Конфліктологія

Кейс «Управління конфліктами»

«ААР» — компанія, яка розробляє рекламні проекти великого асортименту товарів і послуг на замовлення.

Федоренко Олег Іванович — директор компанії «ААР».

Книш Олександр Васильович — член креативної групи, яка безпосередньо генерує ідеї для реклами, висококваліфікований фахівець, сумлінний працівник.

Теслюк Михайло Олегович — член тієї ж креативної групи, кваліфікований, винахідливий, імпульсивний, емоційний, цілеспрямований, корисливий.

Зубашевський Сергій Петрович — друг Михайла Олеговича, один з пересічних працівників у креативній групі, член робочої групи, що підпорядковується Олександру Васильовичу, пасивний, легко піддається маніпуляціям.

Одного дня транснаціональна компанія, яка займалася створенням спортивного одягу, оголосила тендер на кращу рекламу між рекламними компаніями, у результаті якого з переможцем буде підписано вигідний дворічний контракт.

Олег Іванович, усвідомлюючи важливість такого прибуткового контракту, вирішив розділити креативну групу на дві частини, призначити керівником однієї групи Книша Олександра Васильовича, а другої — Теслюка Михайла Олеговича, а вже між ними оголосити, у свою чергу, тендер на кращий проект. Керівникові групи, яка виграє внутрішній тен­дер, було обіцяно підвищення й грошову винагороду.

Для кожного з призначених начальників Олег Іванович підібрав робочу групу працівників, виділив окремі приміщення для проведення креативного процесу.

Олександр Васильович вирішив створити сприятливу психологічну атмосферу у своїй робочій групі, налагодити комунікативні зв’язки, об’єднати творчі ідеї всіх членів, спланувати подальшу спільну роботу. За своєю натурою він творчий та креативний. Уже через два дні Олександр Васильович прийшов на роботу з цікавою ідеєю, яка містила пер­ші примітки щодо концепції рекламної компанії, слоган, деякі рекламні «фішки». Олександр Васильович зібрав свою робочу групу і вирішив поділитися з нею своїми думками, сподіваючись, що це наштовхне на якісь яскраві ідеї інших колег, завдяки чому можна буде швидко розробити основний макет реклами. Ідея справді виявилася досить креативною, новаторською, такою, що відразу б привертала увагу потенційних покупців.

У другій групі робочий процес відбувався зовсім інакше. Михайло Олегович вирішив просто розподілити обов’язки між членами групи, призначити хто, коли і що повинен надавати йому для оцінки. На організацію, гармонізацію співпраці та налагодження дружніх стосунків між членами групи і з ним самим Михайло Олегович вирішив не витрачати ані зусиль, ані часу. Така політика відразу ж негативно позначилася на результативності роботи та виробничій атмосфері в цілому.

Михайло Олегович прагнув виграти тендер за будь-яку ціну, щоб отримати обіцяну винагороду, підвищення і визнання Олега Івановича. Тож, він вирішив зустрітися з Сергієм Петровичем і дізнатися про справи групи-конкурента. Михайло Олегович приготував для зустрічі колекційне віскі й запросив Сергія Петровича до себе додому. Під час «дружньої» зустрічі він поступово звів розмову до того, що його дійсно цікавило. Михайло Олегович вирішив дізнатися, чи є в Олександра Васильовича готовий проект, ідея. Сергій Петрович, звичайно ж, відразу насторожився і відповів:

• Слухай, ти, звичайно, мій кращий друг, але розкривати всі козирі нашої групи я б не хотів, це якось зовсім негарно.
• Ну, ти ж, сподіваюся, не думаєш, що я тебе залишу без винагороди за отриману інформацію? Ти майже нічого не отримаєш, якщо виграє Олександр, можливо — якусь мізерну винагороду і подяку, але від цього матеріальне становище не покращиться.
• Що ти зараз маєш на увазі?
• Я пропоную тобі трохи понишпорити, зібрати потрібну інформація й за відповідну винагороду все це надати мені. Потім ти отримаєш подальші вказівки, що потрібно робити. Суму пропоную дуже непогану.

Так закінчилася їхня розмова. Сергій Петрович пішов додому, де вирішив усе обміркувати. Якщо він відмовиться від пропозиції Михайла, то втратить друга, а також чудову нагоду покращити своє фінансове становище, а якщо не погодиться, то, можливо, за умови, що Олександр виграє, справді отримає мізерну премію. У найгіршому ж варіанті, якщо він відмовить Михайлу, а той при цьому виграє тендер, то в цьому разі Сергій взагалі залишиться і без друга, і без будь-якої матеріальної винагороди. Так Сергій доходить висновку, що потрібно приставати на Михайлову пропозицію.

Сергій Петрович відразу починає діяти: коли з’являються нові ідеї, проекти, розробки в його робочій групі, він оперативно доповідає про все Михайлу, надаючи йому навіть крадені матеріали з комп’ютерів колег. Олександр Васильович, нічого не підозрюючи, з повною довірою підпускає всіх близько до себе, бажаючи створити дружні творчі взаємини, чим Сергій максимально користується.

Коли підходить термін презентації проектів кожної групи перед комісією, котру створив Олег Іванович, Сергій Петрович копіює майже готовий проект рекламної кампанії та віддає Михайлу. Але трапилося так, що під час копіювання проекту з головного комп’ютера групи Володимир, один із працівників Олександра, помічає Сергія і вирішує простежити,  що ж він робитиме. Так з’ясувалося, що Сергій працює на конкурентів. Володимир протягом наступних двох днів збирає перекон­ливі докази своєї здогадки й вчасно доповідає про це Олександру. Олександр Васильович, у свою чергу, з наявними доказами звертається до директора з проханням розібратися з неприємною ситуацією.

У результаті Михайла разом із Сергієм звільнили, після цього інциденту вони більше не товаришували.