Економічна теорія. Мікроекономіка. Макроекономіка

Олігархзація та корумпованість економіки України

Економіка України з кожним роком усе більше стає олігархізованою, корупційною та кумівською, віддаляючись від проголошених орієнтирів після Помаранчевої революції та Революції гідності на високі соціальні стандарти, європейський вектор розвитку тощо. Цю ситуацію наочно демонструє розроблений експертами журналу «The Economist» Р. Шарма, А. Ганді, М. Волтоном Індекс т.з. «кумівського капіталізму» (crony capitalism), що базується на оцінці статків мільярдерів світу (оцінки із журналу Forbes), які прямо чи опосередковано пов’язані із галузями, в яких домінуючою стратегією є пошук ренти та особисті відносини взаємозалежності.

Добробут мільярдерів у % до ВВП країн світу

BW позначає сукупний добробут мільярдерів країни у % ВВП;

CS – Індекс кумівського капіталізму

у % ВВП, що контролюють олігархи у секторах, пов’язаних із пошуком ренти (crony sectors);

NCS– % ВВП, який контролюють олігархи у секторах, не пов’язаних із пошуком ренти (non-crony sectors);

% CS – частка секторів із домінуванням рентоорієнтованої поведінки.

До секторів економіки, в яких домінує рентоорієнтована поведінка (rent-seeking sectors), належать: національна безпека та оборона, казино, депозитні на інвестиційні банківські послуги, інфраструктура та трубопроводи, порти та аеропорти, нерухомість та будівництво, нафто- та газопостачання, комунальні послуги та послуги зв’язку, телекомунікації, гірничо-видобувна, залізно-рудна, вугільна та хімічна промисловість.

В таблиці наведена інформація про добробут мільярдерів 22 країн світу, в тій чи іншій мірі уражених проблемою кумівського капіталізму (5 – найбагатших країн світу, 10 – тих, що найбільш динамічно розвиваються, та інших 7, де кумівство не є суттєвою проблемою). Показовим є те, що лише 14% мільярдерів із розвинутих країн світу базують свої статки на галузях, пов’язаних із видобутком ренти, тоді як в країнах, що розвиваються, таких осіб вже 65%.

Поміркуйте над наступними питаннями:

1. Чому пошук ренти пов’язують із позначенням внеску факторів землі, машин, обладнання? Які найкращі форми видобутку ренти в олігархізованих економіках?

2. Яким рівнем індикаторів соціально-економічного розвитку, як правило, характеризуються країни, уражені кумівським капіталізмом? Проаналізуйте показник ВВП на особу, Індекс людського капіталу, стандарти життя населення тощо.

3. Проаналізуйте за даними таблиці тренд в зміні індексу кумівського капіталізму в Україні. Які країни з наведених демонструють аналогічну динаміку, а які протилежну? Обгрунтуйте свою відповідь.

4. Чому, на вашу думку, олігархічні структури часто стають на заваді технологічному прогресу? Як економічна політика держави, що перебуває під контролем олігархату, сприяє або блокує розвиток підприємництва, креативних індустрій, ризик-орієнтованих технологій?

5. Однією з принципових рис олігархічної економіки є намагання максимізувати активи як фактор забезпечення політичної влади і як джерело встановлення контролю над нею. Як ви вважаєте, значне майнове розшарування суспільства, реалізація політики статус-кво щодо нерівності допомагає чи заважає реалізовувати ці цілі олігархату?

Про що замовчує ВВП?

Як відомо, валовий внутрішній продукт (ВВП) є найбльш використовуваним показником оцінки економічної діяльності і належить до ключових показників Системи національних рахунків (СНР). Безліч інших показників будуються на його основі або співставляються із ним. Однак вчені погоджуються, що цей показник недостатньо правильно відображає соціальну складову розвитку, практично нічого не говорить про добробут населення в кожній країні. Концептуальне агрегування результатів економічної діяльності було запропоноване лауреатом Нобелівської премії з економіки С. Кузнєцом у січні 1934 р., коли він представив Конгресу США доповідь «Національний дохід, 1929-1932 рр.», в якій запропонував оцінювати розвиток країн за показником ВВП. Водночас він зауважив, що «навряд чи можна вивести добробут нації з показника національного доходу». ВВП є лише інструментом, що допомагає вимірювати ефективність економіки, проте він не є показником добробуту і не може бути інструкцією для прийняття довгострокових економічних рішень. Однак саме з того

часу більшість країн світу імплементували його ідею в свої статистичні служби. З 1970-х рр. розпочалася критика ВВП як універсального показника, коли американські економісти Дж. Тобін та В. Нордхаус відмітили, що він не включає в себе т.з. «неринкові елементи» – домашні господарства, сектор публічних послуг, соціальні служби, не враховує проблем, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища, існуванням тіньової економіки. Наприклад, затори на дорогах чи високий рівень злочинності можуть збільшити показник ВВП, оскільки призводять до зростання споживання і вироблення бензину або витрт на утримання в’язниць. Проте чи потрібно країні економічне зростання у такий спосіб? Сьогодні в багатьох дослідженнях вже відбулося переосмислення ролі економічного зростання для прогресу людства, зміщення акцентів із політики максимізації зростання на політику забезпечення гідного рівня життя, в якій, крім доходу, важливу роль відіграють інші фактори (освіта, охорона здоров’я, екологія, забезпечення прав людини). Такі вчені як С. Престон, Ч. Кенні, В. Істерлі за допомогою економіко-математичних моделей підтвердили статистично незначущий зв’язок між змінами доходу і показниками якості життя – очікуваною його тривалістю, освітою, охороною здоров’я, політичною свободою, нерівністю. Т.Пікетті в своїй праці «Капітал у ХХІ столітті» обгрунтував, що зростаюча в світі нерівність пояснюється перевищенням ставки доходності на капітал над темпами економічного зростання. Вчений наголошує на необхідності застосування прогресивної шкали оподаткування доходів та оподаткуванні багатства.

Загалом, претензій до ВВП як узагальнюючого індикатора можна виділити кілька:

1. ВВП вимірює лише ринкове виробництво, ігноруючи товари і послуги, що надаються без цін.

2. Вимірювання антиблаг (наприклад, будівництво в’язниць, споживання алкоголю та тютюну) та ігнорування проблем сталого розвитку.

3. Зростання ВВП може супроводжуватись зростанням бідності, ВВП також нічого не говорить про розподіл ресурсів, нерівність всередині суспільства.

4. ВВП не враховує наслідки забруднення довкілля та тінізацію економічної діяльності, вплив на здоров’я, щастя, стосунки між людьми, їх особисту безпеку.

Поміркуйте над наступними питаннями:

1. Розширте та деталізуйте «звинувачення проти ВВП», наводячи додаткові приклади.

2. Якщо врахувати, що міжнародний проект «Web Communities for Statistics and Social Innovations» започаткував створення веб-ресурсу www.wikiprogressdata.org, на якому узагальнено усю доступну інформацію про офіційні та неофіційні ініціативи із вимірювання добробуту і прогресу, то які показники сьогодні пропонується використовувати замість ВВП для оцінки соціально-економічного розвитку? Розгляньте детально зміст кількох з таких показників, порівнюючи їх між собою. Який з існуючих та нещодавно запропонованих показників має більше шансів стати де-факто міжнародним стандартом для оцінки прогресу країн світу з соціальної, а не лише економічної точки зору?

3. Оберіть із запропонованого переліку, а також доповніть його іншими індикаторами, які віддзеркалюють соціальні та екологічні аспекти економічного розвитку. Проаналізуйте в чому саме ці показники кращі / гірші за ВВП.

4. Якби ви складали власний індекс добробуту (якості життя) в країні на основі 10 ключових показників (5 основних і 5 додаткових), то які саме складові ви би включили в нього? Обґрунтуйте свій вибір.