Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
  • Не нашли работу?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  

Заказ 4109 (150 грн.)

« Назад

Заказ 4109 (150 грн.) 18.10.2013 02:08

ІІІ. Що стримує приплив іноземних інвестицій в Україну?

Ефективна та збалансована трансформація народногосподарського комплексу України крім докорінних внутрішніх перетворень передбачає використання зовнішніх чинників економічного зростання, серед яких особливо вагомого значення набуває залучення іноземного інвестиційного капіталу. Іноземні інвестиції в Україну вкладаються у двох формах: прямі та портфельні інвестиції. Специфічною формою зарубіжного інвестування є кредити міжнародних фінансових організацій (МФО, групи Світового банку, ЄБРР), зокрема в тому їх цільовому призначенні та використанні, коли вони надаються під реалізацію конкретних проектів, пов’язаних, як правило, із структурними та інституційними перетвореннями.

Інвестиційний процес в Україні необхідно розглядати в контексті поточної ситуації і основних тенденцій міжнародного руху капіталів в глобальному економічному просторі. При цьому необхідно враховувати взаємодоповнення і взаємозв’язок ендоген­них і екзогенних чинників, що впливають на інвестиційний процес.

 

 

Рис. Кумулятивні обсяги прямих іноземних інвестицій в українську економіку, млн. дол. США

 

Як видно з рис., обсяги прямих іноземних інвестицій акумулятивно з початку їх надходження в українську економіку постійно зростали і на початок 2005р. склали майже 8354 млн. дол. США, перевищивши показник 1995р. в 17 разів. Позитивну динаміку цього процесу характеризує і приріст загального обсягу іноземного капіталу в українській економіці, який упродовж 1995-2005рр. складав в середньому понад 780 млн. дол. щорічно.

Що стосується географічної структури іноземних капіталовкладень в економіку України, то в 2004р. інвестиції в нашу державу надходили зі 113 країн світу, при цьому найбільші обсяги ПІІ вкладено нерезидентами із Сполучених Штатів Америки (1074,8 млн. дол., 16,1%), Кіпру (779,2 млн. дол., 11,7%), Великобританії (686,1 млн. дол., 10,3%), Нідерландів (463,9 млн. дол., 6,9%), Німеччини (441,4 млн. дол., 6,6%) та Російської Федерації (377,6 млн. дол., 5,7%) при відносно незначних обсягах інвестицій Республіки Корея (172,9 млн. дол., 2,5%) та Польщі (153,3 млн. дол., 2,3%).

 

Рис. Динаміка надходження прямих іноземних інвестицій в українську економіку з країн світу протягом 1995-2005рр. (на початок періоду)

 

У 2005р., ситуація не змінилася: як і раніше на США, Кіпр, Великобританію, Німеччину, Нідерланди, Російську Федерацію і Швейцарію припало 68% сукупного іноземного капіталу в українську економіку.

Разом з тим, виникає потреба створення сприятливого інвестиційного клімату в державі.

 

Дайте відповіді на наступні питання:

1) Чим обумовлюється дефіцит інвестиційних ресурсів в українській економіці і які існують джерела їх формування?

2) Як впливає проведення ринкових реформ на залучення іноземних інвестицій і які потреби української економіки в іноземних інвестиціях?

3) Чим можна пояснити високу питому частку офшорних зон (зокрема Кіпру) в географії залучення іноземного капіталу в українську економіку?

4) Назвіть основні елементи інвестиційного клімату країни-реципієнта іноземного капіталу, оцініть його сучасний стан в Україні та сформулюйте пропозиції щодо його поліпшення.

IV. Пріоритетні напрямки взаємного українсько-російського інвестування

Серед іноземних інвесторів в Україні чільне місце посідає Російська Федерація, на яку, за офіційними даними станом на початок 2005р., припадало близько 435 млн. дол. США.

Що стосується галузевого розподілу російських інвестицій в українську економіку, який відображено у таблиці, то він не відповідає пріоритетам структурної перебудови української економіки. Так, найбільший інтерес у російських інвесторів викликають ті галузі української економіки, які є визначальними з точки зору забезпечення національної безпеки, формування доходної частини державного бюджету України, а також ті, що забезпечують швидкий обіг капіталу, зокрема, нафтова та нафтохімічна індустрія, охорона здоров’я та соціальна допомога, транспорт і зв’язок, оптова торгівля і посередництво у торгівлі та операції з нерухомістю при порівняно незначних фінансових вкладеннях у машинобудування, сільське та готельне господарство та харчову промисловість. При цьому російські інвестори віддають перевагу прямому інвестуванню над портфельним.

Таблиця

Галузева структура прямих російських інвестицій в українську економіку (млн. дол. США та в % до загального підсумку)

Галузь

Станом на

1. 10. 2004р.,

(млн. дол. США)

Питома частка в загальному обсязі (%)

Всього,

у тому числі:

427,9

100

Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки

103,7

24,2

Охорона здоров’я та соціальна допомога

90,3

21,1

Транспорт і зв’язок

43,3

10,1

Оптова торгівля і посередництво у торгівлі

31,9

7,5

Операції з нерухомістю, здавання об’єктів під найом та послуги юридичним особам

28,0

6,5

Фінансова діяльність

20,2

4,7

Металургія та оброблення металу

20,1

4,7

Будівництво

17,8

4,2

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

16,0

3,7

Готелі і ресторани

12,6

2,9

Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги

9,9

2,3

Машинобудування

9,3

2,2

 

Натомість українські інвестиції в Російській Федерації залучаються в основному в операції з нерухомістю, здавання її під найом та послуги юридичним особам (72,2%), а також у сферу державного управління (14,1%).

Таблиця

Галузева структура прямих інвестицій України в економіку Російської Федерації (млн. дол. США та в % до загального підсумку)

Галузь

Станом на

01. 10. 2004р.,

(млн. дол. США)

Питома частка в загальному обсязі

(%)

Всього,

у тому числі:

88,1

100

Операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам

63,7

72,2

Державне управління

12,4

14,1

Машинобудування

3,6

4,1

Будівництво

2,9

3,3

Фінансова діяльність

1,8

2,0

Целюлозно-паперова промисловість та видавнича справа

1,1

1,3

Металургія та обробка металу

0,8

0,9

 

При цьому вкладення українців носять, певною мірою, «точковий» характер, коли компанії нашої держави, не вступаючи у конкурентну боротьбу з російськими господарюючими суб’єктами,  реалізують узгоджену з росіянами політику, спрямовану на збереження за собою певного сегменту російського ринку.

Так, об’єктом української експансії в промисловість Росії, в першу чергу, стало кондитерське виробництво: на сьогодні «Укрпромінвест-кондитер» контролює фабрики у Ростові, Брянську і Липецьку. Закріпилися інвестори України і у машинобудівній галузі (4,1% загального обсягу українських зарубіжних інвестицій в Росію), а також на металургійному та нафтовому ринках Російської Федерації: українська промислово-фінансова група «Систем Капітал Менеджмент» вклала інвестиції у Шахтинський (м. Шахти, Ростовська обл.), в Каменський (м. Каменець-Шахтинський, Ростовська обл.) та Свердловський машинобудівні заводи; Сумське машинобудівне об’єднання ім. Фрунзе інвестувало фінансові ресурси у газовий комплекс і трубне виробництво в Тюмені, українське відділення «Ферройлз» у Москві активно залучене у торгівлю російською сирою нафтою і нафтопродуктами, корпорація «Інтерпайп» постачає в Росію обладнання для нафтового комплексу та ін.  Що стосується фінансової діяльності (2,0% обсягу українських зарубіжних інвестицій в РФ), то на сьогодні в банківській сфері Російської Федерації активно працюють український «Промінвестбанк» (який відкрив у Москві своє відділення «Промінвест») та «Приватбанк» (який відкрив у Тюмені відділення «Приватінтертрейдинг», а у Москві – «Приватінвест» та «Мосприватбанк»).

Дайте відповіді на наступні питання:

1) Чим обумовлюється тяжіння російських інвесторів в названі галузі економіки України та надання ними переваг прямим інвестиціям? Які це має наслідки для нашої держави?

2) Назвіть причини обмеженої присутності українських інвесторів на російському ринку, особливо у високотехнологічних секторах економіки.

3) Обґрунтуйте, які заходи на макро- та мікрорівнях необхідно вжити для активізації інвестиційної діяльності українських інвесторів на російському ринку та усунення регіональної та галузевої диспропорцій російського інвестування української економіки.

4) Які схеми та моделі співробітництва пропонує російській стороні українська влада і на яких принципах, виходячи з національних інтересів держави? Підтвердіть свою позицію конкретними аргументами.