ОСУ, організаційна структура виробництва, потреба в управлінському персоналі

Тема 4.

ОСУ, організаційна структура виробництва, потреба в управлінському персоналі

 

1. Мета завдання

Визначити потребу в адміністративному персоналі.

 

2. Вихідна інформація
   1. Роздавальний матеріал.
   2. Мережа Internet.

 

3. Завдання до виконання
   1. Визначити потребу в адміністративних працівниках.
   2. Схематично відобразити організаційну структуру управління.
   3. В довільній формі запланувати, помісячно, заробітну плату адміністративних працівників. Додатково розрахувати отриману заробітну плату «на руки».
   4. Сформувати, помісячно, витрати по підприємству за статтею заробітна плата (адміністративний та виробничий персонал).

 

4. Методика виконання
   1. Обрати тип організаційної структури управління.
   2. Провести розрахунки потреби в адміністративних працівниках.
   3. Схематично відобразити організаційну структуру управління.
   4. Сформувати таблиці витрат підприємства на адміністративний персонал:
      1. штатний розпис
      2. помісячну
      3. «на руки»
   5. Сформувати помісячну таблицю загальних витрат на оплату праці по підприємству (включно виробничий персонал).
   6. Розрахувати середньомісячну зарплату адміністративного персоналу та по підприємству (включно виробничий персонал).

 

5. Форма представлення в електронній та друкованій формі

 

 

1. Студенти самостійно визначають вид організаційної структури підприємства  залежності від спеціалізації підприємства, його розмірів та типу управління. В цілому, вони можуть вибрати один з таких типів як:

- лінійна;

- лінійно-штабна;

- функціональна;

- лінійно-функціональна;

- дивізіональна;

- матрична організаційна структура;

- та інші: кластерна, атомістична тощо.

 

Обов’язковими складовими організаційної структури виробництва мають бути:

• планово-економічний відділ;
• бухгалтерія;
• агрономічний відділ;
• служба головного енергетика;
• відділ збуту та постачання (комерційний відділ).

 

Вибірковими складовими даної структури можуть бути:

• відділ логістики;
• відділ по роботі з персоналом;
• юридичний відділ;
• фінансовий відділ;
• служба охорони тощо.

 

Крім цього студенти самостійно визначають підрозділи, які будуть підпорядковані головному агроному та головному інженеру. Так, в підпорядкування останнього можуть бути ремонтна майстерня, автопарк, служби водо- тепло - та енергопостачання, складське господарство, власне АЗС тощо.

 

2. На базі організаційної структури управління будується організаційна структура виробництва, яка відображає всі підрозділи підприємства, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у процесі  виробництва та реалізації продукції.

 

3. Потреба у персоналі визначається згідно обсягу роботи, яку виконує той чи інший керівник (службовець).

Так, кількість працівників бухгалтерії визначається виходячи з нормативної кількості робочого часу в даній службі. Передбачено, що на облік операцій з реалізації продукції в рік буде затрачено 250 годин, на облік діяльності керівників вищої ланки управління – 480 годин, на облік операцій з виробництва кожного виду продукції – по 310 годин, на документооблік однієї ланки допоміжних та обслуговуючих господарств –по 105 годин, для складання статистичної та податкової звітності – 150 годин.

 

Кількість працівників планово-економічного відділу визначається з почасової нагрузки в залежності від виду роботи. Так, на планування, аналіз та контроль за  виробництвом одного виду продукції відводиться 450 годин, на розробку загального річного плану підприємства -700 годин, іншу планово-економічну службу – 320 годин.

 

Кількість працівників служби головного енергетика залежить від кількості підрозділів, які підпорядковуються цій службі в розрахунку 1 працівника на 3-4 допоміжних чи обслуговуючих підрозділи.

 

Кількість працівників відділу збуту та постачання (комерційного відділу) визначається за грошовим потоком, зокрема за обсягом надходжень від реалізації продукції. Так, власний норматив підприємства становить: один працівник  на 5 млн. грн. від можливого грошового потоку від реалізації всієї виробленої продукції за рік. 

 

Потреба в працівниках агрономії  визначається за трудомісткістю таких блоків докладення праці:

1. у виробничих підрозділах;
2. у центральному апараті з організації роботи рослинницької галузі та обслуговування виробничих підрозділів;

 

Трудомісткість першого блока визначається за формулою:

Т₁=Ф х п,

де  Т₁   трудомісткість роботи керівників, професіоналів, фахівців агрономічного профілю в бригадах, Ф- річний фонд робочого часу керівника підрозділу (1885год), п - кількість виробничих підрозділів на підприємстві (земельне навантаження на один виробничий підрозділ – 1500 -2000 га).

 

Трудомісткість другого блока визначається за формулою:

Т₂= Тпс +Тпм +Тнс +Тнм,

де Тпс   - прямі стаціонарні затрати агрономічного часу, люд-год; Тпм  -прямі мобільні затрати агрономічного часу, люд-год; Тнс  - непрямі стаціонарні затрати агрономічного часу, люд-год;  Тнм  -непрямі мобільні затрати агрономічного часу, люд-год;

Зазначені показники розраховуються наступним чином:

Тпс =t_nc  x X1,

 де t_nc   - річний норматив затрат агрономічного часу на стаціонарні роботи з розрахунку на культуру чи групу культур; X1 –кількість культур в групі.

Тпм = t_nм  x S,  

 де  t_nм   - норматив затрат агрономічного часу на одиницю площі  посіву культури, S – площа культури.

 

Нормативи затрат агрономічного часу на стаціонарні роботи на культуру та на одинцю площі виглядають наступним чином:

Культури	tnc, годин	tnм, годин/ га
Зернові	29,4	1,26
Технічні	35,7	3,5
Овочі та картопля	41,1	4,0
Кормові	14,4	0,8

 

Тнс=t_нc  x Сz,

де t_{нc –} річний норматив непрямих стаціонарних затрат агрономічного часу на одного середньорічного працівника (0,9год), Сz – середньорічна чисельність виробничого персоналу в галузі рослинництва на підприємстві (механізатори + інші працівники в рослинництві).

 

Тнм=t_нм  x Пс.г.,

де t_{нм –} річний норматив непрямих мобільних затрат часу в розрахунку на 1тис.га с/г угідь (72 год), Пс.г. – площа с/г угідь, тис.га.

 

К=( Т₁ + Т₂ ): 1885,

де К - кількість працівників агрономічної служби.

 

Кількість працівників ремонтної майстерні розраховується виходячи з потреб ремонту техніки тракторів, комбайнів та автомобілів. Тарифний розряд – VІ.

Так, на плановий рік встановлені наступні нормативи часу на ремонт техніки:

трактори та агрегати:

- огляд техніки перед виїздом в поле – 25 годин на один трактор в рік;

- поточний ремонт – 40 годин;

- ТО1 – 20 годин;

- ТО2 – 40 годин;

- капітальний ремонт – 200 годин на 1 трактор  (кількість таких тракторів - 10 % від загальної їх кількості);

- оперативне реагування на незаплановану ситуацію та ремонт техніки – 100 годин на всю техніку.

комбайни:

• огляд техніки перед виїздом в поле – 15 годин на один комбайн в рік;
• ТО1 – 40 годин;
• заміна фільтрів, підтяжка пасів – 45 годин;
• поточний ремонт -35 годин.
• оперативне реагування на незаплановану ситуацію та ремонт техніки – 50 годин на всю техніку.

автопарк:

- огляд техніки перед виїздом в поле – 20 годин на одне авто в рік;

- поточний ремонт – 30 годин;

- ТО1 – 18 годин;

- ТО2 – 35 годин;

- капітальний ремонт – 150 годин на 1 авто  (кількість таких авто - 10 % від загальної їх кількості).

 

Кількість працівників елеватора розраховується від загальної кількості доробленого зерна в розрахунку 1 працівник на 20 тис.ц валового виробництва зерна. Тарифний розряд – V.

 

Кількість працівників в інших підрозділах визначається студентами самостійно виходячи з наявності підрозділів та логічного підрахунку обсягу роботи в них.

 

По всіх категоріях студенти враховують баланс праці.

 

Заробітна плата даних працівників визначається чинним законодавством України і залежить від розміру мінімальної заробітної плати.  Окремі категорії (працівники елеватора, ремонтна майстерня) прив’язані до тарифних розрядів.

Для інших працівників, які належать до організаційної структури управління студенти самостійно встановлюють місячні оклади, рахують річний фонд заробітної плати по даних категоріях та загальний фонд оплати праці за наступною інформацією: розмір окладу працівників зазначених категорій – від 1 до 20 мінімальних заробітних плат за повної зайнятості працівника.