Електронний регіон та електронне місто 22.06.2015 02:18

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

 

 

 

 

Реєстрац.___________________________

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

до виконання курсових робіт з дисципліни

 

«Електронний регіон та електронне місто»

 

 

 

 

для студентів	6 курсу
спеціальності	8.15010011 «Електронне урядування»
галузі знань	1501 «Державне управління»
факультету	Міжнародних економічних відносин, управління і бізнесу

 

 

 

 

Херсон-2015

 

         Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни “Електронний регіон та електронне місто”

 

Укладачі: Вишемирська С.В., к.т.н., доц.. кафедри ДУ і МС, Огнєва О.Є., ст.викладач кафедри ІКН

        

Кількість сторінок – 40.

 

Рецензент:

Дурман М.О.. – к.т.н., доцент, доцент кафедри ІКН.

 

 

 

 

Затверджено на засіданні

кафедри державного управління і місцевого самоврядування

Протокол № 1  від 29 серпня 2013 р.

 

        

 

 

Завідувач кафедри       __________________  проф. І.П.Лопушинський

 

        

 

 

 

 

Відповідальний за випуск                                           Огнєва О.Є.

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

1 ВСТУП.. 4

2 Загальноуніверситетські рекомендації 5

3 Значення курсової роботи у вивченні дисципліни.. 6

4 Основні етапи виконання курсової роботи.. 7

4.1 Тематика курсових робіт. 7

4.2 Складання плану-схеми курсової роботи. 7

4.3 Структура курсової роботи. 7

4.4 Вимоги до написання наукового апарату дослідження. 9

4.5 Вимоги до викладання змісту дослідження. 11

5 Рекомендації щодо організації процесу написання курсової роботи.. 12

5.1 Підбір і вивчення літератури. 12

5.2 Написання чорнового варіанту курсової роботи. 12

5.3 Виконання роботи. 13

5.4 Орієнтовний календарний план підготовки та захисту курсової роботи. 14

6 Оформлення курсової роботи.. 15

6.1 Стильове оформлення дослідження. 15

6.2 Ілюстрації 16

6.3. Таблиці 17

6.4 Написання формул та рівнянь. 18

6.5 Переліки. 19

7 Порядок захисту та критерії оцінювання курсової роботи.. 20

7.1. Порядок захисту курсової роботи. 20

7.2. Оцінювання курсової роботи. 20

7.3 Зберігання та списування курсових робіт. 21

8 Рекомендована література щодо методики написання курсової роботи.. 22

Додаток А Перелік рекомендованих тем.. 23

Додаток Б Зразок оформлення титульного листа.. 24

Додаток В Зразок оформлення бланку-завдання.. 25

Додаток Г Зразок оформлення змісту.. 26

Додаток Д Зразок оформлення списку використаних джерел.. 28

Д.1 Як посилатися на джерела. 28

Д.2 Оформлення списку використаних джерел. 29

Д.3 Оформлення списку використаних джерел. 30

Д.4 Розділові знаки у бібліографічному описі 32

Д.5 Джерела, що використовуються при бібліографічному описі 33

Д.6 Зразки бібліографічного опису джерел. 34

Д.7 Скорочення у бібліографічному описі 39

 

1 ВСТУП

 

Курсова робота є одним із видів наукової роботи, самостійним навчально-науковим дослідженням студента, що виконується в одинадцятому навчальному семестрі. Виконання курсової роботи має на меті дати студентам основи проведення наукового дослідження, розвинути у них навички творчої самостійної роботи, оволодіння загальнонауковими і спеціальними методами сучасних наукових досліджень, поглибленим вивченням будь-якого питання, тем навчальної дисципліни «Електронний регіон та електронне місто». Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Методичні рекомендації побудовано, насамперед, на загальнонаукових засадах щодо вимог до написання такого виду робіт з урахуванням внутрішньовишівського (ХНТУ) положення про курсові роботи.

Ураховуючи сучасне оцінювання навчальних досягнень студентів за 100‑бальною шкалою, у таблиці подано рекомендовані оцінки видів навчальної діяльності за виконання роботи та терміни здачі кожного етапу, захисту курсової роботи студентом.

Сподіваємося, що працю студентів полегшать наведені вимоги до написання наукового апарату дослідження, список рекомендованої літератури щодо методики написання наукової роботи, процедура публічного захисту курсової роботи та додатки із конкретними прикладами-зразками: оформлення титульної сторінки, змісту, бланку завдання на курсову роботу та списку використаних джерел.

Запропоновані методичні рекомендації мають надати студентам досвід щодо проведення наукових досліджень та належним чином підготують їх до написання магістерських робіт.

2 Загальноуніверситетські рекомендації

 

(Методичні рекомендації з розробки навчально-методичного забезпечення спеціальності. Укладачі: Примак Т.М., Рогальський Ф.Б. – Херсон, 2007 – 52 с.)

 

 Методичні рекомендації та тематика

 для виконання курсової  роботи (проекту)

 

         З метою надання методичної допомоги студентам у виконанні курсових робіт провідними викладачами кафедри розробляються методичні рекомендації, що рецензуються колегами з кафедри, розглядаються і затверджуються на засіданні кафедри.

         Їх  структурою передбачено такі розділи:

         Вступ

І. Значення курсової роботи у вивченні дисципліни.

ІІ. Основні етапи виконання курсової роботи.

1. Тема, обсяг виконання курсової роботи.
2. Складання первинного плану-схеми курсової роботи.
3. Підбір літератури та інших матеріалів  і джерел, складання бібліографії.
4. Вивчення літературних, статистичних та інших джерел, відбір матеріалу та його конспектування.
5. Написання першого варіанту тексту роботи та основні вимоги до її змісту.
6. Подання роботи на кафедру для перевірки і на рецензування, висновок керівника.
7. Написання кінцевого варіанту роботи.
8. Захист курсових робіт на засіданні комісії.

ІІІ. Типові помилки студентів при написанні курсової роботи.

ІV. Тематика курсових робіт  відповідно до програми курсу. У цьому розділі з кожної групи тем подаються зразки плану, яким передбачено вступ та основні питання теми і висновки. Рекомендується для виконання перелік основних графічних робіт (таблиць, діаграм, схем тощо).

         Для кожної групи тем подаються методичні рекомендації щодо конкретного розкриття кожного із питань. Після методичних рекомендацій наводиться список літератури з кожної групи тем.

3 Значення курсової роботи у вивченні дисципліни

 

Виконання студентами курсових робіт – одна із важливих форм підготовки висококваліфікованих фахівців, що забезпечує формування в майбутніх державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування творчого підходу до організації процесу управлінської діяльності в органах державної виконавчої влади, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Курсова робота виконується з нормативної навчальної дисципліни «Електронний регіон та електронне місто» і носить навчально-дослідницький характер.

Мета написання курсової роботи:

-       поглиблення, узагальнення і закріплення теоретичних знань та практичних умінь студентів;

-       вироблення навичок самостійно працювати з навчально-методичною і науковою літературою, сучасним обладнанням, використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні засоби та технології;

-       розвиток творчого підходу до застосування на практиці набутих знань та розв’язання практичних завдань;

-       систематизація та узагальнення навчального матеріалу;

-       здійснення наукового пошуку при проведенні дослідження;

-       вироблення у студентів навичок самостійних творчих досліджень і професійного мислення;

-       виявлення наукових здібностей студентів і залучення їх до дослідницької роботи.

 

Курсова робота повинна відповідати таким вимогам:

-       бути самостійним дослідженням, присвяченим вирішенню актуальних питань в області державного управління і електронного урядування;

-       включати в себе елементи нових розробок, які сприяють ефективному вирішенню проблем, визначених у цій роботі;

-       відповідати загально прийнятим вимогам і правилам оформлення науково-дослідних робіт.

 

Курсова робота – окремий заліковий кредит навчальної дисципліни, що оцінюється як самостійний вид навчальної діяльності студента і виконується в процесі вивчення нормативної навчальної дисципліни ««Електронний регіон та електронне місто»».

 

4 Основні етапи виконання курсової роботи

 

Керівником (керівниками) курсових робіт призначаються найбільш кваліфіковані та досвідчені викладачі кафедри, здебільшого з числа докторів і кандидатів наук.

4.1 Тематика курсових робіт

Тематика курсової роботи формується і затверджується на засіданні кафедри. Вона має відповідати навчальним завданням дисциплін, використовувати знання, отримані при вивченні інших дисциплін навчального плану, пов’язуватися з практичними потребами певної галузі науки і виробництва, бути актуальною і тісно пов’язаною з вирішенням практичних фахових завдань, а також враховувати зацікавленість студента в розробці даного напрямку.

Студент самостійно обирає тему роботи із списку рекомендованих (додаток А). За узгодженням із науковим керівником, студент може подавати власні пропозиції щодо тематики курсової роботи, яка не ввійшла в запропонований перелік, або дещо змінити назву теми, обґрунтувавши доцільність цього вибору. Курсова робота, написана на тему, не запропоновану кафедрою або видозміненою студентом самостійно, без узгодження, для захисту не приймається.

4.2 Складання плану-схеми курсової роботи

Курсова робота носить характер цілісної завершеної роботи як щодо змісту, повноти розробки теми наукового дослідження, так і форми, структури тощо.

Курсова робота умовно складається зі вступу, кількох (двох, у виключних випадках – трьох) розділів теоретичної та практичної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.

План курсової роботи складається студентом самостійно і погоджується з науковим керівником. При складанні плану перш за все необхідно окреслити приблизне коло питань, які будуть розглянуті в окремих розділах і дати їм відповідні назви. В плані курсової роботи необхідно не тільки розбити роботу на розділи, але й підрозділи чи параграфи. Це дозволить запобігти пропуску важливих питань та не допустити їх повторення при викладанні матеріалу. Основну увагу необхідно зосередити на розгляді проблемних (перспективних) питань.

План повинен бути послідовним, назви розділів, підрозділів і параграфів короткими, але відображати сутність того, що необхідно викласти. Розміщувати питання слід послідовно, без повторень, із логічним переходом від одного розділу до іншого. В процесі виконання роботи, після консультацій з науковим керівником, попередній план може бути скорегованим.

4.3 Структура курсової роботи

Невід’ємною частино курсової роботи є бланк-завдання на курсову роботу (див. додаток В). Він є двостороннім та заповнюється студентом за погодженням з науковим керівником, після чого підписується ними обома.

Зміст курсової роботи передбачає назву розділів, підрозділів і основних параграфів та нумерацію сторінок (див. додаток Г).

У вступі слід довести актуальність обраної проблеми для галузі науки “Державне управління” і практики державного управління та електронного урядування; зазначити, хто з учених займався цією проблемою; визначити науковий апарат дослідження (визначити об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, вказати базу проведення дослідження).

Обсяг розділу – 1‑2 сторінки.

Основна частина складається з теоретичної та практичної, де розкривається зміст теми дослідження.

Зокрема, у першій частині (теоретичній) курсової роботи з дисципліни ««Електронний регіон та електронне місто»» необхідно:

• показати природу теми дослідження, її значення для галузі знань «Державне управління» та історичний аспект розвитку.
• визначити сутність проблеми, її науково-методологічне обґрунтування з позицій науки «Державне управління»;
• проаналізувати публікації в науковій і періодичній літературі по даній темі, визначити провідні концепції сучасних теорій з проблем електронного урядування та викласти свою точку зору на розглянуті питання.

У цьому розділі студент повинен показати вміння рецензувати і узагальнювати теоретичні матеріали. Матеріали розділу повинні містити в собі основні цифрові дані, що їх необхідно буде використати в роботі.

Обсяг розділу – 8‑10 сторінок.

Друга частина (практична чи експериментальна), як правило, носить описово-аналітичний характер, присвячена аналізу діяльності окремих організацій чи установ по розглянутому питанню, а також тенденціям, що відбуваються в сфері дослідження на загальнодержавному, регіональному чи місцевому рівнях.

Варто описати механізми, засоби, технології, методи і форми вдосконалення певного аспекту державного управління чи електронного урядування, відповідний зарубіжний та вітчизняний досвід (країн, регіонів України, окремих державних установ та організацій тощо), провести узагальнення, вивести закономірності, вказати позитивні та негативні фактори. Аналіз повинен бути направлений на виявлення резервів подальшого підвищення ефективності державного управління з точки зору інформаційної підтримки прийняття рішень через покращення технологічної складової електронного урядування.

Для цього слід використовувати матеріали власних спостережень, бесід з державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, громадянами нашої держави або публікації в фаховій літературі з державного управління та в періодиці. Особливо цінним у цій частині роботи є описання власного дослідження.

Необхідно привести конкретні пропозиції і рекомендації по вдосконаленню державного управління в цілому та інформаційно-технологічної інфраструктури електронного урядування по розглянутому питанню.

Обсяг розділу – 20-25 сторінок.

Кожен розділ і параграф необхідно завершувати лаконічними висновками, що логічно узагальнюють викладене студентом про результати проведеного дослідження: «Отже, ...», «Таким чином, ...», «Отож, ...», «Аналіз літератури дозволив нам зробити такі висновки...», який, у свою чергу, має підтверджувати назву розділу чи параграфу.

Загальні висновки до курсової роботи оформлюються окремим розділом, повинні повністю відображати всі логічно поєднані висновки, отримані в ході виконання цього наукового дослідження і корелювати з тими завданнями і проблемами, що були визначені у вступі (завдання поставили – виконали; гіпотезу сформулювали – довели). Також необхідно вказати загальний внесок у теорію та практику галузі науки «Державне управління», резерви підвищення ефективності державного управління або економічний ефект від впровадження запропонованих заходів, окреслити коло подальших наукових досліджень цього напрямку.

Обсяг розділу – 2-3 сторінки.

Список використаних джерел складається студентом як результат перегляду наукового апарату, який послужив спеціальною теоретичною, методологічною і методичною опорою при написанні роботи. До списку використаних джерел включаються лише ті праці та джерела, на які робилися посилання, чи які використовувалися в роботі. Кількість використаних наукових джерел у переліку має складати не менше 25 одиниць для написання курсового дослідження. Методику складання та зразки оформлення списку використаних джерел див. у додатку Д.

Додатки до курсової роботи передбачають таблиці, схеми, малюнки, зразки управлінських документів (інструкцій, положень, розпорядчих документів тощо),  анкети, тести тощо. Вони розміщуються в кінці роботи після списку використаних джерел.

4.4 Вимоги до написання наукового апарату дослідження

Обґрунтовуючи актуальність дослідження, не треба обмежуватися посиланнями на державні документи, у яких формулюються завдання державного управління чи електронного урядування: цього явно недостатньо, оскільки доцільно також пов'язувати основні завдання в галузі державного управління з проблемами і суперечностями у ній.

Необхідність розрізняти об'єкт і предмет дослідження зумовлена тим, що державне управління дуже різноманітне, а сенс дослідження полягає в необхідності одержати кінцеві результати, тому необхідно розрізняти, з одного боку, усю об'єктну сферу, яка цікавить дослідника, а з іншого – саме те, відносно чого він збирається одержати нове знання в галузі науки з державного управління. Таким чином, предмет дослідження вужчий, ніж об'єкт. Він є частиною, стороною, елементом, одним із аспектів об'єкта. Наприклад, об'єктом дослідження може бути державне управління в цілому, а предметом дослідження – лише механізми державного управління (частина цього процесу). Зазначимо, що поняття «об'єкт» і «предмет» є відносними: у ролі об'єкта, наприклад, може виступати електронне урядування як складова державної політики України, а предмета – лише механізми державного регулювання інформаційних відносин як організаційно-ресурсний чинник реалізації державної політики України в сфері електронного урядування. Тому дослідник має чітко визначити, що в його дослідженні є об'єктом, а що – предметом. При цьому об'єкт не може бути безмежно широким: це має бути об'єктивно реальне середовище, яке включає в себе предмет як найважливіший елемент, котрий підлягає вивченню в безпосередньому взаємозв'язку з іншими складовими даного об'єкта і його можна однозначно зрозуміти лише із зіставленням з іншими складовими об'єкта. Предмет дослідження має конкретизуватися в меті й завданнях, які виступають безпосередніми характеристиками науково-дослідної діяльності.

Формулюючи мету наукового пошуку, треба передбачати очікуваний результат, якого необхідно досягти на завершальному етапі. Визначаючи логіку дослідження, науковець формулює кілька часткових дослідницьких завдань (3‑4 пункти), які  сукупно мають дати уявлення, що саме слід зробити для досягнення мети.

Першим завданням традиційно визначають: «вивчити стан проблеми в теорії і практиці» або «дослідити принципи виникнення певного явища в теорії і практиці державного управління (електронного урядування), тенденції його розвитку». У наступних завданнях має зазначатися:

• потреба експериментальної чи дослідно-експериментальної перевірки висловлених ідей, створеної управлінської моделі, запропонованої роботи, наукової технології чи принаймні відомості про їх апробацію на практиці;
• вироблення на основі одержаних результатів науково обґрунтованих конкретних рекомендацій для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій, спрямованих не лише на вдосконалення державного управління чи процесів електронного урядування, а й на процес добору, розстановки та функціональної діяльності кадрів державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

4.5 Вимоги до викладання змісту дослідження

Основна вимога до викладання тексту роботи - однозначність, тобто виключення можливості різного розуміння тексту. Необхідно домагатися найбільш точної, закінченої і в той же час найбільш простої і зрозумілої побудови фраз. Необхідно уникати довгих, заплутаних речень, загальних фраз, повторень, надлишкових слів, які затрудняють читання і сприйняття фраз. При викладанні матеріалу потрібно дотримуватися логічної послідовності.

На протязі всього тексту повинна бути однообразність термінів, позначень, умовних скорочень та символів. Терміни повинні відповідати діючим стандартам.

При викладанні обов’язкових вимог в тексті необхідно застосувати слова «повинен», «необхідно», «отримуємо», «визначаємо». Необхідно уникати виразів «будемо мати», «маємо», «робимо» тощо.

При написанні курсової роботи особливо треба пам’ятати про те, що дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело цитування, називається плагіатом і суворо карається в науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки без права її повторного захисту.

5 Рекомендації щодо організації процесу написання курсової роботи

5.1 Підбір і вивчення літератури

Підбір і вивчення літературних джерел починається одразу після вибору теми роботи. В основу вибору і вивчення літератури повинні бути покладені законодавчі акти України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України чи центральних виконавчих органів влади з питань державного управління, електронного урядування та інформаційної політики держави.

Джерелом інформації про наявність літератури по тій або іншій тематиці служать каталоги бібліотек, читальних залів, а також бібліотеки кафедри «Державного управління і місцевого самоврядування», в тому числі й електронної. Слід також використовувати електронні ресурси, розміщені у вільному доступі. Використання інформації з грифом «Для службового користування» та «Секретно» при написанні курсової роботи не допускається.

Працюючи в бібліотеках варто користуватися систематичними та алфавітними каталогами. В процесі вибору і вивчення літератури необхідно робити відповідні записи, підбирати цифрові дані з вказівкою сторінки книги, звідки взята цитата, та інші дані. На цьому етапі необхідно робити записи, висновки, пропозиції, критично підходити до даного питання, складати перші варіанти плану курсової роботи.

У процесі аналізу літератури необхідно вказувати автора інформації, наукової думки, цитати, експериментальних досліджень, сайтів тощо. Наприкінці роботи має подаватися точний перелік використаних наукових джерел (див. додаток Д).

Порядковий номер використаного у тексті джерела повинен збігатися з його порядковим номером у списку. Наприклад, у тексті: «Про що писав у своєму дослідженні О.Ю.Оболенський [1]». У списку використаних джерел:

1. Оболенський О.Ю. Державна служба: Підручник – К.: КНЕУ, 2006. – 427с.

Необхідний матеріал, особливо дискусійний і критичний, можна одержати з періодичних видань. Однак у курсовій роботі не слід вдаватися до надмірного цитування, використання абсурдних цитат та неосмислених прикладів.

5.2 Написання чорнового варіанту курсової роботи

При вивченні літератури і консультацій наукового керівника студент складає обґрунтований початковий (чорновий) варіант курсової роботи.

Чернетку науковому керівникові слід подавати:

• із виділеними абзацами, пронумерованими сторінками та вільними берегами на них;
• чітко написаною (нерозбірливо написані роботи не приймаються);
• написаною через два інтервали, щоб науковому керівникові можна було записати зауваження.

Науковий керівник має право робити виправлення в чернетці ручкою із червоним чорнилом.

Студенту не слід порівнювати одному з іншим зауваження, зроблені науковим керівником у чернетці курсової роботи, оскільки вони, як правило, носять індивідуальний характер.

5.3 Виконання роботи

Робота виконується від першої особи множини: «Ми зробили...».

У процесі написання курсової роботи керівником надаються консультації щодо її виконання, а у разі потреби вона доопрацьовується відповідно до зауважень наукового керівника. Якщо студенту у процесі написання роботи на кожному етапі не консультувався з науковим керівником (оптимально зустрічі слід проводити один раз на тиждень), то така робота для перевірки не приймається.

Курсова робота – це не реферат, не конспект, а індивідуальне наукове дослідження студента. Однак, від нього не вимагається самостійного написання курсової роботи від першої до останньої сторінки, адже всі наступні дослідження будь-якого рівня обов'язково ґрунтуються на попередніх дослідженнях, зроблених науковцями чи іншими дослідниками в галузі визначеної проблеми.

Тому основна увага звертається на уміння студента:

• правильно добирати літературу щодо кола питань досліджуваної теми;
• уміння аналізувати та систематизувати її;
• робити висновки із прочитаного.

Науковий керівник не зобов'язаний виправляти орфографічні, граматичні та пунктуаційні помилки. Курсова робота із значною кількістю названих помилок не рецензується і повертається студенту для доопрацювання.

Якщо в тексті вживається словосполучення «ряд дослідників», то далі у в ньому слід перерахувати прізвища науковців.

Науковий керівник рекомендує студенту літературу, але він не зобов'язаний вказувати студенту її повний перелік або ж надавати власну літературу, оскільки це персональне дослідження студента.

Тексти анкет, зразки розпорядчих документів, значна частина таблиць та рисунків подаються в додатках, однак інколи вони можуть наводитися у основному тексті дослідження, якщо за розміром не перевищують однієї сторінки.

 

Повністю оформлена курсова робота перед здачею має бути підписана студентом і подана науковому керівнику на рецензування за два тижні до захисту.

 

5.4 Орієнтовний календарний план підготовки та захисту курсової роботи

 

 

6 Оформлення курсової роботи

6.1 Стильове оформлення дослідження

Курсова робота має бути поданою надрукованою або чітко написаною від руки на стандартних листах паперу формату А4 (210мм х 297мм), вкладеною до стандартної папки. Середній обсяг роботи – до 30-35 сторінок без врахування списку використаних джерел. Параметри сторінки наступні: ліве – 3 см, верхнє і нижнє поле –по 2 см, праве – 1 см.

При написанні від руки – 36 строчок на сторінці («зебра» № 3) з висотою літер не менше 2,5 мм. Від руки робота повинна бути написана чітким почерком чорного, синього або фіолетового кольору. Поля не проводяться. Сторінки не беруться в рамку. У разі нерозбірливого почерку керівник має право вимагати написання роботи на комп’ютері.

При написанні за допомогою ПЕОМ – шрифт: Times New Roman, розмір символів: 14, міжрядковий  інтервал: 1,5. Робота виконується на одній стороні листка і для неї обов’язковою є нумерація сторінок.

Курсова робота починається з титульної сторінки, на якій номер сторінки не ставиться. Зразок оформлення титульної сторінки подано в додатку Б.

Потім йде бланк-завдання на курсову роботу, який не входить до переліку сторінок та змісту (див. додаток В).

На другій сторінці подається зміст. Зміст - це остаточно відредагований план курсової роботи з вказівкою сторінок кожного розділу і параграфа в тексті (див. додаток Г).

Робота повинна мати нумерацію арабськими цифрами у правому верхньому кутку сторінки починаючи з вступу (сторінка 3) і до останнього листка додатку без крапки в кінці. Ілюстрації і таблиці, розміщенні на окремих сторінках, включаються в загальну нумерацію сторінок роботи.

Розділи, підрозділи і параграфи треба нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті курсової роботи і позначаються арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1,2,3  і т.д.

Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер параграфа складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу розділених крапкою, наприклад: 1.1, 1.2  і т.д. Після номеру підрозділу крапка не ставиться.

Описки, неточності, виявлені в ході виконання роботи, допускається виправляти підчисткою або зафарбовуванням білою фарбою і накресленням на тому ж місці виправленого зображення машинописним способом, або від руки. Виправляння повинно бути чорного кольору. Допускається виправляти не більше одного слова на сторінці.

Заголовки розділів треба розміщувати по середині сторінки в вигляді перевернутої правильної трапеції і писати прописними (великими) літерами без крапки в кінці і не підкреслювати.

Заголовки параграфів треба починати з абзацного відступу (1,25 см) і писати строчними (маленькими) літерами крім першої прописної, без підкреслювання і без крапки в кінці. Переноси слів в заголовках не допускаються. Заголовок повинен складатися з одного речення.

Інтервал між заголовком і наступним або попереднім текстом повинен бути:

а) при наборі за допомогою ПЕОМ - два інтервали;

б) при рукописному - дві строчки.

Кожен розділ, а також “ВСТУП” та “ВИСНОВКИ” повинні починатися з нової сторінки. Не допускається розміщувати заголовок параграфу або пункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розміщується тільки одна строчка. Розділи, підрозділи і параграфи повинні мати заголовки.

Знаки №; §; 0; =;  %; і ін. застосовуються тільки при цифрових або літерних  величинах. В тексті їх пишуть словами.

Знаки №; §;%; для позначення множини чисел, повторювати не треба. Наприклад: «дані № 2,4,6» (правильно), «дані № №2,4,6» або «№2, №3» (неправильно).

Величини, які стоять рядом, повинні відділятися одно від другої крапкою з комою. Окремі слова, формули, знаки, вписані в розпечатаний текст, повинні бути чорного кольору.

При використанні абревіатур, при першому згадуванні, це словосполучення або термін пишеться повністю, а рядом у дужках пишеться абревіатура. Наприклад: Національний Банк України (далі – НБУ).

6.2 Ілюстрації

Ілюстрації (малюнки, графіки, схеми, діаграми) позначають словом “рис.”(рисунок). Рисунки містяться або відразу за текстом із посиланням на них, або, якщо не дозволяють їхні розміри, на наступній сторінці. Нумерація рисунків проводиться арабськими цифрами в межах кожного розділу.

Рисунки треба розміщувати так, щоб їх можна було розглядати не розвертаючи роботи. Якщо так зробити не можна, тоді рисунок треба розмістити так, щоб для їх перегляду необхідно було б розвернути роботу по годинниковій стрілці.

Якщо рисунок не поміщається на одній сторінці, його можна перенести у додаток, але по тексту зробити пояснення. Назва рисунку пишеться після його зображення через 1 інтервал по середині. (Рис.1.1.  ………)

Не допускається розміщення ілюстрацій на листках більшого формату, ніж А4. На всі рисунки повинні бути посилання в тексті. Відстань між текстом і рисунком 1 інтервал, після рисунку і його назвою також 1 інтервал, після назви рисунку і наступним текстом теж 1 інтервал.

6.3. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, групують у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати одразу після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку треба писати строчними літерами (крім першої прописної) по середині і розміщувати над таблицею. Назва повинна бути короткою і повністю відображати зміст таблиці. Назва таблиці не підкреслюється і в лапки не береться.

Всі таблиці нумеруються в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці розміщується над правим верхнім кутом таблиці після надпису «Таблиця», Надпис «Таблиця ....» пишеться над назвою таблиці.

Заголовки граф таблиць починаються з прописних літер, а підзаголовки – із строчних, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть з прописної літери. В кінці заголовків таблиць розділові знаки не ставляться. Заголовки вказуються в одиничному числі. Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття допускається заміняти літерними позначеннями, якщо вони пояснені в тексті, або приведені на рисунках.

Якщо таблиця не поміщається на сторінці, її переносять на наступну сторінку разом із верхньою частиною позначень та нумерацією під нею. А зверху пишуть “Продовження таблиці…..” з вказівкою номера таблиці.

Горизонтальні і вертикальні лінії, які розмежовують строчки та графи таблиці, можна не проводити, якщо їх відсутність не завадить користування таблицею.

Якщо цифрові дані в графах таблиці виражені в різних одиницях виміру, то їх вказують в заголовках кожної графи. Якщо всі показники розміщені в таблиці, виражені в одній і тій же одиниці виміру, скорочене визначення одиниці виміру розміщають над таблицею в заголовку.

Включати в таблицю окрему графу «Одиниця виміру» не допускається.

Слова “більше”, “не більше”, “менше”, “не менше”, “в межах” слід розміщувати рядом з назвою відповідного показника, або в заголовку графи.

Якщо текст, що повторюється в графі таблиці, складає одне слово, то замість нього ставлять лапки, якщо із двох і більше слів то при першому повторі пишуть «те ж», а потім ставлять лапки. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів, що повторюються, не допускається. Якщо цифрові, або інші дані в таблиці не приводяться, замість них ставлять прочерк.

Цифри в графах таблиці треба розміщувати так, щоб числа у всіх графах були точно одне над іншим.

Числові значення величин в одній графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Дрібні числа проводяться в вигляді десяткових дробів.

6.4 Написання формул та рівнянь

Формули та рівняння розміщуються безпосередньо за текстом, в якому вони згадуються по середині рядка. До і після кожної формули чи рівняння залишається один вільний рядок.

Нумерація формули та рівнянь – в межах розділу арабськими цифрами. Номер формули або рівняння записують на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, які входять до формули чи рівняння, слід приводити безпосередньо під формулою чи рівнянням в тій послідовності, в який вони дані в формулі чи рівнянні. Пояснення значень кожного символу і числового коефіцієнту слід давати з нової строчки. Першу строчку пояснення починати з абзацу словом «де» без двокрапок.

Наприклад:

M*V = Р*PNP

(1.1)

де      М - статична кількість грошей;

V - швидкість обороту;

Р - рівень цін;

PNP - реальний національний продукт.

 

Переносити формули чи рівняння на наступну строчку допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступної строчки повторюють. Формули, які ідуть одна за другою і не розділені текстом, розділяють комою.

Індекси чи показники величини повинні бути однакового розміру і однаково опущені або підняті по відношенню до лінії основної строчки.

Дужки необхідно писати так, щоб вони повністю охвачувати по висоті вписані у них формули. В разі застосування різних по накресленню дужок, зовнішні дужки повинні бути більшого розміру, ніж внутрішні.

Знак кореню повинен бути такої величини, щоб він охвачував всі елементи підкореневого виразу.

При написанні дробів, особливо багатострокових, основна лінія повинна бути довша ліній інших дробів, які входять в склад даної математичної формули.

В формулах, які включають в якості знаків ділення дроби, повинна застосовуватися тільки коса або горизонтальна лінія. Запис в тексті дробів з різним положенням лінії дробів, не допускається.

Одиниці виміру після формули розміщують в рядок через пропуск (без переходу на інший рядок) і в дужки не беруть. Розділові знаки, які відносяться до формули, ставлять після одиниці виміру.

6.5 Переліки

Переліки, при необхідності, можуть бути приведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліками ставлять дві крапки.

Перед кожною літерою переліку необхідно ставити арабську цифру з дужкою (крапка після дужки не ставиться), або не нумеруючи – дефіс чи маркер (перший рівень деталізації).

При подальшій деталізації переліку слід користуватися строчними літерами українського алфавіту з дужкою (крапка після дужки не ставиться) або дефіс чи маркер (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації пишуть з абзацного відступу, другого і наступних рівнів – з відступом відносно розміщення переліків першого рівня.

7 Порядок захисту та критерії оцінювання курсової роботи

7.1. Порядок захисту курсової роботи

Захист курсових робіт проводиться по графіку комісією, призначеною завідувачем кафедри.

Зазвичай захист курсової роботи можна розбити на три етапи, два з яких відбуваються за безпосередньої участі студента:

1. Виступ автора (до 10 хвилин), у якому розкривається основний зміст роботи, обґрунтовуються результати експериментального дослідження, висловлюються власні пропозиції та методичні рекомендації.
2. Відповіді автора на запитання членів комісії чи присутніх на захисті студента щодо проблеми, яка досліджувалася в курсовій роботі.
3. Оцінювання членами комісії змісту та захисту курсової роботи студента.

7.2. Оцінювання курсової роботи

Якість виконання курсової роботи та результати її захисту оцінюються за змішаною кредитно-модульною системою. При цьому студенту виставляється три оцінки: національна, 100-бальна та оцінка за шкалою ECTS.

При оцінювання курсової роботи враховуються:

1. Науково-теоретичний рівень змісту, теоретична обґрунтованість теми, чітко розроблений науковий апарат.
2. Вироблення навичок щодо розробки і вирішення наукової проблеми;
3. Уміння самостійно працювати з літературними джерелами, виділяти й аналізувати провідні концепції, грамотно оформляти бібліографію.
4. Використання методів дослідження, самостійний і творчий підхід до аналізу явищ і процесів.
5. Вміння ставити експеримент, застосовувати для аналізу даних, отриманих при його проведенні, сучасних аналітичний апарат.
6. Планомірний і систематичний характер роботи студента над темою.

5. Правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі.

 

Шкала оцінювання успішності студентів

 

Для оцінки за 100-бальною шкалою використовуються наступні критерії:

 

 

Якщо при захисті курсової роботи студент отримав оцінку «незадовільно» (менше 60 балів), то рішенням кафедри йому пропонується нова тема роботи, яку він повинен виконати у встановлений комісією термін.

У разі порушення термінів здачі робіт на рецензування науковому керівнику без поважних причин студент не допускається до захисту. Незахист курсової роботи вважається академічною заборгованістю, її ліквідація здійснюється аналогічно ліквідації інших форм підсумкового контролю. При незахисті курсової роботи з поважних причин, студент має право на продовження сесії відповідно нормативно-правової бази вищого навчального закладу.

7.3 Зберігання та списування курсових робіт

Після захисту курсова робота здається науковим керівником на кафедру для зберігання. Курсові роботи, що мають теоретичну та практичну цінність, подаються на конкурси наукових робіт студентів, пропонуються до впровадження або можуть залишатися на кафедрі в якості кращих практик.

Після закінчення терміну зберігання курсових робіт (1 рік) вони за актом списуються комісією, у складі: керівник курсової роботи, завідувач кафедри, лаборант, один-два викладачі кафедри.

 

8 Рекомендована література щодо методики написання курсової роботи

 

1. Волков Ю.Г. Как написать диплом, курсовую, реферат. Серія «50 способов». Ростов-н/Д : Феникс, 2004.
2. Воротін Л., Воротін В., Буткевич С. Кандидатська дисертація: методика написання та захисту: Посібник для аспірантів і здобувачів наукового ступеня: – К . : Вид-во Європ. ун-ту, 2003.
3. Кузин Ф.А. Магистерская диссертация. Методика написания, правила оформления порядок защиты. – М.: «Ось-89», 1998.
4. Морозов І.В. Структура дипломних кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і змісту захисту. – К.:  Курс, 1997.
5. Осадченко І.І. Методичні вимоги щодо написання курсових робіт. – Умань: РАЦ «Софія», 2008. – 52 с.
6. Основні вимоги до написання, оформлення магістерської роботи та процедури її захисту / Упорядник Н.Г. Синицина. – К.: НАДУ при Президентові України, 2005.
7. Підготовка та захист магістерської дисертації магістра державного управління: Методичні рекомендації / Укл.: О.Ю. Оболенський, В.В. Ковганич, І.Д. Ладогубець. – К.: Голов. упр. держ. служби при Кабінеті Міністрів України.
8. Око Умберто. Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: Учебно-методическое пособие / Пер. с ит. Е.Костюкевич. – М.:Книжный дом «Университет», 2003.
9. Філіпченко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 208 с.
10. Шулдик Г.О., Якимчук Б.А. Методичні вказівки до написання дипломних та курсових робіт. – К.: Знання, 1999. – 18 с.
11. Якубовський О.П. Підготовка та захист магістерської роботи в галузі «Державне управління», Методичні вказівки / Укл. О.П.Якубовский. – К.: Вид-во УАДУ, 1997.

 

 

Додаток А

 

Тематика та план курсової роботи з дисципліни

«Електронний регіон та електронне місто»

 

Розробити структурну схему та концептуальний прототип порталу установи.

План:

 

Реферат

Вступ

1. Огляд існуючих вітчизняних  та зарубіжних порталів установ
2. Протопит порталу-установи

3.1.                        Функції порталу.

3.2.                        Склад та схема зв’язків інформаційних ресурсів

3.3.                        Системи документообігу

3.4.                        Місце порталу установи у електронному порталу міста та схема електронних зв’язків із установами міста

3.5.                        Схема електронних зв’язків із установами регіону

3.6.                        Нормативне-правове забезпечення порталу установи.

1. Найбільш проблемні питання формування та функціонування порталу установи, відмінність створеної схеми від існуючих.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

Додаток Б

 

Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи

 

Міністерство освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

Кафедра державного управління і місцевого самоврядування

 

 

 

 

 

 

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПРОТОТИП ПОРТАЛУ

 

 

 

Курсова робота

 

 

 

 

	Виконав студент:
	(ПІБ студента)
	Група
	Науковий керівник
	(ПІБ викладача)
	(посада, науковий ступінь, вчене завання)
	Оцінка	Бали	ECTS
	Дата здачі роботи
	“____” _____________201__ р.

 

 

 

 

 

 

Херсон – 2013

Додаток В

Зразок оформлення змісту

 

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4

2 Загальноуніверситетські рекомендації 5

3 Значення курсової роботи у вивченні дисципліни.. 6

4 Основні етапи виконання курсової роботи.. 7

4.1 Тематика курсових робіт. 7

4.2 Складання плану-схеми курсової роботи. 7

4.3 Структура курсової роботи. 7

4.4 Вимоги до написання наукового апарату дослідження. 9

4.5 Вимоги до викладання змісту дослідження. 11

5 Рекомендації щодо організації процесу написання курсової роботи.. 12

5.1 Підбір і вивчення літератури. 12

5.2 Написання чорнового варіанту курсової роботи. 12

5.3 Виконання роботи. 13

5.4 Орієнтовний календарний план підготовки та захисту курсової роботи. 14

6 Оформлення курсової роботи.. 15

6.1 Стильове оформлення дослідження. 15

6.2 Ілюстрації 16

6.3. Таблиці 17

6.4 Написання формул та рівнянь. 18

6.5 Переліки. 19

7 Порядок захисту та критерії оцінювання курсової роботи.. 20

7.1. Порядок захисту курсової роботи. 20

7.2. Оцінювання курсової роботи. 20

7.3 Зберігання та списування курсових робіт. 21

Рекомендована література щодо методики написання курсової роботи.. 22

Додаток А.. 23

Додаток Б. 24

Додаток В.. 25

Додаток Г. 26

Додаток Д.. 28

А.1 Як посилатися на джерела. 28

А.2 Оформлення списку використаних джерел. 29

А.3 Оформлення списку використаних джерел. 30

А.4 Розділові знаки у бібліографічному описі 32

А.5 Джерела, що використовуються при бібліографічному описі 33

А.6 Зразки бібліографічного опису джерел. 34

А.7 Скорочення у бібліографічному описі 39

 

Додаток Г

Зразок оформлення завдання

 

 

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                                                        

Кафедра		Державного управління і місцевого самоврядування
Дисципліна		«Електронний регіон та електронне місто»
Спеціальність		Електронне урядування
Курс	6	Група	6ЕУм		Семестр	11

                      

 

 

 

 

 

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу студента

 

Васильченко Ольги Василівни (прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема  роботи:

 

2. Термін здачі студентом закінченої роботи:
3. Вихідні данні до роботи:			Законодавчі та нормативні документи, підручники, навчальні посібники, наукові розробки, періодичні видання, електронні ресурси
4. Зміст роботи:	Назва 1 та 2 розділів.
5. Перелік графічного матеріалу:				Робота містить __ таблиць, __ рисунків, __ джерел інформації.
6. Дата  видачі завдання

 

 

Продовження додатку Г

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

 

№	Назва етапів курсової роботи	Термін виконання етапів роботи	Примітка про виконання
			студент	Викладач
1	Затвердження теми курсової роботи.
2	Розробка плану курсової роботи.
3	Збір та обробка матеріалу.
4	Написання І розділу.
5	Написання ІІ розділу
6	Оформлення курсової роботи
7	Захист курсової роботи

 

 

 

 

 

Студент
Керівник
		“ ______” ________________	201___ р.

 

Додаток Д

Посилання на джерела. Бібліографічний опис

Д.1 Як посилатися на джерела

Називати джерела у тексті доводиться двічі: у короткій (вказівній) формі після цитування, назви автора чи публікації, а також у повному вигляді, у вичерпному бібліографічному описі – наприкінці тексту.

Нині в Україні діє міждержавний стандарт бібліографічного опису джерел. На наукові дослідження (монографії, дисертації, наукові звіти, магістерські роботи тощо) поширюються рекомендації Вищої Атестаційної комісії України (ВАК України).

Посилання в тексті найчастіше подаються з використанням квадратних дужок із вказівкою порядкового номера за переліком посилань.

Наприклад: „ У працях [1–5] стверджується...”; „Поняття розглядається у дослідженнях українських і російських учених [1; 5; 25; 57]”; „Автор наголошує... (19, с. 35)” і т.д.

Неправильно: „Поняття вибору розглядається у (142)”; „Про це йдеться також у [83, 180, 275]”.

Якщо в тексті наводиться конкретна цитата, то в квадратних дужках зазначається номер позиції у списку використаних джерел і вказується конкретна сторінка. Наприклад: [5, с. 55].

Посилання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їхнього порядкового номера. Наприклад: „рис. 1.1”, „див. табл. 1.1.”,  „у формулі (1.1)” тощо.

Не забороняється використовувати текстові посилання на публікації газет і журналів, вказуючи після цитування чи перефразування у квадратних дужках дату публікації, якщо назва періодичного видання згадується у контексті.        Наприклад: 

У статті іспанського професора Джо М. Понса „Фахова менеджмент-освіта”, опублікованій у журналі „Синергія”, зазначено: „...” (2004. – № 1. – С. 5).

Оглядач газети „Дзеркало тижня” вказує на нові фактори ризику ... (2005. – 11–16 лип.).

Можливі також посилання – найчастіше в кінці документу, з використанням наскрізної нумерації (в межах всього тексту чи окремих розділів – прийнятно для монографій, підручників, брошур, а також дисертацій), рідше – примітки в кінці кожної сторінки (підрядкові примітки), нумерація може бути посторінкова або наскрізна).

Існують такі типи людей: „черепахи”, „хамелеони”, „леви”, „дикобрази”, „безбарвні”.

Таким чином, дослідниця вважає, що „черепаху” не слід „викликати на відвертість, „дикобраза” – тривожити негативними прогнозами розвитку явищ тощо.

Якщо підряд повторюється одне й те ж джерело (колективна монографія, енциклопедія, журнал, архівний фонд та ін.), то вдруге не варто повторювати вже описані вихідні дані.

Використовуються словесні еквіваленти: „Там само” (рідше – „Там же”; англійський варіант – Ibid), після яких указуються тільки ті вихідні дані, що не збігаються з попереднім описом.

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Кушплер Л. Практики управління людськими ресурсами на українських підприємствах // Там само. – С. 4–10.

Але

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Кузьменко Д. Косяк селедки // Комп&ньон. – 2004. – № 2. – С. 14–17.

Кушплер Л. Практики управління людськими ресурсами на українських підприємствах // Синергія. – 2004. – № 1 (8).– С. 4–10.

Д.2 Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

Найчастіше джерела згадуються в алфавітному порядку (спочатку – кирилиця, потім – латиниця).

Бібліографічний опис складається із таких елементів:

 

1) автора (прізвище та ініціал / ініціали) чи авторів (якщо їх кілька); автор може бути відсутній:

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

Український  бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму  із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.

 

2) заголовка (назви видання)

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

Український  бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму  із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.

 

3) підзаголовка; уточнення про редактора, упорядника, перекладача, керівника авторського колективу; зазначення організації, що видає (так званий надзаголовок);

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. Банківський коледж, 1998. – 96 с.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови/ За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму  із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.

 

4) повторюваність видання, зміни та доповнення чи інша інформація – стереотипне, факсимільне видання тощо.

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

 

5) Вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання, том, номер журналу, число та місяць газети.

Про оплату праці: Закон України, 24 берез. 1995 р. // Голос України. – 1995. – 25 трав.

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

 

6) Кількісна характеристика документу (кількість сторінок, конкретна сторінка / сторінки, кількість бібліографічних одиниць, наявність ілюстрацій і т.д.)

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВАТ „Перун”, 2001. – С. 92.

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Позняк П. І., П’ятериков С. В. Погляд через століття: Фотопутівник. – К.: Мистецтво, 1987. – 240 с.: іл.

 

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим (архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів, перекручень чи недоцільних скорочень.

Джерела розміщують одним із таких способів:

1)               у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування та рекомендований при написанні дисертацій і монографій);

2)               в алфавітному порядку прізвищ першого автора або заголовків документів. При цьому спочатку подаються документи українською мовою і мовами з кириличною графікою (відповідно до розташування за українським алфавітом), а потім – мовами з латинською графікою.

Д.3 Оформлення списку використаних джерел

При оформленні списку використаних джерел варто скористатися такими порадами:

1. Кожна позиція в списку використаних джерел починається з абзацного відступу та порядкового номеру джерела в загальному списку. Бібліографічні описи нумеруються відповідно до обраного принципу їх розташування. Ці номери використовуються при посиланні на них у тексті: в квадратній дужці вказується порядковий номер джерела [25], порядкові номери кількох джерел  [25; 75; 125], може вказуватися номер тому, розділ, сторінка / сторінки:  [25, т. 2], [25, с. 17], [2, с. 7–19].

 

1. Мова опису повинна відповідати мові документа. Описи документів, що опубліковані мовами з особливою графікою (грузинською, арабською, китайською, японською тощо), наводять у перекладі або транслітерації:

Головащук С. І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. – К.: Наук. думка, 2003. – 320 с.

Ксардель Д. Прямой маркетинг / Пер. с франц., под ред. С. Г. Божук. – СПб.: Изд. дом „Нева”, 2004. – 128 с.

Ое К. Управління персоналом. – Токіо, 2001. – 154 с. – Япон.

Morgan D. Build the perfect resume one 7-minute lesson at a time. – Foster City; Chicago; Indianapolis; New York, 2000. – 184 p.

 

1. При зазначенні авторів спочатку завжди подається прізвище (повністю, в називному відмінку), а також ініціали (якщо вказані обидва – то два). Повністю імена не переносяться у бібліографічний опис.

Виняток становлять лише псевдоніми, де імена не скорочують: Українка Леся (а не Українка Л.), Мирний Панас (а не Мирний П.) і т.д.

Правильно

Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К.: Основи, 1994. – 191 с.

Кужель О. Формування паритетності інтересів. – Вид. 3-є, доп. – К., 2004. – 118 с.

Неправильно

Райт Глен. Державне управління...

Кужель Олександра. Формування паритетності інтересів...

 

1. Якщо назва збірника чи книги починається з цифри (наприклад, „ХХІ століття: виклики часу”, „ХІІІ Міжнародний конгрес із естетики” і т.д.), то в списку використаних джерел їх варто подати на ту букву, з якої починається заголовок, відповідно „двадцять перший...” і „тринадцятий...”, але записати цифрою, як в оригіналі.

 

ХХІ століття і проблеми мовної політики в Україні. – К., 2005.

Вороніна М. С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1997.

 

1. Заголовки видань, статей та інших друкованих матеріалів, власні назви видавництв і періодичних видань подаються без лапок. Лапки використовуються лише в авторському тексті. Якщо заголовок поданий у лапках (як цитата), то у такому вигляді він переноситься і в бібліографічний опис.

 

Тимошик М. Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету 1834–1999. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с., іл. вкл.

Тимошик М. „Лишусь навіки з чужиною...”: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. – К.: Наша культура і наука; Вінніпег: Вид-во правосл. Собор св. Покрови, 2001. – 548 с., іл. вкл.

 

1. Назва видавництв, як правило, подається без лапок, за винятком тих випадків, коли в офіційну назву видавництва входять словосполучення „Видавничий дім”, „Видавничий центр” та ін.

На обкладинці книги	В бібліографічному описі
Санкт-Петербург Издательский Дом „Нева”	СПб.: Изд. Дом „Нева”.
Москва Издательство „ОЛМА-ПРЕСС” 2003	М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.

 

1. У бібліографічному описі застосовують скорочення слів і словосполучень  (див. далі). Не скорочуються лише прізвища і заголовки.

Дослівний опис:  Книга Джека Траута „Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки”, переклад із англійської здійснений Л. Савицькою, видана у Києві  видавничою агенцією „Стандарт” у 2004 р., має 164 сторінки.

Бібліографічний опис (із використанням відповідних скорочень):

Траут Дж. Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки / Пер. з англ. Л. Савицької. – К.: Стандарт, 2004. – 164 с.

 

1. Слід дотримуватися пробілів (інтервалів) між прізвищем та ініціалами, знаком номера та наступною цифрою, відповідними елементами бібліографічного опису, а також розділовими знаками (такими як коса риска, дві косі риски тощо).
2.  

Неправильно	Правильно
Мельничук О.С. №5 Прямой маркетинг/Пер. с франц. Інтерв’ю// Голос України. Синергія.-2004.-№3.-С.5-25	Мельничук О. С. № 5 Прямой маркетинг / Пер. с франц. Інтерв’ю // Голос України. Синергія. – 2004. – № 3. – С. 5–25

 

1.  Варто грамотно ставити дефіси (у складних словах) і тире – між різними компонентами бібліографічного опису, при позначенні дат, сторінок і т.д.

 

Неправильно	Правильно
2003-2005 - К.: Стандарт, 2004. - 164 с. Синергія. - 2004. - № 3. – С. 5-25	2003–2005 – К.: Стандарт, 2004. – 164 с. Синергія. – 2004. – № 3. – С. 5–25

 

1. Якщо не зазначене місце, видавництво чи рік видання, то подають скорочено:

відповідно б. м., б. в., б. р.;

для іноземних джерел латинське позначення без видавництва – S. N. (sine nomine).

 

1. Елементи бібліографічного опису іноземною мовою здійснюються відповідно до прийнятих позначень у відповідній мові.

Наприклад: сторінки в англійській мові позначають як P., p. (page, pages), польською, німецькою і французькою – як S., s.; 

том – V. (volume),

 під редакцією або перевидання як ed. (editor, edition) і т.д.

При цьому сам бібліографічний опис (послідовність, розділові знаки тощо) здійснюється відповідно до прийнятого в Україні стандарту.

The Media in Western Europe: The Euromedia Handbook /  Ed. By Bernt Stubbe Ostergaard. – London; New Delhi: Sage Publications, 1994. – 265 p.

Medina P., Donald V. Careers in Journalism. – 6-th ed. – London: Kogan Page Ltd, 1995. – 94 p.

 

1. НЕ можна включати до бібліографічного списку:

-                авторських свідоцтв колишнього СРСР, що не були опубліковані в патентному бюлетені;

-                службових матеріалів (ДСК – буквально: для службового коистування) – без письмового дозволу на це керівників відповідних установ;

-                дисертацій вітчизняних авторів – без письмової їх згоди на використання (виклад, цитування тощо) матеріалів дисертаційного дослідження.

Д.4 Розділові знаки у бібліографічному описі

З метою міжнародної уніфікації та електронно-обчислювальної обробки бібліографічної інформації в Україні запроваджено систему таких розділових знаків:

• крапка й тире,
• крапка,
• двокрапка,
• кома,
• крапка з комою,
• коса риска,
• дві косі риски,
• круглі дужки, квадратні дужки та ін.

 

Крапка й тире (з пробілом до і після тире)

-                між заголовком / підзаголовком і містом видання

Банківський маркетинг. – К.

Банківський маркетинг: Навч. посібн. – К.

-                між заголовком / підзаголовком і вказівкою на повторюваність видання, його переробку, поліпшення тощо

Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – К.

-                після року видання і кількістю сторінок чи конкретною сторінкою

К.: Основи, 2005. – 205 с.

К.: Наук. думка, 2003. – С. 5–11.

-                після назви періодичного видання (газети, журналу, збірника), перед роком, а також номером / томом / випуском (або датою) і сторінками

Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 23–25.

Україна молода. – 2005. – 20 квіт.

К.: Наук. думка, 2004. – Т. 1. – С. 13–17.

 

Двокрапка (з пробілом після неї)

-                після  заголовка перед підзаголовком

Как пользоваться библиотекой: Практ. руководство для учащихся и студ.

Міжнародне економічне право: Підручн.

-                після міста перед назвою видавництва

Челябинск: Урал LTD, 1997.

К.: Либідь, 1995.

-                у багатотомних виданнях між заголовком / підзаголовком і вказівкою на кількість томів

Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – К.: Наук. думка, 1977. – Т. 8. – 320 с.

-                перед основним заголовком тому чи випуску, якщо йому передує його номер

Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – К.: Наук. думка, 1977. – Т. 8: Літературно-критичні та публіцистичні статті.  – 320 с.

 

Крапка з комою  (з пробілом після знака)

-                якщо у вихідних даних вказано кілька міст видання, то між ними ставиться крапка з комою

СПб.; М.; Х.: Питер, 2005. – 235 с.

-                якщо вказано кілька міст видання і видавництв, то між першим видавництвом і наступним містом ставиться крапка з комою і т.д.

К.: Основи; Х.: Фоліо, 2004. – 125 с.

 

Коса риска (з пробілом до і після знака)

-                перед відомостями про переклад, редагування, упорядкування тощо

Таран до Ж.-К., Ксардель Д. Дистрибьюция / Пер. с франц. под ред. В. И. Черенкова. – СПб.: Изд. Дом „Нева”, 2003. – 127 с.

Основи економічної теорії: Посібн. / За ред. С. В. Мочерного. – К., 2001. – 472 с.

 

Дві косі риски (з пробілом до них і після них)

-                перед відомостями про документ в аналітичному описі його складової частини (фактично це заміна сполучення „в книзі”, „в журналі”, „в газеті”), коли подається стаття у колективній монографії (чи розділ), збірнику, журналі, газеті тощо

Редіна Н. І. Інвестиційні проблеми національної економіки України // Економічний вісник. – Дн., 2000. – Т. 1. – С. 3–4.

Управління робочим часом працівника // Менеджмент персоналу: Навч. посібн / В. М. Данюк, В. М. Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. Ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 225–241.

Д.5 Джерела, що використовуються при бібліографічному описі

І. Друковані видання (книги)

1. Однотомні видання

       Книга одного автора

       Книга двох чи трьох авторів

       Книга чотирьох і більше авторів

       Офіційні документи

       Перекладні видання

       Іншомовні видання

       Праці одного автора (кілька публікацій)

       Збірники (праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т.п.)

       Словники, довідники, енциклопедії

       Антології, хрестоматії

       Брошури

       Навчальні програми

       Перевидання (доповнення, перероблення)

       Репринтні, препринтні, факсимільні видання

       Розділ у книзі, стаття у збірнику (частина документа)

1. Багатотомні видання

 

ІІ. Неопубліковані джерела

                   Архівні матеріали

                   Дисертації

                   Автореферати

                   Депоновані рукописи

                   Інтерв’ю, проведене особисто

                   Анкета

                   Лист неопублікований

                   Буклет, листівка

                   Матеріали лекції чи презентації

                   Особисті матеріали (листування, рукописи, чернетки, замальовки тощо)

 

ІІІ. Періодика

            Стаття в журналі, періодичному збірнику

            Стаття в газеті

 

ІV. Електронні джерела

            Стаття у періодичні виданні он-лайн

            Веб-сайт

            Електронна адреса

            CD-ROM

            База даних в режимі он-лайн

            Комп’ютерне програмне забезпечення

            Поштовий реєстр (в електронній пошті)

            Мережа користувачів

            Спілкування в реальному часі

Д.6 Зразки бібліографічного опису джерел

 

І. Друковані видання (книги)

1. Однотомні видання

 

Книги одного, двох, трьох авторів

Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480 с.

Науменкова С. В., Андрєєв А. В., Журавка Ф. О. Фінансовий ринок та інвестиції: Зб, тестових вправ і завдань. – К.: Знання, 2000. – 214 с.

   Книги чотирьох авторів

Ніколаєва Л. В., Старцев О. В., Пальчик П. М., Бакалінська О. О. Підприємницьке право: Практикум. – К.: Істина, 2002. –  200 с.

Або:

Підприємницьке право: Практикум / Ніколаєва Л. В., Старцев О. В., Пальчик П. М., Бакалінська О. О. – К. : Істина,  2002. –  200 с.

Книги п’ятьох та більше авторів (колективні монографії, збірники)

Цивілізація: структура і динаміка: Монографія / І. В. Бойченко, О. В. Романенко, М. І. Бойченко та ін.; За ред. І. В. Бойченка  та О. В. Романенко. – К., 2003. – 448 с.

 

               Офіційні документи

Про інформацію: Закон України, 2 жовт. 1992 р. // Голос України. – 1992. – 13 листоп. – С. 3 – 5; Те саме // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – С. 1447–1462.

Про обов’язковий примірник документів: Закон України, 9 квіт. 1999 р. // Вісник Кн. палати. – 1999. – № 5. – С. 26–28.

Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ 3017–95: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1995. – 48 с.

Перекладні видання

Вказується, з якої мови здійснений переклад і хто перекладач / перекладачі.

 Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак. – Л.: Літопис, 2000. – 288 с.

Траут Дж. Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки / Пер. з англ. Л. Савицької. – К.: Стандарт, 2004. – 164 с.

 

Іншомовні джерела

Подаються відповідно до правил бібліографічного опису, що діють в Україні: в тій же послідовності авторства, заголовку, підзаголовку, вихідних даних і т.д. Вживаються скорочення, що притаманні мові оригіналу.

Джерела з кириличною графікою (українські, російські, білоруські, болгарські, монгольські та ін.) подаються в одному суцільному списку.

Джерела з латинською графікою наводяться після списку джерел із кириличною графікою, відповідно до латинського алфавіту.

Джерела, що опубліковані мовою з особливою графікою (арабською, грузинською, китайською, японською тощо) наводяться у перекладі або транслітерації.

Жаю Ю. Сяньдей хобі іньхансюе. – Пекін, 1983. – 353 с. – Кит. – Пер. загол.: Сучасний обіг грошей і банківська справа.

Cal Cl. 101. More ideas on economic development. – Omaha: UtiliCorp United, 1997. – 128 p.

Garnett J. L. Communicating for Results in Government: A Strategic Approach for Public Managers. – San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1992. – 306 p.

Gierszewska G. Zarządzanie strategiczne. – Warszawa, 2000. – 208 s.

The Media in Western Europe: The Euromedia Handbook /  Ed. Bernt Stubbe Ostergaard. – London; New Delhi: Sage Publications, 1994. – 265 p.

Medina P., Donald V. Careers in Journalism. – 6-th ed. – London: Kogan Page Ltd, 1995. – 94 p.

Rogoff E. M. Gaining a Voice: Media Relations for Canadian  Ethnic Minorities.  – Ottawa: M.R.A.G. (Publications), 1991. –  187 p.

 

Кілька публікацій одного автора

У списку використаних джерел при описі кількох праць одного автора слід щоразу повторювати прізвище та ініціали автора, статті чи назви видань подавати в алфавітному порядку.

Колиснык М. Возраст измеряется деньгами // Вы или Вас: Стратегии, с которыми побеждают. ІІІ. / Сост. А. Мальцева. – К.: Изд. Дом „Максимум”, 2005. – С. 208–227.

Колиснык М. «Зонтик» для Золушки или Учет отсроченных налоговых активов и обязательств // Там само. – С. 256–269.

Колиснык М. Особенности национальной оценки проектов // Там само. – С. 192–207.

Колісник М. Управління грошовими потоками: Зб. тестових завдань, запитань та задач з курсу „Фінансовий менеджмент”. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2000. – 79 с.

Якщо в одному із джерел автор представлений у співавторстві, то спочатку описуються публікації без співавторства, а потім інші документи:

Шеремета П. Корпоративные ценности: нити, из которых соткана реальная стратегия //  Вы или Вас: Стратегии, с которыми побеждают. ІІІ. / Сост. А. Мальцева. – К.: Изд. Дом „Максимум”, 2005. – С. 8–19.

Шеремета П., Каніщенко Г. Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі / За ред. О. І. Сидоренка. – 2-ге вид. – К.: Центр інновацій та розвитку,  1999. – 80 с. 

Збірники, колективні монографії (за редакцією; упорядник; відповідальний редактор; керівник авторського колективу тощо)

Вы или Вас: Стратегии, с которыми побеждают. ІІІ. / Сост. А. Мальцева. – К.: Изд. Дом „Максимум”, 2005. – 351 с.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / Кер. автор. кол. і наук. ред. Т. М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2003. – 660 с.

Менеджмент персоналу: Навч. посіб. / В. М. Данюк, В. М. Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Летюха. – К.: КНЕУ, 2004. – 398 с.

Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т.п.

Бизнес-образование в системе непрерывного образования: Науч.-практ. конф.,  М., 18–19 марта 2004 г. / Под ред. В. А. Мау, Е. А. Карпухиной, Т. Л. Крячко. – СПб.: Питер, 2005. –  240

 с.

Перша Всеукраїнська міждисциплінарна конференція „Бар’єри та можливості розвитку малого та середнього бізнесу в Україні” (Київ, 14-15 лют. 2005 р.): Зб. анотацій матеріалів конф. – К.: Навч.-метод. центр  „Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2004. – 35 с.

Шкляр В. Інтеграційні процеси у мас-медіа й етнополітичні проблеми // Національна ідея та національна своєрідність у засобах масової інформації: Асиміляція чи інтеграція в багатонаціональні суспільства Центрально-Східної Європи: Матеріали „круглого столу”, К., 20–22 грудня 1996 р. – К., 1997. – С. 7–9.

 

Словники, довідники, енциклопедії

Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. И. П. Фаминского. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 512 с.

Довідник здобувача наукового ступеня: Зб. нормат. док. та інформац. мат. з питань атестації наук. кадрів вищої кваліф. / Упор. Ю. І. Цеков, переднє слово Р. В. Бойка. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, 2000. – 64 с.

Довідник офіційного опонента : Зб. нормат. док. та інформац. мат. з питань експертизи дисерт. досліджень / За ред. Р. В. Бойка. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”; вид-во “Толока”,  2001. – 64 с.

Довідник українських неурядових організацій захисту прав та інтересів громадян / Упор. О. І. Сидоренко. – К.: Центр інновацій та розвитку, 1999. – 176 с.

Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол., С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Вид. центр „Академія”. – Т. 1. – 864 с.

Енциклопедія українознавства: Словн. частина: У 10 т. / Голов. ред. В. Кубійович. – Мюнхен; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955 – 1984.

Класики менеджмента: Энциклопедия / Под ред. М. Уорсона; Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2004. – 1168 с.

Мисик Л. В. Українсько-англійський словник правничої термінології. – К.: Юрінком Інтер, 1999. –  528 с.

Українські письменники: Бібліогр. словник: У 5 т. / АН УРСР, Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

 

Антології, хрестоматії

Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ ст. / Упор. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко. – К., 2001. – 456 с.

Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Л.: Літопис, 1996. – 633 с.

 

Брошури

Бібліографічний опис нічим не відрізняється від опису іншого видання, відмінність полягає лише в тому, що брошура за своїм обсягом менша, ніж книга (брошура – це видання до 48 сторінок).

Грушевський М. Про українську мову і українську школу / Передм. Я. П. Гояна. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.

 

Навчальна література (підручники, посібники, програми, семінарії, тексти лекцій, методичні вказівки тощо)

Бібліографічний опис цього виду літератури  підпорядковується загальним правилам бібліографування. Особливість полягає у тому, що найчастіше у підзаголовку визначається вид такого документу: навчальний посібник, підручник, тексти лекцій, методичні рекомендації, навчально-методичні матеріали, практичні та лабораторні роботи і т.д.

Гроші під кредит: Навчально-методичні матеріали / Укл. Базилюк А. В.; Національна академія управління.  – К., 2003. – 92 с.

Лановик Б. Д., Матисякевич З. М., Матейко Р. М. Історія господарства: Україна і світ: Підручник / За ред. Б. Д. Лановика. – К.: Вища шк., 1995. – 480 с.

Методи і засоби експертизи проектів: Конспект із дисципліни / Укл. проф. В. П. Капітанов. – Одеса, 2002. – 41 с.

Методические рекомендации по составлению бизнес-плана для студентов экономических специальностей / Сост. Соколов Г. А. – Ялта, 2001. – 40 с.

Нікітін А. В. Ситуаційне моделювання банківської діяльності: Навч. посібн. – К.: КНЕУ, 2003. – 153 с.

Практична робота № 5 „Розрахунгок дисконтованих показників щодо відбору проекту” / Укл. проф. В. П. Капітанов. – Одеса, 2002. – 8 с.

 

Перевидання (доповнення, перероблення)

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня (Методичні поради) / Авт.-упоряд. Л. А. Пономаренко. – 2-е вид, випр. і доп. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, вид-во “Толока”, 2001. – 80 с.

 

Репринтні, препринтні, факсимільні видання

Русалка Дністровая / Вступ. ст., приміт., підготовка текстів М. Шалати. – К.: Дніпро, 1987. – 206 с.

 

Складова частина документа

Розділ або інша складова частина книги

Шеремета П. Корпоративные ценности: нити, из которых соткана реальная стратегия //  Вы или Вас: Стратегии, с которыми побеждают. ІІІ. / Сост. А. Мальцева. – К.: Изд. Дом „Максимум”, 2005. – С. 8–19.

Передмова, вступна стаття, післямова, додатки, покажчики

Від укладачів // Неформальна преса в Україні (1988–1991): Каталог за матеріалами газетних фондів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського. – К.: Смолоскип, 2001. – С. 5–6.

Передмова // Портер М. Е. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. – К.: Основи, 1997. – С. 8–10.

Стаття з енциклопедії, довідника

Бернштейн Б. Д. Журналістика // Історія української літератури : У 8 т. – К. : Наук. думка, 1968. – Т. 4. –  С. 52–81.

Епістолярні джерела

Вороний М. Лист до М. Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М. Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В. Мазного. – К.: Укр. пропілеї, 2002. – Т. 1. – С. 152–153.

Інтерв’ю, відповіді на анкету, запитання і т.п.

Життєдайні зерна знань: Розмова проф. О. Коновця і проф. Н. Сидоренко // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 лист. – С. 10.

 

ІІ. Багатотомні видання

Українські письменники : Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

 

ІІІ. Неопубліковані джерела

 

Дисертації, автореферати

Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 43 с.

Архівні матеріали

Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки // Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Ф. 1061, оп. 1, спр. 8–12; Ф. 1063, оп. 3, спр. 1–3.

Наукове товариство ім. Шевченка // Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України. Від. рукописів. – Ф. 1, оп. 1, спр. 78. – Арк. 1–7; Спр. 499/1. – Арк. 1–92; Спр. 499/10. – Арк. 1–9; Оп. 2, спр. 56, 57.

Інтерв’ю, проведене особисто

Марчук І. Особисте інтерв’ю . – К., 5 травня 2005 р.

Анкета, опитування

Анкета про ефективність діяльності. Надіслана 500 керівникам у сфері ресторанного бізнесу. 1 березня 2005 р.

Опитування студентів  Києво-Могилянської школи бізнесу. – К., 11 лют. 2004 р.

Лист неопублікований

Іваненко В. І. Лист до автора. 15 липня 2005 р.

Буклет, листівка

Інвестиційні стратегії для ХХІ століття. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2005.

Матеріали лекції чи презентації

Шеремета П. Корпоративні цінності: Лекція. Києво-Могилянська школа бізнесу. 2005. – 17 трав.

 

Періодика

Стаття в журналі, періодичному збірнику

Паскуаль К. Ми підтримуємо мету України приєднатися до СОТ // Національна безпека і оборона. – 2002. –  № 6. – С. 62–64.

Іванов В. Ф. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть // Актуальні питання масової комунікації. – 2002. – Вип. 3. – Ч. 1. – С. 41–42.

Статті в газеті

Осташ І. Приєднання України до СОТ: проблеми та перспективи // Голос України. – 2002. – 26 лип. – С. 6.

Пепа В. З горіха мова // Слово Просвіти. – 2003.  – 12–18 листоп.

Радіо- і телепередачі

Ера бізнесу // УТ-1. – 2005. – 5 квіт.

Новини // Gala-радіо. – 2004. – 15 жовт.

Свобода слова // ICTV. – 2005. – 7 черв.

 

4. Електронні джерела

Передусім слід уточнити, чи існує друкована версія певного електронного джерела – перевага надається опублікованим матеріалам.

Лише в тому разі, коли йдеться про особливості електронної версії, – остання має пріоритет у дослідженні й посиланнях.

Для джерел, узятих із мережі Інтернет, необхідно завжди вказувати дату появи конкретного матеріалу або останнього оновлення, зміни, перегляду,  дату вашого доступу до електронного джерела. Дата доступу досить важлива, адже  постійні зміни, оновлення бази даних, відсутність архіву тощо можуть створити різні версії матеріалу або й загалом його відсутність через певний час.

Електронна адреса має бути повною і правильною (з ідентифікатором шляху доступу – скажімо, http, ftp, telnet).

Безпосередня електронна адреса виділяється у фігурних дужках (<...>).

Коли адреса надто довга і не вміщується в одному рядку, її можна перенести на інший, але після позначення косої риски „ / ”. При цьому знак переносу не ставиться.

Слід обов’язково зазначити нумерацію сторінки / сторінок , параграфу, розділу і т.д., якщо ці структурні елементи та нумерація присутні у джерелі.

 

Стаття у періодичні виданні он-лайн

Хакеру на замітку // <jegor@miss.gov.ua> – 1998. – 17 листоп.

Веб-сайт

Новий канал // http://www.novy.tv. – 2005. – 15 квіт.

BBC, Українська служба // http://www/bbc/co.uk/ukrainan - 2004. - 18 лип.

Д.7 Скорочення у бібліографічному описі

 

Обов’язковому скороченню підлягають такі слова і словосполучення:

1. Міста: Москва – М.; Ленінград – Л.; Санкт-Петербург – СПб.; Петербург – П.; Петроград – Пг.;  Ростов-на-Дону – Ростов н/Д ; Київ – К.; Одеса – О., Харків – Х.; Тернопіль – Т.; Сімферополь – Сімф.
2. Місяці: січень – січ.; лютий – лют.; березень – берез.; квітень – квіт.; травень – трав.; червень – черв., липень – лип.; серпень – серп.; вересень – верес.; жовтень – жовт.: листопад – листоп.; грудень – груд.
3. Видавництва: Видавництво політичної літератури України – Політвидав України; „Наукова думка” – Наук. думка, „Вища школа” – Вища шк.; Видавництво Київського університету – Вид-во Київ. ун-ту; Издательство Московского университета – Изд-во Моск. ун-та і т.д.
4. Мова видання: англійська – англ., болгарська – болг., іспанська – ісп., італійська – італ., латинська – латин., російська – рос.,  турецька – турец, українська – укр., французька – фр., японська – яп. і т.д.
5. 5.                  Види видавничої продукції: автореферат – автореф., альманах – альм., брошура – брош., бюлетень – бюл., вісник – вісн., газета – газ., дисертація – дис., довідник – довід., енциклопедія – енцикл., журнал – журн., зібрання  (творів)– зібр., збірник – зб., каталог – кат., книга (книжка) – кн., монографія – моногр., підручник – підруч., покажчик – покажч., посібник – посіб., препринт – препр., репринт – репр.,  словник – слов.
6. 6.                  Елементи вихідних даних джерела:

Сторінка / сторінки – с.; С.  (С. 5; с. 5–25)

Том / томи – Т.; т. (т. 1; Т. 1–3)   

Номер / номери  – №    (№ 1; № 1–5)

Параграф / параграфи – § (§ 7, § 1–5) 

Розділ / розділи – р.; Р. (р. 1; Р. ІІ; Р. 1–3)

Рік / роки   – р. / рр.  (2005 р., 2003–2005 рр.)

Число, частина  – Ч.; ч.  (ч. 5; ч. 7–9)