Загальні положення накладення грошового стягнення

1. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

1. Грошове стягнення є одним із заходів забезпечення кримінального проваджен­ня. Воно застосовується з метою досягнення дієвості провадження і полягає у накла­денні цього стягнення ухвалою слідчого судді або суду на визначеного цим Кодексом учасника провадження за невиконання ним процесуальних обов' язків.

Грошове стягнення застосовується лише до таких учасників кримінального про­вадження, як потерпілий, цивільний відповідач, свідок, законний представник (батьки, опікуни, піклувальники неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого) у ви­падках та розмірах, передбачених цим Кодексом. При цьому потрібно відмежовувати грошове стягнення, як захід забезпечення кримінального провадження, від штрафу, який застосовується за ухилення від явки або злісну неповагу до суду і передбачений ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Коментований кодекс накладення грошового стягнення на учасника провадження передбачає у таких випадках:

1)  якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне під­твердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого не­прибуття. Грошове стягнення за неприбуття на виклик слідчого чи прокурора названих учасників провадження накладається у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. За неприбуття на виклик слідчого судді чи суду - в розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати (ч.1 ст. 139 КПК України);

2)  у разі застосування до підозрюваного, обвинуваченого особистого зобов'язання. При цьому підозрюваному, обвинуваченому письмово під розписку повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути на­кладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати (ч.1-2 ст. 179 КПК України);

3)   у випадку невиконання поручителем взятих на себе зобов' язань при застосу­ванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої поруки на нього накладається грошове стягнення в розмірі:

а) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого перед­бачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м'яке покарання, — від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати;

б) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п' яти років, — від п' яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;

в) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п' яти до десяти років, — від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

г) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, — від двадцяти до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати (ч.5 ст. 180 КПК України).

4)   якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді три­мання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд має право постано­вити ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу (ст. 323 КПК України);

5)   якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, цивільний відпо­відач, свідок, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд має право накласти на них грошове стягнення у порядку, передбачено­му цією главою (ст. ст. 323, ст. 325, ч. 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 КПК України).

6)  при відібранні зобов'язання про взяття під нагляд неповнолітнього підозрювано­го чи обвинуваченого батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання. При порушенні цього зобов'язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати (ч.5 ст. 493 КПК України).

2. Грошове стягнення залежно від стадії провадження застосовується: а) під час досудового розслідування — ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, про­курора чи за власною ініціативою; б) під час судового провадження — ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Клопотати про застосування грошового стягнення під час досудового розсліду­вання можуть лише слідчий, котрий здійснює провадження у цій справі, чи прокурор, за наявності для цього підстав. Під час судового провадження з таким клопотанням до суду може звернутися прокурор, котрий підтримує державне обвинувачення у цьому провадженні.

Слідчий суддя чи суд з власної ініціативи можуть застосувати грошове стягнення, наприклад, під час надання дозволу про взяття під варту обвинуваченого, котрий не виконував умов особистої поруки, особистого зобов'язання чи іншого заходу забез­печення кримінального провадження або не з'явився до них за викликом без поважних причин.

Інші учасники провадження безпосереднього права на звернення з таким клопо­танням до слідчого судді чи суду не мають. Однак це не позбавляє їх права звертати увагу названих суб'єктів про можливість застосування грошового стягнення з метою забезпечення кримінального провадження.

Накладення грошового стягнення є правом слідчого судді чи суду, але в окремих випадках їх обов'язком. Так, слідчий суддя чи суд зобов'язаний накласти грошове стягнення: 1) на поручителя за невиконання взятих на себе зобов' язань при обранні запобіжного заходу особистої поруки (ч.5 ст. 180 КПК України); 2) на батьків, опіку­нів і піклувальників при відібранні у них зобов' язання про взяття під нагляд неповно­літнього підозрюваного чи обвинуваченого у випадку порушення цього зобов'язання (ч.5 ст. 493 КПК України).

У решті випадків накладення грошового стягнення є правом для слідчого судді чи суду, яким вони можуть скористатися або утриматися, враховуючи певні обставини, наприклад скрутне матеріальне становище відповідного учасника процесу.