|
|
Главная \ База готовых работ \ Міжнародна економіка \ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ« Назад
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 03.02.2015 13:55
УДК [338.1:330.35]:316.32 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Анотація. В роботі досліджено теоретичні основи пошуку шляхів підвищення технологічної конкурентоспроможності підприємства в умовах поглиблення процесів глобалізації. Розглянуто особливості еволюції локальних ринків. Здійснено аналіз дефініції «технологічна конкурентоспроможність» та запропоновано схему управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства. Запропоновано класифікацію джерел виникнення технологічних конкурентних переваг підприємства у умовах глобалізації та виділено основні підходи до їх впровадження. Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність, глобалізація, глобальні ринки, технологія, технологічна конкурентоспроможність, управління конкурентоспроможністю, конкурентні переваги. Аннотация. В статье проведено исследование теоретических основ поиска путей повышения технологической конкурентоспособности предприятия в условиях ускорения процессов глобализации. Рассматривается особенности эволюции локальных рынков. Проанализировано дефиницию «технологическая конкурентоспособность» и предложено схему управления технологической конкурентоспособностью на предприятии. Предложено классификацию подходов к возникновении технологических конкурентных преимуществ в условиях глобализации. Ключевые слова: конкуренция, конкурентоспособность, глобализация, глобальные рынки, технология, технологическая конкурентоспособность, управление конкурентоспособностью, конкурентные преимущества. Annotation. In this paper, the theoretical foundations seek to enhance technological competitiveness in conditions of deepening globalization process. The features of the evolution of the local markets. The analysis definitions of "technological competitiveness" and proposed control scheme technological competitiveness of enterprises. The classification of the sources of technological competitive advantage in the context of globalization and highlights the main approaches to implementation. Key words: competition, competitiveness, globalization, global markets, technology, technological competitiveness, competitiveness management, competitive advantage. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Бурхливий розвиток інформаційної економіки вніс величезні зміни у структуру світового господарства, що, в свою чергу, призвели до певних перетворень як у структурі національного господарства, так і особливостях технологічних процесів окремих господарських одиниць. Швидка зміна технологій, бурхливе виникнення на ринку нових продуктів та не менш швидке їх зникнення та заміни на альтернативні, більш технологічні та інноваційні, виникнення цілого сектору економіки ,який продукує інформаційні продукти, що почасти не підлягають традиційним законам функціонування ринкової економіки, все це є невід’ємною частиною постіндустріального суспільства, яке встановлює нові виклики перед підприємствами. При чім саме здатність підприємства пристосовуватися до швидко змінюваного зовнішнього середовища шляхом запровадження технологічних новацій є ключовим чинником забезпечення його конкурентоспроможності. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності зовнішнього оточення являється чи не однією з ключових , що постає перед управлінцями. Тож не дивно, що проблематиці забезпечення конкурентоспроможності присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених як от І. Ансофф, Г. Азоєв, , Л.Балабанова, І. Должанський, Т. Загорна, П.Зав’ялова, М. Портер, Р. Фатхутдінов та інших. При цьому аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, присвяченої вивченню конкурентоспроможності в умовах глобалізації показав, що дана проблема розглянута недостатньо. Так, для прикладу, в роботі [1, с.47] на основі аналізу літературних джерел присвячених проблемі визначення дефініції «конкурентоспроможність підприємства», запропоновано наступне її визначення :«реальна та потенційна спроможність підприємства вести активну конкурентну боротьбу, протистояти впливу факторів зовнішнього середовища, виготовляти та збувати конкурентоспроможні товари та/або послуги, здійснюючи ефективну діяльність в умовах ринкових відносин». На думку Д.Панасенка конкурентоспроможність підприємства слід розглядати «… як інтегровану характеристику підприємства на певному конкурентному ринку у відповідних умовах функціонування, яка об’єктивно відображає сукупність його порівняльних переваг у істотних сферах функціонування, синергічне поєднання яких дозволяють підприємству посісти на цьому ринку відповідну позицію» [2]. К.Кокура оперуючи дефініцією «конкурентоспроможність підприємства на зовнішньому ринку» під останньою розуміє «…його спроможність отримувати прибуток під час діяльності на певному ринку країни-реципієнта шляхом реалізації конкурентних переваг у межах вибраної стратегії» [3,с.8-9.]. В західній літературі зазвичай використовують дефініцію «глобальна конкурентоспроможність» аналізуючи макрорівень, а саме конкурентоспроможність країни. Зазвичай на макрорівні дослідники оперують поняттям міжнародної конкурентоздатності («firm’s international competitiveness»). Зокрема у роботі [4,с.1046] дослідниками на основі аналізу літературних джерел запропоновано під міжнародною конкурентоспроможністю розуміти «сукупність результатів підприємства (як фінансових, так і не фінансових ), що отримані внаслідок діяльності на зовнішніх ринках, в порівняні з результатами інших фірм, які пропонують аналогічні товари чи послуги». На думку автора в більшості робіт присвячених дослідженню проблеми конкуретностпроможності підприємства в умовах глобалізації зазвичай не враховується наступних тенденцій. Локальні закриті ринки за умов прискорення глобалізаційних процесів стають реліктами. При цьому державне регулювання зовнішньої торгівлі, стратегії місцевих монополій не можуть перешкодити процесам включення місцевих ринків у глобальний товарообіг. Прискорений розвиток інформаційних технологій знищує «монополію на інформацію» виробника. Обізнаний з технологічними нововведеннями споживач самостійно шукає можливості придбати конкурентоспроможну продукцію, почасти в обхід існуючих митних правил та процедур., а, почасти, і офіційній політиці виробника. У якості прикладу можна пригадати виникнення «сірого» ринку телефонів IPhone у пострадянських країнах навіть всупереч офіційній збутовій політиці компанії Apple. Поруч з тим швидка еволюція інституцій глобального економічного регулювання як от Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк стрімко змінює принципи та правила функціонування не тільки глобальних, але й локальних ринків товарів та послуг. Функціонування транснаціональних компаній з величезними ресурсами змінює конфігурацію ринків та змушує національні уряди враховувати їх інтереси у ході розробки та імплементації державної економічної політики. Таким чином вже недостатньо говорити про конкурентоспроможність на зовнішніх чи глобальних ринках. В роботі [5, с.126] пропонується під поняттям конкурентоспроможності в умовах глобалізації розуміти «…здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування на глобальному ринку товарів та послуг» . З іншої сторони практики відмічають, що глобальні процеси змушують по новому поглянути на організацію виробництва. Так зокрема Т.Сонода, помічник президента корпорації Хонда, аналізуючи роботу власної компанії відмічає, що «…живучи у глобальному світі… локальні заводи компанії є не тільки регіональними базами збуту, але частиною глобальної мережі», яка отримала назву «Глобальна система продажів» та забезпечила успіх підприємству.[6, с.9-11] Тож на думку автора під конкурентоспроможністю підприємства за умов глобалізації слід розуміти здатність останнього перетворювати конкурентні переваги як місцевого зовнішнього так і власного внутрішнього середовища на здатність утримувати позиції на ринках мікро- мезо та макрорівня з метою забезпечення власної життєздатності. Швидка зміна технологій створює нові умови конкурентної боротьби у глобальному ринковому просторі. Л. Піддубна пропонує під технологічною конкурентоспроможністю підприємства розуміти «стан підприємницької діяльності, який відображає здатність підприємства забезпечувати прибутковість головного напрямку його бізнесу на основі інноваційного розвитку і формування інноваційних (технологічних) переваг» [7,с.7]. Р.Нарула та К.Вакелін у роботі [8] продемонстрували зв’язок між технологічною конкурентоспроможністю та прямими іноземними інвестиціями в економіку країни, таким чином спробувавши пояснити причини відставання темпів економічного зростання. країн що розвиваються. Отже з однієї сторони технологічна конкурентоспроможність підприємства базується на володінні технологіями відмінними від технологій конкурентів та здатності ними скористатися. Для утримання таких конкурентних переваг підприємство традиційно застосовує інструменти з арсеналу інтелектуального права та захисту конфіденційної інформації. З іншої сторони швидка зміна технологій сьогодні вже унеможливлює спокійного утримування технологічних конкурентних переваг та змушує підприємство до постійного пошуку нових інновацій. Таким чином управління технологічною конкурентоспроможністю стає чи не найважливішою проблемою системи менеджменту підприємства в умовах сучасного глобалізованого суспільства. Формування цілей статті (постановка завдання). З огляду на вищенаведені міркування необхідно дослідити особливості управління технологічною конкурентоспроможністю та запропонувати підходи до розробки шляхів її покращення в умовах зростання рівня глобалізації. Виклад основного матеріалу. В умовахактивізації інноваційного розвитку світового господарства забезпечення технологічної конкурентоспроможності підприємства базується на впровадженні інтелектуального ресурсу у виробничий та операційний процес. Технологічна конкурентоспроможність – це провадження нових технологій, що характеризує здатність виробляти конкурентоспроможні на світовому і внутрішньому ринках товари й послуги, створювати умови для кількісного та якісного зростання потенціалу промисловості на основі сучасних досягнень науково-технічного прогресу [10, с. 68]. Основою введення інтелектуального ресурсу на базі конкретного підприємства є процес інноваційної діяльності та новаційного розвитку, що базується на використанні здобутків власної НДДКР, ліцензій, роботи бізнес-інкубаторів. Бізнес-впровадження інновацій базується не лише на реалізації технологічних новацій, але й враховує комерційну складову даного процесу, зокрема, світова практика свідчить, що інвестування інноваційний розвиток підприємства входить до довгострокових стратегій їх розвитку і є високо прибутковим, на що вказують приклади інвестування в інновацій в сфері комп’ютерної техніки, телефонії, гаджетів тощо. Пріоритетним індикатором забезпечення технологічної конкурентоспроможності підприємства є швидкість ринкової комерціалізації інновацій та технологічних новинок. Етапами введення інноваційної ідеї в серійний масовий випадок і його економічної комерціалізації є створення інноваційної ідеї, формування корисного винаходу, фізичного створення експериментального зразка, створення промислового зразка, формування пробної партії інноваційних продуктів, масовий випуск технологічної новинки. Швидкість ринкової комерціалізації інновацій та технологічних новинок залежить від ряду технологічних та фінансово-економічних факторів, проте, як показує закордонний досвід, повна тривалість інноваційного технологічного циклу складає 5-15 років. Слід зазначити, що процес впровадження технологічний новацій для забезпечення конкурентоспроможності підприємств включає виконання наступного переліку процедур та етапів: - формування цілей інноваційного проекту; - формалізація системи управління інноваційними програмами; - оцінка інноваційного потенціалу галузі та місця підприємства у ній; - визначення переліку інноваційних рішень; - оцінка потреби в інвестиціях; - розподіл фінансових ресурсів мі напрямками проекту; - уточнення процесу реалізації інноваційного проекту; - реалізація інноваційного проекту; - контроль за результатами інноваційного проекту. В рамках кожного з наведених етапів реалізується сукупність заходів з впровадження інноваційних рішень в діяльність підприємства. Створення нових технологічних продуктів забезпечує отримання певних фінансових результатів, що враховує також і створення нових систем менеджменту і управління. Основою забезпечення інноваційних технологій є реалізація складних технологічних процесів як сукупність паралельного, послідовного та змішаного сполучення виробничих операцій, що опосередковують виробничий процес до створення готового інноваційного продукту. Технологічна конкурентоспроможність підприємства напряму залежить від рівня технологічного оснащення підприємства, складності виробничих процесів, оптимального забезпечення матеріальними ресурсами, рівня кваліфікації виробничого та додаткового персоналу. Розвиток інноваційних продуктів на кожному підприємстві має власний специфічний шлях з урахуванням специфіки роботи підприємства, тенденцій розвитку галузі, оцінки складових економічного потенціалу. Розглянемо специфіку реалізації інноваційних продуктів з забезпечення технологічної конкурентоспроможності на прикладі ДП «АНТК ім. Антонова». В сучасних умовах дане підприємство входить до 20 найбільш потужних та перспективних виробників літаків та аерокосмічної техніки, в той же час існують ряд стратегічних загроз його технологічній конкурентоспроможності, що в першу чергу пов’язані з відсутністю постійного державного фінансування та державного замовлення на пасажирські та транспортні літаки, зміною заходів державної підтримки, відсутністю виходів на перспективні міжнародні ринки. В даний час базове для аналізу підприємство має наступні інноваційно-технологічних продукти і послуг: - проведення комплексу науково-дослідницьких і ДКР зі створення різних зразків авіаційної техніки, авіаційних конструкцій, окремих елементів або агрегатів із проведенням розрахункових досліджень і експериментів; - розробка й оформлення технічних пропозицій, ескізних і технічних проектів, конструкторської й технологічної документації, технологічних процесів, експлуатаційно-технічної документації; - розробка технологічних інструкцій з виготовлення й складання окремих деталей, вузлів і агрегатів; - розробка різних модифікацій виробів "Ан", модернізація існуючих літаків під вимоги замовника; - розробка тренажерів літаків "Ан"; - проведення аеродинамічних розрахунків, розрахунків на міцність, на визначення живучості та надійності виробів; - проведення аеродинамічних трубних експериментів; - розробка конструкторської документації з виготовлення аеродинамічних і флатерних моделей, виготовлення моделей; - видача пропозицій і рекомендацій щодо підтримки літної придатності виробів "Ан" і забезпечення авторського нагляду за літаками; - розробка й виготовлення технологічного оснащення, складальних пристосувань і стапелів; - розробка методик та інструкцій зі зважування авіаційної техніки; - розробка віртуальних моделей виробів у технології 3D; - виконання компонувальних робіт; - розробка ремонтної документації; - проведення ремонтів і відновлення авіаційної техніки; - проведення льотних експериментів та льотних випробувань; - проведення сертифікаційних робіт [9]. Необхідно зазначити, що переважна більшість існуючих інноваційних продуктів підприємства стосуються обслуговуючих інноваційних процесів, тобто є допоміжними, що підкреслює актуальність розвитку системи менеджменту інноваційних товарів. Слід зазначити, що в сучасних умовах випуск авіаційної техніки та комплектуючих є доволі високотехнологічним процесом, проте він е є масовим, а потребує виконання значної кількості виробничих операцій в ручному режимі. Актуальними напрямками створення нових технологічних процесів є використання в технологічному процесів базового підприємства 2 напрямків: - сучасних інноваційних полімерних матеріалів, що полегшують загальну вагу повітряних суден, а, отже, підвищує загальну злітну масу і транспорту масу для транспортних літаків та скорочує витрати палива; - підвищення рівня автоматизації виконання окремих інженерно-технічних робіт, в більшій мірі це стосується виробничих операцій, що в даний час виконуються не автоматизовано. Створення даних нових технологічних процесів дозволить значно скоротити рівень собівартості випуску інноваційних літаків підприємства. Беззаперечним наслідком удосконалення технологічного виробничого процесу є модифікації систем управління та створення нових систем менеджменту. Сучасні системи менеджменту інновацій включають технологічну, фінансову та маркетингову складові. Базою для їх впровадження є існуюча система управління технологічним виробничим процесом підприємства з урахуванням того, що значна чисельність логістичних постачань проводить не безпосередньо підприємство, а є дистанційними та забезпечуються сторонніми організаціями або дочірніми підрозділами ДП «АНТК ім. Антонова. Тому для підприємства важливою складовою є також і складське господарство, яке виступає пунктом прийому матеріалів та комплектуючих і працює на принципі «точно у строк». З метою підтримки технологічної конкурентоспроможності авіабудівного підприємства актуальним є реалізація заходів, що наведені на рис. 1.
Рисунок 1 – Заходи з забезпечення технологічної конкурентоспроможності Джерело: складено автором
Реалізація наведених напрямків дозволяє авіабудівному підприємству на основі інноваційного підходу нарощувати технологічну складову конкурентоспроможності підприємства, що в умовах зростання мінливості кон’юнктури ринку надасть підприємству шанс на вихід з фінансово нестабільних умов. Окрім виділених напрямків технологічного розвитку підприємства доцільним є винесення підрозділів з поточного та капітального ремонту літаків на перспективні ринки збуту (Африку, Азію, Латинську Америку), що дозволить більш вдало диференціювати позиції підприємства на даних ринках, оперативно усувати можливі поломки, а також буде додатковим конкурентним фактором підприємства. Висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямку. За результатом узагальнення підходів до забезпечення технологічної конкурентоспроможності підприємства узагальнено процес реалізації інноваційних проектів. В умовах зростання рівня конкуренції кожне підприємство прагне отримати унікальні компоненти конкурентних переваг, чільне місце серед яких займає технологічна конкурентоспроможність підприємства як сукупність реальних та потенційних характеристик діяльності підприємства, його потенціалу, продукції, сфери діяльності, що базуються на впровадженні інноваційних ідей в складних технологічних процесах та виробничих операціях. Узагальнено сучасні пропозиції для підприємств, що прагнуть підвищити рівень конкурентоспроможності, в сфері технологічних продуктів та послуг з урахуванням динамічної кон’юнктури ринку. Встановлено, що ключовим індикатором забезпечення конкурентоспроможності підприємства в технологічній сфері є швидкість комерціалізації інновацій та перетворення інноваційної ідеї в реальний, фактичний масовий випуск інноваційної продукції на високотехнологічному обладнанні в умовах оптимізації використання матеріально-кадрових ресурсів. Реалізація комерційного задуму в реальний інноваційний продукт повинна відбуватися на основі розвитку нових технологічних процесів, тобто враховувати сучасний прогресивний досвід розвитку технологій в окремих галузях та сферах. На основі оцінки можливості впровадження інноваційних підходів в діяльність конкретного підприємства сформовано перелік процедур та етапів реалізації інноваційного менеджменту для підвищення технологічної конкурентоспроможності підприємства у авіабудівній сфері. Розвиток технологічно складного виробничого процесу повинен опосередковуватися і оптимізацією виробничого менеджменту, що має базуватися як на використанні автоматизованих систем управління виробництвом, так і гармонізації функціонування допоміжних підрозділів і виробництв, зокрема, логістичної та кадрової системи забезпечення технологічного виробничого процесу.
В майбутніх дослідженнях буде визначено специфіку оцінки економічних результатів від впровадження заходів зі забезпечення технологічної конкурентоспроможності підприємств.
Список літератури:
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||