|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань
Забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань« Назад
Забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань 28.12.2014 05:17
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
«ЗАТВЕРДЖУЮ» Заступник декана юридичного факультету з навчальної роботи ___________ Лотюк О.С. «____»____________2013 року
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬдля студентів галузь знань – 0304 «Право» напрям підготовки – 8.03040101 «Правознавство» спеціалізація – «Правовий бізнес консалтинг»
КИЇВ – 2013
Робоча програма навчальної дисципліни «Забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань» для студентів галузі знань «Право», напряму підготовки «Правознавство». «20 » червня 2013 року – 35 с.
Розробник: Рябоконь Євген Олександрович, доцент кафедри цивільного права, кандидат юридичних наук, доцент
Робоча програма навчальної дисципліни «Забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань» затверджена на засіданні кафедри цивільного права
Протокол № 14 від «21» червня 2013 року Завідувач кафедри цивільного права ____________Майданик Р.А. «21» червня 2013 року
Схвалено науково-методичною комісією юридичного факультету
Протокол № 1/01 від «18» вересня 2013 року Голова науково-методичної комісії _____________ Безклубий І.А. «18» вересня 2013 року
Схвалено предметною комісію з економічних та юридичних наук при Науково-методичній раді Університету
Протокол №___ від «___» __________ 20___ року
Голова предметної комісії _____________ Луцишин З.О. «___» __________ 20___ року
© Рябоконь Є.О., 2013
ВСТУП
Навчальна дисципліна «Забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань» є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» галузі знань «право» з напряму підготовки 6.030401 «Правознавство». Дана нормативна дисципліна викладається для студентів магістратури за спеціалізацію «правовий бізнес консалтинг». Дана дисципліна викладається у 1-му семестрі 2-го курсу магістратурив обсязі – 72 год. (2 кредити ECTS), зокрема: лекції – 18 год., семінарські заняття – 16 год., самостійна робота – 38 год. У курсі передбачено 2 змістових модулі та 2 модульні контрольні роботи. Завершується дисципліна – заліком. Мета дисципліни – поглиблення знань студентів щодо доктрини та практики застосування способів забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань: неустойки, застави, поруки, гарантії, завдатку та притримання. Завдання – формування та удосконалення вмінь і навичок щодо роботи із законодавчими актами, договорами, судовою та нотаріальною практикою застосування способів забезпечення. Структура курсу обумовлена метою та завданнями дисципліни. Дисципліна складається з двох змістовних модулів: «Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Зобов’язально-правові способи забезпечення зобов’язань» та «Речово-правові способи забезпечення зобов’язань», які включають в себе 7 тем: «Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань», «Неустойка як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань», «Порука, гарантія як способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань», «Завдаток як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань», «Застава як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань», «Іпотека як вид застави», «Притримання як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань». В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати: критерії, за допомогою яких доцільно визначати переваги та недоліки конкретного способу забезпечення виконання зобов’язання та вміти пояснити, чому обрання саме такого способу (способів) є найбільш привабним для учасників правовідносин у конкретній правовій ситуації; вміти: складати проекти договорів неустойки, поруки, застави (іпотеки), завдатку, інших договорів, які можуть мати юридичну силу способів забезпечення виконання цивільно-правових та господарських зобов’язань, а також позовних заяв про захист прав учасників даних правовідносин Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівців відповідного напряму обумовлюється зростаючим значенням зобов’язальних відносин, постійним збільшенням видів та кількості договорів, які укладаються суб’єктами, існуванням істотних ризиків невиконання або неналежного їх виконання, і, як наслідок, - прагненням суб’єктів цивільного обороту додатково забезпечити та гарантувати дотримання своїх майнових інтересів. Вивчення даної дисципліни має на меті допомогти студентам спеціалізації «Правовий бізнес консалтинг» вміти прорахувати юридичні ризики, пов’язані з участю суб’єктів у договірних відносинах. Зв’язок з іншими дисциплінами. Студенти, які приступають до вивчення цього спецкурсу, мають досконало володіти законодавством, що визначає загальні засади правового регулювання способів забезпечення, насамперед Цивільним та Господарським кодексами, Законом «Про захист прав споживачів», знати зміст основних роз’яснень судових та нотаріальних органів щодо його застосування. З огляду на викладене навчальна дисципліна «Забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань» є тісною пов’язаною з курсами «Цивільне право», «Господарське право», «Міжнародне приватне право», «Нотаріат в Україні», «Захист цивільних прав та інтересів» тощо.
Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти
Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою. У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1-4, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 5-7. Обов’язковим для іспиту/заліку є написання студентами обох модульних контрольних робіт із загальною оцінкою (за дві роботи) не менше 6-ти балів.
Оцінювання за формами контролю:
Для студентів, які набрали сумарно меншу кількість балів ніж критично-розрахунковий мінімум – 6 балів для одержання заліку обов’язково відпрацювати заняття з пропущених тем або з тем, на семінарських заняттях з яких студент не одержав жодного балу (на вибір викладача, не менше двох тем). Під час викладання матеріалу лекцій лектор може здійснювати контрольні опитування студентів. Максимальна оцінка, яку студент може отримати за ці опитування складає 20 балів, які є складовими КПМ.
У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до „Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу” від 1 жовтня 2010 року.
При простому розрахунку отримаємо:
При цьому, кількість балів:
Шкала відповідності (за умови іспиту) Шкала відповідності (за умови заліку)
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1. Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Зобов’язально-правові способи забезпечення зобов’язань.
Тема 1. Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (8 годин) Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань: погляди цивільно-правової доктрини. Ознаки способів забезпечення виконання зобов’язань. Види способів забезпечення виконання зобов’язань. Зобов’язально-правові способи забезпечення виконання зобов’язань. Речово-правові способи забезпечення виконання зобов’язань.
Тема 2. Неустойка як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (12 годин) Поняття та правова природа неустойки. Неустойка, штраф, пеня: співвідношення понять. Неустойка як спосіб забезпечення виконання цивільно-правових та господарсько-правових зобов’язань. Види неустойок. Співвідношення неустойки та збитків.
Тема 3. Порука, гарантія як способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (10 годин) Поняття та сфера застосування поруки. Види поруки. Звичайна та комерційна порука. Правова природа договору поруки. Суб’єктний склад правовідносин поруки. Спеціальні підстави припинення поруки. Поняття гарантії. Місце гарантії у зобов’язальному праві, її зв’язок зі способами забезпечення виконання зобов’язань. Суб’єктний склад гарантії. Правовий статус гаранта, принципала, бенефіціара у правовідносинах гарантії. Підстави відмови гаранта у задоволенні вимог кредитора (бенефіціара). Спеціальні підстави припинення гарантійного зобов’язання.
Тема 4. Завдаток як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (6 годин) Поняття завдатку. Правова природа завдатку. Сфера застосування завдатку. Функції завдатку. Механізм дії завдатку як забезпечувального зобов’язання. Використання завдатку у попередніх договорах. Завдаток і відступне. Особливості застосування завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язань з нерухомим майном.
Змістовий модуль 2. Речово-правові способи забезпечення зобов’язань
Тема 5. Застава як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (12 годин) Поняття та сутність застави як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Підстави виникнення застави. Договір, закон та судове рішення як підстави виникнення заставних правовідносин. Принципи застави. Забезпечення заставою майбутньої вимоги. Суб’єктний склад застави. Особливості правового статусу майнового поручителя. Поняття та форма договору застави. Особливості нотаріального посвідчення договору застави. Істотні умови договору застави. Предмет застави, його опис. Сутність, строк і розмір основного зобов’язання, забезпеченого заставою. Оцінка предмета застави. Права та обов’язки заставодавця та заставодержателя. Особливості застави майна, яке перебуває у спільній власності. Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою. Механізм звернення стягнення на заставлене майно. Спеціальні підстави припинення застави. Види застави.
Тема 6. Іпотека як вид застави (18 годин) Співвідношення визначень іпотеки та застави. Істотні умови договору іпотеки. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрації іпотеки. Особливості іпотеки земельних ділянок. Особливості іпотеки об’єктів незавершеного будівництва. Механізм звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Передача права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки.
Тема 7. Притримання як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (6 годин) Поняття, правова природа притримання та його місце в системі способів забезпечення цивільних зобов’язань. Передумови виникнення та історичний розвиток інституту притримання. Підстави виникнення права притримання. Речово-правові повноваження кредитора. Право володіння, користування та розпорядження майно, що є об’єктом притримання. Звернення кредитором стягнення на майно, що є об’єктом притримання.
СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Тематичний план лекцій та семінарських занять
Загальний обсяг 72 год., в тому числі: Лекцій – 18 год. Семінари – 16 год. Самостійна робота - 38 год.
Змістовний модуль I
Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Зобов’язально-правові способи забезпечення зобов’язань
Тема 1. Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (8 годин)
Лекція 1. Загальні положення про способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття цивільно-правових зобов’язань. Передумови виникнення, історичний розвиток інституту забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Співвідношення понять «способи», «види», «засоби», «заходи» забезпечення виконання зобов’язань. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань: погляди цивільно-правової доктрини. Ознаки способів забезпечення виконання зобов’язань. Додатковий (акцесорний) характер способів забезпечення виконання зобов’язань. Підстави виникнення правовідношення щодо забезпечення виконання зобов’язань. Механізм гарантування способами забезпечення інтересів кредитора. Види способів забезпечення виконання зобов’язань. Зобов’язально-правові способи забезпечення виконання зобов’язань. Речово-правові способи забезпечення виконання зобов’язань.
Семінарське заняття 1. Походження, історичний розвиток та сутність способів (видів) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
1. Причини виникнення інституту забезпечення виконання зобов’язань. 2. Розвиток інституту забезпечення виконання зобов’язань у римському цивільному праві, преторському праві та праві народів. Рецепція окремих норм та конструкцій способів забезпечення у законодавствах держав Західної Європи. 3. Поняття способів (видів) забезпечення виконання зобов’язань: погляди правозастосовної практики та правової доктрини. 4. Мета способів (видів) забезпечення виконання зобов’язань. 5. Класифікація способів (видів) забезпечення виконання зобов’язань.
Завдання для самостійної роботи (4 години)
1) Складіть порівняльну таблицю, визначивши у ній основні ознаки цивільно-правових зобов’язань та способів (видів) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. 2) Складіть порівняльну таблицю, визначивши у ній основні ознаки способів (видів) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань та способів забезпечення виконання господарських зобов’язань. 3) Визначте переваги та недоліки застосування конкретного способу (виду) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань у правовідносинах, наведіть приклади (есе до 5-ти сторінок). 4) Визначте правовий зв’язок способів (видів) забезпечення виконання цивільних зобов‘язань з основним зобов’язанням (есе до 3-х сторінок).
Контрольні запитання та завдання
1) Сформулюйте визначення способів (видів) забезпечення виконання зобов’язань, яке б відображало якнайбільше його ознак. 2) Проаналізуйте співвідношення понять «види забезпечення виконання зобов’язань» та «способи забезпечення виконання зобов’язань» та зробіть висновок з приводу доцільності запровадження у законодавство поняття «видів забезпечення…». 3) Проаналізуйте чинне законодавство та складіть перелік видів (способів) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань, які не є зазначеними у ст. 546 ЦК України.
Рекомендована література
Андріанов М.В. Засоби та правовий режим забезпечення кредитних зобов’язань. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2006. – 19 с. Ансон В. Договорное право. Пер. с англ. / Под общ. ред. и с предисл. О.Н. Садикова. – М.: Юридическая література, 1984. – 464 с. Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 237 с. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Гражданское право / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. Издание п’яток, переработанное и дополненное. – М.: «ПБОЮЛ Л.В. Рожников», 2001. – Т. 1. – 632 с. Диденко А.Г. Обеспечение исполнения договоров. Научное издание. – Астана: ЗАО «Институт законодательства Республики Казахстан», 2002 – 184 с. Договірне право України: Особлива частина: навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. Жила А.С. Страхування як спосіб забезпечення зобов’язань у цивільному законодавстві України. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Одеса, 2009. – 16 с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Корецкий А.Д. Договорное право России. Основы теории и практики реализации. – М.: ИКЦ «МарТ», 2004. – 528 с. Мілаш В.С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: Мнографія. – Х.: ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 440 с. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К.: Юстиніан, 2006. – 424 с. Проценко І.О. Види забезпечення належного виконання зобов’язань у цивільному праві України: єдність і диференціація. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Х., 2007. – 17 с. Сарбаш С.В. Удержание как способ обеспечения исполнения обязательств. – М.: Статут, 2003. – 251 с. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє видання, перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 11. – Ст. 140. Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст.642. Про іпотеку. Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830. Інструкція «Про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв». Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 р. № 73/5. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Затверджена наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 15. Оглядовий Лист Вищого Арбітражного суду України від 30.05.2001 р. № 01-8/637 "Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних із забезпеченням виконання зобов’язань (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)".
Тема 2. Неустойка як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (12 годин)
Лекція 1. Загальні положення про неустойку як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття та правова природа неустойки. Неустойка, штраф, пеня: співвідношення понять. Неустойка як спосіб забезпечення виконання цивільно-правових та господарсько-правових зобов’язань. Види неустойок. Договірна та законна неустойка. Розуміння співвідношення неустойки як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань та як форми відповідальності за порушення цивільно-правових зобов’язань. Співвідношення неустойки та збитків.
Семінарське заняття 1.Поняття та види неустойки (2 години)
1. Поняття та підстави (умови) виникнення неустойки. 2. Предмет неустойки. Грошова сума як предмет неустойки. Рухоме та нерухоме майно як предмет неустойки. Розмежування майнової неустойки та застави (іпотеки), предметом якої є річ (майно). Річ (майно), право власності на яке боржник набуде в майбутньому, як предмет неустойки. 3. Доктринальна та законодавча класифікація неустойок. Особливості договірної неустойки. Особливості законної неустойки. 4. Неустойка, штраф, пеня: співвідношення понять.
Семінарське заняття 2. Застосування неустойки (2 години)
1. Сутність забезпечувальної функції неустойки. 2. Розмір неустойки. Порядок обчислення розміру неустойки. 3. Співвідношення неустойки та процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України. Співвідношення неустойки та збитків. 4. Залежність розміру неустойки від ступеня виконання договірних зобов’язань. Диференціація розміру неустойки в залежності від характеру цивільного правопорушення та його тривалості. Підстави для зменшення розміру неустойки.
Завдання для самостійної роботи (6 годин)
1) Вирішіть наступні завдання:
А) 10 січня 2011 р. між споживачем та приватним підприємцем було укладено договір щодо виготовлення меблів. Строк виконання договору – до 10 квітня 2011 р. В тексті договору було зазначено, що у разі порушення виконавцем своїх зобов’язань він зобов’язаний сплатити замовнику неустойку в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення. Якими є засоби захисту прав споживача в даному випадку ?
Б) Між двома юридичними особами було укладено договір будівельного підряду. Підрядник прострочив передачу об’єкта на 77 днів. При цьому претензій щодо якості робіт у замовника не було. Договором передбачено сплату неустойки за кожен день прострочення виконання зобов’язання у розмірі 0,3 %. В обґрунтування відсутності підстав для притягнення його до відповідальності підрядник послався на невиконання у належний строк обов’язків його контрагентами щодо поставки необхідного будівельного обладнання, а також на те, що протягом трьох місяців у суді вирішувався спір щодо права користування земельною ділянкою, на якій здійснювалося будівництво (на цей час суд постановив зупинити усі будівельні роботи до вирішення справи по суті). Яким чином слід вирішити спір?
В) При обговоренні кредитного договору між банком та фізичною особою майбутні контрагенти схиляються до можливості забезпечення його виконання неустойкою у вигляді транспортного засобу, що належить фізичні особі на праві власності. Проаналізуйте особливості даного предмета неустойки та визначте доцільність укладення такого договору для кожного з контрагентів з точки зору потенційних ризиків (схоронність майна, складність процедури передачі права власності на це майно кредитору тощо).
Г) У договорі купівлі-продажу промислового обладнання, укладеному між двома юридичними особами, передбачено, що у разі прострочення виконання своїх зобов’язань кожна із сторін зобов’язується сплатити іншій пеню у розмірі 0,5 % від ціни договору за кожен день прострочення. Продавець, який порушив строки передачі товару у власність покупця, стверджував, що він не може нести відповідальність у вигляді обов’язку сплати пені, оскільки згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня застосовується винятково у разі прострочення виконання грошового зобов’язання. Дайте правову оцінку позиції продавця.
2) Порівняйте правове регулювання інституту неустойки, що міститься у Цивільному та Господарському кодексах України (есе, до 5-ти сторінок).
3) Проаналізуйте чинне законодавство та знайдіть 4-6 прикладів законних неустойок. Зробіть висновок з приводу того, чи завжди такі неустойки передбачаються законом (есе, до 2-х сторінок).
Контрольні запитання та завдання
1) Сформулюйте поняття неустойки, яке б мітило у собі якнайбільше її ознак. 2) Які переваги неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язань ? 3) Які недоліки неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язань ? 4) Проаналізуйте випадки, коли неустойка не є єдиним способом забезпечення конкретного зобов’язання, а виступає додатковим забезпеченням.
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-41. – Ст. 356. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Закон України від 22 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 5. – Ст. 28. Про захист прав споживачів. Закон України від 1 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №7. – Ст.84. Оглядовий Лист Вищого Арбітражного суду України від 30 травня 2001 р. № 01-8/637 «Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних із забезпеченням виконання зобов’язань (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)». Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 р. N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань».
Рекомендована література
Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 237 с. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Гелевей О.І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання. Автореф. Дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2003. – 22 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві. Автореферат дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2002. – 18 с. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К.: Юстиніан, 2006. – 424 с.
Тема 3. Порука, гарантія як способи (види) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (10 годин)
Лекція 1. Порука як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття та сфера застосування поруки. Види поруки. Звичайна та комерційна порука. Правова природа договору поруки. Суб’єктний склад правовідносин поруки. Кількість сторін у договорі поруки. Механізм реалізації забезпечувальної функції поруки. Солідарний характер відповідальності поручителя і боржника, спів поручителів. Права поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою. Спеціальні підстави припинення поруки.
Лекція 2. Особливості гарантії як способу (виду) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття гарантії. Становлення інституту гарантії у вітчизняному законодавстві. Місце гарантії у зобов’язальному праві, її зв’язок зі способами забезпечення виконання зобов’язань. Суб’єктний склад гарантії. Правовий статус гаранта, принципала, бенефіціара у правовідносинах гарантії. Строк дії гарантії. Безвідкличність гарантії. Забезпечувальний характер гарантії. Право гаранта на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала). Підстави відмови гаранта у задоволенні вимог кредитора (бенефіціара). Спеціальні підстави припинення гарантійного зобов’язання.
Семінарське заняття 1. Порука та гарантія як способи забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
1. Поняття та основні ознаки поруки. Сфера дії поруки. 2. Правова природа, форма та зміст договору поруки. 3. Забезпечувальний механізм поруки. Обсяг відповідальності поручителя. 4. Динаміка правовідносин поруки. Правовий статус поручителя, який виконав зобов’язання за боржника. 5. Правовідносини між поручителем та боржником. 6. Поняття гарантії. Випадки застосування гарантії. 7. Особливості правового статусу гаранта. 8. Відсутність акцесорного характеру гарантії. Чинність гарантії у разі припинення або недійсності основного зобов’язання.
Завдання для самостійної роботи (4 години)
1) Фізична особа, яка є винною у завданні шкоди потерпілому, з огляду на відсутність в даний момент коштів для відшкодування, запропонувала потерпілому укласти договір поруки з його братом, який погодився взяти на себе зобов’язання щодо відшкодування, якщо у заподіювача не знайдеться коштів на обумовлену сторонами дату. Чи є правомірним такий договір? Чи відповідає він ознакам поруки? Чи слід рекомендувати потерпілому укладати такий договір?
2) N виступив поручителем боржника за кредитним договором. Боржник не зміг вчасно виконати кредитне зобов’язання, строк виконання якого настав 10 жовтня 2011 р. Банк-кредитор звернувся до поручителя з вимогою про сплату основної суми коштів, процентів за користування кредитом та пені 13 серпня 2012 р., при цьому строку припинення поруки у договорі передбачено не було. N відмовився виконувати вимогу банку у зв’язку з її безпідставністю з посиланням на ч. 4 ст. 559 ЦК України. Банк наполягав на притягненні поручителя до відповідальності, його представники постійно йому телефонували, надсилали листи, що в підсумку обумовило рішення N звернутися до суду за захистом своїх прав. Який спосіб захисту N доцільно застосувати?
3) Банк видав принципалу гарантійний лист без зазначення конкретної особи – бенефіціара, якому він зобов’язаний сплатити грошову суму у випадку невиконання перед ним принципалом свого обов’язку. Принципал передав гарантійний лист іншому банку (бенефіціару), з яким уклав кредитний договір. Після настання строку виконання кредитного договору і неповернення кредиту бенефіціар звернувся до банка-гаранта з вимогою про сплату грошової суми, зазначеної у гарантії. Гарант відмовився виконувати ці дії, посилаючись на відсутність конкретизації особи бенефіціара у гарантії. Бенефіціар звернувся до суду з позовом. Яке рішення має винести суд?
4) До банка-гаранта звернувся бенефіціар з вимогою про виконання гарантії. Водночас з поданих до банка документів випливало, що боржник (принципал) зобо’язання перед бенефіціаром виконав, на підставі чого банк відмовив кредитору у задоволенні його вимог. Останній, наполягаючи на виконанні, звернувся до банка повторно, посилаючись на ст. 562 ЦК України, за якою зобов’язання гаранта на залежить від основного зобов’язання, в тому числі і від його припинення, а також на абзац другий ч. 3 ст. 565 ЦК України, згідно якого повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення ним кредитора про припинення основного зобов’язання, підлягає задоволенню. Хто з учасників спірних правовідносин має обґрунтовану правову позицію?
Контрольні запитання та завдання
1) Проаналізуйте сутність поруки та гарантії та складіть порівняльну таблицю, визначивши їх спільні та відмінні риси.
2) Уважно ознайомтесь зі змістом норм, які передбачають незалежність гарантії від основного зобов’язання, а також з практикою їх реалізації, та визначте перспективи розвитку інституту гарантії як способу забезпечення виконання зобов’язань (есе до 7-ми сторінок).
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383. - № 47. – Ст. 642. Про страхування: Закон України від 07. травня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 18. – Ст. 78. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 1. – Ст. 1. Типові зразки для випуску договірних гарантій (редакція 1983 р., публікація Міжнародної торгової палати N 406 Типові зразки для випуску гарантій за вимогою (публікація Міжнародної торгової палати N 503). Уніфіковані правила для договірних гарантій (редакція 1978 р., публікація Міжнародної торгової палати N 325). Уніфіковані правила для гарантій за вимогою (редакція 1992 р., публікація Міжнародної торгової палати N 458). Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28 серпня 2003 р. № 41. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 р. N 639. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21 листопада 2011 р. № 01-06/1624/2011.
Рекомендована література
Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 237 с. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Єсіпова Л.О. Гарантія у цивільному праві. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Одеса., 2006. –20с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Михальнюк О. В. Порука у цивільному праві: теорія та практика: Монографія. - К.: КНТ, 2008. - 268с. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К.: Юстиніан, 2006. – 424 с. Слома В.М. Гарантія як вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Львів, 2007. – 16 с. Федосєєв П.М. Інститут поруки за римським правом та його рецепція у цивільному праві України. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Х., 2003. – 19 с.
Тема 4. Завдаток як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (6 годин)
Лекція 1. Поняття та правова природа завдатку як способу (виду) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття завдатку. Правова природа завдатку. Сфера застосування завдатку. Функції завдатку. Механізм дії завдатку як забезпечувального зобов’язання. Використання завдатку у попередніх договорах. Завдаток і відступне. Особливості застосування завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язань з нерухомим майном.
Семінарське заняття 1. Застосування завдатку як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
1. Поняття та функції завдатку. 2. Сфера застосування завдатку. 3. Взаємозв’язок завдатку та попереднього договору. 4. Завдаток та аванс: співвідношення понять. 5. Завдаток та відступне: співвідношення понять.
Завдання для самостійної роботи (2 години)
1) Сторони уклали попередній договір, передбачивши в майбутньому укласти основний договір на умовах, зазначених у попередньому договорі. При цьому у забезпечення попереднього договору покупець передав продавцю суму завдатку. Основний договір не був укладений з причин відмови продавця, у зв’язку з чим покупець звернувся до нього з вимогою про повернення суми завдатку у подвійному розмірі на підставі абзацу другого ч. 1 ст. 571 ЦК України. Продавець погодився повертати суму завдатку у однократному, а не подвійному розмірі, пославшись на те, що за ст. 570 ЦК України завдаток передається у рахунок належних з особи платежів. Водночас попередній договір не передбачає обов’язків сторін щодо здійснення платежів при його укладенні, такі зобов’язання вказуються лише в основному договорі. Таким чином, на думку продавця, в даних правовідносинах має місце не завдаток, а авансовий платіж, який, відповідно, і підлягає поверненню. Дайте юридичну оцінку аргументам сторін.
2) Сторони укладеного договору купівлі-продажу товару забезпечили його завдатком, який був переданий продавцю. Продавець порушив строки передачі товару у власність покупця, в іншій частині зобов’язання були виконані повністю. Чи зобов’язаний продавець повернути завдаток покупцю у подвійному розмірі ?
Контрольні запитання та завдання
1) Оберіть із запропонованих варіантів правильну відповідь та обґрунтуйте її (правильна відповідь – одна):
1. Яке з наведених тверджень суперечить сутності інституту задатку: А) завдатком може бути забезпечено лише виконання грошових зобов’язань; Б) завдатком може бути забезпечено лише виконання договірних зобов’язань; В) договір, забезпечений завдатком, має бути укладений до моменту укладення договору завдатку, або одночасно з ним; Г) договір про завдаток має реальний або консенсуальний характер.
2. Існування якої з основних доктринальних функцій завдатку може бути поставлено під сумнів у випадку, коли між сторонами укладено договір завдатку для забезпечення укладення у майбутньому договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості (попереднього договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості укладено не було): А) доказова (посвідчувальна); Б) кредитна; В) платіжна; Г) забезпечувальна.
2) Рухоме майно як предмет завдатку (есе до 3-х сторінок).
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144.
Рекомендована література
Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 237 с. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Макаренко Г.В. Завдаток як спосіб забезпечення зобов’язань. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Одеса, 2008. – 18 с. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К.: Юстиніан, 2006. – 424 с.
Контрольні запитання за змістовним модулем I
1. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань: погляди цивільно-правової доктрини. 2. Юридична природа способів забезпечення виконання зобов’язань. 3. Додатковий (акцесорний) характер способів забезпечення виконання зобов’язань. 4. Механізм гарантування способами забезпечення зобов’язань інтересів кредитора. 5. Види способів забезпечення виконання зобов’язань. 6. Зобов’язально-правові способи забезпечення виконання зобов’язань. 7. Речово-правові способи забезпечення виконання зобов’язань. 8. Поняття та правова природа неустойки. 9. Неустойка, штраф, пеня: співвідношення понять. 10. Неустойка як спосіб забезпечення виконання цивільно-правових та господарсько-правових зобов’язань. 11. Види неустойок. 12. Співвідношення неустойки та збитків. 13. Поняття та сфера застосування поруки. 14. Правова природа договору поруки. 15. Суб’єктний склад правовідносин поруки. 16. Відповідальність поручителя і боржника, співпоручителів. 17. Права поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою. 18. Спеціальні підстави припинення поруки. 19. Поняття гарантії. 20. Місце гарантії у зобов’язальному праві, її зв’язок зі способами забезпечення виконання зобов’язань. 21. Правовий статус гаранта, принципала, бенефіціара у правовідносинах гарантії. 22. Підстави відмови гаранта у задоволенні вимог кредитора (бенефіціара). 23. Спеціальні підстави припинення гарантійного зобов’язання. 24. Поняття та правова природа завдатку. 25. Механізм дії завдатку як забезпечувального зобов’язання. 26. Проблеми використання завдатку у попередніх договорах.
Змістовний модуль II
Речово-правові способи забезпечення зобов’язань
Тема 5. Застава як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (12 годин)
Лекція 1. Поняття та правова природа застави як способу (виду) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття та сутність застави як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Підстави виникнення застави. Договір, закон та судове рішення як підстави виникнення заставних правовідносин. Принципи застави. Забезпечення заставою майбутньої вимоги. Суб’єктний склад застави. Особливості правового статусу майнового поручителя. Поняття та форма договору застави. Особливості нотаріального посвідчення договору застави. Істотні умови договору застави. Предмет застави, його опис. Сутність, строк і розмір основного зобов’язання, забезпеченого заставою. Оцінка предмета застави. Права та обов’язки заставодавця та заставодержателя. Особливості застави майна, яке перебуває у спільній власності. Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою. Механізм звернення стягнення на заставлене майно. Спеціальні підстави припинення застави. Види застави.
Семінарське заняття 1. Застосування застави як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
1. Поняття застави. Забезпечувальний механізм застави. 2. Принципи застави. Принцип переважного задоволення вимог кредиторів, які забезпечені заставою. 3. Підстави виникнення застави. 4. Момент виникнення застави. 5. Характеристика договору застави (поняття, правова природа, істотні умови, форма, права та обов’язки сторін). 6. Правовий статус заставодавця (майнового поручителя) та заставодержателя. 7. Підстави та порядок звернення стягнення на предмет застави. 8. Припинення заставних правовідносин.
Завдання для самостійної роботи (8 годин)
1) Банк уклав з приватним підприємцем попередній договір кредиту, в якому вказав, що основний договір буде укладений протягом п’яти днів після укладення договору застави належного підприємцю майна. Дайте юридичну оцінку домовленості сторін.
2) N для забезпечення кредитного договору передав у заставу належний йому на праві приватної власності автомобіль. У договорі, зокрема, передбачається: «У випадку підвищення облікової ставки Національного Банку України, виникнення загрози неплатоспроможності банку, істотних змін на фінансово-кредитному ринку України заставодержатель має право вимагати від заставодавця негайного виконання зобов’язання, письмово повідомивши його про це за тридцять робочих днів. У випадку невиконання заставодавцем основного зобов’язання, забезпеченого заставою, у повному обсязі у термін, визначений заставодержателем, заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави”. Оцініть законність даного положення договору застави.
3) Сторони договору застави звернулися до нотаріуса за посвідченням договору застави товарів в обороті (партії консервів). Увагу нотаріуса привернуло положення договору, за яким сторони домовилися про те, що звернення стягнення на предмет застави відбувається шляхом передачі права власності на вказані товари заставодавцем заставодержателю. Посилаючись на те, що ЦК України та Закон України «Про заставу» такого способу звернення стягнення на заставлене майно, як передача заставодавцем заставодержателю права власності на предмет застави, не містить, нотаріус відмовив у посвідченні договору. Чи є правомірними дії нотаріуса?
4) Фермер має намір передати у заставу майбутній врожай. Чи зобов’язаний він підтвердити заставодержателю існування свого потенційного права власності на майбутній врожай? Якщо договір підлягатиме нотаріальному посвідченню, які документи від заставодавця має вимагати нотаріус ?
Контрольні запитання та завдання
1) Тематика рефератів (до 10 сторінок):
1. Переваги та недоліки застави як виду (способу) забезпечення виконання зобов’язань. 2. Майнові права як предмет застави. 3. Обмеження принципу пріоритетності задоволення вимог заставодержателя. 4. Принцип старшинства та державна реєстрація застави: співвідношення. 5. Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
2) Вирішіть наступні завдання:
1. Яке з наведених тверджень суперечить сутності інституту застави: А) підставами виникнення застави виступають закон, договір, судове рішення та заповіт; Б) заставою може бути забезпечена як існуюча на даний момент вимога, так і вимога, яка може виникнути в майбутньому; В) предметом застави може бути майно, право власності на яке належить заставодавцю або майно, право власності на яке заставодавець набуде після виникнення застави; Г) оцінка застави є обов’язковою у випадках, встановлених у договорі або законі.
2. Який з наведених об’єктів цивільних правовідносин може виступати предметом застави: А) рукопис Т. Шевченка, що занесений до Державного реєстру національного культурного надбання; Б) право автора на отримання авторської винагороди за публікацію його твору видавництвом; В) паспорт громадянина України; Г) право на прийняття спадщини, що відкрилася на користь сина спадкодавця – спадкоємця за законом першої черги.
3. Подружжя за час шлюбу придбало автомобіль, право власності на який оформлене на чоловіка. Останній має намір передати автомобіль як заставу для забезпечення кредиту (договір застави укладається у простій письмовій формі). Яким чином доцільно оформити заставне зобов’язання, щоб не допустити порушення прав дружини та мінімізувати потенційний спір щодо дійсності договору застави: А) згода дружини як другого з подружжя на укладення договору застави презумується, тому вимагати її в окремій формі не слід; Б) дружина має висловити письмову згоду на укладення договору застави; В) дружина має виступити співзаставодавцем цього майна у договорі; Г) згода дружини на укладення договору застави має бути подана письмово та нотаріально посвідчена.
4. Яке з наведених положень змісту договору застави не відноситься законом до числа його істотних умов: А) опис предмета застави; Б) страхування предмета застави, узгоджене сторонами договору; В) оцінка предмета застави; Г) строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 15 листопада. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47. – Ст. 646. Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст.642. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383. Про виконавче провадження. Закон України від 21 квітня 1999 р. (в редакції від 4 листопада 2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 19-20. – Ст. 142. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. – Ст. 251. Про введення мораторію на примусову реалізацію майна. Закон України від 29 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 10. – Ст. 77. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 11. – Ст. 140. Про право власності на окремі види майна. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. // Урядовий кур`єр.- 1992.- №29. Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. № 466. Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448. Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 15. Інструкція про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та реєстрації заяв, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 р. № 73/5. Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 р. № 163. Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» від 24 грудня 1999 р. № 02-5/602 Оглядовий лист Вищого Арбітражного Суду України «Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних із забезпеченням виконання зобов’язань» від 30 травня 2001 р. № 01-8/637. Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 24 листопада 2011 р. N 01-06/1642/2011.
Рекомендована література
Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 237 с. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. – К.: Оріяни, 2002. – 324 с. Дякович М.М. Цивільно-правові аспекти забезпечення майнових інтересів заставодержателя. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2003. – 13 с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Макаренко Г.В. Завдаток як спосіб забезпечення зобов’язань. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Одеса, 2008. – 18 с. Мальцев Д.О. Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Одеса, 2005. – 20 с. Нижний С.В. Застава майнових прав як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2007. – 18 с. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К.: Юстиніан, 2006. – 424 с. Шкрум Т.С. Застава як речево-правовий спосіб забезпечення зобов’язань за законодавством України. – Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 1997. – 18 с.
Тема 6. Іпотека як вид застави (18 годин)
Лекція 1. Поняття та сутність іпотеки як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Співвідношення визначень іпотеки та застави. Істотні умови договору іпотеки. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрації іпотеки. Особливості іпотеки земельних ділянок. Особливості іпотеки об’єктів незавершеного будівництва.
Лекція 2. Звернення стягнення на предмет іпотеки (2 години)
Механізм звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Передача права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки.
Семінарське заняття 1.Застосування іпотеки як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
1. Поняття та правова природа іпотеки. 2. Загальна характеристика договору іпотеки (предмет, істотні умови, форма, права та обов’язки сторін). 3. Особливості іпотеки земельних ділянок, об’єктів незавершеного будівництва. 4. Підстави звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. 5. Порядок звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.
Завдання для самостійної роботи (12 годин)
1) У забезпечення одержаного кредиту боржник-іпотекодавець N, який передає квартиру, яка була придбана під час шлюбу, проте власником якої за правовстановлювальним документом (договором купівлі-продажу) зазначений лише N. Крім того, у подружжя є малолітні діти, які не зареєстровані за місцем знаходження квартири. Які дії нотаріуса при посвідченні даного договору? Чи має нотаріус вимагати згоду другого з подружжя для посвідчення правочину? Чи має бути одержана згода органів опіки та піклування для посвідчення правочину за умови, що: а) малолітні діти зареєстровані за іншою адресою; б) малолітні діти ніде не зареєстровані взагалі.
2) Банк, розташований у м. Одеса, укладає іпотечний договір з фізичною особою, яка є зареєстрованою у м. Києві, але фактично проживає у місті Дніпропетровську. Об’єкт нерухомого майна – житловий будинок – знаходиться у місті Донецьку. Банк наполягає, щоб посвідчення відбулося у м. Одеса. Яким є місце посвідчення договору іпотеки? Чи має право банк запросити для посвідчення договору нотаріуса, що обслуговує інший нотаріальний округ?
3) N має право власності на житловий будинок та земельну ділянку (ринкова вартість кожного з цих об’єктів є приблизно рівною). N попередньо узгодив з банком умови кредиту. Сума кредиту є меншою, ніж вартість житлового будинку та земельної ділянки окремо. У зв’язку з цим майбутні контрагенти бажають зазначити в якості предмета договору або житловий будинок, або земельну ділянку. Чи може бути укладений (посвідчений) такий договір? Чи може бути передана в іпотеку частина земельної ділянки?
4) Фермер передав на тривалий строк в іпотеку земельну ділянку сількогосподарського призначення, що звичайно використовувалась ним для вирощування кукурудзи. Згодом фермер вирішив вирощувати на цій ділянці соняшник. Дізнавшись про це банк-іпотекодержатель вимагав від фермера припинити цю діяльність, посилаючись на те, що використання землі під посіви соняшника за 5-7 років істотні виснажує ресурси землі, фактично зводячи нанівець якісні характеристики землі, що підтверджують численні дослідження фахівців із зазначеного питання. У разі невиконання своєї вимоги банк погрожував достроково звернути стягнення на земельну ділянку. Чи має банк правові підстави для такої вимоги?
Контрольні запитання та завдання
1) Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. До вас звернулися особи, що мають намір укласти договір іпотеки з передачею предмета іпотеки у володіння та користування іпотекодержателя. Вони зазначають, що вказівка про передачу предмета іпотеки у володіння та користування кредитора-іпотекодержателя забезпечує їхні інтереси набагато повніше, ніж це має місце у випадку залишення предмета іпотеки у володінні та користуванні боржника іпотекодавця, оскільки перший сплачуватиме другому певну грошову суму за використання чужого майна, зменшуючи тим самим суму основного зобов’язання; з іншої сторони, маючи річ у своєму безпосередньому володінні іпотекодержатель є упевненим у відсутності ризиків втрати або псування речі. Майбутніх контрагентів цікавить, чи не призведе така вказівка у договорі, з огляду на її пряму суперечність ч. 1 ст. 575 ЦК України, до ризику визнання договору недійсним або до інших негативних для них наслідків (есе до 4-х сторінок).
2) Банк-кредитор та юридична особа-боржник погодилися укласти кредитний договір, у забезпечення якого боржник передає кредитору належну йому на праві власності будівлю. Банк звернувся до вас за консультацією з приводу доцільності реєстрації іпотечного обтяження. Зробіть ретельний аналіз законодавства та роз’ясніть банку, які переваги та недоліки (якщо вони є) тягне за собою реєстрації іпотечного обтяження (есе до 4-х сторінок).
3) Відповідно до ч. 1, 4 ст. 133 ЗК України земельні ділянки можуть виступати предметом іпотеки, якщо вони є об’єктом права приватної власності або належать фізичним або юридичним особам на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію. У випадку, якщо земельні ділянки не є об’єктом права власності фізичних або юридичних осіб, а належать їм на інших перерахованих у ЗК правових титулах, законодавство про який вид договору застави поширюється на сторін: застави майнових прав або іпотеки. Відповідь обґрунтуйте (есе, до 3-х сторінок).
4) В іпотеку пропонується передати об’єкт незавершеного будівництва. Уточніть, який предмет безпосередньо передається в іпотеку, яким чином це грамотніше відобразити у договорі та які правові наслідки має ситуація, коли на момент звернення стягнення права власності на нерухоме майно у іпотекодавця не існує (об’єкт незавершеного будівництва не перетворився на будівлю або споруду, право власності на яку виникло у іпотекодавця).
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 15 листопада. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47. – Ст. 646. Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст.642. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383. Про виконавче провадження. Закон України від 21 квітня 1999 р. (в редакції від 4 листопада 2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 19-20. – Ст. 142. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. – Ст. 251. Про іпотеку. Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати. Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 1. – Ст. 1. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю. Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 52. – Ст. 377. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Закон України від 1 липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 51. – Ст. 553. Про оцінку земель. Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 15. – Ст. 229. Про іпотечні облігації. Закон України від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 16. – Ст. 134. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. - № 17. – Ст. 632. Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 р. № 163. Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» від 24 грудня 1999 р. № 02-5/602 Оглядовий лист Вищого Арбітражного Суду України «Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних із забезпеченням виконання зобов’язань» від 30 травня 2001 р. № 01-8/637.
Рекомендована література
Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 237 с. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Герц А.А. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Львів, 2006. – 17 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. – К.: Оріяни, 2002. – 324 с. Другова В.А. Договір іпотеки за цивільним законодавством України. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2010. – 18 с. Єщенко А. Іпотека – практика застосування. – Харків: Страйд, 2004. – 154 с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К.: Юстиніан, 2006. – 424 с. Пучковская И. И. Ипотека: залог недвижимости.- Х.: Консум, 1997. Чанишева А.Р. Іпотечні цивільні правовідносини. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2009. – 20 с. Шкрум Т.С. Застава як речево-правовий спосіб забезпечення зобов’язань за законодавством України. – Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 1997. – 18 с.
Тема 7. Притримання як спосіб (вид) забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (6 годин)
Лекція 1. Поняття та підстави виникнення притримання як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
Поняття, правова природа притримання та його місце в системі способів забезпечення цивільних зобов’язань. Передумови виникнення та історичний розвиток інституту притримання. Підстави виникнення права притримання. Речово-правові повноваження кредитора. Право володіння, користування та розпорядження майно, що є об’єктом притримання. Звернення кредитором стягнення на майно, що є об’єктом притримання.
Семінарське заняття 1. Застосування притримання як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань (2 години)
1. Поняття та місце притриманя в системі способів забезпечення виконання зобов’язання. 2. Підстави виникнення права притримання. Випадки виникнення забезпечувальних відносин притримання. 3. Права сторін щодо речі, яка є об’єктом притримання. 4. Звернення кредитором стягнення на майно, що є об’єктом притримання.
Завдання для самостійної роботи (2 години)
1. Яке з наведених положень відповідає чинному законодавству щодо притримання: А) право кредитора притримати річ, що підлягає передачі боржнику або особі, вказаній боржником, виникає у випадках, коли це передбачено законом або договором; Б) ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження пртриманої речі несе боржник; В) кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує; Г) кредитор має право на одержання плодів та доходів від речі, яку він притримує.
2. Яким чином кредитор, що здійснює притримання речі, може задовольнити свої вимоги за рахунок притриманої речі: А) лише шляхом продажу речі з публічних торгів; Б) лише шляхом появи у нього права власності на річ у рахунок непогашеного боржником зобов’язання; В) шляхом продажу речі з публічних торгів або шляхом появи у нього права власності на річ у рахунок непогашеного боржником зобов’язання; Г) будь-яким способом, погодженим між боржником та кредитором у договорі.
Контрольні запитання та завдання
1) Ретельно проаналізуйте чинне законодавство та знайдіть випадки, коли норма закону визначає право кредитора здійснити притримання. З аналізу законодавства зробіть висновок з приводу можливості сторін врегулювати вининення правовідносин притримання за допомогою договору (есе, до 4-х сторінок).
2) Ретельно проаналізуйте чинне законодавство та коло тих об’єктів цивільних прав, які не можуть бути предметом правовідносин притримання. Зокрема, зверніть увагу на такі об’єкти, як гроші, цінні папери, майнові права (есе, до 3-х сторінок).
Нормативні акти
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 11. – Ст. 140. Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448. Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830. Інструкція про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та реєстрації заяв, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 р. № 73/5.
Рекомендована література
Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): Навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – 280 с. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: Изд. 3-е. – М.: Статут, 2001. – 848 с. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М. Статут, 2002. – 222 с. Іваненко О.А. Цивільно-правове регулювання притримання. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – К., 2008. – 18 с. Карнаух Т.М. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Х., 2008. – 17 с. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 285 с. Сарбаш С.В. Удержание как способ обеспечения исполнения обязательств. – М.: Статут, 2003. – 251 с. Соколянський Д.В. Договір притримання у цивільному праві України. Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Одеса, 2009. – 19 с.
Контрольні запитання за змістовним модулем II
1. Поняття застави. Забезпечувальний механізм застави. 2. Принципи застави. Принцип переважного задоволення вимог кредиторів, які забезпечені заставою. 3. Підстави виникнення застави. 4. Момент виникнення застави. 5. Характеристика договору застави (поняття, правова природа, істотні умови, форма, права та обов’язки сторін). 6. Правовий статус заставодавця (майнового поручителя) та заставодержателя. 7. Характеристика видів застави (застава майнових прав, цінних паперів, товарів в обороті та переробці). 8. Особливості застави майна, яке перебуває у спільній власності. 9. Підстави та порядок звернення стягнення на предмет застави. 10. Припинення заставних правовідносин. 11. Співвідношення визначень іпотеки та застави. 12. Характеристика договору іпотеки. 13. Істотні умови договору іпотеки. 14. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрації іпотеки. 15. Особливості іпотеки земельних ділянок. 16. Особливості іпотеки об’єктів незавершеного будівництва. 17. Механізм звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. 18. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. 19. Передача права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки. 20. Поняття, правова природа притримання та його місце в системі способів забезпечення цивільних зобов’язань. 21. Підстави виникнення права притримання. 22. Речово-правові повноваження кредитора, який здійснює при тримання речі. 23. Право володіння, користування та розпорядження майно, що є об’єктом притримання. 24. Звернення кредитором стягнення на майно, що є об’єктом притримання.
Питання на залік
1. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань: погляди цивільно-правової доктрини. 2. Юридична природа способів забезпечення виконання зобов’язань. 3. Додатковий (акцесорний) характер способів забезпечення виконання зобов’язань. 4. Механізм гарантування способами забезпечення зобов’язань інтересів кредитора. 5. Види способів забезпечення виконання зобов’язань. 6. Зобов’язально-правові способи забезпечення виконання зобов’язань. 7. Речово-правові способи забезпечення виконання зобов’язань. 8. Поняття та правова природа неустойки. 9. Неустойка, штраф, пеня: співвідношення понять. 10. Неустойка як спосіб забезпечення виконання цивільно-правових та господарсько-правових зобов’язань. 11. Види неустойок. 12. Співвідношення неустойки та збитків. 13. Поняття та сфера застосування поруки. 14. Правова природа договору поруки. 15. Суб’єктний склад правовідносин поруки. 16. Відповідальність поручителя і боржника, співпоручителів. 17. Права поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою. 18. Спеціальні підстави припинення поруки. 19. Поняття гарантії. 20. Місце гарантії у зобов’язальному праві, її зв’язок зі способами забезпечення виконання зобов’язань. 21. Правовий статус гаранта, принципала, бенефіціара у правовідносинах гарантії. 22. Підстави відмови гаранта у задоволенні вимог кредитора (бенефіціара). 23. Спеціальні підстави припинення гарантійного зобов’язання. 24. Поняття та правова природа завдатку. 25. Механізм дії завдатку як забезпечувального зобов’язання. 26. Проблеми використання завдатку у попередніх договорах. 27. Поняття застави. Забезпечувальний механізм застави. 28. Принципи застави. Принцип переважного задоволення вимог кредиторів, які забезпечені заставою. 29. Підстави виникнення застави. 30. Момент виникнення застави. 31. Характеристика договору застави (поняття, правова природа, істотні умови, форма, права та обов’язки сторін). 32. Правовий статус заставодавця (майнового поручителя) та заставодержателя. 33. Характеристика видів застави (застава майнових прав, цінних паперів, товарів в обороті та переробці). 34. Особливості застави майна, яке перебуває у спільній власності. 35. Підстави та порядок звернення стягнення на предмет застави. 36. Припинення заставних правовідносин. 37. Співвідношення визначень іпотеки та застави. 38. Характеристика договору іпотеки. 39. Істотні умови договору іпотеки. 40. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрації іпотеки. 41. Особливості іпотеки земельних ділянок. 42. Особливості іпотеки об’єктів незавершеного будівництва. 43. Механізм звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. 44. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. 45. Передача права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки. 46. Поняття, правова природа притримання та його місце в системі способів забезпечення цивільних зобов’язань. 47. Підстави виникнення права притримання. 48. Речово-правові повноваження кредитора, який здійснює при тримання речі. 49. Право володіння, користування та розпорядження майно, що є об’єктом притримання. 50. Звернення кредитором стягнення на майно, що є об’єктом притримання.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||