Орфографічні і технічні правила переносу слів
Орфографічні правила переносу
1. Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит;
При цьому:
а) не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук: ґу-дзик, хо-джу;
Увага: якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний.
б) апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: кіль-це, бур'ян;
в) одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія;
г) так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як: або, моя, око, шия;
ґ) при переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий, восьми-гранний, далеко-східний;
д) не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень та цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, НТШ.
2. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дніп-ро, се-стра й сест-ра.
Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий.
|
Технічні правила переносу |
Зауважимо, що в ділових паперах рекомендують уникати переносів, але це не звільняє від обов’язку дотримуватись естетики словорозташування. У пресі нерідко порушення технічних правил переносу пояснюють особливими поліграфічними, технічними причинами, однак це не правомірно.
Знак наголосу ставлять лише на маловідомих словах (локалізмах і под.), а також тоді, коли слово може вживатися з двома наголосами, змінюючи при цьому своє значення, пор.: о́брази(художні, літературні), обра́зи(Р. в. ім. від образа), образи́(ікони).
Правопис слів іншомовного походження
У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:
Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан, бал, план, новела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж, канцелярія, ілюстрація, полярний тощо.
Після л в іншомовних словах пишеться завжди є, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.
У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.
Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.
Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-,якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.
Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.
У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.
На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.
В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.
Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.
Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.
Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.
Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и:
иректор, тираж:, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.
В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.
Після апострофа,ь, й, є, і пишеться є, а не є: кур'єр, кар 'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.
У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж:, Ньютон, Віньї (але мадяр).
Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.
З великої літери починається текст і пишеться перше слово речення після крапки, знака оклику і знака питання, коли ними закінчується попереднє речення, а також після двокрапки, якщо далі йде пряма мова.
З великої літери пишуться індивідуальні назви кораблів, літаків, підприємств, товариств, фірм, різних видань, творів та ін.: пароплав «Тарас Шевченко», літак «Руслан», банк «Україна», фірма «Витязь», журнал «Вісник», газета «Київські Відомості», назви творів «Сон», «Заповіт», «Кавказ», «Тарасова ніч» Т. Г. Шевченка та ін.
З великої літери пишуться назви держав і адміністративно-територіальних одиниць: Автономна Республіка Крим, Україна, Росія; області – Полтавська , Черкаська, Харківська; селища – Глобино, Семенівка; села – Бровари, Липове; райони – Кременчуцький, Золотоніський, Баришівський та ін.
З великої літери пишуться назви найвищих державних установ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Прокуратура України, Верховний Суд України, Конституційний Суд України.
З великої літери пишуться назви найвищих посад та почесних звань: Президент України, Голова Фонду державного майна України, Прем'єр-міністр України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України.
З великої літери пишеться перше слово в назвах центральних установ, установ місцевого значення, промислових і торгових підприємств: Національний банк України, Національна рада України, Вища рада юстиції, Міністерство освіти України, Академія наук України, Печерський торговий центр та ін.
З великої літери пишуться назви історичних епох, подій, визначних свят: Дев'яте травня, День Незалежності, епоха Відродження, Велика Вітчизняна війна.
З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, наприклад: Ярослав Мудрий, Кононенко Іван Петрович, Панас Мирний та ін.
Велика літера пишеться у складних географічних назвах типу: Кривий Ріг (місто), Великі Кринки (село), Булонський Ліс (парк) та ін.
У ділових паперах з великої літери пишеться назва документа: Біографія, Характеристика, Акт, Заява, Доручення, Договір, Протокол, Наказ та ін.
Складні випадки вживання великої літери
З великої літери починається текст і пишеться перше слово речення після крапки, знака оклику і знака питання, коли ним закінчується попереднє речення, а також після двокрапки, якщо далі йде пряма мова.
З великої літери пишуться:
1. Індивідуальні імена людей, по батькові , прізвища, псевдоніми, наприклад: Іван Франко, Панас Мирний, Леся Українка, Каменяр. Іншомовні прізвища пишуться як з великої літери, так і з малої , наприклад: Хо Ші Мін, Кім Ір Сен, Людвіг ван Бетховен, да Вінчі , Осман-паша.Власні імена, прізвища, псевдоніми можуть писатись з малої літери, якщо вони вживаються в переносному значенні або стали термінами: герострати, наполеони; браунінг (пістолет) , рентген (апарат) , але Мічуріни, Ціолковські , Гоголі (не втратили індивідуального значення) .
2. Назви історичних подій, епох, дат, свят, вищих релігійних понять: епоха Відродження, Дев’яте травня (9 Травня) , Велика Вітчизняна війна, Різдво, Євангеліє, День незалежності України.
3. Назви держав (всі слова) і адміністративно-територіальних одиниць: Автономна Республіка Крим, Угорська Республіка, Королівство Бельгія, Запорізька область, Токмацький район. Неофіційні назви держав та територіальних одиниць теж пишуться з великої літери: Слобожанщина, Голландія.
4. Назви найвищих державних установ (усі слова з великої літери) : Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України, Конституційний Суд України. У назвах республіканських державних комітетів, міністерств та інших центральних установ з великої літери пишеться перше слово, і звичайно ж, власні імена, наприклад: Міністерство України у справах захисту населення…, Міністерство освіти і науки України. Назви самостійних головних управлінь і відділів у складі міністерства або відомства також пишуться з великої літери, наприклад: Головне виробниче управління, Технологічне управління зі збагачення вугілля.Назви відділів, що входять до складу головних управлінь, пишуться з малої літери, наприклад: відділ експлуатаці ї Головного виробничого управління, юридичний факультет Запорізького національного університету, кафедра політологі ї Запорізького національного університету.
5. Перше слово у назвах партійних, громадських установ, організацій, навчальних закладів: Запорізький національний університет, Демократична партія України, Федерація незалежних профспілок України.У назвах заводів, об’єднань, підприємств тощо з великої літери пишеться перше слово, а символічна назва береться в лапки: Київський завод «Арсенал», готель «Театральний», санаторій «Молдова». Найменування пишеться без лапок, якщо попереднім є слово «імені» або «пам’яті», наприклад: завод імені В.С.Степаненка.Назви об’єднань, комбінатів, шахт, трестів та інститутів, якщо їм передують родові слова на зразок «виробниче об’єднання», «комбінат», «трест», «інститут», «шахта» пишуться в лапках і не відмінюються, наприклад: виробниче об’єднання «Азот».При відсутності родових слів назви слід писати без лапок, і вони відмінюються, наприклад: Мінвуглепром – Мінвуглепромом.Назви організацій, підприємств, з’ їздів, конференцій, що починаються словами Державний, Всеукраїнський, Надзвичайний та ін. , або порядковими числівниками, вираженими словесно, пишуться з великої літери, наприклад: Державна бібліотека ім. І.Я.Франка, І І Всеукраїнський фестиваль.Слово «рада» у однині і множині завжди пишеться з малої літери, якщо входять до повної назви органу влади: Вільнянська районна рада народних депутатів.У скорочених назвах слово «рада» пишеться разом і з малої літери, наприклад: міськрада, сільрада.У назвах документів, затверджених Кабінетом Міністрів України, слово «Постанова», «Положення», «Статут», «Інструкція» пишуться з великої літери. Слова «розпорядження», «рішення», «акт», «додаток», «перелік» – з малої , наприклад: Згідно з Інструкцією про винагороду за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиці ї ; На факультет надійшло розпорядження ректора про проведення Дня відкритих дверей .
6. Назви найвищих державних і урядових посад пишуться з великої літери, наприклад: Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України.Назви всіх інших посад, військових звань, почесних та вчених ступенів пишуться з малої літери: міністр, декан, доцент, доктор технічних наук, генерал-полковник юстиці ї , лауреат Державної премі ї України ім. Т.Г.Шевченка, генеральний директор.
7. Назви найважливіших документів, договорів: Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини, Версальський мир.У ділових паперах з великої літери пишеться назва документа: Біографія, Характеристика, Наказ, Заява тощо.
8. Слова, вжиті в шанобливому, піднесено-урочистому чи переносному значенні : звертаюся до Вас, наш Високий Гість (у дипломатичних протоколах) , пане Посол.
9. Назви сторін світу пишуться з малої літери (північ, схід, захід) , але якщо вони є назвами територій – то з великої: Західна Україна, народи Півночі , Далекий Схід.
10. Назви художніх, музичних творів, часописів, літаків, автомобілів, заводів, виробів, продуктів беруться в лапки і пишуться з великої літери: поема «Сон», роман «Волинь», журнал «Слово і час», автобус «Турист», комбайн «Нива», фірма «Світоч», автомобіль «Таврія», цукерки «Вечірній Київ».
11. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів - ів ( -ова, -еве, -єве) , - їв ( -єва, -єве) , -ин ( -ина, -ине) , - їн ( - їна, - їне), якщо вони означають приналежність чогось даній особі пишуться з великої літери: Грінченків словник, Андрієві книжки, Марі їн лист, Шевченкові поезі ї .
З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів –івськ ( - ївськ) , -инськ ( - їнськ): пушкінські рукописи, франківські сонети, шевченківський стиль, бальзаківські традиці ї .
Мала літера використовується при написанні фразеологічних сполук або наукових термінів: ахіллесова п’ята, горді їв вузол, дамоклів меч, бертолетова сіль.
11. Скорочені назви (абревіатури) пишуться двояко:
а) з великої літери, якщо ці слова вживаються на позначення одиничних установ: Укрінформ, Укрнафта;
б) з малої , якщо такі слова є родовими назвами: педінститут, облвиконком, райрада;
в) складноскорочені назви, утворені з початкових літер, пишуться великими літерами: АТС, КНР, СНД, УТН, СБУ;
г) відмінювані слова загс, рагс, неп пишуться малими літерами
Правопис географічних назв
Написання географічних назв у ділових паперах регулюється правилами українського правопису, згідно з якими назви пишуть з великої літери, а їх родові позначення – з малої: Біле море, Тихий океан. Коли ж означувані слова не сприймаються як родові позначення, їх пишуть з великої літери:Біла Церква,Ярославів Вал.
У географічних назвах після губних, задньоязиких та Р, а також після префіксів, що закінчуються приголосними, перед йотованими Я, Ю, Є, Ї пишуть апостроф:В΄ятка, Прип΄ять.
Не пишуть апостроф перед йо (Муравйов), перед Я, Ю, коли ці голосні позначають сполучення м΄якого приголосного з а, у: Рязань, Дюсельдорф.
Особливу увагу слід звернути на правопис складних і складених географічних назв як українського, так і іншомовного походження. Вони пишуться окремо, разом і через дефіс.
ОКРЕМО пишуть географічні назви, утворені:
- поєднанням іменника та узгодженого з ним прикметника: Новий Буг, КривийРіг;
- поєднанням іменника та узгодженого з ним порядкового числів-ника: Залісся Перше, Гільча Друга.
РАЗОМ пишуть географічні назви, утворені:
- від прикметникових та іменникових основ, з΄єднаних єднальним звуком: Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ;
- поєднанням числівникових та іменникових основ: Пятигорськ, Тридуби, Семикаракорськ;
- поєднанням двох іменникових основ за допомогою єднального звука: Волгодонськ, Індокитай;
- сполученням дієслова у формі наказового способу та іменника: Гуляйполе,Копайгородок.
Через дефіс пишуть географічні назви, утворені:
- поєднанням двох іменників без єднального звука: Пуща-Водиця,
Коста-Ріка,Тель-Авів;
- поєднанням іменника й постпозитивного прикметника: Нов-город-Волинський, Кам΄янець-Подільський;
- поєднанням двох імен або імені та прізвища за допомогою єднального звука: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцю-бинське;
- поєднанням двох іменників, перший з яких вжито в називному відмінку, а другий – у непрямому відмінку з приймеником чи іншим службовим словом; дефісом виділяється прийменник (службове слово) з обох боків: Ростов-на-Дону, Порт-о-Пренс, Па-де-Кале;
- поєднанням перших складових частин соль-, спас-, усть-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ, Вест-Індія, Санкт-Петер-бург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті і т. ін.
Складні слова творяться складанням двох або більше основ:
|
|
приклади |
|
за допомогою сполучних голоснихо абое |
місяце+хід, праце+здатний, паро+плав, світло-голубий |
|
без сполучних голосних |
п'яти+річка, пів-яблука, всюди+хід, хліб-сіль, повсяк+денний, напів+провідник |
Складні слова пишуться разом або через дефіс.
Разом пишуться слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):
|
зелений (як довго?) вічно- вічнозелений, перекоти (куди?)через поле- перекотиполе, будова (яка?) нова- новобудова, будує (що?) машини- машинобудівний |
Як виняток пишуться через дефіс складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Південно-Китайське море, Західно-Сибірська низовина.
Якщо перша частина складного прикметника- це прислівник, то він може писатись і окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: вищезазначений і вище зазначений, давновідомий і давно відомий.
Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати повторюваним сполучником і: і червоний і білий- червоно-білий; і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий; і південний і західний- південно-західний.
Але разом пишуться червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий.
Через дефіс пишуться складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: рано-вранці, більш-менш, сам-один, година-дві, день-два, видимо-невидимо, тишком-нишком, без кінця-краю.
Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке словосполучення пишеться окремо: кінець кінцем (називний+орудний відмінки), нога в ногу, раз у раз (називний+знахідний відмінки).
Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем'єр-міністр, блок-схема, унтер-офіцер, генерал-майор, пап'є-маше, віце-президент, яхт-клуб.
Але разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, відео-, фото-, аудіо-, теле-, аеро-, агро-, стерео-, кіно-, електро-, мікро-, радіо-: аерофлот, аудіоплейєр, кіномеханік, радіотовари, фотопослуги, телевізор, відеомагнітофон.
Слова із частинами напів- і пів-
Частини напів- і пів- у значенні "напів" завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон, півфабрикат, півовал.
Частина пів- у значенні "половина" також звичайно пишеться разом: піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини.
Але якщо частина пів- має значення "половина", а наступна частина (у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є власною буквою, то між ними становиться дефіс: пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.