|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Житлове право
Житлове право« Назад
Житлове право 09.09.2018 11:27
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет
2807 Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу «Житлове право» для студентів спеціальностей 5.060101, 6.030402 «Правознавство» усіх форм навчання
Суми Видавництво Сум ДУ 2010
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу «Житлове право» / Укладач М.М. Рєзнік. – Суми: Видавництво Сум ДУ, 2010. - 30 с.
Кафедра права
3 Загальні положення Інтеграція національної системи освіти до єдиного Європейського простору потребує впровадження новітніх інтерактивних технологій навчання, розвитку науково-методичного та матеріального забезпечення навчального процесу. Серед них важливе місце посідають технології, які підсилюють мотивації студентів до самостійної роботи з метою поглиблення знань, набуття вмінь і навичок, а також спрямовуються на інтенсифікацію навчального процесу з метою скорочення аудиторних занять за участю викладача з наданням повного обсягу знань і підвищення якості навчального процесу. Зміст СРС визначений навчальною програмою дисципліни «Житлове право», методичними матеріалами, завданнями та рекомендаціями, а також рекомендаціями викладача. СРС є однією з форм організації навчання, основною формою оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових за розкладом навчальних занять час. Предметом СРС можуть бути опрацювання окремих модулів (тем дисципліни) індивідуальних завдань. Головною метою СРС є пізнання, одержання знань, набуття вмінь і практичних навичок в обраній галузі знань чи з дисципліни «Житлове право». СРС підвищує відповідальність студентів, дозволяє ефективніше розвивати творче мислення студентів, формувати їхню свідомість. До сучасних засобів самопідготовки належать опорні конспекти лекцій, електронні підручники, комп’ютерні каталоги, комп’ютерні навчальні програми, Інтернет тощо. Основним джерелом теоретичної інформації для студента є підручник, навчальний посібник. Самостійна робота з книгою як дидактична форма навчання є системою організації педагогічних умов, що забезпечують управління навчальною діяльністю студентів без безпосередньої участі викладача. Основними видами самостійної роботи з друкованим матеріалом є: - самостійне вивчення за підручником або іншими джерелами 4 тем і розділів, визначених викладачем; - попереднє ознайомлення з матеріалом наступного заняття з метою введення студентів у коло питань, що вивчатимуться; - аналіз, синтез, порівняння, обґрунтовування явищ, фактів, закономірностей, викладених у друкованих джерелах інформації, з метою підготовки відповідей на поставлені напередодні викладачем запитання та з метою закріплення одержаних знань; - розгляд та аналіз таблиць, графіків, ілюстрацій, вміщених у підручнику; - конспектування самостійно прочитаного; - підготовка доповідей, рефератів, анотацій тощо. Для реалізації самостійної роботи у процесі вивчення навчального предмета студенти виконують комплекс завдань різних типів відповідних рівнів складності. Перелік тем для самостійного опрацювання подається.
5 Тема 1. Поняття, предмет і принципи житлового права України План
Ключові поняття Конституція України, житлове право, особисті житлові права, державна житлова політика, житлові правові норми, житлові правовідносини, принципи житлового права, житлове законодавство, Житловий кодекс, Цивільний кодекс України. Методичні рекомендаціїДля визначення предмета житлового права слід визначити коло суспільних відносин, що регулюються житловим правом. Оскільки правовідносини в житловій сфері можна групувати за різними ознаками, варто зупинитися на можливості поділу їх на приватні та публічні. Слід зазначити, що в найзагальнішому вигляді предметом житлового права (далі – ЖП) є сукупність суспільних відносин, що виникають при передачі житлового фонду, переведенні житлових будинків у нежитлові, забезпеченні громадян квартирами, користуванні житловими приміщеннями у будинках державного, громадського і приватного житлових фондів, обміні оселями; приватизації житлового фонду; користування службовими квартирами та гуртожитками; виникнення та припиненні права власності на житлові приміщення в будинках (квартирах) приватного житлового фонду; утриманні житлового фонду; користуванні прибудинковою територією; виселенні громадян. Необхідно звернути увагу на те, що відносини, пов’язані із забезпеченням громадян квартирами, користуванням ними 6 посідають головне місце. Але специфіка сучасного стану розвитку суспільних відносин полягає в тому, що, за Конституцією, лише окремі категорії осіб, соціально незахищені, зможуть отримати житло безоплатно чи за доступну для них ціну. Зважаючи на те, що ЖП є комплексною галуззю законодавства, доцільно навести приклади норм адміністративного, цивільного, господарського, кримінального, фінансового права, що регулюють прямо чи опосередковано відносини в житловій сфері. Необхідно зазначити, що окрему групу становлять норми, які регулюють відносини щодо захисту житлових прав громадян. ЖП складається з норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають при користуванні житлом у будинках житлового фонду всіх форм власності залежно від його призначення, а також забезпечення громадян квартирами, у тримання житлового фонду, приватизації державного житлового фонду. Розкриваючи поняття «ЖП» необхідно визначити зміст суміжних понять «навчальна дисципліна», «комплексна галузь житлового законодавства», «житлове законодавство», «ЖП як наука». Формулюючи методи ЖП, слід зазначити, що воно обумовлене загальноправовими методами тих галузей сучасного права, які органічно поєднуються у ЖП. Водночас специфіка предмета ЖП обумовлює специфічні методи правового регулювання – сукупність юридичних засобів впливу, характерних саме для ЖП. У правових нормах закріплено правомочності суб’єктів ЖП та дозвіл, заборона, рекомендація; їх доцільно розкривати на прикладах різних нормативних документів. Методи впливу модна розділити на диспозитивні та імперативні. Для прикладу слід навести норми Конституції, ЦКУ, ЖКУ. Висвітлюючи принципи ЖП, потрібно охарактеризувати 7 специфічні риси ЖП, зумовлені його функціями: соціальною; регулятивною; охоронно; виховною; попереджувальною. При цьому необхідно зазначити, що ЖП - не лише сукупність норм, а й правові принципи, на яких ґрунтується законодавство. Розглядаючи систему житлового законодавства, необхідно розглянути декілька груп норм, що регулюють ЖП. До першої групи слід віднести норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства (КУ, ЖКУ). Друга група – НПА, що визначають порядок утримання приватного житлового фонду, його експлуатацію, ремонт, взаємні права і обов’язки суб’єктів ЖП щодо утримання приватного житлового фонду. До 3 групи належати НПА, що регулюють приватизацію державного житлового фонду. Четверта група – норми, що забезпечують захист житлових прав і законних інтересів суб’єктів ЖП ,відповідальність правопорушників житлового законодавства та порядок розв’язання житлових спорів. Під час розгляду питання джерел ЖП слід звернутися до НПА, що приймаються органами державної влади. Що ж до акті ненормативного характеру, то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта якому їх адресовано. Основну увагу слід зосередити на КУ та ЗУ і зазначити, що тільки ЗУ визначаються питання прав і свобод людини, гарантії цих прав та основні обов’язки тощо. Обов’язково потрібно зупинитися на питанні дії в часі законів України. Нормативну базу, що передбачає державне регулювання у сфері ЖП, становлять інші підзаконні НПА: укази Президента України, постанови КМУ, інструкції, нормативні акти державних відомств, а також НПА, прийняті в Україні за часів колишнього СРСР. Запитання для контролю
8
Тема 2. Житловий фонд України та його юридична класифікація План
Ключові поняття Житловий фонд, жилі будинки, квартири, підсобні приміщення, приватний житловий фонд, житловий фонд колективної власності, державний житловий фонд, комунальний житловий фонд, житловий фонд загального призначення, соціального та спеціального призначення. Методичні рекомендаціїПоняття житлового фонду України (далі – ЖФУ) наводиться у ст. 4 ЖКУ. ЖФУ поділяється за формами власності та за призначенням (загальний, спеціальний). Необхідно визначити об’єкти які не належать до ЖФ і не підлягають правовому регулюванню. 9 Доцільно розглянути, що розуміється під житловими будинками і яким ознакам вони мають відповідати З метою закріплення вивченого матеріалу слід розглянути правомірність ситуації, в якій житлові приміщення здаються в оренду комерційним структурам для нежитлових потреб, що призводять до порушення прав інших суб’єктів ЖП. Правові засади передачі об’єктів права держаної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, районів у містах або у спільну власність, а також об’єктів права комунальної власності у державну безоплатно або шляхом обміну визначаються ЗУ «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності». Тому слід розглянути об’єкти передачі, умови, за яких це здійснюється, органи що здійснюють відповідні функції та необхідні документи, що підтверджують таку передачу і перехід права власності. З метою збереження ЖФ переведення придатних для проживання житлових будинків і приміщень у будинках державного житлового фонду до категорії нежитлових, як правило не припускається. Але визнання житлових будинків непридатними для проживання здійснюється відповідно до ст.7, 8 ЖКУ та Постанови Ради Міністрів УСРС № 189 від 26.04.1984р. «Про затвердження порядку обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання». Спираючись на нормативну базу, слід звернути увагу на порядок, строки проведення планових або позапланових обстежень, рішення які при цьому приймаються, за наявності яких документів. При цьому варто відмежовувати правові наслідки визнання непридатними для проживання будинків від окремих житлових приміщень. Далі слід зазначити, що переведення житлових будинків і приміщень відомчого і громадського житлових фондів до категорії нежитлових провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних 10 органів громадських організацій, а переведення житлових будинків колективного житлового фонду до категорії нежитлових не припускається. На підставі рішення загальних зборів непридатні для проживання житлові приміщення можуть бути переобладнані у нежитлові. Запитання для контролю
Тема 3. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та забезпечення таких осіб житловими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду План
Ключові поняття Квартирний облік, місце проживання, розподіл жилих приміщень, надання жилих приміщень, заселення жилих 11 приміщень, черговість громадян, позачергове надання жилих приміщень, поліпшення житлових умов, норма житлової площі, додаткова житлова площа, ордер на жиле приміщення. Методичні рекомендаціїДля загальної характеристики законодавства про реалізацію прав громадян на житло державного ЖФ насамперед слід звернутися до постанови «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в УСРС». Особливості забезпечення житлом громадян у будинках житлово-будівельних кооперативів (далі ЖБК) регулюються ст.134 ЖКУ, Примірним статутом ЖБК, Правилами обліку громадян, які бажають вступити до ЖБК. Доцільно визначити співвідношення ЖКУ з іншими НПА. Слід зазначити, що право на одержання житлового приміщення у безстрокове користування мають лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Далі необхідно визначити, що квартирний обік здійснюється і за місцем проживання , і за місцем роботи. При цьому потрібно зазначити, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов; визначити умови, необхідні для взяття на квартирний облік, зміст, форму заяви та інших документів тощо. При розгляді порядку обліку громадян слід приділити увагу моменту прийняття на квартирний облік, оскільки черговість на отримання житлової площі визначається за часом взяття на облік. Для розгляду всього комплексу питань потрібно розглянути також правові підстави зняття громадян з квартирного обліку.
Запитання для контролю
12
Тема 4. Користування житловими приміщеннями: за договором найму у будинках державного і громадського житлового фонду; на підставі членства ЖБК; службовим житловим приміщенням; гуртожитками. План
13
Ключові поняття Власники жилих будинків, власники квартир, наймачі, орендарі, володільці квартир, житлова площа в гуртожитках, користувачі гуртожитками, житлове приміщення, житлово-будівельні кооперативи. Методичні рекомендаціїПри розгляді питання договірно-правового регулювання забезпечення житлом у державному житловому фонді необхідно зазначити, яким чином громадяни отримують квартири у безстрокове користування. Слід визначити істотні умови договору найму та навести його правову характеристику відповідно до Типового договору найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду. Варто окремо зупинитися на визначенні прав та обов’язків сторін за договором найму. Слід звернутися до визначення понять і аналізу термінів «квартира, житлове приміщення, житловий будинок, житлова кімната» (ст. 63 ЖКУ). Можна назвати об’єкти, що н можуть бути самостійним договором найму. Оскільки договір найму житлового приміщення боже бути змінений, слід зупинитися на особливих умовах і правових підставах таких змін. Окремо необхідно розглянути питання правового становища тимчасових мешканців, визначити порядок та умови їх вселення, строки проживання, порядок їх виселення, випадки, коли тимчасове проживання громадян не припускається. При розгляді наступного питання необхідно зазначити, що порядок організації ЖБК регулюється Примірними статутом житлово-будівельного кооперативу. ЖБК організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного будинку за власні
14 кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. До членів ЖБК приймаються громадяни які постійно проживають в цьому населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до ЖБК або мають право позачергового прийому. Облік громадян, бажаючих стати членами ЖБК подібний до обліку громадян які бажають отримати житло державного житлового фонду. Член ЖБК має ті ж права, що і власник – володіє, розпоряджається і користується квартирою і має право щодо неї вчиняти будь-які дії згідно із законодавством, якщо ним повністю сплачено пайові внески. Він зобов’язаний дотримуватися правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями. Частка кожного власника квартири у майні, що перебуває у спільному користуванні, пропорційна частці його квартири у загальній площі. Для визначення категорії «службове приміщення» та «гуртожиток» слід звернутися до ЖКУ (ст. 118) та постанови № 88 від 02 лютого 1988р. Необхідно підкреслити момент надання приміщенню статусу службового та його скасування, оскільки будинки державного і громадського житлових фондів вважаються службовими з часу винесення відповідного рішення виконавчими органами районної, міської, районної в місті рад, а також з’ясувати вимоги, що ставляться до цих мешканців. Правове визначення поняття гуртожитку наводиться у ЖКУ (ст.127) та постанові № 208 від 03 червня 1986р., відповідно до яких гуртожитки – це призначені для проживання одиноких громадян приміщення, якими спільно користуються кілька осіб, що не перебувають у сімейних стосунках, або приміщення, призначені для проживання окремих сімей. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. 15 Обов’язково слід звернути на те, що житлові будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті чи державній адміністрації відповідної ради, і якщо такої реєстрації не було, будинок не має статусу гуртожитку. Необхідно чітко розрізняти гуртожитки, службові житлові приміщення за їх призначенням, оскільки порядок надання житла службового призначення різний, тож встановлено і різний порядок виселення. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки, а під службові житлові приміщення, як правило, окремі квартири. Організація і будівництво гуртожитків обумовлені неможливістю забезпечення всіх, хто потребує житла, громадян окремими житловим приміщеннями, тоді як службові житлові приміщення виділяються в міру необхідності певним категорія громадян. Варто детально проаналізувати порядок надання службових житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними, що визначається Постановою № 37 від 04.02.1988р, та Примірним положенням про гуртожитки № 208 від 03 червня 1986р. Запитання для контролю
16
Тема 5. Обмін житлових приміщень та його особливості План
Ключові поняття Наймач, орендар, договір міни, учасники обміну, договір обміну, примусовий обмін жилого приміщення, квартира, житловий будинок, житло. Методичні рекомендаціїРозгляд питання щодо обміну житла у будинках державного і громадського житлових фондів і фонду ЖБК варто провадити, спираючись на ст.79-89 ЖКУ та Правила обміну житлових приміщень в УРСР. Тому доцільно провести порівняльний аналіз договорів заміни та обміну житла, виявити їхні спільні та характерні риси. При цьому зупинитися на предметі договору, сторонах, порядку оформлення обміну житлових приміщень, правових підставах і порядку проведення примусового обміну житла. Оскільки згода про обмін помешкання набирає чинності з моменту одержання ордерів і є єдиною підставою для вселення до житлового приміщення, що обмінюється то варто знову звернутися до особливостей документа, що надає право на обмін житла. Згода, яка лежить в основі обміну, за юридичною природою є різновидом цивільної угоди що набуває юридичної сили тільки після отримання ордерів, тому до неї застосовуються всі правила цивільного законодавства про умови 17 дійсності угод і визнання їх недійсними та випадків, коли обмін житла вважається таким, що не відбувся. Варто навести випадки обміну житлових приміщень, проведеного з порушенням вимог чинного законодавства за яким він вважає недійсним. Запитання для контролю
Тема 6. Приватизація державного житлового фонду. Утримання приміщень житлового фонду План
Ключові поняття Приватизація державного житлового фонду, об’єкти приватизації, безоплатна приватизація, житловий фонд підприємств, ремонт, капітальний ремонт, реконструкція, громадський житловий фонд, житловий фонд військових поселень, житловий фонд на територіях заповідників, парків, 18 приватизація допоміжних приміщень жилого будинку, ремонт приватизованого житла, реприватизація житла, доприватизація житла. Методичні рекомендаціїПри розгляді першого питання слід зазначити, що приватизація державного житлового фонду має за мету створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення їхніх потреб у житлі, залучення значної кількості громадян до участі в отриманні і збереженні наявного житла та формування ринкових відносин у цій сфері. Стаття 65-1 ЖКУ закріплює право наймачів оформлювати займані ними приміщення у власність. Передбачено два шляхи придбання у власність: приватизація і викуп. Необхідно визначити поняття приватизації державного житлового фонду відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення про порядок передачі квартир у власність громадян. При розгляді механізму приватизації об’єктів державного житлового фонду слід зазначити, що він визначений Постановою КМУ № 572 від 08.10. 1992р. Необхідно звернути увагу на перелік об’єктів приватизації та перелік об’єктів, заборонених для приватизації. Особливу увагу слід звернути на термін приватизації відповідно до Постанови ВРУ № 2160-3 від 21.12.2000р.Однак строковість приватизації не поширюється на викуп державного житла за гроші. Доцільно розглянути правову природу приватизаційних паперів, зазначивши, що безоплатна приватизація може здійснюватись шляхом: 1) безоплатної передачі житла в межах номінальної вартості житлового чека; 2) продажу надлишків житлової площі, що перевищує межі санітарної норми з частковою доплатою грошима. Запитання для контролю
19
Тема 7. Правові основи створення та функціонування об’єднання співвласників багатоквартирних будинків План
Ключові поняття Товариство співвласників, статут об’єднання власників, власність членів об’єднання співвласників, членство в об’єднанні співвласників, права членів об’єднання, обов’язки членів об’єднання, права і обов’язки об’єднання, органи управління об’єднання, ліквідація та реорганізація об’єднання.
20 Методичні рекомендаціїПро розкритті порядку створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку слід звернутися до термінології. Аналіз нормативної бази має спиратися на порівняння з іншими шляхами організації утримання житла (кооперативи). Далі необхідно визначити мету, створення, завдання, функції об’єднання і зазначити, що воно не має на меті отримання прибутку для розподілу між членами об’єднання. Створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку необхідно розглядати через дотримання основних процедурних стадій – ініціативної, установчої, реєстраційної. Окремо слід визначити зміст статутних документів об’єднання співвласників, який має відповідати Типовому статуту. Членом об’єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири або приміщення у багатоквартирному будинку. Членство в об’єднанні є добровільним. Слід зупинитися на особливих підставах припинення членства в об’єднанні та способах припинення діяльності об’єднання як юридичної особи. Реалізація права наймачів здійснюється за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об’єднання. Слід проаналізувати повноваження органів управління об’єднання (загальних зборів, правління, ревізійної комісії). Запитання для контролю
21
багатоквартирного будинку.
Тема 8. Правові підстави та умови виселення громадян із житлових приміщень План
Ключові поняття Переобладнання квартир, перепланування, капітальний ремонт, жиле приміщення на час ремонту, виселення наймача на час ремонту, витрати наймача, пов’язані з переселенням, виселення громадян, підстави виселення, надання іншого жилого приміщення. Методичні рекомендаціїПідстави припинення права користування житлом спеціального призначення слід класифікувати за такими ознаками:
При розгляді окремих груп необхідно виявити особливості припинення права користування житлом спеціального призначення порівняно із загальними підставами припинення договору найму житлового фонду. Запитання для контролю
22
Тема 9. Відповідальність за порушення житлового законодавства. Порядок розгляду та вирішення житлових спорів План
Ключові поняття Види відповідальності, захист у житловій сфері, нотаріальне посвідчення відчуження квартири, адміністративний захист, судовий захист, виконання рішень, 23 категорії справ, які розглядаються в судовому порядку. Методичні рекомендаціїХарактеристика відповідальності за порушення житлового законодавства має розпочинатися з розкриття поняття та змісту правопорушень в житловій сфері, за які настає кримінальна, адміністративна, цивільна відповідальність згідно із законодавством України. Підставами для настання відповідальності є наявність вини в діях винних осіб. Конкретні види та склад відповідальності містяться в нормах відповідного законодавства. Водночас основну увагу слід приділити цивільно – правовій відповідальності. Слід зазначити, що ЦПУ передбачає загальні та спеціальні форми відповідальності. Залежно від розподілу обов’язків варто навести випадки дольової, солідарної відповідальності. Слід зазначити, що право приватної власності громадян відповідно до КУ є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений. В порядку дискусії необхідно пояснити, що у законодавстві зазначені підстави примусового відчуження об’єктів права приватної власності, т.ч. з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, які встановлені законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Для проведення характеристики категорій житлових спорів, що розглядаються в судовому порядку, їх слід класифікувати залежно від правових підстав виникнення: а) що випливають з ЖКУ; б) що випливають з права власності громадян на житловий будинок, квартиру; в) що випливають з житлово-кооперативних відносин; г) що випливають із захисту приватної власності громадян. При цьому правовий аналіз слід проводити за підвідомчістю та змістом позовних вимог: а) за позовами юридичних осіб; б) за позовам громадян; в) за позовами уповноважених державних органів; г) спорам між громадянами і членами їх сімей про порядок користування житлом; д) спорами 24 між спадкоємцями, що мешкають в одній квартирі; є) щодо захисту права приватної власності громадян. Запитання для контролю
10. Поняття культурної спадщини та способи її захисту. Список рекомендованих джерел
25
26 догляду, та сім’ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1» від 31.12.1996 № 1589.
27
28
29
Навчальне видання
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу «Житлове право» для студентів спеціальностей 5.060101, 6.030402 «Правознавство» усіх форм навчання
Відповідальний за випуск А.М. КулішРедактор Н.А Гавриленко Комп’ютерне верстання А.В. Солонар
Підписано до друку 23.02.2010, поз. Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 1,40. Обл.-вид. арк. 1,17. Тираж 40 пр. Зам. № Собівартість видання грн к.
Видавець і виготовлювач Сумський державний університет, вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет
До друку та в світ дозволяю на підставі «Єдиних правил» , п.2.6.14 Заступник першого проректора – начальник організації методичного управління В.Б. Юскаєв
2807 Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу «Житлове право» для студентів спеціальностей 5.060101, 6.030402 «Правознавство» усіх форм навчання
Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні дані перевірені, написання одиниць відповідає стандартам
Укладач М.М.Рєзнік
Відповідальний за випуск А.М. Куліш
Декан факультету Л.П. Валенкевич
Суми Видавництво СумДУ 2010 КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |