Заказ 1476 (60 грн.)

Заказ 1476 (60 грн.) 24.08.2013 23:14

Зміст

 

Резюме. 3

Вступ. 4

Школа підприємництва (побудова стратегії як процес передбачення) 6

1.Наукова концепція  Г. Мінцберга. 6

2. Побудова стратегії як процес передбачення. 13

Висновки. 17

Ситуаційне завдання. 19

На основі наведених нижче вихідних даних про діяльність гіпотетичного банку «Сумський» здійсніть аналіз портфелю бізнес-напрямків методом Бостонської Консалтингової групи (БКГ) та методом консалтингової агенції МакКінзі. Побудуйте матриці. Дайте висновок стосовно балансу портфелю бізнес-напрямків та шляхів його покращення окремо по матрицям. Сформулюйте стратегії подальшого розвитку окремих бізнесів, які знаходяться в секторах матриць, що не є привабливими. Дайте комплексний аналіз стану організації та сформулюйте основні напрямки корпоративної стратегії. Чи може підприємство в свій діяльності використати стратегію школи підприємництва. 

Роздатковий матеріал. 22

Тестові завдання. 24

1. “Бар’єри виходу” — це:

А) перелік факторів, які стримують перехід підприємств до іншої галузі навіть тоді, коли рівень цін стає таким, що підприємство починає працювати “на межі рентабельності”, ледве покриваючи власні витрати.

Б) перелік факторів, які протидіють прийняттю рішень щодо перепрофілювання діючого підприємства певної галузі й входження його до досліджуваної галузі навіть тоді, коли рентабельність цієї нової для підприємства галузі перевищує нинішню.

В)  точка зору вищого керівництва підприємства щодо того, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин.

Г) потоковий план діяльності, де визначено майбутні витрати та джерела їхнього покриття, а також відображено стосунки з фінансовими, кредитними та іншими зовнішніми організаціями та економічні відносини всередині підприємства.

2. “Бар’єри входу” – це:

А) перелік факторів, які стримують перехід підприємств до іншої галузі навіть тоді, коли рівень цін стає таким, що підприємство починає працювати “на межі рентабельності”, ледве покриваючи власні витрати.

Б) перелік факторів, які протидіють прийняттю рішень щодо перепрофілювання діючого підприємства певної галузі й входження його до досліджуваної галузі навіть тоді, коли рентабельність цієї нової для підприємства галузі перевищує нинішню.

В)  точка зору вищого керівництва підприємства щодо того, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин.

Г) потоковий план діяльності, де визначено майбутні витрати та джерела їхнього покриття, а також відображено стосунки з фінансовими, кредитними та іншими зовнішніми організаціями та економічні відносини всередині підприємства.

3. Диверсифікація — це:

А) процес проникнення в нові сфери діяльності, що раніше не були характерні для підприємства; покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що вже випускається.

Б) розподіл робіт в організації між її частинами у такий спосіб, щоб кожна з них дістала певний ступінь завершеності в межах одного підрозділу.

В)  рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у межах вимог з боку зовнішнього середовища.

Г) рівновага можливостей та загроз, збалансованих заходами, що враховують сильні та слабкі сторони підприємства, які існують на певний момент.

4. Диференціація — це:

А) процес проникнення в нові сфери діяльності, що раніше не були характерні для підприємства; покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що вже випускається.

Б) розподіл робіт в організації між її частинами у такий спосіб, щоб кожна з них дістала певний ступінь завершеності в межах одного підрозділу.

В)  рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у межах вимог з боку зовнішнього середовища.

Г) ирівновага можливостей та загроз, збалансованих заходами, що враховують сильні та слабкі сторони підприємства, які існують на певний момент.

5. Інтеграція — це:

А) процес проникнення в нові сфери діяльності, що раніше не були характерні для підприємства; покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що вже випускається.

Б) розподіл робіт в організації між її частинами у такий спосіб, щоб кожна з них дістала певний ступінь завершеності в межах одного підрозділу.

В) рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у межах вимог з боку зовнішнього середовища.

Г) рівновага можливостей та загроз, збалансованих заходами, що враховують сильні та слабкі сторони підприємства, які існують на певний момент.

6.Функції цілей, що випливають з ролі,   можна сформулювати так:

А) виправдовують існування, законність організації;

Б) регулюють поведінку організації та її членів;

В)  сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;

Г) збільшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища.

7. Визначення мети в управлінні  включає:

А) визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управління, відображення їх у меті;

Б) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

В) оцінку ризиків;

Г) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивно неможливих обставин і стану об’єкта управління.

8. Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:

А) реальність, конкретність, досяжність

Б) наукова обгрунтованість, погодженість

В)  вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх

Г) цікавість для інвесторів

9. Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

А) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

Б) встановлення загальної мети організації;

В) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

Г) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання;

Д) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету.

10.Причини субоптимізації досліджували Д. Міллер і М. Старр, які довели:

А) діяльність організації не можна описати та визначити одним показником;

Б) створення конкурентних переваг (конкретних);

В)множинність цілей потрібна для відображення різноманіття зв’язків організації зі складним, поділеним на різні сегменти та елементи середовищем;

Г) усередині організації єдність цілей є уявною. Кожна група та індивід, котрі мають до організації відношення, користуються власними інтересами, що містить ознаки потенційного конфлікту;

Д) субоптимізація потрібна, оскільки не збігаються довго- й короткострокові орієнтири, дії та інтереси; вона зумовлена дисбалансом часових характеристик і змісту рішень, що приймаються.

Ж) виходячи з принципу «обмеженої раціональності», керівники підприємств завжди приймають рішення в умовах хронічної нестачі необхідної інформації та засобів її обробки. Навіть якщо обрано критерій оптимальності, фактично досягти його неможливо.

Список використаних джерел. 26