|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Інтелектуальний капітал як важливий чинник зростання вартості компанії
Інтелектуальний капітал як важливий чинник зростання вартості компаніїДата публикации: 11.04.2018 06:53
Тема7. Інтелектуальний капітал як важливий чинник зростання вартості компанії
1. Роль інтелектуального капіталу в створенні вартості компанії
Використання нематеріальних активів (НМА) як джерела зростання акціонерної вартості є найбільш перспективним, оскільки дозволяє створити переваги, які не копіюються конкурентами. В умовах глобалізації ринку завоювати конкуренті переваги за рахунок ефективного використання матеріальних ресурсів неможливо. Зараз конкурентні переваги мають ті компанії, які гнучко реагують на зміни зовнішнього середовища та можуть ефективно використовувати матеріальні і інтелектуальні ресурси як стійкі джерела доходів. Інтелектуальний капітал виконує дві основні функції: соціальну та економічну. Соціальна функція стимулює розробку, виникнення нових видів діяльності, стає рушійною силою поновлення наявних технологій, служить необхідним ресурсом для прогресу та розвитку, підвищує якість і рівень життя. Економічна функція є найважливішим фактором економічного розвитку організації, ключовим фактором конкурентоспроможності, необхідною складовою при розробці нових видів продукції або послуг. Сутність інтелектуального потенціалу відображається як можливість системи інтелектуальних ресурсів формувати такі управлінські компетенції, які на основі вибраних бізнес-процесів забезпечують досягнення визначених стратегій підприємства. Інтелектуальний потенціал розглядається як економічна система, що відображає сукупність зв'язків і відношень між елементами інтелектуального капіталу (інтелектуальна власність, нематеріальні активи, інформаційний капітал, людський капітал), які встановлюються в процесі проектування, виготовлення, реалізації та споживання продукту й управління цими процесами. Поняття інтелектуального капіталу ширше, ніж нематеріальні активи і не регламентується нормативними актами:
ІК = ІВ + РА + НМА, де ІВ – інтелектуальна власність, РА – ринкові активи, НМА – нематеріальні активи.
Т. Стюарт виділив три складові інтелектуального капіталу: людський капітал, організаційний капітал, капітал відносин (рис. 1). Людський капітал – це «властивість пропонувати клієнтам рішення» [15, с. 126], тобто, по-перше, наявність знань і, по-друге, уміння використовувати їх для задоволення потреб клієнтів.
Рис. 1. Структура інтелектуального капіталу (Т.Стюарт)
З точки зору забезпечення підприємства ресурсами, інтелектуальний капітал є невід’ємною частиною ресурсного портфелю підприємства (рис. 2).
Рис. 2. Інтелектуальний капітал як частина ресурсного портфеля компанії
Організаційний капітал – це форми, методи, структури, які дозволяють ефективно здійснювати збір, тестування, організацію, фільтрацію, зберігання і розподіл існуючого знання. Т.Стюарт визначає структурний капітал, як «організаційні здібності організації відповідати потребам ринку» [15, с. 127]. Капітал відносин – це відносини організації зі споживачами її продукції. Це важлива частина інтелектуального капіталу, оскільки саме в цих відносинах інтелектуальний капітал перетворюється в гроші і приносить реальний дохід. Існує позитивний зв'язок між рівнем інтелектуального капіталу компанії та її економічною доданою вартістю (рис. 3).
Рис.3. Структура інтелектуального капіталу, яка впливає на EVA
Економічний зміст інтелектуалізації людського капіталу полягає у тому, що саме інтелектуальні, творчі знання, уміння, навички є тим активом, на основі якого соціально орієнтовані підприємства формують прибутки, а інтелектуальний капітал необхідний для виявлення та реалізації конкурентних переваг на ринку, підвищення вартості господарюючого суб’єкта, вдосконалення системи менеджменту тощо. Значення інтелектуалізації для окремої особистості полягає в тому, що людина може отримувати винагороду вищу тільки тоді, коли рівень її досвіду, освіченості, професіоналізму дозволяє знаходити нестандартні, креативні рішення, реалізація яких приносить відчутний соціально-економічний ефект як для всього підприємства, так і для окремого його підрозділу. Оцінити три елементи інтелектуального капіталу можна за допомогою певних індикаторів (табл. 1). Економічна вигода від інтелектуального капіталу відображається у формі зростання в V активів, прибутку, конкурентоспроможності, стабільності персоналу. Таблиця 1 Оцінка елементів ІК методом індикаторів
Нематеріальні активи є однією з найбільш важливих і значимих складових світових компаній, вони є основою для забезпечення конкурентоспроможності та домінування на ринку, а також прибутковості провідних корпорацій. Перші дослідження щодо НМА з’явилися в кінці 19 ст. – 30-тих років 20 ст. Перший нормативний документ, де ці активи розглядається як об’єкт обліку був бюлетень «амортизація» НМА Комітету по методам бухгалтерського обліку Американського інституту бухгалтерів в 1944 р., а пізніше в МСФЗ-38. Нематеріальні активи - згідно з МСФЗ 3 та МСБО 38 це ресурс:
Нематеріальні активи є однією з найбільш важливих складових частин активів підприємства, яким властива висока та середня ступінь ризику (рис. 4).
Рис. 4. Активи компанії та ступінь ризику
Р.С. Каплана і Д.Р. Нортона (2005 р.) зазначають, що НМА – це основне джерело стійкого створення вартості, а саме: 40% ринкової вартості компанії не відображено в балансі, для компаній з високотехнологічних галузей - досягає 50%, а іноді НМА – 90%. Формуючи ланцюг вартості, необхідно розуміти, що менеджер може вплинути на ринкову вартість тільки шляхом впливу на складові бізнес-процесів. В Україні у 2012 році обсяги капітальних інвестиції суб’єктів господарювання перевищували аналогічний показник 2002 року практично в 2 рази, проте їх частка в структурі капітальних інвестиції за видами активів залишається мізерною і не перевищує навіть 4 % (за винятком 2002 року – 9,1%). Україна займає 84 місце за вартістю використання інтелектуальної власності у платіжному балансі.
2. Підходи до управління вартістю інтелектуальних активів
Процес управління інтелектуальними активами повинен відповідати корпоративним цілям загальної стратегії розвитку підприємства. Існує ряд проблем, які необхідно враховувати в процесі управління інтелектуальними активами: • протиріччя в нормативних актах; • недостатня кваліфікація і відсутність мотивації персоналу щодо надання об'єктивної інформації про вартість компанії; • навмисне заниження вартості для використання сірих схем при продажу бізнесу; • нерозуміння природи активів і факторів, що впливають на їх вартість; • суб'єктивність оцінки, несприйняття результатів реструктуризації; • неготовність податкових та інших структур приймати торгову марку як актив; • залежність вартості НМА від якості управління. Управління розвитком нематеріальними активами розглядається як безперервний процес, що має циклічний характер. Процес управління нематеріальними активами повинен відповідати корпоративним цілям загальної стратегії розвитку підприємства. В процесі управління необхідно враховувати фактори зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства: 1) стримуючі – ринкова кон’юнктура, репутація і розвиток галузі; негативне сприйняття іміджу; 2) рушійні – ділові зв’язки; відкритість до інновацій; гнучкість системи і репутація. Базова модель управління НМА на підприємстві дає можливість приймати обгрунтовані і конструктивні рішення та передбачає такі етапи: 1. Формування стратегії вкладення в нематеріальні активи. 2. Оцінка стратегії НМА і конкурентоспроможності. 3. Класифікація всіх об'єктів інтелектуальної власності підприємства, аналіз використання та правової охорони даних об'єктів. 4. Прийняття рішення про майбутні капіталовкладення за рахунок накопичених або зовнішніх джерел. 5. Формування портфеля НМА. 6. Аналіз ефективності використання НМА. 7. Прийняття управлінських рішень щодо іновацій. До переваг управління нематеріальними активами відносять:
Процес управління ІА повинен бути системним і підпорядковуватись стратегічним цілям підприємства. Основні підходи до управління інтелектуальними активами наведені на рис.
Рис. Підходи до управління вартістю інтелектуальних активів
Cisco Systems UK, 90% своїх замовлень отримує в електронному вигляді від мережі з декількох сотень партнерів, які фільтруються в її Європейському загальному центрі доходів від надання послуг, розташованому в Амстердамі. На підприємстві в Сан-Хосе, де ведеться основний графік, визначається час та обсяги виробництва, а саме виробництво передається на аутсорсинг постачальникам категорії «третя сторона», що розташовані в різних точках світу, наприклад, в Шотландії, звідки продукція безпосередньо відвантажується замовнику. Така організація бізнесу робить Cisco практично віртуальної корпорацією. Ефективність використання НМА можна оцінити з допомогою системи показників, наведених в табл. 2. Таблиця 2
Система показників ефективності використання НМА
3. Методи та моделі оцінки інтелектуального капіталу компанії.
Основними параметрами ефективності ІК є економічний результат. Економічна вигода від ІК відображається у формі зростання вартості активів, прибутку, конкурентоспроможності, стабільності персоналу. Наприклад, рентабельність персоналу ЧП/Т (кількість працівників дозволяє оцінити повернення інвестицій). Для України розробка методики оцінки ІК є важливим завданням. Існують синтетичні і аналітичні методи оцінки. Найпростіший, синтетичний метод вимірювання капіталу – це знаходження різниці між ринковою вартістю компанії та її обліковою вартістю. Цей метод оснований на припущені, що ринкова ціна акцій завжди відображає реальну вартість компанії і випадкові фактори не мають жодного впливу на її реальну вартість. В цьому випадку різниця між ринковою і обліковою вартістю складатиметься з нематеріальних активів (НМА), до яких відноситься і інтелектуальний капітал. Концепція капіталу як сукупності факторів виробництва, що генерують дохід, на противагу бухгалтерського підходу, в якому капітал являє собою різницю між сумою активів підприємства (А) і величиною його сумарних зобов'язань (Пк), дозволяє визначити власний капітал. ВК * = (Ар - Пк) + НМА * 1 Розбіжність балансової оцінки власного капіталу і його ринкової цінності означає, що існує прихований, або позабалансовий капітал, який має два джерела: різницю між ринковою і балансовою оцінками активів і неврахування невловимих активів. Критерієм формування ринкової вартості є різниця між ринковою (Ар) та балансовою (Аб) вартістю активів: Δ (Ар* - Аб)> 0 де Δ - знак збільшення фактора. Різниця ринкової оцінки активів і їх балансової оцінки може бути від’ємною (рис. 5): Δ(Ар*-Аб) <0, наприклад, внаслідок функціонального зносу технології, реалізованої даним підприємством. Від’ємний приріст Δ(Ар*-Аб) компенсується позитивним приростом ринкової оцінки НМАр (область b), тому ринкова вартість продовжує збільшуватися або не скорочується (дані комбінації чинників відображені похилою лінією, що розмежовує області b і d). У разі, коли негативний приріст Δ(Ар*-Аб) вже не може бути компенсований приростом НМАр (область d), ринкова вартість знижується.
Рис. 5. Формування ринкової вартості підприємства в просторі двох факторів
Ринкову вартість потенціалу підприємства можна представити у вигляді: Vр = Ар + НМАр Однак з точки зору різної природи впливу на вартість підприємства слід оцінювати ринковий потенціал вартості таким чином: Vр = V*ВП + V*ПР де V*ВП - оцінка ринкової вартості виробничого потенціалу; V*ПР - оцінка ринкової вартості потенціалу зростання. Порівняння формул свідчить про те, що окремі елементи виробничого потенціалу і потенціалу зростання відносяться як до ідентифікованих активів, так і неідентифікованих (недосяжних) активів. Результат оцінки залежить від коливань цін на акції. Індекс ІК дозволяє визначити додану вартість і судити про те, чи переоцінені ЦП або недооцінені. Зростання показника q свідчить про значну роль ІК у створенні VBM для власників, а зниження вказує на ефективність використання НМА. Процедура оцінки нематеріальних активів передбачає застосування витратного, дохідного та порівняльного підходів до оцінки [16]. Сутність витратного підходу полягає у визначенні сучасної (поточної) ринкової вартості оцінюваної власності за допомогою підсумовування фактичних витрат на створення, правову охорону і інших витрат, необхідних для її створення. Отримана таким чином вартість нового активу повинна бути скоригована з урахуванням інфляції і всіх втрат. Як правило, ці втрати виражаються в зниженні вартості оцінюваної власності за рахунок її старіння. В рамках витратного підходу застосовують такі методи [12]: - метод фіксованих витрат; - методу відтворення вартості; - метод вартості заміщення. Метод фіксованих витрат базується на визначенні вартості оцінюваного об'єкта на основі даних бухгалтерського обліку про витрати на створення (придбання) об'єкта ІВ. В основі методу відтворення вартості лежить ототожнення вартості прав на об'єкт ІВ з витратами на його відтворення з урахуванням розумної величини прибутку. Метод вартості заміщення передбачає оцінку витрат на основі аналога об'єкта. Методи витратного підходу використовуються для цілей інвентаризації, балансового обліку, а також для визначення мінімальної ціни ОІВ, нижче якої угода для його власника стає невигідною. На основі витратного підходу оцінюють вартість таких НМА, як вартість результатів НДДКР, вартість промислових зразків, вартість ліцензій на право займатися певними видами діяльності. Ця вартість визначається як підсумок витрат на кошторисі витрат плюс прибуток. Порівняльний підхід - сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на порівнянні об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами, щодо яких є інформація про ціни угод з ними. Для порівняння вибирають конкуруючі з оцінюваної власністю об'єкти. Визначення ринкової вартості ІВ з використанням порівняльного підходу включає такі процедури: • елементів порівняння об'єкта оцінки з аналогами; • ступеня відмінностей по кожному з елементів порівняно з аналогами • по кожному з елементів порівняння коригувань цін аналогів, відповідних характеру і ступеня відмінностей аналогу від оцінки об’єкту; • коригування по кожному з елементів порівняння цін кожного аналога, що згладжує їх відмінності від оцінюваної ІВ; • ринкової власності ІВ шляхом коригування цін аналогів. Елементами порівняння є: обсяг майнових прав на об'єкт ІВ; умови фінансування угод з ІВ; зміна цін на ІВ; галузь, територія; попит на продукцію, наявність конкуруючих пропозицій. При використанні порівняльного підходу визначення вартості НМА здійснюється на основі добутку річного прибутку підприємства (до оподаткування), отриманого від використання оцінюваного активу за поточний рік, на мультиплікатор: НМА = M × P Якщо прибуток постійний, то мультиплікатор розраховується за формулою: M = 1 / r0 де r0 - ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств даної галузі, виражена в частках (вона дорівнює частці від ділення ставки капіталізації в процентах на 100). Якщо прибуток стабільно зростає з темпом g, то M = 1 / (r0 - g). Для НМА ставка капіталізації зазвичай вище, ніж для інших активів і для бізнесу в цілому. Якщо для оцінки бізнесу найбільш часто використовуються мультиплікатори від 6 до 8, то при оцінці НМА мультиплікатор може дорівнювати 3-5. Дохідний підхід - сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні очікуваних доходів від об'єкта оцінки. Доходом від використання НМА є різниця за певний період часу між грошовими надходженнями і грошовими виплатами, що отримується правовласником за надане право використання НМА [9]. Визначення ринкової вартості ОІВ з використанням дохідного підходу здійснюється шляхом дисконтування або капіталізації доходів від його використання. При розрахунку ставки дисконтування для грошових потоків, що створюються оцінюваної ІВ, слід враховувати: - безрискову ставку віддачі на капітал; - величину премії за ризик, пов'язаний з інвестуванням капіталу в придбання оцінюваної ІС; - ставки віддачі на капітал аналогічних за рівнем ризику інвестицій. Визначення ринкової вартості НМА, засноване на дисконтуванні, включає наступні основні процедури:
При оцінці НМА з допомогою метода дисконтування грошовий потік визначається:
ДГП = Се + ВАО де, ДГП - дисконтований грошовий потік від використання НМА (ринкова вартість виключного права на НМА); Се - вартість ефекту, що генерується оцінюваним НМА; ВАО – вигода від амортизації оцінюваного НМА. Визначення ринкової вартості ОІВ, засноване на капіталізації, включає наступні основні етапи:
Основний зміст дохідного підходу полягає в прогнозуванні або використанні фактичних даних про доходи власника, одержуваних з використанням прав на оцінювані результати, і їхній структурі (витрати, прибуток), оцінці частки прибутку, що приймається в якості шуканої вартості оцінюваного об'єкта. Підхід з точки зору прибутковості об'єктів нематеріальної власності став використовуватися у вітчизняній практиці тільки в останні роки і не отримав досить широкого поширення через нестабільний фінансовий стан підприємств і ряду інших факторів, обумовлених переходом країни на економіку ринкового типу. В рамках цього підходу широко використовуються наступні методи: - прямої капіталізації доходів; - надлишковий прибуток; - дисконтування грошових доходів (потоків); - звільнення від ліцензійного винагороди; - виграшу в собівартості; - переваги в прибутках. Перевага дохідного підходу в тому, що він універсальний і дозволяє визначити саме ту вартість активу (ринкову, інвестиційну тощо), яка повинна бути визначена відповідно до цілей оцінки. Основний недолік дохідного підходу - складність отримання необхідної вихідної інформації для розрахунків. Метод надлишкового прибутку заснований на положенні - частина прибутку компанії, що перевищує «нормальну» рентабельність МА, отримується за рахунок НМА. Вона може бути капіталізована в невидимі активи - гудвіл (за умови покупки). Для визначення вартості безпосередньо гудвілу потрібно виділення його частки серед інших НМА підприємства. Це можна визначити в наступному порядку (табл. 3): 1. Визначення ринкової вартості активів. 2. Оцінка нормального прибутку підприємства. 3. Визначення середньогалузевої прибутковості на активи або власний капітал. 4. Розрахунок очікуваного прибутку (п.1 * п.3). 5. Визначення надлишкового прибутку (п. 2 – п. 4). 6. Розрахунок вартості гудвілу (п.5 / Ккапіталізації). Таблиця 3 Ринкова вартість надлишкового прибутку і ринкової вартості активів
Вартість гудвілу методом надлишкового прибутку з урахуванням дисконту здійснюється за формулою:
GW = a([Пф – Raсг * ЧА][1+a] – n])
де a – ставка дисконтування надлишкового прибутку, відображає ризики діяльності, %; Пф - фактична сума прибутку; RAсг – середньогалузева норма рентабельності активів, %; ЧА – вартість скорегованих чистих активів; n – прогнозований період використання гудвілу, роки Метод «звільнення від роялті» припускає, що НМА, не належить істинному власнику, а наданий йому на ліцензійній основі за певні% від виручки - роялті. Патент насправді є власністю його справжнього власника, тому йому не потрібно платити роялті. Модель розрахунку вартості ІВ на основі методу звільнення від роялті для випадку, коли періоди платежів збігаються з календарним роком використання ОІВ:
де Сів - вартість інтелектуальної власності; Bi - обсяг продукції, виробленої з використанням ОІВ в i-му році; Ri - ставка роялті в i-му році; Зi - витрати по забезпеченню дієвості правової охорони ОІВ за i-й рік; Нпi - ставка податку на прибуток в i-му році; d - % ставка, за допомогою якої майбутні ГП приводяться до поточної вартості; n - ефективний термін використання ІВ дії прав. Величина роялті є прямо пропорційною ставці роялті. Методами визначення ставки роялті є:
Приклад
Планується випуск продукції з використанням винаходу що охороняється патентом України. Ставка дисконтування i = 20%, витрати з підтримання патенту несе ліцензіат. Визначимо вартість патенту методом звільнення від роялті (табл. 4) Таблиця 4 Визначення вартості патенту методом звільнення від роялті
Вартість підприємства та вартість «гудвілу» розраховується за формулою: Вп = Вма + Вфа + Внма Вп - вартість підприємства Вма – вартість матеріальних активів Вфа – вартість фінансових активів Внма – вартість нематеріальних активів
Оцінка «гудвілу» та інших, не ідентифікованих активів доцільно пов'язувати з якимись ідентифікованими активами, в тому числі з товарним знаком або брендом. В зальному виді вартість гудвілу можна розрахувати:
Внма = Вінма + Вннма Вінма - вартість ідентифікованих НМА Вннма - вартість неідентифікованих НМА Вннма = Вгудвіл Вг = Вп – [Вма + Вфа + Вінма] Вг = ∑ Вннма
Приклад Керівництво ПрАТ «Столиця» вирішило оцінити гудвіл компанії методом надлишкових прибутків. Чисті активи компанії склали 400 000 доларів, а річний чистий прибуток 80 000 доларів. В результаті проведеного аналізу діяльності підприємств аналогів було визначено, що рентабельність їх активів складає в середньому 15 %. Визначити гудвіл компанії. Розв’язання: 1) Розрахуємо рентабельність чистих активів ПрАТ «Столиця» за формулою:
де ЧП – чистий прибуток; ЧА – величина чистих активів підприємства. РЧА = 80 000 / 400000 *100% = 20% 2) Отримане значення показника чистої рентабельності активів ПрАТ «Столиця» показує, що прибуток даної організації на 5% більше середнього значення по аналогічним підприємствам. Згідно з методом оцінки з позиції надлишкового прибутку така розбіжність виникла через те, що не була врахована частина активів ПрАТ «Столиця», а саме гудвіл. 3) Відповідно, для того щоб отримати прибуток в розмірі 80 000 доларів США при рентабельності 15% підприємству необхідно розташовувати активами на суму 533 тисячі доларів ( 80 000 / 0,15). Таким чином, вартість гудвілу підприємства становить 533 000 – 400 000 = 133 тисячі доларів США.
4. Особливості оцінки капіталу відносин
Бренд розглядається як нематеріальний актив підприємства, який генерує додаткові фінансові потоки та сприяє збільшенню прибутків завдяки силі впливу на ринок і можливості встановлення більш високих (преміальних) цін на продукцію, тобто бренд спроможний створювати додаткову вартість. Відповідно до цієї точки зору, Ж.-Н. Капферер визначив логічну послідовність формування вартості бренда: від активів бренда через силу до вартості бренда, враховуючи часові аспекти [17, с. 24–25]. Диференціація між активами, силою та вартістю бренда наведена на рис. 5.
Рис. 5. Від активів бренду до його фінансової вартості
У жовтні 2010 р зусиллями професіоналів з 14 держав був прийнятий міжнародний стандарт ISO 10668 «Brand valuation. Requirements for monetary brand valuation », який регламентує основні підходи і методи оцінки ціни бренду як самостійного нематеріального активу. ISO 10668 визначає такі цілі оцінки вартості бренду:
ISO 10668 визначає, що здійснюючи оцінку ціни бренду, оцінювач повинен провести три види аналізу, до того як він винесе остаточне судження про вартість: юридичний, поведінковий, та фінансовий. В процесі фінансовий аналізу відповідно ISO 10668 використовують альтернативних 3 підходу до оцінки бренда: доходний, ринковий, витратний. Мета оцінки вартості, основні припущення і вихідні дані визначають вибір підходу для оцінки вартості бренду. Вартість бренду - це чиста приведена вартість (NetPresentValue - NPV) майбутніх ГП, що генеруються даним брендом компанії, своєрідний надлишок над цінністю, яку мають для споживачів немарочні товари. (П. Дойль). Вартість бренду розраховується за формулою:
- грошові потоки, які генеруються брендом, WACC - середньозважені витрати на капітал.
Приклад премії за бренд наведено у таблиці 5. Таблиця 5 Приклад премії за бренд
Для оцінки такої складової, як капітал відносин, необхідно оцінити сталість клієнтської бази. Загальновідомо, що витрати на залучення одного нового клієнта більше витрат на утримання існуючого. Стан клієнтського капіталу компанії можна оцінити за допомогою коефіцієнта сталості клієнтської бази (КП), який розраховується як: Кп = Кд / К де Кд - кількість клієнтів з довгостроковими відносинами (більше 1 року); К - загальна кількість клієнтів фірми. Значення показника менше 0,2 говорить про нестабільність клієнтської бази, від 0,2 до 0,6 - про добру стабільність, від 0,6 до 1 - про те, що база клієнтів стійка. Розглянемо на прикладі використання показника (табл. 6).
Таблиця 6 Звіт про стан і використання клієнтської бази
Показник сталості клієнтської бази є одним з інструментів маркетингової стратегії.
5. Управління людським капіталом та оцінка його капіталізації.
Механізм формування людського капіталу підприємства реалізовується за рахунок інвестиційні у людський капітал. Основи людського капіталу (ЛК) закладені класиками політекономії як науковий напрям в 60-70 р. Згідно теорії Сміта ЛК - це частина запасів, від якої отримується дохід. Інвестиції в людський капітал – це всі вкладення в розвиток трудових ресурсів, які пов’язані з суттєвими затратами, та що призводять до позитивних змін окремих його складових або до рівномірного розвитку складових людського капіталу на усіх рівнях, що сприяє вдосконаленню інтелектуального та професійного росту індивіда та зростанню національного доходу (або доходу підприємства). Найчастіше, інвестиції в людський капітал, поділяють на три основні групи. До першої групи відносять витрати на освіту. Це вартість загальної і спеціальної освіти, формальна і неформальна освіта, витрати на навчання за місцем роботи. До другої групи відносять витрати на охорону здоров’я: фізичне і психічне здоров’я людини. До них входять витрати на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування, покращення житлових умов. До третьої групи – витрати на мобільність, завдяки яким здійснюється міграція людини з місця з низькою продуктивністю праці в місця з відносно високою, долається безробіття. Ефективність інвестицій у людський капітал наведено на рис. 6.
Рис. 6. Ефективність інвестицій у людський капітал Цикл управління персоналом включає підбір і наймання персоналу, програми розвитку персоналу та системи винагороди. Технологія управління людським капіталом дає синергетичний ефект якщо: розвинута система адаптації до зовнішнього і внутрішнього ринку праці (індивідуальне планування кар'єри, підготовка і перепідготовка персоналу, стимулювання професійного зростання і ротації кадрів); гнучкі системи організації роботи та оплати; високий рівень участі працівників у розробці та прийнятті управлінських рішень; добре організована система комунікації. Мотивація праці - це розробка механізмів стимулювання (визначення правил розрахунку змінної частини винагороди співробітників). Для того щоб система мотивації персоналу компанії була ефективною, при її створенні рекомендується послідовне виконання наступних етапів: 1. Формування структури персоналу компанії (виділення однорідних груп) і визначення розміру постійної частини заробітної плати (виногороди). 2. Декомпозиція стратегічних цілей на рівень підрозділів і окремих співробітників (виділення ключових показників ефективності діяльності (головний критерій – ступень впливу на EVA) для розрахунку змінної частини винагороди). 3. Розробка механізмів стимулювання (визначення правил розрахунку змінної частини винагороди співробітників).
Розрахунок винагороди (Вк) здійснюється за формулою:
Вк = Фв+Зв,
де Фв - фіксовані виплати(постійна частина виплат); Зв- змінні виплати, які враховують результати співробітників.
Показник рентабельності персоналу (Рп) дозволяє оцінити повернення інвестицій в людський капітал: Рп = ЧП / Ч де ЧП - чистий прибуток підприємства, Ч - чисельність працівників підприємства.
Для оцінки складу структурного капіталу можна розрахувати коефіцієнт інтелектуальної автономії (Кіа): Кіа = Пс / П де Пс - вартість патентів (свідоцтв), створених співробітниками організації; П - загальна вартість патентів на балансі організації. Даний показник демонструє частку патентів (свідоцтв), створених співробітниками самостійно, від загального числа використовуваних фірмою патентів. Розглянемо на прикладі використання показників.
Приклад 1 У 20хх році працівники ТОВ «АВС» з 249 робочих днів на рік були відсутні через хворобу: Іванов І.І. – 27 днів, Сидоров С.С. - 24 дня, Петров П.П. - 2 дні. Протягом 20ху року за рахунок підприємства були організовані медичні огляди персоналу, в результаті яких були відвернені захворювання співробітників. За 20ху рік через 247 робочих днів на рік Іванов І.І. був відсутній за листками непрацездатності 12 днів, Сидоров С.С. - 5 днів, Петров П.П. – 0 днів. Чистий прибуток підприємства за 20хх рік становить 1000 тис. грн., за 2013 рік - 1200 тис. грн. Значення коефіцієнтів здоров'я по кожному співробітнику наведені в рядку 4 таблиці 7 «Звіт про стан людського капіталу». Сума значень Кз за 201хх рік склала 2,78, за 20ху рік - 2,93, тобто з фактично значаться 3 співробітників в 201хх році працювало тільки 2,78 людини (за станом здоров'я), а в 201ху р - 2,93 людини. Невикористані потужності підприємства у вигляді людського капіталу рівні 0,22 (3 2,78) і 0,07 (3-2,93) в 20хх і 20ху роках відповідно. У 20хх році в середньому на одного співробітника довелося 333 тис. грн. чистого прибутку (1000/3), а в 20ху році - 400 тис. грн. (1200/3). Таким чином, в 20хх році втрати від неефективного використання людського капіталу склали 73 тис. грн. (0,22 * 333), а в 20ху році - 28 тис. грн. (0,07 * 400), що майже в три рази менше показника минулого року. В даному випадку можна говорити про позитивну віддачу інвестицій в здоров'я співробітників, оскільки втрати людського капіталу були зменшені, а резерв на збільшення рентабельності персоналу частково використаний протягом 20ху року. Таблиця 7 Звіт про стан і використання людського капіталу
Приклад 3 Загальна вартість патентів на балансі ТОВ «АВС» у 20хх році склала 80 тис. грн., у тому числі 60 тис. грн. - вартість патентів, створених співробітниками фірми. У 20ху році загальна вартість патентів збільшилася до 100 тис. грн., з них 90 тис. грн. - вартість власних патентів. Коефіцієнт інтелектуальної автономії для організації у 20хх році становить 0,75 (60/80), в 20ху році - 0,90 (90/100), що свідчить про зміцнення інтелектуальної незалежності організації в поточному періоді. У таблиці 8 наведені показники незалежності фірми внаслідок наявності виняткових прав на технології. Таблиця 8 Звіт про стан і використання структурного капіталу
Коефіцієнт інтелектуальної автономії (Кіа) демонструє частку патентів (свідоцтв), створених співробітниками самостійно, від загального числа використовуваних фірмою патентів. Якщо значення даного показника приймає значення від 0 до 0,5, це говорить про низьку інтелектуальної автономії. Використання ІК та його складових вказує на поліпшення фінансового результату компанії внаслідок зменшення втрат від використання людського капіталу, внаслідок збільшення обсягів продажів запатентованих винаходів. Для оцінки людського капіталу використовуються традиційні методи оцінки інтелектуального капіталу: 1) Витратний (оцінка витрат на основі даних бухгалтерського обліку: зарплата, навчання, медичне обслуговування, тощо). 2) Дохідний (витрати довгострокового інвестування відображаються у бухгалтерському обліку як ремонт. Якщо робітник звільняється, то це - втрати) 3) Метод заміщення – вузький характер, розраховуються втрати на заміщення робітників. 4) Дохідний - оцінка майбутніх доходів (ефект інвестицій) за рахунок кваліфікації як очікуване зростання обсягу виробництва. 5) Оцінка шляхом співвідношення людського капіталу і фінансового капіталу (приведена вартість майбутніх доходів (включаючи пенсію і грошові кошти). 6) Аналітичні методи – оцінка по результатам (рентабельність, фондовіддача, зростання інтелектуальної власності). 7) Оцінка гудвілу: різниця між ринковою вартістю і активами балансу.
Капіталізацію людського капіталу можна визначити як процес зростання ринкової вартості людських ресурсів, збільшення віддачі від трудового потенціалу у вигляді росту продуктивності та рентабельності праці, ресурсів робочого часу, інноваційної активності персоналу тощо. Капіталізація (нагромадження) людського капіталу здійснюється в процесі накопичення працівником виробничого досвіду. Якщо цей процес відбувається безупинно, то в міру використання людського капіталу його якісна і кількісна характеристики поліпшуються і збільшуються. За рахунок накопичення людського капіталу його прибутковість збільшується до певного рівня, який обмежений верхньою межею трудової активності Проблеми оцінки капіталізації людського капіталу (ЛК):
Сучасні методи розрахунку капіталізації, використовувані для основного капіталу, не є адекватними (один з них - коефіцієнт Тобіна - співвідношення ринкової вартості компанії до її балансової вартості). Елементи ЛК відповідають усім вимогам, що пред'являються до оцінки активів, і тому до ЛК можна застосувати традиційні методи оцінки активів. Б. Ньюмен, наприклад, стверджує, що капіталізація ЛК відображається в такій статті звітності, як «гудвіл». Оцінка “Гудвілу” обгрунтована тим, що враховується “працююча частина” ЛК – здатна приносити прибуток. Для покупця не важливо, яким ЛК абстрактно володіє фірма, що купується . Головне - як використовується цей капітал. Фахівцями запропоновані й інші методи оцінки капіталізації ЛК: - метод капіталізації ділової репутації; - метод капіталізації усіх витрат, пов'язаних з розвитком людських ресурсів; - метод капіталізації людських ресурсів по історичній ціною з урахуванням амортизації; - метод оцінки активів лк на основі капіталізації непридбані «гудвілу»; - метод капіталізації за ціною відшкодування; - метод капіталізації по можливій собівартості; - компенсаційний метод капіталізації. Кожна модель являє проблему оцінки людських ресурсів з урахуванням її особливостей, і кожна піддавалася критиці. На сьогоднішній момент метод оцінки людських ресурсів, який був би широко визнаний, ще не створений. Розглянемо особливості методів оцінки капіталізації ЛК. 1. Метод капіталізації по діловій репутації (ДР):
2. Метод капіталізації витрат на розвиток ЛК ∑ витрат = капіталізації ЛК
Далі всі витрати підсумовуються, і виходить капіталізація лк. 3. Метод капіталізації людських ресурсів за історичною ціною з урахуванням амортизації (М. В. Глаутьєр, Б. Андердоун):
4. Метод капіталізації за ціною відшкодування (Е. Фламхольтц):
5. Метод капіталізації по можливій собівартості (Е. Фламхольтц):
Сучасний етап розвитку ринкової економіки характеризується істотним зростанням ролі нематеріальних активів у функціонуванні промислових підприємств і перетворенням цих активів в суттєвий чинник, що впливає на ринкову вартість підприємства. Компанія «Toyota» має високу рентабельність, але причина у невидимих активах.
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ:
ü управління НМА - на збільшення цінності компанії; ü ІК слід розглядати з точки зору можливих економічних вигід; ü найбільший вплив на цінність компанії мають МА; ü НМА відіграють важливе значення в високотехнологічних галузях; ü рекомендації щодо залучення нематеріальних активів в діловий обіг: • власникам (акціонерам)- посилити контроль НМА; • юридичним компаніям- виявляти невраховані НМА в складі майнового комплексу при наданні консалтингових послуг; • рейтинговим агентствам- враховувати показники, пов'язані з НМА, при використанні методик визначення рейтингу суб'єктів; • аудиторським компаніям- ідентифікувати і відображати НМА в звітності при проведенні перевірок окремих організацій; • менеджменту організацій- застосовувати методики обліку НМА в додатках до балансу відповідно до практики західних компаній.
Список літератури:
1. Blair, Margaret M. Ownership and Control: Rethinking Corporate Governance for the 21st Century / Margaret M. Blair. – Wash. D. C.: The Brookings Institution, 2009. - 53 p. 2. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Энни Брукинг ; пер. с англ. Н. Мишкова ; под ред. Л. Н. Ковалик. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с. – (Серия «Теория и практика менеджмента»). 3. Бутнік-Сіверський О. Б. Економіка інтелектуальної власності. Конспект лекцій для студентів спеціальності 7.000002 ― Інтелектуальна власність‖ / О. Б. Бутнік- Сіверський. - К. : Інститут інтелектуальної власності і права, 2003. - 296 с. 4. Давидюк Т.В. Екологічний, інтелектуальний та людський капітал в теорії бухгалтерського обліку : монографія / Давидюк Т.В., Замула І.В., Легенчук С.Ф. ; під ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир : Житомир. держ. технолог. ун-т, 2009. – 480 с. 5. Дороніна О. А. Капіталізація людського капіталу в системі завдань кадрової політики / О. А. Дороніна. – Донецьк : Вісник ДонУЕП. – 2012. – № 2. – С. 48-51. 6. Каплан Р. С. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов в материальные результаты : монография / Р.С. Каплан, Д.П. Нортон ; пер. с англ. М. Павлова. – М. : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 512 с. 7. Кендюхов О.В. Ефективне управління інтелектуальним капіталом: Монографія / НАН України. Інститут економіки промисловості; ДонУЕП. – Донецьк: ДонУЕП, 2008. – 359 c. 8. Костирко Р.О. Комплексна оцінка вартості підприємства: моногр. / Р.О. Костирко, Н.В. Тертична, В.О. Шевчук – 2-ге вид., перероб. і доп. Х.: Фактор, 2008. — 288 с. 9. Котенко Л. М. Облік, аудит і аналіз НА: сучасний стан, проблеми, тенденції розвитку : монографія / Л. М. Котенко, Т. В. Польова ; Хар.держ.ун-т харчування та торгівлі. – Х., 2008. – 175 с. 10. Осмятченко Л.М. Методологія оцінки інтелектуального капіталу : монографія. – К. : КНЕУ, 2012. – 205 с. 11. Рейли Р. Оценка нематериальных активов : монография / Р. Рейли, Р. Швайс; пер. с англ. – [под ред. В. М. Рутгайзера]. – М. : Маросейка, 2008. – 144 с. 15. Хитчнер Р. Дж. Оценка стоимости нематериальных активов : монография / Р. Дж. Хитчнер ; пер. с англ.– [под ред. В. М. Рутгайзера]. – М. : ИД «Квинто-консалтинг», 2005. – 792 с. 12. Розвиток інвестиціної привабливості підприємства нематеріальними активами : монографія / М. М. Туріянська, В. Ю. Припотень, Л. П. Кас'янова, О. А. Кац ; Донец. ін-т турист. бізнесу. - Луганськ : Янтар, 2009. - 96 с 13. Сучасні тенденції розвитку обліку, контролю й аналізу нематеріальних активів [Текст] : монографія / за заг. ред. Ф.О.Журавки. – Суми : Ярославна, 2015. – 208 с. 14. Морозов О. Система управління інтелектуальним капіталом підприємства як механізм захисту прав інтелектуальної власності (ч. 1) [Текст] // Інтелектуальна власність. – 2008. – № 1. – С. 43-52. 15. Stewart T.A.TheIntellectual Capital. The New Wealth of Organizations. N.-Y.-L., 1997. – 270 р. 16. Стюарт Т. А. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организации / Томас А. Стю- арт /Пер. с англ. – М.: Поколение, 2007. – 368 с. 17. Національний стандарт оцінки №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності». Режим доступу http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1185-2007-%D0%BF. 18. Капферер Ж.-Н. Бренд навсегда: создание, развитие, поддержка ценности бренда / Жан-Ноэль Капферер ; [пер. с англ. Е. В. Виноградовой ; под общ. ред. В. Н. Домнина]. – М. : Вершина, 2007. – 448 с. 20. Руус Й. Интеллектуальный капитал. Практика управления. /Й. Руус, С. Пайк, Л. Фернстрем / Пер. с англ. – М.: Высшая школа менеджмента, 2010. – 436 с. 22. Турило А. М. Інтелектуальний капітал - основа інноватизації, ефективності і корпоративної стратегії підприємства : монографія / А. М. Турило, О. В. Корнух; ДВНЗ "Криворіз. нац. ун-т". - Кривий Ріг : Вид. дім, 2012. - 227 c. 23. Шкурупій О. В. Інтелектуальний капітал в трансформаційній економіці [Текст] : монографія / О. В. Шкурупій ; Укоопспілка, Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. Кафедра міжнародної економіки. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. - 268 c. 24. Інтелектуальний капітал підприємства як об'єкт оцінки : монографія / К. Г. Сердюков, Н. Л. Гавкалова, М. П. Хохлов, Л. В. Єфремова, І. Л. Лебедєва. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2012. - 323 с. 25. Бутко М. П. Інтелектуальний капітал як чинник модернізації регіонального економічного простору : монографія / М. П. Бутко, О. В. Попело; Черніг. нац. технол. ун-т. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2014. - 371 c. 26. Черевко Г. В. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / Г. В. Черевко. - К. : Знання, 2008. - 412 c. 27. Кірін Р. С. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / Р. С. Кірін, В. Л. Хоменко, І. М. Коросташова; Нац. гірн. ун-т. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Д., 2008. - 279 c. 28. Кожем'яко В. П. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / В. П. Кожем'яко, О. В. Дроненко, А. В. Кожем'яко; Вінниц. нац. техн. ун-т. - Вінниця, 2009. - 237 c. 29. Поліщук В. С. Інтелектуальна власність : навч.-метод. посіб. / В. С. Поліщук; Кам'янець-Поділ. нац. ун-т. - Кам'янець-Поділ., 2008. - 144 c. 31. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / В. А. Бабенко, А. П. Лимар; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2011. - 152 c. 32. Романюк О. І. Інтелектуальна власність : навч. посіб. для студ. екон. спец. ВНЗ / О. І. Романюк; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - Донецьк : ДонНУЕТ, 2012. - 268 c. 33. Ястремська О. О. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / О. О. Ястремська; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2013. - 123 c. 34. Хрідочкін А. В. Інтелектуальна власність : навч. посіб. для студентів ВНЗ / А. В. Хрідочкін, А. А. Хрідочкіна, О. В. Леонова; Дніпропетр. гуманітар. ун-т. - Вид. 2-ге, доповн. і випр. - Дніпропетровськ : ДГУ, 2014. - 379 c. 35. Бабець І. Г. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / І. Г. Бабець, І. П. Мойсеєнко; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Львів, 2015. - 158 c. 36. Довженко В. А. Інтелектуальна власність : курс лекцій / В. А. Довженко; Житомир. нац. агроекол. ун-т. - Житомир, 2015. - 139 c. 37. Нікітчина С. О. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / С. О. Нікітчина; ДВНЗ "Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди". - Переяслав-Хмельницький : Переяслав-Хмельниц. ун-т, 2014. - 226 c. 38. Дергачова В. В. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / В. В. Дергачова, С. О. Пермінова; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т". - Київ, 2015. - 415 c. 39. Бояр, Андрій Олексійович. Основи інтелектуальної власності : навч. посіб. / А. О. Бояр ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Ф-т міжнар. відносин, Каф. міжнар. інформації. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - 268 с. 40. Економіка інтелектуальної власності [Текст] : навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. / Приазов. держ. техн. ун-т, Держ. ін-т інтелект.власності, Каф. інтелект. власності і права ; уклад.: Цибульов П. М. [та ін.]. - Маріуполь : Рената, 2010. - 147 с. 41. Борко Ю.Л. Фінансовий механізм управління інтелектуальною власністю [Текст] : [монографія] / Ю. Л. Борко ; Акад. прав. наук України, НДІ інтелект.власності. - К. : Лазуріт-Поліграф, 2010. - [215] с. 42. Поліщук В.С. Основи інтелектуальної власності [Текст] : навч. посіб. / В. С. Поліщук, С. В. Пірожак ; Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський : [б. в.], 2011. - 147 с. 43. Гордійчук А.С.Економіка інтелектуальної власності [Текст] : навч. посіб. / А. С. Гордійчук, О. А. Стахів ; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. - Рівне : НУВГП, 2012. - 330 с. 44. Череп А.В.Методичні підходи до оцінки інтелектуальної власності промислових підприємств [Текст] : монографія / А. В. Череп, В. В. Ярмош ; Держ. ВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" М-ва освіти і науки України. - Запоріжжя : ЗНУ, 2013. - 255 с. 45. Кендюхов О. В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління [Текст] / О. В. Кендюхов ; НАН України, Інститут економіки промисловості. - Донецьк : ДонУЕП, 2006. - 308 с.
Контрольні запитання: 1. Розкрийте сутність поняття "інтелектуальний капітал"? 2. Що таке нематеріальні активи? 3. Порівняйте категорії «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальний потенціал». 4. Що таке людський капітал?. 5. Розкрийте сутність організаційного капіталу. 6. Розкрийте сутність капіталу відносин. Проаналізуйте його склад. 7. Визначте склад індикаторів, з допомогою яких можна оцінити елементи інтелектуального капіталу. 8. Для чого потрібно управляти НМА? 9. Які етапи включає базова модель НМА? 10. Яке значення людського капіталу у складі інтелектуального капіталу підприємства? 11. Які завдання та проблеми стоять перед організацією у процесі управління інтелектуальними активами? 12. Які методи оцінки інтелектуального капіталу організації ви знаєте? 13. Визначте особливості дохідного, порівняльного та витратного підходів до оцінки інтелектуального капіталу. 14. Що таке гудвіл? Як оцінити вартість гудвілу методом надлишкового прибутку та методом «звільнення від роялті»? 15. Що таке бренд»? Охарактеризуйте складові бренду:активи, силу та вартість. 16. З’ясуйте особливості дохідного, ринкового та витратного підходів до оцінки людського капіталу. 17. Які елементи включає цикл управління персоналом компанії? 18. Що повинна включати система мотивації персоналу? 19. Які показники використовують для оцінки вигоди від використання інтелектуального капіталу? 20. Як методи оцінки капіталізації людського капіталу Ви знаєте?
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||