київський національний університет імені тараса шевченка

економічний факультет

Методичні рекомендації

щодо підготовки та захисту звіту про проходження навчально-виробничої практики

за ОКР «Бакалавр»

для студентів денної та заочної форм навчання

напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

київ – 2015

Рецензенти:

доктор економічних наук,  професор  В.Б. Тропіна

кандидат економічних наук, доцент О.Ю. Кузьома

Затверджено до друку Вченою радою економічного факультету

(протокол №   від 2015 року)

Рекомендовано до друку науково-методичною комісією економічного факультету

(протокол №   від 2015 року)

Методичні рекомендації щодо підготовки та захисту звіту про проходження навчально-виробничої практики за ОКР «Бакалавр» для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» / укладачі І.О. Лютий, С.В. Наументова, Р.В. Пікус. Н.В. Приказюк, В.А. Делас, Є.А. Носова, О.В. Тригуб. – К. 2015 р. – 147 с.

Зміст

1. Загальні положення

Навчально-виробнича практика студентів ОКР «Бакалавр» напряму підготовки 6.030508 «Фінанси та кредит» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.

Практична підготовка студентів здійснюється на підприємствах, в організаціях різних галузей економіки та державного управління. Зокрема, студенти направляються на практику до виробничих та торговельних підприємств, банків, страхових компаній та інших господарюючих суб’єктів, що самостійно складають фінансову звітність, а також до органів державного управління фінансового спрямування.

Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача та спеціаліста з фаху.

Призначення навчально-виробничої практики – закріпити знання та практичні навики, набуті під час вивчення профілюючих дисциплін, ознайомити із сучасним станом вітчизняних підприємств, установ та організацій, їх економічною діяльністю та проблемами функціонування, із виробничим процесом та основними напрямами діяльності підприємств у виробничо-технічній та організаційно-економічній сферах.

На практиці студенти ознайомлюються з механізмами вирішення економічних, фінансових, виробничих та управлінських проблем та завдань на прикладі конкретного підприємства, установи, організації.

2. Мета і завдання виробничої практики

2.1. Навчально-виробнича практика є логічним продовженням навчальних курсів, що розглядають питання організації діяльності, фінансові операції, виробничі процеси, управління організацією (підприємством) та складовою частиною процесу підготовки майбутніх фахівців з фінансів. Виробнича практика студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит»  Київського національного університету імені Тараса Шевченка, проходить в організаціях та установах різних форм власності на робочих місцях спеціалістів за фінансовим профілем діяльності.

2.2. Метою навчально-виробничої практики є набуття студентами практичного досвіду фінансово-економічної діяльності та закріплення й поглиблення отриманих під час теоретичного навчання знань з теоретико-методичних аспектів функціонування установ та організацій; здобуття навичок самостійної практичної роботи у сфері їх фінансово-економічної діяльності; ознайомлення з конкретним виробництвом, роботою фінансиста-аналітика, економіста, фінансового менеджера, керівників підрозділів, спеціаліста у фінансовій сфері.

2.3. Основними завданнями у процесі проходження навчально-виробничої практики студентів є: ознайомлення зі структурою та технічним оснащенням організації чи уста­нови – бази практики, організацією та методами роботи її спеціалістів на різних рівнях управління в процесі здійснення її основних видів діяльності; ознайомлення студентів з існуючим станом та проблемами вітчизняних підприємств, системою управління фінансами на підприємствах, їх маркетинговою стратегією, технологією виробництва, особливостями функціонування, структурою та матеріально-технічною базою; вивчення питань організації господарської діяльності, виробництва та техніко-економічного планування виробничої діяльності; аналіз підходів, методик та методів, які використовують на підприємстві в процесі діяльності на ринку; аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства; проведення необхідних досліджень, розрахунків та аналізу фінансово-господарської діяльності; набуття навиків презентації отриманих результатів; ознайомлення з особливостями діяльності бази практики на різних ділянках з основних напрямів роботи, а саме: у сфері стратегічного та оперативного планування, аналізу діяльності, управління активами і пасивами, забезпеченням ліквідності та платоспроможності, ціноутворення на основні продукти діяльності та їх просування на ринку, особливостями ведення обліку, формування системи оподаткування тощо.

2.4. Перебування на навчально-виробничій практиці використовується практикантом для підбору матеріалів для виконання звіту з практики, виявлення практичних проблем з метою формування напрямів подальшої наукової роботи та написання кваліфікаційних бакалаврських робіт.

Усі техніко-економічні розрахунки та дослідження, передбачені програмою, студенти-практиканти виконують самостійно під керівництвом керівників практики від кафедри та бази практики.

3. Бази практики

3.1. Для проходження виробничої практики кафедра направляє студентів в організації та установи, які забезпечені висококваліфікованими кадрами та новітнім технічним оснащенням та відповідають вимогам програми.

3.2. При визначенні баз практик керуються п. 2 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. № 93. У відповідності з ним бази навчально-виробничої практики для студентів напряму підготовки «Фінанси та кредит» визначаються наступним чином:

• при наявності у кафедр державних, регіональних замовлень на підготовку спеціалістів перелік баз практики надається органами, які формували замовлення на спеціалістів;
• при підготовці спеціалістів за цільовими договорами з підприємствами, організаціями, установами бази практики передбачаються у цих договорах;
• у випадку, коли підготовка спеціалістів здійснюється за замовленням фізичних осіб, бази практики забезпечують ці особи;
• студенти можуть самостійно з дозволу кафедри обирати для себе місце проходження практики і пропонувати його для використання.

3.3. Побажання студента повинно бути обґрунтовано заявою на ім'я декана економічного факультету, до якої додається лист з відповідної установи зі згодою прийняти дану особу для проходження виробничої практики.

3.4. Перелік баз практики визначається кафедрами фінансів, банківської справи і страхування та ризик менеджменту відповідно до пропозицій установ-замовників, а також побажань студентів щодо вибору об’єкту практики, які погоджуються прийняти студентів на практику та створити відповідні умови для проходження виробничої практики і виконання її програми.

3.5. З базами практики (підприємствами, організаціями, установами будь-яких форм власності) економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка  завчасно укладає договори на її проведення за формою, визначеною в додатку 1. Тривалість дії договорів погоджується договірними сторонами. Вона може визначатися на період конкретного виду практики або до п'яти років.

При наявності в договорах (контрактах) на навчання студентів питання практики окремі договори можуть не укладатися.

3.6. Зміна бази практики можлива лише з поважних причин і лише до початку виробничої практики. Рішення про можливість зміни бази практики приймає завідувач кафедри.

Самостійно змінювати місце практики студент не має права. У разі самостійної зміни місця практики, нез'явлення до місця практики без поважних причин вважають, що студент не виконав навчального навантаження і може бути відрахований зі  студентів Університету.

3.7. Підприємство, обране базою практики, має відповідати певним вимогам:  бути самостійним господарюючим суб’єктом, мати успішний досвід діяльності на ринку не менше 3 років, проводити стандартизований облік, складати фінансову звітність, функціонувати як відкрита господарська система в ринковій економіці.

4. Порядок організації та керівництво навчально-виробничою практикою

Тривалість навчально-виробничої практики визначається навчальним планом.

Методичне керівництво практикою здійснює кафедра. Перед відбуттям студентів на практику керівники навчально-виробничою практикою від кафедри проводять консультацію-інструктаж, на якій студентів ознайомлюють з програмою навчально-виробничої практики, порядком її проходження, вимогами до складання звіту про проходження практики тощо.

4.1. Порядок направлення студентів на практику

4.1.1. Студентів направляють на навчально-виробничу практику згідно з наказом по економічному факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Наказом визначається вид практики, терміни та місце її проходження, розподіл та закріплення студентів за керівниками практики від кафедри тощо.

Якщо за певних поважних причин студент не може пройти навчально-виробничу практику у заплановані терміни, у проекті наказу окремим пунктом вказується термін позапланової практики, прізвища студентів та підстава перенесення термінів практики. Для перенесення термінів проходження навчально-виробничої практики заздалегідь повинні бути оформлені відповідні дозволи. Перенесення термінів практики здійснюється за письмовою заявою студента на ім’я декана економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основними причинами перенесення термінів проходження практики є офіційно оформлене та узгоджене з кафедрою відрядження студента, офіційно оформлене стажування за кордоном і т.п. випадки. З будь-яких причин не узгоджених з кафедрою перенесення термінів практики не дозволяється.

4.1.2. Студенти розподіляються між базами практики кафедрою на основі централізованих баз навчально-виробничої практики, сформованих згідно з п. 3. 

4.1.3. Відбуваючи до місця проходження практики, студент повинен завчасно отримати інструктаж з практики та техніки безпеки на кафедрі.

Проведення інструктажу студентів здійснюється під час проведення настановних зборів.

Першими зборами передбачається ознайомлення студентів з вимогами до конкретного виду практики, вимогами до об’єктів її проходження та необхідних документів. Під час перших зборів (щонайменше за 120 календарних днів до дати початку практики для студентів денної форми) студентам надається зразок заяви на проходження практики (додаток 2) та зразки інших документів для оформлення, а також визначається термін узгодження баз практики з кафедрою, якщо студенти обирають об’єкти самостійно й термін подання заяви та інших заповнених документів практики для їх подальшого оформлення на факультеті. У випадку несвоєчасного подання студентами заяв на кафедру розподіл та закріплення студентів за відповідними базами практики здійснює відповідальний за виробничу практику по кафедрі.

Під час других зборів (не пізніше як за 3-5 робочих днів до закінчення семестру, який передує початку практики) відповідальним за виробничу практику здійснюється проведення настановчої наради на кафедрі. На цій нараді студенти отримують повний пакет необхідних документів, які належно оформлені та підписані на факультеті. Такий перелік документів може включати: лист-направлення на практику, щоденник практики, графік проходження практики, навчальну програму та методичні вказівки до проходження практики тощо. У разі самостійного обрання студентом об’єкту проходження практики повинна бути чітко дотримана зазначена процедура направлення на практику.

4.1.4. Кафедра готує пакет необхідних документів, які належно оформлені та підписані деканом факультету, а саме лист-направлення на практику, щоденник практики, графік проходження практики тощо для кожного студента-практиканта. 

4.2. Обов'язки керівників навчально-виробничої практики від об’єкту

4.2.1. Керівника практики від підприємства призначають наказом керівника організації (бази проходження практики) з числа найбільш кваліфікованих працівників фахівців-економістів. Після прибуття студентів на базу практики практикантам надають загальну інформацію про об’єкт практики, операції, які він виконує, знайомлять зі структурою та завданнями тих підрозділів, у яких буде проходити практика. На нараді керівник бази доводить завдання та обов'язки для виконання програми практики.

Основними обов’язками керівника практики від підприємства є:  

• проведення інструктажу із техніки безпеки на підприємстві відразу після прибуття студентів-практикантів;
• забезпечення студентів робочими місцями та необхідними матеріалами відповідно до програми та графіку проходження практики;
• ознайомлення студентів з програмою й завданням практики, здійснення методичного керівництва та надання допомоги студентам під час ознайомлення з діяльністю підприємства, системою організації та управління виробництвом, при проведенні розрахунків;
• допомога студентам у збиранні матеріалу для написання звіту з практики, курсових та науково-дослідних робіт;
• контроль за роботою студентів та дотриманням ними трудової дисципліни, організація табельного обліку виходу на практику;
• участь у перевірці звітів з практики, складання на кожного студента письмового відгуку щодо виконання програми практики та індивідуальних за­вдань, ставлення студентів до роботи та додержання трудової дисципліни;
• своєчасне інформування керівника практики від кафедри про порушення студентами-практикантами трудової дисципліни, правил безпеки на підприємстві, невиконання поставлених перед ними завдань.

4.2.2. Після закінчення практики керівник практики від підприємства повинен надати відгук, який має бути завірений його підписом та печаткою організації, на якій вказана її назва та ідентифікаційний код. Керівник практики від підприємства має також підписати звіт студента-практиканта про практику на його титульному аркуші.

4.2.3. У відгуку керівник практики від підприємства має зазначити такі пункти:

• повнота виконання студентом програми проходження виробничої практики;
• якість написання студентом звіту з практики, його відповідність установ­леним вимогам, реаліям організації;
• виявлені студентом теоретичні знання та практичні навики, його ділові та особисті якості;
• дотримання студентом трудової дисципліни та встановлених вимог до поведінки на підприємстві.

4.2.4. За результатами проходження навчально-виробничої практики керівник практики від підприємства має виставити результуючу оцінку, а саме: "незадовільно", "задовільно", "добре" чи "відмінно".

4.2.5. У відповідних розділах договорів на проведення практики можуть бути визначені і інші обов’язки безпосередніх керівників, призначених базами практики.

4.42.6. За наявності вакантних місць студенти можуть бути зараховані на штатні посади, якщо робота на них відповідає вимогам програми практики. При цьому не менше 50 відсотків часу відводиться на загально-професійну підготовку за програмою практики.

4.2.7. Повсякденне керівництво роботою практиканта на конкретних ділянках можуть здійснювати фахівці бази практики, які призначені наказом керівника об’єкту практики. До обов'язків цих керівників входить:

• надання практиканту необхідних порад і роз'яснень щодо окремих аспектів діяльності;
• контроль за виконанням програми практики на конкретних ділянках роботи;
• допомога практикантам у складанні звіту про практику;
• перевірка окремих розділів звіту про практику.

4.3. Обов’язки студентів-практикантів

4.3.1. Студенти кафедри фінансів, банківської справи, страхування та ризик-менеджменту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при проходженні навчально-виробничої практики зобов’язані:

• своєчасно подати на кафедру заяву встановленого зразка на проходження виробничої практики та інші необхідні документи для оформлення на практику;
• до початку практики на настановних зборах, а далі в індивідуальному порядку, одержати від керівника практики консультації щодо оформлення всіх необхідних документів;
• своєчасно (не пізніше зазначеної у направленні дати) прибути на базу практики;
• систематично працювати над виконанням завдань за програмою практики, що передбачає обов'язкове регулярне відвідування бази практики;
• виконувати завдання керівника практики на відповідних ділянках, на яких проходить практика щодо практичного опанування програми практики;
• у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики, зазначені у індивідуальному графіку проходження практики та вказівками безпосереднього керівника;
• вести систематизовані записи у щоденнику практиканта;
• самостійно вивчати нормативну документацію та аналізувати практику виконання конкретних економічних операцій та за можливості брати участь у технічному навчанні, виробничих нарадах (зборах, засіданнях);
• суворо дотримуватись режиму робочого дня, правил внутрішнього розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, які діють на базі практики;
• нести відповідальність за виконану роботу;
• постійно підтримувати контакти з кафедрою та у призначений керівником практики від кафедри термін з’явитися на проміжний контроль;
• висвітлити результати виконаної роботи та оформити їх у звіті про проходження виробничої практики відповідно до встановлених і діючих вимог факультету до структури та оформлення звіту;
• своєчасно надати на кафедру звітні документи та у належний термін захистити матеріали практики, перед відповідною комісією на підсумковій (звітній) конференції.

5. Зміст практики

5.1. Зміст навчально-виробничої практики студентів визначається переліком і тематикою навчальних дисциплін, які є обов'язковими для даного напряму підготовки, а також тих, котрі вибрані для вивчення практикантом. Кількість часу, відведеного на опрацювання питань з кожного розділу практики, встановлюється керівником практики від бази практики разом із студентом-практикантом відповідно до наявного на базі практики матеріального та нормативного забезпечення, напрямів діяльності, кваліфікації персоналу тощо.

5.2. Конкретний перелік тем, за якими повинна пройти навчально-виробнича практика, а також орієнтовний розподіл часу для їх опрацювання наведені у додатку 4.

5.3. Під час проходження практики студент має ознайомитися з основними характеристиками підприємства, виконати основні завдання практики та висвітлити основні результати роботи у звіті з виробничої практики за такими основними етапами:

І. етап. Знайомство з об’єктом практики.

ІІ. етап. Підбір та узагальнення необхідних даних (економічних, фінансових, бухгалтерських).

ІІІ. етап. Обробка та аналіз одержаної інформації.

ІV етап. Висновки практики.

6. Форми і методи контролю

6.1. На місцях проходження практики регламент робочого дня студентів має відповідати внутрішньому розпорядку, установленому для персоналу організації – бази практики, і є обов'язковим для студентів.

6.2. Робота практиканта з виконання програми практики контролюється керівниками практики від бази практики та викладачами кафедри. Практикант повинен дотримуватися режиму роботи та правил внутрішнього розпорядку на базі практики.

6.3. Виконання кожного розділу практики завіряється підписом керівника від бази практики. По закінченні практики керівник від бази практики виставляє в щоденник студента загальну оцінку за стобальною шкалою, яка характеризує обсяг знань і навиків, отриманих студентом за час проходження практики, сумлінність виконання програми практики.

6.4. Звільнення від практики за сімейними обставинами або іншими поважними причинами на один або декілька робочих днів допускається виключно за заявою практиканта та з дозволу керівника відповідної установи – бази практики і завідувача кафедри. Заява про відпустку додається до щоденника практики.

6.5. Загальний контроль за ходом виробничої практики здійснює керівник практики від кафедри, а також керівник практики від факультету.

6.6. Індивідуально-груповий контроль здійснює керівництво кафедри та керівники від об’єктів практики.

6.7. Поточний контроль передбачає облік ходу виробничої практики, що відображається кожним студентом в щоденнику та підтверджується керівниками практики.

6.8. Кінцевою формою контролю є захист звітів з практики на кафедрах фінансів, банківської справи, страхування та ризик-менеджменту.

7. Вимоги до оформлення звіту про практику

7.1. Практикант складає звіт про практику, у якому висвітлює виконану роботу. Цей звіт повинен містити найповнішу, але лаконічну характеристику самостійної роботи практиканта. Переказ у звіті матеріалів, що викладені в інструкціях, навчальних посібниках і лекціях не допускається.

7.2. Звіт має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, мати висновки і пропозиції щодо формулювання конкретної наукової проблеми, окреслення шляхів удосконалення та підвищення ефективності роботи установи, організації чи підприємства або відповідного структурного підрозділу, який був базою проходження практики, поліпшення умов праці на ньому тощо.

7.3. За кожним з розділів програми практики повинні наводитися аналітичні викладки. Всі основні результати, отримані практикантом, повинні бути підтверджені розрахунками та зведені у таблиці. У кожній таблиці повинна бути проілюстрована динаміка. Для обґрунтування висновків обов’язковим є застосування статистичних та економіко-математичних методів дослідження. Дані кожної таблиці мають бути проаналізовані в тексті з відповідними висновками.

7.4. До звіту обов’язково додається список використаної наукової літератури, нормативно-правових джерел, додатки у вигляді статистичного та фактичного матеріалу. Оформлюється звіт за вимогами, які встановлені інструктивними матеріалами факультету, робочими програмами практики, з обов’язковим урахуванням державного стандарту до звітів з науково-дослідної роботи.

7.5. Звіт повинен бути виконаний українською мовою та оформлений відповідно до вимог Держстандарту України (ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення").

У звіті необхідно чітко й логічно розкрити зміст та результати виконаної роботи, уникати загальних фраз, тавтології, викривлення фактів, переказу книжок, підручників та іншої друкованої літератури. Варто також уникати „копіювання” матеріалу з друкованої літератури без посилань, або підтвердження розрахунками та відповідними висновками.

7.6. Звіт про виконану роботу складається з трьох структурних розділів, включаючи результати виконання індивідуального завдання У звіті мають бути наведені стислі описи виконаних практикантом операцій з посиланням на копії відповідних документів. До звіту додаються копії документів про виконану роботу. Всі додатки до звіту повинні бути пронумеровані. Посилання у текстовій частин звіту на додатки дається з вказівкою на номер додатку. Титульний аркуш звіту оформлюється відповідно до зразку наведеного у додатку 6.

7.7. Звіт друкують машинописним способом або за допомогою принтера на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210 мм х 297 мм), до 30 рядків на сторінці. Друкований текст виконується шрифтом – Times New Roman, розмір шрифту основного тексту – 14, для назв розділів – 14. Стиль – нормальний, вирівнювання за шириною сторінки, з абзацним відступом 1,25 см. Міжрядковий інтервал – 1,5.

Загальний обсяг роботи (без додатків) повинен становити 50-60 сторінок.

У тексті звіту мають бути чітко виділені абзаци. Текст  роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий  –  30 мм,  правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності.  Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім  першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу з вирівнюванням по лівому краю, в кінці назви ставиться крапка. Відстань між заголовками (крім заголовку пункту) та попереднім текстом повинна дорівнювати 2-м інтервалам, а між підрозділами – 1 інтервалу.

Кожний розділ рекомендується розпочинати з нової сторінки, не дозволяється під назву розділу відводити окрему сторінку. Новий підрозділ починається на тій сторінці, де закінчено попередній.

7.8. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без символу «№». 

Першою сторінкою звіту про виробничу практику є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Другою сторінкою слід вважати зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, тобто, не можна друкувати: «1. ВСТУП», або «РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

7.9. Ілюструють звіт, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4 розміщують у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» та нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка .

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів.

Наприклад: Рис. 1.2. Схема іпотечних ризиків банку-кредитора

За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Номер та назву ілюстрації друкують звичайним шрифтом з абзацного відступу. Кожен рисунок має містити посилання на джерело, на основі якого його було створено. Якщо ілюстрація була взята з літератури без авторських змін, посилання вказується у квадратних дужках після назви. Наприклад: Рис. 1.2. Схема іпотечних ризиків банку-кредитора [2, с.5].

Якщо ілюстрація складена автором на основі використання декількох джерел, то відповідно робиться посилання на це у наступному рядку після назви.

Наприклад: Джерело: складено автором на основі [2, 14, 25].

Слово «Джерело» виділяється курсивом, назва подається звичайним шрифтом (Times New Roman, 12 кегель, з абзацним відступом, вирівнювання по ширині), між ними ставиться двокрапка.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана  із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках: (рис. 3.1) або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «...як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення. Ілюстрації виконуються в чорно-білому кольорі.

7.10. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці.

Наприклад: Продовження табл. 1.2

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

Заголовок таблиці повинен відповідати її змісту. Всі елементи таблиці повинні бути логічно підпорядковані, тобто кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

Позначення одиниць величин рекомендується приєднувати до попередньої частини заголовка без дужок та без прийменника, наприклад: «млн. грн.».

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. В таблиці не повинно бути незаповнених клітинок.

Таблиця виконується шрифтом – Times New Roman, розмір шрифту– 14 (якщо таблиця є дуже великою, то допускається 12), міжрядковий інтервал – одинарний.

Усі таблиці, розміщені у роботі, повинні мати посилання на них у основному тексті.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

Приклад побудови таблиці

                                        Таблиця (номер)

Назва таблиці

Після кожної таблиці повинно бути зазначене джерело, яке використовувалося при побудові таблиці. Посилання на дані робляться одразу під таблицею. Якщо таблиця складена автором на основі використання декількох джерел, то відповідно робиться посилання на це.

Наприклад: Джерело: складено автором на основі джерел [2, 14, 25].

Якщо таблиця містить статистичні показники та певні розрахунки, що були зроблені автором, то під таблицею ставиться посилання такого типу:

Наприклад: Джерело: складено та розраховано автором на основі даних УНІА .

Слово «Джерело» виділяється курсивом, назва подається звичайним шрифтом (Times New Roman, 12 кегель, з абзацним відступом, вирівнювання по ширині), між ними ставиться двокрапка.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

7.11. Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Наприклад:

де R – узагальнююча рейтингова оцінка;

     хn_j – n-й оціночний показник j-го об’єкта.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

7.12. Список використаних джерел подається відповідно до вимог державного стандарту мовою оригіналу, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після додатків роботи. Список використаних джерел повинен містити 60-80 найменувань.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела потрібно розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Як зазначалося вище, бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

8. Структура звіту з навчально-виробничої практики (за розділами)

Під час проходження практики студент має ознайомитися з основними характеристиками підприємства, виконати основні завдання практики та висвітлити основні результати роботи в основних розділах звіту з виробничої практики:

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ):

1.1 Аналіз організаційно-правових основ функціонування підприємства

• юридичний статус підприємства;
• форма власності;
• структура та функції економічних служб.
• організація планової, аналітичної та контрольної роботи на підприємстві.
• організаційна структура підприємства;
• основні нормативно-правові документи, що регулюють діяльність під­приємства.

1.2. Організація виробництва й управління підприємством:

• організація виробничого процесу;
• організація постачання на підприємстві;
• організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
• склад і структура витрат підприємства;
• тип виробничого процесу, його характеристика;
• технології виробництва, застосовувані на підприємстві, їх характеристика;
• методи управління на підприємстві;
• основні внутрішні документи підприємства, які регламентують його діяльність;
• продуктивність виробництва та фактори, що впливають на неї на цьому підприємстві;
• принципи, форми та методи планування, які фактично використовують на підприємстві;
• характеристика управлінських кадрів і організація їх діяльності;
• ефективність управлінської діяльності підприємства.

1.3. Маркетингова діяльність підприємства:

• асортимент та номенклатура товарів підприємства;
• порядок ціноутворення;
• система застосування знижок та надбавок;
• цінова політика підприємства;
• система збуту та товароруху;
• стратегія просування та рекламна активність;
• основні ринки збуту та цільові аудиторії;
• тип маркетингу, що використовується підприємством;
• стратегія позиціонування;
• конкурентна стратегія підприємства;
• організація маркетингової служби на підприємстві.

1.4. Трудові ресурси та управління персоналом на підприємстві:

• персонал підприємства: його склад та структура;
• система оцінки ефективності роботи персоналу організації;
• форми оплати, що використовують на підприємстві;
• вирішення трудових конфліктів на підприємстві;
• ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві;
• характеристика форм і методів управління персоналом.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Структурний (вертикальний) аналіз фінансової звітності підприємства.

• оцінка фінансової звітності підприємства за попередні 3-5 років (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал);
• структура активів компанії;
• основні засоби підприємства: порядок їх надходження та вибуття;
• оборотні кошти та їх організація на підприємстві;
• грошові надходження підприємства;
• формування, розподіл і використання прибутку;
• джерела формування доходів підприємства;
• структура собівартості продукції;
• розміри та структура постійних і змінних витрат на підприємстві, їх співвідношення в собівартості продукції;

Порівняльний (горизонтальний) аналіз фінансової звітності підприємства.

• аналіз динаміки показників фінансової звітності підприємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал);
• порівняння показників підприємства із :
  • • • середньогалузевими показниками;
      • показниками конкурентів;
      • показниками підприємства за попередній період чи ряд попередніх періодів;
      • показниками його структурних підрозділів.

2.3 Коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства

1. аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості;
2. аналіз коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності;
3. аналіз коефіцієнтів ділової активності;
4. аналіз коефіцієнтів ефективності (рентабельності) діяльності;
5. аналіз коефіцієнтів ринкової вартості акцій.

Основні вимоги до висвітлення матеріалу розділів звіту, виконання розрахунків та оформлення звіту з практики міститься дивіться нижче відповідно до специфіки об’єкта проходження практики.

РОЗДІЛ 3. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ.

У період практики на відповідній базі студент-практикант виконує індивідуальне завдання з більш глибокого вивчення окремих сторін діяльності досліджуваного об’єкту – бази практики, обов’язково пов’язаних зі спеціальністю практиканта, на конкретних матеріалах з теми, узгодженої з безпосереднім керівником практики.

Індивідуальне завдання розробляється для кожного студента та узгоджується з керівником практики від кафедри до початку проходження практики.

Матеріали, отримані практикантом під час виконання індивідуального завдання, використовуються у подальшому при підготовці доповідей, статей, написанні курсових та випускної роботи, для підготовки наукової роботи, пов’язаної з профілем відповідної економічної спеціальності.

Індивідуальне завдання виконується практикантом за матеріалами конкретного об’єкту: річними та квартальними звітами, даними обліку та внутрішнього аудиту, оперативної звітності, перевірок тощо.

Консультування та контроль за виконанням індивідуального завдання здійснюється безпосередньо керівником практики від кафедри.

За кожним структурним напрямом діяльності підприємства – бази практики повинні бути виявлені основні недоліки роботи та розроблені напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства.

9. Підведення підсумків виробничої практики

9.1. Після закінчення терміну виробничої практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання на звітній (підсумковій конференції). Дату, годину та аудиторію захисту встановлює деканат факультету протягом перших 10 днів після початку наступного після проходження практики семестру за спеціальним графіком.

9.2. Загальною формою звітності студента про практику є подання письмового звіту, підписаного, зареєстрованого у встановленому порядку кафедрою і оціненого в письмовій формі (відгук) безпосередньо керівником від бази практики.

9.3. Практикант подає звіт про практику на кафедру не пізніше, ніж через п’ять днів після початку наступного за практикою семестру. До звіту підшиваються щоденник та характеристика з об’єкту практики про роботу практиканта із зазначенням її оцінки. Формат характеристики наведений у додатку 5. Відгук на роботу практиканта за час проходження практики записується у щоденнику виробничої практики, підписується керівником практики від бази. Підпис на відгуку керівника від бази практики у щоденнику повинен бути завірений печаткою відповідної бази практики.

9.4. Звіт практиканта про практику перевіряє і підписує загальний керівник практики від установи – бази практики. Звіт завіряється підписом керівника практики від бази практики та печаткою бази практики на титульному аркуші.

9.5. Письмовий звіт разом з іншими документами (щоденник, робочі записи, характеристика, відгук), подається на рецензування безпосередньому керівнику виробничої практики від кафедри у термін, який визначається відповідною кафедрою та регламентується нормативними й методичними документами з організації і проведення практики (як правило, не пізніше ніж за 5 календарних днів до термінів проведення звітної конференції з захисту практики).

Переданий на кафедру та зареєстрований у встановленому порядку на кафедрі звіт перевіряється керівником практики від кафедри. Якщо за результатами перевірки звіту виявлено його відповідність вимогам кафедри, звіт рекомендується до захисту перед комісією шляхом здійснення напису на титульному аркуші „до захисту” безпосереднім керівником та завіряється його підписом з позначенням дати здійснення підпису.

У випадку виявлення невиконаних робіт, невідповідності вимогам кафедри, звіт направляється на доопрацювання студенту шляхом здійснення напису на титульному аркуші „на доопрацювання” безпосереднім керівником та завіряється його підписом з позначенням дати здійснення підпису.

9.6. За результатами перевірки звіту та ознайомлення з характеристикою на студента з об’єкту та рецензією керівника практики від установи – бази практики безпосередній керівник практики від кафедри у щоденнику пише загальний відгук й визначає оцінку, з якою звіт рекомендується до захисту у комісії.

9.7. Після перевірки поданого звіту безпосереднім керівником практики від кафедри і його позитивної оцінки, зафіксованої у відповідному відгуку, звіт із виробничої практики публічно захищається студентами на підсумковій (звітній) конференції перед комісією, яка створюється за розпорядженням завідувача кафедри і складається з викладачів (не менше трьох) відповідної кафедри.

Оцінка визначається з урахуванням своєчасності подання необхідних документів з практики, якості підготовленого звіту, виконання індивідуального завдання, відгуку керівника та характеристики студента з бази практики, рівня знань та захисту студента за стобальною диференційною оцінкою, яка характеризує успішність студента. З метою об'єктивної оцінки знань та вмінь, набутих студентами під час проходження виробничої практики, захист звітів про практику проводиться з урахуванням критеріїв, які наведені у додатку 7.

9.8. Оцінка за практику фіксується у щоденнику з практики, вноситься в заліково-екзаменаційну відомість та в залікову книжку студента й враховується при визначенні середнього бала студента, розміру стипендії разом з оцінками за результатами підсумкового семестрового контролю.

9.9. В разі неподання звіту, щоденника, виконаного індивідуального завдання, характеристики або інших обов’язкових документів, або одержання незадовільної оцінки за результатами захисту практики студент направляється на повторне проходження практики та має право на повторний захист протягом 30 днів семестру після проведення підсумкової конференції з практики. У разі остаточної незадовільної оцінки вирішується питання про неможливість його подальшого навчання на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

9.10. Підсумки виробничої практики обговорюються на засіданні кафедри, а загальне підведення підсумків практики здійснюється на засіданнях Вченої Ради економічного факультету.

Навчально-методичні рекомендації для проходження виробничої практики студентами напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

на ПІДПРИЄМСТВІ

За матеріалами оприлюдненої інформації про фінансово-економічну діяльність підприємства, що розміщена на їх офіційних сайтах та опублікована в засобах масової інформації необхідно здійснити аналіз підприємства за п’ять періодів  (років, півріч, кварталів, місяців) за такими напрямами:

1. Аналіз організаційно-правових характеристик підприємства.

Під час дослідження організаційно-правових засад діяльності підприємства студенти повинні з’ясувати:

• повну назву підприємства, форму власності та адресу його головного офісу;
• дату заснування та історію розвитку підприємства;
• сектор ринку, на якому функціонує  підприємство;

Для цього необхідно заповнити реєстраційну картку підприємства.

Реєстраційна картка підприємства

Дата заповнення:

12. Засновники та їх частки (Якщо більше 5-ти, зазначити найбільших)

13.Дочірні компанії та їхнє відношення до підприємства (Якщо більше 5-ти, зазначити

найбільших)

14. Філії компанії (Якщо більше 5-ти, зазначити найбільших)

15. Частки в заснуванні інших підприємств, крім тих, що зазначені в п.13. (Якщо більше 5- ти, зазначити найбільших)

16.  До складу якого об’єднання входить підприємство (Якщо більше 5-ти, зазначити найбільших)

19. Відомості про рахунки в банках

• кількість рахунків (валютні та гривневі)

21. Відомості  про керівництво

Довідка про діяльність підприємства

1.Спеціалізація підприємства. Аналіз виробництва основних видів продукції

2. Аналіз виробничого потенціалу

3. Найбільш прибуткові продукти (в абсолютному і відносному значенні).

4. Переваги (недоліки), які має Підприємство перед конкурентами в плані ціни на продукт, якості, засобів виробництва тощо.

5. Енергоресурси, необхідні для діяльності підприємства.

6. Відомості про основних постачальників та споживачів продукції.

Якщо постачання розподілене серед численних постачальників, вказати групи постачальників, наприклад, місцевих споживачів продукції.

Типові умови контрактів зі збуту

7. Необхідні дозволи та ліцензії, акти на постійне користування землею, свідоцтва про власність, реєстраційні та установчі документи, довідки з банку тощо.

Коментарі

Коментарі

Коментарі

Коментарі

Коментарі

Початкові дані для аналізу фінансового стану підприємства

Баланс

Звіт про фінансові результати

Рядок

Рік

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Доход (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг)

010

-

Податок на додану вартість

015

-

Акцизний збір

020

-

Інші збори або податки з обороту

025

-

Інші вирахування з доходу

030

-

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг)

035

2000

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

2050

Валовий прибуток (збиток)

050 (055)

2090

(2095)

Інші операційні доходи

060

2120

Адміністративні витрати

070

2130

Витрати на збут

080

2150

Інші операційні витрати

090

2180

Прибуток (збиток) від операційної діяльності

100 (105)

2190

(2195)

Доход від участі в капіталі

110

2200

Інші фінансові доходи

120

2220

Інші доходи

130

2240

Фінансові витрати

140

2250

Втрати від участі в капіталі

150

2255

Інші витрати

160

2270

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

170 (175)

2290

(2295)

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

-

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності

190 (195)

-

Надзвичайні доходи (витрати)

200 (205)

-

Податки з надзвичайного прибутку

210

-

Витрати (дохід) з податку на прибуток

-

2300