|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «ФІНАНСИ»
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «ФІНАНСИ»Дата публикации: 06.03.2019 20:29
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «ФІНАНСИ» для підготовки на першому освітньому рівні здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування галузі знань 07 Управління та адміністрування
м. Хмельницький 2019
ЗМІСТ
ВСТУП
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «Фінанси» складені згідно із програмою дисципліни, відповідно до освітньої програми підготовки Бакалавра з галузі знань Курсова робота з дисципліни «Фінанси» є важливим етапом засвоєння програмного матеріалу з даної дисципліни вивчаючи яку, слід прагнути глибоко зрозуміти сутність фінансових явищ, процесів та відносин у всіх сферах та ланках фінансової системи, їхні взаємозв’язки і взаємозалежності, вміти їх систематизувати і моделювати, визначати вплив чинників, оцінювати результати діяльності та виявляти резерви підвищення їх ефективності у сфері фінансів суб’єктів господарювання, державних фінансів, фінансового ринку та міжнародних фінансів та розробляти заходи щодо їх реалізації. Метою роботи є поглиблення і узагальнення знань одержаних у процесі вивчення дисципліни та набуття студентами самостійних практичних навиків дослідження фінансових процесів різних рівнів господарювання, а також їх застосування у науково-дослідницькій роботі. Написання курсової роботи сприятиме поглибленому вивченню навчальної дисципліни, подальшій систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. Разом з тим, виконання курсової роботи забезпечить розвиток практичних вмінь та навиків аналізувати практичну інформацію, працювати зі спеціальною літературою, довідковими виданнями тощо. Під час написання курсової роботи студентові необхідно: - поглибити, розширити та систематизувати одержані в процесі навчання знання; - закріпити вміння працювати з аналітичними даними, формувати бази даних, до яких можна застосувати типові технології і алгоритми фінансових розрахунків щодо окремих аспектів формування і розподілу фінансових ресурсів; - набути навиків роботи із статистичними довідниками та аналізувати практичну фінансово-економічну інформацію; - розвивати вміння чітко обгрунтовувати власні висновки, рекомендації та пропозиції, щодо вдосконалення існуючої практики в галузі досліджувальної проблеми.
1. Тематика курсових робіт
2. Методичні рекомендації до виконання курсових робіт 2.1. Основні вимоги до написання курсової роботи Під час написання курсової роботи студент самостійно здійснює збір необхідної інформації, її обробку, обґрунтування пропозицій щодо розглянутих питань, що є одним із видів науково-дослідної роботи. Процес виконання курсової роботи містить низку послідовних етапів: 1. Вибір теми курсової роботи. 2. Вивчення спеціальної літератури з обраної теми. 3. Складання плану роботи і узгодження його з керівником. 4. Опрацювання спеціальної літератури відповідно до обраної теми. 5. Розкриття змісту курсової роботи: викладання теоретичних аспектів теми, аналіз одержаних матеріалів, обґрунтування висновків та пропозицій. 6. Оформлення курсової роботи. 7. Подання роботи викладачу та її захист. Студент повинен враховувати необхідність виконання вcix перерахованих етапів, плануючи їх у наведеній послідовності. Обов’язковим є виконання курсової роботи в строк, встановлений кафедрою у відповідності з навчальним планом. Курсова робота виконується державною мовою на одну з тем, затверджених кафедрою. За погодженням з науковим керівником студент може вибрати й іншу тему курсової роботи з актуальних проблем орагізації фінансових відноси на відповідному рівні. Робота повинна бути виконана та здана на кафедру до встановленого терміну. Теоретичні дослідження у курсовій роботі повинні займати не більше 30% від загального обсягу, а решту - мають бути підготовлені на підставі вивчення й узагальнення аналітичного, статистичного та практичного матеріалу результати дослідження, висновки та пропозиції щодо поліпшення об'єкту дослідження. Інформаційні джерела студент підбирає самостійно. Роботу з літературою потрібно починати зі складання повного списку монографій, підручників, посібників, статей, нормативних документів з обов'язковим посиланням на джерело. Поглиблене вивчення літературних та офіційних джерел інформації дасть змогу з’ясувати сучасний стан питань щодо теми, правильно скласти план курсової роботи, чіткіше визначити спрямування i методику власних досліджень, обсяг i характер практичних матеріалів, необхідних для виконання курсової роботи. У курсовій роботі студент повинен глибоко і всебічно розкрити зміст обраної теми і особливу увагу слід приділити дискусійним питанням теорії і практики орагізації фінансових відносин. Якщо в економічній літературі відсутня єдина точка зору з питань, які досліджуються, слід навести думки кількох авторів, дати їх критичну оцінку та висловити свої міркування з даного приводу,що допоможе більш глибокому засвоєнню матеріалу. Індивідуалізація роботи студента виключає плагіат, списування, дублювання видів робіт та сприяє індивідуальній відповідальності за виконану роботу.
2.2. Вимоги до змісту курсової роботи Робота пишеться простою, зрозумілою мовою. Слід уникати "книжкових" висловлень, заплутаних фраз, штампованих висловів, застосування великої кількості та довгих цитат. Студент повинен самостійно формувати власні думки, не допускати повторень, стежити, щоб в роботі не було протиріч між окремими теоретичними положеннями та цифрами і практичним матеріалом, що наводяться. Потрібно уважно слідкувати, щоб робота не носила поверхневий, "описовий" характер. Недопустимими є несамостійне виконання курсової роботи, коли її текст частково або повністю переписується з підручників, брошур, журнальних статей, коли вона занадто загромаджена цитатами, прикладами, фактами, цифровим матеріалом без будь-якого аналізу, висновків. Курсова робота повинна бути самостійною працею з використанням витягів, цитат з різних літературних джерел, журнальних і газетних статей. Необхідно дотримуватися коректності у викладенні точки зору інших авторів, матеріал з праць яких використовується в роботі.
2.3. Структура курсової роботи Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи і розміщується на обкладинці курсової роботи. Він повинен бути написаний стандартним шрифтом або віддрукований на комп’ютері відповідно до рекомендованої форми Робота повинна складатися зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків (таблиць, схем, діаграм, зразків нормативних документів, фінансової звітності тощо). Зразок плану курсової роботи наведений у додатку Б. Робота повинна бути доповнена таблицями, діаграмами, графіками, відповідними порівняннями автора тощо. У вступі (до 1-2 сторінки) розглядається актуальність вибраної теми, її наукове значення, визначається предмет дослідження, коло питань, що будуть аналізуватися в основній частині роботи, визначається мета і конкретні завдання, методологічна основа дослідження, практичне значення досліджуваної теми, зв'язок з іншими проблемами економічної теорії та практики, ступінь її наукової розробки, визначаються дискусійні аспекти теми, статистична та фактологічна база дослідження, конкретизуються методи і способи вирішення поставлених завдань. Актуальність – обов’язкова вимога до будь-якої наукової роботи. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими науковими працями обґрунтовується актуальність та доцільність роботи. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність завдання, яке ставиться при написанні роботи. Також необхідно зазначити науковців, що працюють над даною проблемою (як вітчизняних так і закордонних), та розробленість теми дослідження на сьогоднішній день, визначити власну «нішу» дослідження. Далі автор має визначитися з метою свого наукового пошуку та вказати, які завдання ставить перед собою. Мета дослідження – це запланований кінцевий результат, якого прагне дослідник у процесі виконання наукової роботи. Завдання – це встановлення або з’ясування невідомої раніше певної закономірності, що поширюється на дані процеси та явища. Вони визначають спрямованість і хід дослідження, структуру роботи, оскільки кожному із завдань має відповідати певна змістова частина – розділ або параграф. Завдання дослідження формулюється у вигляді п’яти, шести речень, що починаються із слів: вивчити..., описати..., встановити..., виявити...тощо. Формулювання мети і завдань курсової роботи необхідно робити якомога чіткіше. Обов’язковим елементом вступу є визначення об’єкта і предмета дослідження. Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на певний момент перебуває в полі зору теоретичної чи практичної діяльності дослідника. Тобто це матеріал, який безпосередньо аналізують, систематизують, опрацьовують у роботі і на основі опису якого робляться відповідні висновки. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Предмет дослідження – це той бік властивості чи відношення об’єкта, що досліджується з певною метою і дістає наукове пояснення. Тобто предмет – це явище, обране для вивчення, яке зумовлює проблемну ситуацію. Отже, об’єкт наукового пізнання виступає загальною сферою пошуку, а предмет – як те конкретне, що виявляється. Один і той самий об’єкт може досліджуватися в різних аспектах. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. У вступі також слід вказати, які методи дослідження сприяли кращому опрацюванню матеріалу та написанню роботи. Методи дослідження – це основні шляхи, прийоми розв’язання проблеми, спосіб досягнення поставленої мети, розв’язання конкретного завдання. Методи бувають: загальні (філософські), загальнонаукові (загальні для всіх наук – аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, узагальнення, спостереження), часткові (для певного циклу наук, або галузі знань), конкретно наукові (для певної конкретної науки), спеціальні (специфічні для однієї якоїсь науки або її розділу, частини тощо). Теоретична база дослідження містить опис нормативно-правової та наукової літератури, інформаційна - статистичних джерел та фінансову звітність субєкта господарювання, на підставі яких виконано роботу. В кінці вступу вказується практичне значення роботи – тобто визначається можливість використання здобутих результатів у практичній діяльності. Основна частина – це найбільша за обсягом частина курсової роботи, яка відображає вміння студента самостійно описувати, аналізувати та систематизувати теоретичний і практичний матеріал, зіставляти та узагальнювати різні досліджувані явища. В основній частині роботи (до 33-38 сторінок), яка, звичайно, складається з трьох розділів, що в свою чергу можуть поділятися на відповідні підрозділи (параграфи), досліджується суть і форми прояву економічних процесів, у повній мірі розкривається тема роботи. Назви розділів і параграфів основної частини повинні відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Ці розділи мають показати вміння студента стисло, логічно і аргументовано викладати матеріал. Глибина та направленість розкриття проблем, що досліджується багато в чому залежить від дотримання таких методологічних принципів економічних досліджень, як історичний підхід до аналізу економічних явищ та процесів, єдність історичного та логічного, нерозривний зв'язок теорії з практикою, застосування системного, структурно-функціонального методів дослідження тощо. Перший розділ (10-15 стор.) складається з 3 пунктів, які нумеруються 1.1, 1.2, 1.3, є теоретичною частиною курсової роботи і розробляється на основі навчальної літератури, нормативно-правових актів, нормативних документів, праць провідних спеціалістів, особистих досліджень тощо. Для ґрунтовного висвітлення досліджуваної теми, студент опрацьовує не менше 10-15 літературних джерел. При визначенні різних поглядів на те чи інше питання студент повинен чітко сформулювати власне бачення досліджуваної проблеми. В даному розділі необхідно розкрити основні поняття предмета дослідження. При цьому необхідно розглянути відмінності та типовість тверджень сучасних авторів щодо сутності та основних елементів проблематики, що розглядається. При розгляді методичного забезпечення оцінки необхідно привести формули розрахунку та дати роз’яснення умовних позначень. Другий розділ (13-16 стор.) має бути логічно пов’язаний із змістом першого розділу. Студент досліджує особливості практичного вирішення питань тематичної спрямованості на прикладі обраного об’єкта дослідження (сфери, ланки фінансової системи, галузі, підприємства, установи тощо). Студент повинен виконати детальний аналіз та оцінку фактичного стану досліджуваної проблеми. Зміст другого розділу базується на узагальненні та аналізі зібраного статистичного і фактичного матеріалу. На підставі проведеного аналізу формуватимуться подальші висновки та пропозиції. Зауважимо, що у другому розділі студент має приділяти максимальну увагу дослідженню показників згідно тематики курсової роботи, тому конкретні завдання п. 2.2 та п. 2.3 студент визначає спільно з керівником. В кінці п. 2.3 студент має зробити стислий висновок щодо усіх виявлених тенденцій розвитку досліджуваних явищ, процесів, відносин, у тому числі об’єкта дослідження. У третьому розділі (до 10 сторінок) надаються конкретні обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення організації фінансих відносин та підвищення ефективності фінансових явищ та процесів. У цьому розділі курсової роботи на основі теоретичних положень та проведених аналізу та розрахунків студент повинен розробити основні заходи (методи, способи, підходи, механізми) вирішення певної проблеми стосовно до конкретного об’єкта дослідження, які дозволять суттєво підвищити ефективність його функціонування. Цілеспрямованість та реальність рекомендованих заходів мають бути підкріплені відповідними розрахунками, фактичними або умовними даними (хоча б одна з наданих пропозицій). Обґрунтування перспектив розвитку, виявлення резервів виробництва здійснюється за допомогою розрахунково-конструктивного методу, монографічного, балансового та інших методів дослідження. В кожному розділі курсової роботи слід робити самостійні висновки, органічно їх пов’язувати, підпорядковуючи основному напрямку теми. У висновках курсової роботи (до 3 сторінок) необхідно зробити певні узагальнення у вигляді коротких тез, викласти практичні рекомендації та пропозиції, до яких дійшов автор при дослідженні вибраної теми. Висновки не повинні містити нового матеріалу, який не був викладений в основній частині. Також висновки не повинні бути формуватись шляхом «копіювання» матеріалу з основної частини, а формулюються у вигляді стислих чітких відповідей на поставленні у роботі завдання. У кінці роботи додається список використаних джерел, складений в алфавітному порядку та згідно з правилами бібліографічного оформлення наукових робіт, призначених для публікацій. У список використаних джерел включаються ті джерела, що були вивчені у процесі освоєння теми та на які є посилання в тексті. З метою кращого представлення курсової роботи, крім аналітичних, облікових і звітних даних, слід використовувати матеріали монографічних досліджень, періодичної літератури, державної та відомчої статистики, досвід роботи аналогічних підприємств (установ, організацій), дані спеціальних економічних та соціологічних досліджень, експериментів, матеріали оперативного обліку і контролю, особистих спостережень. У додатки виноситься допоміжний матеріал, який неможливо чи недоцільно розміщувати в основному тексті і який необхідний для повноти сприйняття курсової роботи - таблиці допоміжних цифрових даних, проміжні розрахунки, інструкції і методики вирішення певних проблемних питань, ілюстрації допоміжного характеру, фінансова звітність суб’єкта господарювання. У кінці курсової роботи студент ставить свій підпис, дату.
2.4. Вимоги до оформлення курсової роботи
Курсова робота виконується у вигляді друкованого тексту з ілюстраціями та таблицями. Текст повинен бути написаний з одного боку окремих аркушів формату A4. Закреслення, скорочення (крім загальновживаних) і будь-які вставки та незрозумілі позначення не дозволяються. Обсяг роботи - 45 сторінок тексту. Роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до 40 рядків на сторінці, 14 кегль. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Сторінки мають бути пронумеровані. Першою сторінкою є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші та аркушах завдання номер сторінки не ставиться. Нумерація сторінок проставляється, починаючи з плану. Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: з лівого боку - не менш за 20 мм, з правого - не менш за 10 мм, зверху - не менш за 20 мм, знизу - не менш за 20 мм. Необхідно використовувати шрифт Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чітким. Компактність тексту роботи повинна бути однаковою. Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Перенос слів заголовка не допускається. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати одному інтервалу.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Наступною за титульною є сторінка з планом курсової роботи, який відображає її структуру. Номер сторінки документа, проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. План є одночасно і змістом роботи. Кожна структурна частина роботи (план, вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, додатки) починається з нової сторінки. Необхідно витримати пропорції обсягу всіх частин курсової роботи. Зокрема, вступ і висновки разом не повинні перевищувати 5-6 сторінок. Бажано, щоб відносно рівномірним був розподіл матеріалу і за розділами. Структурні елементи "Зміст", "Вступ", "Висновки", "Список використаних джерел" не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів, записують посередині сторінки з великої літери. Ілюстрації і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом "Рисунок" і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (наприклад, рис. 1.4 - тобто рисунок четвертий першого розділу). Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці. Формули нумерують в межах розділу. Номер формули складається з порядкового номера формули в розділі; між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках. Текст роботи повинен бути чітким і грамотним, малюнки, таблиці та діаграми – мати номер та назву. Цитати необхідно брати в "лапки" та супроводжувати відповідними посиланнями (виносками) в квадратних дужках із зазначенням номера наукового джерела за списком використаної літератури та сторінки з якої взято цитату.
Оформлення науково-довідкового апарату При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукувати документи і перевірити достовірність відомостей при цитуванні документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. До оформлення науково-довідкового апарату висуваються такі вимоги: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручування думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на відповідне літературне джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на літературне джерело; д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, оскільки і те, й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу. Приклад оформлення посилань: Визначення Свередою Н. І. управління фінансовою безпекою підприємства як сукупності відносин фінансової безпеки вважаємо неправильним виходячи зі змісту поняття «безпека» – стан, коли комусь або чомусь ніщо не загрожує, не викликає занепокоєння [28, с. 52]. При застосуванні у роботі ілюстрацій (рисунків, схем, діаграм тощо) та таблиць також необхідно обов’язково посилатись на джерела, матеріали чи окремі результати, що використані при їх побудові. Такі посилання дають змогу підтвердити достовірність відомостей (у тому числі цифрових даних), що використані при написанні дослідження, підкреслити самостійність розробок автора тощо. При цьому необхідно виходити з наступних правил (додаток В): - у випадку запозичення ілюстрації чи таблиці з певного джерела та представлені їх у роботі без змін, під таблицею чи підписом під ілюстрацією пишуть слово «Джерело:» та наводять посилання на нього за загальними правилами (Джерело: [7, с.151].); - якщо автор запозичає частину відомостей ілюстрації чи таблиці з певного джерела, творчо їх опрацьовує, удосконалює, робить розрахунки тощо, про це вказують у примітці під таблицею чи підписом під ілюстрацією та наводять джерело (джерела), взяті за основу (Примітка. Складено автором за даними [7, с.151; 15, с. 351].); - якщо при побудові ілюстрації чи таблиці використані дані з недрукованих джерел (первинних джерел, що не публікуються), про це вказують у примітці під таблицею чи підписом під ілюстрацією (Примітка. Розраховано автором на основі статистичної та/чи фінансової звітності підприємства. Або Примітка. Складено автором за даними підприємства.); - у випадку представлення у вигляді таблиць чи ілюстрацій самостійних (авторських) напрацювань, на це акцентують увагу у відповідній примітці (Примітка. Складено (або розроблено) автором).
Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки, вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка, пояснення до позначень і числових множників, якщо їх не було раніше в тексті, треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у форулі. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (*) і ділення (/).
Приклад: Ка.л.=ГК/ПЗ, (1.1) де Ка.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності; ГК - грошові кошти; ПЗ - поточні зобов’язання.
Загальні правила подання ілюстрацій Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є схеми та діаграми. Схема – це зображення, котре передає, зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу, основну ідею явища або процесу, показує взаємозв'язок їх головних елементів. Діаграма – це один із способів графічного зображення залежності між величинами. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (запис під ілюстрацією). Ілюстрації (діаграми, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю або рисунок, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках. Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні записи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається матеріал, пов'язаний із ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 5.1) або "..як це показано на рис. 5.1". При виборі типу діаграми необхідно враховувати характер вихідних даних та мету побудови, наприклад, для відображення динаміки показників доцільно застосувати лінійний графік або стовпчикову діаграму, а складу та структури – секторну діаграму.
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць. Таблиці використовують для кращого унаочнення та зручності порівняння показників. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. В кінці назви крапка не ставиться. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і із великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Приклад побудови таблиці наведено нижче. Таблиця 1.1 Назва таблиці
Джерело: [4, с. 15].
Дозволяється наскрізна нумерація таблиць, крім додатків. Таблиці треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці в цьому розділі, відокремлених крапкою. Назву таблиці пишуть з першої великої літери і розташовують над таблицею (починаючи над верхнім лівим кутом). Якщо частину таблиці перенесено на іншу або ту саму сторінку, назву подають тільки над першою частиною таблиці, над іншими її частинами подають тільки номер таблиці з таким написом (починаючи над верхнім лівим кутом з першої великої літери):"Продовження таблиці "номер таблиці Наприклад:
Продовження таблиці 1.1
Джерело: [4, с. 15]. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, то при першому повторенні його замінюють словами "Теж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів - які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Матеріал, що доповнює або унаочнює текст документа, дозволено розміщувати в додатках; Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додаток тільки один, він оформлюється на окремому аркуші і повинен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток А. Якщо в роботі кілька додатків, то на окремому аркуші посередині друкується великими буквами слово ДОДАТКИ. На наступних аркушах оформлюють відповідні додатки. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток і велика літера, що позначає додаток. Кожний додаток може складатися з однієї або з кількох сторінок. Нумерація сторінок в додатках – наскрізна. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ,Є, І, Ї, О, Ч, Ь. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. В цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, Додаток А.2.
Список використаних джерел та літератури У кінці роботи наводиться список використаних джерел. Він складається в алфавітному порядку з дотриманням вимог: 1) ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання»; 2) Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті// Бюлетень ВАК України.- 2008.- №3.- С. 9-14.
2.5. Приклади оформлення списку використаних джерел
1. Законодавчі і нормативні документи:
2. Книга одного автора:
3. Книга двох - трьох авторів:
4. Книги чотирьох та більше авторів:
5. Статті з журналів та збірників
6. Інтернет-джерела
3. ПОРЯДОК ДООПРАЦЮВАННЯ У разі недопуску курсової роботи до захисту студент повинен врахувати зауваження керівника курсової роботи, викладені в рецензії та доопрацювати її з повторною подачею керівникові. Причому керівнику подаються обидва варіанти роботи (доопрацьований і попередній). У разі неусунення визначених недоліків робота повертається на повторне доопрацювання.
4. ОЦІНЮВАННЯ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
За виконання і захист курсової роботи студент максимально може отримати 100 балів за накопичувальною шкалою з наступним переведенням у відповідну оцінку за шкалою ЄКТС. Підсумкова оцінка за виконання і захист курсової роботи визначається шляхом додавання балів керівника курсової роботи та комісії із захисту курсових робіт за результатами захисту. Загальна сума балів включає такі складові: оцінювання керівником підсумків роботи на окремих етапах її підготовки (максимум – 60 балів); оцінювання комісією захисту курсової роботи (максимум – 40 балів). Розподіл балів відповідно до критеріїв оцінювання виконання курсової роботи визначається керівником курсової роботи у відгуку наукового керівника відповідно до табл. 4.1. У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело курсова робота знімається з розгляду незалежно від стадії проходження з обов’язком повторного її виконання та захисту. Порядок повторного виконання та захисту курсової роботи встановлюється відповідними методичними рекомендаціями щодо виконання курсових робіт.
Таблиця 4.1 Розподіл балів для окремих етапів та елементів виконання курсової роботи
Критерії оцінювання захисту студентом курсової роботи визначено Таблиця 4.2 Критерії оцінювання комісією рівня захисту курсової робіт
Рішення комісії про оцінку знань, виявлених при захисті курсової роботи приймається на підставі знаходження середнього арифметичного балів, виставлених кожним членом комісії. Повторний захист курсової роботи з метою підвищення оцінки не дозволяється. Підсумкове оцінювання виконання та захисту курсової роботи відбувається шляхом додавання балів керівника курсової роботи, виставлених у його відгуку, та балів комісії із захисту курсової роботи. У разі отримання за результатами виконання та захисту курсової роботи 35-59 балів (оцінка FХ за шкалою ЄКТС) студент має право доопрацювати виконану курсову роботу та повторно пройти її захист. У разі неотримання за результатами доопрацювання та повторного захисту курсової роботи 60 балів студент зобов‘язаний повторно виконати та захистити курсову роботу в наступному навчальному періоді. У разі отримання за результатами виконання та захисту курсової роботи 0-34 бали (оцінка F за шкалою ЄКТС) студент зобов‘язаний повторно виконати та захистити курсову роботу в наступному навчальному періоді.
5. Рекомендовані джерела 5.1. Основні джерела
6. Інформаційні ресурси в Інтернеті
Додаток А МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА
Кафедра менеджменту, фінансів, банківської справи та страхування
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Фінанси»
на тему:
«Особливості формування доходів Державного бюджету та шляхи їх зміцнення»
Національна шкала ______ Кількість балів: _____ Оцінка: ECTS _____
Хмельницький 2019
Додаток Б
Орієнтовний план курсової роботи
Тема: “ Особливості формування доходів Державного бюджету та шляхи їх зміцнення ”
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 1.1 Економічна сутність та призначення доходів Державного бюджету 1.2 Класифікація та джерела формування доходів Державного бюджету 1.3 Нормативно-правове забезпечення формування доходів Державного бюджету РОЗДІЛ II. СУЧАСНИЙ СТАН ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 2.1 Аналіз формування податкових надходжень Державного бюджету України 2.2 Аналіз неподаткових надходжень та доходів від операцій з капіталом у складі доходів Державного бюджету України 2.3 Оцінка виконання дохідної частини Державного бюджету України РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ ДОХІДНОЇ БАЗИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Додаток В
Приклади оформлення таблиць та рисунків, які наводяться в курсовій роботі Таблиця 1.2 Підходи до трактування економічного змісту фінансових результатів різними економічними школами
Джерело: [1, с. 59]. або Примітка. Складено автором. або Примітка. Складено автором за даними [1, с. 59; 2, с. 121]. або Примітка. Розраховано автором на основі статистичної звітності підприємства. або Примітка. Розраховано автором на основі фінансової звітності підприємства. або Примітка. Складено автором за даними підприємства.
Продовж. додатку В
Рис. 2.3. Динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості ПАТ «ОНІКС» у 2016-2018 р.р.(тис. грн.) Примітка. Складено автором. або Примітка. Складено автором за даними [1, с. 59; 2, с. 121]. або Примітка. Розраховано автором на основі статистичної звітності підприємства. або Примітка. Розраховано автором на основі фінансової звітності підприємства. або Примітка. Складено автором за даними підприємства
Розробники методичних рекомендацій: Викладачі дисципліни: Завідувач кафедри менеджменту, фінансів, банківської справи та страхування, доктор економічних наук, професор ______________________ В.П. Синчак Доцент кафедри менеджменту, фінансів, банківської справи та страхування, кандидат економічних наук,
_______________________ Я.Г. Бучковська __ ______________ 2019 року
Схвалено кафедрою менеджменту, фінансів, банківської справи та страхування _________2019 року, протокол № __.
Завідувач кафедри _____________________ В. П. Синчак __ ______________2019 року
Декан факультету управління та економіки _________ Т.В. Терещенко __ ______________2019 року
Погоджено методичною радою університету ___ _________ 2019 року, протокол № ___.
Голова методичної ради _________________ І. Б. Ковтун __ ______________2019 року
_______________________________________ Обліковий обсяг – 1,6 ум.др.арк. |