які пов’язані з рухом природної складової національного багатства, тобто формуванням, розподілом - перерозподілом, використанням цього досить специфічного фонду вартості, речовинним змістом якого є природні блага.
Під фінансуванням розуміють забезпечення необхідними фінансовими ресурсами витрат на розвиток національного господарства, соціально-культурний розвиток, розвиток природоохоронної сфери діяльності та інші суспільні потреби, які здійснюються за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання, асигнувань з державного бюджету та інших фінансових джерел. Тобто за таким уявленням фінансування має функцію грошового покриття витрат на економічний, соціальний та екологічний розвиток, який можна розглядати як фінансове забезпечення процесу відтворення, без розподілу за масштабом відтворення – просте або розширене.
В Україні фінансування заходів щодо охорони навколиш-нього природного середовища здійснюється за рахунок:
- Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
- коштів підприємств, установ та організацій;
- позабюджетних фондів охорони навколишнього природ-ного середовища;
- добровільних внесків та інших коштів.
Державний бюджет і місцеві бюджети формуються за рахунок платежів за використання природних ресурсів за-гальнодержавного та місцевого значення. Платежі за вико-ристання природних ресурсів місцевого значення повністю надходять до місцевого бюджету. Платежі за використання природних ресурсів загальнодержавного значення у відсотковому співвідношенні надходять до Державного бюджету України і до місцевих бюджетів.
Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до Державного бюджету України, здійснюється Верховною Радою України. Розподіл коштів за використан¬ня природних ресурсів, що надходять до місцевих бюджетів, здійснюється відповідними обласними та міськими (міст за-гальнодержавного значення) Радами народних депутатів за поданням органів Міністерства екології та природних ресурсів України. Для фінансування заходів з охорони НПС також утворюються державний та місцеві фонди охорони НПС. Місцеві фонди охорони НПС утво¬рюються в межах єдиного фонду відповідної Ради народних депутатів за рахунок:
а) платежів за забруднення НПС;
б) частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони НПС та шко¬ду, заподіяну порушенням законодавства про охорону НПС у результаті господарської та іншої діяльності;
в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
Розподіл платежів, що надходять до місцевих позабюд¬жетних фондів охорони НПС, здійснюється відповідними обласними, міськими Рада¬ми народних депутатів за поданням відповідних органів Міністерства екології та природних ресурсів України.
В Україні можуть утворюватись й інші, в тому числі, по-забюджетні фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони НПС, раціо¬нального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (фонди заповідників, екологічні фонди підприємств тощо).

2. Однією зі складових фінансового механізму природокорис-тування є система зборів за порушення НПС, яка має такі основні елементи:
- порядок вилучення коштів в економічних суб’єктів;
- ставки платежів, які встановлюють величину збору за одиницю шкідливого впливу на ПС;
- допустимі межі порушення середовища, в межах встановлених лімітів, та з віднесенням платежів на витрати підприємства.
За понадлімітне порушення ПС, платежі стягуються за п’ятикратною ставкою та сплачуються за рахунок прибутку підприємства.
- порядок розподілу зібраних коштів.
В Україні збори стягуються за такі види порушення ПС(рис.4):
- забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними дже-релами;
- забруднення водних об’єктів;
- розміщення відходів;
- спричинення збитку рослинам і тваринам.
Порядок сплати зборів за першими трьома видами порушення ПС затверджені Постановою КМ України від 01.03.99 р. № 303.
В подальшому нормативи корегувалися Постановою КМ України № 402 від 28.03.2003 р. та № 626 від 21.07.2005 р. (збільшені у 2,373 рази відносно тих, що діяли у 2004 р.).
Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення НС України затверджена 24.05.93 р. Міністерством НПС України.
Збори розраховуються підприємствами самостійно на підставі отриманих лімітів та затверджених нормативів і сплачуються щоквартально за наростаючими з початку року показниками.

 

 

 

 

 

 

 

 

Екологічні платежі розподіляються таким чином:
- 10 % - на окремі рахунки фондів охорони НПС сільських, селищних, міських бюджетів;
- 25 % - на окремі рахунки фондів охорони НПС обласних бюджетів;
- 65 % - на окремий рахунок фонду охорони НПС Державного бюджету.

2. Збори за забруднення атмосфери.
Стаціонарні джерела забруднення.

Пас = ∑[(Млі х Нбі) + (Кп х Мпі х Нбі)] х Кнас х Кф,

де: Пас – сума зборів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, грн.;
Млі – річний обсяг викиду і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;
Мпі – річний обсяг понадлімітного викиду і-ої забруднюючої речовини (фактичний викид мінус ліміт), т;
Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні викиди (5);
Нбі – норматив збору за викид 1 т забруднюючої речовини в атмосферу в межах ліміту, грн./т.
Для основних, забруднюючих атмосферу речовин, нормативи
Для тих речовин, для яких не встановлені ні класи небезпеки, ні орієнтовно безпечні рівні впливу, норматив установлюється як для І класу небезпеки.
Кнас – коригуючий коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту (до 100 тис. – 1; 100,1 – 250 – 1,2; 250,1 – 500 – 1,35; 500,1 – 1000 – 1,55; понад 1000 – 1,80).
Кф – коригуючий коеф., що враховує народногосподарське значення населеного пункту (села і міста районного значення – 1, обласні центри і міста обласного значення – 1,25, курортні місця – 1,65);
Пересувні джерела забруднення.

Пап = ∑Мі х Нбі х Кнас х Кф,

де: Пап – сума зборів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами, грн.;
Мі – кількість використаного пального і-го виду, т;
Нбі – норматив збору за 1 т використаного і-го пального, грн. (для автомобільного транспорту (дизельне паливо – 11, бензин етиловий – 14, бензин не етиловий – 11, зріджений нафтовий газ – 14, стиснений природний газ – 7); для морського і річного транспорту (дизельне паливо – 14, бензин – 21, мазут – 11); для залізничного транспорту (дизельне паливо – 11 грн. /т).

3. Забруднення водних об’єктів.

Пв = ∑[(Млі х Нбі) + (Кп х Мпі х Нбі)] х Крб.,

де: Пв – сума зборів за скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, грн.;
Млі – річний обсяг скиду і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;
Мпі – річний обсяг понадлімітного скиду і-ої забруднюючої речовини (фактичний скид мінус ліміт), т;
Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди (5);
Нбі – норматив збору за скид 1 т забруднюючої речовини в атмосферу в межах ліміту, грн./т.
Для основних, забруднюючих водні об’єкти речовин, нормативи встановлені КМ України (додаток 2).
Для неосновних, забруднюючих водні об’єкти речовин, нормативи встановлюються в залежності від гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин (у воді рибогосподарських водойм – до 0,001 мг/л – 9796 грн. /т; 0,001-0,090 – 7102; 0,1-1,0 (включно) – 1224; 1-10 – 125; понад – 10 – 25 грн. /т).
Для скидання забруднюючих речовин у озера і ставки нормативи збільшуються у 1,5 рази; у підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод – 10 раз.
Для забруднення територіальних і внутрішніх морських вод України із суден встановлені спеціальні нормативи (додаток 3).
Крб – регіональний (басейновий) коригуючий коефіцієнт (для басейнів Азовського і Чорного морів – 2, Дунаю, Дніпра (від Каховського гідровузла до Чорного моря), Сіверського Донця, Міуса, Кальміуса – 2,2; Дніпра (від кордону до Києва, Західного Бугу, Вісли, Десни – 2,5; Дністра, рік Криму – 2,8; Тиси, Пруту – 3,0).

 

4. Розміщення відходів.

Прв = ∑[(Млі х Нбі) + (Кп х Мпі х Нбі)] х Км х Ко,

де: Млі – обсяг розміщення шкідливих відходів і-го виду в межах ліміту, т;
Мпі – обсяг розміщення понадлімітних шкідливих відходів і-го виду (фактичні обсяги розміщення шкідливих речовин за мінусом лімітів), т;
Нбі – норматив збору за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, в залежності від класу небезпеки відходів, грн./т. (І – надзвичайно небезпечні відходи – 196, ІІ – високо небезпечні – 7, ІІІ – помірно небезпечні – 2, ІУ – мало небезпечні – 1);
Км – коригуючий коефіцієнт, що враховує розташування місця розміщення відходів (у межах населених пунктів чи на відстані менше 3 км від них – 3; за межами населених пунктів, не менше 3 км – 1);
Ко – коригуючий коефіцієнт, що враховує обладнання місця розміщення відходів (спеціально обладнані полігони, що цілком забезпечують охорону атмосфери, води і землі від забруднення – 1; смітники, що не забезпечують повного захисту середовища – 3).
Норматив збору для:
- обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням – 83 грн. /одиницю;
- люмінесцентних ламп – 1,5 грн. /одиницю.

5. Завдання шкоди рослинам і тваринам.
За заподіяння шкоди рослинам і тваринам діють такі види зборів:
- штрафи за незаконний промисел диких звірів і птахів, не занесених у Червону книгу України – від 5 до 110 мінімумів зарплати (наказ Мін лісгоспу і Мінекобезпеки від 12.03.96 р. № 24/32);
- штрафи за незаконний видобуток цінних видів риб, водних тварин і рослин (Постанова КМ України від 28.01.94 р. № 41);
- штрафи за збиток, нанесений лісовому господарству, ушкодженням дерев, чагарників, саджанців і ін. (Постанова КМ України від 26.06.96 р. № 676);
- штрафи за ушкодження дерев і газонів у населених пунктах (Постанова КМ України від 26.06.96 р. № 676);
- штрафи за збиток тваринам і рослинам, занесеним у Червону книгу України (Постанова КМ України від 01.06.93 р. № 399);
Шкода, заподіяна порушенням законодавства про природно-заповідний фонд (Постанова КМ України від 03.04.95 р. № 239).
Спричинення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення екологічного законодавства (аварійні випадки забруднення довкілля):
- водним ресурсам;
- атмосферному повітрю;
- земельним ресурсам.

6. Збори за використання ПР формуються на основі таких елементів:
- ліцензій на споживання ПР;
- нормативів використання ПР;
- порядку стягнення зборів за використання ПР;
- ставок зборів за використання ПР;
- системи розподілу коштів зібраних за використання ПР між різними рівнями господарювання.
6.1. Плата (збори) за землю.
1. За використання земель сільськогосподарського призначення.
Річна ставка земельного податку встановлюється від вартості 1 га сільськогосподарських угідь
- для ріллі, косовиць, і пасовищ – 0,1;
- для багаторічних насаджень – 0,03.
2. За використання земель населених пунктів.
Річна ставка земельного податку встановлюється в розмірі 1 % від її грошової оцінки.
Ставки земельного податку для населених пунктів, де не встановлена плата за землю (табл. 1).
Додаткові коефіцієнти для курортних населених пунктів:
Південний берег Криму 3,0;
Південно-Східне узбережжя Криму – 2,5;
Західне узбережжя Криму – 2,2;
Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської, Херсонської областей – 2,0;
гірські райони і передгір’я Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей – 2,3;
узбережжя Азовського моря – 1,5.
Таблиця 5.1.
Ставки земельного податку, для населених пунктів де не проведена оцінка землі
Розмір населеного пункту, тис. чол. Середня ставка податку, коп../ м2 Коефіцієнт для міст обласного підпорядкування
20-50
50-100
100-250
250-500
500-1000
1000 і вище 7,5
9,0
10,5
12,0
15,0
21,0 1,2
1,4
1,6
2,0
2,5
3,0
За нецільове та понад відведені норми використання земель збори справляються у 5-кратному розмірі.
3. Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне використання (сільськогосподарських угідь під промисловість, дороги, зв’язок, оборону, оздоровлення, історико-культурні цілі та за землі лісового і водного фондів за межами населених пунктів) справляється в розмірі 5 % від грошової оцінки ріллі по області.
Для залізничного транспорту і військових з’єднань – 0,02 % грошової оцінки ріллі по області.
За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного призначення – 50 % грошової оцінки ріллі по області.
За вилучення лісових угідь – 0,3 % грошової оцінки ріллі по області.
Земельний податок за ділянки водного фонду - 0,3 % грошової оцінки ріллі по області.
6.2. Платежі (збори) за використання надр.
1. Збір за видачу ліцензій юридичним особам встановлений Постановою КМ України від 31.08.95 р. № 709 (Додаток 4). Для фізичних осіб збір за видачу ліцензій зменшується на 50 %, для іноземних юридичних та фізичних осіб – збільшується в 2 рази.
2. Плата за користування надрами справляється за нормативами використання одиниці природного ресурсу (Додаток 5).
Базові нормативи за використання надр для видобутку затверджені Постановою КМ України № 1014 від 12.09.97 р., скореговані Постановою КМ України № 957 від 08.08.01 р. (набрали чинності з 01.01.02 р.).
Згідно Постанови КМ України № 1735 від 06.11.03 р. з 1 січня 04 р. щорічно наростаючим підсумком проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики і водного транспорту, нормативів плати за користування надрами, крім затверджених у відсотках до вартості корисних копалин та нормативів плати за видобування вугілля, на індекс інфляції цін промисловості у попередньому праці.
3. Відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету (додаток 6).
4. Плата за використання підземного простору (Постанова КМ України від 08.11.2000 р. № 1682):
- за зберігання природного газу і газо продуктів – 0,05 грн./тис. куб. м;
- за зберігання нафти і нафтопродуктів - 0,05 грн./куб. м;
- за зберігання винопродуктів - 0,14 грн./куб. м;
- за вирощування грибів, овочів, квітів та ін. рослин – 0,08 грн./кв. м.
- за зберігання харчових продуктів, промислових та ін. товарів, матеріалів і речовин - 0,06 грн./кв. м.
- за провадження іншої господарської діяльності - 0,20 грн./кв. м.
6.3. Плата за використання водних ресурсів.
Повна ставка плати (збору) за використання водних ресурсів є сумою двох ставок (Встановлені Водним кодексом у 1995 р., та неодноразово корегувалися):
- за використання води як природного ресурсу у системі водопостачання;
- за забір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання.
Нормативи плати за спеціальне використання прісних вод затверджені Постановою КМ України від 08.02.97 р. № 164 (Додаток 7 – із поверхневих водних об’єктів, Додаток 8 – підземних вод).
Нормативи плати (збору):
- за використання водних ресурсів для потреб гідроелектроенергетики – 0,7 грн./100 куб. м.;
- за використання водних ресурсів:
= вантажним транспортом – 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;
= пасажирським флотом – 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.
6.4. Плата (збори) за спеціальне використання лісових ресурсів регулюється таксами (ставками) затвердженими Постановою КМ України від 20.01.97 р. № 44. Такси передбачають плату за кожний пень (зрізане дерево).
При таксації ліси України поділяються на два лісотаксові пояси:
- перший – всі ліси, крім тих, які зазначені в п. 2;
- другий – ліси Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та гірської частини Львівської області. Тут ставки в середньому на 15 % нижчі ніж для першого поясу.
В залежності від відстані лісосіки до пункту вивозу ліси поділяються на 5 розрядів: 1-й – до 10 км; 2-й - 10,1 – 25 км; 3-й – 25,1- 40 км; 4-й – 40,1 – 60 км; 5-й – 60,1 км і більше.
Зазначені відстані корегуються на – 1,10 (для лісів з рівнинним рельєфом); 1,25 (для лісів з горбистим рельєфом та площі яких понад 50 % зайняті болотами); 1,5 (для лісів з гірським рельєфом).
Такси встановлюються по кожній лісовій породі в залежності від розміру деревини. За розміром деревина поділяється на 3 групи:
- велика – відрізки стовбура діаметром від 25 см у верхньому перерізі без кори;
- середня – діаметром від 13 см до 24 см;
- дрібна від 3 до 12 см.
Для некондиційної, „дров’яної” деревини такси складають 25 % від такс дрібної ділової деревини.
У додатку 9 наведені такси для двох характерних порід: сосни (представник основних порід), самшит (представник неосновних порід).
6.5. Плата (збір) за спеціальне використання об’єктів тваринного світу.
Мисливське господарство (Положення про мисливське господарство затверджене Постановою КМ України від 20.07.1996 р. № 780).
Обов’язковою умовою полювання є наявність ліцензії.
Для дрібних тварин (заєць, птахи) – це спеціальні картки, за якими можна відстрілювати встановлену кількість особин в день (заєць – 1 особина в день – 10 грн.).
Для великих тварин плата стягується у два етапи:
- на першому купується ліцензія на відстріл 1 особини (лось – 2,5 неоподаткованих місячних зарплат, олень благородний – 2, олень плямистий – 1,5, лань – 1, козуля – 0,5, кабан – 1,2, ведмідь – 60. Для іноземних громадян вартість ліцензій збільшена у 6-7 разів.
- на другому етапі мисливець повинен заплатити державі за вбитого звіра за діючими на момент полювання цінами зі знижкою 30 %.
Вилов диких тварин (нормативи плати за вилов встановлені у доларах США Постановою КМ України від 25.01.96 р. № 123). У цій Постанові понад 100 найменувань.
Окремі нормативи, дол./ одиницю : їжак – 5, білка – 10, ховрашок – 2, хом’як – 1, яструб – 100, сова – 40, лелека – 60, жайворонок – 5, ластівка – 7, синиця – 10.
Використання риб та інших водних живих ресурсів.
Нормативи затверджені Постановою КМ України від 05.09.96 р. № 1073 в доларах США за 1 тону водних продуктів (всього понад 60 видів не занесених до Червоної книги).
Окремі нормативи, дол./ т :
- для внутрішніх водойм: карась – 17,7, лящ – 40,7, окунь – 31,4, щука – 62,4;
- для Чорного і Азовського морів: камбала – 66,9, акула – 183,8, кілька – 18,1, осетер – 384,5, оселедець дунайський – 115,3, оселедець керченський – 98,3, скумбрія – 94,0, ставрида – 68,0, хамса – 39,8, судак – 68.6.
Платежі за використання радіочастотного ресурсу України встановлені Постановою КМ України від 14.02.01 р. № 140, грн./ МГц :
- за радіорелейний зв’язок радіослужби – 85;
- стільниковий радіозв’язок, діапазон 300-470 МГц (для Києва – 255000, для інших регіонів – 85000 – 170000);
- стільниковий радіозв’язок, діапазон 890-960 МГц (для Києва – 1350000, для інших регіонів – 170000-680000);
- передача та ретрансляція телезображень, звуку і цифрової інформації, діапазон 250-40 МГЦ (для Києва – 1700, інших регіонів – 680 – 1360);
- передача телезображень, діапазон 30-300 МГц, потужністю 1-10 Вт – для всіх регіонів – 170;
- те саме, потужністю від 20,1 кВт і вище – 13600.
Розподіл зборів за використання природних ресурсів між державним та обласними і місцевим бюджетами (табл. 5.2).
Таблиця 5.2
Структура розподілу зібраних екологічних коштів, %
Збори У держбюджет В обласні, місцеві бюджети
За землю
За надра
За воду
За лісові ресурси
За рибні та інші водні живі ресурси 30
40
80
80

100 70
60
20
20

-

Питання гарантованого рівня знань.
1. Основні елементи системи зборів за порушення ПС.
2. Порядок розподілу зібраних коштів за забруднення ПС.
3. Розрахунок зборів за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами.
4. Розрахунок зборів за забруднення атмосфери пересувними джерелами.
5. Розрахунок зборів за забруднення водних об’єктів.
6. Розрахунок зборів за забруднення ПС розміщенням відходів.
7. Розрахунок зборів за заподіяння шкоди рослинам і тваринам.
8. Плата за землю.
9. Плата за використання надр.
10. Плата за використання водних ресурсів.
11. Плата за використання лісових ресурсів.
12. Плата за використання тваринного світу.
13. Платежі за використання радіочастотного ресурсу.
14. Структура розподілу зібраних екологічних ресурсів.

Тема 10. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА, ГАЛУЗІ, ВИРОБНИЦТВА.

3. Екологічна безпека і екологізація виробництва, галузі.
4. Інфраструктура екологічної безпеки виробництва.
5. Практичні процедури управління екологізацією економіки.
6. Комплексні послуги з екологічної модернізації підприємств
Література [1,2].

Досить нагальною в нинішніх умовах є проблема забезпе-чення самостійності регіонів щодо питань проведення земельної реформи, формування та функціонування комунальної власності, у тому числі і стосовно об’єктів екологічної безпеки, механізмів надання трансфертів місцевим бюджетам, залучення інвестицій з використанням комунального майна як застави тощо.
Відповідно основною ланкою стає організа¬ція стосунків місцевої влади і природокористувачів регіону на засадах платності всіх ресурсів.
Враховуючи сказане, важливою складовою механізму державного регулюван¬ня екологічної безпеки залишається розробка регіональних екологічних програм. Реально можна планувати екологічну політику в регі¬оні виходячи з пріоритету економіки. Регіональна економічна політика складається з бюджетної і податкової політики; пла¬нування, прогнозування і програмування в регіоні; використання природних ресурсів і розпорядження власністю регіону; розмі¬щення продуктивних сил і здійснення структурних перетворень у регіоні; політики розвитку регіональних комплексів (аграрно-промислового, будівельного, транспортного); контрольно-аналітич¬ної діяльності і інформаційного забезпечення
Сучасний напрямок розвитку галузі, відповідно, є екологізація виробництва, формування екологічного виробництва.
Екологізація – це зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції.
Екологізація є більш широким поняттям ніж природоохоронна діяльність.
Екологічне виробництво – це виробництво, яке випускає екологічно чисту продукцію, не завдає шкоди НПС бо виробничі процеси здійснюються за безвідходними технологічними циклами.
На сьогодні виділяють соціальні, економічні та технологічні передумови екологізації виробничих чинників.
Соціальні передумови виникають тоді, коли соціальні інтереси, культурний рівень і особисті бажання людей сприяють виникненню екологічних потреб (передумови „необхідності”).
Економічні передумови створюються тоді, коли в економічній системі виникають економічні умови та організаційні механізми, що забезпечують для виробника економічну вигідність процесів екологізації (передумови „ефективності”).
Технологічні передумови виникають, коли у виробничій системі накопичуються достатні технічні засоби реалізації екологічний потреб (передумови „здійснюваності”). Економічні і технологічні передумови формують групу передумов „достатності”.
Основні стадії екологічної трансформації виробництва начебто „слід у слід” повторюють чотири стадії формування екологічного попиту і передбачають:
- розвиток екологічного обладнання;
- екологічно обумовлене удосконалення технологій;
- підвищення ефективності складових життєвого циклу виробів і послуг;
- виробництво товарів, що обслуговують принципово новий стиль життя.
Відповідно ці стадії екологізації виробництва символічно називають такими етапами:
- очисних споруд,
- маловідходних технологій;
- тотальної ефективності;
- екологізації стилю життя.

2. У формуванні інфраструктури екологічного ринку, як свідчить досвід, можна виділити такі рівні: підприємство, корпорація, регіон; держава і міжнародний рівень. Так, рівень підприємства, корпорації включає системи екологічного менеджменту й аудиту, спеціалізовані підрозділи щодо відтворення й охороні НПС, еколо¬гічного маркетингу. Регіональний рівень включає спеціалізовані підпри¬ємства і служби екологічного контролю в регіоні, недержавні об’єднання підприємців, в тому числі екологічні. Державний адміністративно-ринковий рівень складається з об’єднань і служб

для вирішення міжре¬гіональних і міжгалузевих загальнодержавних екологічних проблем. У свою чергу, міжнародний рівень охоплює адміністративно-ринкові структури для вирішення міжнародних екологічних зобов’язань (напри¬клад, транскордонні забруднення водних об’єктів, зміни клімату тощо).
Відповідно до класифікації екологічних робіт і послуг підприємства та організації, що входять до екологічної інфраструктури, за функціональ¬ною орієнтацією і характером організації робіт розподіляються в основ¬ному на такі типи:
- дослідження (оцінка) стану природно-ресурсного потенціалу і навколишнього середовища (збір і обробка інформації, розробка екологічних обмежень і регламентувань щодо природокорис-тування, аналіз і прогноз діяльності природокористувачів, здійснення екологічного моніторингу, аудиту та ін.).
- надання екологічних послуг суб’єктам господарської діяльності (екологічна інвентаризація, екологічний аудит, розробка проектів ГДВ і ГДС для підприємств, еколого-консалтингові послуги, екологічне страхування, впровадження екологічних стандартів, екологічне навчання та ін.);
- здійснення рекультивації і відтворення природних об’єктів (рекультивація земель, лісовідтворення, очищення водних басейнів; утилізація, переробка і захоронення відходів, благоустрій та озеленення територій тощо);
- виробництво природоохоронних, ресурсозберігаючих техніки і технології, природозберігаючої та екологічно чистої продукції;
- забезпечення функціонування самої екологічної інфраструк-тури (екологічний менеджмент) з інформаційними послугами, ремонт і обслуговування природоохоронної техніки та обладнання, підготовка і перенавчання кадрів, залучення і фінансовий менеджмент екологічних інвестицій, грантів та ін.
В умовах дефіциту бюджетних і інвестиційних ресурсів на екологічні цілі, реалізацію екологічної політики та екологічних програм, завдання державних органів управління на всіх його ієрархічних рівнях полягає у створенні гнучких механізмів

взаємодії адміністративних і ринкових структур. Насамперед це мають бути цільові державні програми розвитку екологічних ринків і екологічного підприємництва.

1. Найбільшого поширення в практиці природокористування набули такі процедури екологічного управління:
1) оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС);
2) екологічний аудит;
3) екологічна оцінка життєвого циклу виробів;
4) міжнародні стандарти екологічного менеджменту і аудиту;
5) місцеві ініціативи і забезпечення сталого розвитку („Місцева агента – 21”).
ОВНС - у широкому розумінні ця процедура припускає оцінку можливих наслідків впливу будь-яких видів діяльності на навколишнє середовище. Як стандартна процедура ОВНС стала застосовуватися (практично одночасно в багатьох країнах) як екологічна ревізія (експертиза) великих гос¬подарських проектів. За звичай ОВНС включає кілька стадій:
• виявлення необхідності і ступеня деталізації ОВНС;
• попередня оцінка впливу, визначення найбільш важливих
типів впливу для їх оцінки; дослідження впливу проекту на НПС;
• складання висновку про вплив на НПС;
• рецензування фахівцями отриманих результатів, форму-вання висновків про можливість реалізації чи не реалізації про-екту, виявлення альтернатив розвитку (змін) проекту чи його повної заміни;
• моніторинг впливу і післяпроектний аналіз/аудит (ревізія
післяпроектної діяльності).
Екологічний аудит – це процес екологічної перевірки, який має систематично проводитись і документуватись; він полягає в отриманні й оцінці об’єктивної інформації з метою визначення відповідальності критеріям аудиту конкретних екологічних заходів, умов, систем управління чи інформації про них з подальшою передачею результатів цього процесу замовнику. Екологічний аудит часто вклю¬чає такі види аналізу:
• аудит (перевірка) дотримання екологічного законо¬давства, нормативів і правил (у тому числі встановлених самою компанією), аналіз екологічної діяльності компанії;
• аудит системи управління природокористуванням;
• перевірка сертифікації компаній;
• перевірка сумлінності дотримання компанією еко¬логічних зобов’язань, особливо при придбанні чи злитті компаній;
• перевірка заяви чи звіту компанії про екологічну діяльність.
Екологічний аналіз життєвого циклу продукції - це аналітичний метод оцінки ефектів впливу на навколишнє середовище протягом усього часу існування даної продукції (ви-робу): з моменту її створення до знищення. При цьому як ос-новні етапи життєвого циклу продукції звичайно називають:
• наукові дослідження і розробки;
• конструкторська підготовка;
• технологічна підготовка;
• виробництво вихідних матеріалів і енергоресурсів;
• транспортування і зберігання природних ресурсів;
• виготовлення продукції, її пакетування;
• транспортування, зберігання і продаж продукції;
• використання продукції споживачем;
• утилізація (ліквідація) відходів продукції після її викори-стання.
Міжнародні стандарти екологічного менеджменту й ауди-ту - це регламентовані міжнародною організацією із стандарти-зації (ІSO) порядок і зміст робіт і документів у сфері екологічного управ¬ління й аудиту.
Зокрема стандарт регламентує:
• види робіт з екологічного управління;
• види і зміст необхідних документів;
• права й обов’язки окремих виконавців;
• оцінку ступеня впливу на природне середовище підприємства чи його постачальників;
• екологічні цілі і завдання підприємства;
• аналіз стадій, процесів і видів діяльності, що можуть викликати екодеструкцію;
• розробку програми дій з екологічного удосконалення і відповідальних за окремі ВИДР; робіт;
• детальні рекомендації з перевірки (аудиту) функціонування системи;
• системи реєстрації подій;
• графік внутрішніх і зовнішніх перевірок.
Система екологічних стандартів ІSО 14000 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації шкідливих речо¬вин, ін.), не на технічні характеристики чи технологічні рішення (наприклад, використовувати чи не використовувати певні техно¬логії), а на принцип постійного вдосконалення. Зокрема, згідно з цими стандартами, існує вимога використовувати «найкращу до¬ступну технологію». Стандарти ІSО 14000 згруповані за трьома напрямками:
• регламентація загальних принципів;
• формування інструментарію;
• управління екологічною якістю продукції.
Офіційно стандарти ІSО 14000 є добровільними. Вони не підміняють законодавчих вимог і служать своєрідним посібни-ком фірмам щодо самозобов’язань у сфері природокористуван-ня.
Місцеві ініціативи щодо забезпечення сталого розвитку Суть таких починань - у реалізації рішень Ріо-конференції 1992 року, яка прийняла «Порядок денний на 21 століття» (Аgеnda-21). Основ¬на ідея, що пролунала на конференції, - це те, що стійкого стану природних систем планети можна досягнути тільки на основі індивідуального підходу до врахування місцевих особливостей у розвитку соціально-економічних систем. Саме тому на конфе¬ренції пролунало гасло «думати глобально - діяти локально!» Однак індивідуальність територіального управління не означає відсутності загальних принципів у методах керування. Однією з таких загальних рис є перехід органами місцевого самовряду¬вання від планів і програм соціально-економічного розвитку (доповнених програмами охорони природи) до єдиних планів/програм, що передбачають сталий соціально-економічно-екологічний розвиток. Таким чином, природоко¬ристування з другорядної сфери перетворюється на базовий ком¬понент формування планів територіального розвитку.

4. Найбільш ефективним шляхом досягнення еколого-економічного ефекту без знач¬них капітальних затрат в умовах дефіциту бюджетних і оборотних коштів є некапіталомістка екологічна модернізація підприємств різних форм власності. Ця ситуація характерна для України в умовах реформування економіки. При цьому досягаються такі цілі:
• екологізація функцій системи загального управління підприєм¬ством із запровадженням міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту, екологічного аудиту, а також досвіду екологічного інжинірингу, маркетингу;
• оновлення виробничих процесів (технологічних систем) з метою поліпшення екологічних характеристик виробництва і збільшення економічного ефекту;
• модернізація очисних споруд з економічним ефектом;
• екологічне оздоровлення промділянки і прилеглої території;
• підвищення екологічної свідомості і кваліфікації персоналу.
Екологічний менеджмент – сукупність принципів, форм, методів, прийомів, та засобів управління виробництвом та виробничим персоналом з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності.
Екологічний консалтингу – надання консультацій товаровиробникам, продавцям, покупцям з питань природоохоронної діяльності чи природокористування підприємств, фірм, організацій.
Фінансовий інжирінг – розроблення нових фінансових інструментів та операційних схем, придатних для здійснення фінансово-кредитних операцій.
Екологічний маркетинг — це комплексна діяльність певної сукупнос¬ті організаційних структур, спрямована на визначення, прогнозування і формування споживчих потреб, на просування природних ресурсів, то¬варів і послуг екологічного призначення від виробника до споживача в сфері природокористування і зменшення забруднення НПС.
Відповідно до визначених цілей надаються послуги у складі:
• комплексної експрес-оцінки (екоекспрес-аудит), екологічного
менеджменту підприємства, промділянки з прилеглою територією
(5 км по периметру), відходів, очисних споруд, бухгалтерської звітності (екологічні витрати);
• поглибленого екоаудиту життєвого циклу продукції за рекомен¬аціями екоекспрес-аудиту;
° екологічного інжинірингу обґрунтування програми екологічної модернізації виробництва з економічним ефектом (некапіталомісткість і самоокупність заходів);
• екологічного маркетингу щодо забезпечення некапіталомісткої
екомодернізації;
• екологічного лізингу для вирішення інвестиційних проблем екомодернізації;
• підвищення екологічної кваліфікації персоналу для забезпечення реалізації програми екологічної модернізації;
• управлінського (менеджерського) консалтингу супроводження реалізації програми екологічної модернізації виробництва.
Процес екологічної модернізації ґрунтується на системно-екологічно¬му підході.

Питання гарантованого рівня знань.
1. Екологізація та природоохоронна діяльність.
2. Передумови екологізації виробництва.
3. Стадії екологізації виробництва.
4. Завдання екологізації в Україні.
5. „Квадрат” механізму управління екологізацією.
6. Мета і завдання екологізації.
7. Ринкові механізми управління екологізацією.
8. Процедури екологічного управління.

6. ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗКУ ЗАДАЧ З ДИСЦИПЛІНИ

Тема. Економічна оцінка природних ресурсів.

Задача 1.

За допомогою витратного підходу обчисліть вартість земельних ділянок призначених для вирощування пшениці. Виберіть найкращий варіант.
Вихідні дані:
1. Середня врожайність – 42 ц/га.
2. Середні затрати на вирощування і збір – 795 грн/га.
3. Середня вартість освоєння по Україні – 2750 грн/га.
4. Прогнозована врожайність і витрати з новоосвоєних земель.
Район
Показники Здолбунів-ський Костопіль-ський Сарнен-
Сякий
Урожайність ц/га 49 37 36
Затрати грн/га 792 795 710

Задача 2.

Використовуючи рентну концепцію оцінки природних ресурсів, зробіть вибір кращого серед варіантів щодо відкриття нових копалин видобутку золота в Закарпатській, Одеській та Дніпропетровській областях. При цьому врахувати, що для підприємства доступний тільки один варіант серед наявних.
На ринку за золото такої якості, яку пропонує дане підприємство, склалася ціна 75 грн/г. Коефіцієнт, який враховує динаміку у часі показників g, Z і S прийняти рівним одиниці.

Області
Показники Закарпат-ська Одесь-ка Дніпропет-ровська
Затрати (грн.) на видобуток і виробництво 1 г. золота, грн./г 36,9 37,1 40,3
Запаси золота, т. 1,75 1,82 1,69

Задача 3.

Визначити абсолютну економічну оцінку природних ресурсів для відображення їх у складі національного багатства, якщо за останніми даними геологічної розвідки в Сумській області було виявлено нові родовища газу потужністю 92 млн. м3. Собівартість видобутку 1 тис. м3 газу на даний момент становить – 4 у.од. за тис. м3, (Еа=0,14).

Задача 4.

Використовуючи абсолютну економічну оцінку природних ресурсів, зробіть оцінку вартості прийняття на баланс підприємства земельних наділів багатих золотою рудою, якщо:
1. Обсяг запасів золота – 1,2 т.
2. Ринкова ціна за золото такої якості – 75 грн/г.
3. Загальнодержавна собівартість виробництва одного грама золота – 40,1 грн/г.
4. Рентабельність виробництва золота даного підприємства – 55%.
5. Еа=0,14

Задача 5.

Використовуючи порівняльну економічну оцінку природних ресурсів, зробіть висновок щодо доцільності капітальних вкладень вугільнодобувного підприємства в сумі 1100000 грн. на удосконалення технології видобутку та розрахуйте ефект від впровадження даного заходу.
На даний момент основні економічні показники діяльності підприємства мають вигляд:
1. Річний обсяг видобутку кам’яного вугілля – 102 тис. т.
2. Річна собівартість видобутку грн. – 9800 тис. грн.
Інженерним відділом запропонований варіант щодо удосконалення технології видобутку кам’яного вугілля, який призведе до:
- зменшення витрат на видобуток до 96 грн./т.,
- збільшення обсягу видобутку на 8%.
Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень рівний 0,14.

Методичні вказівки

При вивченні теоретичних основ економічної оцінки приро-дних ресурсів слід з’ясувати існуючі напрямки і підходи до рішен¬ня цієї проблеми, визначити зміст основних концепцій економічної оцінки природних ресурсів.
Крім того, ознайомитися з передумовами формування системи оцінок земельних, мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, атмосферного повітря, ресурсів рослинного та тваринного світу, водних ресурсів.
Сучасна економічна оцінка природних ресурсів базується на двох концепціях: витратній і рентній (див. тему 3). Витратна економічна оцінка землі обчислюється за формулою:
.

Економічна оцінка природних ресурсів на основі рентної концепції розраховується за формулою:

.

Показник рентної оцінки природних ресурсів дозволяє оцінити природні властивості природних ресурсів і вибрати оптимальний варіант використання оцінюваних природних ресурсів.
Для визначення розміру коригування обліку національних багатств використовується абсолютна економічна оцінка природних ресурсів:

 

Для визначення суми плати і прийняття на баланс природних ресурсів використовують довгострокову абсолютну економічну оцінку природних ресурсів:
.
де: Еа – нормативний коефіцієнт загальної економічної ефективності,
Сн - загальнодержавна собівартість одиниці продукту природокористування,
Пф – величина продукту природокористування,
Сф – індивідуальна собівартість продукту природокористування.
Рентабельність: (відношення фактичного прибутку П до собівартості базового періоду Сф).
Ціна: ; .

Тема. Зміст і механізм формування економічних збитків від забруднення навколишнього природного середовища

Задача 6.

У результаті стихійного лиха в стічні води потрапила велика кількість аміаку, що причинило забруднення 90 га. сільськогосподарських угідь, де вирощувався цукровий буряк, урожай втрачений повністю. Прогнозована урожайність складала 31 т/га. Ціна за сільськогосподарську продукцію у закупівельника - 0,05 грн/кг. Визначити еколого-економічні збитки від недобору урожаю.

Задача 7.

За оцінками санітарних служб у результаті витоку великої кількості аміаку 25 га. землі стали непридатними для вирощування сільськогосподарської продукції. Вартість 1 га. землі в даному районі складає 3770 у.од. (1 у.од./1грн.=5,05).
Визначити еколого-економічні збитки від втрат землі.

Задача 8.

Витік аміаку спричинив забруднення озерної води рибного господарства. В результаті було втрачено 10 тонн рибної продукції. Базові середньорічні обсяги вилову складали 45 т. Собівартість рибної продукції після аварії збільшилась на 0,6 грн/кг. Базова собівартість рибної продукції складала 4,6 грн/кг. Оптова ціна продажу - 7 грн/кг.
Визначити еколого-економічні збитки від втрат рибної продукції.

Методичні вказівки

Проблемою ХХІ століття є забруднення НПС. Результатом забруднення НПС є нанесення шкоди довкіллю, яка відображається через поняття збиток. Розрахунок збитків від недобору урожаю проводиться за формулою:

,

де, Пі – площа вирощування і-ої культури, га,
ΔУі – недобор урожаю і-ої культури, т/га,
Ці – ціна за 1 т і-ої культури, грн/кг.
Усунення або попередження збитку характеризується поняттям ефект. Ефект від відтворення рибних популяцій і росту виловів риби до рівня, який передував забрудненню річки, визначається за формулою:

Ер = В2∙(Ц-С2) - В1∙(Ц-С1) ,

де: В1, В2 - середні щорічні вилови риби до і після проведення заходів, ц. Ц - оптова ціна одиниці продукції (в середньому), грн/кг;
С1, С2 - собівартість одиниці продукції до і після проведення заходів (в серед¬ньому), грн/кг.

Тема. Визначення величини збору за забруднення НПС

Задача 9.

Розрахувати суму збору за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами забруднення в межах м. Рівне за таких фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин і лімітів на їх викиди.

Назва забруднюючої речовини Фактичний обсяг викиду, т Ліміт викиду, т Норматив зборів, грн./т.
Оксид азоту 38 39 190
Аміак 61 59 36
Ртуть 0,7 0,4 8044
А також вказати суму, яку підприємство віднесе на собівартість продукції, а яку виплатить з прибутку. При цьому:
- Кнас =1,2;
- Кф=1,25.

Задача 10.

Розрахувати суму, яку необхідно сплатити автобазою за забруднення атмосферного повітря, якщо за звітний період автомобільним транспортом було використано:
Дизельне пальне – 220 т. Нбі=11, Кнас=1,2,
Бензин етиловий – 150 т. Нбі=14, Кф=1,25,
Природний газ – 120 т. Нбі=7.

Задача 11.

Розрахувати суму збору за забруднення вод Азовського моря хімічним комбінатом. А також вказати суму, яку підприємство віднесе на собівартість продукції, а яку виплатить з прибутку. За звітний період в Азовське море було скинуто:

Аміак – 179 т. ; Крб.=2;
Ліміт скиду аміаку – 50 т.; Нбі=36 грн/т.

Задача 12.

Розрахувати суму за розміщення відходів на відстані 5 км. від населеного пункту (Км=1) на смітнику, що не забезпечує повного захисту середовища (Ко=3), з використанням таких фактичних обсягів розміщення відходів і лімітів на їх розміщення:

Клас небезпеки відходів Фактичний обсяг розміщення, т Ліміт, т Норматив зборів, грн./т.
І 29 30 196
ІІ 0 42 7
ІІІ 205 190 2
ІV 520 490 1
А також вказати суму, яку підприємство віднесе на собівартість продукції, а яку виплатить з прибутку.

Методичні вказівки

У процесі вивчення теми варто звернути увагу на систему зборів за забруднення НПС, що діє в Україні, виявити і проаналізувати переваги і недоліки цієї системи, вплив системи на діяльність підприємств та розвиток природоохоронної діяльності.
Для розрахунку розміру збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення керуватися формулою:

Пат = Мфі  Кі  Нбі  Кнас  Кф ,

де, Нбі - базовий норматив збору за викиди в атмосферу 1 тонни і-тої забруд¬нюючої речовини в межах ліміту, грн / т;
Мфі - маса фактичного річного викиду і-тої забруднюючої речовини, т;
Кнас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів;
Кі – величина індексу споживчих цін (індекс інфляції), 2,5;
Кф – коефіцієнт, що враховує народно-господарське значення населеного пункту.
При розрахунку розміру збору за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води використовувати формулу:
Пв = [(Нбі • Млі) + (Кп • Нбі • Мпі)] • Крб • Кі,

де, Нбі - базовий норматив за скидання 1 т і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т ;
Млі - маса річного скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;
Мпі - маса понадлімітного річного скиду і-тої забруднюючої речовини, т;
КРБ - регіональний басейновий коефіцієнт, який враховує екологічні особливості водних басейнів;
Кі - величина індексу споживчих цін (індекс інфляції);
Кп - коефіцієнт кратності пла¬ти за понадлімітний викид забруднюючих речовин, (Кп = 5).
При визначенні збору за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі керуватися формулою:
,

де: Км - коефіцієнт, що враховує розташування зони розміщення відходів;
Ко - коефіцієнт, що враховує обладнання місця розміщення відходів;
Нбі - норматив збору за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, згідно з дозволами на розміщення, грн/т;
Кп – коефіцієнт кратності плати за понад лімітне розміщення (Кп = 5);
Мпі – маса понадлімітного розміщення відходів, т.

Тема. Розрахунок суми збору за природні ресурси.

Задача 14.

З робіть розрахунок суми збору за використання земель населених пунктів, якщо підприємством використовується 0,5 га. землі, де не встановлена плата за землю. Населений пункт - 45 тис. жителів, місто обласного підпорядкування (узбережжя Азовського моря).
Додаткові коефіцієнти для курортних населених пунктів:
 Південний берег Криму 3,0;
 Південно-Східне узбережжя Криму – 2,5;
 Західне узбережжя Криму – 2,2;
 Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської, Херсонської областей – 2,0;
 гірські райони і передгір’я Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей – 2,3;
 узбережжя Азовського моря – 1,5.
Ставки земельного податку, для населених пунктів, де не проведена оцінка землі
Розмір населеного пункту, тис. чол. Середня ставка податку, коп./ м2 Коефіцієнт для міст обласного підпорядкування
20-50
50-100
100-250
250-500
500-1000
1000 і вище 7,5
9,0
10,5
12,0
15,0
21,0 1,2
1,4
1,6
2,0
2,5
3,0

Задача 15.

Зробіть розрахунок суми збору за використання земель сільськогосподарського призначення, яку має сплатити КСП за таких вихідних даних:
Призначення земельних наділів Площа, га Вартість 1 га сільськогосподарських угідь, грн. Ставка земельного податку, грн.
Рілля 60 10850 0,1
Косовиця 15 9790 0,1
Пасовище 11 9800 0,1
Яблуневі сади 9 14540 0,03

Задача 16.

Зробіть розрахунок суми збору за вилучення угідь під непрофільне використання. Підприємство для створення шляхів сполучення автомобільним транспортом вилучило 5 га. сільськогосподарських угідь, також під будівництво залізної дороги вилучено 0,9 га. сільськогосподарських угідь і 0,2 га. лісових угідь. Грошова оцінка ріллі по області складає 97 коп./м2.
Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне використання сільськогосподарських угідь під дороги справляється в розмірі 5 % від грошової оцінки ріллі по області. Для залізничного транспорту – 0,02 % грошової оцінки ріллі по області. За вилучення лісових угідь – 0,3 % грошової оцінки ріллі по області.

Задача 17.

В результаті будівництва нового комплексу комбінату було тимчасово вилучено 7 га. лісових угідь, 0,6 га. заповідника. Зробіть розрахунок суми збору за тимчасове вилучення угідь під непрофільне використання. Грошова оцінка ріллі по області складає 97 коп./м2.
Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне використання:
 за тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного призначення – 50 % грошової оцінки ріллі по області;
 за вилучення лісових угідь – 0,3 % грошової оцінки ріллі по області.

Задача 18.

Зробіть розрахунок суми збору за використання підземного простору комбінатом, якщо присутнє газосховище площею 0,7 га і висотою 60 м, нафтосховище площею 0,4 га і висотою 20 м, підземне складське приміщення для виробленої промислової продукції площею 0,05 га.
Плата за використання підземного простору (Постанова КМ України від 08.11.2000 р. № 1682) становить:
- за зберігання природного газу і газопродуктів – 0,05 грн./тис. м3;
- за зберігання нафти і нафтопродуктів - 0,05 грн./ м3;
- за зберігання харчових продуктів, промислових та ін. товарів, матеріалів і речовин - 0,06 грн./ м2.

Задача 15.

Зробіть розрахунок суми збору за використання водних ресурсів вантажними і пасажирськими суднами за таких вихідних даних:
Назва судна Призначення судна Тоннажність, тис.т Кількість місць, шт. Час експлуата-ції, год.
Ікс вантажне 65 40 7254
Ігрек пасажирське 60 150 8120
Зет пасажирське 50 130 6535
Бета пасажирське 80 200 4360
Гама вантажне 110 60 3659
Омега вантажне 105 50 8640
Альфа пасажирське 35 95 8560
Нормативи плати (збору) за використання водних ресурсів:
 вантажним транспортом – 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;
 пасажирським флотом – 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.

Задача 19.

Розрахувати розмір відрахувань за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету, яке підприємство має сплатити за таких вихідних даних:

Видобуті корисні копалини Обсяг видубутку Ціна реалізації Частка відрахувань за ГРР у вартості товарної продукції, %
Газ природний 200 тис. куб. м. 0,656грн/ м3 6,0
Вугілля кам’яне 90 тис. т. 157 грн/т 0,75
Вугілля буре 120 тис. т. 95 грн/т 0,45

 

Задача 20

Розрахувати плату за використання радіочастотного діапазону компанією мобільного зв’язку. Радіочастотний діапазон 900 – 960 МГц.
Компанія покриває мережею 10 регіонів і м. Київ. Середньозважена плата з регіонів - 535000 грн./МГц., м. Київ - 1350000 грн./МГц.

Методичні вказівки

Насамперед при розгляді цієї теми звернути увагу на природні ресурси, за які здійснюється плата в Україні та якими нормативними документами регулюється плата за ці ресурси. Проаналізувати основні компоненти платного природоко-ристування в Україні, а саме:
• ліцензії на використання ресурсів;
• нормативи використання ресурсів;
• порядок збору платежів;
• ставки платежів;
• система розподілення зібраних коштів.
Розглянути кадастри природних ресурсів - систематизовані офіційні зведення основних відомостей про економічні ресурси країни, їх розміщення, обсяги, якісні характеристики, що передбачають оцінку вартості та дохідності – та роль кадастрів при проведенні економічної і грошової оцінки природних ресурсів. Більш детально зупинитися на методиці економічної та грошової оцінки основних видів природних ресурсів: земельних, лісових, водних і мінеральних ресурсів.

Тема. Ефективність природоохоронних заходів

Задача 21.

Колективним сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням цукрового буряку, було вжито заходів для підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь та якості продукції.
Визначити г/р ефект, який отримало підприємство від підвищення ефективності сільськогосподарських угідь.
Вихідні дані
Показники Без впровадження заходів Із впровадженням заходів
Площа с/г угідь, га 170 170
Урожайність цукрового буряку, т/га 33 37
Ціна, грн./кг. 0,04 0,05
Собівартість вирощування цукрового буряку, грн./т. 30 25

Задача 22.

У результаті встановлення на підприємстві нових очисних споруд, корисний строк служби охолоджувальної системи підприємства зріс на 5 років. Розрахувати г/р економічний ефект від скорочення зносу ОФ. Врахувати, що вартість охолоджувальної системи підприємства за звітний період не змінилася, а прибуток склав 110000 грн.

Задача 23.

На підприємстві хімічної промисловості за рахунок капітальних вкладень в сумі 1500000 грн. були встановлені 4 фільтра на джерела забруднення атмосферного повітря. Річні витрати на утримання одного фільтра складають 5000 грн. Дане удосконалення дозволило зменшити кількість забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 25%.
У базовому періоді збір за забруднення атмосферного повітря становив 320000 грн., Ен=0,14.
Визначити абсолютну економічну ефективність природоохоронних заходів врахувавши, що викиди в атмосферне повітря були в межах ліміту.

Задача 24.

На підприємстві хімічної промисловості за рахунок капітальних вкладень у сумі 450000 грн. були встановлені 3 фільтра на джерела забруднення атмосферного повітря. Річні витрати на утримання одного фільтра складають 5000 грн. Дане удосконалення дозволило зменшити кількості забруднюючих величин в атмосферне повітря на 25%.
В базовому періоді збір за забруднення атмосферного повітря становив 320000 грн. Ен=0,14.
Визначити показник економічної ефективності капіталовкладень врахувавши, що викиди в атмосферне повітря були в межах ліміту.

Методичні вказівки

Загальна ефективність природоохоронних заходів визначається для виявлен¬ня економічної результативності природоохоронних заходів шляхом порівнян¬ня економічних результатів з витратами, які необхідні для їх здійснення.
Оскільки визначення ефективності затрат природоохоронного призначення пов'язано із розміром ефекту, то необхідно визначити величину ефекту внаслі¬док проведення природоохоронних заходів.
Г/р ефект від підвищення продуктивності с/г угідь розраховується за формулою:

ЕС/Г Г/Р=V2(Ц-С2)-V1(Ц-С1),

Г/р ефект від скорочення зносу розраховується за формулою:

Еобл г/р=Ф × Кр × (Т2-Т1)

Коефіцієнт рентабельності основних фондів:

Кр=П/Ф
Тоді:
Еобл г/р=Ф × (Т2-Т1) × П/Ф

Еобл г/р=(Т2-Т1) × П

Для вибору найкращого варіанта природоохоронних заходів за умови , коли порівнювальні варіанти забезпечують досягнення однакової якості навколиш¬нього природного середовища і тотожні за основними соціальними і економіч¬ними результатами в межах території, на яку поширюється дія природоохорон¬них заходів, застосовують показник порівняльної економічної ефективності. В якості такого показника виступає мінімум приведених затрат природоохорон¬ного призначення. Розрахунок виконується згідно з типовою методикою визна¬чення економічної ефективності капітальних вкладень з урахуванням величини економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища.
Розрахунки порівняльної економічної ефективності необхідно провести для базового варіанта та двох запропонованих. Сукупні приведені витрати визна¬чаються через капіталовкладення в природоохоронні об'єкти чи устаткування (К), експлуатаційні (поточні) витрати за їх утриманням (С) та залишковий збиток після впровадження природоохоронних заходів (Зб)

ПЗ = C+Ен∙К+Зб > min

де: ПЗ - приведені річні витрати на природоохоронні заходи, грн.;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Ен = 0,12).
При порівнянні двох варіантів без удосконалення технології та з удосконаленням застосовуються таку формули:

- собівартість одиниці природокористування до удосконалення технології.
При К1 = 0 – без удосконалення технології капітальні витрати не передбачаються.

7 . КОНТРОЛЬНО-ТЕСТОВА ПРОГРАМА

Потрібно знайти одну правильну відповідь
1. Природокористування це:
- залучення людства до процесу суспільного використання ресурсів первинної природи;
- процес вторинного використання відходів промислового і сільськогосподарського виробництва;
- заходи з ефективного використання природоохоронного обладнання.
2. Екологія вивчає:
- економічні механізми управління природним середовищем, суб’єкти та об’єкти природокористування;
- соціальні, екологічні та економічні фактори впл
иву людини на навколишнє природне середовище;
- взаємовідносини живих організмів і середовища проживання, стан природного середовища: води, повітря, ґрунту та місце людини і людського суспільства в природі;
3. Економіка природокористування вивчає:
- екологічну оцінку факторів ядерного, хімічного, бактеріологічного та антропогенного впливу суспільства на довкілля;
- питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від забруднення навколишнього природного середовища, процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі;
- складові формування прибутку в процесі використання підприємствами атмосферного, водного середовища, ґрунтів, тваринного та рослинного світу.
4. Метою економіки природокористування, як науки є:
- формування державних засад управління природним середовищем;
- розробки програми ефективного використання кліматичних факторів навколишнього природного середовища;
- формування теоретичних узагальнень та методичних концепцій забезпечення раціонального природокористування;
5. Відтворення природних ресурсів включає такі стадії:
- відновлення, експлуатацію, переробку;
- геологічні дослідження, добування, транспортування;
- пошук, розвідку, розробку, рекультивацію.
6. Система природокористування включає такі підсистеми:
- економічну, соціальну і екологічну;
- галузеву, регіональну і загальнодержавну;
- матеріальне виробництво і екологічну сферу;
7. Раціональне природокористування це:
- процес ефективного і доцільного використання корисних копалин, водного, атмосферного, рослинного та тваринного середовища;
- збалансована взаємодія суспільства та природи, яка забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування;
- економічно обґрунтований процес перетворення природи людиною з метою задоволення її зростаючих потреб;
8. Еколого-економічна система це:
- інтеграція економіки і природи, які представляють собою взаємопов’язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і природних процесів;
- економічне обґрунтування екологічної діяльності суспільства;
- поєднання заходів екологічного та економічного впливу суспільного виробництва на використання і збереження природного середовища.
9. Еколого-економічні відносини це:
- відносини між підприємствами, які використовують природні ресурси та державними правоохоронними органами, які здійснюють контроль за їх використанням;
- відносини між людьми в процесі природокористування, які не порушують екологічну рівновагу та враховують економічний підхід до використання природних ресурсів;
- відносини між державними екологічними та економічними органами, які забезпечують управління в сфері природокористування.
10. Екологічна рівновага це:
- баланс природних чи змінених людиною компонентів і природних процесів, що створюють середовище та забезпечують тривале існування екологічної системи;
- рівноважна ціна використаних та відтворених природних ресурсів;
- рівновага між обсягами водних, атмосферних, рослинних та тваринних ресурсів та потребами в них суспільства.
11. Навколишнє природне середовище це:
- комплекс створених природою та людиною компонентів, які використовуються суспільством;
- сукупність будівель, споруд, тваринного та рослинного світу, яку використовую підприємства під час виробничого процесу;
- все, що оточує нас та не створене людиною (гірські породи, атмосфера, гідросфера, біосфера).
12. Природні умови це:
- стан кліматичних факторів природного середовища, в конкретно досліджуваний часовий період;
- тіла і сили природи, її властивості, які на даному рівні розвитку виробничих сил визначають життєдіяльність суспільства, хоча безпосередньо не приймають участі в діяльності людей;
- атмосферний тиск, температура повітря, радіаційний фон, швидкість вітру, густота лісових насаджень, родючість ґрунтів та ін.
13. Природні ресурси це:
- основні засоби, оборотні кошти та трудові ресурси країни;
- тіла і сили природи, які використовуються або можуть бути використані людьми;
- використані людиною, в процесі господарської діяльності, корисні копали.
14. До невичерпних природних ресурсів відносять:
- сонячну енергію, енергію вітру, атмосферне повітря, енергію морських відливів;
- запаси нафти і газу, уранових руд, рослинний і тваринний світ;
- обсяги виробленої теплоенергетики, родючість ґрунтів та запаси світового океану.
15. Класифікація природних ресурсів за приналежністю до того чи іншого елементу природи:
- ґрунти, ліси, торфовища, конденсати, тверді, рідкі;
- атмосферні, біосферні, фітосферні, літосферні;
- мінеральні, земельні, водні, рослинні і тваринні.
16. Україна багата на такі мінеральні ресурси:
- рибний, тваринний, рослинний світ, водні ресурси;
- кам’яне і буре вугілля, залізні, алюмінієві, уранові руди;
- нітриди, нітрати, сульфати, фосфорити.
17. Сучасна економіко-екологічна думка вважає, що використання природних ресурсів:
- повинно зосереджуватися у державних структурах;
- повинно бути передано в приватну власність;
- повинно бути розподілено між державною і приватною власністю.
18. У середовищі проживання людини виділяють такі компоненти:
- природні, антропогенні, соціальні;
- етичні, моральні, матеріальні;
- літосферу, біосферу, стратосферу.
19. Природні ресурси і природні умови відрізняються:
- фізичним складом;
- характером взаємозв’язків з людством;
- хімічним складом.
20. До відтворюваних природних ресурсів відносяться:
- тваринний і рослинний світ, родючість ґрунту;
- корисні копалини, торфородовища, прісні води;
- енергія вітру, енергія морських припливів, ядерна енергія.
21. Використання природних благ аналізується за допомогою таких показників:
- еколого-економічних;
- соціально-фізіологічних;
- морально-етичних.
22. Природні фактори виконують щодо людини такі функції:
- регулюючі, коригуючи, стабілізаційні, планові;
- стратегічні, тактичні, оперативні, повсякденні;
- фізіологічні, соціальні, економічні, екологічні.
23. Економічна оцінка природних ресурсів це:
- грошовий вираз загальнодержавної цінності природних благ, який визначається шляхом вимірювання ефективності їх відтворення;
- собівартість добування природних компонентів, їх переробки, використання у виробах та утилізації;
- сумарна вартість добутих в країні, протягом аналізованого періоду корисних копалин.
24. Економічна оцінка природних ресурсів виконує такі функції:
- екологічну і соціальну;
- облікову і стимулюючу;
- стратегічну і тактичну.
25. Основні концепції оцінки природних ресурсів:
- витратна і рентна;
- дохідна і витратна;
- дохідна і рентна.
26. Витратна концепція оцінки природних ресурсів враховує:
- різницю вартості продукції з кращих та гірших земель, або різницю цін виробництва і собівартості продукції;
- сумарну вартість мінеральних, ґрунтових, рослинних та водних ресурсів;
- необхідні витрати праці на відтворення кількісних або якісних параметрів природних благ, а також їхню підготовку до залучення в господарську діяльність.
27. Рентна концепція оцінки природних ресурсів:
- базується на обчисленні диференційної ренти та розраховується як різниця продукції з кращих і гірших земель, або чистого доходу підприємств, які функціонують в різних умовах;
- базується на обсяг вкладеної праці і засобів виробництва для відтворення природних ресурсів та розраховується як сума витрат розвідку на відтворення земель;
- базується на платі за обсяги вилучених з природного обігу природних ресурсів та зборах за збитки заподіяні природі забрудненням навколишнього природного середовища.
28. Абсолютна економічна оцінка природних ресурсів використовується для:
- складання калькуляції геологорозвідувальних, добувних, переробних та рекультиваційних робіт;
- визначення розміру плати і прийняття природних ресурсів на баланс підприємства, а також відображення природних ресурсів у складі національного багатства;
- визначення ефективності різних заходів направлених на більш повне, якісніше та економне використання природних ресурсів.
29. Порівняльна економічна оцінка природних ресурсів використовується для:
- визначення ефективності різних заходів направлених на більш повне, якісніше та економне використання природних ресурсів;
- визначення різниці між вартістю природних і штучних компонентів у витратах підприємства;
- визначення розміру податку за використання корисних копалин, водних, земельних, рослинних та тваринних ресурсів.
30. (С + Ен х К) – це:
- собівартість витрат на впровадження природоохоронних заходів;
- сума витрат на очистку атмосферного повітря від шкідливих інгредієнтів;
- приведені витрати на одиницю додатково виробленої продукції.
31. В = 1/ (1 + Енп)t , це:
- сума витрат на відтворення земельних ресурсів;
- коефіцієнт приведення різночасових витрат;
- сума витрат на очищення водних ресурсів.
32. Розрізняють такі види забруднення навколишнього середовища:
- антропогенне, рослинне, тваринне, водне, ґрунтове, атмосферне, космічне, нітратне;
- механічне, фізичне, хімічне, теплове, акустичне, електромагнітне, радіаційне, біологічне;
- нітратне, нітратне, сірководневе, колоїдне, фосфорне, азотне, комбіноване.
33. Для аналізу збитків під забруднення навколишнього середовища розрізняють:
- витрати на ліквідацію наслідків забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, відновлення рослинного і тваринного світу, зберігання, охорону і використання відходів виробництва;
- абсолютну і порівняльну ефективність природоохоронних заходів;
- промислові, сільськогосподарські, будівельні, торгівельні та транспортні шкідливі впливи.
34. До натуральних показників, які враховують при оцінці збитків від забруднення навколишнього середовища відносять:
- обсяги розвіданих мінеральних ресурсів, їх видобування та переробки протягом аналізованого періоду, обсяги спожитих продуктів рослинного, тваринного та рибного світу;
- площу розораних ґрунтів, вирубаних та насаджених лісів, обсяги добутих мінеральних ресурсів, виловлених рибних ресурсів, кількість одиниць тваринного та рослинного світу, які зникли протягом року;
- обсяги викидів забруднюючих речовин, їх питомі величини на одиницю продукцію за інгредієнтами, відношення фактичної концентрації шкідливих компонентів до гранично допустимої концентрації.
35. До вартісних показників, які враховують при оцінці збитків від забруднення навколишнього середовища відносять:
- капітальні та поточні витрати підприємства на облаштування доріг, каналів, засобів комунікації та зон відчуження;
- виробництво продукції на одного працюючого, оплата одного дня працівника на лікарняному, вартість лікування одного хворого;
- обсяги викидів забруднюючих речовин на одиницю виробленої продукції за інгредієнтами, відношення фактичної концентрації шкідливих компонентів до гранично допустимої концентрації.
36. Втрати в природокористуванні поділяються на такі групи:
- економічні, соціальні, можливостей;
- в промисловості, сільському господарстві, на транспорті;
- відтворювані, не відтворювані, не передбачувані.
37. Визначення збитків від забруднення навколишнього середовища проводиться в такій послідовності:
- визначення втрат які зазнали підприємства, визначення витрат на лікування додатково захворілого населення, визначення збитків, які нанесені соціальній та культурній сфері;
- видача завдання на розробку плану дослідження навколишнього середовища, виявлення об’єктів, які постраждали внаслідок забруднення, складання калькуляції збитків за статтями витрат;
- визначення чим забруднене навколишнє середовище, визначення кругу реципієнтів, які зазнали збитків, оцінка натуральних розмірів збитку, оцінка збитку в грошовій формі.
38. Еколого-економічний збиток складається з таких елементів:
- капітальні збитки, поточні збитки, оперативні збитки;
- збиток держави, збиток підприємств, збиток населення;
- втрачений продукт, недовироблений продукт; компенсаційні витрати;
39. Збитки від порушення земельних ресурсів виникають через:
- облаштування водосховищ, зміну кліматичного середовища, загазованість атмосфери, використання не сертифікованого насіння;
- втрату землі (переведення сільськогосподарських земель під несільськогосподарські потреби та облаштування інженерних комунікацій) і зниження її урожайності;
- інтенсивне її використання, заморозки, засуху, радіоактивне забруднення, підвищене електромагнітне поле.
40. Збитки від забруднення водних ресурсів виникають через:
- збільшення захворюваності населення, зменшення вилову риби, збільшення витрат на очистку води для споживання її населенням і підприємствами;
- перебої в роботі поромного та судноплавного транспорту, гідроелектростанцій та гідроакумулюючих станцій;
- збільшення концентрації у водоймах водоростей, пониження рівня ґрунтових вод, неконтрольованих опадів та повеней.
41. Збитки від забруднення атмосферного повітря виникають через:
- авіаційні катастрофи, затримки авіаційних рейсів, зміну кліматичного середовища та затримку стартів космічної техніки;
- збільшення захворюваності населення, прискорений знос обладнання, зниження продуктивності ґрунтів, лісів та тварин;
- конфлікт загальнодержавних інтересів та інтересів підприємств і підприємців.
42. Загальна ефективність використання природоохоронних заходів розраховується за такими ефективностями:
- народногосподарською, госпрозрахунковою;
- доходною, витратною, порівняльною;
- економічною, екологічною, соціальною;
43. Економічна ефективність природоохоронних заходів визначається шляхом:
- співставлення економічних результатів з витратами, які необхідні для їх здійснення;
- сумування різних видів ефектів отриманих після впровадження заходів;
- множення економічних результату на обсяги додатково випущеної продукції після впровадження заходів.
44. Природоохоронні заходи бувають:
- стратегічні та тактичні;
- ресурсозберігаючими та еколого-захисними;
- одно-цільовими та багатоцільовими.
45. За формулою Е = ∑∑ Еіj / (Сн + Ен х Кн) визначається:
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
- загальна ефективність природоохоронних заходів;
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів.
46. За формулою Е = (∑∑ Еіj – Сн) / Кн визначається:
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
- загальна економічна ефективність капітальних вкладень;
- абсолютна ефективність природоохоронних заходів.
47. За формулою Еіj = ∆Уіj визначається:
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів;
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
- абсолютна ефективність природоохоронних заходів.
48. За формулою С + Ен х К → min визначається:
- загальна ефективність природоохоронних заходів;
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів;
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
49. За формулою ∑ [(Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп)t] → min визначається:
- загальна ефективність природоохоронних заходів, які мають тривалі терміни впровадження;
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів, які мають тривалі строки реалізації проекту;
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів визначений за сумою капітальних і поточних витрат.
50. Еколого-економічна оцінка проектів включає такі етапи:
- пошук майданчика для будівництва, вибір підрядних організацій для виконання будівництва, техніко-економічне обґрунтування заходу, затвердження розробленого проекту;
- пошук інвестора для здійснення інвестицій у будівництво, формування пакету замовлень на виконання підрядних робіт, підписання договорів на проведення будівництва, підбір необхідних мінеральних ресурсів для здійснення будівництва.
- оцінку допустимості будівництва, або реконструкції, обґрунтування передбачуваного будівництва, мінімізацію впливу запроектованого об’єкту на навколишнє природне середовище, визначення еколого-економічного ефекту.
51. Управління природокористуванням полягає у:
- здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, проведення екологічної експертизи, контролю, інформування і іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища;
- створенні передумов для ефективного використання природних ресурсів, зменшення обсягів шкідливих викидів і скидів у навколишнє середовище, впровадженні заходів по зменшенню енергоємності та матеріаломісткості продукції;
- регулюванні екологічних та економічних систем, суспільно-економічних відносин у сфері природокористування, запровадженні ресурсозберігаючих технологій, здійсненні рекультивації земель, відтворенні рослинного і тваринного світу.
52. Господарський механізм управління природокористуванням включає:
- комплекс заходів направлених на забезпечення раціонального використання атмосферного повітря, водного середовища, земельних ресурсів, тваринного і рослинного світу;
- правові норми, організаційну структуру управління, загальнодержавне планування, госпрозрахункові умови раціонального природокористування;
- стратегічне і тактичне планування, бізнес-план, обґрунтування собівартості продукції екологічного призначення, маркетингові дослідження на ринку екологічних послуг;
53. Державне управління у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють:
- Міністерство екології і природних ресурсів, Міністерство юстиції, Міністерство охорони здоров’я, Генеральна прокуратура та судові органи;
- Санепідемстанція, Державна екологічна інспекція, Міністерство охорони праці і захисту населення;
- Верховна Рада, Кабінет Міністрів, місцеві ради, державні адміністрації та спеціально уповноважені органи.
54. Основні напрями державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища визначає:
- Президент України;
- Верховна Рада України;
- Кабінет Міністрів України.
55. Зупиняє або припиняє діяльність підприємств, що порушують екологічне законодавство:
- Кабінет Міністрів України;
- Верховна Рада України;
- Президент України.
56. Державну екологічну експертизу здійснює:
- Кабінет Міністрів України;
- Міністерство з надзвичайних ситуацій;
- Міністерство екології та природних ресурсів.
57. Дають дозвіл на розміщення на свої території підприємств:
- Спеціальні органи, Міністерство екології та природних ресурсів;
- Санітарні служби, Управління охорони праці, органи пожежної безпеки, Управління Міністерства внутрішніх справ;
- Місцеві Ради, державні обласні та районні адміністрації, міські та сільські голови.
58. Екологічні нормативи встановлюють:
- гранично допустимі викиди і скиди хімічних речовин та рівні допустимого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище фізичних і біологічних речовин, нормативи використання природних ресурсів;
- собівартість та рентабельність екологічної продукції;
- зони екологічного лиха, радіаційного забруднення, вільні економічні зони та технополіси.
59. Нормативи збору за використання природних ресурсів встановлює:
- Спеціальні органи;
- Місцеві Ради, на території яких розміщені природні ресурси;
- Кабінет Міністрів України.
60. Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів:
- сплачуються з прибутку підприємства;
- відносяться до витрат підприємства;
- відносяться до доходів підприємства.
61. Еколого-економічні оцінки це:
- види економічних показників, що характеризують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб’єктів, у відповідь на процеси використання природних благ або впливу на навколишнє середовище;
- сума інтегральних показників, які характеризують зміну параметрів навколишнього середовища під впливом антропогенного навантаження;
- вартість дефіцитних природних компонентів (газу, нафти, мінеральних ресурсів, ґрунтів, водних об’єктів).
62. Еколого-економічні ставки це:
- тарифи на перевезення екологічно-небезпечних вантажів автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом;
- корпоративна вартість економічних суб’єктів, які спеціалізуються на виробництві природоохоронного обладнання;
- питомі економічні показники, що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів.
63.Економічні інструменти це:
- набір основних та оборотних засобів для впровадження природоохоронних заходів;
- засоби зміни фінансового стану економічних суб’єктів:
- активна частина основних виробничих фондів екологічного призначення.
64. В процесі використання природних ресурсів взаємодіють такі економічні суб’єкти:
- громадяни, законодавчі та розпорядчі органи, виробники та споживачі продукції, посередники;
- екологічні, економічні, соціальні;
- геологорозвідувальні, видобувні, переробні, реалі затори.
65. Основні компоненти економічного механізму:
- матеріальні витрати, фонд оплати праці, соціальні відрахування, амортизація, накладні витрати;
- правові основи, система відносин власності, організаційна структура економіки, система суспільних інструментів, економічні інструменти;
- собівартість, рентабельність, доходність, прибутковість, ефективність.
66. Економічні інструменти поділяються на:
- адміністративні, розподільчі, екологічні, правові;
- загальні (абсолютні), порівняльні, комплексні;
- ціни за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі.
67. Перерозподільні еколого-економічні інструменти виконують такі функції:
- розподілу між населенням екологічно чистих продуктів;
- еколого-економічної і еколого-соціальної корекції;
- розподілу квот на шкідливі вики і скиди між регіонами.
68. Вихідні принципи впливу еколого-економічних інструментів на групи економічних суб’єктів:
- „забруднювач сплачує”, „споживач сплачує”, „усе суспільство сплачує”;
- економічна доцільність, екологічна безпека, раціональне використання природних ресурсів;
- соціальної справедливості, економічної ефективності, екологічної доцільності.
69. До еколого-економічних механізмів відносяться:
- розпорядження, директиви, накази, ліміти, обмеження, рекультивація, диверсифікація, цінові обмеження;
- природоохоронні заходи, гранично допустимі нормативи викидів, скидів та розміщення шкідливих речовин;
- податки, акцизи, мито, збори, субсидії, гранти, кредити, страхування, прискорена амортизація.
70. До податкових еколого-економічних інструментів відносять:
- податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, комунальний податок, транспортний податок;
- податок на транзит через країну вантажів, екологічний податок на автомобілі, податок на розв’язання глобальних екологічних проблем, комунальний податок;
- екологічний податок, податки з використаних мінеральних, водних, атмосферних ресурсів, соціальні нарахування, збори до фондів захисту населення від шкідливих викидів і скидів.
71. Система зборів за порушення природного середовища включає такі основні елементи:
- обсяги шкідливих викидів і скидів, обсяги використаних природних ресурсів, грошову оцінку природних ресурсів, вартість переробки та захоронення шкідливих відходів;
- порядок вилучення коштів, ставки платежів, допустимі межі порушення середовища, порядок розподілу зібраних коштів;
- платежі за одиницю використаних природних ресурсів, один гектар оброблюваної землі, одиницю використаної ділової сировини, відстріл тварин, виробленої риби.
72. За понадлімітне порушення природного середовища, платежі стягуються:
- за п’ятикратною ставкою;
- за трьохкратною ставкою;
- за двохкратною ставкою.
73. В Україні збори стягуються за такі порушення природного середовища:
- вітрову та водяну ерозію ґрунтів, несанкціоновану вирубку лісів, дорожньо-транспортні пригоди та аварії на водах, які спричинюють забруднення довкілля;
- перевищення нормативу двоокису вуглецю у вихлопних газах автомобілів, питомої ваги розораних ґрунтів, перевищення вантажопідйомності автомобілів, забруднення санітарних зон;
- забруднення атмосфери, водних об’єктів, розміщення відходів, збитків завданих рослинам і тваринам.
74. Екологічні платежі розподіляються таким чином:
- 33,3 % – до місцевих бюджетів, 33,3 % - до обласних бюджетів, 33,3 % - до Державного бюджету;
- 10 % - до місцевих бюджетів, 25 % - до обласних бюджетів, 65 % - до Державного бюджету;
- 50 % - до обласного бюджету; 50 % - до державного бюджету.
75. Збори за забруднення атмосфери поділяються на:
- збори за забруднення атмосфери автомобільним, залізничним, водним та авіаційним транспортом;
- збори за забруднення атмосфери продуктами розпаду радіоактивних елементів, відходами продукції хімічних та нафтохімічних підприємств;
- збори на забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними джерелами.
76. Забруднюючі речовини в залежності від класу небезпеки поділяються на:
- на 4 групи;
- на 3 групи;
- на 5 груп.
77. Коригуючий коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту становить:
- для обласних центрів – 1,5, курортних місць – 2,0.
- для районних центрів – 1,25, обласних центрів і курортних зон – 1,5.
- для обласних центрів – 1,25, курортних місць – 1,65.
78. Коригуючий коефіцієнт, що враховує чисельність населеного пункту становить:
- 500,1 – 1000 тис. жителів – 1,5, понад 1 млн. – 2;
- 500,1 – 1000 тис. жителів – 1,55, понад 1 млн. – 1,8;
- 500,1 – 1000 тис. жителів – 1,35, понад 1 млн. – 1,5.
79. Нормативи збору за 1 т використаного пального диференціюють:
- для автомобільного, морського і річного, залізничного транспорту;
- для двигунів до 2 куб. см, 2,1 – 3 куб. см, більше 3 куб. см;
- для двигунів обладнаних каталізаторами, для двигунів не обладнаних каталізаторами.
80. Нормативи скидів збільшуються:
- для скидів у озера і ставки – у 2,5 рази, підземні водоносні горизонти – 5 разів;
- для скидів у озера і ставки – у 1,5 рази, підземні водоносні горизонти – 10 разів;
- для скидів у озера і ставки – у 2 рази, підземні водоносні горизонти – 5 разів.
81. Коригуючий коефіцієнт, що враховує розміщення відходів у населеному пункті чи на відстані не менше 3 км від нього становить:
- 3;
- 1,5;
- 2.
82. Коригуючий коефіцієнт для смітника, що не забезпечує повного захисту середовища:
- 5;
- 2;
- 3.
83. За заподіяння шкоди тваринам і рослинам діють такі збори:
- збори за шкоду заподіяну диким і свійським тваринам, самовільну вирубку лісів, транспортування ділової сировини річками;
- штрафи за незаконний промисел диких звірів і птахів, цінних видів риб, пошкодження дерев, чагарників, саджанців, газонів;
- екологічні, економічні, соціальні збори, платежі за понаднормативні скиди.
84. Річна ставка земельного податку за використання 1 га сільськогосподарських угідь встановлюється:
- від вартості 1 га;
- від середньої вартості виробленої на 1 га продукції;
- від середньої врожайності і-тої культури на 1 га.
85. За використання земель населених пунктів річна ставка податку від грошової вартості землі становить:
- 10 %;
- 1 %;
- 5 %.
86. За непрофільне використання сільськогосподарських угідь плата від грошової вартості землі становить:
- 5 %;
- 3 %;
- 10 %.
87. За видачу ліцензій на використання надр іноземним юридичним та фізичним особам збір збільшується:
- в 1,5 рази;
- в 3 рази;
- в 2 рази.
88. Плата за використання водних ресурсів включає:
- збір за використання води як природного ресурсу та збір за забір води, її очищення і розподіл між водокористувачами;
- збір за забір води та платежі за транспортування водних ресурсів;
- збір за використання води для технічних потреб та в сільськогосподарському виробництві.
89. В залежності від відстані лісосіки до пункту вивозу ліси поділяються на:
- 6 розрядів;
- 5 розрядів;
- 4 розряди.
90. Обов’язковою умовою полювання є:
- наявність законодавчо закріплених мисливських угідь;
- наявність єгерських служб;
- наявність ліцензії.
91. Екологізація це:
- це сукупність природоохоронних заходів направлених на підвищення ефективності діяльності промислових підприємств;
- зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції;
- процес підвищення ефективності використання природних ресурсів.
92. Екодеструктивні впливи виробництва включають:
- забруднення, порушення ландшафтів, прямий вплив на організм людини, негативний вплив на тварини і рослини;
- інтенсифікацію виробництва, підвищення рівня безробіття, прискорений знос обладнання, вичерпність не відновлюваних природних ресурсів;
- забір води для промислового використання, неконтрольована вирубка лісів, знищення рослин і тварин занесених в червону книгу.
93. Для екологізації виробництва потрібні такі передумови:
- стратегічні, тактичні, оперативні;
- соціальні, економічні, технологічні;
- охорона здоров’я, охорона довкілля; раціональне використання мінеральних ресурсів.
94. Стадії екологізації виробництва:
- розробка екологічного проекту, виробництво екологічного обладнання, впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання енергії сонця і вітру;
- проектування об’єктів нульового циклу, будівництво екологічних будівель і споруд, виробництво екологічного обладнання, екологічне навчання виробничого персоналу;
- розвиток екологічного обладнання, екологічно обумовлене вдосконалення технологій, підвищення ефективності складових життєвого циклу виробів і послуг, виробництво екологічних товарів.
95. Механізм екологізації виробництва включає:
- стратегічне і оперативне планування, місячні та декадні графіки;
- мету, завдання, об’єкти, суб’єкти, інструменти екологізації;
- комплекс заходів з підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства;
96. Завдання екологізації виробництва:
- усунення потреби в екологічно несприятливій продукції, заміна екологічно несприятливих технологій, зниження ресурсомісткості продукції;
- збільшення виробництва екологічного обладнання, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції;
- збільшення виробництва гідро-електроенергії, зменшення використання деревини, перехід до використання відновлюваних джерел енергії.
97. Екологізація економіки здійснюється через:
- вплив на пропозицію, вплив на попит, вплив на взаємозв’язок між виробниками і споживачами;
- виробників екологічного обладнання, торгових посередників, державні митні органи;
- іноземних та вітчизняних інвесторів, екологічні державні та регіональні фонди.
98. Необхідна умова впливу на екологічний попит:
- наявність необхідних фінансових ресурсів для здійснення екологічного моніторингу продукції;
- екологічна грамотність, поінформованість, навички, свідомість і дисципліна споживачів;
- комплекс природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.
99. Екологічний аудит це:
- найпоширеніші в галузі охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів заходи направлені на забезпечення раціонального природокористування та охорони здоров’я населення;
- державна програма стимулювання природоохоронної діяльності та впровадження ресурсозберігаючих технологій на рівні галузей, територій та підприємств;
- процес екологічної перевірки, який полягає в отриманні і оцінці об’єктивної інформації з метою визначення відповідності критеріям аудиту конкретних екологічних заходів, умов, систем управління чи інформації про них з подальшою передачею результатів замовнику.
100. Екологічний аналіз життєвого циклу продукції полягає в:
- визначення вартості використаних природних ресурсів на всіх стадіях її використання – добування, переробки та захоронення;
- визначенні питомої ваги екологічно чистої продукції у загальному обсязі продукції виробленої підприємством протягом періоду дослідження.
- оцінці впливу на навколишнє природне середовище протягом усього часу існування продукції – з моменту її створення до знищення, включаючи утилізацію відходів продукції після її використання.

8. ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Відповідно до навчального плану студент виконує одну контрольну роботу, яка складається з теоретичної та розрахункової частини. Висвітлені в теоретичній частині положення показують степінь засвоєння студентом-заочником теоретичного матеріалу з дисципліни, яка вивчається.
Контрольна робота виконується студентом за відповідним варіантом, який визначається за останніми двома цифрами залікової книжки. Перелік питань теоретичної частини наведено в підпункті 8.1, порядок вибору - в таблиці 8.1, а практичної частини в таблиці 8.8.
При виконанні контрольної роботи обов’язково пишеться зміст, де вказуються, зі збереженням нумерації, питання теоретичної частини та практичної.
При відповіді на питання студент повинен використовувати діючу нормативну і законодавчу базу, враховувати сучасні тенденції розвитку страхування в Україні.
Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 18 сторінок учнівського зошита. Титульна сторінка оформлюється згідно зразка наведеного в додатку Б. Сторінки слід пронумерувати і залишити поля для зауважень. Робота повинна бути написана розбірливо, без виправлень і оформлена охайно. В кінці роботи слід навести перелік використаної літератури.

8.1. Теоретична частина.

1. Історія розвитку науки, методи дослідження і завдання дисципліни „Економіка природокористування”.
2. Природокористування як форма взаємодії виробництва та навколишнього середовища.
3. Особливості функціонування еколого-економічних систем.
4. Оцінка економічних збитків від різних видів порушень земельних ресурсів.
5. Поняття природного середовища, природних ресурсів та їх класифікація.
6. Форми еколого-економічних інструментів природоко-ристування.
7. Основні види порушень земельних ресурсів, причини і дже-рела їх виникнення.
8. Органи місцевого самоврядування та їх функції у регулю-ванні природокористування.
9. Використання податкових важелів та екологічних зборів як центральна ланка фінансового механізму охорони навколишнього середовища.
10. Цінність природного багатства як економічного ресурсу і як економічного блага.
11. Визначення величини відшкодування збитків землекорис-тувачам та втрат сільськогосподарського виробництва.
12. Природно-ресурсний потенціал України.
13. Механізм формування і види економічних збитків від забруд-нення атмосфери.
14. Фінансові відносини у природокористуванні.
15. Суть методики розрахунку розмірів відшкодування збитків у результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмос-феру.
16. Роль фінансово-економічних важелів у сфері природокорис-тування.
17. Економічна оцінка використання водних ресурсів та її особливості при зрошенні земель.
18. Відтворення природних ресурсів та його форми.
19. Показники еколого-економічної ефективності природокорис-тування.
20. Суть методики визначення розмірів плати і стягнення зборів за забруднення НПС України.
21. Причини і види забруднення водних джерел. Оцінка еконо-мічного збитку від забруднення і нераціонального використання водних ресурсів.
22. Використання ринкових механізмів в системі природоохо-ронної діяльності.
23. Цілі, стратегії та інструменти зеленого маркетингу.
24. Розкрити суть екологізації матеріального виробництва: фак-тори, стадії, тенденції розвитку.
25. Довести ефективності використання відходів.
26. Доцільність, значення і завдання економічного обґрунту-вання природоохоронних заходів.
27. Порядок і методи визначення загального і госпрозрахунко-вого ефекту природоохоронних заходів.
28. Напрямки вдосконалення економічних важелів раціональ-ного природокористування.
29. Вплив проведення природоохоронних заходів на показники рентабельності та прибутку підприємства.
30. Економічна оцінка природних ресурсів: суть, функції і критерії.
31. Суть та значення економічного стимулювання.
32. Основні концепції оцінки природних ресурсів. Теорія дифе-ренційної ренти.
33. Міжнародні стандартизовані системи екологічного аудиту.
34. Суть, види і особливості визначення ефективності природоохоронних заходів.
35. Земельний кадастр і земельний кодекс, їх призначення, структура і зміст.
36. Склад і порядок визначення економічних збитків внас-лідок забруднення атмосфери.
37. Вплив сільськогосподарського виробництва на стан та використання земельних ресурсів.
38. Суть екологічного аудиту: функції, види.
39. Ринок природних ресурсів: особливості ціноутворення
40. Суть страхування екологічних ризиків.
41. Класифікація відходів і їх зв’язок з рівнем екологізації виробництва.
42. Водні ресурси, їх відтворення і використання в Україні. Роль водного кадастру та недоліки при плануванні водоохоронної діяльності.
43. Методика визначення загальної економічної ефективності затрат на охорону навколишнього середовища.
44. Екологічна експертиза: об’єкти, завдання, етапи проведення.
45. Екологічна сертифікація товару.
46. Суть та порядок визначення плати за лісові ресурси.
47. Основні різновидності екологічних стандартів і нормативів
48. Суть і порядок визначення плати за біологічні ресурси.
49. Порядок визначення розміру платежів за використання природних ресурсів.
50. Система державного управління в галузі охорони навко-лишнього природного середовища і природокористування.
51. Земельні ресурси України і ефективність їх використання.
52. Еколого-економічна оцінка проектів, її завдання та зна-чення.
53. Необхідність та порядок визначення коефіцієнта екологіч-ності матеріального виробництва.
54. Методи і форми економічного стимулювання раціональ-ного природокористування.
55. Основні підходи до визначення плати за воду і забруднення водних ресурсів.
56. Розвиток міжнародного співробітництва в області впровад-ження ресурсозберігаючих та безвідходних технологій.
57. Облік природоохоронних витрат, його види, форми звітності та значення.
58. Методика визначення порівняльної економічної ефектив-ності затрат на охорону навколишнього середовища.
59. Порядок розрахунку чистого економічного ефекту природо-охоронних заходів.
60. Суть і порядок визначення плати за земельні ресурси.
61. Види результатів природоохоронної діяльності і їх суть.
62. Суть і порядок визначення критерію екологічної оптималь-ності проекту.
63. Суть і порядок визначення плати за корисні копалини.
64. Сучасні підходи до використання природних ресурсів та основні проблеми природокористування.
65. Концептуальні принципи сталого розвитку і глобального природокористування.
66. Фінансові механізми раціонального використання природ-них ресурсів, їх види та порядок застосування.
67. Особливості фінансування та пріоритети інвестицій у відтворення навколишнього середовища.
68. Купівля-продаж прав на забруднення НПС.
69. Описати порядок фінансування, основні джерела і структура капітальних вкладень на охорону НПС та раціональне природо-користування.
70. Економічний зміст та значення плати за природні ресурси.
71. Суть і види еколого-економічного районування. Основні формуючі фактори і показники.
72. Основні підходи і методи оцінки економічних збитків.
73. Суть категорії економічних збитків та їх класифікація.
74. Склад та структура поточних витрат при експлуатації природоохоронних об’єктів.
75. Екологічна безпека і екологізація виробництва, галузі.
76. Визначення порівняльного еколого-економічного ефекту проектних рішень.
77. Економічна суть природного середовища та природокорис-тування.
78. Основні підходи до визначення збитків, які завдаються лісовим ресурсам промисловими викидами підприємств
79. Економічні методи стимулювання виробництва екологічно чистої продукції.
80. Довгострокове та поточне планування.
81. Еколого-економічні моделі та охорона НПС.
82. Сучасні технології утилізації відходів.
83. Основні методи визначення локальних збитків від забруд-нення довкілля.
84. Основні напрямки підвищеній ефективності природокорис-тування і охорони навколишнього середовища.
85. Система показників та методи планування природокорис-тування.
86. Показники економічних результатів природоохоронної діяльності і критерії вибору оптимальних рішень, їх суть і значення.
87. Умови здійснення еколого-економічної оцінки: основні етапи.
88. Платне природокористування в ринкових умовах господа-рювання.
89. Правові основи управління природокористуванням та охороною природи.
90. Науково-технічний прогрес та проблема ресурсозбереження.
91. Значення раціонального природокористування в розвитку продуктивних сил.
92. Ресурсоємкість виробництва, її тенденції.
Таблиця 8.1
Таблиця для вибору теоретичних питань

Перед. цифра Остання цифра номера залікової книжки
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
1 1,22,
43,65,
87,99 100,2,
21,44,
66,88 3,20,
41,64,
86,98 4,19,
42,63,
85,97 5,18,
40,62,
84,96 6,17,
39,61,
83,95 7,16,
38,60,
82,94 8,15,
37,59,
81,93 9,23,
36,58,
80,92 10,24,
35,57,
79,91
2 11,25,
34,57,
78,90 12,24,
33,56,
77,89 13,25,
32,55,
76,88 1,14,
31,54,
75,87 2,15,
30,53,
74,86 3,16,
29,52,
73,85 4,17,
28,51,
72,84 5,18,
27,50,
71,83 6,19,
26,49,
70,82 100,7,
20,48,
69,81
3 8,21,
47,68,
80,99 9,22,
46,67,
79,98 10,23,
45,66,
78,97 11,24,
44,65,
77,96 12,25,
43,64,
76,95 12,26,
42,63,
75,94 13,27,
41,62,
75,93 14,28,
40,61,
74,92 15,29,
39,60,
73,91 16,30,
38,59,
72,90
4 17,31,
37,58,
71,89 1,18,
32,57,
70,88 2,19,
33,56,
69,87 3,20,
34,55,
68,86 4,21,
35,54,
67,85 5,22,
36,53,
66,84 6,23,
37,52,
65,83 7,24,
38,51,
65,83 8,25,
39,50,
64,82 9,26,
40,49,
63,81
5 10,27,
41,48,
62,80 100,11
28,42,
61,79 12,29,
43,60,
78,99 13,30,
44,59,
77,98 14,31,
45,58,
76,97 15,32,
46,57,
75,96 16,33,
47,56,
74,95 17,34,
48,55,
73,95 18,35,
49,54,
72,94 1,19,
36,50,
71,93
6 1,20,
37,58,
71,89 2,21,
38,52,
69,91 3,22,
39,53,
68,90 4,23,
40,54,
67,89 5,24,
41,55,
66,88 6,25,
42,56,
65,87 7,26,
43,57,
64,86 8,27,
44,58,
63,85 1,9,
28,45,
59,84 2,10,
29.46,
60,83
7 3,11,
30,47,
61,82 4,12,
31,48,
62,81 5,13,
32,49,
63,80 6,14,
33,50,
64,79 7,15,
34,51,
65,78 8,16,
35,52,
66,77 100,9,
17,36,
53,67 10,18,
37,54,
68,99 11,19,
38,55,
69,98 12,20,
39,56,
70,97
8 13,21,
40,57,
71,96 14,22,
41,58,
72,95 15,23,
42,58,
73,94 16,24,
43,59,
74,93 17,25,
44,60,
75,92 1,18,
26,45,
61,76 2,19,
27,45,
77,91 3,20,
28,46,
78,90 4,21,
29,47,
79,89 100,5,
22,30,
48,80
9 6,22,
31,49,
62,81 7,23,
34,50,
61,82 8,24,
35,51,
63,83 9,25,
36,52,
64,84 10,26,
37,53,
64,85 11,27,
38,54,
65,86 12,28,
39,55,
66,87 13,29,
40,56,
67,88 14,30,
41,57,
68,89 15,31,
42,58,
69,90
0 16,32,
43,59,
70,91 17,33,
44,60,
71,92 18,34,
45,61,
72,93 19,35,
46,62,
73,94 20,36,
47,63,
74,95 21,37,
48,64,
75,96 22,38,
49,65,
76,97 23,39,
50,66,
77,98 24,40,
51,67,
78,99 25,41,
52,68,
79,100

93. Міжнародні проблеми природокористування.
94. Організаційно-економічний механізм втягнення вторинних ресурсів у виробництво.
95. Недоліки існуючої концепції оцінки природних ресурсів.
96. Показники впливу природоохоронних заходів на результа-ти діяльності підприємств.
97. Екологічне нормування, його суть і види.
98. Особливості інформативної екологічної системи.
99. Ресурсний потенціал України.
100. Ринкові відносини у сфері природокористування.

8.2. Розрахункова частина.

Завдання.
Згідно з результатами контрольних перевірок хімічного під-приємства міста Рівного зафіксовано використання як пального таких речовин: речовина 1 – 3 т, речовина 2 - 6 т, речовина 3 – 4 т. Крім того, в результаті перевірки підприємства, проведеної за підсумками двох кварталів виявлено, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти здійснюються в таких обсягах: речовина 4 -  , т при ліміті – 4 т, речовина 5 - , т, при ліміті – 1,5 т, речовина 6 -  т при ліміті – 75 т (назви речовин зазначені в таблиці 8.7, згідно варіанту таблиці 8.8). Відповідно до перевірки підприємство отримало припис на усунення порушення до 20.07.2007 року. В зазначений термін порушення було усунено.
За цей період часу підприємство розмістило на своїй території, згідно дозволу, відходи у таких обсягах: відходи 2 класу – 2 т, при ліміті - 245 т, відходи ІІІ класу - 1 т, при ліміті – 150 т, люмінесцентні лампи у кількості 6 штук (дозвіл відсутній).
За перший квартал сума збору за викиди в атмосферу пересувними джерелами забруднення становила 8 452 грн., за скиди забруднюючих речовин – 11 645 грн.
Визначити розмір збору за викиди забруднюючих речовин підприємством в навколишнє природне середовище за другий квартал та за два квартали 2007 року. Результати розрахунку записати в таблицю 8.9. Відповідь обґрунтувати.

8.3. Методичні вказівки до виконання завдання

На підставі затверджених лімітів і виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору за забруднення та коригуючих коефіцієнтів необхідно визна¬чити суму збору, який справляється за викиди у навколишнє природне середовище різними джерелами заб¬руднення.
1. Розмір збору за викиди пересувними джерелами забруднення розраховується за формулою:
Пат = Мфі × Кі × Нбі × Кнас × Кф ,
де, Нбі - базовий норматив збору за викиди в атмосферу 1 тонни і-тої забруд¬нюючої речовини в межах ліміту, грн / т (визначається згідно речовин, які задані за варіантом – таблиці 8.7, 8.8);
Мфі - маса фактичного викиду і-тої забруднюючої речовини за звітний період, т;
Кнас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів і визна-чається за таблицею 8.2;
Кі – величина індексу споживчих цін (індекс інфляції), 2,5;
Кф – коефіцієнт, що враховує народно-господарське значення населеного пункту (таблиця 8.3).

Таблиця 8.2
Значення коефіцієнта, що залежить від чисельності жителів

Чисельність населення, тис.чол. К нас
до 100 1,00
100,1 – 250 1,20
250,1 – 500 1,35
500,1 – 1 000 1,55
більше 1 000 1,80

2. Розмір збору за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води розрахо¬вується за формулою:
Пв = [(Нбі×Млі)+(Кп×Нбі×Мпі)] ×Крб×Кі ,

Таблиця 8.3
Значення коефіцієнту народногосподарського значення населеного пункту

Тип населеного пункту Кф
Організаційно-господарські та культурно-побутові цен-три місцевого значення з перевагою аграрно-промисло-вих функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування) та села 1,00
Багатофункціональні центри, центри з перевагою про-мислових і транспортних функцій (обласні центри, про-мислові і транспортні вузли) 1,25
Центри з перевагою рекреаційних функцій 1,65

де, Нбі - базовий норматив за скидання 1 т і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т (визначається із таблиць 8.7, 8.8);
Млі - маса скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту за звітний період, т;
КРБ - регіональний коефіцієнт, що враховує басейнові екологічні особливості (визначається за останньою цифрою залікової книжки за таблицею 8.4);
Мпі - маса понадлімітного скиду і-тої забруднюючої речовини за звітний період, т;

Таблиця 8.4
Значення регіональних (басейнових) коефіцієнтів

№ з/п Басейни річок і морів Кт
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10 Дунай
Тиса
Прут
Дніпро
Дністер
Прип’ять
Десна
Зх. Буг
Інгул
Ріки Кримського півострова 2,2
3
3
2,5
2,8
2,5
2,5
2,2
2,2
2,8

Кі - величина індексу споживчих цін (індекс інфляції), 2,5;
Кп - коефіцієнт кратності пла¬ти за понадлімітні скиди забруд-нюючих речовин, (Кп = 5).
3. Визначення збору за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі проводиться за формулою:
,
де: Км - коефіцієнт, що враховує розташування зони розміщення відходів (таблиця 8.5);
Ко - коефіцієнт, що враховує обладнання місця розміщення відходів (таблиця 8.6);
Нбі - норматив збору за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, згідно з дозволами на розміщення, грн/т (табл. 8.7);
Кп – коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення (Кп = 5);
Мпі – маса понадлімітного розміщення відходів, т.

Таблиця 8.5
Значення коефіцієнту розташування зони розміщення відходів у НПС
Місце розміщення відходів Км
1. В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них
2. За межами населених пунктів ( на відстані більше 3 км від їх меж) 3,0

1,0

Таблиця 8.6
Значення коефіцієнту обладнання місця розміщення відходів у НПС
Характер обладнання місце розташування відходів Ко
1. Спеціально створені місця складування (полігони), які забезпечують захист атмосферного повітря та водних джерел від забруднення
2. Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних джерел від забруднення 1,0

3,0
Таблиця 8.7
Норматив збору за забруднення навколишнього природного середовища
Назва забруднюючої речовини Норматив збору гривень/т
1. За викиди в атмосферу пересувними джерелами забруднення
1. Дизельне пальне 4,5
2. Бензин етилований 6
3. Бензин не етилований 4,5
4. Зріджений нафтовий газ 6
5. Стиснений природний газ 4,5
2. За скиди у водні об’єкти
1. Азот амонійний 52,5
2. Органічні речовини (за показниками БСК) 21
3. Завислі речовини 1,5
4. Нафтопродукти 309
5. Нітрати 4,5
6. Нітрити 258
7. Сульфати 1,5
8. Фосфати 42
9. Хлориди 1,5
2. За розміщення відходів
1. Відходи ІІ класу 3
2. Відходи ІІІ класу 0,75
3. Люмінесцентні лампи 1,5 гривні/штука

Таблиця 8.8

Таблиця для вибору даних із таблиці 8.7

Перед.
цифра Остання цифра залікової книжки
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
0 або 1 2,4,5
1,3,5 2,4,5
2,4,6 2,4,5
3,5,7 2,4,5
4,6,8 2,4,5
5,7,9 1,2,3
6,7,8 1,2,3
7,8,9 1,2,3
8,9,1 1,2,3
9,1,2 1,3,4
1,2,3
2 або 3 1,4,5
4,5,6 1,4,5
5,6,7 1,4,5
6,7,8 1,4,5
7,8,9 1,4,5
8,9,1 1,3,4
7,8,9 1,3,4
9,1,2 1,4,5
1,2,3 1,4,5
2,3,4 1,4,5
3,4,5
4 або 5 1,2,3
1,2,3 1,2,3
2,3,4 1,2,3
3,4,5 1,2,3
4,5,6 1,2,3
5,6,7 1,4,5
9,1,2 2,3,4
1,3,5 2,3,4
2,4,6 2,3,4
3,5,7 2,3,4
4,6,8
6 або 7 2,3,4
5,7,9 2,3,4
6,8,1 2,3,4
7,9,2 3,4,5
1,3,5 3,4,5
2,4,6 3,4,5
2,4,6 3,4,5
3,5,6 3,4,5
4,6,8 3,4,5
5,7,9 3,4,5
6,8,1
8 або 9 1,3,4
2,3,4 1,3,4
3,4,5 1,3,4
4,5,6 1,3.4
5,6,7 1,3,4
6,7,8 2,4,5
6,8,1 2,4,5
1,5,9 2,4,5
2,8,9 2,4,5
3,6,9 2,4,5
4,7,1

Результати розрахунків зводяться в таблицю 8.9.

Таблиця 8.9
Розрахунок збору за забруднення НПС
Назва
заб-
руд-нюю-
чої
речо-вини Фак-тична маса
річ-ного вики-ду, т Лімі-
ти вики-дів
(ски-дів), т Нор-мативи збору за викиди,
(скиди)
Грн. / т Вели-чина індексу спожив-чих цін
(інфля-ції) Кори-гуючі коефі-цієнти Сума збору в межах ліміту, грн. Сума плати
за по-надлі-мітний викид, гри Зага-льна сума плати, грн

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Нараховано збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення, усього
1.1.
1.2.
1.3.
2. Нараховано збору за скиди у водні об’єкти, усього
2.1.
2.2.
2.3.
3. Нараховано збору за розміщення відходів, усього
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
3.1.
3.2.
3.3.

9. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

9.1. Базова література.

1. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. – 346 с.
2. Мельник Л.Г. Екологічна економіка. – Суми: «Університетсь-ка книга”, 2006. – 368 с.
3. Царенко О.М., Несвєтов О.О., Кадацький М.О. Основи еко-логії та економіки природокористування. – Суми, 2001. – 326с.

9.2. Допоміжна література.

1. Апостолюк С.О., Мацюк Р.І., Сторожук В.М. Охорона навко-лишнього середовища в лісопромисловому комплексі: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2001. – 200с.
2. Арустамов Э.А. Природопользование: Учебник. – Москва, 2000.– 283 с.
3. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Ф., Яковлев А.Ф. Экономика и качество окружающей среды, Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 189 с.
4. Дорогунцов С.І. Оптимізація природокористування. В 5-ти т. Т.1. – Київ: Кондор, 2004. – 291с.
5. Генсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посіб-ник.– Львів: Світ, 1992.– 336 с.
6. Гус В.М. Економіка природокористування: Конспект лекцій. – Рівне, 1997. – 86с.
7. Економіко – правове регулювання природокористування / М.А. Хвесик, Л.М.Горбач, Ю.П.Кулаковський. – Київ: Кондор, 2004. – 524 с.
8. Кашенко О.Л. Фінансово-економічні основи природокорис-тування. – Київ: Вища школа, 1999. – 304 с.
9. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. - Суми: Унiвер-ситетська книга, 1999. - 421 c.
10. Мацнев А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інже-нерні методи охорони довкілля: Навчальний посібник. – Рівне: РДТУ, 2000. – 504с.
11. Морозов В.В. Еколого-меліоративні умови природокористу-вання на зрошуваних ландшафтах України: Навчальний посібник. - Київ-Херсон: Айлант, 2003. – 208с.
12. Неверов А.В. Экономика природопользования. Учеб. пособие для вузов. – Мн.: Вышэйшая школа, 1990. – 216 с.
13. Пахомова Н.В., Рихтер К.К. Экономика природопользования и охраны окружающец среды. - С.-Петерб., 2001. – 220с.
14. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Екологічна економіка. – Суми: Університетська книга, 2006. – 368 с.

Додаток А

Таблиця 1
Нормативи зборів за викиди основних забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
Назва забруднюючої речовини Норматив
збору, грн./т Назва забруднюючої речовини Норматив
збору, грн./т
Азоту окисли
Аміак
Ангідрид сірчистий
Бенз(о)пірне
Водень хлористий
Вуглецю окис
Вуглеводи
Газоподібні фтористі сполуки
Тверді речовини
Формальдегід 190
36

190

241588
7
7
11
470
7
470 Марганець і його сполуки
Нікель і його сполуки
Озон
Ртуть і її сполуки
Свинець і його сполуки
Сірководень
Сірковуглець
Стирол
Фенол
Хром і його сполуки 1502

7653
190
8044

8044
610
396
1386
861

5095

Таблиця 2
Нормативи збору, який стягується за скидання основних забруднюючих речовин у водні об’єкти, у тому числі, морські води
Назва забруднюючої речовини Норматив
збору, грн./т Назва заб-руднюючої речовини Норматив
збору, грн./т
Азот амонійний
Органічні речовини
(за показниками БСК 5)
Завислі речовини
Нафтопродукти 125

50
4
733 Нітрати
Нітрити
Сульфати
Фосфати
Хлориди 11
612
4
100
4

 

Таблиця 3
Такси для оцінки величини компенсації збитку внаслідок забруднення із суден у територіальних і внутрішніх морських водах України (затверджені Постановою КМ України від 03.07.95 р. № 484)

Забруднюючі речовини Одиниця виміру Величина компенсації збитку за одиницю виміру (дол. США)
Солі важких металів
Нафта і нафтопродукти
Органічні речовини
Завислі речовини
Пестициди
Детергенти
Шкідливі речовини відповідно до категорії токсичності (за міжнародною конвенцією запобігання забруднення із суден 1973 р. з виправленнями 1978 р. СМАRРО – 73/78)
A
B
C і D
Господарсько-фекальні стоки
Сміття Кг-екв
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг

 

 

 

Кг
Кг
Кг
Куб.м
Куб.м 12936
329
270
132
430
381

 

 

 

1522
286
54
140
100

Таблиця 4
Збір за видачу ліцензій на користування надрами, в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян

Вид ліцензії Розмір збору
Геологічне вивчення надр (крім робіт, що виконують-ся за рахунок бюджетного фінансування)
Розробка родовищ корисних копалин (крім родовищ підземних вод і торфу):
- діючими підприємствами
- підприємствами, будівництво яких розпочи-нається
Розробка родовищ підземних вод і торфу
Користування відходами гірничодобувних і пов’язаних з ними переробних виробництв:
- розробка техногенних родовищ
- розробка накопичень відходів, запаси яких не оцінені
Користування надрами в цілях, не пов’язаних з розробкою родовищ (за винятком підземних сховищ для зберігання нафти, газу, радіоактивних речовин; розміщення лікувальних, рекреаційних і культурно-освітніх закладів)
Розміщення підземних сховищ для зберігання нафти, газу, радіоактивних і токсичних речовин
20

60

80
20

40

30

 

80

100

Таблиця 5
Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи (ГРР) у вартості мінеральної продукції

Вид корисних копалин Вид товарної продукції Оди-ниця виміру Частка відрахувань за ГРР у вартості товарної продукції, %
Нафта
Газ природний
Вугілля кам’яне
Вугілля буре
Залізна руда незбагачена
Залізна руда збагачена
Марганцева руда
Титанова руда
Титано-цирконієва руда
Вапняки флюсові
Сірчана руда
Калієво-магнієва сіль
Гіпс
Цегельно-черевична сировина
Камінь будівельний Нафта
Газ природний

Вугілля кам’яне
Вугілля буре

Концентрат

Мартенівська руда

Концентрат
Ільменітів концентрат
Ільменітів, рутиловий, цирконієвий концент-рати
Щебінь фракціонований
Сірка гранульована

Калімагнезія
Гіпс

Цегла

Щебінь т
тис.куб.м

т
т

т

т

т
т

т

т
т

т
т
тис. шт. ум. цегли

куб. м 8,5
6,0

0,7-0,8
0,4-0,5

1,5-1,6 до 1,8

2,4

0,7-0,8
1,3-1,4

0,5-0,8

1,25
1,2

3,5
0,3

0,25

0,5

Таблиця 6
Базові нормативи плати за використання надр для видобутку окремих корисних копалин (змінити)

Корисні копалини Плата за одиницю погашених запасів, грн./т
Залізна руда для збагачення
Залізна руда збагачена
Марганцева руда
Бентонітова глина
Глина вогнетривка
Каолін вторинний
Доломіт
Флюсовий вапняк
Кварцит і пісок кварцовий для металургії
Пісок формувальний
Кварцит для виробництва 0,07
0,10
0,17
0,08
0,06
0,06
0,05
0,03

0,05
0,04
0,07

Таблиця 7
Нормативи плати (зборів) за спеціальне використання водних ресурсів із поверхневих водних об’єктів

Басейни рік, включаючи притоки Нормативи плати, коп./ куб. м
Дніпра, на північ від Києва (вклю-чаючи Київ), Прип’яті і Десни
Дніпра, південніше Києва
Інгульця
Сіверського Дінця
Південного Бугу
Інгулу
Дністра, Вісли і Західного Бугу
Прута, Серету і Тиси
Дунаю
Рік Криму
Рік Приазов’я
Інших рік
3,6
3,42
5,22
7,02
3,96
4,86
2,16
1,62
1,44
7,20
8,64
3,96

Таблиця 8
Нормативи плати за спеціальне використання підземних вод

Найменування регіону (області) Норматив плати, коп./ куб. м Найменування регіону (області) Норматив плати, коп./ куб. м
Крим
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Львівська 6,66
5,76
5,94
5,04
6,84
5,76
3,78
5,22-5,76
5,04-9,00
2,88-3,78
6,66
5,22 Луганська, Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська, Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
7,56
6,30
3,24-3,78
4,44-5,04
3,78-4,50
7,02

5,40
4,50-6,84
3,24
6,30
3,96-5,40

Таблиця 9
Такси за деревину, що відпускається на пні (перший лісовий пояс)

Найменування породи Розряд лісу Такса за 1 щільний куб. м деревини. грн.
ділової (без кори) дров’яної
крупної середньої дрібної
Сосна

 

Самшит

 

1
2
3
4
5
1
2
3
4
5 19,70
14,00
11,30
8,50
5,60
157,60
112,60
90,10
67,60
45,00 16,80
12,00
9,70
7,20
4,80
134,70
96,20
77,00
57,70
38,50 12,60
9,10
7,30
5,40
3,60
101,00
72,20
57,70
43,30
28,90 1,30
1,00
0,80
0,60
0,40
2,20
1,60
1,30
0,90
0,70

Додаток Б
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра фінансів і економіки природокористування

 

 

 

 

Контрольна робота з дисципліни „Економіка природокористування”

 

 

 

Виконала:
студентка __ курсу __ групи
спеціальності „_______”
шифр заліковки _______

Перевірила:
посада, прізвище
та ініціали викладача

 

РІВНЕ 2007

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Структура програми навчальної дисципліни „Еко-номіка природокористування”.......................................... 4
1.1. Опис предмета навчальної дисципліни................... 4
1.1.1. Спеціальності „Економіка і підприємництво”, „Облік і аудит”............................................................... 4
1.1.2. Спеціальності „Фінанси”....................................... 5
2. Мета і завдання викладання дисципліни.................... 6
3. Розподіл балів, що присвоюються студентам................... 7
4. Програма навчальної дисципліни..................................... 8
4.1. Тематичний план та розподіл навчального часу.......... 8
4.2. Самостійна робота студентів........................................... 11
4.3. Індивідуальна робота студентів...................................... 12
4.4. Програмний матеріал блоків змістовних модулів......... 13
5. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів та тем дисципліни....................................................................
15
5.1. Тема 1. Предмет, метод, завдання дисципліни еконо-міка природокористування......................................................
15
5.2. Тема 2. Природні ресурси та їх потенціал................... 21
5.3. Тема 3. Еколого-економічна оцінка природних ресур-сів...............................................................................................
22
5.4. Тема 4. Зміст і механізм формування економічних збитків від забруднення навколишнього природного середовища...............................................................................

28
5.5. Тема 5. Аналіз ефективності природоохоронних захо-дів..............................................................................................
34
5.6. Тема 6. Управління природокористуванням................ 41
5.7. Тема 7. Еколого-економічні інструменти природ око-ристування................................................................................
52
5.8. Тема 8. Фінансовий механізм охорони навколишнього природного середовища..........................................................
59
5.9. Тема 9. Екологізація суспільства, галузі, виробництва. 72
6. Приклади розв’язку задач з дисципліни............................ 79
7. Контрольно-тестова програма............................................ 95
8. Завдання і методичні поради для виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання...
114
8.1.Теоретична частина........................................................... 114
8.2. Розрахункова частина....................................................... 120
8.3. Методичні рекомендації до виконання завдання.......... 121
Рекомендована література...................................................... 126
Додатки...................................................................................... 128