Заказ 26489 (200 грн.)

Практичне заняття №3

Тема:  ЖАНРИ НАУКОВОГО СТИЛЮ

Питання для розгляду

1.Особливості жанрів власне наукового підстилю: монографія, стаття, доповідь, реферат, дипломна (магістерська) робота,  дисертаційна робота.

2.Особливості жанрів науково-інформативного підстилю: реферат, анотація, конспект, тези, патентний опис.

3.Особливості жанрів науково-довідкового підстилю: словник, довідник, каталог.

4.Особливості жанрів науково-навчального підстилю: підручник, словник, методичний посібник, лекція, конспект, анотація, усна доповідь, пояснення.

5.Особливості жанрів науково-популярного підстилю: нарис, книга, лекція, стаття.

Запитання та завдання для виконання

1.Підготуйтеся до висвітлення питань, винесених на розгляд (відповіді на теоретичні питання подавати у вигляді стислого конспекту на кожне питання (в електронному ДРУКОВАНОМУ вигляді)).

2.Доповніть таблицю „Жанри наукового стилю”.

3.Прочитайте тексти, визначте їхні жанри.

А) Територіальні діалекти - це ті різновиди мови, де вона живе, функціонує і розвивається природним шляхом. „Це ті потічки, які впадають у могутнє річище загальнонародної мови та її вищого, окультуреного різновиду - літературної мови. Пересохнуть струмки - обміліє ріка” (Радевич-Винницький Я., Іванишин В. Мова і нація. - Кам'янець-Подільський: АБЕТКА, 2003. - С. 73).

Б) Діалектологія (грецького походження: dialectos - наріччя і logos - слово, вчення) - це галузь мовознавства, що вивчає діалектну мову, її просторову варіативність і територіальну диференціацію, історію мовно-територіальних утворень і окремих мовних явищ і взаємодію з іншими формами існування мови етносу - літературною, просторіччям, соціальними діалектами (Українська мова. Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - С.138).

В) Діалектна мова - це одна із форм вияву національної мови, використовувана населенням певної території. Вона має деякі фонетичні, вимовні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні риси, які вирізняють її від  літературної мови чи інших діалектів. Діалектну мову характеризують також певним набором слів, виразів, які не вживаються в літературній мові. Вивченням місцевих різновидів мови займається спеціальна галузь мовознавства - діалектологія. Це слово грецького походження, утворене від двох слів διαλετος, що означає розмова, говір, та λοgos - слово, вчення.

На відміну від літературної мови, діалектна не має писаних правил, характеризується мінливою будовою в різних регіонах України. Діалектну мову використовують в усному мовленні, вона має обмежену сферу вживання. Однак це ніякою мірою не позначається на самій мові, багатій на різноманітні форми, на влучне й дотепне слово, що виграє різноманітними барвами. Ці барви Д.Білоус називає чудесними. Ось його вірш.

Які чудесні барви у нашій рідній мові,

Які відтінки різні від Сейму аж до Сян,

У Києві говорять інакше, ніж у Львові,

І чорногуз, і бусол, лелека і боцян.

Так наче називаєш різновиди лелек ти,

А це лиш різні назви, синонімічний ряд -

А є ще риси мови, що звуться діалекти,

Це говори місцеві на дещо інший лад.

На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,

А огірок звичайний в Чернігові - гурок,

А кошик на Поліссі (в Іванкові) - кошувка.

І назва, і вимова різняться що не крок.

Жива сила діалектів, за образним висловом письменника, є джерелами й притоками, які наповнюють русло літературної мови, освіжають виражальні засоби та вдосконалюють стилістику. І справді, якщо Святослав Караванський у „Практичному словнику синонімів української мови” подає 23 відповідники до слова вітер, то в діалектах їх знаходимо біля 100. Це крутень, круга, повітруля, вітриниця, вітриця, завій, віхтолиця, вертьол, вортьол, вертиполох, зувор, петельник, курява, вороній, труба, кухоль, вітрець, посвист, похвистач, штопор, кури, гири та ін.( ГЛУХОВЦЕВА К. З народного джерела: говори української мови. Розповіді для учнів старших класів. - Луганськ: „Альма-матер”, 2007. - 123 с.).

4.Доберіть текст одного з жанрів, прикладу якого не подано в попередньому завданні.