|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Експериментальна психологія
Експериментальна психологія« Назад
Експериментальна психологія 28.07.2015 08:08
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут післядипломної освіти
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ВКАЗІВКИ
до вивчення курсу "Експериментальна психологія " для слухачів спеціальності 7.040101 "Психологія"
Укладач: Т.С. Кириленко кандидат психологічних наук, доцент Київ - 2007
Навчально-методичні матеріали з курсу "Експериментальна психологія" (укладач Кириленко Т.С., к.п.н., доцент) для слухачів за спеціальністю 7.040101 "Психологія", рекомендовано на засіданні навчально-методичної комісії Інституту післядипломної освіти. Протокол від 2 жовтня 2007р. № 2
Навчально-тематичний план курсу "Експериментальна психологія"
Форма контролю знань.
І. Вступ . Курс експериментальної психології для слухачів післядипломної освіти містить дві частини: теоретичну та практичну, яка виступає у вигляді експериментального практикуму. Курс має на меті ознайомити слухачів з об’ємом поняття експериментальна психологія, з сучасним станом експериментальної психології, з основами організації психологічних досліджень та аналізу отриманих результатів, проблемами практичного їх використання. Експериментальний практикум передбачає відпрацювання окремих методів, методик та технологій психологічних досліджень.
ІІ. Методичні рекомендації до основних тем програми з експериментальної психології Теоретична частина курсу Тема І. Предмет і завдання експериментальної психології При вивченні даної теми необхідно підходити до розгляду експериментальної психології як науки і дисципліни про розробку об'єктивних методів дослідження психічної реальності. Експериментальна психологія спрямована на пошук об'єктивних принципів та методів реєстрації суб'єктивного, психологічного. До її задач відносяться: розробка шляхів активного втручання в психічне життя особистості та розробка основ наукових досліджень, психологічного експериментування. Логіка пізнання внутрішнього світу свідчить, що пізнання починається через переживання, потім переходить до вимірювання, підкреслюючи той факт, що психологія як наука стає експериментальною. її початок датується 1879 роком, створенням першої психологічної лабораторії В.Вундта в Німеччині. На сьогодні основними осередками розвитку психологічних досліджень на Україні виступають Київ, Львів, Дніпропетровськ, Одеса, Сімферополь. Знання історії упорядковує і приносить сенс в те, що здається хаосом, минуле вибудовується в перспективу, яка пояснює сьогодення. Експериментальна психологія виникла як самостійна наука про закономірності, суттєві взаємозв’язки і механізми виникнення, розвитку психіки, її функціонування. На сьогодні вона є однією з галузей психологічного знання, такою, без тісної взаємодії з якою не обходиться ні одна інша. Оскільки любе психологічне дослідження в любій галузі психологічного знання спирається на методологію і методи проведення психологічного дослідження, експерименту, методи, прийоми и способи математико-статистичної обробки психологічних даних. Завдання для самоконтролю:
Тема ІІ. Наукові основи психологічного дослідження Аналіз основ наукового дослідження включає чітке розуміння методології, методів та методик дослідження як напрямів, шляхів та прийомів збору дослідних даних з їх наступною обробкою та інтерпретацією, що як правило включає етап теоретичної роботи з висуванням гіпотез, етап збору дослідних, емпіричних даних, які дають результати для висновків, а потім необхідний момент верифікації, перевірки гіпотези та висновків на практиці, що дає змогу повертатись до гіпотези, конкретизувати, змінювати і т.п., підкреслюючи безкінечний, захоплюючий шлях дослідження і дослідника. Методологія – це наука про шлях дослідження, це вчення про методи, їх системи пізнання і перетворення світу. Метод – основний спосіб отримання даних в дослідженні, їх обробки та інтерпретації. Методика – це комплекс прийомів, пов’язаних з даним методом, що вимагає детального, уважного підходу дослідника до вибору останніх. Завдання для самоконтролю:
Тема. III. Емпіричні методи дослідження Методи дослідження. Найбільш вживаною є класифікація методів в психології, запропонована Б.Ананьєвим. Методи систематизовані в ІV групи: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні методи. Серед емпіричних методів дослідження основними виступають спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності, діагностичні методи, які вимагають в першу чергу, використання принципу об'єктивності, системності. В сучасній експериментальній психології особистості прийнято виділяти три типи емпіричних даних “L”, “Q” та “T”- дані. Метод експерименту – це стандартизований спосіб психологічного дослідження для застосування якого необхідно створення спеціальних умов. Необхідно розрізняти види та форми експерименту, оскільки з цим пов’язані завдання, які необхідно вирішити в психологічному дослідженні. Завдання для самоконтролю:
Тема IV. Планування експерименту. В даній темі, як в основній в побудові психологічного експериментування слід звернути увагу на такі основні моменти. В структурі планування експерименту виділяється: – Постановка проблеми і гіпотези, тобто припущення стосовно того, як буде впливати певний ряд змінних на певні прояви психічних явищ. Гіпотеза будується за схемою "якщо, то ...". – Далі шукаються шляхи реалізації гіпотези, вибираються головні змінні експерименту: НЗ (незалежна змінна), яка репрезентує в експерименті об'єктивне, незалежне від піддослідного є 33 (залежна змінна), як показник впливу НЗ на перебіг явищ, вона задана конкретним способом вимірювання. В реальному експерименті виділяється ДЗ (додаткові змінні), вплив яких треба нейтралізувати. – Необхідною умовою експерименту виступає протоколювання в його різних формах. Основним результатом експерименту є певне відношення між ЗЗ і НЗ. Головною складовою планування експерименту є розробка експериментальних схем, в яких розкриваються основні організаційні моменти психологічного експериментування (від вибірок досліджуваних, типу експерименту до особливостей експериментального впливу і аналізу результатів). Завдання для самоконтролю:
Тема V. Математико-статистичні основи аналізу експеримертальних даних. Знаходження експериментальних закономірностей передбачає використання математико-статистичних основ аналізу експериментальних даних, отриманих за допомогою психологічного методичного інструментарію. Емпіричні результати заносяться в зведену таблицю даних. Представлені кількісні показники підлягають математико-статистичній перевірці на предмет: рівня їх достовірності та значимості, тобто наскільки можна довіряти отриманим експериментальним даним, використовуючи статистичні критерії; – визначення певних закономірних зв'язків на основі кореляційного, факторного аналізу. І лише після математико-статистичної обробки та аналізу статистичних гіпотез можна переходити до аналізу експериментальних гіпотез і висновків. Необхідно звернути увагу на основні поняття та послідовність етапів обробки результатів дослідження. Множину окремих емпіричних значень називають статистичною сукупністю, а кожний член цієї сукупності – Х (варіантою). Число варіант статистичної сукупності – це її об’єм (N), число варіант, які повторюються - це їх частота (fі). Аналіз статистичної сукупності починається з упорядкування її окремих значень від гіршого до кращого. Це називається звичайно упорядкованим статистичним рядом розподілу. Розподіл на інтервали при великому обсязі емпіричних даних - буде називатись інтервально-упорядкованим рядом розподілу. Такий первинний аналіз дозволяє більш наочно продемонструвати емпіричну криву розподілу варіант, особливо при графічному зображенні. Теоретичним еталоном графічного зображення розподілу емпіричних даних виступає плавна крива типу колоколоподібної, так звана крива Гауса, теоретична крива нормального розподілу. З нею порівнюють отриману емпіричну криву. Порівняння емпіричної кривої розподілу з теоретичним еталоном проводиться за параметрами. Це міри розташування (мода – Мо; медіана Ме; математичне очікування М |x| =xіpi, що розкриває найбільш ймовірне значення величини Х). Де Мо – найбільш ймовірне значення величини, що відповідає найбільшій частоті її появи. Ме – це середина упорядкованого числового ряду окремих варіант; М |x| - математичне сподівання випадкових величин, дорівнює середньому арифметичному значенню. Серед мір розсіювання найбільш інформативними виступають: δ – це стандарти відхилення, вираховується за формулою δ = ; та δ - стандартна похибка середнього значення за формулою:.
що дозволяє визначити інтервали довіри = та значимий інтервал , в межах яких знаходяться дані, отримані в дослідженні. Завдання для самоконтролю:
VI. Об'єктивність експериментального дослідження Об'єктивність дослідження передбачає перевірку його результатів, тобто верифікацію. Необхідно враховуються факти і артефакти в дослідженні, особливості використання інструкції, тощо. Для контролю за об'єктивністю експерименту визначається валідність та надійність. Валідність – це міра достовірності висновку, котру забезпечують результати реального експерименту в порівнянні з результатами бездоганного експерименту. Виділяють внутрішню та зовнішню валідність. Треба зауважити, що чим більше в реальному експерименті забезпечений вплив незалежної змінної (НЗ) на залежну змінну (ЗЗ) тим вище внутрішня валідність. У зовнішній валідності підкреслюється можливість поширення результатів певного дослідження на популяцію. Для забезпечення валідності враховуються фактори фону, реактивного ефекту, ефекту послідовності, упередженості, взаємодії, фактори підбору груп та експериментального впливу, тощо. Надійність вказує на можливість отримати однакові висновки при повторному дослідженні. Завдання для самоконтролю: Тема VІ.
Основи експериментального практикуму. Практична частину курсу являє собою спеціальний практикум, націлений на ознайомлення з конкретними прийомами реалізації об'єктивних методів дослідження психічної реальності та з конкретними прийомами реалізації окремих схем психологічного експериментування (простих, складних, між-групових). Практична частина курсу знайомить з конкретними методиками дослідження психічних явищ і присвячена вивченню психологічного експерименту та методичного інструментарію в психології (зразки стимульного матеріалу наведені в додатках).
Експериментальне дослідження психічних явищ
Тема VII. Увага. Методи та методика дослідження, її характеристики Під увагою розуміється спрямованість та зосередженість психічної діяльності. При цьому під спрямованістю розуміють вибірковий характер активності, а під зосередженістю - заглиблення в дану діяльність. До числа основних характеристик увага відносять обсяг, вибірковість, стійкість, концентрацію, розподіл і переключення. При дослідженні обсягу уваги з обсягу інформації на якій може зосередитись свідомість суб'єкта для того, щоб оперувати цією інформацією. Вибір із багатьох сигналів тільки деяких із них - носить назву вибірковість уваги. Кількісний параметр вибірковості - це швидкість вибору стимулу із багатьох інших. Якісний параметр - це точність, тобто міра відповідності результату вибору стимулюючого матеріалу. Під стійкістю уваги розуміється здатність суб'єкта не відволікатись від спрямованості психічної активності і зберігати зосередженість на об'єкті уваги, що визначається через часові параметри тривалості збереження спрямованості без відхилення від вихідного якісного рівня. Концентрація уваги як збереження зосередженості при наявності перешкод визначається через інтенсивність перешкод. Розподіл уваги вимірюється часовими показниками, які отримані в результаті співставлення правильного виконання одного завдання та виконання цього завдання разом з іншими завданнями разом з іншими завданнями. Характеристикою переключення уваги виступає міра його складності, яка виміряється швидкістю переходу суб'єкта від одного виду діяльності до іншого. Найбільш розповсюджену групу лабораторних методів дослідження уваги складають бланкові, які об'єднані під загальною назвою "коректурні проби". Вони можуть складатись із різного роду стимулів: букв, цифр геометричних фігур та ін. Завдання піддослідного - відшукати заданий стимул серед інших і зафіксувати його на бланку.
Практичне заняття: Вимірювання концентрації використанням коректурної проби Бурдона-Анфімова. За результатами вираховується коефіцієнт точності виконання (формула Уіппла) = ; де N - загальна кількість викреслених стимулів: р - кількість пропущених стимулів; V - кількість неправильно викреслених стимулів. Умовний показник концентрації уваги - це відношення коефіцієнтів точності виконання на фоні перешкод і без перешкод. К = ;
де Ап - точність на фоні перешкод; Абп - точність без перешкод. Час роботи 5 хв. На 2-й і 4-й хвилинах вводиться поміха. Без попередження на протязі 15 секунд експериментатор називає літери алфавіту.
Тема VIII. Експериментальне дослідження пам'яті. Початок експериментального дослідження процесів пам'яті припадає на кінець XIX ст. Засновником експериментального дослідження пам'яті вважається німецький психолог Г.Еббінгауз, якому належить розробка ряду методів кількісного аналізу процесів заучування і зберігання. Основне завдання, яке ставили перед собою психологи при дослідженні пам'яті - це вимірювання пам'яті, тобто вираз в кількісних величинах її обсягу, процесів заучування та забування, що подано в класичних методах дослідження пам'яті. 1. Метод утриманих членів ряду використовується для дослідження безпосереднього обсягу пам'яті, залежності запам'ятовування від змісту і структурних особливостей матеріалу. 2. Метод парних асоціацій або вдалих відповідей використовується для аналізу впливу на процес запам'ятовування різних за змістом зв'язків між опорними елементами (першими елементами ряду) і елементами об'єктами (другими елементами ряду). 3. Метод заучування, який дозволяє прослідкувати динаміку процесу запам'ятовування матеріалу різного змісту і обсягу та встановлювати характерні особливості процесу забування. 4. Метод тотожних рядів або метод впізнавання. З його допомогою можна простежити відмінність процесів впізнавання і відтворення в залежності від обсягу і змісту матеріалу.
Практичне завдання: Визначення обсягу запам'ятовування. Мета: Показати залежність обсягу запам'ятовування від використання спеціальних прийомів запам'ятовування. Виконуються два досліди для порівняння продуктивності безпосереднього та опосередкованого запам'ятовування з допомогою класичних методів дослідження пам'яті: методу утриманих членів ряду (див. додаток).
Тема IX. Експериментальне дослідження мислення. Перші дослідники експериментального дослідження мислення були проведені представниками Вюрцбургської психологічної школи. Мислення розглядається як розумова дія, в якій може бути виділено ряд мислених процесів (планування, проектування, передбачення, оцінювання, розуміння, умовивід) і мислених операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення). Значна кількість методик, які використовуються для вивчення мислення, являють собою визначення умов, що сприяють та перешкоджають швидкому пошуку правильного рішення задачі проблемного характеру. Такими умовами можуть виступати: наявність мотивації певного рівня, актуалізація минулого досвіду. Його вибіркової спрямованості як "установки" та інші. Для дослідження впливу минулого досвіду на спосіб вирішення завдань використовуються: а) методики на порівняння пар понять, з метою показу залежності, актуалізація ознак від установки (Н.Майер, К.Дункер); б) методика А.Лачинса на дослідження впливу минулого досвіду на спосіб вирішення завдань з метою вияву ригідності мисленевих процесів. Для дослідження особливостей творчого мислення, таких його характеристик як оригінальність, гнучкість, використовують методики, які дозволяють проаналізувати не лише процес, але і результат мислення, виділяючи при цьому репродуктивне і продуктивне (творче) мислення, яке характеризується створенням суб'єктивно нового продукту. В задачу методик входять вказівки, що треба зробити з пред'явленими поняттями: вказати їх використання (наприклад: цегли, резинової гумки і т.д.), щось намалювати, визначити загальну ознаку. Практичне завдання: Дослідження впливу минулого досвіду на спосіб вирішення задач. Використовується методика Лачинса (див. Додаток).
Розділ VI. Теми контрольних робіт та вказівки до їх написання і оформлення. Контрольна робота повинна мати: 1.Титульний аркуш із зазначенням теми і дисципліни, з якої вона виконується. 2.Зміст (з позначенням розділів теоретичної та практичної частини і сторінок). 3.В теоретичній частині контрольної роботи зазначається: - актуальність теми (до яких сфер, областей життя, науки відноситься, з чим пов'язана необхідність її дослідження); - основна частина змісту, в якій необхідно дати визначення явищу, що вивчається, хто його сформулював, вивчав (авторство), які етапи пройшло в своєму розвитку, які властивості для нього характерні характерні; - заключення, в якому позначається де і як можна використати властивості, закономірності, явища які можна бачити перспективи його дослідження. 4. Практична частина присвячена виконанню завдання з психологічного дослідження: - необхідно дати визначення явищу, яке буде досліджуватись; - вказати, які показники використовуються для його виміру, тобто провести операціоналізацію головних змінних; - визначити загальний принцип прийомів дослідження даного явища; - описати схему експерименту, вид, тип.
Теоретичне завдання. 1. Експериментальна психологія, її предмет та об'єкт. 2. експериментальна та загальна психологія. їх співвідношення. 3. Психологія як експериментальна наука. 4. Розвиток експериментальної психології як науки. 5. методологія, метод, методика в психології. 6. Проблемна ситуація в психології. 7. Логіка наукового дослідження. 8. Методика спостереження. Види й процедура. 9. Методики експериментального дослідження пам'яті. 10.Експериментальне дослідження уваги та її властивості. 11.Методи та методики дослідження мислення. 12.Методи та методики дослідження емоційної сфери психіки. 13.Форми запису емпіричних результатів дослідження. 14.Основні вимоги та принципи експериментального дослідження. 15.Основні вимоги до методики дослідження. 16.Експериментальні схеми. 17.Вимоги до використання тестів у психології. 18.Шкали та їх використання в експериментальній психології. 19.Порівняльна характеристика методів спостереження та експерименту в психології. 20.Праксиметричні методи в психології. 21 .Вимірювання в психології. 22.Етапи експерименту. 23.Кількісна та якісна обробка результатів експерименту. 24.Види та форми експерименту. 25.Експериментальна гіпотеза. Постановка та перевірка. 26.Моделі експерименту в прикладних дослідженнях. 27.Етичні проблеми в психологічному дослідженні. 28.Вибірка в експериментальному дослідженні. 29.Процедура проведення експериментального психологічного дослідження. 30. Валідність експериментального дослідження.
Практичне завдання. Провести експериментальне дослідження: а) уваги; б) пам'яті; в)мислення; чи інших психічних процесів, дотримуючись принципів психологічного експерименту - вибрати НЗ, ЗЗ, форму протоколу, охарактеризувати вибірку (допускається як учбова модель N = не менше 10), описати схему експерименту, вид, тип. а) Побудуйте статистичний ряд, визначте числові характеристики статистичного ряду емпіричних величин, Мо, Ме, х, б, бх, визначте інтервали довіри і значимості. б) Проаналізуйте тенденції та закономірності прояву психічного явища. Розділ VII. Контрольні питання до іспиту.
Зразки стимульного матеріалу для практичних занять
Зразок коректурної проби Завдання 1. СХАВСХЕВИХНАИСНХВХВКСНАИСВХВХАИЕНАИСНЕВХАИ ВНХИВСКАБСАВСНАЕКЕАХВКЕСВСНАИСАИСНАВХНВК ИХИСХВХЕКВХИВХЕИСНЕИНАИЕНКХКИКХЕКВКИСВХИ ХАКХНСКАИСВЕКВХНАИСНХЕКХИСИАККСКВХКВНАВС ИСНАИКАЕККИСНАИКХЕХЕИСНАХКЕКХВИСЬІАИХВИКХ СНАИСВНКХАВИСИАХЕКЕХСНАКСВЕЕВЕАИСНАСНКИВ КХКЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСНКХКВИХКАКС АИСНАЕХКВЕНВХКЕАИСНКАНКНВЕИНКВХАКЕИВИСНА КАХВЕИВНАХНЕНАИКВИЕАКЕИВАКСВЕИКСНАВАКЕСВ НКЕСНКСВХИЕСВХКНКВСКВЕВКНИЕСАВИЕХЕВНАИЕН КЕИВКАИСНАСИАИСХАКВННАКСХАИЕНАСНАИСВКХЕВ ЕВХКХСНЕИСНАИСНКВКХВЕКЕВКВНАНСНАИСНКЕВКХ АВСКАХКАСЕСНАНСЕСХКВАИСНАСАВКХСХНЕИСХИХЕ БИКВИНАИЕНЕКХАВИХНВИХКХЕХНВИЕНВСАЕХИСНАИ НКЕХВИВИАЕИСИВИАЕВАЕНХВХВИСНАЕИЕКАИВЕКЕХ КЕИСНЕСАЕИХВКЕВЕИСНАЕАИСНКВЕХИКХНКЕАИСНА СДКАЕКХЕВСКХЕКХНАИСНКВЕВЕСНАНСЕКХЕКНАИСИ ИСНЕИСНВКЕХКВХЕИВНАКИСХАИЕВКЕВКИЕХЕИСНАИ ВХВКСНСНАИАИЕЛАКСХКИВХНИКИСНАИВЕСНАКНЕХС СНАИКБЕХКВКЕСЗКСКХИАСНАКСХКХВХЕАЕСКСЕНИК ИСНАЕХКЕХКЕИХИВХАКЕИСНАИКХВСХНВИЕХАЕСВЕН СНАИСАКВСНХАЕСХАИСНАЕНКИСХКЕХВХВЕКИЕНЕНА ЕКХЕКНАИВКВКХЕХИСНАИХКАХЕНАИЕНИКВКЕИСНАИ ЕХВКВИЕХАИЕХЕКВСНЕИЕСВНЕВКСНАЕАХНХКСЬІАХС ИСНАИЕИНЕВИСНАИВЕВХСИСВАИЕВХЕИХСКЕИЕХКИЕ КЕВХВАЕСНАСНКИСХЕАЕХКВЕХЕАИСНАСВАИСЕВЕКЕ ХВЕКХСНКИСЕКАЕКСЗАИИЕХСЕХСНАИСВНЕКХСВАИС АВЕНАХИАКХВЕИВЕАИКВАВИХНАХКСВХЕХИВХАИСКА ВНСИЕАХСНАААЕСНВКСНХАЕВИКАИКНКИАВСНЕКВХК СИАЕСВКХЕКСНКСХВХКВСНХКСВЕХКАСНАИСКСХКЕА НАИСНХАРКЕВХКИЕИСИАИНХАСНЕХКСХЕВКХЕИХНАИ КЕВХЕНВИХНКВХЕКНЕНСНХАИВЕНАИХНХКВХЕНАИСН ВКЕВХАИСХАХКВНВАИЕНСХВКХЕАИСНАВХСВКАХСНА КИСИКЕКНСВАИСВАЕХСКВАИСНАЕКХЕКАИВНАВЕКВЕ АЕНКАИСХАИСНХИСВКВСЕКХВЕКИСНАИСНАИСКВЕСВ ИСКАНКВККИВХСКВНАИЕНИСНАИХАВКНВЕХВАНКИЕХ ЕВХЕВНАИСКАИАНАКХКВКЕВЕКВНХИСКАИСНВХАВАВ НАИСНХСХВКИСНАИЕХЕКХНЕИСНВЕХВЕИСНАВКХКВИ ХКВНХВКСНХНАИСНХКАХСВКХВХАИСНАНАХСНХВХВХ АИСХААИКХАЕВЕХКСНВНАИСНАХКИВХЕКИАХИНАИСК АВЕНАХИАКХВЕИВЕАИКВАВИХНАХКСВХЕХИВХАИСКА ВКСИЕАХСНАНАЕСНВКСНХАЕВИКАИКНКИАВСНЕКВХК СИАЕСВКХЕКСНКСХВХКВСНХКСВЕХКАСНАИСКСХКЕА НАИСНХАРКЕВХКИЕИСИАИНХАСНЕХКСХЕВКХЕИХНАИ КЕВХЕНЗИХНКВХСКНЕНСНХАИВЕНАИХНХКВХЕНАИСН ВКЕВХАИСХАХКВНВАНЕНСХВКХЕАИСНАВХСВКАХСНА КИСИКЕКНСВАИСВАЕХСКВАИСНАЕКХЕКАИВНАВЕКВЕ АЕНКАИСХАИСНХИСВКВСЕКХВЕКИСНАИСНАИСКВЕСВ ИСКАИКВККИВХСКВНАИЕНИСНАИХАВКНВЕХВАНКИЕХ ЕВХЕВИАИСКАИАНАКХКВКЕВЕКВНХИСКАИСНВХАВДБ НАИСНХСХВКНСНАИЕХЕКХНЕИСНВЕХВЕИСНАВКХКВИ ХКВКХЬКСНХНАИСНХКАХСВКХВХАИСНАНАХСНХВХВХ АИСХЛАИКХАЕБЕККСНВИАНСНАХКИВХЕККАХННАИСК
Стимульний матеріал для дослідження запам’ятовування Для досвіду 1
Стимульний матеріал для методики Лачннса (бланки 1, 2). Бланк 1 №1 Дано три посудини, ємкість яких 37,21 і 3 л - як відміряти 10 л? №2 Дано три посудини: 37,24 і 2 л - як відміряти 9л? №3 Дано три посудини: 39,22 і 2 л - як відміряти 13 л? №4 Дано три посудини: 38,25 і 2 л - як відміряти 9л? №5 Дано три посудини: 29,14 і 2 л - як відміряти 11 л? №6 Дано три посудини: 28,14 і 2 л - як відміряти 10 л? №7 Дано три посудини: 27,12 і 3 л - як відміряти 9л? №8 Дано три посудини: ЗО, 12 і 3 л - як відміряти 15 л? №9 Дано три посудини: 28, 7 і 5 л - як відміряти 12 л? №10 Дано три посудини: 26, 10 і 3 л - як відміряти 10 л? Бланк 2. Для 2 бланку можна використовувати тільки задачі 6-10 1 -го бланку. №1 Дано три посудини, ємкість яких 26,10 і 3 л - як відміряти рівно 10 л? №2 Дано три посудини: 28, 7 і 5 л - як відміряти 12 л? №3 Дано три посудини: ЗО, 12 і 3 л - як відміряти 15л? №4. Дано три посудини: 27, 12 і 3 л - як відміряти 9 л? №5. Дано три посудини: 28,14 і 2 л - як відміряти 10 л? №6. Дано три посудини: 38,25 і 2 л - як відміряти 9 л? №7. Дано три посудини: 29,14 і 2 л - як відміряти 11л? №8. Дано три посудини: 39,22 і 2 л - як відміряти 13л? №9. Дано три посудини: 37, 24 і 2 л - як відміряти 9 л? №10. Дано три посудини: 37,21 і 3 л - як відміряти 10 л?
Література до курсу Основна:
1966-1978.
(ред.А.А. Крылов, С.А. Маничев). - Спб. 2000.
Додаткова:
прикладных исследованиях. - Спб: 1996.
психологию личности. М. 1985.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||